Можливості впливу на ідентичність майбутніх поколінь

Размещено на http://www.allbest.ru/

Можливості впливу на ідентичність майбутніх поколінь

Чи існує можливість позитивно вплинути на майбутнє особистісне зростання нових генерацій людства, у тому числі громадян українського суспільства? Значною мірою ми відповідальні за самоствердження та самоусвідомлення найближчих поколінь. Адже сучасне суспільство створює та передає у спадок духовну та розумову дійсність, яка поступово еволюціонуватиме під впливом діяльності нащадків. Освітня система, національні традиції, значення окремого індивіда в соціумі, тендерна та етнічна емансипація - усі ці фактори не зникнуть безслідно в XXI столітті, а отже, саме ми задаємо вектор руху ідентичності прийдешніх генерацій.

З огляду на це надзвичайно актуальним є дослідження можливості та засобів стратегічного впливу на ідентичність майбутніх поколінь.

Відтак наше дослідження присвячене науковому аналізу феномена ідентичності майбутньої генерації людства, пошуку підгрунтя її формування у сучасній сфері культури та знань.

Саме поняття ідентичності є досить неоднозначним та полісемантичним. З одного боку, в класичному розумінні ідентичність є близькою до поняття тотожний, тобто чомусь відповідний, такий, як інший. В психологічно-особистісному тлумаченні ідентичність - це здатність індивіда бути тотожним деяким усталеним уявленням про себе та постійно співвідносити себе з ним. Як зазначає французький філософ П. Рикер, поняття ідентичності супроводжується специфічної двозначністю: "...слова "idem" і "ipse" накладаються один на одного в двох різних значеннях. Відповідно до першого, "idem", "ідентичний" - це синонім "найвищою мірою подібного", "аналогічного". "Той самий" ("ті ж"), або "один і той же" містить в собі певну форму незмінності в часі. їх протилежністю є слова "різний", "змінний". У другому значенні, в сенсі "ipse", термін "ідентичний" пов'язаний з поняттям "самості" (ipseite), "себе самого". Індивід тотожний самому собі. Протилежними тут можуть слугувати слова "інший", "інакший" [4]. Ці два значення у розумінні ідентичності не суперечать одне одному, а скоріше відображають повну картину цього феномена. По-перше, ідентичність - це те, що є сталим незалежно від часових змін: фізіологічних - зміна віку, набуття інвалідності, привабливість чи огидність тіла; або психічних - депресія, фрустрація, рефлексія, стрес та інші. По-друге, ідентичність відображає невіддільність спрямованості індивіда на власну свідомість, відчуття авторства в апперцепції, сприйманні та пізнанні. Відтак, ідентичності властиві часова сталість та невід'ємна індивідуальна належність.

Водночас ідентичність - структурно складне поняття, воно піддається структуралізації. Зокрема, можна виділити національну, психічну, фізіологічну, вікову, расову, етнічну, соціально-класову, економічну та культурну ідентичності. Усі вони - надбудова над базисною онтологічною ідентичністю.

Традиційні уявлення про людину поступово переосмислюються, стають скоріше рудиментарним ідеалом, ніж реальністю. Стандартний образ людини переживає радикальні зміни, які є наслідком вольових дій самого людства. Дійсність стає можливою завдяки фундаментальній зміні форм фізичної, соціальної, тілесної, тендерної та національної ідентичності. Даний процес досить наглядно можна спостерігати на практиці через збільшення деструктивних ситуацій в індивідуальному та колективному бутті індивіда. Маються на увазі суїцидальні випадки, знищення навколишнього середовища, випади агресії міжетнічні конфлікти тощо. В зв'язку з цим виникає необхідність конструювання образу майбутньої людини. Тобто людської ідентичності, спрямованої на подолання деструктивного існування людства.

Багато з дослідників нинішньої антропологічної ситуації налаштовані досить песимістично, вказуючи на декадансні ознаки теперішнього людського саморозуміння. Як зазначає російський дослідник майбутнього образу людини в антропології С. Смірнов, у зв'язку з сучасною ідентифікаційною розгубленістю виникає необхідність у пошуках "антропологічної альтернативи", "яка передбачає нову антропологію, нове розуміння людини взамін конструктам і концептам минулих епох, які (концепти) і привели до суїцидального стану сучасної людини" [7, 14]. Як наслідок, очевидною є необхідність передбачення та конструювання майбутньої структури людської ідентичності методом дослідження. Її Смірнов називає "форсайт" (від. англ, far sight - далекоглядність). Форсайт покликаний реконструювати людську ідентичність, вивести її з деструктивного русла втрати сенсу та цілісності та спрямувати на самоствердження та конструктивне розгортання.

