Філософські аспекти військових традицій та ритуалів сучасного українського війська

Размещено на http: //www. allbest. ru/

Національна Академія cухoпутних війcьк імені гетьмана П. Cагайдачнoгo, (Київ, Україна)

Філософські аспекти військових традицій та ритуалів сучасного українського війська

Голик М.М., кандидат іcтoричних наук,

дoцент, дoцент кафедри гуманітарних наук, пoлкoвник запаcу

Коплик А.А., культурoлoг НАCВ,



Стаття присвячена філософським аспектам традицій та ритуалів у військовому середовищі Збройних сил України.

Ключові слова: Збройні сили України, військові традиції, корпоративна культура, військові ритуали, честь, совість, мораль.

військовослужбовець традиція моральний боєздатність



PHILOSOPHICAL ASPECTS OF MILITARY TRADITIONS AND RITUALS OF THE CONTEMPORARY UKRAINIAN MILITARY

Golik M. M.,

Candidate of History, Associate Professor, Associate Professor, Department of Humanities, National Academy of Land Forces them. Hetman P. Sahaidachnogo, Colonel of the West (Kyiv, Ukraine),

Koplik A. A.,

cultural scientist NACV, National Academy land forces named after them. Hetman P. Sagaidachnogo (Kyiv, Ukraine),

The artide deals with the philosophical aspeds оf traditwns and rituals in the military envirnnment af the Armed Forces af Ukraine.

Keywords: Ukrainian Armed Forces, military traditwns, сотрcrate oulture, military rituals, hcncr, соп.чсієпсє, mcrality.



1. Постановка проблеми та її актуальність

На сучасному етапі розвитку України та її Збройних Сил особливого значення набуває питання зміцнення моральних засад суспільства, виховання у військовослужбовців і всіх громадян поважного ставлення до національно-історичних і військових традицій свого народу, підвищення морально- психологічного стану військ (сил). Це стає найбільш актуальним в умовах проведення Операції Об'єднаних Сил, коли наша держава зіткнулася з фактом відкритої агресії з боку суміжної країни. Реалії сьогодення висувають підвищені вимоги до свідомості, мотивації та життєвих настанов особового складу, від ступеня сформованості яких залежить готовність українських військовослужбовців до виконання завдань за призначенням, особливо в екстремальних умовах бойової обстановки.

Аналіз попередніх досліджень. Морально-етичні чесноти відображали в своїх працях античні мислителі: Вергилій, Цицерон, Сенека; учені Середньовіччя: Аврелій, Августин і ін.; мислителі європейського Відродження: М. Монтень, Ф. Петрарка; філософи Нового часу: Т Гоббс, Дж. Локк. Величезний внесок до систематизації обґрунтування загальної теорії етики, культури внесли такі учені, як О. Шпенглер, З. Фрейд, Г Гегель, і багато інших. Осмислення загальної природи етики, моралі та культури розкрито у працях таких відомих вчених: Е. А. Баллера, Н. С. Злобіна, Л. Н. Когана, і ін.). Низка питань щодо проблеми корпоративної культури та етики розкрито у роботі А. А. Радугіна, Г А. Дмитренка, Г С. Колеснікова, Г. О. Балла, О. Л. Ходань. Питання військового навчання та виховання а також культурологічні, морально-психологічні та філософські проблеми сучасного українського війська висвітлювали: А. Афанасьєв, В. Співак, В. В. Ягупов, О. В. Бойко, М. Романишин, Г М. Шевкун., Т Л. Грицевич, Л. В. Сидоренко, Ю. Яременко, М. М. Шевченко, В. Задунайський та ін.

Об'єкт дослідження статті є військові ритуали та традиції у Збройних Силах України.

Предметом дослідження нашої статті є вплив військових традицій та ритуалів на згуртованість колективів, пропаганду військової служби та боєздатність підрозділів та частин.

Мета дослідження - дослідити історію, розвиток та новизну військових традицій та ритуалів у Збройних Силах України та їх вплив на згуртованість військових колективів.

