Проблема свободи у соціальному туристському просторі

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПРОБЛЕМА СВОБОДИ У СОЦІАЛЬНОМУ ТУРИСТСЬКОМУ ПРОСТОРІ

С.Ф. Соляник

викладач кафедри філософії і соціальних наук Київського університету туризму, економіки і права

Анотація

В статті визначено сутність поняття «свободи» як філософської категорії - важливого чинника туристської подорожі. Феномен свободи в туризму розглянуто у різних площинах: фізичного переміщення, свобода вибору та характеру подорожі, задоволення своїх запитів та ін. Визначена міра туристської свободи і відповідальності.

Ключові слова: «свобода», «відповідальність», «подорож», «туризм», «самореалізація особистості», «туристські комунікації», «екзистенція».

Аннотация

В статье дано определение сущности понятия «свобода» как философской категории - одного из важнейшей составляющей туристического путешествия. Феномен свободы в туризме рассматривается в различных ракурсах: физического перемещения, свободы выбора и характера путешествий, удовлетворения своих запросов и т.д. Определена мера туристической свободы и ответственности.

Ключевые слова: «свобода», «ответственность», «путешествие», «туризм», «самореализация личности», «туристические коммуникации», «экзистенция».

Annotation

The entity of philosophical category «freedom» as an essential factor of a travel is defined in the article. Freedom phenomenon in tourism is scrutinized in such surfaces as physical movement, freedom of choice and travel character, needs satisfaction etc. The extent of tourist freedom and responsibility are also identified.

Key words: «freedom», «responsibility», «travel», «tourism», «self-actualization», «tourist communications», «existence».

Свобода в туризмі це реальний прояв невимушеної реалізації людиною своєї соціальної сутності засобами туристських подій, пошук і «освоєння» свободи через туризм і мандри. Адже виявити себе, «реально відбутися» людина може лише завдяки здатності проявити свою волю, здійснити вибір форми життєдіяльності, світоорієнтації, поведінки, продемонструвати творчу, невимушену, тобто свободну, діяльність [1].

«Не будь-яка подорож може бути названа туризмом, не кожний подорожуючий - турист. Але безсумнівним лишається такий факт, що будь-яка туристська діяльність є мандрівною і кожен турист є «Homo viator», - людина, що здійснює мандрівку» - вдало зазначив В. С. Горський. В історії української культури, пише він, в глибинах людської ментальності укорінено «тяжіння до мандрівки на зустріч з «іншим», прагнення зрозуміти інше, прилучитися до нього, розширити світ власного буття…» [2].

Мета свободних подорожей входить до базових потреб людини починаючи з фізіологічних і закінчуючи пізнавальними, культурними, духовними, самореалізаційними. Завдяки туризму, людина може збагнути і пізнати навколишній світ і Всесвіт в цілому, його закони і сутність, життя та культуру інших народів, випробувати себе у незвичних екстремальних ситуаціях, а також глибоко пізнати та зрозуміти культуру свого народу, власний культурний горизонт сприйняття та розуміння світу. Як писав свого часу М.Монтень «Моя потреба у свободі така велика, що якщо б мені заборонили доступ до якогось куточка, що знаходиться де-небудь в індійських землях, я відчув би себе деякою мірою приниженим» («Досвіди»).

Актуальність проблеми свободи і туризму насамперед пояснюється такою подією як «туристська революція», яка подарувала людству таке поняття як вільний час. Ще Маркс казав, що мірилом багатства суспільства є не робочий, а вільний час, коли особистість може реалізувати свою потребу в самоствердженні (саморозвиваючись і самореазізуючись). Як зазначає Франческо Франжіаллі «туристська революція ХХ століття - настільки ж творча і важлива, як індустріальна революція, що почалася двома століттями раніше» [3]. Адже туризм є не тільки одним із важливих проявів свободи сучасної людини, але й, найголовніше, суспільним простором, в якому здійснюється її особиста самореалізація, моральне самовизначення, регуляція людських відносин. Творча свобода, наголошує П.Елен, «вперше робить людину власне людиною». Саме у креативній, цілеспрямованій діяльності проявляється духовна сутність людини, її прагнення для саморозвитку і самореалізації». Одним з найефективніших засобів формування вільної, творчої та самореалізованої особистості є туристична діяльність, як один із варіантів самовдосконалення і самореалізації особистості.

