Проблема формування ціннісних орієнтацій особистості

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПРОБЛЕМА ФОРМУВАННЯ ЦІННІСНИХ ОРІЄНТАЦІЙ ОСОБИСТОСТІ

Олена Лопата

(студентка ІІ курсу другого (магістерського) рівня вищої освіти мистецького факультету) Науковий керівник - кандидат педагогічних наук, доцент Горбенко О.Б.

Постановка проблеми

У Національній доктрині розвитку освіти України в ХХІ столітті, державних документах: Закони України "Про освіту" та "Про вищу освіту", “Про загальну середню освіту” наголошується, що основним завданням освіти є виховання культурної, високоморальної відповідальної, ініціативної, творчої особистості, здатної адекватно оцінювати навколишню дійсність, поважати національні традиції і культуру своєї країни та культурні надбання інших народів, здатності до суспільної діяльності самостверджуватися і самореалізовуватися у соціальному середовищі. Успішна самореалізація особистості залежить від сформованості системи цінностей, набутих знань, досвіду, духовного розвитку особистості.

Духовні цінності людства - гуманізм, свобода, справедливість, національне примирення, збереження природи - у сучасній школі мають стати домінантою виховного процесу. „Найвищою цінністю” в сучасних умовах суспільство визнає „освіченість, вихованість, культуру”.

Аналіз досліджень і публікацій

Проблема ціннісних орієнтацій особистості розглядається у філософській, соціально-психологічній, педагогічній і мистецтвознавчій літературі. Найважливіші характеристики цінностей подаються у філософських теоріях: об'єктивність, відносність, ієрархічність. Зміст ціннісних орієнтацій, зазначають представники філософської та психологічної думки, складають цінності суспільства (М.Бахтін, Б.Додонов, В. Мясищев та інші).

Психологічні механізми формування ціннісних орієнтацій розглядаються у дослідженнях відомих психологів: О.Леонтьєва, Д.Узнадзе. Ціннісні орієнтації особистості, зазначають науковці, мають визначену цілісність і виконують регулюючу, інтегруючу й світоглядну функції. У зв'язку з обґрунтуванням системного підходу до вивчення ціннісних орієнтацій, який відображено у наукових працях Б.Додонова, А. Здравомислова та інших психологів, визначена стійка структура, виділені компоненти ціннісних орієнтацій, зокрема когнітивний, емоційний, поведінковий, що надало можливості у виховній практиці розвивати такі якості особистості, як духовна активність, вірність національній ідеї, гуманність, правдивість, щирість, гідність, самоповага, емпатія, емоційність.

У педагогічній літературі проблема формування ціннісних орієнтацій досліджується у зв'язку з розвитком і вихованням конкретних цінностей, які мають бути особистісно прийняті в певній соціальній групі. Ціннісні орієнтації особистості аналізуються у взаємозв'язку з формуванням соціальної позиції особистості (Т. Мальковська), вивчаються в контексті педагогічної діагностики (В. Петрушин), розглядаються у зв'язку з дослідженнями духовної культури, духовних потреб, інтересів, оцінок учнів і педагогів (В. Дзюба, Л. Коваль, О. Рудницька, Ю. Соколовський та ін.).

В умовах особистісно орієнтованого підходу до виховання, мета якого спрямовується до формування й розвитку в дитини особистісних цінностей (І. Бех, І. Зязюн, Ю. Орлов, О. Сухомлинська та інші), процеси формування ціннісних орієнтацій набувають стрижневого значення. Вони обумовлені гуманістичною педагогікою з визначенням унікальності особистості в її духовному зростанні.

Вивчення ціннісних орієнтацій школярів у межах психолого-педагогічного підходу розглядається в контексті емоційно-оцінної діяльності, їхнього ставлення до творів мистецтва в цілому, формування художніх та естетичних інтересів, потреб, установок. Так, дослідження оцінної діяльності молодших школярів відображено в роботах Т. Дорошенко, С. Жупаніна, Т. Завадської, М. Красильникової, З. Морозової, Л. Оліференко, Ю. Соколовського та ін.

