Основні історичні типи світогляду. Їх змістовний аналіз

Размещено на http://allbest.ru

Реферат з філософії

Основні історичні типи світогляду. Їх змістовний аналіз

Зміст

Вступ

1. Міфологічний світогляд

2. Релігійний світогляд

3. Філософський світогляд

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Суспільство витворило певні форми, в яких культивується (твориться, зберігається і передається) духовність. Це -- мистецтво, мораль, релігія, філософія, їх гармонійне поєднання в певній особі, в суспільстві формує світогляд. Він постає як духовна цілісність, у якій із найзагальніших позицій осмислюються світ, суспільство і людина. Світогляд - це система уявлень людини про світ, місце людини у світі, відношення людини до світу, та до самої себе. Світогляд містить знання, переконання, цінності, ідеали, організовані в єдину систему [1, с.12-13]. У своєму формуванні та розвитку світогляд пройшов певні історичні етапи, що дало підстави виділити його історичні типии. Проблема історичної типологізації розвитку світогляду почала цікавити філософів ще з античних часів. Вона продовжує дискутуватися і в наш час. Це пояснюється тим, що вивчення проблем первісної свідомості дозволяє більш глибоко зрозуміти сам феномен людської свідомості, виявити джерела багатьох її особливостей, які більш повно розкриваються на наступних етапах суспільного розвитку, включаючи і сучасний. Більшість відомих дослідників цієї проблеми сходяться на думці про те, що головними історичними типами світогляду були міфологія, релігія та філософія, які розрізняються між собою за часом і соціальною основою свого виникнення і панування в суспільстві, за способом духовного осягнення дійсності, за своїми певними функціями, за своїми суб'єктами, за типом виникаючого на їх основі відношення до дійсності та за деякими іншими ознаками. Для розуміння сутності світогляду важливо знати, як він виник, етапи його розвитку, чим відрізнялися його ранні етапи від наступних, більш зрілих. Для розкриття специфіки сучасного світогляду, його функцій необхідно уявити цей шлях, перші кроки, джерела сьогоднішнього світорозуміння, тобто заглянути в історію формування світогляду.

1. Міфологічний світогляд

Міфологія - найдавніший різновид світогляду, що пов'язаний з культурою первісного суспільства; світ сприймається не таким, як він є , а таким, яким хотілося б його бачити.

Міфологічний світогляд є результатом практично-духовної діяльності людини. світогляд міфологічний релігія філософія

Міф є історично першою формою самосвідомості, котра відокремилася від практики.

Першим дійшов висновку про те, що міф є стадією розвитку свідомості, яка відповідає певній історичній добі, французький культуролог Л.Леві-Брюль.

Найважливішими характеристиками міфологічного світогляду є наступні:

1. Синкретизм,тобто нерозчленованість образу світу. У міфі людина, суспільство, природа і надприродні сили злиті в єдине нерозчленоване ціле. Тут не розрізняються слово і річ, предмет і образ. В єдине ціле злиті й всі форми суспільної свідомості - релігія, мистецтво, філософія, наука тощо.

2. Символізм. Міф оперує символами, тут кожний образ, герой позначають якесь певне явище чи поняття.

Міфологічні знання передавались усно з використанням специфічних знаків і символіки. Особливістю міфу є обов'язковість сюжету про походження предметів: описати, пояснити зовнішній світ - значить розповісти про його походження і тим самим задовольнитися.

3. Антропоморфізм та анімізм - виявляється в одухотворенні явищ природи, перенесення на них душевних та тілесних властивостей людини.

4. У міфі немає абстрактних понять. Тут все конкретне, персоніфіковане, одухотворене.

У межах міфологічної свідомості виникає система форм первісних вірувань, до яких належали фетишизм (поклоніння матеріальним предметам), тотеїзм (віра в надприродний зв'язок з тваринами і рослинами), анімізм (віра в духів), магія (особливі дії, які впливають на явища природи, тварин чи людину).

5. Міф - це емоційно забарвлений, конкретно-чуттєвий образ світу. Він живе емоціями та глухий до голосу розуму.

6. Міфологічний образ світу - це магічний космос в якому все одухотворене. Тут не тільки людина залежить від богів, але й боги залежать від людини й усі вони є лише елементами Космосу.