В зв'язку з поставленим завданням "форсайт" характеризується такими постулатами:

1) форсайт передбачає обов'язкову роботу з поняттями, з семантикою предмета. Необхідно уявити те, що хочеться побачити в майбутньому. Тому його предмет стає конструктом;

2) форсайт працює довгостроково, з горизонтом в 20, ЗО або 50 років. Тобто з горизонтом, який знаходиться за межами проживання нині живих, активно працюючих людей;

3) форсайт будується на припущенні несподіваних ризиків і на конкуренції уявлень. За майбутнє йде боротьба, за майбутнє конкурують різні групи людей. Тому не може бути однієї моделі, не може бути єдиного образу майбутнього. їх багато і всі вони один з одним стикаються, взаємодіють і конкурують;

4) майбутнє в цьому зв'язку не прогнозується, воно не є якимсь віддаленим горизонтом. Майбутнє рукотворне. Воно конструюється;

5) відповідно, коли не можна екстраполювати процеси, що відбуваються зараз, в майбутнє, доведеться відмовитися від концепту лінійного поступального руху історії, то і майбутнє не є прямим продовженням минулого. Майбутнє може бути радикально іншим, не бути результатом минулого і сьогодення;

6) форсайт передбачає покроковий рух до майбутнього" [7, 15].

Так Смірнов намагається сконструювати нову футуристичну філософію, початковою метою якої є практичне втілення результатів. Крім того, такий підхід передбачає експертне дослідження варіативних складових майбутнього у їх відповідності до цілей людства, а не у зв'язку з минулим та теперішнім. Відтак, форсайт - це експертна робота над подоланням деструктивної ланцюгової реакції занепаду людської ідентичності. Такий погляд є досить новим та специфічним, а відтак заслуговує на увагу.

Авторитетний англійський дослідник, філософ аналітичної традиції Ф. Сторсон у найвідомішій праці "Індивіди. Нарис дескриптивної метафізики" віднаходить первинний взаємозв'язок між структурами людського мовлення, мови та індивідуальною ідентичністю. Кожен з нас виділяє своє обличчя і свої стани. Що дозволяє нам здійснювати такі розрізнення? "Ми уявляємо собі дії і наміри (я робив, роблю, зробив щось), відчуття (мені боляче, тепло), думки і відчуття (я думаю, дивуюсь, серджусь, розчарований, радий), сприймання та спогади (я бачу щось, чую інше, пам'ятаю третє)" [8, 97].

Фундаментальною категорією ідентичності є привласнення. Привласнення - це основа досвіду нас самих. Існують переживання, які постійно належать одній і тій реальності, і ця реальність - Я. Наш досвід пов'язаний з світом, стає рефлективним полем для конструювання в нашій свідомості поняття себе. Відтак, головною умовою стабільності ідентичності є стійке суб'єктивне переживання реальності. Тобто постійна змога індивіда приписати конкретний досвід контрактному суб'єкту.

Втрата ідентичності, базуючись на вищесказаному, базується на стиранні суб'єктивної належності у переживаннях та явищах. Спостерігаючи своє життя, індивід не може достеменно сказати, що думки, сприймання та явища є результатом його діяльності. Виникає проблема симуляції суб'єктивності. Індивід має думки, інтерпретуючи власні, хоча насправді вони є наслідком анонімного колективного суб'єкта.

Цілісність ідентичності майбутніх поколінь виявляється під загрозою дефрагментації через втрату класичного суб'єкта знань. Інформація протистоїть знанням, оскільки вона позбавлена одухотвореного, особистісного носія, вона має автора, проте, як тільки вона ним створена, то перестає йому належати. Як наслідок, інформація спустошує суб'єктивність реципієнта, вона нав'язує йому знаки, які не потребуються активного втручання та творення, а скоріше передбачають лише коментування.

Сучасна нам епоха характеризується наростанням домінування інформації над знаннями, що підтримує згадану Р. Бартом ситуацію "смерті автора". В даному разі мається на увазі смерть класичного "автора", якому характерне мовлення у своїх творах. Відтепер твори самобутні. Вони не потребують від реципієнта усвідомлення власної ідентичності. Тому перед нами стоїть завдання детального аналізу майбутніх небезпек, пов'язаних з розповсюдженням безсуб'єктної інформації та її впливу на майбутні покоління.