Мета статті. Розкрити сутність поняття ціннісні орієнтації, дослідити питання формування художньо- естетичних ціннісних орієнтацій школярів у процесі сприйняття творів мистецтва.

Виклад основного матеріалу

Ціннісні орієнтації як елементи внутрішньої структури особистості формуються і закріплюються життєвим досвідом індивіда у процесах соціальної адаптації та соціалізації. Вони виокремлюють значуще і суттєве для певної особистості від незначущого і несуттєвого через сприйняття чи не сприйняття певних цінностей. Цінності усвідомлюються як певна основа для сенсу та мети життя, а також визначають засоби їхньої реалізації.

Ціннісні орієнтації виявляються і розкриваються через оцінювання самого себе, інших, певних обставин, через уміння структурувати життєві ситуації, приймати самостійні рішення в конфліктних ситуаціях та знаходити вихід у проблемних.

Ціннісні орієнтації - це важливий компонент структури особистості, що містить мотиваційну, когнітивну, емоційну та оцінювальну сфери. За своєю природою, як стверджують науковці, вони гнучкі, вільно обираються, а тому характеризуються індивідуальними інтересами, потребами людини, зв'язком між особистістю та суспільством, інститутами соціалізації, культурою, цінностями.

Цінності усвідомлюються як певна основа для сенсу та мети життя, а також визначають засоби реалізації останніх. Сюди відносяться: спрямованість, мета індивіда, механізм індивідуальної взаємодії, життєвий досвід індивіда, сфера його переживань та почуттів. Наявність життєвих цінностей людини, зазначають психологи, залежить не тільки від віку індивіда, а від рівня й особливостей розвитку суспільства.

Науковці доводять, що ціннісні орієнтації - це перш за все вибір чи відкидання певних життєвих сенсів, та готовність, чи неготовність вести себе у відповідності з ними. Вони задають загальну спрямованість інтересам та прагненням особистості, вибудовують ієрархію індивідуального вибору у будь-якій сфері, формують цільову й мотиваційну програму поведінки, визначають рівень домагань та міру рішучості для реалізації власного плану життя.

На підставі ціннісних орієнтації формуються переконання особистості. Тому ціннісні орієнтації є віддзеркаленням сутності конкретної людини, як соціального суб'єкта. У ціннісних орієнтаціях виражається самоствердження особистості, її самореалізація.

Формування ціннісних орієнтацій школярів є важливим чинником їхнього духовного розвитку. У зв'язку з цим провідного значення у формуванні духовно-моральних цінностей набуває світогляд особистості, на основі якого формується система ціннісних орієнтацій. Гуманістична мораль, національна свідомість і самовідданість особистості зумовлюють усвідомлення найпріоритетніших цінностей життя, якими є Батьківщина, народ, культура. Фундаментальні цінності людства - гуманізм, свобода, справедливість, національне примирення, збереження природи - у сучасній школі мають стати домінантою виховного процесу. „Найвищою цінністю" в сучасних умовах суспільство визнає „освіченість, вихованість, культуру".

Проблема ціннісних орієнтацій особистості відображена у філософській, соціально-психологічній, педагогічній і мистецтвознавчій літературі. Так, у філософських дослідженнях розкрито найважливіші характеристики цінностей: об'єктивність, відносність, ієрархічність. Як визначається в роботах науковців, цінності суспільства складають зміст ціннісних орієнтацій особистості.

На підставі ціннісних орієнтації формуються переконання особистості. Тому ціннісні орієнтації є віддзеркаленням єства конкретної людини, як соціального суб'єкта. У ціннісних орієнтаціях виражається самоствердження особистості, її самореалізація.

Ціннісні орієнтації діють як на рівні свідомості, так і на підсвідомому рівні, визначаючи спрямованість вольових зусиль, уваги, інтелекту.

Ряд дослідників відзначає, що основною функцією ціннісних орієнтації є регулювання поведінки людей. Виробляючи систему ціннісних орієнтації, особистість активно включається в систему суспільних стосунків, причому ціннісні орієнтації визначають тип поведінки і діяльності [1].