На сучасному етапі розвитку України та її Збройних Сил особливого значення набуває питання зміцнення моральних засад суспільства, виховання у військовослужбовців і всіх громадян поважного ставлення до національно-історичних і військових традицій свого народу, підвищення морально-психологічного стану військ (сил). Це стає найбільш актуальним в умовах проведення Операції Об'єднаних Сил, коли наша держава зіткнулася з фактом відкритої агресії з боку суміжної країни. Реалії сьогодення висувають підвищені вимоги до свідомості, мотивації та життєвих настанов особового складу, від ступеня сформованості яких залежить готовність українських військовослужбовців до виконання завдань за призначенням, особливо в екстремальних умовах бойової обстановки.

Питання підвищення рівня патріотизму серед військовослужбовців, формування у них готовності до сумлінного виконання конституційного обов'язку по захисту Вітчизни потребує кардинальних змін у підходах до організації роботи з особовим складом. Одним із таких підходів є переосмислення неперевершеної ролі національно-історичних і військових традицій у життєдіяльності суспільства та армії, виховання на них військовослужбовців Збройних Сил України, молоді і всіх громадян [10; 11].

Уособлюючи в собі подвиги попередніх поколінь українських воїнів, такі традиції виступають потужним моральним орієнтиром для нинішнього покоління захисників Вітчизни.

Важливим завданням роботи з особовим складом стає використання багатого потенціалу військових традицій у формуванні у військовослужбовців національної свідомості, кращих якостей громадянина-патріота, військового професіонала, який за будь-яких умов готовий виконати поставлене бойове завдання. Діяльність посадових осіб по реалізації вищевказаних завдань ґрунтується на відповідних нормативно-правових засадах, що визначають виховання військовослужбовців на патріотичних, бойових традиціях Українського народу однією із головних завдань сьогодення [7; 9; 10; 11; 12]. Одними із найважливіших засобів, що формують високі громадянські, патріотичні, морально-етичні, психологічні та військово- професійні якості особового складу є військові ритуали. У наш історично відповідальний час постала проблема глибоко розібратися у суті і особливостях національного виховання, щоб діяти твердо і безпомилково.

У сучасному світі неможливо знайти жодного народу, який не мав би своїх традицій і звичаїв, що передають новим поколінням його досвід, знання та досягнення. Традиції відіграють неперевершену роль у відтворенні культури і всіх сфер духовного життя людського соціуму [1; 2; 5]. Вони виступають важливим елементом світогляду та ціннісних орієнтацій людини, забезпечують наступність нового і старого, сприяють гармонійному розвитку суспільства й особистості. Їх існування підтримується народними масами в усіх сферах громадського життя: трудовій, соціально-політичній, військовій, сімейно- побутовій, соціально-культурній. Незважаючи на сучасні інтеграційні процеси, що відбуваються у світі, роль традицій, як одного із факторів стабільності будь-якої країни, зростає.

Традиції (від лат. Тга&йо передача) - елементи соціальної і культурної спадщини, що передаються з покоління в покоління та зберігаються в певних суспільствах, класах і соціальних групах протягом тривалого часу. У стислому виді традицію можна визначити як минуле, що переходить у майбутнє, активно розвивається і вчасно оновлюється [4].

Військовими традиціями можна вважати правила, звичаї та норми поведінки військовослужбовців у мирний і воєнний час, які історично склалися у збройних силах. Важливе значення національних військових традицій обумовлюється, перш за все, їх спрямованістю на формування у військовослужбовців стійкої мотивації та безумовної готовності до зразкового виконання військового обов'язку у будь-яких умовах обстановки, гордості за належність до українського війська та інших патріотичних почуттів і мотивів. Зміст військових традицій включає різні компоненти: історичний, соціальний, виховний, психологічний, культурний, військово-професійний та інші. На думку вчених, в основі військових традицій збройних сил лежать три ключових моральних поняття: «патріотизм», «військова честь» і «військовий обов'язок» [1; 3; 5; 17; 18; 19]. Армія є живою, доки в її лавах є носії цих понять. Весь комплекс традиційних армійських цінностей, які мають виховне значення, конкретизує їх.