Але чи маємо ми право і чи взагалі потрібно втручатися в закономірний процес втрати людиною самої себе? У цій проблемі ми стикаємося з поняттям справедливих відносин між поколіннями. Російський дослідник цього питання А. Прокоф'єв зумів підкреслити нагальність цього предмета дослідження. На його думку, специфіка дослідження ідентичності майбутніх поколінь полягає у тому, що ми не здатні наділити їх правами, оскільки фактично їх не існує: "Люди майбутніх поколінь - це особистості "невизначені", лише "можливі". Вони ще не мають ідентичності, а їх існування залежить від прийнятих сьогодні рішень. Претензії людини майбутнього з приводу сьогоднішнього руйнування навколишнього середовища або виснаження невідновних ресурсів наштовхуються на те заперечення, що в світі, де його предки не вчинили б цих дій, її самої не було б як людини з нинішньою генетичною та психологічною ідентичністю" [5, 249]. У цьому твердженні Прокоф'єв підкреслює, що сьогоднішні дії нас як предків уже формують майбутню ідентичність людей.

Ідентичність, якою будуть володіти майбутні покоління, хоч і не існує, проте формує їх право на справедливе відношення до них попередників. "Здатність майбутніх поколінь до володіння інтересами в тому, що стосується "життєвого простору, родючих грунтів, свіжого повітря і т.д., не може бути оскаржена, незважаючи на те, що в теперішній момент їх не можна охарактеризувати за допомогою перерахування конкретних індивідів, що володіють генетичною та психологічною ідентичністю". Враховуючи ці факти, з точки зору етики ми можемо говорити про особливу потенційну ідентичність майбутнього покоління, яка уже зараз може стати прецедентом їх права на справедливість з боку сучасників.

Цікаві думки щодо поняття та генераційного значення ідентичності висловлюють дослідники- психологи Э. Шмідт, Й. Хіннер та А. Подольский. Розглядаючи образ старості та його вплив на ідентичність поколінь, психологи демонструють динамічний характер людського саморозуміння, яке перебуває у постійному становленні та пошуках відповідності. "Поняття "ідентичність" охоплює як індивідуальні патерни інтерпретації власної особистості та її розвитку в сенсі відповіді на запитання: "Хто я і чим я відрізняюся від інших?", так і оцінку особистих якостей і власного розвитку" [9, 73].

У питаннях якостей розвитку прийдешніх генерацій ми уже зараз є творцями критеріїв їх самооцінки, створюючи знаки культури, стандарти освіти, визнаючи та прославляючи історію. Ми встановлюємо ярлики прекрасного, потворного, морального та аморального, ганебного та почесного. Тому надзвичайно вагомим є регулювання адекватності цих "ярликів" культури та соціуму, адже помилка в історичному контексті може коштувати занадто багато.

Людина - це істота, про яку говорять. Саме тому "ідентичність в сенсі усвідомлення особистістю себе і свого розвитку формується більшою мірою наративно, тобто у формі оповідей" [9, 75]. Людина визначається через спогади власних чи сторонніх висловлювань про себе, тому характер динаміки ідентичності носить герменевтичне та комунікативне наповнення. У зв'язку з цим найвагомішого значення набуває соціокультурний елемент ідентичності. Адже саме в рамках цієї дійсності Я набуває чіткої якісної класифікації, що дає змогу об'єктивно його охарактеризувати. Як слушно стверджує російська дослідниця соціокультурної ідентичності І. Морозова, "сполучне ядро культури складають системи цінностей, уявлень, поведінкових кодів і мотивацій, які упорядковують і регламентують поведінку індивідів. У процесі їх засвоєння формується соціокультурна ідентичність, яка усвідомлюється у зіставленні "свого" і "чужого", що водночас може слугувати причиною порушення ідентичності" [2, 36].

Сформовані образи свого і чужого є надгенераційними знаками, що передаються з покоління у покоління, вони трансформуються досить повільно та поступово. їх формування є закономірним процесом локалізації культур, що завжди імпліцитно присутня навіть у глобалізованому суспільстві. Можна виділити такі основні фактори формування соціокультурної ідентичності:

1) комунікативний фактор - зіткнення індивіда із соціальністю і рефлективне усвідомлення своєї причетності до неї відбувається завдяки зануренню особистості в безперервний процес споглядання або участі в комунікації;

2) фактор соціального детермінізму - усвідомлення індивідом себе та своїх якостей значною мірою регулюється через соціальні обмеження: закони, звичаї, інтерпретації, пересуди тощо.

