Проблем демократії в історико-філософському дискурсі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Проблем демократії в історико-філософському дискурсі

Актуальність теми дослідження. Цивілізаційнийпоступ у ХХІ ст. розгортається в межах тенденційглобалізації та інформатизації, формуючиновусоціальнуархітектуру. Разом ізтим, ця нова архітектурапостає викликоммайбутньомулюдства, якщо у їїаксіологічномуфундаментібудутьпереважатитехнократичні та іншіцінності, а гуманістичніідеалиотримаютьмаргінальний статус. Дана ситуаціяактуалізуєдослідження такого концепту, як демократія. Постановка проблеми. Концепт демократії є одним ізнайбільшдискусійних у історіїсоціогуманітарної думки та потребуєдослідницькоїуваги. У історіїфілософіїіснуєбагатийтеоретичнийспадокдослідження проблем демократіїпочинаючиіздобиАнтичності. Має бути здійсненоісторико-філософськуреконструкціюпоглядів на демократію у світовій та вітчизнянійфілософії та виокремленоконцептуальніпідходищодоїїрозуміння. Аналізостанніхдосліджень і публікацій. Проблематика демократії є складовоючастиноюкласичнихфілософськихвчень, авторами яких є Ж.-Ж. Руссо, Платон, К. Поппер, К. Ясперс та ін. Сучасніконцепційдемократіїпропонують у своїх роботах Л. Даймонд, К. Макферсон, Ю. Хабермас, Дж. Шумпетер та ін. Середвітчизнянихавторів, які концептуально досліджували проблему демократії, вартовідзначити М. Бойчука, Н. Латигіну, Т. Панченко та ін. Постановка завдання. В статі ставиться завданняздійснитиісторико-філософськуреконструкціюпоглядів на демократію у світовій та вітчизнянійфілософії, намагаючисьвиокремитиконцептуальніпідходищодоїїрозуміння, прослідкуватиґенезупоняття “демократія” у історіїфілософії.

Виклад основного матеріалу. Аналізпідходів до визначеннязмісту та основнихпараметрівдемократії, очевидно, слідрозпочинати з видатного античного мислителя Аристотеля. Аналізуючироботи Аристотеля, ми приходимо до висновку, що основою демократії є середнійклас та вільнаринковаекономіка. Новийетап у розуміннідемократіїпов?язаний з доробкомфілософів Нового часу. Так, Ж.- Ж. Руссо у роботі “Про суспільнийдоговір” зауважує, щодемократія є інструментомзабезпечення прав і свобод громадян та захистуменшин. Фундаментальнийвнесок у розробкутеорійдемократіїзробилипредставникинімецькоїкласичноїфілософії. Зокрема, у роботах І. Канта знаходимообґрунтуванняреспубліканськоїмонархії як зразкународовладдя, у якій монарх дослуховується до волігромадян. Самі ж цігромадяни, у ідеальномувипадку, мали би бути носіямирозкріпаченогорозуму, здатними до філософськогоформулюванняпрогресивнихідей та вимог для діючоївлади. Й. Фіхтеобґрунтовувавпідхід, згідноякого народ маєприймати участь у державницькихпроцесах, а владамаєзабезпечуватиреалізаціюрішень народу: згідноцьогопідходу, волі народу відводитьсядомінуючезначення, а владалишенамагаєтьсяїїреалізувати. У теоретичному спадку Г. Гегеля відстоюєтьсяальтернативнийпогляд на народовладдя: народ інтерпретуєтьсяфілософомскоріше як безформнамаса, а повнотавладимаєналежати монарху. Висновки з данного дослідження і перспективиподальшихрозвідок. Автором булопрослідкованотеоретичнуеволюцію у розуміннідемократії як продовження (або ж заперечення) первиннихуявлень про неї, представлений античною літературою, булоузагальненосучаснерозуміннядемократії як народовладдя, переваги та суперечностідемократії у сучасномусвітовомупросторі. Булопродемонстровано, щофілософськарефлексіядемократії як вияву народного суверенітетубазується на низціцінностей, а самезахист прав і свобод громадянина, свобода, рівноправ'я, справедливість, верховенство права тощо.

