Здоров'язбереження в суспільстві споживання в контексті діалектики одиничного, особливого та загального

Добридень О. В.,

кандидат філософських наук, доцент, завідувач кафедри гуманітарних наук, Державного закладу «Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров'я України» (Україна, Дніпро),

Dobryden O. V.,

head of departament of human studies, PhD in social philosophy, associate professor, Dnipropetrovsk Medical Academy of the Ministry of Health of Ukraine (Ukraine, Dnipro)

В статті розглядаються особливості взаємодії одиничного, особливого і загального у здоров'язбереженні людини в умовах суспільства споживання.

Наголошується, що здоров'я людини як вкрай значуща величина для індивідуального та соціального буття потребує постійного осмислення причинно-наслідкових зв'язків, тобто охоплення сутності явищ і процесів у їх діалектичній цілісності. Акцентується увага на тому, що головні імпульси всіх подій у сфері здоров'язбереження утворюються довкола взаємодії людини як біологічного та соціального організму (одиничне) з конкретним середовищем, у даному разі - суспільством споживання (загальне) за наявності специфічних умов (особливе).

Автор доходить висновку, що суспільний устрій лише тоді буде результативним у питаннях загального здоров'язбереження та здорового споживання, коли надійно функціонуватиме стала, потужна, розгалужена й врегульована законодавством система автономії громади споживачів, подібно до незалежних громадських товариств і інституцій із правом паритетної громадянської взаємодії з органами державної влади. За інших обставин здоров'язбереження української громади залишатиметься у форматі якісного одиничного на фоні загальної бутафорії, що вибудовано маркетинговими мережами навколо сучасного пересічного споживача.

Ключові слова: здоров'язбереження, діалектика, одиничне, особливе, загальне, суспільство споживання, демонстративне споживання.

The paper deals with the peculiarities of the interaction of the specific, the special and the general in human health preservation in the conditions of consumer society.

It is emphasized that human health as an extremely important value for individual and social being requires a constant understanding of cause and effect relationships, that is, the coverage of the essence of phenomena and processes in their dialectical integrity. Attention is focused on the fact that the main impulses of all events in the field of health preservation are formed around the interaction of man as a biological and social organism (the specific) with a concrete environment, in this case, consumer society (the general) in the presence of specific conditions (special).

The author comes to the conclusion that the social system will be effective with regard to general health preservation and healthy consumption only when a stable, powerful, branched consumer community autonomy system regulated by legislation will reliably function similar to independent public associations and institutions with the right of parity civil interaction with public authorities. Under other circumstances, the health preservation of the Ukrainian community will remain in the format of qualitative specific against the background of a general fake built by marketing networks around the modern average consumer.

Keywords: health preservation, dialectic, the specific, the special, the general, consumer society, demonstrative consumption.

Постановка проблеми. У філософських колах про здоров'я та здоров'язбереження зазвичай ведуть полеміку у площині культурологічного та ак- сіологічного підходів з їх зосередженням на різноманітних аспектах взаємодії духовного і тілесного, на висвітленні ролі культури, освіти і просвітництва у формуванні здорового способу життя і виявленні ефективних шляхів із запобігання й подолання сучасних ризиків для буття людини. А втім, статистичні показники щодо стану здоров'я населення України постійно продукують приводи для філософської рефлексії ледве не щодо усіх сфер життєдіяльності людини. Однією поміж таких проблемних сфер є споживання товарів і послуг, які прямо чи побічно небезпечно впливають на фізичне і психічне здоров'я українців. Соціально-економічні особливості сьогоденної України у поєднанні з класичними принципами масового споживання та маніпулятивними можливостями інформаційного суспільства призвели до того, що сучасний український соціум потерпає нині від безпрецедентної неконтрольованості якості й безпеки продукції та сервісів і, як наслідок, незахищеності прав споживачів. Ускладнює зазначену проблему той факт, що індивідуальне здоров'я людини не є якоюсь простою однозначною застиглою формою. В цьому контексті необхідно зважати не лише на діалектичні взаємозв'язки різних проявів одиничного і загального у здоров'язбереженні, в теперішніх умовах можна вести мову про протистояння між ними. У площині взаємообумовленості одиничного та загального важливого значення набуває фактор істинності й хибності індивідуальних уявлень людини про здоров'язбереження. Передусім йдеться про підміну знання про здоров'я різноманітними масовими інформаційними симуляціями і некомпетентними здоров'язбережувальними практиками.

