Паломництво як соціокультурний феномен на прикладі буддизму (філософський підхід)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет «Запорізька політехніка»

ПАЛОМНИЦТВО ЯК СОЦІОКУЛЬТУРНИЙ ФЕНОМЕН НА ПРИКЛАДІ БУДДИЗМУ (ФІЛОСОФСЬКИЙ ПІДХІД)

Зацепіна Н.О., кандидат педагогічних наук,

доцент кафедри туристичного,

готельного та ресторанного бізнесу

Запоріжжя

Анотація

В статті розглянуто паломництво, як давню культурну традиція людства, яка змогла зберегти свою незмінну сутність протягом тисячоліть та стала невід'ємною частиною сучасного світу. Паломницькі подорожі сьогодні є однією з найважливіших сфер міжцивілізаційного контакту, що яскраво проявляє багатогранні тенденції нашого часу. Визначено та проаналізовано взаємопов'язані форм розвитку сучасного паломництва. А також, на прикладі буддизму, як найдавнішого з трьох світових релігій, визначено основні тенденції та особливості розвитку паломництва як соціокультурного феномену в глобалізованому світі.

Ключові слова: паломництво, культурна традиція, міжкультурні комунікації, світові релігії, буддизм, буддистські центри, буддистські ступи, медитація.

Annotation

PILGRIMAGE AS A SOCIO-CULTURAL PHENOMENON ON THE EXAMPLE OF BUDDHISM (PHILOSOPHICAL APPROACH)

Zatsepina N. O., Ph.D., Associate Professor of Tourism, hotel and restaurant business, Zaporizhzhia Polytechnic National University (Ukraine, Zaporizhzhia),

The article examines pilgrimage as an ancient cultural tradition of mankind, which has been able to preserve its unchanging essence for millennia and has become an integral part of the modern world. Pilgrimage travel today is one of the most important areas of intercivilizational contact, which clearly shows the multifaceted trends of our time. The interconnectedforms of development of modern pilgrimage are identified and analyzed. Also, on the example of Buddhism, as the oldest of the three world religions, identified the main trends and features of the development of pilgrimage as a socio-culturalphenomenon in a globalized world.

Keywords: pilgrimage, cultural tradition, intercultural communications, world religions, Buddhism, Buddhist centers, Buddhist stupas, meditation.

Актуальність

Паломництво слід розглядати як універсальну давню релігійну традицію, яка зберігається як одне з найбільших та тих, що активно розвиваються, сучасних соціокультурних явищ, заснованих на закономірності повернення суспільного інтересу до взаємодії локальних цивілізацій у в глобалізованому світі, на тлі послаблення ролі політичних ідеологій. Релігійне паломництво, як давня культурна традиція, змогло зберегти свою незмінну сутність протягом тисячоліть і стало невід'ємною частиною сучасного світу. Зовнішні умови для релігійних подорожей змінилися, але цілі та зміст паломництва у світових релігіях залишаються незмінними. Тому необхідно визначити чітку межу між двома видами подорожей, світською та релігійною, виходячи з характерних відмінностей, які існують між паломництвом та релігійним туризмом.

Постійне розширення паломницьких подорожей сьогодні є однією з найважливіших сфер міжцивілізаційного контакту, що яскраво проявляє багатогранні тенденції нашого часу. З одного боку, це «стирання» національних кордонів та найважливіших етнокультурних відмінностей, видиме «пошкодження» суверенітету та розповсюдження «типових» субкультур, які змінюють спосіб життя окремих народів, а також розвиток глобальної транспортної та туристичної інфраструктури на єдиній основі. Все це нескінченно розширює можливості будь-яких, включаючи міжконтинентальні зв'язки, роблячи всі куточки планети доступними для паломницьких потоків, але кардинально змінює характер міжособистісної комунікації і відбивається на духовних настроях сучасних прочан. У той же час існують домінуючі тенденції у наскрізній комерціалізації, яка перетворює ресурси, національні культур та релігійні святині у товари, а паломництва на частину туристичного бізнесу. З іншого боку, це перш за все повернення до культурних та цивілізаційних витоків, справжній інтерес нових поколінь до культуроутворюючих релігій та підйом традиційної цивілізаційної, етнічної та громадянської самоідентифікації, що стає природною і адекватною реакцією особистості на руйнівний зовнішній вплив [7, с. 60-61].