THEORETICAL-METHODOLOGICAL FOUNDATIONS OF RESEARCH ON THE PROBLEMS OF DEMOCRACY IN HISTORICAL- PHILOSOPHICAL DISCOURSE

Urgencyoftheresearch. Civilizationprogressinthe 21st centuryisexpandingwithinthetrendsofglobalizationandinformatization, forming a newsocialarchitecture. Atthesametime, thisnewarchitecturechallengesthefuture ofhumanityifitsaxiologicalfoundationsaredominatedbytechnocraticandothervaluesandhumanisticidealsaremarginalized. Thissituationactualizestheexplorationof a conceptsuchasdemocracy. Targetsetting. Theconceptofdemocracyisoneofthemostdebatedinthehistoryofsociohumanitarianthoughtandneedsresearchattention. Inthehistoryofphilosophy, thereis a richtheoreticalinheritanceinthestudyofdemocracysincetheAntiquity. Historicalandphilosophicalreconstructionofviewsondemocracyinworldandnationalphilosophymustbecarriedoutandconceptualapproachestoitsunderstandingshouldbeoutlined. Actualscientificresearchesandissuesanalysis. Problematicsofdemocracyisanintegralpartofclassicalphilosophicalteachings, sponsoredby J.-J. Rousseau, Plato, K. Popper, K. Jaspersandothers. Contemporaryconceptsofdemocracyaresuggestedintheirworkby L. Diamond, K. McPherson, Y. Habermas, J. Schumpeter, andothers. Amongthenationalauthorswhoconceptuallyresearchedtheproblemofdemocracy, itisworthnoting M. Boychuk, N. Latigina, T. Panchenkoandothers. Theresearchobjective. Thearticlesetsoutthetaskofreconstructingthehistoricalandphilosophicalreconstructionofviewsondemocracyinworldanddomesticphilosophy, tryingtodistinguishconceptualapproachestoitsunderstanding, totracethegenesisoftheconceptof "democracy" inthehistoryofphilosophy.

Thestatementofbasicmaterials. AnanalysisoftheapproachestodefiningthecontentandbasicparametersofdemocracyshouldobviouslybeginwithAristotle'seminentancientthinker. AnalyzingAristotle'swork, wecometotheconclusionthatdemocracyisbasedonthemiddleclassand a freemarketeconomy. A newstageintheunderstandingofdemocracyhastodowiththeachievementsofmodern-dayphilosophers. J.-J. Rousseauwritesinthepaper “OntheSocialTreaty” thatdemocracyisaninstrumentofensuringtherightsandfreedomsofcitizensandprotectingminorities. RepresentativesofGermanclassicalphilosophymade a fundamentalcontributiontothedevelopmentoftheoriesofdemocracy. Inparticular, inthewritingsof I. Kantwefindthejustificationoftherepublicanmonarchyas a modelofdemocracyinwhichthemonarchobeysthewillofthecitizens. Ideally, thesecitizensshouldideallybecarriersof a disengagedmind, capableofphilosophicallyformulatingprogressiveideasanddemandsforincumbentpower. J. Fichtesubstantiatedtheapproachaccordingtowhichthepeopleshouldtakepartinthestateprocesses, andtheauthoritiesshouldensuretheimplementationofthepeople'sdecisions: accordingtothisapproach, thewillofthepeopleisgiven a dominantimportance, andtheauthoritiesareonlytryingtoimplementit. InHegel'stheoreticalinheritance, analternativeviewofdemocracyisupheld: thepeopleareinterpretedbythephilosopherratheras a formlessmass, andthefullnessofpowermustbelongtothemonarch. Conclusionsfromthis studyandprospectsforfurtherresearch. Theauthortracedthetheoreticalevolutionintheunderstandingofdemocracyas a continuation (ordenial) ofitsoriginalconceptions, presentedinancientliterature, summarizedthemodernunderstandingofdemocracyas a democracy, thebenefitsandcontradictionsofdemocracyinthemodernworld. Ithasbeendemonstratedthatthephilosophicalreflectionofdemocracyas a manifestationofpopularsovereigntyisbasedon a numberofvalues, namelytheprotectionoftherightsandfreedomsofthecitizen, freedom, equality, justice, theruleoflaw, etc. філософська рефлексія демократія

Keywords: people, culture, politics, democracy, worldview.

Актуальність теми дослідження

Цивілізаційнийпоступ у ХХІ ст. розгортається в межах тенденційглобалізації та інформатизації, формуючиновусоціальнуархітектуру. Разом ізтим, ця нова архітектурапостаєвикликоммайбутньомулюдства, якщо у їїаксіологічномуфундаментібудутьпереважатитехнократичні та іншіцінності, а гуманістичніідеалиотримаютьмаргінальний статус.

Дана ситуаціяактуалізуєдослідження такого концепту, як демократія. Дійсно, даний концепт є одним ізнайбільшдискусійних у історіїсоціогуманітарної думки, а швидкісоціокультурнізміни, свідкамияких ми є, здатнівикористатиідеюдемократії у зміненомухарактері, позбавившиїї фундаментального гуманістичногосмислу.