До основних елементів військових традицій, що історично склалися, відносяться: принципи та норми поведінки військовослужбовців; громадянські й моральні якості воїнів; військові ритуали; система військових нагород; військова етика; військова геральдика та символіка; вексилологія (прапорознавство); принципи військового навчання та виховання; уніформологія (наука про військову форму); елементи військового побуту й духовної культури життєдіяльності військ (сил); військова музика і пісні, військова лексика та ін. [5; 6; 15]. Враховуючи історичні аспекти формування у воїнів громадянськості і патріотизму та відповідні методологічні засади, військові традиції Збройних Сил України за сферами військової діяльності можна класифікувати за такими показниками:

- бойові традиції;

- традиції військового навчання та виховання;

- традиції військового побуту у Збройних Силах України [3; 17; 18; 19].

Звичайно, що запропонована класифікація військових традицій є умовною, оскільки зазначені групи традицій тісно переплітаються і можуть проявлятися в різних умовах військової діяльності.

В статті 65 Конституції України записано: «Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, вшанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону» [7].

Доцільно нагадати, що наш народ йшов через віки жорстокої боротьби з чужоземними загарбниками, свято вірячи, що настане день і час, і ми матимемо незалежну державу, власні Збройні Сили, які успадкують найкращі національно- історичні традиції славних лицарів української землі. Історично склалося так, що майже всі видатні державні діячі українського народу були славними воїнами: Володимир Великий, Данило Галицький, Богдан Хмельницький, Пилип Орлик і багато інших. Священним обов'язком вважали захист держави, рідної землі воїни княжого війська. Стійкість, мужність і хоробрість їх у роки найсуворішого випробовування сучасності, не- перевершений патріотизм - це яскравий приклад і наказ нинішньому поколінню захисників України [5; 6; 17].

В давніх літописах, сказаннях, легендах, билинах є слова про військову честь. Пізніше створювались кодекси честі бойових дружин, в яких особливе місце займали такі якості дружинників, як сила, спритність, хоробрість, сміливість, мужність.

Пам'ятні слова безсмертного «Слова о полку Ігоревім»: «Дружинники виступали в похід, шукаючи собі честі, а князеві слави» [13, ст. 8].

Розуміння честі розширили кращі сини України козацьких часів. Взагалі історія українського козацтва - справжня скарбниця військових традицій для нас. Воно відіграло помітну роль у структурі військової організації та війнах Речі Посполитої, вкрило себе невмирущою славою протягом Визвольної війни українського народу (1648-1657 рр.). Між іншим, перемогу українців біля Батога сучасники порівнювали з перемогою під Каннами. Визнаною, випробуваною скарбницею військової честі для представників усіх видів Збройних Сил України є і буде досвід і традиції солдатів, що звитяжили у війні, де на великих театрах воєнних дій протистояла небачена раніше кількість досконалих технічних засобів боротьби [1; 5].

Військову честь визначаємо як усвідомлення особистої гідності воїна - захисника, громадянина вільної країни. Категорія військової честі розкриває ставлення людини до себе та суспільства. Справа честі - порядність, поважливе відношення один до одного [8]. Цікаво відмітити, що ідея поважності закладена в самому ритуалі виконання військового вітання. Це не просто зовнішня форма та знак уваги. Виконанням військового вітання військовослужбовцю - солдату чи командиру - висловлюється глибока повага до бойової слави Збройних Сил, військової частини, військового звання [12]. Справа честі - нетерпиме відношення до аморальних проступків.

Зберегти честь - означає насамперед гідно нести службу на бойовому посту, в будь-якій обстановці так, як вимагає військова присяга, військові статути, як наказує командир. Зберегти честь - означає бути морально незаплямованим в суспільній думці і перед своєю совістю [8]. Традиції підрозділів за своїм основним змістом звичайно збігаються з традиціями Збройних Сил. Однак в кожному підрозділі є ще і свої традиції, які відрізняють його від інших.

Завдання визначені Президентом України, керівництвом Збройних сил, здатні виконати справжні патріоти Батьківщини, віддані українському народові, згуртовані навколо національної ідеї [7; 8; 9; 10; 11; 12].