Традиція паломництва до святих місць відроджується не лише серед православних християн, а й серед послідовників інших великих релігій, традиційно представлених на території України, наприклад, мусульман та буддистів. У той же час паломництво представників різних релігій, включаючи паломництво за «зустрічними маршрутами», де перетинаються паломницькі маршрути (наприклад, Єрусалим, Дамаск, Константинополь, Делі та інші), де прочани різних релігій подорожують і прямують до святих місць, та де паломники з різних релігій та культур активно взаємодіють між собою, стало масовим явищем та вплинуло на всі сфери суспільного життя в останні десятиліття, диктуючи необхідність розглядати паломництво як соціокультурне явище на стику різних наукових дисциплін. Беручи до уваги інтенсивність міжкультурних та міжконфесійних контактів, які постійно виникають у період паломництва, зростає необхідність вивчення та пояснення особливостей міжкультурної комунікації віруючих протягом періоду релігійних подорожей.

Розглядаючи питання про ступінь розробленості зазначеної проблеми, слід виходити з того, що роль святинь у формуванні особистості та в житті суспільства є одним із найскладніших питань на стику наук філософії, культурології, історії та релігієзнавства. Найбільш розробленим науковим напрямом в нашій країні стали дослідження з різних аспектів історії християнського паломництва. Більша частина досліджень була представлена або зі складання та узагальнення емпіричних спостережень, або прикладів подорожей паломників у попередні періоди, або путівників, а також описів священних місць.

Серед найбільш відомих авторів історичних досліджень: Д. В. Айналов, архімандрит Антонін (Капустін), С. А. Бєлокуров, Л. А. Бєляєв, Р. Б. Бутова, К. А. Вах, М. А. Веневитинов, Л. А. Герд, Е. Е. Голубинський, Б. М. Данциг, А. А. Дмитрієвський, О. А. Добіаш-Різдвяна, С. Ю. Жттенёв, І. Є. Забєлін, Н. Ф. Каптерев, С. А. Кириліна, В. Ф. Козлов, С. В. Корнілов, Є. П. Кудрявцева, архімандрит Леонід (Кавелін), М. М. Лісовий, Х. М. Лопарёв, Л. Н. Майков, митрополит Макарій (Булгаков), Є. І. Малета, В. А. Мошин, А. В. Назаренко, К. А. Панченко, Ю. А. Петросян, єпископ Порфирій (Успенський), Б. А. Рибаков, М. Г Талалай, Н. С. Тихонравов, З. В. Удальцова, Б. Л. Фонкіч, В. Н. Хитрово, А. А. Шахматов, Я. М. Щапов.

Тема паломництва привертала увагу також культурологів, філософів, географів, богословів, релігієзнавців, мистецтвознавців і антропологів, серед них: В. М. Воробйов, С. В. Гнутова, М. Н. Громов, М. М. Громико, В. М. Жівов, Д. Н. Замятін, Л. А. Ілюніна, Е.А. Калужнікова, Г. М. Керімов, О. В. Кириченко, Н. А. Кочеляева, І. К. Кучмаева, архієпископ Марк (Головков), І. В. Моклецова, А. Е. Мусін, А. С. Панарін, А. А. Пєскова, М. Б. Піотровський, Х. В. Поплавська, Г В. Попов, Ю. А. П'ятницький, В. Н. Расторгуєв, А. В. Риндіна, В. Н. Топоров, Т Б. Щепанская, Е. М. Юхименко.

Питання паломництва і релігійного туризму в останні роки розглядали вчені, які займаються комплексними науковими дослідженнями в туристській сфері, серед них: Г. В. Антюфеев, Ю. К. Байназаров, М. Б. Биржаков, І. В. Брандт, С. Ю. Жттенёв, П. І. Караневскій, М. С. Кірова, О. Н. Кострюкова, В. А. Лівцов, Л. Ю. Мажар, В. С. Новиков, Ю. С. Путрік, С. І. Реснянская, С. С. Скобкин, А. П. Соловйов, Т. Т Христов. Однак серед сучасних науковців немає усталеного уявлення про суть паломництва як соціокультурного явища, а отже, немає загальновизнаного визначення. У гуманітарних науках змагання ідей, шкіл та авторських концепцій не стоїть на місці, і як результат, не існує і не може бути єдиного і незмінного розуміння сутності багатьох соціокультурних явищ, включаючи паломництво.

Тому, метою даного дослідження стало дослідження та визначення суті паломництва як соціокультурного явища на прикладі буддізму.