Постановка проблеми

У історіїфілософіїіснуєбагатийтеоретичнийспадокдослідження проблем демократіїпочинаючиіздобиАнтичності. Ми ставимозавданняздійснитиісторико- філософськуреконструкціюпоглядів на демократію у світовій та вітчизнянійфілософії, намагаючисьвиокремитиконцептуальніпідходищодоїїрозуміння.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Аналізфаховоїлітературипродемонстрував, що проблематика демократії є складовоючастиноюкласичнихфілософськихвчень, авторами яких є Ж.-Ж. Руссо, Платон, К. Поппер, К. Ясперс та ін. Сучасніконцепційдемократіїпропонують у своїх роботах Л. Даймонд, К. Макферсон, Ю. Хабермас, Дж. Шумпетерта ін. Середвітчизнянихавторів, які концептуально досліджували проблему демократії, вартовідзначити М.Бойчука, Н. Латигіну, Т. Панченко та ін.

Постановка завдання

Основнимзавданнямпропонованогодослідженнявиступаєобґрунтування теоретико-методологічних засад дослідження концепту “демократія” у історико-філософськомудискурсі.

Виклад основного матеріалу дослідження

Аналізпідходів до визначеннязмісту та основнихпараметрівдемократії, очевидно, слідрозпочинати з видатного античного мислителя Аристотеля. Аристотель у своїхпрацях “Політика” та “Нікомаховаетика” торкавсяпитаньсутностідемократії, порівнювавдемократію та олігархію, демократію й охлократію, визначаветичні та управлінськіаспектиїїздійснення. Аналізуючироботи Аристотеля, ми приходимо до висновку, що основою демократії є середнійклас та вільнаринковаекономіка.

Щоправда, дещоранішеіншу думку стосовнодемократіїпрезентував не меншвидатниймислительПлатон. У роботі “Держава” віндемонструєкритичнупозиціющододемократії як устрою, який шкодить інтересамгромадян. На його думку, у “демократичних державах побутуєнадзвичайнолояльнеставлення до злочинців. Демократичнийустрій, з точки зору Платона, не передбачаєврахуванняпрофесій людей, якіпереходять на державну службу. Людина отримаєвладу та повагулишезізгодибільшості, щоможе бути сумнівним. Водночасїїпрофесійніякостіможутьігноруватисягромадянами. Демократичнесуспільствоподіляється на три групи: трутні, багатії та народ. Так, на чолі державного апарату, часто стоять ледарі й невігласи, чого не може бути в умовахолігархії” [8, с. 382]. ^

Новийетап у розуміннідемократіїпов'язаний з доробкомфілософів Нового часу. Так, Ж.-Ж. Руссо у роботі “Про суспільнийдоговір” зауважує, щодемократія є інструментомзабезпечення прав і свобод громадян та захистуменшин. Цейвидатниймислитель- гуманістнаступним чином характеризувавмеханізмизабезпеченнядемократії: “Якщохто-небудьвідмовитьсяпідкорятисязагальнійволі, то він буде до цьогопримушенийвсімОрганізмом, а цеозначаєніщоінше, як те, щойого силою примусять бути вільним” [10, ^ 211].

У свою чергуфранцузькиймислитель Ш. Л. Монтеск'є у своїйпраці “Про дух законів” багатоувагиприділяєутвердженнюдемократії та республіканськійформіправління, яку він разом з монархієювважаєпомірною формою правління на противагунепомірному деспотизму. Йоговчення про суспільство є цікавоюінтерпретацієюантичнихтеорій. Вважаючидемократичну й аристократичнуреспублікупомірними формами правління, мислитель на порядок вищеставив другу. Більштого, він проводив різку грань міжвладою народу і свободою громадян, оскількивважав, щонеодмінноюумовоюдотриманнязаконів і захистугарантійгромадянвиявляється те, щожоднавлада не має бути необмеженою.

Натомістьамериканськийфілософ і політичнийдіяч Т. Джефферсон покладаючинадіїсаме на владу народу й демократичнімеханізмиїїздійснення, підкреслював, що система управління державою полягає у єдностірізнихрівнів. Аналізутеоріїдемократії Т. Джефферсона присвяченаувага у дослідженні Т. Панченко, у якомуузагальненонаводятьсядієвірівніуправліннядемократичнимипроцесами, притаманнітогочасномуамериканськомусуспільству та які не втрачаютьактуальності й сьогодні: “1) загальноїфедеральноїреспубліки для усіхпитань, щовідносяться до зовнішньої і федеральноїполітики; 2) республіки штату, щомаєвідношеннявиключно до наших громадян; 3) окружноїреспубліки, щозаймається справами та інтересами округу; 4) районноїреспубліки для дрібних, але в той же час важливихмісцевихпитань” [7, с. 68-69].

