Становлення філософії освіти в умовах демократизації українського суспільства

Размещено на http://www.allbest.ru/

СТАНОВЛЕННЯ фІЛОСОФІЇ ОСВІТИ В УМОВАХ ДЕМОКРАТИЗАЦІЇ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

А.О. Рубан

Кандидат філософських наук, старший викладач кафедри політології ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»

У статті йдеться про становлення та роль філософії освіти в демократичному суспільстві. Вона сприяє утвердженню високих цінностей, високодуховної культури, оновленого суспільства, а відтак нової людини, яка уособлює гармонійну єдність природного, духовного і суспільного витоків, оскільки людина є частиною як природи так і соціального світу.

Ключові слова: «громадянське суспільство», «духовність», «філософія освіти», «демократія», «громадянська освіта», «філософія життєдіяльності».

філософія освіта демократичний суспільство

В статье идёт речь о становлении и роли философии образования в демократическом обществе. Она способствует утверждению высоких моральных ценностей, высокодуховной культуры, обновлённого общества, нового человека, который олицетворяет гармоничное соединение природного, духовного и общественного истоков, поскольку человек есть частичкой, как природы, так и общества.

Ключевые слова: «гражданское общество», «духовность», «философия образования», «демократия», «гражданское образование», «философия жизнедеятельности».

In the article deals formation and role of the philosophy education in democratic society. It promotes of confirmation to high values, high - spiritual culture, renewaling society, then new person that personifies of harmonic unity of natural, spiritual and social sources, because the person is a part as nature so social.

Key words: «social society», «spirituality», «philosophy of education», «democracy», «social education», «philosophy of life-activity».

Актуальність. Сьогодні Україна переживає найскладніший і найважливіший етап власного становлення. Від того, чи зуміють наші владні структури вирішити соціально-економічні і зовнішньополітичні проблеми, залежить доля державності. Але чи можливі необхідні реформи і трансформації в демократичному суспільстві без усвідомлення їх необхідності широким колам громадськості?

Утвердження демократичного ладу, основою якого є людина як особистість, спроможне розкрити його потенціал, а відтак виступає одним з найважливіших національних пріоритетів. Саме за демократії розквітає громадянське суспільство - сфера самовиявлення вільних індивідів та їх добровільно сформованих асоціацій, для якої притаманні горизонтальні, не санкціоновані державою зв'язки між громадянами, що мають дійсно колективний характер. Сучасна демократія вимагає від особи не лише політичної активності, але й усвідомлення нею власної ролі і значення в життєдіяльності суспільства, а також дій відповідно до власних переконань і цінностей.

Важливим етапом на шляху українського суспільства до демократичної консолідації є утвердження толерантності в життєдіяльності його громадян, що передбачає повагу до прав людини, подолання стереотипів для досягнення визначеної мети розвитку, віднайдення компромісів для збереження суспільної злагоди. Відтак досить важливим є те, щоб громадяни знали свої права і обов'язки, дотримувались чинних законів, мислили критично і незалежно, були впевненими, що можуть впливати на хід розвитку суспільства.

Утвердження нових світоглядних цінностей досягається різними шляхами і засобами: політико-правовими, економічними, морально-етичними, науково-освітніми тощо. Але чи не найголовнішим і найефективнішим механізмом утвердження нової парадигми буття є трансформація світоглядних орієнтирів і переконань у процесі відтворення людини як особистості, тобто при вихованні громадян суспільства. Замість стандартів і моделей поведінки, притаманних суспільству тоталітарного типу, мають бути втілені нормами та ідеалами демократичного суспільства. І найголовнішим є не стільки злам світогляду зрілих членів суспільства, скільки сформування нових орієнтирів у наймолодшої спільноти, не переобтяженої старими догмами.

Освіта як сфера соціокультурної практики, набуває національного пріоритету як один з найголовніших чинників формування суспільства демократичного типу. Адже засадничою суспільною проблемою постає сформування нової основи щодо ідентифікування громадян країни.