Однак трактування туристської свободи неможливо без визначення свободи взагалі. У сьогоденній філософській свідомості, проблема свободи набуває найрізноманітніших інтерпретацій, не виключаючи й синтезу декількох підходів до її пояснення. Це зумовлено, окрім іншого, невичерпністю людини й суспільства як носіїв свободи [4]. Свобода людини насамперед визначається політичними, економічними й соціальними умовами її існування. Політичне поневолення, неприхована економічна експлуатація, культурна нерозвиненість можуть накладати суттєві обмеження на прояви свободи людини. Певна емансипація від такого роду зовнішніх щодо особистості обмежень розкриває новий, більш глибокий пласт проблеми свободи: свободи морального й культурного вибору, свободи світогляду, інтелектуальної творчості й самореалізації [5].

Існує близько двохсот визначень свободи, що засвідчує її багатовимірність та неоднозначність. Як зазначає В.Лях, що такий загальний, абстрактний підхід треба уточнювати, оскільки треба брати до уваги насамперед ті обставини, в яких людина живе, діє, має змогу виявити себе.

Сучасне визначення свободи як здатності людини бути собою, відкритою до змін на основі отримання особистістю єдності в: сутності і існуванні, духовності і душевності, цілепокладанні і цілереалізації, мисленні і бутті (Н.В.Хамітов і С.А.Крилова) [6]. Як зазначає професор Цюрупа М.В., свобода - це можливість і здатність особистості зробити вибір і нести за нього відповідальність. Термін можливість визначає зовнішні рамки свободи (об'єктивні умови), а здатність виражає внутрішню свободу особистості.

Окремі аспекти туристської свободи вже висвітлено в працях російських, українських та науковців інших країн (Серж Перро, В.Квартальнов, В.Пазенок, В.Федорченко, В.Лях, П.Яроцький, М.Цюрупа, В.Кізіма, Г.Горак, В.Малахов, Я.Любивий).

Досить чітко роль туризму як одного з важливих чинників забезпечення свободи особистості сформовано в документах Організації Об'єднаних Націй та Всесвітньої Туристської Організації (ВТО), осередки якої створені у 146 країнах світу. Манільська декларація з світового туризму (1980) зокрема зазначає: «Туризм розуміється як діяльність, що має важливе значення в житті народів через безпосередній вплив на соціальну, культурну, освітню та економічну галузі життя держав та їх міжнародних відносин. Розвиток туризму... залежить від доступу людини до активного відпочинку і відпустки та його свободи подорожей в рамках вільного часу і дозвілля, глибоко гуманітарний характер яких він підкреслює». Декларацією також підкреслюється, що «право на відпочинок і, зокрема, право на відпустку і свободу подорожей і туризму, що є природним наслідком права на працю, визнаються Загальною декларацією прав людини, а також законодавством багатьох країн як елементи розвитку людської особистості» [7]. Суспільство у зв'язку з цим має надавати своїм громадянам реальні, ефективні та недискримінаційні можливості доступу до туризму.

Дотримання прав людини і основних свобод для всіх людей незалежно від раси, пола, мови і релігії викладені також у статті 8 «Свобода туристських мандрівок» Глобального етичного кодексу туризму, в якій викладені основні права туристів. Зокрема: туристи та відвідувачі володіють, із врахуванням міжнародного права і національних законодавств, свободою пересування по території своїх країн, а також з однієї держави в іншу; вони повинні мати можливість доступу в зони транзиту й перебування, а також на туристські та культурні об'єкти; туристи та відвідувачі повинні мати доступ до всіх форм внутрішніх та зовнішніх комунікацій; у відповідності з діючими дипломатичними конвенціями вони повинні мати можливість вільно спілкуватись з консульськими властями країн свого походження; туристи та відвідувачі також повинні користуватися тими ж правами, що й громадяни країни що відвідується; свободі пересування також повинні сприяти візові, санітарні і митні формальності для залучення максимального числа людей до міжнародного туризму; відвідувачі повинні мати можливість отримувати, у відповідності з економічним положенням країни, з якої вони виїжджають, суми у вільно конвертованій валюті, необхідні для їх поїздок [8].