Середпредставниківсучасноїфілософської думки, значнийвнесок у розуміннядемократіїбувздійсненийфундаторамикомунікативноїфілософії - Ю. Хабермасом, К.-О. Апелем. Наприклад, саме Ю. Хабермасзапочаткуваврозробку проблематики демократії у соціально-ціннісномузначенні, щознайшловідображення у таких роботах як “Теоріякомунікативноїдії”, “Мораль і комунікація”, “Демократія. Моральність. Розум” тощо. Цейсучаснийнімецькийфілософвибудовуєаргументацію на користьделіберативноїполітики як інструментуреалізаціїдемократичнихідеалів у сучасномусуспільстві.

Ціннісніаспектидемократії у своїхдослідженняхрозвинулиіншіпредставникизахідноїполітичноїфілософії. Як відомо Дж. Шумпетер у роботі “Капіталізм. Соціалізм. Демократія” визначивдемократію як метод інституційногоузгодженняінтересів при прийняттірішень для загального блага. У данійроботі “демократіярозглядається як проблема з точки зоруінструментального та інституційногозабезпечення” [13].

Фундаментальнимджерелом для усвідомленнясутностідемократії є концепція А. де Токвіля, який у книзі “Старий порядок і революція” показав внутрішнюсуперечливістьдемократії, запропонуваввласнерозумінняпоєднання “твердих” рішень з інститутамиліберальноїспрямованості. У свою чергу Дж. Сарторі у роботі “Оновленатеоріядемократії” аналізуєідеологічнепідґрунтядемократії, яка на його думку спирається на фундаментальніліберальніідеї. Такожвінпоказуєвзаємообумовленістьлібералізму та демократичного політичного режиму, демонструєїхнерозривнийвзаємозв'язок. Суголоснимиідеям Дж. Сарторіщододемократії є роздумифранцузькогофілософа Ж. Рансьєра, який у роботі “На межіполітичного”, розмірковує про долю демократичнихполітичнихрежимів, визначаєїхліберальнусутність, яка інодіприховується (абопоєднується) з елементамиіншихідеологічних систем.

Необхіднозазначити, що до розробленнятеоріїдемократіїдолучилися й вітчизнянінауковці, інтерпретуючинаявніконцепції, демонструючивласніоригінальні погляди, особливо у контексті демократичного транзиту, якийздійснюєУкраїна. Звертаючись до філософськоїспадщини ХІХ першоїполовини ХХ ст., необхіднозазначити, що проблематику функціонуваннядемократії (як її апологетика, так і критика), захисту прав і свобод громадян у різнихінтерпретаціяхдосліджували В. Бєлозерський, М. Драгоманов, Б. Кістяківський, П. Куліш, М. Костомаров, І. Франко, М. Грушевський та інші. ТакожфундаториУкраїнськоїАкадемії наук В. Вернадський, М.Туган-Барановський та А. Кримськийзначнуувагуприділялипоширеннюліберальноїідеї в Україні, таким чином сприяючистановленню демократичного дискурсу на теренахнашоїдержави.

В наш час, узагальнюючиконцептуальніідеїджерельноїбазищодорозуміннядемократії, українськійдослідник М. Бойчук у роботі “Демократичнийпроцес в Україні: проблема вибору і механізмівреалізації” констатує, що у часистановленнясучаснихдемократійтеорія і практика свідомогоудосконаленняполітичногонародовладдянабула системного характеру щонайменше з часівєвропейськогоПросвітництва і виникненнядемократії в Америці. Для розуміннясутностідемократії автор наголошує, щоважливіположеннятеоріїдемократії належать Ш. Л. Монтеск'є (верховнавладаналежить народу), Т. Джеферсону (суверенітет народу), А.деТоквілю (засаднича роль громад щодобільших за обсягомспільнот), підкреслюючи, щосаме “індустріальнесуспільство створило новіможливості та висунулоновівимоги до демократії, якіаналізували М. Вебер (вибориполітичнихеліт в умовахмасовоїполітики), Й. А. Шумпетер (особливаінституційна система для прийняттяполітичнихрішень),

Р.Даль (поліархія), Дж. Сарторі (відбіреліт за ознакоюїхніхчеснот)” [1, с. 9І-

Такожпроблемидемократії стали предметом дослідженняу роботах Н. Латигіної, які у систематизованомувиглядіпредставлені у докторськійдисертаціїпідназвою “Демократія: сутність, механізмиздійснення та сучаснісвітовітенденціїрозвитку”. Аналізуючивітчизнянуджерельну базу щодорозвитку демократичного дискурсу авторка у своїх роботах підкреслює, що “теоретичні та практичніпитаннявітчизнянихпроцесівзабезпеченнядемократіїрозроблялись низкою вітчизнянихнауковихшкіл” [6, с. 53-54]. Для нашого теоретико-методологічногодослідження, яке, логічно, використовуєметодологічнийпотенціалісторіїфілософії, важливою є звернення до існуючих у соціогуманітарномудискурсідемократіїпевнихнапрямків, шкіл та підходів до розуміннядемократії у поточнійвітчизнянійсоціокультурнійдинаміці.