В останні роки ідея паломництва набула широкого поширення як явище, яке складається з двох взаємопов'язаних форм, не зовсім коректних, тобто невідповідних традиційним поглядам. Перша форма - це релігійне паломництво до святих місць представників різних релігій, освячене багатовіковими традиціями шанування та поклоніння. Друга форма -- світські подорожі (паломництво) туристів, незважаючи на їх релігійну приналежність, до різних, як правило, монументальних, пам'ятних та інших релігійних та світських об'єктів. Щоб підтвердити цей підхід, його послідовники пропонують розглядати паломницький ритуал як священний акт, характерний як для поклоніння священному місцю певної релігії, так і для відвідування світського об'єкта. Як правило, такий підхід не передбачає чіткого розрізнення священного, тобто сакрального, та псевдосакрального змісту самої дії, чого насправді неможливо досягти без наявності певної релігійної культури суспільства або принаймні його частини.

Звичайно, ритуали можуть бути як релігійними, так і світськими, але слід підкреслити, що вони не можуть бути однаковими за своїм змістом. Між тим, сакральними місцями вважають місця, які мають релігійне значення для певних релігійних громад. До них належать (але не обмежуються ними) культові місця, кладовища та храми, а також їх оточення, якщо вони є невід'ємною частиною цих місць. Тобто, сакральні місця мають чітко визначені межі, які визначаються традицією кожної релігійної громади, але ж визнається, що будьяке сакральне місце може мати релігійне значення для багатьох релігійних груп.

Прихильники світської інтерпретації сутності паломництва покладаються на надзвичайно широке розуміння ритуалу, який нібито «інтерпретується сучасною наукою як історично усталена форма складної символічної поведінки» [3, с. 15]. Однак при відвідуванні світських об'єктів, наприклад, монументальних скульптур політиків, мавзолеїв, меморіалів війни та пам'ятників, що належать представникам сучасного масового мистецтва, не спостерігається наявність складних символічних ритуалів, звичайно, якщо покладання квітів або виконання пісень не розглядати як такі. Така типологія є однобічною та неефективною, оскільки базується на формальній подібності соціокультурних та релігійних явищ, неоднорідних за своїм змістом, таких як паломництво та туризм.

Тут варто зазначити, що різні види туризму визначаються відповідно до основної мети туристичної подорожі. Багато сучасних вітчизняних та зарубіжних вчених та експертів відносять до релігійного туризму пізнавальні подорожі, визнаючи, що більшість туристичних поїздок зазвичай мають декілька цілей. Наголошуючи, що туризм і паломництво -- це не одне і те ж та є різними соціокультурними видами діяльності, необхідно визнати той факт, що термінологічна основа паломництва запозичена у туристичної галузі, як «паломницький туризм», «світське паломництво», «паломницький продукт», «паломницький тур» тощо, здається необґрунтованою. Визнаючи необґрунтованість використання терміну «світське паломництво», важливо зазначити, що за усвідомленими спробами змішувати різні соціокультурні діяльності існує тенденція до обмеження культурної та цивілізаційної різноманітності людської діяльності, що характерно для ідеології та практики глобалізованого світу. Це спроба встановити можливість реалізації так званих універсальних культурних механізмів порядку і призводить до значного спотворення уявлення про саме явище релігійного паломництва. Таким чином, необхідно наголосити, що слід уникати терміну «світське паломництво», яке за своєю суттю є туризмом, тобто принципово іншим соціальним явищем, яке можна визначати терміном «релігійний туризм».

Таким чином знищення самобутності та внутрішньої цінності ідеї релігійного паломництва як традиційного соціокультурного явища неминуче призводить до втрати та розмивання його унікальної природи, що сягає багатовікового минулого. Слід також зазначити, що, незважаючи на різні заяви прихильників так званого «світського паломництва», віруючі будь-якої релігії в реальному житті ніколи не визнають мирські об'єкти святинями, яким слід поклонятися. Те саме стосується атеїстів чи людей, яким через професійну необхідність доводиться відвідувати світські меморіали чи інші пам'ятні об'єкти, вони ніколи не визнають їх справжнім святим місцем та об'єктом поклоніння. У зв'язку з цим, наступне визначення паломництва як соціокультурного та релігійного явища, яке існує у багатьох світових та національних релігіях, можна вважати найбільш доцільним. Паломництво -- це традиційна форма релігійної діяльності, яка полягає у подорожі віруючих для відвідування та поклоніння святиням за межами їх постійного місця проживання. паломництво соціокультурний глобалізований

Для аналізу конфесійних вимірів сучасних видів релігійних подорожей найзручніше розглядати паломницькі практики в трьох світових релігіях -- християнстві, буддизмі та ісламі. Розглядаючи паломництво як соціокультурне явище у світових релігіях, слід також звернути увагу на органічне поєднання національного та наднаціонального, тобто практику цієї давньої традиції, загальної для певної конфесії. Також процес формування загально важливих священних місць для кожної релігії та їх мемориалізація важливі для розуміння появи масового паломництва у світових релігіях. Освячення та подальше вшанування пам'яті місць, пов'язаних із земним життям Христа, Будди та пророка Мухаммеда, стали загальними чинниками виникнення та розвитку паломництва та ритуальної культури поклоніння у трьох світових релігіях.