Майже повсюдно універсальне уявлення про світ люди втілили у образ “світового дерева”. Цей образ зафіксовано у текстах різного жанру, у образотворчому мистецтві (живопис, орнамент, вишивка), у архітектурі. По вертикалі дерево символізує три основні космічні зони: небесне царство, наземне і підземне; у часовому відношенні три частини дерева можуть символізувати минуле, сучасне й майбутнє; у поелементному відношенні - вогонь, вода, земля). До кожної частини дерева можна було віднести і окремі класи істот (тварин): до верхньої належали птахи, до середньої - копитні, до нижньої - змії, миші, жаби, риби. У схемі світового дерева горизонтальні вісі могли відповідати чотирьом сторонам світу, порам року, частинам доби, елементам світу, людським діям.

7. Міфологічний світогляд ґрунтується на вірі - вірі релігійного характеру, тобто некритичному ставленні до дійсності й змісту міфологічних уявлень.

Від самого початку міфи були поліфункціональними, мали вони й сакральний характер, тобто були поєднані з релігійними віруваннями.

Міф давав практичні поради щодо захисту від зла (хвороб, ворогів, хаосу) [4, с.43-44].

Отже. для міфологічного світогляду характерним є, по-перше, усвідомлення роду як колективної особи, переконаної у наявності спільного предка -- тотема. По-друге, міфологічний світогляд значною мірою обернений у минуле, адже тотемний предок був, до того ж був як ідеал діяльності. По-третє, оскільки міфологічний світогляд антропоморфний, то неминуче формування анімістичної картини буття, тобто одухотворення усього сущого.

2. Релігійний світогляд

Виникнення релігії -- величезний поступ в історії людства. Вона морально зрівняла всіх людей -- всі люди рівноцінні та рівноправні.

Релігія -- світовідчуття, світорозуміння, світобачення, а також відповідна до них практика віруючої людини, в основі якої лежить віра в існування надприродної сили, яку в зрілих релігіях називають Богом.

Релігія - це також почуття причетності, залежності та обов'язку по відношенню до таємної вищої сили, яка дає опору і гідна поклоніння. Перетворення релігії на пануючий тип світогляду пов'язаний з формуванням й утвердженням світових релігій: буддизму (VI-V ст. до н.е.), християнства (І ст. н.е.), ісламу (VІІ ст. н.е.). Вони виникають на новому етапі розвитку суспільства, коли людина, її існування залежать вже не від сил природи, а від соціального середовища. Саме тому Бог, як вища сила, асоціюється вже не з явищами природи, а, безпосередньо, з людиною.

Релігія є більш пізньою та зрілою формою світогляду людства, а тому і більш дослідженою. У релігійній свідомості вже чітко розділяються суб'єкт і об'єкт, а отже, долається характерна для міфу неподільність людини й природи і закладються основи проблематики, яка стане специфічною для філософії [2, с.32-33].

Основні риси релігійного світогляду:

1. Основу складає віра в існування надприродних сил і визнання панівної ролі надприродного світового початку у Всесвіті та житті людей. На відміну від міфологічного світогляду, цей надприродний світовий початок мислиться як уособлений в одній істоті й такий, що знаходиться поза межами природи і постає як її Творець.

2. Світ тут роздвоєний на «земний», природний, який сприймається органами чуттів людини, і потойбічний - «небесний», надприродний, спілкування з яким можливе лише через культові дії. Таке бачення світу було концептуально оформлене у вченні батька церкви Августина Блаженного про «Град земний» і «Град небесний» і визначало світосприйняття протягом усієї епохи Середньовіччя.

3. Уособлений Бог потребує й особистого до себе ставлення, що передбачає особисту відповідальність перед Богом за власну життєдіяльність.

Релігія визначає потойбічне життя як відплату за земне життя.

4. Тут роздвоєним є не тільки світ, але й людина. Вона постає як єдність душі й тіла, де душа - це божий початок в людині, а тіло - гріховне, тваринний початок.

5. Уявлення про безсмертя душі.

6. Нове уявлення про простір і час. У просторі виділяються святі місця, зони сакрального, священного та буденного. На зміну циклічним уявленням про час, властивим міфологічному світогляду, приходять уявлення про спрямованість часу у майбутнє.