Важливо, що низка праць як зарубіжних, так і вітчизнянихнауковців, якістановлятьджерельну базу демократичного дискурсу, мають не тількисутофілософський, а й міждисциплінарний характер. Такийпідхідсприяєполіфоніїрозуміннядемократії і як суспільного феномену, і як наукового концепту. Загалом, будь-які трактовки демократіївідштовхуютьсявідрозуміння того, щоданийполітичний режим при всіхйогонедолікахзабезпечуємаксимальнепредставництвогромадян у владі при належномудотриманні процедур. Сучаснесуспільстводійснопотребуєпроясненнядіалектичнихвзаєминномінальної та реальноївлади, на тліяких і маєреалізовуватисьідеологіядемократії [14].

Виходячи з вищенаведеного, вартозупинитися на філософськомувизначеннідемократії як народовладдя. Необхіднозазначити, щопочинаючи з часівСтародавньоїГреції та Риму поняття народ трактувалося по різному. Такожфілософивисловлювалирізні точки зорущодо допуску тих абоіншихкатегорійгромадян до здійсненнявлади. Концепціядемократії за Аристотелем такожвраховувала потребу контролю народу над правлячимиелітами, у його теоретичному спадкузнаходимодекілька моделей забезпеченнядемократії - для суспільств аграрного типу (коли переважнубільшістьнаселенняскладаютьселяни), а також для суспільств, основою яких є міськенаселення. Доступ до влади, при цьому, має бути обмеженимвиходячиіззагрозпопулізму. Давньогрецькиймислительпропонуєзважати на освітній, майновий та світогляднічинники в якості цензу при наданнілюдинівладнихповноважень.

У нашомутексті, зважаючи на обмеженийобсягстатті, ми змушені не зупинятись на деякихетапахстановленняєвропейськоїцивілізації у своємуаналізі, акцентуючиувагу на внескуперіодів, щозробилибільшрельєфнийвнесок у становлення дискурсу демократії. Фундаментальнийвнесок у розробкутеорійдемократіїзробилипредставникинімецькоїкласичноїфілософії. Зокрема, у роботах

І.Канта знаходимообґрунтуванняреспубліканськоїмонархії як зразкународовладдя, у якій монарх дослуховується до волігромадян. Самі ж цігромадяни, у ідеальномувипадку, мали би бути носіямирозкріпаченогорозуму, здатними до філософськогоформулюванняпрогресивнихідей та вимог для діючоївлади. Й. Фіхтеобґрунтовувавпідхід, згідноякого народ маєприймати участь у державницькихпроцесах, а владамаєзабезпечуватиреалізаціюрішень народу: згідноцьогопідходу, волі народу відводитьсядомінуючезначення, а владалишенамагаєтьсяїїреалізувати. У теоретичному спадку Г. Гегеля відстоюєтьсяальтернативнийпогляд на народовладдя: народ інтерпретуєтьсяфілософомскоріше як безформнамаса, а повнотавладимаєналежати монарху.

У сучасномунауковому та філософськомудискурсі представлена низка трактовок демократії як механізмуреалізаціївлади народу, ефективноїсистемизахисту прав й свобод громадян. Так, узагальнюючирізноманітні точки зорущодорозуміннядемократії

О.Долженков показуєполіфоніюзначеньцьогопоняття. Зокрема, він говорить, що у історіїфілософської та політичної думки демократія за власнимзмістом часто ототожнюваласьізлібералізмом, наголошуючи н а потребідемаркаціїзазначених понять: “Лібералізм - ценасампередтехнологіяобмеженнявладидержави, тоді як демократія - спосібреалізаціївлади народу в державі” [5, с. 226-227].

Значнуувагубагатограннійучасті народу у прийнятірішень у державіприділено у теоріїпартиципаторноїдемократії. Змістзазначеного концепту є черговоюспробоюревіталізуватикласичнутеоріюдемократіїізвідповідноюїй активною участюгромадян в обговоренні та прийняттірішеньщодоголовнихпитаньсуспільногожиття. Як зазначає А. Фісун, “партиципаторнадемократіявимагаєналежнупоінформованість та високуосвіченістьгромадян, а такожїхактивність у політичномужитті як фактор унеможливлення авторитарного тиску” [11, с. 19].