Військова служба є не тільки конституційним обов'язком кожного громадянина України [7], але й проявом з його боку високого почуття любові до своєї держави і бажання вміло захищати її інтереси. Творцями військових традицій у самому широкому розумінні є самі військовослужбовці. Народ довірив своїм воїнам найдорожче - суверенітет країни. І щоб виправдати цю довіру, вони мужньо і хоробро захищали та захищають Вітчизну, бережуть і збагачують її героїчні бойові традиції. В історії будь-якої держави мужність та самовідданість у бою завжди шанували. Про подвиги героїв складали балади і пісні, їх описували у літературі й відтворювали у мистецтві. Військова історія сучасної нашої Батьківщини - скарбниця яскравих прикладів мужності, стійкості, бойової майстерності та героїзму солдат і офіцерів (Донецьке летовище, Дебальцево, Савур- Могила...). Індивідуальні і колективні бойові подвиги у найбільш складних і небезпечних ситуаціях вимагали від військовослужбовців максимальних вольових і фізичних зусиль, високої бойової майстерності. Саме на такій основі формувалися та продовжують формуватися сучасні традиції українського війська. У військових традиціях діалектично взаємозалежні стійкість і рухливість, круте ламання віджилих й спадкування життєво важливих для армії цінностей, елементи минулого і сьогодення, синтез традиційного й творчість нового.

До основних функцій військових традицій належать: пізнавально-інформаційна; нормативно-регулятивна; оцінна; спонукальна; виховна; передачі соціального й військового досвіду; морально- етичного контролю. За ступенем спільності військові традиції армії можна класифікувати як загальні, характерні для всіх Збройних Сил, що виступають елементом суспільної психології армійського середовища (вірність військовій присязі, військова доблесть та ін.), і часткові, що виражають специфіку військової діяльності у видах Збройних Сил, родах військ, з'єднаннях і частинах. За ступенем стійкості військові традиції діляться на ті, що зароджуються ті, що вкоренилися, ті, що відмирають і ті, що відроджуються. Бойові традиції - це елементи бойового надбання українського війська, які передаються із покоління в покоління та зберігають свою актуальність для потреб військової практики й зразкового виконання військового обов'язку протягом тривалого часу[1; 17].

До основних бойових традицій Збройних Сил можна віднести:

- масовий героїзм і мужність у періоди, коли наші військовослужбовці борються за свою країну та вирішують долю незалежності своєї Батьківщини;

- готовність долати труднощі війни і похідного життя;

- вірність військовій присязі, Бойовому Прапору;

- готовність іти в бій, не схиляючись перед небезпекою і страхом смерті;

- самовідданість і самопожертва в бою заради досягнення загальної перемоги;

- ініціатива в бою;

- бойове братерство й військове товариство;

- прагнення до перемоги в бою;

- повага до командира і його захист у бою;

- презирство до боягузів і зрадників, перевага гідної смерті полону;

- військова доблесть;

- своєчасне віддання військових почестей загиблим в бою;

- висока пильність;

- турбота про збереження життя підлеглих у бою;

- гуманне відношення до поваленого ворога і полонених [1; 9; 10; 11].

Службові традиції сформувалися історично і поєднали у собі елементи соціальної і культурної спадщини. Це стійкі правила, принципи й норми бойової підготовки військ й організації морально- психологічного забезпечення, що забезпечують передачу військовослужбовцем корисного бойового досвіду, високий рівень професійної підготовки, морально-психологічної згуртованості та успішні дії при виконанні бойових завдань [2].

До основних службових традицій належать:

- служба Вітчизні, відданість своєму народові;

- учити війська тому, що необхідно на війні;

- вірність слову;

- високий професіоналізм підготовки, широта культурного й військово-спеціального кругозору;

- мужність у подоланні службових і життєвих труднощів;

- повага до законів держави;

- турбота про територіальну цілісність держави, відсутність прагнення до захоплення чужих територій;

- готовність командирів (начальників) брати відповідальність на себе;

- самостійність у керуванні підлеглими;

- висока вимогливість у сполученні з турботою про людей;

- дбайливе відношення до існуючих звичаїв, норм і правил поведінки, заслуг перед Батьківщиною свого виду (роду) військ, частини, підрозділу [1; 2; 5; 9; 17].