Через базові функції туризму, економічну, соціально-демографічну, економічну, культуротворчу, гуманістичну, людинотворчу, екологічну спробуємо розкрити поняття «туристської свободи».

Як зазначено в тезаурусі філософії туризму - свобода в туризмі, це реальний прояв невимушеної реалізації людиною своєї соціальної сутності засобами туристських подій (свобода вільного переміщення, визначення засобів та форм самореалізації), пошук свободи через туризм і мандри. «Туристська свобода» є невід'ємною складовою ціннісних орієнтацій особистості і свободою особистості взагалі. Як зазначає професор Пазенок В.С., головним об'єктом туризмознавства є не маршрути, готелі, кемпінги, турбюро й агенції, а особистість, що подорожує, світ її інтересів, бажань, прагнень, ціннісних орієнтирів, насамперед такого із них, як свобода [9].

Туристська свобода передбачає наявність вибору в людини напрямів пізнання оточуючого світу. Вибір шляхів задоволення різноманітних туристських потреб повертає людині всю повноту переживання життя. Людина стає вільною, в першу чергу, коли вона має свободний від догм і забобонів світогляд і має можливість вільно пересуватися в соціальному просторі. Людина стає вільною для здійснення своєї туристської мрії, вона вже не виглядає закинутої в цей світ без усілякої спрямованості і не загублюється в повсякденних незначних подіях. Мандруючи, людина живе зосереджено, єдиним домінуючим інтересом і зводить до цього інтересу все розмаїття своїх життєвих подій.

Туристська свобода конституює людину як індивідуальність, обґрунтовує її солідарність з іншими людьми, тобто детермінує можливість її співпраці, використання соціального досвіду інших спільнот при здійсненні власного життєвого проекту [10].

Використовуючи підхід Б.А.Грушина [11], можна виділити такі моделі реалізації туристської свободи особистості:

1) органічна модель туристської свободи особи. Для неї характерно співпадіння туристських орієнтацій людини з пануючими в суспільстві поглядами на подорожі. Реалізація туристської свободи особистості відбувається в узаконених суспільством формах;

2) страглістська (від англійського struggle - боротьба) модель туристської свободи особи. Їй притаманний конфлікт особи, чиї погляди на туризм/подорож не співпадають із загальновизнаними в суспільстві;

3) ескапістська (від англійського escape - втеча) модель туристської свободи особи. Людина через неспівзвучність свого «Я» і пануючого в суспільстві «Ми» ховається від суспільства за допомогою туризму, щоб у тих чи інших формах туризму реалізувати своє «Я»;

4) адаптативна модель туристської свободи особи. Особа пристосовується до соціально визнаних форм туризму, не виявляючи ніякої ініціативи в пошуках нових нестантартних об'єктів туризму.

Все багатство людської особистості, розмаїття потреб індивіда - від первісної фізіологічної мотивації до найвищих трансцендентних потреб у розвитку та вдосконаленні розкривається через такий соціокультурний феномен як туризм.

Отже свобода в туризмі розкривається через різновид людської дії, активності, метою якого є задоволення потреб людини за рахунок здійснення не вимушеної іншими чинниками подорожі. Як зазначає у своїй статті «Свобода і туризм: погляд туризмолога» професор Федорченко В.К., що ядром ціннісних вимірів людської істоти, епіцентром її екзистенції є свобода, а подорожі, відвідування, тривалі та короткочасні, - засоби її прояву.