Ціннісні орієнтації визначають цілі діяльності і засоби їх досягнення: від змісту ціннісних орієнтації індивіда залежить, як він сприймає ту або іншу ситуацію, які завдання ставить перед собою, який спосіб дії обере. Таким чином, ціннісні орієнтації - це динамічна, ієрархічна система цінностей, яка постійно розвивається і віддзеркалює ті, які склалися в результаті взаємодії особистості і суспільства.

Ціннісні орієнтації особистості виконують ряд важливих функцій:

- гармонізують і інтегрують духовний світ індивіда, визначаючи його соціальну значущість;

- визначають цілісність, унікальність і неповторність особистості;

- регулюють поведінку і діяльність людини в суспільстві, визначаючи її дії і вчинки.

Розвинені ціннісні орієнтації - ознака зрілості особистості, показник міри її соціалізації. Стійкість і несуперечлива сукупність ціннісних орієнтації забезпечує такі якості особистості, як цілісність, надійність, вірність певним принципам й ідеалам, здатність до вольових зусиль в ім'я цих ідеалів і цінностей, активність життєвої позиції. Нерозвиненість ціннісних орієнтацій - ознака інфантилізму, панування зовнішніх стимул- реакцій у внутрішній структурі особистості, ознака безпосередності дії об'єкту прагнення на потребу [5].

Цінності суспільства, заломлені через індивідуальну життєдіяльність, відбиваються в психологічній структурі людини у формі особистих цінностей. Чим більше цінність пов'язана із задоволенням якихось суттєвих особистих потреб, тим вона значиміша, тим більш стійкий її сенс для людини.

Таким чином, ціннісні орієнтації це ті стани, явища і процеси в довколишньому житті, які стають орієнтирами для людини, спрямовують формування її цілей, а також способи їх досягнення. Представленість життєвих цінностей у свідомості особистості залежить від вікових особливостей, психологічних новоутворень, загального розвитку людини.

Розробляючи теорію відносин, В. Мясищев доводить, що ціннісні орієнтації є центрами духовного розвитку особистості, що виступають як цілісна сукупність або система свідомого ставлення особистості до суспільства, групи, праці, самої себе. Така позиція обґрунтовується у концепції А.Ковальова, який стверджує, що «особистість людини як члена суспільства знаходиться в сфері впливу різних обставин і відносин (економічних, морально-політичних тощо). Разом з тим вона людина виявляє і характеризує себе своїми відносинами до різних життєвих явищ і обставин. Ці відносини, зазначає А.Ковальов розкривають життєву позицію особистості, її мораль і внутрішній світ.

Отже, особливо значущим регулятором життєдіяльності і поведінки людини є ціннісні орієнтації. Вони виконують подвійну функцію: з одного боку, вони є елементами когнітивної структури особистості, з іншого боку - елементами її мотиваційної сфери, що зумовлено характером системи цінностей, їх індивідуальним і соціальним досвідом.

У психології особистості проблема цінностей та ціннісних орієнтацій розглядається у зв'язку із соціалізацією особистості, процес якої залежить як від зовнішніх соціальних, так і від внутрішніх особистісних факторів. Крім того, у процесі соціалізації людина активно засвоює соціальний досвід і перетворює його у власні цінності, установки, орієнтири.

У педагогічній літературі проблема формування ціннісних орієнтацій досліджується у зв'язку з розвитком і вихованням конкретних цінностей, які мають бути особистісно прийняті в певній соціальній групі. Так, ціннісні орієнтації особистості аналізуються у взаємозв'язку з формуванням соціальної позиції особистості, вивчаються в контексті педагогічної діагностики, розглядаються у зв'язку з дослідженнями духовної культури, духовних потреб, інтересів, оцінок учнів і педагогів [4].

В умовах особистісно-орієнтованого підходу до виховання, мета якого спрямовується до формування й розвитку в дитини особистісних цінностей процеси формування ціннісних орієнтацій набувають стрижневого значення. Вони обумовлені гуманістичною педагогікою з визначенням унікальності особистості в її духовному зростанні.

