Френк Чін: сино-американське прочитання китайськості

Анотація

чін життя війна тематичний

Розглянуто проблемно-тематичну своєрідність есе Ф. Чіна «Я говорю зі стратегом Сунь-цзи про життя, коли йдеться про війну» та «Лю Хай і дивовижна трилапа ропуха», які досі не досліджувалися в українській науці. Своєрідність зазначених есе визначається обґрунтуванням провідних для творчості Ф. Чіна тез «життя - це війна», «царства з'являються та зникають, народи приходять і йдуть», «небесний наказ», «народжені солдати», репрезентованих як переклад-переосмислення китайських і європейських міфологем та ідеологем.

Ключові слова: тематика, китайський голос, тран- скультурація, сюжет, китайська Америка, конфуціанський дискурс, «Мистецтво війни Сунь-цзи», рецепція, інтертек- стуальність.

Аннотация

Селигей В. В. Фрэнк Чин: сино-американское прочтение китайскости

В статье рассмотрено проблемно-тематическое своеобразие эссе Ф. Чина «Я говорю со стратегом Сунь-цзы о жизни, когда заходит речь о войне» и «Лю

Хай и чудесная трехлапая жаба», которые до настоящего времени не были исследованы в украинской науке. Своеобразие вышеупомянутых эссе определяется обоснованием ключевых для творчества Ф. Чина положений «жизнь - это война», «царства появляются и исчезают, народы приходят и уходят», «небесный наказ», «прирожденные солдаты», поданных как перевод-переосмысление китайских и европейских мифологем и идеологем.

Ключевые слова: тематика, китайский голос, тран- скультурация, сюжет, китайская Америка, конфуцианский дискурс, «Искусство войны Сунь-цзы», рецепция, интертекстуальность.

Annotation

Seligey V. Frank Chin: Chinese American rethinking of Chinese-ness

The research is the first study of Frank Chin's essay writings in the Ukrainian comparative literature. The application of transcultural methodology opens up some new vistas in researching the literature of Chinese Americans, its approaching to the planetary literary discourse. The transcultural poetics and semantics of F. Chin's essays are studied as the representation of unique Chinaman sensibility, genetically connected to the Chinese traditional culture.

Key words: thematics, Chinese voice, transculturation, plot, Chinese American, Confucian discourse, “Sun Tzu's Art of War”, reception, intertextuality.

Постановка проблеми

Есеїстика сино-американського письменника Френка Чіна становить унікальний зразок інобуття китайської художньої традиції як сино-американської літератури, таким чином поєднуючи воєдино дві вкрай розбіжні художньо-естетичні традиції для створення чогось третього. Творення сино-американського дискурсу як складової частини азійсько-американського дискурсу усвідомлюється Ф. Чіном як надзавдання всієї його творчої діяльності: звучання голосу американців із китайським корінням. Така творчість - це, поза сумнівом, ідеальний об'єкт для сучасних літературознавчих студій, які зазначають як найбільш актуальну проблему взаємопроникнення літератур і феномен прикордоння як визначення всього простору мистецької діяльності. Есеїстика Ф. Чіна пропонує зазирнути за лаштунки такої літератури, показуючи події життя письменника та його безпосередню рефлексію, надаючи простір для прямого висловлення переконань та уявлень про культуру, літературу та творчість.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Творчість Ф. Чіна активно досліджувалася в американському літературознавстві у зв'язку з його працею з укладання антологій азійсько-американської літератури, діяльністю зі створення азійсько-американського театру (провідні ролі в його постановках виконував Рендал Дюк Кім), а також у зв'язку з полемікою з М.Х. Кінгстон, авторкою знакового роману «Жінка-воїтель: мемуари дівчинки, котра живе серед привидів» («The woman warrior: memoirs of a girl hood among ghosts», 1976), який ознаменував початок сино-американського буму в американській культурі та літературі. У фокус уваги найчастіше потрапляють його оповідання зі збірки «The Chinaman Pacific & Frisco R.R.Co», зокрема «Railroad Standard Time» (1978), роман «Donald Duk» (1991). Натомість роман «Gunga Din Highway» (1994) «Bulletproof Buddhists and other essays» (1998) потрапляють у коло дослідницької уваги набагато рідше.