Такий же підхід щодо реалізації свободи особистості засобами туризму висловлює професор Кізіма В.В. Не туризм є свободою людини, зазначає він, а людина шукає свободу через туризм і мандри. І туризм повинний їй надати цю свободу.

Феномен свободи в туризмі можна розглядати у різних площинах. Одна із них - це свобода фізичного переміщення великих контингентів людей у географічному й соціально-політичному просторі. Це також і економічна свобода, яка визначає рівень достатку індивідів, що стають туристами.

Подорожуючи по різним куточкам землі людина постійно виходить за межі знайомого, знайомиться з іншими народами, іншими країнами, іншими культурами. Туристична діяльність постає як «портрет» епохи, народних традицій, цивілізаційних перетворень і як результат соціальної диференціації, утворення духовних співтовариств та ін. Туристична діяльність входить до об'єктивного процесу формування соціальної комунікативності як об'єктивної потреби людей. Туризм, як живе недокументальне знання, належить до системи комунікативних циклів: від соціального простору до психофізіологічної сутності індивіда (реалізація ідей, цінностей, оцінок, установок і т. ін), у вчинках і діях і, навпаки, від суб'єктивного світу окремої особистості до соціального простору (створення нових зразків поведінки, життєвих стратегій, світоглядних орієнтацій).

Туристська свобода тісно пов'язана з таким поняттям як «народна дипломатія», як зазначає В.А.Квартальнов, під «народною дипломатією» розуміють «зв'язки з громадськістю... країни з закордонними організаціями» [12], адже туризм створює сприятливі соціально-економічні умови для розвитку свободи особистості, для демократизації суспільства.

Також туризм забезпечує надзвичайно широкий спектр вибору подорожуючим. Вибір у туризмі - екзистенціальне рішення стосовно мети подорожі, географічного розташування об'єкту інтересу, програми задоволення власних туристських потреб. Щоб бути насправді вільною, особистість повинна невимушено володіти і розпоряджатися кількома видами свободи: матеріально-економічною, політично-правовою, морально-інтелектуальною та свободою вільного часу. Всі вони фокусуються у свободі вибору, яка концентрується в обранні виду туризму, бажаного виду подорожі, її програми, змісту тощо. Тільки за цих умов людина здатна реалізувати свій вибір у тому значенні й обсязі, який вона бажає. Свобода як цінність духовного рангу є джерелом усвідомлення туристом власної гідності.

Велике значення має також і свобода визначення соціальним суб'єктом напрямку власного світоглядного, культурного й духовного розвитку, який може стимулюватися тим чи іншим типом або маршрутом туристичної подорожі. Аналізуючи динаміку туристичних подорожей, ми бачимо що вона змінюється у напрямку зростання комунікативних, духовних, культурних, тобто потреб саморозвитку і самореалізації особистості.

Туристська пізнавальна активність, потреба у мандрівництві людини визначається історично виробленими і засвоєними соціокультурними програмами, котрі орієнтують особистість на пізнання і освоєння навколишнього світу, побудові нових систем взаємовідносин, отриманні особистістю нових емоційних та естетичних вражень і засвоєння нею цікавих форм соціального досвіду.

Стрімке зростання обсягів туристської діяльності протягом останніх десятиліть зумовлене створенням, формуванням і реалізацією певної гами потреб людини. До них відносяться як базові (у рекреації, відпочинку, відновленні фізичних сил), так і потреби розвитку (у спілкуванні, повазі до себе, у повазі з боку інших, самовираження через творчість, самореалізації) (А.Маслоу). Можливістю задоволення цілого комплексу таких потреб відзначається індустрія туризму.

Задоволення своїх потреб засобами туризму стало можливим завдяки розширенню рівня свободи людини в сучасному суспільстві. В основі цих потреб знаходиться принцип задоволення, який, за Фрейдом, є однією з основних домінант життєдіяльності людини. Туризм дає людині задоволення, яке не можна отримати в повсякденному, монотонному житті. Турист - це той хто здійснює подорожі заради задоволення або із зацікавленості. Зацікавленість пов'язана з новизною, з новим загостреним сприйняттям, що виникає при зустрічі з чимось незвичним, незнайомим. Все це сприяє розширенню життєвого простору свого буття, духовній свободі.