З огляду на це важливим і актуальним є концептуальне осмислення процесу формування ціннісних орієнтацій молодших школярів засобами мистецтва, яке перетворює суспільні цінності в їхнє внутрішнє надбання, особистісне ставлення до них. Саме мистецтво забезпечує інтеріоризацію, привласнення ціннісних аспектів художніх образів в індивідуальні, особистісні утворення.

У філософській літературі останнього років усі частіше зустрічаються поняття «загальнолюдські», «вищі» цінності. Критерієм їхнього виділення є життя, досвід, потреби не однієї людини, а всього людства в цілому.

Як вищу цінність філософи називають людину. Розглядаючи проблему орієнтації і вибору, М. Бахтін пов'язує її із культурою людини і визначає як особистісну відповідальність за вчинки у процесі життя.

Цінність як життя в індивідуальному, родовому і планетарно-космічному вимірі, як творчість, як спосіб життєдіяльності, волю, необхідну умову і мету життя людини і соціуму» визначає В.Діденко.

Узагальнюючи філософсько-антропологічне розуміння цінностей науковці виокремлюють такі аспекти:

1) усвідомленість цінностей: цінності - нормативна форма життєвих орієнтацій людей, вони є суспільно-значущими регулювальниками людської діяльності як певні оцінки і стереотипи, які допомагають людині мислити і діяти в соціально-економічному середовищі, що змінюється;

2) втіленість цінностей в людському житті в різних формах - це наочні або ідеальні (духовні) цінності;

3) протилежна спрямованість цінностей, з одного боку, та їх взаємозв'язок, з іншого, як ідеалу з реальністю;

4) включеність цінностей в оцінну і сенсотворчу діяльність людини.

У сучасній науковій літературі цінності класифікуються за такими критеріями: за суб'єктом - цінності суспільства, народу, нації, колективу, індивіда; за типом потреби суб'єкта - цінності моральні, релігійні, економічні, фізичні та інші; за об'єктивними характеристиками явищ, які виступають цінностями матеріальними духовними тощо.

Духовні цінності - це “те, що ми називаємо зазвичай десятком різних понять: це ідеали, норми, цілі, це все те, до чого людина прагне, що вона любить і що віддзеркалює її світогляді, світобачення, світовідчуття” [2]. Уявлення про духовні цінності змінювалися з розвитком суспільства і людини. Духовні цінності, які є результатом праці і творчої діяльності особистості, використовуються для задоволення найвищих духовних потреб індивідів в Істині, Добрі, Красі.

На думку О. Рудницької, формування ціннісних орієнтацій, з одного боку, здійснюється в процесі оцінювання конкретних музичних творів, а з іншого - ціннісні орієнтації зумовлюють вибіркове оцінне ставлення до музики. Розвиток же ціннісних орієнтацій і естетичних оцінок є „взаємозалежним з готовністю суб'єкта сприйняття до самооцінки себе та свого місця в соціокультурній ситуації музичного спілкування, схильності до самокорекції під впливом музики...”. У цілому ж, на думку вченого, ціннісні орієнтації відображають специфіку засвоєння особистістю духовного світу музики, її етику, естетичну ерудицію, знання й досвід спілкування з мистецтвом, своєрідність мотиваційної сфери, самовизначення в різних ситуаціях сприйняття музики. У зв'язку з цим О. Рудницька виділяє показники ціннісних орієнтацій особистості у сфері музично-естетичної діяльності, які мають принципове значення для вирішення проблем музичного виховання.

Притаманна молодшим школярам здібність до конкретно-образного мислення та уяви забезпечує основу формування ціннісних орієнтацій молодших школярів у процесі виховання художніх образів природи. У результаті ціннісно-естетичного сприйняття природи молодші школярі вчаться бачити в ній духовну основу їхнього життя. Як відзначає С. Жупанін, „Для створення художнього образу природи у свідомості людині потрібна перш за все співтворчість реципієнта, наочний матеріал, його актуалізація, його „бачення розумовим зором”, видозмінення, трансформація за формою, кольором, величиною...”. Формуючи естетичні оцінки молодших школярів у процесі сприйняття художнього образу природи, дослідник зазначає, що „естетична оцінка - основа правильного смаку, важливий компонент естетичної вихованості. Оволодівши її критеріями, учень зможе орієнтуватися в житті, визначати й обґрунтовувати своє ставлення до матеріальних і духовних цінностей”.

