Мораль як механізм адаптації людства до умов суспільного існування

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 01:(46+3)

Донецький національний університет економіки і торгівлі

ім. Михайла Туган-Барановського

Мораль як механізм адаптації людства до умов суспільного існування

У розвитку історико-філософської думки дуже часто поставала проблема становлення та функціонування моралі. Водночас, зі зміною історичних реалій, змінювалися й уявлення про її сутність та цінності. Особливо цікавою є натуралістична концепція виникнення моралі, у контексті якої пояснюється її сутність з позиції еволюціонізму. Згідно з цими ідеями, вважалося, що мораль виникла в суспільстві в результаті природного добору, завдяки більш розвиненим, ніж у тварин, психічним та інтелектуальним функціям людини [1].

Основні ідеї цієї концепції були сформульовані у працях Ч. Дарвіна, Г. Спенсера, П. Кропоткіна, З. Фрейда. Усіх цих науковців об'єднує те, що вони шукають витоки моралі у природному світі, у біологічній природі людини. Тобто, на їх думку, мораль виникла в процесі еволюції тваринного світу. Сутність моралі тут вбачається в інстинктах самозбереження та продовження роду (виду). мораль натуралістичний еволюціонізм фрейд

У статті ставиться за мету дослідження моралі та її функціонування в контексті натуралістичної концепції, виявлення основних її характеристик.

До натуралістичних систем походження моралі відносять: гедонізм (людина від природи має потяг до насолод), евдемонізм (досягнення щастя вважається головною метою життя і основою моральних вчинків) та інші антропологічні концепції моралі, у яких людині приписується певна незмінна природна схильність. Своє завдання науковці вбачали у вивченні біологічних основ соціальної поведінки тварин чи людини, залучаючи для цього дані таких наук як: екологія, біологія, соціальна психологія, етнографія тощо.

Рання філософська думка античності натуралістично вирішує сутність моральнісного завдяки законам космосу, які усвідомлюються через художні образи (погляди Геракліта та Анаксімандра), а також через поняття числа (піфагорійська школа) [2, с. 19]. Піфагор звертає увагу на порядок і гармонію космосу, відбиваючи тим самим б'єктивно-онтологічне розуміння моральнісного. Отже, у натуралістичному напрямі число, порядок, гармонія, краса, міра водночас стають моральнісними.

В епоху Відродження мораль відносно особистості відзначалася позаіндивідним існуванням (Д. Бруно, М. Монтень). Уже в цей час починає складатися науковий підхід до питання витоків моралі, який пояснює її джерела, виходячи зі специфіки природи людини. Так, наприклад, Ф. Бекон виводить мораль із потреби регулювання стосунків. У XVIII ст. думка про “природні джерела моралі” стає провідною в дослідженнях Гоббса, Кондорса, Локка, Хатчесона та інших.

Великий внесок у дослідження моралі зробили прихильники соціал-дарвінізму. Вони вважали, що в світі тварин діють закони боротьби за існування з тією ж силою і непорушною послідовністю, що й у людському суспільстві. А оскільки людина - це перш за все істота біологічна, буття якої протікає за законами живої природи (народження, життя, смерть), то походження моральності слід шукати у боротьбі за існування, у наявності морального відчуття у тварин.

На думку Ч. Дарвіна, мораль є не чим іншим, як результатом еволюції інстинктів стадних тварин. Вона необхідна виду у боротьбі за виживання. Дослідник вважав, що багато почуттів і здібностей, що є предметом гордощів людини, можна виявити й у тварин. Злагоджені сумісні дії мурашок, бобрів, мавп дійсно можуть навести на думку про наявність у них відчуття солідарності і колективізму. Тварини постійно спілкуються між собою, попереджають одне одного про загрозу, взаємодіють під час полювання, виявляють піклування, турботу до своїх родичів, важко переживають самоту [3]. Це було підставою для висновку про наявність у тварин моральних і естетичних почуттів [4].

Проте слід зауважити, що “моральність” поведінки тварин ґрунтується виключно на інстинктах. У їх поведінці немає уміння осмислювати, аналізувати і узагальнювати свої дії; у тварин немає свідомого вибору мети, моральної оцінки. Отже, мораль людини, не дивлячись на генетичний зв'язок з деякими біологічними інстинктами і навичками, не можна відділяти від її суспільного життя.