Отже, сукупність військових традицій утворює стійкий ряд різних форм активності особового складу: саморегуляція, саморозвиток, орієнтація на задоволення потреб особистості, відтворення й наступність духовних цінностей військовослужбовців як в мирний так і воєнний час. Військові традиції не існують в ізольованому вигляді, а знаходяться у системному взаємозв'язку. Виконують важливі соціальні функції, вони “пронизують” всю життєдіяльність військових колективів і виступають важливим засобом військово-патріотичного виховання воїнів, формування у них готовності до військової служби. Уміле використання виховного та соціально- психологічного потенціалу традицій у вихованні особового складу та повсякденній діяльності військових частин (підрозділів) слід розглядати як одне з важливих завдань посадових осіб Збройних Сил України.

Військовий ритуал - це історично сформована форма поведінки військовослужбовців при здійсненні військових обрядів, урочистих і жалобних церемоній [4]. Військові ритуали втілюють у собі шляхетні ідеали і високі цілі служіння Батьківщині. Вони охоплюють три основні сфери військових відносин:

бойову діяльність (прийняття Військової присяги, вручення Бойових Прапорів і державних нагород, урочисте вшанування героїв, поховання з відданням почестей та ін.);

навчально-бойову діяльність (розвід на бойове чергування, стройові огляди, загальні вечірні перевірки, зміна варт та ін.);

повсякденну діяльність (урочисті збори, мітинги та ін.).

Втім такий поділ є умовним, тому що елементи будь-якого ритуалу можуть бути притаманні іншим. У військовому середовищі існують дві групи військових ритуалів: такі, що закріплені

Статутами Збройних Сил України, і ті, що не передбачені ними [12].

До першої групи належать військові ритуали, що здійснюються:

- під час зустрічі молодого поповнення та урочистого складання Військової присяги;

- під час вручення Бойових Прапорів та орденів військовим частинам (кораблям);

- під час винесення Бойового Прапору військової частини;

- при згадуванні на вечірній перевірці прізвищ військовослужбовців, зарахованих за здійсненні ними подвиги до списків підрозділів навічно або почесними солдатами (матросами);

- під час урочистого заступання на бойове чергування;

- під час військових парадів і річних свят військових частин (кораблів);

- під час розводу та зміни варт;

- під час стройових оглядів, загальних батальйонних і полкових перевірок;

- під час зустрічі офіційних державних осіб і прямих начальників;

- у процесі покладання вінків до пам'ятників і могил воїнів, загиблих у боях за Батьківщину;

- при відданні військових почестей під час поховання.

До другої групи належать такі ритуали:

- шанування ветеранів бойових дій, Збройних Сил;

- урочиста передача звільненими у запас військовослужбовцями озброєння та військової техніки молодим воїнам;

- посвячення в артилеристи, ракетники, танкісти тощо [12].

Одним з найпоширеніших і давніх військових ритуалів є військове вітання. У ранньому середньовіччі чітко визначеного військового вітання не існувало. Повагу демонстрували загальноприйнятими на той час діями: поклонами, зняттям головних уборів. Лицарі, коли вони не мали наміру вступити в бій, при зустрічі піднімали забрала шоломів. З часом забрала зникли, але звичай підносити руку до головного убору зберігся як знак дружелюбності, поваги. Пізніше він був закріплений у статутах як обов'язковий знак військової ввічливості при зустрічі військовослужбовців.

Ритуал військового вітання існує століттями [1; 5; 6; 15; 17; 19].

Вітатись - значить підтверджувати свою вірність військовому братерству. 4 жовтня 2018 року Верховна Рада України ухвалила нове вітання для Збройних Сил -- «Слава Україні! Героям Слава!». У статуті внутрішньої служби Збройних Сил України також впорядкували ритуал підняття державного прапора України. Раніше під час вручення Бойового Прапора посадова особа вітала особовий склад із його отриманням, а військовослужбовці відповідали трикратним «Слава». Тепер, під час вручення прапора, вітання з особовим складом визначено словами «Слава Україні!», а військовослужбовці частини (з'єднання), які отримують Бойовий Прапор відповідають «Героям слава» [12].