Постановка проблеми. У даній статті буде здійснено спробу розглянути основні проблеми сучасної демократії, яка вимагає від особи не лише політичної активності, але й усвідомлення нею власної ролі і значення в життєдіяльності суспільства, а також дій відповідно до власних переконань і цінностей.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У сучасній українській філософській і політологічній літературі цієї теми активно торкаються В. Андрущенко [1], І. Бех. [2], В. Огнев'юк [7], І. Жадан, С. Кисельов, О. Кисельова, С. Рябов [3], І. Надольний [4], В Кремень [5], А. Ярошенко [8] та інші.

Предмет дослідження - осмислення філософії світи як сфери соціокультурної практики.

Об'єкт - людина як особистість, оскільки вона є основою утвердження демократичного ладу.

Мета статті - розкрити роль філософії освіти в побудові демократичного громадянського суспільства.

Процес дослідження вимагав виконання таких завдань:

- виокремити ключові індикатори громадянськості філософії освіти;

- обґрунтувати тезу згідно з якою громадянська освіта розглядається як один з основних чинників формування громадянської культури особистості.

Виклад основного матеріалу. Громадянська ідентифікація має дві визначальні складові: національну та євроінтеграційну. З одного боку для новоутвореної держави важливо сформувати особистісні риси громадянина і патріота України, а з іншого - людину; що відчуває себе приналежною до європейського світу, поділяє європейські цінності.

Прикметною ознакою сьогодення стало зіткнення протилежних цілей, інтересів, думок, пропозицій і поглядів, що охопило майже усі верстви населення й виявляється на усіх рівнях влади. Даються взнаки наслідки колишньої системи виховання, що ґрунтувалася на принципах конфронтації та протиставлення. Саме тому перед молодою українською демократією так гостро постала проблема виховання громадян на засадах толерантності щодо політичної, соціальної, етнічної, релігійної, вікової «інакшості». Це не означає, що молодь має виховуватись байдужою до несправедливості, приниження, насильства тощо. Демократія повинна вміти себе захищати, і молодь має знати, до яких вчинків суспільство ніколи не буде терпимим.

Освіта покликана не лише здійснити радикальний інтелектуальний поворот у бік демократії та інститутів громадянського суспільства, але й вплинути на формування у молоді негативного ставлення щодо їх провокування до не демократичних способів вирішення проблем. Учні і студенти, набуваючи освіту, повинні усвідомлювати завдяки їй, що громадянське суспільство й демократія - це не лише свобода, але й помножена на свободу відповідальність.

Більше того, вона передбачає ефективну взаємодію інституцій громадянського суспільства і держави, адже: «Демократія, - як зазначає Дж.Кін, - це завжди важкий, постійно розширюваний процес розподілу влади і публічного контролю за її виконанням в рамках політики, що позначена наявністю інституціонально різних - але завжди пов'язаних між собою - сфер громадянського суспільства і держави [5, 23]».

Таке розуміння демократії є вкрай важливим для молодих людей, які, як правило, не мають сталого ціннісного осереддя.

Система освіти покликана сформувати у молоді відчуття межі між демократією і анархією, між особистою свободою й правилами громадянського співжиття. При цьому цінності людської свободи мають ґрунтуватись на етичних основах виховної системи. Серцевину цієї системи становлять такі ціннісні принципи:

- людина як така є основою, початком і закінченням суспільства;

- повага до особи гарантується її повагою до інших членів суспільства;

- розв'язання конфліктів здійснюється на основі збереження життя і гідності сторін конфлікту;

- гарантія прав людини базується на обов'язку кожного члена суспільства у визнанні цих прав;

- забезпечення прав людини є можливим лише за умови реалізації демократичних принципів розвитку на всіх рівнях суспільства.

Звичайно, наведені ціннісні принципи не можуть бути вичерпними, вони є лише першоосновою, яка вдосконалюватиметься й розширюватиметься з розвитком демократичних засад у навчально-виховному процесі. При цьому будь-які зусилля педагогів не матимуть успіху, якщо молодь буде байдужою до громадського життя.