Заслуговує уваги й дослідження Г. Спенсора. На його думку, у суспільстві, як і в природі, йде боротьба за існування, а визначальним моральним принципом поведінки людей залишається принцип “виживає сильніший”. Опираючись на ідеї еволюціонізму, він не відрізняв морального спілкування людей від стосунків у тваринному світі. У процесі еволюції мораль, на думку вченого, є засобом, що виник у відповідь на потребу пом'якшити боротьбу між егоїстичними та альтруїстичними нахилами, притаманними живій природі взагалі, зокрема й людині. Мораль, писав він, ґрунтується на принципах справедливості і доброчинності. Справедливість, на думку вченого, є право кожної людини на абсолютну свободу, що водночас повинна узгоджуватися зі свободою інших індивідів [5].

Особливо цікавою є думка П. Кропоткіна, який підкреслював виняткові значення взаємодопомоги для збереження тваринних видів людства, особливо для їх прогресивного розвитку й вдосконалення. Він писав: “Взаємодопомога, справедливість, моральність - такі послідовні кроки висхідного ряду настроїв, які ми пізнаємо при вивченні тваринного світу й людини... Висловлюючись образно, ми маємо тут всезагальний світовий закон органічної еволюції, внаслідок чого почуття взаємодопомоги, справедливості й моральності глибоко закладені в людині зі всією силою вроджених інстинктів...” [6].

П. Кропоткін називає ці три інстинкти, інстинктами самозбереження, а отже, вказує на можливість їх послаблення у певної групи тварин, або в тому чи іншому людському суспільстві під впливом різноманітних умов. На його думку: “тоді ця група неминуче зазнає поразки в боротьбі за існування: вона йде до занепаду” [6].

У межах натуралістичної концепції цілком припустимо розуміння моральності, що базується на вченні З. Фрейда. Згідно фрейдизму, поведінка особистості визначається непідвладними свідомості психічними процесами, у основі яких лежать вроджені несвідомі потяги: сексуальне - Ерос і потяг до смерті - Танатос [7].

Таким чином, якщо взяти до уваги бурхливий розвиток, успіхи наук про живу матерію в середині XIX ст., то стає цілком зрозуміле прагнення вчених пояснити явище моралі, опираючись на наукові дані, отримані в результаті спостережень та експериментів. Тобто мораль перестала бути своєрідним чудом і ставала цілком природним і закономірним явищем. Концепція природного походження моралі зводила соціальне до біологічного, ігнорувала якісні відмінності людської і тваринної психіки. Отже, мораль можна розглядати як механізм адаптації людства до умов суспільного існування, як необхідну умову спільного способу її життя, а всі моральні звички, почуття - це результат тривалого історико- культурного розвитку.

Натуралістична концепція походження моралі має вагомі аргументи, інтерес до яких періодично посилюється, дякуючи новим і новим відкриттям у галузі досліджень складної поведінки тварин. Але й має ряд недоліків. По-перше, стирає межу між соціальним і біологічним, ототожнює людину і тварину; по-друге, прирівнює моральні цінності до інстинктів тварин. Проте немає сумніву в тому, що материнський інстинкт все ж таки є природною передумовою виникнення моралі. Крім того, представники натуралістичної етики заперечують якісну специфіку духовного світу особистості, перебільшують роль природничих наук у розумінні й удосконаленні моралі, і зовсім не зважають на значення морального виховання.

Список використаних джерел

1. Пилипенко В. Є., Попова І. М., Танчер В. В. та ін. Спеціальні та галузеві соціології : навч. посіб. - 2-е вид. - К. : ПЦ “Фоліант”, 2007. - 451 с.

2. Овсянников М. Ф. История эстетической мысли : учеб. по- соб. - 2-е изд., перераб. и доп. - М. : Высш. шк., 1984. - 336 с.

3. Дарвин Чарльз. Происхождение человека и половой отбор; Выражение эмоций у человека и животного: сочинения / Ч. Дарвін / под ред. Е. Н. Павловского. - М. : АН СССР. - 1953. - Т.5. - 1040 с.

4. Дарвин Чарльз. Происхождение видов путем естественного отбора, или сохранение благоприятных рас в борьбе за жизнь / Ч. Дарвін. - Санкт-Петербург: Наука, 1991. - 539 с.

Анотація