Поза осмисленням механізму взаємодії одиничного, особливого та загального неможливо розуміння сутнісної природи здоров'я людини.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналіз феномену здоров'язбереження в умовах суспільства споживання передусім спирається на дослідження сучасних науковців, які приділяють основну увагу вивченню новітнього інформаційного суспільства та технологіям із виробництва, споживання й маніпулювання інформацією, оскільки сьогодні саме названі складові визначають технологічний рівень і якість будь-якої сфери життєдіяльності. Різноманітні аспекти названої проблематики відображено в роботах таких авторів як О. Балуєва, С. Бойко, Ю. Бойчук, О. Завидівська, О. Маруховська-Картунова, В. Морозова, А. Суббот, Ю. Сюсель, В. Халамендик, О. Цинтила.

Мета статті - визначити особливості взаємодії одиничного, особливого і загального у здоров'язбереженні людини в умовах суспільства споживання.

Виклад основного матеріалу дослідження.

Здоров'я людини як вкрай значуща величина для індивідуального та соціального буття потребує постійного осмислення причинно-наслідкових зв'язків, тобто охоплення сутності явищ і процесів у їх діалектичній цілісності. Адже, як вірно підмітив Ю. Бойчук, досліджуючи сучасні підходи до розуміння сутності здоров'я людини та суміжних з ним понять, «здоров'я індивіда, етносу, людства перебувають у своїх взаємозв'язках, з одного боку, як умова, а з іншого як результат сталого розвитку соціоекосистеми» [2, с. 9].

При цьому важливо розуміти, що головні імпульси всіх подій у сфері здоров'язбереження утворюються довкола взаємодії людини як біологічного та соціального організму (одиничне) з конкретним середовищем, у даному разі - суспільством споживання (загальне) за наявності специфічних умов (особливе). Виходячи з того, що якісні та кількісні характеристики здоров'язбереження визначаються не лише зовнішніми факторами впливу з боку високотехнологічного інформаційного суспільства, а й ступенем підготовленості соціального суб'єкта до викликів суспільства споживання, спробуємо з'ясувати особливості діалектики здоров'язбереження.

Серед сучасних дослідників спостерігаємо неоднакове бачення співвідношення одиничного та загального. Так, приміром, О. Завидівська переконана, що «згідно філософської закономірності будь-яке явище завжди спочатку є одиничним, особливим, свого роду винятком, але згодом воно стає загальним» [4, с. 114]. В продовження наведеної тези, Н. Галочкіна констатує, що «втілюючи собою взаємозв'язок загальних природних законів і особливостей організму, діалектика загального і особливого в їх одиничному є вираз співпідпорядкованості окремих структурних елементів, представлених в рамках однієї органічної системи, що відбиває якісну цілісність функціонування загальної природної системи» [3, с. 57]. Погоджуючись з такими класичними баченнями діалектичної взаємодії в цілому, маємо зауважити, що перетинання симулякрів масового та елітарного споживання в сучасному суспільстві наділяє здоров'язбережувальну діяльність соціального суб'єкта нестандартними характеристиками з точки зору взаємодії одиничного та загального. Спробуємо проілюструвати це твердження на реальному прикладі розбіжності якісного наповнення здоров'язберігаючих процедур відомої заможної людини і пересічного громадянина.

Якщо згадати фундаментальне завдання агентів суспільства споживання, то варто згадати, принаймні, один з його вимірів: сприяння масовим витратам на престижне демонстративне споживання. Невипадково реклама часто-густо спрямована на формування бажань щодо придбання здоров'язбережувальних товарів і послуг з будь- якою, навіть потенційно фальсифікованою, належністю до елітарного життя. Адже для індивідуальної природи людини є нормальним бажання вдосконалювати себе та умови свого існування. Цей факт вдало використаний маркетинговою мережею виробників. Але відстань між якістю, наприклад, коштовних оздоровчих процедур для еліти і їх рекламним сурогатом для масового споживання є нездоланною. Зрозуміло, що така ж ситуація розгортається і навколо якості й оригінальності лікарських засобів, екологічно чистих продуктів харчування, одягу з натуральних матеріалів, оздоровчих товарів і послуг тощо. Справді, одиничне стає згодом загальним, але у якісно новому форматі. Якісне одиничне перетворюється на неякісне фальсифіковане загальне для масового споживання. Звісно ж не йдеться про наскрізне масштабне фальшування продуктів, товарів і послуг в Україні, проте факт фальсифікацій є поширеним, про що свідчать регулярні сюжети у ЗМІ.

Можна з упевненістю стверджувати, що якість простору навколо взаємодії діалектичних категорій одиничне і загальне у здоров'язбереженні в сучасних умовах передусім визначають володіння соціальним суб'єктом інформацією та знанням - з одного боку, фінансовою спроможністю - з іншого.