Продовжуючитакулогіку, сучаснівітчизнянінауковцістверджують, щоперспективинародовладдязалежатьвідрівнярозвиткумісцевогосамоврядування. Проте, органимісцевогосамоврядуваннятакож є представницькими. Вони маютьделегованіповноваженнявідвиборців так само як й вищийпредставницький орган. Розподілповноваженьміжзазначенимисуб'єктами не впливає на рівеньнародовладдя. Участь громади в управліннірегіономзалишаєтьсяумовною. Реальною є владаадміністрацій. Це абсолютно зрозуміло. Саме тому нинікончепотрібнийпошукоптимальноїмоделіміфологізаціїпоняття “народовладдя” в масовійсвідомості. На цеспрямовуютьсязусиллянауковців, пропагандистів, агітаторів, політиків. За визначенням Ю. Ганжурова, “народовладдяце, образно кажучи, своєрідний горизонт, до якогоможнарухатися все життя: громадянампотрібнаідеянародовладдя, саме вона робить народ психологічнопричетним до влади, а інститутигромадянськогосуспільства, якіїїексплуатують, - помітнимискладовимиполітичноїсистеми” [3, с. 17-18].

Вочевидь, філософськийсенсдемократії як максимального народовладдянайбільшповнопроявляється у розвиненомумісцевомусамоврядуванні, яке є міксомпрямої й представницькоїдемократій. Розглядаючисутнісні характеристики демократії як форминародовладдя, вартозвернутися до роздумів Р. Даля, який у фундаментальному дослідженніпідназвою “Про демократію”, розкрив як філософські, так і політологічніаспектиїїрозуміння.

Зокрема, він на прикладіасоціації, щоналічуєкількасотеньчленів, виокремлює “критеріїдемократії, якісвідчать про те, щоусі члени асоціаціїмаютьрівні права у виробленнірішеньвідносноїїїполітики. Серед них, ефективна участь, рівнеголосування, розуміння, щозасноване на інформативності, здійснення контролю за порядком денним та включення у життясуспільства” [4, с. 41-42]. Разом з тим, Р. Даль цілкомусвідомлюваввідносністьреалізаціїнаведенихкритеріїв, зазначаючи, що “... в жоднійдержавініколи не булоформиправління, яка повноюміроювідповідала б критеріям, щовизначаютьдемократичнийпроцес” [4, с. 45]. В той же час, відомийдослідникобстоюєцивілізаційнуцінністьдемократії як максимально “вільної” формиполітичного устрою держави. Р. Даль переконаний у тому, щовартовідстоюватидемократичніначала в управлінні державою, вказуючи на те, що у порівнянні з будь-якоюможливою альтернативою демократіямаєпринаймні десять переваг. Цимиперевагами є, за Р. Далем, “позбавленнявідтиранії, дотриманняосновних прав і свобод, свобода особистості, самовизначення, моральна автономія, можливістьрозвиткуособистості, захистключовихінтересівособистості, політичнарівність, а такожпрагнення до миру і процвітання” [4, с. 48]. Вочевидь, розуміння Р. Далем демократіїмаєяскравовираженийаксіологічний та антропологічний характер, щопередбачає трактовку народовладдякрізь призму захистуінтересівособистості.

Ціннісніаспектидемократіїтакожзнайшлисвоєвідображення й у роботахвідомогофілософаК. Поппера. На йогопереконання, демократіямаєбазуватися на розумі й гуманізмі та не вичерпуватися принципом “народовладдя”. “Демократичневрядування у людськійсвідомості є засобомпорятункувіднесправедливості, меншоюнебезпекою, проявомсвободи. Демократичневрядуванняможнаполіпшувати, запроваджуючибільшефективнувиборчу систему та систему контролю за діяльністю уряду. Разом з тим свобода людини є найвищоюцінністю, а її метою є людськаіндивідуальність” [9, с. 210213].Філософнаголошує, що “в обранні демократичного врядування у свідомостігромадянміститьсяпереконання, щонавітьпоганаполітика за демократії (поки ми можемосприятиїїмирнійзміні) є кращоювідвлади тирана, хочяким би мудрим і великодушнимвін не був” [9, с. 145]. Таким чином, демократіямає низку переваг перед іншимиполітичними режимами, оскількиздатназахиститилюдину, надаєїйможливості для самореалізації та свідомоговибору.