3) тендерний фактор - незважаючи на те, що тендерна ідентичність є окремим структурним явищем, відношення в суспільстві до статевих відмінностей, дискримінація, рівність чи традиція між- статевих відносин значною мірою визначають і соціокультурну ідентичність;

4) фактор соціальної підтримки та визнання - під час своєї життєдіяльності оціночні судження оточуючих індивіда груп відіграють чи не найважливішу роль у буденному усвідомлені свого Я та його атрибутів;

5) інформаційний фактор - інформація в сучасному соціальному просторі формує головні засади ідентифікаційної розгубленості сучасної людини, її занурення у плюралістичний хаос постмодерну;

6) фактор маргінальності - приналежність індивіда до маргінальних груп та відношення суспільства до них визначають особистісне переживання "чужого серед своїх" чи "особливого серед інших", включаючи расову, сексуальну, етнічну та інші види маргінальностей;

7) економічний фактор - фінансове забезпечення та здатність забезпечувати себе та сім'ю є необхідною основою цілісного саморозуміння;

8) релігійний фактор - приналежність індивіда до сакрального є вагомим фактором впливу на ідентичність, зокрема відчуття включення у осмислений абсолют.

Формування соціокультурної ідентичності є головним підґрунтям первинної соціалізації людини. На рівні соціалізації І ступеня (залучення молодого покоління в нове суспільство) соціально- культурну ідентичність формують інститути освіти та сім'ї. На рівні соціалізації II ступеня структура ідентифікаційного новоутворення є набагато складнішою, адже формується на уже наявному підґрунті. На II рівні соціалізації ідентичність визначається за допомогою зовнішніх впливів суспільних груп - від мас-медіа до релігійних організацій.

Виходячи з отриманих нами відомостей про ідентичність, ми можемо зробити такі узагальнення щодо теперішніх можливостей впливу на майбутні покоління.

1. Ідентичність майбутніх поколінь безпосередньо залежить від ідентичності сучасних громадян, адже у більшості вона формується на базі ціннісного спадку минулого.

2. Ідентичність майбутніх поколінь є потенційною підставою для надання їм прав, пов'язаних зі справедливим збереженням ресурсів отриманих від минулих поколінь.

3. Формування та запис історії є одним з визначальних факторів усвідомлення людиною свого походження та місця у часовому просторі. Саме від нас залежить сучасна історія та збереження знань про минуле.

4. Покоління змінюються не раптово, а поступово, отже, зміни та вплив на ідентичність майбутнього також повинні бути не революційними а реформаційними.

5. Еволюція соціальних інститутів повинна відбуватися під детальним контролем громадянського суспільства, базуючись на засадах справедливості та гуманізму.

Отже, в рамках цього невеликого дослідження нами була розглянута ідентичність майбутніх поколінь як проблема сучасного розуміння.

Базуючись на дослідженнях П. Рікера, ми підкреслили двозначність та полісемантичність поняття ідентичність, яке, з одного боку, позначає аналогічність та крайню подібність, а з іншого - відображає тотожність індивіда самому собі. Показали відносність самості, яка визначається через людські переживання, емоції та нахили. Виокремили часову постійність як головний атрибут цього феномена.

Нами було досліджено новітні підходи до проблеми ідентичності майбутніх поколінь. Розглянувши ідеї російського футуролога С. Смірнова, нами було розкрито концепт "Форсайту", сутність якого полягає у експертній реконструкції людської ідентичності, для виведення її з деструктивного русла втрати сенсу та цілісності та спрямування на самоствердження та конструктивне розгортання.

Нами було розкрито деструктивний вплив сучасної інформаційної розгубленості на людську ідентичність. Описано наративний характер ідентичності. Віднайдено зв'язок між сучасними оповідями та майбутніми ідентифікаційними новоутвореннями. Продемонстровано визначальне значення соціокультурної ідентичності майбутнього покоління в завданні благополучної соціалізації молоді. Було виділено основні фактори формування соціокультурної ідентичності: комунікативний, соціального детермінізму, тендерний, соціальної підтримки та визнання, інформаційний, маргінальності, економічний та релігійний.

Як наслідок підкреслено визначальне значення ідентичності сучасних поколінь у місії збереження благополуччя майбутніх.

Література

ідентичність майбутній покоління

1. Андрущенко В.П. Соціальна філософія. Історія, теорія, методологія: Підручник для вищ. навч. закл. / В.П. Андрущенко, Л.В. Губернський, М.І. Михальченко. - Вид. 3-є, випр. та доп. - К.: Генеза, 2006. - 656 с.

2. Морозова И. Взаимодействие языков и социокультурная идентичность в условиях современного му- льтикультурного общества / И. Морозова // Весник ВШЭ. - 2011. - № 1. - С. 35-49.