Загалом Ф. Чін визначається американськими дослідниками як знакова фігура сино-американської літератури другої половини ХХ ст., оцінюється його внесок у розвиток театру та літератури, сформований у його творчості образ американця, який усвідомлює свою генетичну китайську спадщину як перевагу й основу особистості, а також великий внесок у розбудову рідної країни - США. Кожне з оглядових досліджень азійсько-американської літератури, зокрема праці С. Вонг, Ш. Ма, Ш. Лім, Д. Лі, В. Соллорза, І. Кім, приділяють значну увагу творчості Ф. Чіна.

Найраніше в українській науці творчість Ф. Чіна згадується у праці Н. Висоцької. Аналізуючи китайсько-американську літературу загалом, як характерний складник етнічної палітри азійсько-американської літератури, дослідниця часто цитує Ф. Чіна, тим самим виділяючи основні особливості його творчості. Тут розкрито провідні константи семантики його творчості: заперечення будь-яких дихотомій «вся дихотомія жовті / білі, або / або, абсолютно чужі азійській ментальності» [1, с. 310]. Надалі Н. Висоцька звертається до аналізу одного з аспектів конфуціанської теми у Ф. Чіна, а саме постулату «життя - це війна»: «чоловіки та жінки народжуються для боротьби, будь- яке мистецтво є воєнним, а писати означає битися» [1, с. 310]. Звучить ідея про образ «поета-вченого, глибоко вкоріненого в китайській культурі, і потенціал для його розвитку є навіть у творчості найгучніших прихильників азійської мужності - Френка Чіна та Гаса Лі» [1, с. 320]. Н. Висоцька зазначає неприйняття Ф. Чіном форми автобіографії як «християнської культурної форми». Як зазначає Н. Висоцька, узагальнюючи полемічні твердження Ф. Чіна, можна стверджувати, що східна, тобто конфуціанська цивілізація ґрунтується не на релігії, а на історії та вважає за найвищу цінність особисту помсту, її циві- лізаційна модель утілена в конфуціанській формі зводу, який передає мудрість і сутність воїна [1, с. 321].

Недослідженими залишається поетика й семантика саме сино-американської складової частини у творчості поета, що є основою для планетарно-гуманістичної проблематики, особливості якої вже були висвітлені у наявних працях.

Мета статті - дослідити поетико-семантичні особливості двох есе Ф. Чіна «I'm talking to the Strategist Sun Tzu about Life When the subject of War Comesup» (1962), «Lowe Hoy and the strange Three-legged toad» (1998) як простору синтезу китайського й американського складників у системі художньої творчості письменника.

Виклад основного матеріалу

Есе «Я говорю зі стратегом Сунь Цзи про життя, коли йдеться про війну» присвячене висловленню й обґрунтуванню провідного для творчості Френка Чіна гасла «Life is war», яке послужило приводом для численних суперечок і звинувачень, у т. ч. у мізогінізмі. В есе розповідається про подорож до комуністичної Куби, більшу частину якої герої провели у статусі чи то ув'язнених, чи то військовополонених на секретній військовій базі. Оповідь збудована на контрастах і протиставленнях: Куба цивільних і Куба військових, свобода й неволя, музичні інструменти та зброя, спокій і хвилювання, задоволення та переляк. Ці контрасти актуалізуються на рівні системи персонажів: у товаристві американця китайського походження опиняється американець «європейського» походження, котрий виявляється цілковито непідготовленим до суворих реалій Куби, на противагу обізнаному й психічно стійкому «американцеві з США, чиї предки китайці» [2, с. 22], як себе визначає головний герой та оповідач.