У свій час вагомийвнесок у розумінняхарактернихознак та перевагдемократіїбувздійсненийнімецькимфілософомК. Ясперсом. Вінрозглядавдемократичневрядування через йогопротилежність - антидемократичневрядування. Так, досліджуючиособливостіісторичнихпроцесів, впливусуспільства на розвитокдержави та їїуправління, вченийдійшов до висновку, що

ФедеративнаРеспублікаНімеччина є антидемократичною. К. Ясперс зазначає, щодемократичневрядуваннясприяєрозвитковіособистості на відмінувідйогопротилежності - антидемократії. Тому у праці “Куди рухається ФРН?” вінпіддаєґрунтовнійкритиціантидемократичнітенденції у Німеччині [12].

Необхіднозазначити, щорізноманітні точки зору на демократичнийспосібволодарюванняпредставлені й у історіївітчизняноїполітичноїфілософії. Дослідниця М. Братасюкзазначаєнаступнещодоцьогоґрунтовного теоретичного спадку:“М.

Костомаров у “Книзібуттяукраїнського народу” заперечує будь-яке насилля над народом і його правами. Вінобґрунтовуєприродні права народу на вільнежиття на ріднійземлі як реально чинне право, яке ніхто не повинен порушувати. Видатниммислителемзапропонованоконцепціюісторичногорозвитку, у якійможнавиокремитикількаважливихаспектів: влада- від Бога, але вона не може бути абсолютною, оскількилюдиназдатна до експансії, владунеобхіднообмежувати... Синтез федеративного та конфедеративного устрою - це, на думку М. Костомарова, - оптимальний тип держави” [2, с. 6]. Авторка справедливо такожстверджуєсамобутністьідей Б. Кістяківськогощодобаченнямеханізмівреалізаціїправовоїдержави, зазначаючинаступне: “Учений пов'язує верховенство права з принципом народовладдя. Правова держава в нього - це держава народна й демократична за суттю. Завдякиневід'ємним правам і недоторканності особи державнавлада в правовійабоконституційнійдержаві є не лишеобмеженою, а й строго підпорядкованою закону. Б. Кістяківськиймислить народ не як об'єктзаконницькоговпливудержавноївлади, а як реальнийсуб'єкт права” [2, с. 6].

Висновки

У статтібулодослідженоосновніфілософськіконцептирозуміння такого складного політичногоявища, як демократія. Автор вдалосяпродемонструвати, щодослідженнятеоретичнихвитоківдемократії, її форм прояву та особливостейреалізаціїмаєдавнюісторію, щонаочнодемонструєзначниймасивнауковоїлітератури (зокремафілософського характеру), якийпотребуєсистематизації та осмислення. Традиційновважається, щофілософські засада заклали дослідженнядемократіїантичнихмислителів - Аристотеля, Демокріта, Платона, Цицерона. Автором булопрослідкованотеоретичнуеволюцію у розуміннідемократії як продовження (або ж заперечення) первиннихуявлень про неї, представлений античною літературою, булоузагальненосучаснерозуміннядемократії як народовладдя, переваги та суперечностідемократії у сучасномусвітовомупросторі. Значнаувагабулаприділенааналізовірозуміннядемократії в роботах українськихфілософів, політологів, культурологів. Підкреслюється, щофілософськарефлексіяісторичноїеволюціїрозуміннядемократії є тією основою, на якійможнасформуватиреалістичнеуявлення про неї, конструктивнепродовженнявизначенняїїролі в сучасномусоціумі. Булопродемонстровано, щофілософськарефлексіядемократії як вияву народного суверенітетубазується на низціцінностей, а самезахист прав і свобод громадянина, свобода, рівноправ'я, справедливість, верховенство права тощо.

Список використанихджерел:

1. Бойчук, МА., 2012. `Демократичний процес в Україні : проблема вибору і механізмів реалізації : автореф. дис. д-ра філос. наук за спеціальністю 09.00.03 - соціальна філософія та філософія історії', Київ, 32 с.

2. Братасюк, МГ., 2012. `Ідея народовладдя як засада утвердження правовладдя в працях українських мислителів класичної доби', Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ, № 1(3),С.3-10.

3. Ганжуров, Ю., 2011. `Представницька демократія чи пряме народовладдя : критерії оцінки', Політичний менеджмент, № 5, С. 1318.

4. Даль, Р., 2000. `О демократии', М. :Аспект Пресс,208 с.

5. Долженков, ОО., 2015. `Сучасна демократія : проблеми та перспективи', Актуальніпроблеми політики, Вип. 54, С. 221-229.

6. Латигіна, НА., 2008. `Українська демократія сьогодні : спроби і помилки', Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії, Вип. 34, С. 53-62.

7. Панченко, ТВ., 2011. `Принцип субсидіарності у сучасному демократичному розвитку : монографія', Х. : Майдан,368 с.