В даний час особлива увага приділяється духовним вченням і практикам Сходу у всьому світі. Безперечно, серед найпопулярніших релігій слід назвати буддизм, найдавнішу з трьох світових релігій, що виникла в 1 тисячолітті до нашої ери на кордоні сучасної Індії та Непалу. Сьогодні буддистський світ охоплює багато країн Південної, Південно-Східної та Східної Азії та низку регіонів Росії, у США та західноєвропейських державах існує багато буддистських храмів та громад. За оцінками експертів, у сучасному світі налічується близько п'ятисот мільйонів буддистів, і переважна більшість з них проживає в Азії.

Традиція паломництва в буддизмі (Накхор) має найдавнішу історію завдяки своєму виникненню набагато раніше порівняно з іншими світовими релігіями. Спочатку ритуальна сторона буддизму була надзвичайно слабкою та аскетичною. Однак, відповідно до природного механізму розвитку будь-якої релігії, в перші століття існування буддистської спільноти ритуал починав набувати все більшого значення. Але зараз буддизм є надзвичайно складною та розгалуженою ритуальною системою вшанування святинь, яка має особливу специфіку в різних буддистських традиціях (школах).

Буддійське паломництво вважається найважливішою частиною релігійного життя тих, хто належить до цієї світової релігії. Ідея проведення буддистських паломницьких та ритуальних обрядів виникла в Індії у 5 столітті до нашої ери та стала одним з головних проявів релігійних настроїв усіх буддистів. У буддизмі паломництво складається з відвідування святих місць для отримання духовних знань, а результатом є поклоніння та повага до вищих сил. За каноном паломники -- це ті, хто залишили світ, а під час паломництва вони піднімаються до неба сходами. Для більшості віруючих буддистів благоговійне ставлення до предмету поклоніння служить накопиченню благодаті, і той чи інший праведник є заступником, який допомагає людині розірвати цикл переродження. При вивченні цього явища виділяють найбільш відвідувані релігійні місця: сакральні міста, особливі святі храми, місця поховань та кремації Вчителів, які вже залишили цей світ.

Для буддиста основною причиною паломництва є бажання збільшити свої чесноти і, таким чином, принести користь усім живим істотам та обдарувати всіх заробленою святістю. Особиста причина може полягати в тому, щоб довго і важко спокутувати гріхи свого минулого і теперішнього життя, накопичувати доброчесні справи для більш сприятливого майбутнього народження або отримати захист у цьому житті, особисто поклоняючись богам. Під час паломництва віруючі тимчасово складають чернечі обітниці і, таким чином, спокутують своє земне існування. Загалом, паломницькі каравани були численними і складалися з понад сотні людей, більшість з яких були озброєні, оскільки подорожі по величезних регіонах Середньої Азії були дуже небезпечними з давніх часів. Паломники обирали керівника каравану, який повинен був бути досвідченою людиною, знати маршрут подорожі, встановлювати час від'їзду, встановлювати місце для ночівлі, стежити за тим, щоб ніхто не залишався в небезпечному місці, організовував оборону людей у разі нападу, представляв інтереси паломників перед місцевою владою.

Маршрути паломників були розроблені для відвідування буддистських святих місць по дорозі, включаючи монастирі, де вони могли помолитися, запастись їжею та уточнити маршрут. Рухаючись, паломники вивішували на субурганах та молитовних циліндрах (барабанах) різнокольорові релігійні прапори. Буддистські паломники ніколи не вирушають у далеку та небезпечну подорож без пророцтва лами-оракула та спеціальної церемонії молитви. В даний час буддійські ритуали паломництва складаються з наступних етапів: багаторазове обминання храму чи монастир за годинниковою стрілкою; падіння навзнак перед святинею, зазвичай тричі перед входом до монастиря чи храму; читання молитов, магічних мантр; подання до святині, висловлення вдячності паломника; омивання водою (у Тибеті, на відміну від Індії, досить поприскати кілька крапель на себе); віруючий отримує благословення шанованого лами, який торкається його голови, тим самим даруючи йому частинку святості або пропонує йому шовкову нитку червоного чи жовтого кольору, що має захисне значення для прочанина. Виконання, послідовність та порядок цих ритуалів суворо не регламентовані і більше залежать від релігійної завзятості та благочестя паломників.