Але не тільки освіченість і матеріальна забезпеченість визначають якість і спрямованість здоров'язбереження соціального суб'єкта. М. Яблучанський з цього приводу слушно зауважує: «Глобально здоров'я завжди індивідуально... Здоров'я по-своєму цінується і оцінюється в різному віці: у дітей, підлітків, людей похилого віку, маючи свої детермінанти фізичного, духовного і соціального благополуччя» [8, с. 9]. Повсякденний досвід свідчить, що здоров'язбережувальна дія набуває характеристик необхідності для соціального суб'єкта саме в контексті його вподобань, ідеалів, бажань і смаків, які у суспільстві споживання знаходяться під прицілом розгалуженої мережі явної та прихованої реклами. Цілком очевидно, що вмотивована здоров'язбережувальна активність переважатиме у людей похилого віку порівняно з молоддю, для якої причетність до оздоровчих процедур є, радше за все, не вимога організму внаслідок наявності патології, а уявне псевдопросуван- ня в соціальному ранжуванні. Натомість у осіб із проблемним станом здоров'я здоров'язбереження набуває нових змістовних граней. Таким чином, одиничне налаштування являє собою умову для прихильності або відсторонення від пропонованого загального, приміром моди на процедури від індустрії здоров'я та краси.

Отже, здавалось би, різноманітність в одиничних випадках ставлення до власного здоров'я, що, власно кажучи, і є особливим, притаманним лише певним категоріям громадян, і є головною особливістю діалектики здоров'язбереження. Проте, закономірності масового споживання призвели до того, що кордони між одиничним, особливим і загальним майже стерті. Так, приміром, розглядаючи консьюмеризм як втрату людської індивідуальності, О. Цинтила зазначає, що «сьогодні шопінг як спосіб зняття психічної напруги вже не просто кі- ношний спосіб «розслабитись», а цілком реальний спосіб проведення часу і вже спілкування багатьох людей. Саме консьюмеризм як надмірне споживання, зупинити яке людина неспроможна, призводить до, наприклад, ожиріння. Адже людина, яка не може обмежити власне споживання продуктів, стає від них залежною. Звідси - зайва вага та постійна гонитва за «ідеальною фігурою». У цій гонитві людина втрачає себе, вона більше не прагне до самоідентифікації, їй достатньо відчувати себе такою, що не відрізняється від решти» [7, с. 236].

Винятково важливим є врахування діалектичних зв'язків одиничного, особливого та загального у медичній практиці. Досліджуючи роль категорій і законів діалектики в медицині, Ю. Абаєв слушно наголошує: «Необхідно пам'ятати, що немає безпричинних випадковостей. Там, де на поверхні відбувається гра випадковості, там сама ця випадковість завжди підпорядкована внутрішнім, прихованим законам. Причина необхідності завжди внутрішня, тобто укладена в ній самій, тоді як причина випадковості зазвичай зовнішня, стороння. Не існує безпричинної необхідності і випадковості. Причини необхідних процесів і явищ укладені всередині них або в сукупності обставин, які постійно їх супроводжують. Причини ж випадкових явищ находяться за межами цих явищ, в зовнішніх обставинах, постійно не пов'язаних з ними. Велику небезпеку для лікарського мислення представляє точка зору механістичного або абсолютного детермінізму, яка через заперечення випадкових явищ призводить до фаталізму» [1, с. 148].

В контексті взаємодії одиничного та загального з використанням досвіду про здоров'язбереження з інших культур викликають зацікавленість напра- цювання Ю. Сюсель, яка зазначає: «Етнічне споживання (загальне) як культурницька традиція, набута у процесі розвитку етносу, переходить в індивідуальне споживання (одиничне). І, навпаки, індивідуальне споживання, як сукупність повсякденних індивідуальних споживчих практик, переходить у спадок всій етнічній спільноті, проявляючись у етнічному споживанні (загальному). Одночасно, етнічне споживання виступає особливим, тобто тим неповторним і унікальним споживанням, що характерне тільки певному етносу (етнічна кухня, етнічний одяг)» [6, с. 273].

З огляду на важливість залучення одиничного етнічного знання про здоров'я як ніколи актуально лунає заклик С. Нижнікова про «необхідність вироблення нового цілісного світогляду, заснованого на синтезі різних культур, є вкрай важливою для формування справжніх шляхів до повноцінного здоров'я» [5, с. 21]. Перехід перевірених знань про здоров'я з окремих одиничних культур до загального простору здоров'язбереження, як-от на кшталт вікових надбань китайської медицини, значно підсилює можливості здоров'язбережувальної активності людини. Знов таки, лише за умови якісного дотримання складових оздоровчих процедур.

Враховуючи особливості взаємодії одиничного, особливого і загального у здоров'язбережувальній активності соціального суб'єкта, можна визначити їх змістовні характеристики. Біосоціальна взаємодія компонентів одиничного, особливого і загального у здоров'язбереженні в суспільстві споживання відбувається на засадах якісної та сутнісної самостійності. Разом з тим їх вплив один на одного беззаперечний, вони взаємообумовлюються та вза- ємовизначаються.