Вступ до філософії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

філософія дисципліна пізнання буття

Вступ

1.Основна частина

1.1 Визначення

1.2 Призначення філософії

1.3 Функції філософії

1.4 Сенс філософії

Висновки

Перелік використаної літератури

Вступ

На усьому шляху свого історично-соціального розвитку людина намагається знайти відповідь на найбільш спільні і глибокі питання: що являє собою навколишній світ і яке місце і призначення людини в цьому світі? Що лежить в основі всього існуючого: матеріальне або духовне? Чи підпорядкований світ яким-небудь законам? Чи може людина пізнати навколишній світ, що являє собою це пізнання? У чому сенс життя, її мета? На ці та схожі питання, відповіді на які людина не спроможна знайти в науці, вона шукає в філософії. Тож, спробуємо глибше зрозуміти призначення, функції та сенс цього вчення.

Основна частина

1.1 Визначення

Філосомфія (дав.-гр. цйлпупцЯб, дослівно: любов до мудрості) -- дисципліна, що вивчає найбільш загальні суттєві характеристики і фундаментальні принципи реальності і пізнання, буття людини, відносини людини і світу, про найзагальніші суттєві характеристики людського ставлення до природи, суспільства та духовного життя у всіх його основних проявах. Також під філософією розуміють форму людського мислення, теоретичну форму світогляду.

1.2 Призначення філософії

Призначення філософії обумовлюється її змістом. Вона служить:

Осягненню істини. Філософська істина «притягує» до себе, бо, як вважав Арістотель, містить щось природне і прекрасне, зачіпає природу речей, природу духу, самої людини, Бога.

Звільненню людини від невігластва. Щодо цього філософія є ідеалом для людини і держави. «Тільки вона, писав Декарт, відрізняє нас від дикунів і варварів, і кожний народ тим більше громадянський і освічений, чим краще в ньому філософствують, а тому для держави немає більшого блага, ніж мати істинних філософів».

Подоланню утилітарного підходу до життя. Філософія необхідна для істинно людського життя, в якому є місце для роботи духу та думки. «Філософія, вважає французький мислитель Ж. Марітен, змушує згадати про вищу користь тих речей, які стосуються не засобів, а мети. Адже люди живуть не лише хлібом, вітамінами і технічними відкриттями. Вони живуть цінностями і реаліями, які підносять над часом і заслуговують на визнання самі собою».

Філософія служить засобом виховання духовності, мислення. «Справжнє призначення філософії, говорив Сократ, будити у людей духовні інтереси, допомагати їхнім духовним шуканням і духовному піднесенню». З цим пов'язується весь історичний розвиток філософії, як говорив М.Бердяєв:

«Справжній філософ за покликанням прагне не тільки пізнання світу, але і його зміни, покращення... Інакше й бути не може, якщо філософія є насамперед вченням про сенс людського існування, про людську долю. Філософія завжди претендувала бути не тільки любов'ю до мудрості, але й мудрістю. І відмова від мудрості є відмовою від філософії, заміною її наукою. Філософом є насамперед той, хто пізнає, але його пізнання цілісне, воно охоплює всі сторони людської сутності і людського існування, воно неминуче вказує на шляхи реалізації сенсу життя».

Філософія вчить розуміти сутність буття, в результаті чого людина отримує радість від життя. Г. Сковорода писав: «Філософія, чи любомудрість, скеровує все коло діл своїх на той кінець, щоб дати життя духу нашому, благородство серцю, світлість думкам, як голові усього». У цьому мета будь-якої діяльності і, врешті-решт, філософії. Вона робить людину Людиною.

Як світоглядне знання філософія починається там, де закінчується наука, і навпаки філософія, яка стала наукою, перестає бути філософією. В цьому, здавалося б парадоксальному, афоризмі криється глибокий зміст, який розкриває специфіку філософії. Безсумнівною є необхідність філософського знання для самоствердження людини, реалізації її духовно-інтелектуальних сил у пізнанні та перетворенні як об'єктивної дійсності, так і власного «Я».

1.3 Функції філософії

Філософія розробляючи загальні, обґрунтовані окремі і загальнонаукові методи пізнання виконує тим самим методологічну функцію. Філософія узагальнюючи висновки спеціальних наук, об'єднуючи їх на основі своїх філософій і методів пізнання виконує інтеграційну функцію, розповсюджуючи її і на інші галузі духовної культури, включаючи політичні, правові, моральні, естетичні, релігійно-атеїстичні форми суспільної свідомості. Філософська система не тільки висуває й обґрунтовує теоретичні положення, але й інтерпретує їх, дає оцінку, формує систему цінностей. У цьому полягає аксеологічна функція філософії. Піддаючи критичної оцінці те, що не відповідає філософській системі філософія виконує свою критичну функцію. Спілкування і передачу інформації здійснює комунікативна функція філософії. У такий спосіб очевидно, що філософія має в даний час чимало значимих функцій, проте можна виділити з них основні функції філософії: теоретико-пізнавальна функція; пізнавальна функція; оцінна функція.