Є очевидним, що молодь більше переймається власними економічними проблемами, а саме - власним матеріальним становищем.

Навчальні заклади системи освіти демократичного суспільства повинні «прищеплювати» молоді толерантність щодо таких політичних поглядів, за умови дотримання їх носіями вимог законодавства. Утверджуючи у процесі виховання толерантність, ми водночас створюємо передумови для звільнення свідомості молоді від впливу тоталітарних ідеологій, які час від часу заявляють про себе, й вкорінюємо плюралізм, провідниками якого є політичні партії та демократично обрана Верховна Рада України. Інституційне сформування відкритого демократичного громадянського суспільства, захищеного й підтримуваного державною владою, відповідальною перед суспільством, можливе за умови виховання демократично налаштованих громадян як обов'язкової складової сталої демократії. Погоджуємося з думкою В.Огнев'юка, що на жаль, ми поки що не можемо засвідчити сформованість у свідомості громадян демократичних цінностей [7, 105].

Генеза демократичних засад суспільного життя, трансформації, що відбуваються в економіці, суспільному і духовному житті та в ціннісних орієнтаціях українського соціуму, спрямування інтеграційного вектора України в бік європейських структур зумовлюють розвиток відповідної системи освіти, яка за своїм змістом і методологією покликана формувати особистісні риси громадянина України, сприяти його європейській ідентифікації, формувати його демократичну ментальність.

Варто зазначити, що тематика філософії освіти, громадянської освіти, як і громадянського суспільства, нині культивується в широких масштабах, і можна без перебільшення твердити, що вона впродовж останніх років почала посідати одне з центральних місць у сучасних педагогічних концепціях.

Від дня проголошення незалежності процес становлення громадянської культури в Україні пройшов ряд етапів: утворення багатопартійної системи, альтернативні вибори, розвиток мережі недержавних організацій та добровільних об'єднань громадян тощо. Проте існуюча в нашій державі система освіти ще недостатньо зорієнтована на формування у молоді демократичних цінностей, виховання громадянина демократичної держави. Навчально-виховному процесу не вистачає цілеспрямованості при формуванні демократичного світогляду, більшість учнів не набуває досвіду участі в громадському житті. Розрив між теоретичними знаннями та повсякденною соціальною практикою є помітною перешкодою на шляху громадянської освіти та виховання. Подолання цього розриву сприятиме поглибленню демократичних трансформацій у нашій державі.

Громадянська освіта є важливим компонентом демократичних перетворень ще й тому, що формує однаково поважне ставлення громадянина й до державних структур та організацій, й до індивідів. Громадяни в будь-якому суспільстві повинні вміти оцінювати конкуруючі пропозиції політики. Навчальний заклад як осередок громадянської освіти має сприяти розвиткові демократичної політичної культури, формуванню громадянської компетентності, правових знань, політичних компетенцій, гідності та відповідальності молодих людей, усвідомленню й визначенню ними демократичних принципів життя та пріоритету прав людини.

Відтак розбудова сучасної системи громадянської освіти набуває надзвичайної актуальності, зумовленої існуючими реаліями політичного життя України:

- суперечливістю зусиль, спрямованих на демократизацію суспільного життя, з боку різних політичних сил і влади;

- недостатнім рівнем суспільного сприйняття демократичних цінностей.

Зважаючи на зазначені чинники, Україна потребує системи громадянської освіти, яка б сприяла більш цілеспрямованому переходові до демократії, становленню демократичних принципів і цінностей особистості та суспільства, формуванню критичного та незалежного мислення громадян.

Сучасна освіта покликана виробити в кожного громадянина звички, настанови і життєві цінності, без яких неможливе функціонування демократії. Трансформація цінностей і сенсу демократії від одного покоління до іншого може забезпечити умови для сталого розвитку українського суспільства.