7. Наявність системи абсолютних моральних норм та цінностей. Вони уявляються як непорушні моральні закони, встановлені Богом [5, с.45-46].

Звідси ми можемо побачити соціокультурні функції релігії. Релігійні заповіді, канони, обряди виступали засобами соціальної регламентації, регулювання, впорядкування та збереження нравів, традицій, звичаїв. Релігія формувала уявлення про цивілізаційну єдність різних народів, які належать до однієї віри. Вона надавала безумовне, абсолютне обґрунтування системі моральних норм і цінностей, вимагала їхнього обов'язкового дотримання.

Як і міфологічний тип світогляду, релігійне світобачення має сильні і слабкі сторони.

Сила релігійного світогляду полягає передусім у тому, що в релігії вперше в історії світоглядної культури людина починає розглядатись як суперечлива істота, як єдність протилежностей - тіла і душі. Релігійний світогляд особливої сили набуває завдяки вдосконаленню ідеї Бога, яка була започаткована ще в міфології.

В релігії створюються моральні принципи світоглядного вибору людині, якими виступають біблійні заповіді.

Релігійний світогляд, на відміну від міфологічного, вперше докладно пояснює місце і роль людини у світі, а також значущість віри в Бога.

Особливістю релігійного світогляду є його практичність, оскільки віра без справ мертва. Релігію творить народ, він є і суб'єктом і об'єктом релігійної творчості, яка в історії виступала джерелом потужних зрушень у суспільстві.

Принципова відмінність релігії від міфології полягає в тому, що носієм міфологічного світогляду є рід чи інша тотальна спільнота, а релігія спрямована на особу. Релігія поясненню світу приділяє значно менше уваги, ніж міфологія. Головне для неї -- моральне регулювання соціального життя.

До так званих слабких сторін релігійного світогляду можна віднести передусім те, що релігія принижує роль людського пізнання і практично-перетворюючої діяльності людини. Крім того, релігійний світогляд абсолютизує ідею потойбічного щастя, фактично позбавляючи людину права на земне щастя [3, с.102-103].

3. Філософський світогляд

Філософія - науково-теоретичний різновид світогляду, який вирізняється найвищим рівнем раціональності, системності, наявністю логіки й теоретичного мислення.

Філософія зароджується як теоретична система знань, яка є спробою відповісти на питання про походження і єдність світу, його кінечність та безкінечність, принципи світобудови, про життя і смерть, сенс буття людини й суспільства, про походження, сутність людини та її призначення та багато інших. Ці питання постійно відтворюються на різних етапах історії людства, торкаючись бездонних глибин людського життя.

Філософія - духовний процес, що відбувається в сфері людської культури, тісно пов'язаний з її різними областями. Вихідний пункт світогляду невіддільний від особливостей існування людини, від її потреби осмислити своє місце в світі. Для кожного індивіда весь світ розколотий на дві частини: на “Я”, кажучи словами Фіхте, та “не-Я”, включаючи природу та суспільство [2, с.22-23].

Отже, інтерес філософії спрямовується не на окремі сфери буття,а на світ як цілісність. Предметом філософії є світ загалом у своїх найузагальненіших закономірностях, що розглядаються з погляду відношення Людина-світ.

Філософія досліджує: природу й сутність світу; природу, сутність і призначення людини; систему людина-світ загалом і конкретний стан, в якому вона перебуває.

Філософський світогляд успадкував від міфологічного і релігійного сукупність питань про походження світу, його будівлі, місце людини, але відрізнялося логічною упорядкованістю, систематизацією знань, характеризуючись прагненням теоретично обґрунтувати положення і принципи.

Філософський світогляд орієнтується на раціональне пояснення світу. Загальні уявлення про природу, суспільство, людину є предметом теоретичного розгляду і логічного аналізу. Теоретико-пізнавальна функція здійснює синтез знань і створення єдиної картини світу, що відповідає визначеному рівню розвитку науки, культури й історичного досвіду.

Питання про відношення людини до світу є головним питанням філософського світогляду, з яким співвідноситься проблема щастя, сенсу життя та ін. Всі ці питання є екзистенціальними, бо нерозривно пов'язані з існуванням людини, з осмисленням перспектив свого буття.