Аналізуючи естетичну цінність природи, Т. Баранова визначає процес розвитку цього ставлення у школярів: „Шлях такого становлення, імовірно, проходить від загальної позитивної орієнтації на естетичну цінність природи через конкретний опис та індивідуально-особистісне переживання її у зв'язку з моральними категоріями”. Результатом такого ставлення є конкретно-описовий, індивідуально- особистісний і соціально-особистісний смисл естетичної цінності природи.

У зв'язку з цим А. Степанюк висуває проблему формування емоційно-ціннісного ставлення до природи, яка дає можливість усвідомити школярам чуттєве споріднення з природою, упевнитися, що людина розчинена в природі настільки, наскільки природа розчинена в людині.

Таким чином, сприйняття художніх образів природи, її краси наповнює конкретним художньо-естетичним і моральним смислом виховання світоглядної основи художньо-естетичних ціннісних орієнтацій молодших школярів у процесі сприйняття музики. Однак у теорії й практиці музичного виховання ще недостатньо розроблені теоретичні засади й організація художньо-естетичної діяльності молодших школярів з формування їхніх ціннісних орієнтацій у процесі сприйняття музики, що відображає художні образи природи.

Ціннісні орієнтації молодших школярів, поєднуючи пізнавальні, емоційні та вольові характеристики свідомості, формуються на основі життєвого досвіду, його світоглядної основи та відображають спрямування особистості в майбутнє.

Сприйняття дітьми музики, яка, відображаючи дійсність, за словами Г. Гегеля, „подвоює” життя та створює „другу” дійсність, вносить емоційно забарвлений художньо-естетичний компонент в усі сфери ставлення молодших школярів до дійсності. Музика, відображаючи дійсність у художньо-узагальненій формі, впливає на дітей комплексом конкретно-виразних художніх засобів. Така діалектична єдність узагальненого й конкретного формує цілісне, художнє й конкретне, емоційне сприйняття життя й мистецтва.

Отже, основне завдання музичного виховання з формування художньо-естетичних ціннісних орієнтацій школярів полягає у тому, щоб через конкретне, емоційне сприйняття музичних образів розвинути у дітей здатність до сприйняття системи цінностей українського виховання виражених музикою, та виховати стійку систему художньо-естетичних ціннісних орієнтацій.

Висновки

орієнтація філософський виховання ціннісний

Незважаючи на те, що питання про необхідність формування художньо-естетичних ціннісних орієнтацій школярів у процесі сприйняття музики й розвитку їхньої духовної культури розглядалися у філософській, мистецтвознавчій літературі, соціології й психолого-педагогічних дослідженнях, а практика шкільного виховання має різноманітність творчих підходів, слід зазначити, що сьогодні ще відсутній єдиний теоретичний підхід до розв'язання порушеної проблеми. У результаті психолого-педагогічних досліджень ще не визначена єдина основа й загальні закономірності формування художньо-естетичних ціннісних орієнтацій школярів у процесі сприйняття музики, що відображається у відсутності методичних рекомендацій й конкретного практичного вирішення цієї проблеми.

Бібліографія

1. Горюнова Л. В. Говорить языком искусства // Музыка в школе. - 1990. -№ 3. - С. 8 - 13.

2. Гегель Г. Эстетика: В 4 т. / Под ред. с предисл. М. Лифшица. - М.: Искусство, 1968. - Т. 1. - 312 с.

3. Бех І. Д. Виховання особистості: У 2 кн. Кн. І: Особистісно-орієнтований підхід: теоретико-технологічні засади: Навч.-метод. видання. - К.: Либідь, 2003. - 280 с.

4. Бодина Е. А. Воздействие музыки на воспитание личности // Педагогика. -1992. -№ 5 - 6. - С. 32 - 37.

5. Выготский Л. С. Психология искусства. - М.: Педагогика, 1987. - 441 с.

6. Костюк Г. С. Навчально - виховний процес і психічний розвиток особистості. - К.: Рад. шк., 1989. - 608 с.

Размещено на Allbest.ru