На композиційному рівні це не тільки вкраплення довільного перекладу фрагментів трактату «Закони війська Сунь-цзи» (це дослівний переклад китайської назви, що, на нашу думку, більш доречний на противагу загальноприйнятому «Мистецтву війни», в якому звучить екзотизація Сходу), але й відсутність прописаної сюжетної лінії. Оповідь перестрибує від сцени до сцени, дотримуючись загальної канви опису місцевостей, які відвідує оповідач, і перемежовується флеш-беками, які пояснюють те, що, на думку оповідача, вимагає пояснень.

Есе відкривається стилізованим перекладом першого речення трактату «Сунь-цзи». Речення «Життя - це війна» [2, с. 3], як погоджуються критики Ф. Чіна, занадто узагальнює оригінальне твердження трактату, яке у послівному перекладі виглядає так: «Військові закони - це велика державна справа». У контексті китайської традиції, в якій визначальна роль належить метафоричності, грі зі значеннями, їх переосмисленню зі збереженням глибинного зв'язку з оригіналом, що породжує своєрідний «діалог крізь віки», таке прочитання ввижається прийнятним. Два наступні звороти, які Ф. Чін відповідно перекладає окремими реченнями, «смерті / життя земля (основа), збереження / зникнення шлях» [3], надає основу для виразної експресивності китайсько-американської інтерпретації «Війна - це величезний триндець (the bigf*ckup). Життя або смерть. Дорога до слави або до зникнення» [2, с. 3]. Таким чином, актуалізується одна з провідних тем всієї творчості Ф. Чіна, заявлена епіграфом до цієї збірки есе «Writing is fighting. IshmaelReed» [2]. Спостереження за життям, які Ф. Чін викладає у формі есе, узагальнюють насамперед його власний досвід, у т. ч. і письменницький, для якого гасло «життя - це боротьба» є цілковито прийнятним.

Оповідь, яка йде за цитатою «Сунь-цзи», репрезентує протилежний полюс образної системи: з абстрагуванням найвищого ступеню, що знаходиться у позачасовому вимірі китайського канону, зіставляється приземлене бурхливо плинне життя сучасних США. У фокусі химерні події з життя студентського містечка університету Берклі та своєрідний світ Штатів Айова та Техас, мешканці яких не сприймають «інших». У декількох рядках вимальовується картина світу, що успішно поєднує плин життя з божевіллям. Це світ представлений двома локусами. Перший - це Айова, сільськогосподарські краї з непереда- ваним шармом поєднання простоти, крутійства та романтики: «Кукурудза. Свинина. Д'юб'юк, Девенпорт, штат Айова. Ріка Міссісіпі. Й Айова. Місто й дивовижна імперія організованого крутійства. майстерня Красного Письменства, така собі Шан- грі-ла, Божевільна Земля для легалізованих шибайголів і паливод, а також диваків, розташована на південному сході штату, просто на трасі Ай-80» [2, с. 3].

натомість університет Берклі зображується як осередок конфлікту найрадикальніших світових ідеологій і трендів: «Берклі, з його навіженими, які розгулюють по кампусу з вогнепальною зброєю у пошуках комуняк і підстрілюють моїх приятелів. Тим часом інші мої приятелі шукають натхнення за межами безумства, намагаються збожеволіти й добиваються таки свого. Один декламує Редьярда Кіплінга, позичає в друга рушницю, вбиває свою подругу. У бібліотеці Банкрофта. Кулею думдум. Наступну кулю він випускає собі у голову. Куля не б'є навиліт, як годиться, а йде обертом у середині його черепа й випускає йому мізки крізь праве око» [2, с. 4].