3. Прокофьев А. Справедливое отношение к будущим поколеним (нормативное основание и практические стратегии) / А. Прокофьев // Этическая мисль. ИФ РАН. - Выл. №8. - С. 231-253.

4. Рикер П. Повествовательная идентичность [Електронний ресурс] / П. Рикер [пер. с фр. Тимофеев В. И.]; Онлайн библиотека - "read24.ru", - Режим доступу: http://read24.ru/pdf/p-riker-povestvovatelnaya-identichnost.html

5. Рікер П. Право і справедливість / П. Рікер [пер. с фр. Горнюк В. I.]; - К.: Дух і літера, 2002. - 218 с.

6. Ройс Дж., Пауэлл А. Индивидуальность и плюралистические образы человеческой природы / Дж. Ройс, А. Пауэлл [пер с анг. Прокофьев К. А.] // Импакт: наука и общество. - 1985. - № 2. - С. 24-63.

7. Смирнов С. Новые идентичности человека: анализ и прогноз антропологических трендов / С. Смирнов; //Антропологический форсайт. -2013. - №4. - С. 14-19.

8. Стросон Ф. Индивиды. Опыт дескриптивной метафизики /Ф. Стросон [пер. с англ. Туменко В.]; - М.: "Изд-во Российского гос. ун-та", 2009. - 328 с.

9. Шмитт Э., Хиннер Й., Подольский А. Образы старости и идентичность в диалоге поколений / Э. Шмитт, Й. Хиннер, А. Подольский; // Психология зрелости и старения. - 2010. - № 3. - С. 65-84.

10. Leary M.R., Nezlek J.B. Self-presentation in everyday interactions: effects of target familiarity and gender composition / M.R. Leary, J.B. Nezlek//Journal of Personality and Social Psychology. - 1994.-v.67, N 4. - P. 102-124.

References

1. Andrushchenko V.P. Sotsialna filosofiia. Istoriia, teoriia, metodolohiia: Pidruchnyk dlia vyshch. navch. zakl. / V.P. Andrushchenko, L.V. Hubernskyi, M.l. Mykhalchenko. - Vyd. 3-є, vypr. ta dop. - K.: Geneza, 2006. - 656 s.

2. Morozova I. Vzaimodeystvie yazykov і sotsiokul'turnaya identichnost' v usloviyakh sovremennogo mul'tikul'turnogo obshchestva /1. Morozova // Vesnik VShE. - 2011. - № 1. - S. 35-49.

3. Prokofev A. Spravedlivoe otnoshenie k budushchim pokolenim (normativnoe osnovanie і prakticheskie strategii) / A. Prokofev//Eticheskaya misl'. IF RAN. -Vyp. №8. -S. 231-253.

4. Riker P. Povestvovatel'naya identichnost' [Elektronniy resurs] / P. Riker [per. s fr. Timofeev V. I.]; Onlayn biblioteka - "read24.ru", - Rezhim dostupu: http://read24.ru/pdf/p-riker-povestvovatelnaya-identichnost.html

5. Riker P. Pravo і spravedlyvist / P. Riker [per. s fr. Horniuk V. I.]; - K.: Dukh і litera, 2002. - 218 s.

6. Roys Dzh., Pauell A. Individual'nost' і plyuralisticheskie obrazy chelovecheskoy prirody / Dzh. Roys, A. Pauell [per s ang. Prokofev K. A.] // Impakt: nauka і obshchestvo. - 1985. - № 2. - S. 24-63.

7. Smirnov S. Novye identichnosti cheloveka: analiz і prognoz antropologicheskikh trendov / S. Smirnov; // Antropologicheskiy forsayt. - 2013. - №4. - S. 14-19.

8. Stroson F. Individy. Opyt deskriptivnoy metafiziki / F. Stroson [per. s angl. Tumenko V.]; - M.: "Izd-vo Rossiyskogo gos. un-ta", 2009. - 328 s.

9. Shmitt E., Khinner Y., Podol'skiy A. Obrazy starosti і identichnost' v dialoge pokoleniy / E. Shmitt, Y. Khinner, A. Podol'skiy; // Psikhologiya zrelosti і stareniya. - 2010. - № 3. - S. 65-84.

10. Leary M.R., Nezlek J.B. Self-presentation in everyday interactions: effects of target familiarity and gender composition / M.R. Leary, J.B. Nezlek//Journal of Personality and Social Psychology. - 1994.-v.67, N 4. - P. 102-124.

Размещено на Allbest.ru