Сам Будда у своїх ученнях в Махапарінірвана-сутрі, як вважається, визначив основні чотири місця, придатні для паломництва його послідовників та найбільш шанованих -- у Непалі, місті Лумбіні та в Індії, Бодхгаї, Кушинагарі та Сарнатсі. У Тибеті також є великі буддистські центри, в Лхасі, найбільша статуя Будди знаходиться в японській Нарі, крім того буддисти часто відвідують Шрі-Ланку, Таїланд, який також називають містом ангелів, є пам'ятки в Індонезії та Камбоджі, а в Калмикії в Росії знаходиться найбільший в Європі буддистський храм.

Індія вважається найважливішим місцем паломництва для буддистів. У цій чудовій країні можна знайти безліч священних місць, куди рухається нескінченний потік буддистських паломників. В індійському штаті Біхар знаходиться Бодх-Гая або Ваджрасана, найбільш шановане місце паломництва для буддистів усіх напрямків та шкіл -- священне місце, саме в якому принц Гаутама досяг просвітлення (нірвани) під священним деревом Бодхі та став відомим як Будда, де можна також побачити шлях Будди в своїх думках, вкритий дорогоцінним камінням. Поруч величний храм Маха Бодхі, побудований понад дві тисячі років тому, який вважається одним із видатних зразків буддистської архітектури, та містить численні пам'ятні місця, пов'язані з Буддою Шак'ямуні, його дослідженнями та досягненнями. Храм оточений численними кам'яними ступами, побудованими як обітниці в різні часи паломниками. Кожна країна, де буддизм є традиційною релігією на своїй території, має власний клаптик землі з правом будувати храми та ступи.

Тіло Будди Гаутами, засновника релігії, було піддано кремації після того, як він відправився в Парінірвану, його прах розділено на вісім частин і поміщено в ступи [8, с. 5-6]. У буддизмі паломництво розпочалося саме з поклоніння мощам Будди, а з часом стали поклонятися скульптурі Сіддхартхи. У своєму щоденнику подорожей під назвою «Звіт про буддистські царства» Фа Сянь подає інформацію про першу буддистську статую: «Будда Траятрімша піднявся в обитель богів і навчав Дхармі на благо своєї матері. Цар Прасенаджит, очікуючи повернення Будди, зробив його скульптуру з сандалу, поставивши її на місце, яке зазвичай займав Будда. Повернувшись до монастиря, Будда сказав статуї, яка підійшла до нього, щоб привітати його: «Повернись на своє місце. Коли я покину Парінірвану, ти станеш уособлювати мене для чотирьох класів моїх учнів». А потім статуя повернулася на своє початкове місце. Це було перше зображення Будди, і з тих пір люди повторюють його» [4]. Згідно з цим джерелом, Будда не лише дозволив поклонятися його статуї ще при його житті, але також дав вказівки щодо того, що повинно послужити зразком для всіх наступних образів. Це було підтверджено дозволом Сіддхартхи зробити його образ королю Бімбісарі. Також Будда наголосив на дуже благотворному ефекті цього зображення.

Також паломників цікавить індійське місто Капілавасту, розташоване в 110 км від Горахпура, в якому народився та провів своє дитинство Гаутама Будда. Стаючи дорослішим, принц бачив горе і страждання людей, стикався зі смертю та хворобами, та коли він опинився в Горахпурі та побачив, як щасливий садху випромінює світло, він, нарешті, вирішив відмовитись від земної метушні, щоб зрозуміти правду та обрати шлях порятунку. Не кажучи вже про місто Сарнат, за 10 км від Варансі, де прочани збираються, щоб відчути священне коріння своєї релігії. Врешті-решт, у цьому місці Будда прочитав свою першу проповідь більше 2500 років тому в Оленячому гаю, точніше, Дхарамачакра Правартан, яка поклала початок розповсюдженню буддизму спочатку в Індії, а потім і в усьому світі. Найважливішим священним місцем для буддистів є місто Кушнагар, де відбувся відхід Будди до своєї останньої нірвани (Махапарінірвани), тобто його фізична смерть, яка сталася приблизно в 483 р. до н.е. У Кушнагарі тіло Будди було віддано до кремації, та це місце стало священним для буддистів. Після відходу Будди тут було встановлено велику ступу, на якій були розміщені його останки. Основними місцями паломництва Кушнагара є ступа Парінірвана та храм Махапарінірвана, в якому знаходиться одна з найвідоміших і шанованих статуй лежачого Будди, який веде до Махапарінірвани.