За всіх часів великого значення у військовому вихованні мав ритуал приведення молодого поповнення до Військової присяги. Він завжди відбувався в урочистій обстановці - біля церкви або на соборному місці в присутності військової старшини і духовенства. Війська прибували строєм із прапорами. В останні десятиліття встановилася традиція, коли молоді воїни дають урочисту клятву вірності Батьківщині біля пам'ятників бойової слави, у місцях героїчних битв за її незалежність. Статут внутрішньої служби Збройних Сил України докладно регламентує цей ритуал. За його своєчасне і точне виконання відповідає командир військової частини. Він у своєму наказі повідомляє час приведення молодого поповнення до Військової присяги. Коли частина шикується з Бойовим Прапором, новобранці стоять у перших шеренгах, або в окремому строю. Командир проголошує вітальну промову, після чого кожен з них виходить зі строю, читає слова священної клятви і скріплює її власноручним підписом. Після виконання Державного Гімну України підрозділи проходять урочистим маршем. День складання Військової присяги є святковим для військової частини [12].

Для прикладу урочисто-траурний ритуал похорону з військовими почестями - данина великої поваги живих людей людям, що загинули при виконанні службових обов'язків.

Церемонія похорону з військовими почестями сумна та строга. Урочистості ритуалу надає виконання Державного гімну України, прощальний артилерійський або рушничний салют, урочистий марш частин або почесного ескорту.

Військові ритуали весь час удосконалюються. Змінюється їхня форма і зміст. Наприклад: ритуал розподілу новоприбулого поповнення за підрозділами. Про розподіл видається наказ. У призначений час військова частина з оркестром шикується в пішому строю. Мітинг відкриває командир військової частини, потім виступають військовослужбовці, що закінчують службу, після них - молоді солдати. Ритуал закінчується проходженням підрозділів урочистим маршем.

Вручення особовому складу озброєння і військової техніки проводять після приведення військовослужбовців до присяги, вивчення ними її бойових та технічних можливостей і мір безпеки. Командир військової частини своїм наказом закріплює озброєння і військову техніку за військовослужбовцями, встановлює час і порядок урочистого вручення озброєння і військової техніки особовому складу. Військова частина шикується в пішому строю зі зброєю, Бойовим Прапором і оркестром. Після короткої промови командира військової частини, начальник штабу зачитує наказ. Стрілецьку зброю вручають командири підрозділів. Завершує ритуал проходження військової частини урочистим маршем.

У нинішніх військових ритуалів славетна історія. Вони заряджали енергією, надавали сил не одному поколінню захисників Батьківщини. І сьогодні військові ритуали сприяють духовній мобілізації військовиків, їхньому моральному і естетичному вихованню.



Висновки

Підсумовуючи вище сказане можна з впевненістю сказати, що Збройні Сили України, примножуючи славні національно-історичні традиції, гарантують захист суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності Батьківщини, мир і спокій громадян нашої держави. Бойові традиції були, є і будуть важливим чинником підняття бойового духу українського народу. Необхідність їх врахування у системі виховання особового складу сучасних Збройних Сил України є беззаперечною. Таким чином, військові ритуали і традиції є ефективними засобами військово-патріотичного виховання. Несучи в собі патріотичний зміст, вони сприяють формуванню в особового складу патріотичних поглядів, переконань та готовності до якісного виконання військового обов'язку, гордість за свою спеціальність [9; 11].