8. Платон, 1971. `Государство: сочинения в 3 т под общ. ред. А.Ф. Лосева, В.Ф. Асмуса'М. :Мысль, Т. 3. Ч. 1. С. 89-454.

9. Поппер, К., 1994. `Відкрите суспільство та його вороги : пер. з англ. О. Коваленко, К. : Основи, Т. 1.444 с.

10. Руссо, ЖЖ., 2000. `Об Общественном договоре : Трактаты', М. : ТЕРРА, 510 с.

11. Фисун, АА., 2006. `Демократия, неопатримониализм и глобальные трансформации :монография', Х. : Константа,351 с.

12. Ясперс, К., 1969. `Куди рухається ФРН?'. Доступно :www.klex.ru/e9n[Дата звернення 11Грудня 2019].

13. Shumpeter, JA., 1962. `Capitalism, Socialism and Democracy', Third edition, New York :Harper Torchbook,316р.

14. Svyrydenko D., Yatsenko O. 2018. `Dialectics of Nominal and Real Power in the Ukrainian and World Politics', Ukrainian Policymaker, Vol. 2,pp. 3340.

References:

1. Boychuk, MA., 2012. `Demokratychnyyprotses v Ukrayini :problemavyboruimekhanizmivrealizatsiyi : avtoref. dys. d-ra filos. nauk za spetsial'nistyu09.00.03 - sotsial'nafilosofiyata filosofiyaistoriyi (The Democratic Process in Ukraine : The Problem of Choice and Implementation Mechanisms :

Thesis for a Doctor of Philosophy Degree in Specialty 09.00.03 - Social Philosophy and Philosophy of History)', Kyyiv, 32 s.

2. Bratasyuk, MH., 2012. `Ideyanarodovladdya yak zasadautverdzhennyapravovladdya v pratsyakhukrayins'kykhmyslytelivklasychnoyidoby (The Idea of People's Rule as a Basis for Establishing Rule of Law in the Works of Ukrainian Thinkers of the Classical Age)', YurydychnyychasopysNatsional'noyiakademiyivnutrishnikhsprav, № 1(3), S. 3-10.

3. Hanzhurov, YU., 2011. `Predstavnyts'kademokratiyachypryamenarodovladdya :kryteriyiotsinky (Representative Democracy or Direct Democracy : Evaluation Criteria)', Politychnyymenedzhment, № 5, S. 1318.

4. Dal', R., 2000. `O demokratii (On Democracy)', M. :Aspekt Press,208 s.

5. Dolzhenkov, OO., 2015. `Suchasnademokratiya :problemy ta perspektyvy (Modern Democracy : Problems and Prospects)', Aktual'niproblemypolityky, Vyp. 54, S. 221-229.

6. Latyhina, NA., 2008. `Ukrayins'kademokratiyas'ohodni :sprobyipomylky (Ukrainian Democracy Today : Trials and Mistakes)', HumanitarnyyvisnykZaporiz'koyiderzhavnoyiinzhenernoyiakademiyi, Vyp. 34, S. 53-62.

7. Panchenko, TB., 2011. `Pryntsypsubsydiarnosti v suchasnomudemokratychnomurozvytku: monohrafiya (The principle of subsidiarity in modern democratic development : A Monograph)', Kh. : Maydan,368 s.

8. Platon, 1971. `Sostoyaniye: rabotayet v 3tonny po itogu. redaktor A.F. Loseva, V.F. Asmus(State: works in 3 tons under the total. ed. A.F. Loseva, V.F. Asmus)M. :Mysl', t. 3. p. 1. S. 89-454.

9. Popper, K., 1994. `Vidkrytesuspil'stvo ta yohovorohy (Open Society and Its Enemies)', U2 t. T. 1,K. :Osnovy,444 s.

10. Russo, ZHZH., 2000. `Ob Obshchestvennomdogovore :Traktaty (On the Social Contract : Treatises)', M. : TERRA, 510 s.

11. Fisun, AA., 2006.`Demokratiya, neopatrimonializmiglobal'nyye

transformatsii :monografiya (Democracy, Neopatrimonialism and Global Transformations : A Monograph)', Kh. : Konstanta,351 s.

12. Yaspers, K., 1969. `Kudyrukhayet'sya FRN? (Where Does Germany Go?)'. Dostupno : www.klex.ru/e9n [Data zvernennya11Hrudnya2019].

13. Shumpeter, JA., 1962. `Capitalism, Socialism and Democracy', Third edition, New York :Harper Torchbook,316 p.

14. Svyrydenko D., Yatsenko O., 2018. `Dialectics of Nominal and Real Power in the Ukrainian and World Politics', Ukrainian Policymaker, Vol. 2,pp. 3340.

Размещено на Allbest.ru