Ще дуже часто буддисти здійснюють паломництво до Китаю і, найчастіше, до Тибету, щоб знайти просвітлення і звільнитися від хаосу світу. Місто Лхаса в Тибеті, назва якого у перекладі з тибетської мови означає «обитель богів» або «небесна земля», приваблює паломників своєю духовністю [5, 229-247]. Палац-фортеця Потала, колишня резиденція Далай-лами, відомий з VII століття, а сучасний вигляд сформувався десь у XVI-XVП столітті, зберігає багато святинь протягом всіх століть, що приваблює численних буддистських паломників.

Храм Джокханг також є одним із всесвітньо відомих буддистських паломницьких центрів та одним із головних храмів міста, оскільки тут знаходиться одна з найбільш шанованих статуй Будди, що датується Х століттям. Концентричний план Лхаси базується на кільцевих дорогах, якими проходять стежки паломників, уздовж яких паломники в Лхасі протягом століть прокладали три кругові маршрути для ритуального обходу (кора) священних місць. Перший маршрут - «Нангкор», який веде до храму Джокханг і всередині нього, другий - «Пакор», який проходить через старе місто, що включає квартал, де знаходиться храм Джокханг і торговий центр, а третій -- зовнішній «Лінгкор», який проходить навколо Старого міста. Крім того, паломники гуляють по палацу Потала. Під час кори паломники схиляються донизу, крутять молитовні барабани та читають мантри. Після модернізації міста зовнішній маршрут Лінкора більше не використовувався.

Поблизу Лхаси є три відомі буддистські монастирі, які відвідуються паломниками -- Сера на північному сході, Гендан на сході та Драпунг на заході. Священні дороги, якими проходять буддистські паломники, також проходять через гори Нянчхентханлха та Аміемачин. У Шигаце, другому за величиною місті Тибету і розташованому в мальовничій зеленій долині, знаходиться найбільший з існуючих тибетських монастирів -- Ташилумпо [5, с. 229-247], резиденція Панчен-лами. У цьому величезному монастирському комплексі знаходиться 30-метрова позолочена статуя Будди-Майтреї, прикрашена дорогоцінними каменями.

Непал, нарівні з Індією, можна назвати батьківщиною Будди. На території сучасного Непалу, недалеко від кордону з Індією, в давнину було місто Капілавасту, в якому правив король Шуддходана, батько майбутнього Будди Шак'ямуні, принца Сіддхартха. Священний гай Лумбіні, де дружина Шуддходани Махамая народила Сіддхартху, знаходиться біля підніжжя непальського пагорба, куди традиційно щороку стікаються мільйони буддистських паломників. Лумбіні (санскрит «улюблений») -- це храмовий комплекс та місце паломництва буддистів в непальському окрузі Рупандехі на індійському кордоні. Вважається, що Лумбіні є батьківщиною принца Сіддхартхи Гаутами, засновника буддизму, близько 563 р. до н.е. А місто Капілавасту, яке знаходиться недалеко від Лумбіні, вважається місцем проживання принца Сіддхартхи до 29 років. Центральну частину комплексу Лумбіні займає храм Майя Деві, присвяченого Махамаї, матері Сіддхартхи Гаутами, зі старовинним пам'ятним каменем із зображенням народження принца. Весь комплекс складається з десятка монастирів, храмів, ступ різних буддистських конфесій та інших пам'ятників, а навколо храму знаходиться археологічні пам'ятки із залишками раннього буддизму та дерево Бодхі. Будь-яка держава, яка має представників буддистської релігії, може побудувати храм на землі Лумбіні. Отже, вже можна побачити і відвідати храми, побудовані буддистськими громадами з різних країн -- Таїланду, Китаю, Німеччини, Камбоджі та інших.

До Катманду, де знаходиться найбільша у світі ступа Бодхнатх (Ярун Хашор), яка була побудована в XVIII столітті і де з тих пір буддистські ченці постійно проводять богослужіння, спрямований нескінченний потік паломників. Ступа Бодхнатх -- центр буддизму в Непалі, навколо якого було побудовано понад 20 монастирів. Основа ступи має форму мандали [6], навколо купола 108 статуй Будди, а біля ступи є молитовні барабани -- мані, які обертаються за годинниковою стрілкою паломниками з усього світу.