Отже, сьогодні без сумніву можна стверджувати, що в Україні та її Збройних Силах склалася стала система військових традицій, яка є складовою загальнонаціональних традицій Українського народу і має свої специфічні ознаки, що вирізняють її із загального масиву традицій. Діюча в українському суспільстві та Збройних Сил України система військових традицій відбиває спадкоємний зв'язок поколінь у сфері військової діяльності, служить віддзеркаленням їх системних якостей, які доцільно розглядати діалектично, включаючи різні аспекти їх функціонування у військовому середовищі. Можна з впевненість сказати, що військові ритуали мають велике значення в житті військовиків. Вони викликають велике емоційне хвилювання, душевний підйом, надихають на старанну працю і подвиги. У прапорах, орденах, пам'ятниках героїчних битв - частинка історії країни, народу, зв'язок з героями, які пролили кров за свободу і незалежність Батьківщини. У військовій символіці акумульовані слава, мужність, стійкість бійців колишніх та сьогоднішніх поколінь і в той же час нагадування про те, щоб сьогоднішнє покоління зберігало і множило цю славу. Військові традиції та ритуали виступають важливим елементом ціннісних орієнтацій і патріотичної свідомості військовослужбовців. Це зумовлює їх виключно важливу роль у життєдіяльності військових колективів і Збройних Сил України в цілому як фактору морально-психологічного стану та бойової готовності військ (сил). У складний для нашої країни час це залишається як ніколи актуальним. Наші захисники на Сході країни потребують піднесення та підтримання морально-психологічного стану, адже це запорука успішного виконання бойових завдань та завдань за призначенням.



Список використаних джерел

1. Афанасьєв А. «Національні військові традиції та ритуали у Збройних Силах України - основа формування в особового складу патріотизму та активної громадянської позиції» Народна армія. - 2012. - 6 квітня.

2. Афоній Є. А. Становлення Збройних Сил України: соціальні та соціально-психологічні проблеми / НАН України. Ін-т соціології: Відп. ред. Л. В. Сохань, Л. Ф. Бурлачук: [Монографія] / Є. А. Афонін. - К.: Інтергра- фік, 1994. - 304 с.

3. Бойко O. В., Голик М. М., Романишин А. М. Військове навчання і виховання: навчально-методичний посібник / Бойко O. В., Голик М. М., Романишин А. М. - Львів: ЛІСВ, 2007. - 153 с.

4. Великий тлумачний словник сучасної української мови/ Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. -К. Ірпінь: ВТФ «Перун», 2004. -1440 с.

5. Задунайський В. В. Військові традиції українських козаків у кінці ХІХ - на початку ХХ ст. та їх відродження в новітню добу: Автореф. дис... докт. іст. наук: 24.12.07 /Донецький національний університет. - Донецьк, 2007.42 с.

6. Історія військових формувань України: Навч. посіб. / Сокаль І. І., Костенко Ю. І., Малюга В. М. та ін.К.: НАОУ, 2006. - 234 с.

7. Конституція України.

8. Наказ Міністерства оборони України від 31.12.1999 року №412 «Про Кодекс честі офіцера Збройних Сил України».

9. Наказ НГШ ЗСУ № 109 від 14.03.2016 р. «Про затвердження настанови з морально-психологічного забезпечення підготовки та застосування ЗСУ».

10. Наказ НГШ ЗСУ № 4 від 04.01.2017 р. « Про затвердження інструкції з організації інформаційно- пропагандистського забезпечення у ЗСУ».

11. Наказ Генерального штабу Збройних Сил України від 28.03.2017 №108 “Про затвердження Інструкції з організації національно-патріотичної підготовки у Збройних Силах України”.

12. Статути Збройних Сил України.

13. Слово о полку Ігоревім. - К., Радянська школа, 1989. - 310 с.

14. Ходань O. Л. Корпоративна культура офіцера / O. Л. Ходань. Харків: НА Державної прикордонної служби України, 2009. - 123 с.

15. Шевкун Г М., Грицевич Т Л., Гузенко І. М. Військовослужбовцю про культуру поведінки: Навч. посібник / Г М. Шевкун, Т Л. Грицевич, І. М. Гузенко. - Львів: АСВ, 2014. - 135 с.

16. Шевкун Г. М., Ткачук П. П., М. М. Голик Основи військової етики та естетики: Навч посібник / Г. М. Шев- кун, П. П. Ткачук, Голик М. М. - Львів: НАСВ, 2018.170 с.