Поряд з індивідуально-екзистенціальним, витоками світогляду мають місце також соціально-групові, художньо-естетичні, внутрішньо наукові та ін. витоки.

Філософський світогляд в основі має знання, він рефлексивний (має можливість досліджувати сам себе), спирається на чіткі поняття та категорії, забезпечує цілісність наукового світогляду [1, с.60-61].

Основна відмінність філософського світогляду від міфологічного та релігійного полягає в тому, що релігія і міфологія збігаються з відповідним світоглядом, тоді як філософія становить ядро наукового світосприйняття;

Таким чином, філософський світогляд - закономірний етап у духовному розвитку людства, який був обумовлений як змінами в суспільному побуті людей, так і розвитком різних галузей суспільної свідомості [4, с.67-68].

Висновки

Світогляд -- постійний супутник людської життєдіяльності на будь-якому етапі історії суспільства. Світогляд - не просто узагальнене уявлення про світ, а форма суспільної самосвідомості людини, вузловими категоріями якої виступають поняття "світ" і "людина".

Найбільш вивченими історичними типами світогляду є міф, релігія та філософія.

Міфологічній формі світогляду притаманні антропоморфізм, тобто ототожнення природних сил з людськими, одухотворення їх. Тому усвідомлення факту поділу світу на світ речей та світ антропоморфних істот означало початок розпаду міфу. Уособлення ж сил природи (символізм) також є пізньою стадією міфу, що особливо характерно для античної міфології.

Релігія є більш пізньою та зрілою формою світогляду людства, а тому і більш дослідженою. В ній буття осягається іншими, ніж у міфі засобами. В релігійній свідомості вже чітко розділяються суб'єкт і об'єкт, а отже, долається характерна для міфу неподільність людини й природи і закладаються основи проблематики, яка стане специфічною для філософії. В релігії ідея відділяється від матерії і навіть протиставляється їй.

Якщо для міфа головним є обгрунтування зв'язку індивіда з родом, то для релігії -- досягнення єдності з Богом як втіленням святості та абсолютною цінністю. В релігії ідея відділяється від матерії і навіть протиставляється їй.

Якщо для міфа головним є обгрунтування зв'язку індивіда з родом, то для релігії -- досягнення єдності з Богом як втіленням святості та абсолютною цінністю. В цьому полягає позитивне значення релігії.

Філософія виникла водночас із релігією. Філософський світогляд почав формуватися задовго до нашої ери, з пертих філософських вчень у Стародавній Індії, Стародавньому Китаї, Стародавній Греції. Його розвиток та удосконалення тривали у філософських системах Середньовіччя, Відродження та Нового часу, у німецькій класичній філософії, марксистській філософії, а також у філософії XX--XXI ст. Велику роль у цьому процесі відіграла вітчизняна філософська думка. На всіх етапах розвитку філософський світогляд залишався духовною квінтесенцією епохи.

Носієм філософського світогляду також є особа.

Принципова відмінність філософського світогляду від попередніх типів полягає в тому, що він заснований на розумі, тоді як релігія -- на вірі, міфологія -- на страхові. По-друге, релігія та міфологія оперують чуттєвими обаразами, філософія -- абстрактними поняттями. І нарешті, філософія цілком позбавлена функції та засобів соціального контролю.

Список використаної літератури

1. Арцишевский Р. А. Мировоззрение: сущность, специфика, развитие: монография / Р. А. Арцишевский - Львов: Издательство при Львовском государственном университете Издательского обьединения “Вища школа”, 1986. - 200 с.

2. Батурин В. Философия. Учебник / В.Батурин. - М.: Юнити-Дана, 2016. - 512 с.

3. Світогляд і світ людини: колективна монографія / за заг. ред. доктора філософських наук, професора В.П. Капітона. - Дніпропетровськ: ДДФА, 2008. - 240 с.

4. Філософія: підручник / О.Л. Воронюк. -- 3-є видання. - К.,2018. - 216 с.

5. Філософія: підручник / О. Г. Данильян, О. П. Дзьобань. - 2-ге вид., переробл. і допов. - Харків : Право, 2018. - 432 с.

Размещено на Allbest.ru