Одним із ефективніших засобів формування вільної, творчої та самореалізованої особистості є туристична діяльність засобами комунікації. Завдяки туристській активності різних прошарків населення планети значно збільшується кількість каналів культурної комунікації, що, безумовно, сприяє взаєморозумінню народів, перетворенню ще «закритих» суспільств на більш відкриті, такі, що поступово і добровільно залучаються до світового товариства, що сприяє інтеграції людства на засадах толерантності та гуманізму. Туристські комунікації дозволяють встановлювати стосунки невимушеного, добровільного спілкування заснованого саме на довірі. Туризм здатний примирювати конфронтуючих. Комунікативні можливості туризму дозволяють досягати «інтерсуб'єктивного узгодження смислу та істини» (К.-О. Апель).

Виконуючи свої комунікативні завдання, туризм став складовою всесвітніх економічних відносин і міжнародного співробітництва людей. Сприяючи розвитку процесу інтеграції, він допомагає долученню до скарбів світової культури та досягнень сучасної цивілізації народів усього світу, зумовлюючи відкритість міжнародних обмінів.

В будь-якому разі, свобода відпочиваючого повинна розумітися як стан не лише його зовнішньої, а й внутрішньої комфортності, в якому знімаються поганий настрій і дисгармонія людини із собою і світом.

Туристська активність виступає однією з форм творчості людини, за допомогою якої здійснюється самопізнання, реалізація «Я», свого соціального призначення.

Повною мірою свободу і свої безмежні можливості в туризмі людина проявляє через свою екзистенцію. Екзистенціальний вимір людської буттєвості стає необхідною умовою розв'язання будь-якої антропологічної проблеми, неусувним атрибутом філософсько-антропологічної тематики. Як зазначає Лях В.В екзистенціальний вимір туризму проявляється через звільнення від попередньо соціально зумовленого життя.

Домінуючим серед інших способів екзистенційного буття в туризмі є особлива форма зв'язку людини з природою. Щоб бути, а не просто перебувати в цьому світі людині не можна втрачати первісний зв'язок з природою, вона повинна постійно оновлюватися у ній не лише в організмічному значенні, але й як стан людської душі, як постійне спонукання до дії, спрямованою на проникнення в таїну буття і органічне злиття з ним. Туризм є дієвим засобом реалізації цієї мети.

Це вид діяльності, в якому найповніше забезпечується відповідність людини природі не як зовнішній силі, а як внутрішньої складової її духовності. Те, що ввійшло у «плоть і кров» її екзистенційного буття має можливість актуалізуватись. Перейти з пригніченого, напівзабутого стану в першоплановий фон її відчуттів і настроїв [13].

Свобода в туризмі - це приховане чарування життям, що не можна пояснити. Воно виступає як свято або ж як хвилююча, захоплююча гра, яка дозволяє людині зіграти нові соціальні ролі, пережити незнані раніше відчуття. Як зазначає Кізіма В.В. наявність стану свободи (америчного стану) фіксується певним індикатором - відчуттям комфортності. Воно пов'язане з тим, що відпочинок у формі америчного стану суб'єктивно сприймається людиною як своєрідний «рай» щодо ситуації, в якій перебувала людина до відпочинку [14].

В сучасному суспільстві яке набирає якості інформаційного, постматеріального туризм поступово розширює можливості свободи, зростає туристська активність. Потреба у мандрівництві людини визначається історично виробленими і засвоєними соціокультурними програмами, котрі орієнтують особистість на пізнання і освоєння навколишнього світу, на побудову нових систем взаємовідносин, отримання особистістю нових емоційних та естетичних вражень і засвоєння нею цікавих форм соціального досвіду.