17. Шевченко М. М. Методичні засади формування військових традицій / М. М. Шевченко // Історичні та методологічні аспекти становлення та розвитку військових традицій у Збройних Силах України: Матеріали науково-практичного семінару (Київ, 25 травня 2012 р.) / МОУ НДЦГПЗСУ - К.: НДЦГПЗСУ, 2012. - С. 17-21.

18. Ягупов В. В. Військове виховання: історія, теорія та методика / Ягупов В. В. - К., 2002. - 300 с.

19. Яременко Ю. Військові традиції: соціально- психологічний аспект // Військо України. - 1996. - № 3-4. - С.18-19.

References

1. Afanasyev A. “Natfonal military traditfons and rituals in the Armed Forces of Ukraine - the basis of formatim in the рєкоппєі of patrfotism and artive стс position” Рєо- ple's Army. - 2012. - April 6.

2. Afonin E. A. Formation of the Armed Forces of Ukraine: social and socio-psychological problems / NAS of Ukraine. Institute of Sociology: Ans. ed. L. V Sohan, L. F. Burlachuk: [Monograph] / Е. А. Afonin. - K.: Intergraph, 1994. - 304 p.

3. Boyko O. V, Golik M. M, Romanishin A. M. Military training and education: a training manual / Boyko O. V, Golik M. M, Romanyshyn A. M. - Lviv: LISV, 2007. - 153 p.

4. Large interpretive dictionary of modern Ukrainian / Уклад. and heads. ed. V T. Stork. -K. Irpin: VTF “Perun”, 2004 - 1440s.)

5. Zadunaysky V V Military traditions of Ukrainian Cossacks in the late XIX - early XX centuries. and their revival in the newest day: Abstract. diss. ist. Sciences: 24.12.07 / Donetsk National University. - Donetsk, 2007. - 42 p

6. History of the military formations of Ukraine: Educ. tool. / Sokol I. I, Kostenko Y I, Malyuga V M. etc. - K.: NAUU, 2006. - 234 p.

7. Constitution of Ukraine.

8. Order of the Ministry of Defense of Ukraine of December 31, 1999 No. 412 “On the Code of Honor of the officer of the Armed Forces of Ukraine”.

9. Order of the National High School of the Armed Forces No. 109 of March 14, 2016 “On Approval of the Instruction on Moral and Psychological Support of the Armed Forces Training and Application”.

10. Order of the NSA of the Armed Forces No. 4 of 04.01.2017 “On Approval of the Instruction on Organization of Outreach to the Armed Forces”.

11. Order of the General Staff of the Armed Forces of Ukraine dated 28.03.2017 No. 108 “On approval of the Instruction on the organization of national patriotic training in the Armed Forces of Ukraine”.

12. Statutes of the Armed Forces of Ukraine.

13. A word about Igor's regiment. - K., Soviet School, 1989. - 310 p.

14. Khodan O. L. Corporate officer culture / O. L. Walking. Kharkiv: ON the State Border Service of Ukraine, 2009. - 123 p.

15. Shevkun G. M., Gritsevich T. L., Guzenko I. M. Military servant on the culture of behavior: Educ. manual / G. M. Shevkun, T. L. Gritsevich, I. M. Guzenko. - Lviv: ACS, 2014. - 135 p.

16. Shevkun G. M, Tkachuk P P, M. M. Golik. Fundamentals of military ethics and aesthetics: A manual / G. M. Shevkun, P. P. Tkachuk, Golik M. M. - Lviv: NASW, 2018. - 170 p.

17. Shevchenko M. M. Methodical foundations of the formation of military traditions / M. M. Shevchenko // Historical and methodological aspects of the formation and development of military traditions in the Armed Forces of Ukraine: Materials of a scientific and practical seminar (Kyiv, May 25, 2012) / MOU NDGSPZSU. - K.: NDGSPZ- SU, 2012. - P. 17-21.

18. Yagupov V. V Military education: history, theory and methodology / Yagupov V V - K., 2002. - 300 p.

19. Yaremenko Yu. Military traditions: socio-psycholog- ical aspect // Ukrainian Army. - 1996. - № 3-4. - P. 18-19.

Размещено на Allbest.ru