Теоретико-пізнавальна функція. Світогляд це система узагальнених поглядів на світ, на місце в ньому людини і його відношення до цього світу, а також засновані на цих поглядах переконання, почуття, ідеали, що визначають життєву позицію людини, принципи поводження і ціннісні орієнтації. На ранніх стадіях розвитку суспільства в людей почав формуватися міфологічний світогляд. Це була перша спроба людини пояснити походження й устрій світу, поява людей, тварин, причини стихійних явищ, визначити своє місце.

Пізнавальна функція. У всі історичні епохи філософія і наука йшли рука об руку, доповнюючи один одного. Багато ідеалів науки, такі як доказовість, систематичність, перевірюваність висловлювань, були спочатку вироблені у філософії. У філософії, як і в науці, досліджують, як одні висловлення підтверджуються іншими. Але там, де наука роз'єднує (значення має тільки те, що ставиться в сфері даної науки), філософія об'єднує, для неї не характерно дистанціювання від якоїсь сфери буття людини.

Оцінна функція. Кожна наука вивчає своє коло проблем. Для цього виробляє власні поняття, що застосовуються в суворо визначеній області для більш-менш обмеженого кола явищ. Проте, жодна з наук, крім філософії не займається спеціальним питанням, що таке «необхідність», «випадок», і т.д. хоча може використовувати їх у своїй області. Такі поняття є гранично широкими, загальними й універсальними. Вони відбивають загальні зв'язки, взаємодії й умови існування будь-яких речей і називаються категоріями.

1.4 Сенс філософії

Підводячи підсумок, можна найбільш переконливо і яскраво визначити сенс філософії можна, звернувшись до висловлювань великих філософів минулого та сучасності. Античний філософ Платон в своїх діалогах “Федон” та “Федр” вкладає в уста Сократа (469-399 р. до н.е.) роздуми про те, що під впливом філософії душа людини очищається і людина стає дійсно досконалою. Французький мислитель М. Монтень вбачав кінцеву мету філософії у доброчинності. Англійський філософ Т.Гоббс (1588-1679) вважав, що призначення філософії полягає в примноженні життєвих благ. Російський філософ В. Соловйов(1853-1900) вбачав призначення філософії у прагненні до духовної цілісності людського існування, а заняття філософією визнавав великою справою, добрим ділом, для усього світу корисним. Вивчення філософії сприяє формуванню загальної культури та самобутності особистості, розширенню її світогляду, формує вміння до критичного мислення. Філософію характеризує розмаїття ідей та концепцій, із яких кожен, хто вивчає філософію, може вільно вибирати будь-яку, не обмежуючи себе якимось схемами та рекомендаціями. Слід звертатися до філософських вчень минулого, до якого, в свою чергу, необхідно ставитись без зарозумілості та зневажливості. Ідеї та концепції минулого не тільки отримують розвиток у сучасному мисленні, але багато з них ще мають бути оціненими по достоїнству.

Висновки

Отже, філософія -- це теоретичне світорозуміння, вчення про загальні принципи буття і пізнання, про ставлення людини до світу, система її узагальнених поглядів на світ у цілому і своє місце в ньому. Об'єктом вивчення філософія утверджує цінність людини як особистості, гуманізм суспільних відносин, соціальний прогрес і наукову творчість. Філософська думка є науково-теоретичною і духовно-практичною думкою про вічне. Об'єкт філософського осмислення залишається, він існує завжди. Разом з тим філософська думка постійно відображає потреби часу, впливає на уми і серця сучасників. Численні напрями, течії та школи у філософії є спадкоємцями її предмета. Вплив філософії на життєдіяльність людини і суспільства виявляється в її функціях.

Перелік використаної літератури

1. «Мудрість Заходу» Б. Рассел, Москва «Республіка» 1998.

2. «Філософія» В.А. Канке, Москва «Логос» 1998.

3. «Основи філософії» В.Ф. Шаповалов, Москва «Гранд» 1998.

4. Філософія. Під ред. Л.Г. Кононовича, Г.И. Медведєва, Ростов-на-Дону «Фенікс» 1996.

5. Большаков А. В. Основи філософії знань. М., Знання 1994.

Размещено на Allbest.ru