Комунікація через посередництво телебачення, інтернет, листування має велике значення для розвитку відносин між індивідами, розвитку особистості кожного з них. Але насправді глибокі і соціально значущі культурні й особистісні контакти, котрі можуть вплинути на ключові життєві цінності та орієнтації індивідів, відбуваються насправді тоді, коли індивіди як туристи стануть власною ногою на землю іншого регіону своєї або іншої країни, і на власні очі побачать нове природно-географічне та культурне середовище, відмінне від того, де вони постійно живуть, і екзистенційно зануряться в це середовище. Це якісно збагачує життєвий досвід індивідів, відкриваючи для них не тільки щось нове у зовнішньому світі, але й досі невідомі для них самих виміри власного глибинного внутрішнього єства. Розуміння світу, культури тут виявляється не кількісно-інформаційним, а пережитим на власному досвіді, екзистенційним.

Отже, має реально діяти принцип: не людина для туризму, а туризм для людини. Потреба є внутрішнім стимулом до активності, продуктивної реальності.

Важливою умовою моральної діяльності індивіда є його свобода, можливість морального самовизначення. Без цього не може йти мова про моральність як особливий механізм регуляції людських відносин.

Центром пізнання в туризмі є сама людина, її духовні якості - свобода, гідність, честь, благо тощо. Можна погодитися з висновком французького філософа Жана-Поля Сартра про те, що людина - це насамперед свобода. Прагнення до свободи - рушійна сила розвитку як особистості, так і суспільства в цілому, вважає російський мислитель М. Бердяєв. Тому суттєвою функцією туризму є з'ясування можливостей людини здійснити власне звільнення від пануючої необхідності, розірвати пути відчуження від природи, техносфери, культури, держави і суспільства. Сучасна філософська думка, здійснюючи «черговий поворот» до гуманізму, виділяє проблему людської свободи як одну із центральних.

Свобода у її філософському розумінні є однією із базових людських цінностей. Цінності - категорії, що характеризують значення явища культури для людини, їх здатності задовольняти людські потреби, внаслідок чого вони отримують оцінку як «доброї» чи «поганої», і визначають вибір людьми, спосіб ставлення до цих явищ і відповідно напрям своєї діяльності. Сукупність ціннісних ідеалів, які випрацьовує філософія, визначає духовний горизонт людського світоставлення, формує смислоутворювальне підґрунтя людського буття, що зумовлює спрямованість і мотивування людського життя, зміст конкретних вчинків.

Як і будь-яка соціоморальна проблема, свобода в туризмі є внутрішньо-суперечливою. Для того що бути насправді вільною, особистість повинна володіти кількома видами свободи: матеріально-економічно, політично-правовою, морально-інтелектуальною та свободою вільного часу. Всі вони фокусуються у свободі вибору, яка концентрується в обранні виду туризму, бажаного виду подорожі, її програми, змісту тощо. Як зазначають класики світової філософії Ф.Гегель, Г.Сковорода, М.Бердяєв категорія свободи знаменує духовну самототожність індивіда, його здатність здійснювати невимушений вибір свого життєвого проекту, вибір, насамперед, «самого себе», своєї здатності усвідомити і реалізувати власні сутнісні сили. Ця постановка питання надихає і сучасних теоретиків свободи особистості: «свобода завжди є свобода вибору індивідуальної позиції при зіткненні із власною долею» (В.Г.Табачковський). Головна роль у ситуації вибору належить питанню про ціннісні орієнтації людського вибору. Особливу роль у виборі відіграють моральні установки особистості (І.Кант, Е.Фромм, В.Франкл). Саме внаслідок особистісного вибору людина може бути причетною до сил добра чи зла. Визначальний вплив на ситуацію вибору чинить свідомість і почуття відповідальності. Отже повноцінна в моральному відношенні свобода передбачає, свідоме ставлення людини до власної волі, вміння підпорядковувати її загальнолюдським смислам і цінностям, нормам універсального спілкування.