Як зауважує В. Огнев'юк громадянськість - це інтегративна якість особистості, яка дає змогу людині відчувати себе юридично, соціально, морально, політичне дієспроможною. Головними елементами громадянськості є моральна і правова культура, тобто почуття власної гідності, внутрішня свобода особистості, дисциплінованість, повага і довіра до громадян і органів влади [7, 107].

Моральна культура громадянина базується на національних і загальнолюдських моральних цінностях, а правова культура виступає суб'єктивною основою й передумовою існування правової держави, для якої є притаманним високий ступінь потреби у громадянських якостях особистості.

В освітніх системах східноєвропейських країн, зокрема й країн СНД, відбувається перехід від ідеологічно-державних стереотипів до цінностей демократичного суспільства. Як підкреслює відомий дослідник освіти В.П.Андрущенко, означена тенденція «реалізується у двох головних вимірах: як система навчання демократії і як перебудова навчалько-виховного процесу на демократичних засадах [1, 16]».

Оволодіння системою знань сприяє формуванню світоглядних орієнтацій особистості, виробленню власної філософії життєдіяльності, її самоідентифікації та самореалізації, формуванню таких її цивілізацїйних компетенцій:

політична й соціальна - розкривається в умінні брати участь у виробленні спільних рішень, регулювати конфлікти ненасильницьким шляхом, брати відповідальність на себе, бути активним у функціонуванні та поліпшенні діяльності демократичних інститутів;

економічна - забезпечує передумови для повноцінної життєдіяльності в сфері матеріального виробництва, розподілу та споживання матеріальних ресурсів;

мовна - стосується опанування усним і письмовим мовленням державною, рідною та іншими мовами;

багатокультурна - формує здатність до діалогу, взаємоповагу між громадянами, вміння жити у злагоді з представниками інших культур, мов і релігій;

інформаційна - забезпечує засвоєння нових технологій, розуміння їх необхідності та вміння їх застосовувати, формує критичне ставлення до інформації, що поширюється засобами масової інформації;

освітня - виявляється як розуміння необхідності й готовності до безперервної освіти впродовж життя;

спрямована на збереження здоров'я - формує не лише відповідне ставлення особистості до власного здоров'я, але й до людських і матеріальних ресурсів суспільства, що пов'язані із здоров'ям;

- екологічна - створює передумови для гармонійних відносин між людиною та природою.

Як процес упровадження системи знань про людину й суспільство, громадянська освіта в навчальних закладах може здійснюватись у таких формах:

як навчальний предмет;

як міжпредметна форма діяльності в межах освітнього простору;

як організація позакласної та позашкільної діяльності (виховання);

4) як організація шкільного життя, що сприяє демократичній поведінці.

Відомий сучасний англійський професор, директор Центру вивчення демократії Дж. Кін підкреслює, що далекоглядна демократична політика повинна вчитися в минулого, оскільки: «...життєспроможність демократичної теорії і політики залежить не від здатності забувати минуле, а щонайменше, від уміння відновлювати, реконструювати і творчо переробляти стару, але не позбавлену своїх можливостей політичну термінологію, застосовувати її до обставин, шо помітно змінилися [5, 22]». Звідси важливість історичних знань для культивування демократичного світогляду.

Громадянська освіта, будучи суттєвим чинником політичної соціалізації особистості, у демократичному (а так само і в перехідному до демократичного) суспільстві має полягати у культивуванні цінностей прав, свобод і гідності людини, розвитку вміння відстоювавти власні права в разі зазіхань на них з боку інших людей або влади, формування громадянської компетентності, прихильності до цінностей демократії, поширенні критичного ставлення людей до уряду й продукованих ним настанов і рішень, а також у мотивуванні індивідів до участі у розв'язанні проблем громадського життя.

Демократичне суспільство - це невпинний пошук і утримання рівноваги між дотриманням імперативів, генерованих інституціями політичної системи, та їх конструктивною критикою й оновленням.