Також у Бурятії, Калмикії та Туві, на території сучасної Росії, де більшість населення сповідує буддизм, розташовані священні місця для буддистських паломників, як правило, дацани [1] та хурули або хуре (монастирі). Головне священне місце поклоніння буддистів знаходиться в 40 км від Улан-Уде -- це Іволгінський дацан. Вважається, що храм випромінює радість і приносить щастя тим, хто до нього приходить. Священики практикують допомогу хворим паломникам, які шукають зцілення за допомогою буддійських ритуалів та використання таємниць тибетських трав. Найважливіший храм дацана -- це нетлінне тіло святого лами Даші-Доржо Ітігелова [1], розміщене в храмі Чистої землі. Сандаловий Будда, велика святиня усього буддистського світу, знаходиться в Егітейському дацані в Бурятії, та вважається єдиним прижиттєвим образом Будди Шакьямуні.

Крім того, з'являються й нові сакральні місця. Так, у серпні 2008 року, в мініатюрній пагоді, вік якої становить 1 тис. років, на місці зруйнованого буддистського храму китайські археологи знайшли найбільшу буддистську святиню -- фрагмент черепа Будди. Ковчежець, який зберігався в металевій коробці, був знайдений під час розкопок у місті Нанкін (адміністративний центр провінції Цзянсу, Східний Китай). Згідно з буддистською легендою, мініатюрна пагода з останками Будди, побудована за правління короля Ашоки [2], знаменитого покровителя і поширювача буддизму, є однією з 84 тис. таких виробів із його прахом. Згідно з давньою історією, у Китаї існує 19 «пагод царя Ашоки», більшість з яких знаходиться поблизу міста Нанкін. Ковчежець у формі буддистської пагоди висотою 1,1 м і шириною 0,5 м є найбільшим буддійським храмом такого типу, коли-небудь знайденим. Він був заключений у залізній гробниці більше тисячі років і за цей час встиг прирости до неї. Скриня виконана з позолоченого дерева, інкрустованого сріблом, покритого агатом, бурштином, кольоровим склом, які входять до «семи скарбів» буддизму. Також археологи знайшли всередині дугової пагоди срібну стелу з написом про те, що золота скриня або «Пагода семи скарбів царя Ашоки» знаходиться в середині ковчежця-пагоди. За легендою, кожна з цих пагод містить частинку праху Будди. Скануючи ковчежець, підтвердили, що всередині були дві металеві скарбниці. Китайські експерти, в тому числі лідери китайської буддистської асоціації, виявили, що знайдена скарбниця зберігала частинку верхньої частини черепа принца Сіддхарта Гаутама, засновника буддизму. А у червні 2010 року в буддистському храмі Цися в Нанкіні було відкрито найбільший храм буддизму, в якому був виставлений знайдена святиня у золотих скринях для поклоніння місцевим віруючим та паломникам.

Крім того буддисти відвідують місця, де один або кілька буддистських наставників могли коли-небудь медитувати. Їх присутність у цьому місці зробила його благословенним або енергетично зарядженим, ніби оточеним якимось електричним полем. Паломники приходять, щоб відчути ці містичні вібрації, поділитися своїм духовним розумінням. Під час подорожі паломники долають перешкоди, не замислюючись про наявність переваг матеріального значення. Дух духовного прогресу прищеплюється їм на кожному кроці, кожному русі. Деякі намагаються ускладнити своє паломництво, читаючи на ходу молитви та мантри, щоб відтворити та примножити духовну чесноту, яку вони досягли. Буддисти вважають, що вони отримують заслугу, коли долучаються до релігії на основі дисципліни та віри, оскільки таким чином вони розвивають правильну мотивацію. Правильна мотивація перетворює кожну поїздку до священного місця на паломництво. Будда наставляв людей, що для того, щоб пробудити інтерес до його вчення, потрібно було б розповісти їм про місця, пов'язані з основними подіями в його житті. Сказавши це, він не переслідував мету самозвеличення, але турбувався про добробут своїх послідовників. Буддисти вірять, що коли вони поважають Будду та цінують його чесноти, здійснюючи підношення та паломництво, вони роблять свій внесок у власний духовний розвиток.