Головне в цих уривках - не божевілля, не романтика, не кітч, а відчуття того, що це й є батьківщина. Сучасні США, в яких народився оповідач, - це його природне середовище, він там як риба у воді. Парадокс не в тому, що американець китайського походження почувається як вдома у південних штатах, а в усвідомленні того, що китайський «статут для військових», написаний багато століть тому, осмислюється як матриця, за якою прописане це життя. Головний герой, метафорично переосмислюючи й засвоюючи настанови Сунь-цзи, йде по життю, отримує те, чого він прагне, та зберігає душевний спокій. Одна з головних таємниць такого життя осмислюється як тлумачення вислову Сунь-цзи «вигравай швидко та впевнено» [2, с. 6], іншими словами: «запобігай конфлікту в самому його зародку». Спілкування з айовцями надає багато прикладів таких «перемог», оскільки подорож тими штатами для американця з нетиповою зовнішністю - справжнє випробування. В описах стриманого протистояння з місцевими звучить китайський голос, а боротьба усвідомлюється не як відкритий конфлікт, а як подолання власних емоцій, самоконтроль, відсторонення, здоровий глузд. Одна з причин, яка змушує мешканців Айови почувати відчуження до оповідача, - це його незвичайний, на їх думку, для китайців зріст: «Чінамен ростом у 6 футів ображає їхню релігію, випробовує їхні вірування та серйозно вибиває плечі їхній реальності» [2, с. 5]. Отже, їм хочеться вірити, що висока смаглява чорноволоса людина перед ними - не американець китайського походження, а індіанець. така ситуація спричиняє дивовижний діалог: «Китайці ніколи не бувають вищими ніж 5 футів і 6 дюймів. - Гадаю, що Чан Кайші зростом 6 футів, - сказав я, і гадки не маючи, який Чан на зріст. - Чан прийняв християнство, - відповідають вони. Я знаю, що не варто запитувати їх, як християнство могло вплинути на зріст Чан Кайші. Натомість я кажу їм, що я високий японець. Я не очікую, що хтось із них скаже: не треба нас дурити цим старим фокусом. Але саме це вони й кажуть. Хіба є в Айова-сіті бодай один високий японець? Чи він також відмовляється перетворюватись на індіанця, щоб вписатися в традиційну айовську культуру?» [2, с. 5].

Отже, позірна агресивність, нібито присутня в ототожненні життя з війною, виявляється глибоко метафоричною, йдеться не про конфліктування, а про прямування власним шляхом.

ритм оповіді, заданий цитатами з Сунь-цзи, підтримується короткими діалогами, майже кожен з епізодів - в айовському ресторані, вдома в оповідача, у машині, що в ній він їде автостопом, в аеропорті Гавани, під час допитів і бесід з охоронцями - збудований навколо такого насиченого потенційною небезпекою різного ступеня ризику діалогу, питань і відповідей, у яких актуалізується логіка, котру оповідач асоціює із «Сунь-цзи». така побудова концептуально нагадує чань-буд- дійські коани «вень-да» - «питання-відповідь», також широко відомі під японською назвою «мон-до». «Питання» не завжди може бути висловлене саме питальним реченням, це постановка проблеми, яку слід вирішити.

Такі питання й актуалізують зв'язок між темою «законів солдатства», американськими або кубинськими реаліями та духовним світом оповідача.

Важливо те, що «Закони Сунь-цзи» та світобачення оповідача також не мають граматичної та сюжетної ідентичності, навпаки, в оповіді повсякчас наголошується на незмінності й послідовності логіки оповіді Сунь-цзи та змінності, неперед- бачуваності та переривчастості викладу подій, які відбуваються з оповідачем. Чи не один із найяскравіших прикладів взаємодії оригінальної оповіді й цитування «Сунь-цзи» пропонує епізод, коли оповідач і його супутник Леон прибувають до секретного міста, де їх тактовно затримують як імовірних шпигунів. Цитата з «Сунь-цзи» йде безпосередньо за описом їхнього нового помешкання. «Це не помешкання, перетворене на в'язницю, в якій зникають підозрілі шпигуни. Воно було збудоване як в'язниця, замаскована під помешкання.

Сунь Цзи каже: Зараз, коди військо втікає, забуває про субординацію, стурбоване, руйнується у безладі або знищене, це провина генерала. Жодне з цих дих не може бути приписане природним чинникам» [2, с. 4].