Разом з тим теоретична і практична потреба визначення сутності свободи особистості вимагає певного узгодження уявлень про неї. Одним із засадничих принципів такої узгодженості є історико-філософська ідея про те, що свобода одного індивіда закінчується там, де вона наштовхується на свободу іншого. Отже «межі свободи» - одне із наскрізних положень філософії свободи особистості. «Коли свобода може бути використана не на благо людей, вона повинна певним чином обмежуватися» (Е.Агацці).

Свобода туристської діяльності передбачає осмислення відповідальності за її наслідки. Туристська відповідальність як з боку організаторів, так і з боку туристів передбачає такі її види: цивільно-правову, кримінальну, матеріальну та моральну. Якщо турист, не враховуючи культурні норми відвідуваної країни, здійснює заборонені в даному регіоні дії, він несе повну відповідальність згідно з законодавством і традиціями цього регіону, країни. І це, незважаючи на те, що він, по суті, не порушив свою звичну, повсякденну культурну оболонку.

Таким чином поняття «свобода» в філософському розумінні цього слова складне словоутворення, яке не може бути повністю реалізованим у сучасному повсякденному соціумі (обов'язки, необхідність, реагування на зовнішні умови в процесі праці, на виконання соціальних функцій тощо).

Поняття туристської свободи визначає більш вільний соціальний статус людини - подорожуючої не обтяженої виконанням повсякденних соціальних функцій, що забезпечує більш повне відчуття свободи через широкий спектр вибору стосовно мети подорожі, програми задоволення власних туристичних потреб, зростання комунікативних, духовних і культурних складових самореалізації.

свобода філософський туризм подорож

Література

1. Пазенок В.С. Феномен свободи у сучасних західних філософських концепціях. / Пазенок В.С. // Свобода: сучасні виміри та альтернативи. Відп. ред. В.С. Пазенок та В.В. Лях. - К., 2004. - С.11.

2. Горський В. С. Подорож як феномен культури. / Горський В. С. Всеукраїнський круглий стіл «Філософія туризму». - К., 2002. - С.28.

3. Франжіаллі Франческо. Тенденції розвитку міжнародного туризму. / Франжіаллі Франческо. - К., 2002. - С.7.

4. Гуманізм: сучасні інтерпретації та перспективи /Пазенок В.С. та ін. - К., 2001.

5. Федорченко В. К. Свобода: практичні виміри соціального суб'єкта. / Федорченко В. К. // Свобода: сучасні виміри та альтернативи. Відп. ред. В.С. Пазенок та В.В. Лях. - К., 2004. - С.469.

6. Хамітов Н. Історія філософії. Проблема людини та її меж. / Хамітов Н., Гармаш Л., Крилова С./ Навчальний посібник /Під ред. Н.Хамітова. (2-е вид. перероб. та доп.) - К.: КНТ, Центр навчальної літератури, 2006. - 296с.

7. Манильская декларация по мировому туризму // Правове регулювання туристичної діяльності в Україні. - К., 2002.

8. Глобальный этический кодекс туризма. ВТО. Сантьяго (Чили), 1999.

9. Пазенок В.С. Філософія туризму. / Пазенок В.С. // Філософські нариси туризму: Науково-навчальне видання. - К.: Український Центр духовної культури, 2005. - 328 с. - С.19.

10. Кривега К. В. Туризм як прояв свободи сучасної особи. / Кривега К. В. // Нова парадигма. - К.: Вид-во НПУ ім. М.П.Драгоманова, 2005. - Вип. 43. - С.16.

11. Грушин Б. А. Возможность и перспективы свободы / 10 полемических вопросов и ответов. / Грушин Б. А. // Вопросы философии. - 1988. - №5. - С.3-18.

12. Квартальнов В. А. Народная дипломатия и туризм: исторические уроки и новые вызовы времени. / Квартальнов В.А. / Кн.1 / Сов. Спорт. - М., 2000.

13. Манильская декларация по мировому туризму // Правове регулювання туристичної діяльності в Україні. - К., 2002.

14. Квартальнов В. А. Биосфера и туризм / Квартальнов В.А. / В 5 т. Т.2: Культура мира и туристские миграции. - М., 2002.

Размещено на Allbest.ru