Таким чином слід зазначити, що інтерес до буддизму в сучасному світі з кожним роком лише зростає, і причини цього криються як у процесах глобалізації, так і в якійсь прихованій привабливості цього древнього вчення. Для сотень мільйонів буддистів благоговійне ставлення до предмету поклоніння служить накопиченню благодаті, і та чи інша праведна людина є заступником, який допомагає людині перервати цикл відродження. Щоб відчути дух буддизму, відчути його енергію, багато адептів Сіддхартхи Гаутама Шакьямуні відправляються в паломницьку подорож до буддистських священних місць, яка допомагає очистити душу, відчути особливу духовну атмосферу, торкаючись старовинних храмів. Сьогодні пам'ятки цієї релігії ретельно охороняються ченцями, а тому добре зберіглися. При тому створюються умови, в яких паломники можуть повністю зануритися в атмосферу буддизму. Екуменічна спрямованість західного буддизму, включення у практику елементів вчення найрізноманітніших шкіл і напрямків, відповідно, сприяє збільшенню кількості представників цієї релігії, тому можна припустити, що кількість паломників за межами Азії з часом лише буде збільшуватися.

Список використаних джерел

1. Буддийская культура и мировая цивилизация: Материалы III Рос. научной конференции, 22-26 сент. 2003 г. // Калмыцкий государственный университет; под ред.: К. А. Наднеева, О. В. Усалко. Элиста, 2003. 214 с.

2. Бханте Хенепола Гунаратана. Восемь внимательных шагов к счастью. Следуя по стопам Будды. М.: Ганга, 2017. 448 с.

3. Калужникова Е. А. Паломничество как ритуал. // Известия Уральского государственного университета. Т 47. Вып. 12. Екатеринбург, 2006. С. 15.

4. Происхождение изображения Будды [Электронный ресурс]. Режим доступа: http:// www.buddhism.ru/ proishozhdenie-izobrazheniya-buddyi/#ad-image-0. Дата доступу: 25.10.2020.

5. Религиозное паломничество в христианстве, буддизме и мусульманстве: [текст]: социокультурные, коммуникационные и цивилизационные аспекты / С. Ю. Житенев; Государственная академия славянской культуры, Рос. НИИ культур. и природ. наследия им. Д. С. Лихачева, Междунар. обществ. турист. акад. М.: Индрик, 2012. 263 с., . 229-247.

6. Розенберг О.О. Труды по буддизму. М., 1991. 295 с.

7. Расторгуев В. Н. Отношение к святыням и культура паломничества. // Сборник материалов научно-методической конференции «Сотериологический смысл паломничества», 12 февраля 2007 г. М., 2007. С. 60-61.

8. Хижняк О. С. Восемь великих ступ / О. С. Хижняк // Первые Торчиновские чтения. Религиоведение и востоковедение: материалы науч. конф. СПб.: Изд-во СПбГУ 2004. C. 5-6.

References

1. Buddhist culture and world civilization: Materials III Ros. scientific conference, September 22-26. 2003 // Kalmyk State University; under the editorship of: K. A. Nadneeva, O. V. Usalko. Elista, 2003. 214 p.

2. Bhante Genepola Gunaratana. Eight careful steps to happiness. Following in the footsteps of the Buddha. M.: Ganga, 2017. 448 p.

3. Kaluzhnikova E. A. Pilgrimage as a ritual. // Izvestiya Uralskogo gosudarstvennogo universiteta. T 47. Issue. 12. Ekaterinburg, 2006. P. 15.

4. Origin of the image of the Buddha [Electronic resource]. Access mode: http://www.buddhism.ru/ proishozhdenie-izobrazheniya-buddyi / # ad-image-0. Access date: 25.10.2020.

5. Religious pilgrimage in Christianity, Buddhism and Islam: [text]: socio-cultural, communication and civilization aspects / S. Yu. Zhitenev; State Academy of Slavic Culture, Ros. Research Institute of Cultures. and nature. their heritage. D. S. Likhacheva, International. societies. tourist. acad. M.: Indrik, 2012. 263 p., - P. 229-247.

6. Rosenberg O. O. Works on Buddhism. M., 1991. 295 p.

7. Rastorguev V. N. Attitude to shrines and the culture of pilgrimage. // Collection of materials of the scientific-methodical conference «Soteriological meaning of pilgrimage», February 12, 2007. M., 2007. P. 60-61.

8. Khizhnyak O. S. Eight great stupas / O. S. Khizhnyak // The first Torchinov readings. Religious Studies and Oriental Studies: Scientific Materials. conf. SPb.: Izd-vo SPbGU, 2004. P. 5-6.

Размещено на Allbest.ru