Громадянська освіта - це навчання людей тому, як жити за умов сучасної держави, як дотримуватися її законів і водночас не дозволяти владі порушувати їх права, домагатися від неї задоволення їхніх правомірних потреб. Здійснювати політичну освіту - значить, навчати людей тому, що вони мусять знати, вміти, будучи громадянами демократичної держави,

У формуванні громадянськості важлива роль має належати сімейному вихованню. Саме сучасна сім'я має сильний вплив на розвиток усіх складових особистості дитини: духовно-моральну і психосоціальну сфери, інтелект, креативність тощо.

На становлення громадянської свідомості впливає також діяльність політичних партій, громадських організацій та асоціацій (молодіжних, жіночих, правозахисник, екологічних тощо).

Завдання громадянської освіти та просвіти мають також виконувати засоби масової інформації, пропагуючи ідеї громадянськості, публікуючи відповідні матеріали, випускаючи навчальні теле- та радіопередачі.

У сфері виховання потрібна рівновага між чуттєво-духовними підходами та традиціями європейського раціоналізму. Тим більше, що українська ментальність характеризується домінантою емоційно-духовної сфери над раціональною. Результати наукових досліджень дають підстави твердити: рівень духовного розвитку людини зумовлює рівні соціального, психічного й навіть фізичного її розвитку. Громадянська освіта - один з основних чинників формування громадянської культури особистості, яка формується не лише на основі національної культури і національних цінностей, а й з урахуванням цивілізаційної спадщини людства, плюралізму віросповідань та систем ідей, а також; прагнення до універсалізації загальних правил і цінностей.

Виходячи з вищезазначеного видно, що чи не найважливіша роль у впровадженні громадянської освіти належить навчальним закладам. Формування громадянськості через освітню мережу надає цьому процесові систематичності, цілеспрямованості, методичної виваженості, дозволяє ефективно мобілізувати необхідні ресурси тощо.

Висновок. Таким чином, ключовими індикаторами громадянськості є здобуття української освіти та сприйняття, цінностей української культури, оскільки нині Україна переживає час свого становлення, вибору шляху власного розвитку, кристалізації національної ідеї, тому проблема формування філософії освіти, культури, традицій, норм і цінностей стає чи не найважливішим завданням її гуманітарної політики. Бо від того, в якому середовищі виховуватимуться її майбутні громадяни, залежить доля державності і доля народу.

Подальші дослідження в цій галузі можна направити на інші проблеми розвитку філософії освіти, оскільки метою нинішньої національної демократії має стати створення в інформаційно-культурному просторі таких умов, завдяки яким майбутні громадяни, майбутні національні лідери матимуть українське мовно-культурне визначення і не усвідомлюватимуть себе поза межами інформаційного простору держави, тому громадянська філософія освіти має допомагати людям свідомо ставитися до засадничих цінностей і принципів чинної системи, готувати особистість до компетентної й відповідальної участі у житті суспільства.

1. Андрущенко В. Основні тенденції розвитку вищої освіти України на рубежі століть / Спроба прогностичного аналізу // Вища освіта України. - 2001. - №1. - С. 12-23.

2. Бех І. Ціннісні наголоси у сучасному вихованні // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді. - Зб. наук. праць. - Вип. 10. - Т.1. - Кам'янець-Подільський, 2007. - С.7-16.

3. Жадан І., Кисельов С., Кисельова О, Рябов С. Політична культура та проблеми громадянської освіти в Україні. Аналітичний звіт. - К.: Тандем, 2004. - 80

4. Надольний І. Національна самосвідомість як чинник державотворення / І. Надольний // Науковий часопис. Філософія освіти 3 (5). - К., 2006. - С. 175-185.

5. Кин Д. Демократия й гражданское общество / Пер. с англ.; Послесл. М.А.Абрамова. - М.: Прогресе - Традиция, 2001. - 254 с..

6. Кремень В. Освіта і наука України: шляхи модернізації (Факти, роздуми, перспективи). - К.: Грамота, 2003. - 216 с.

7. Огнев'юк В. Освіта в системі цінностей сталого людського розвитку. - К.: Знання України, 2003. - 450 с.

8. Ярошенко А. Ціннісний дискурс освіти. - К.: НПУ ім. М.П.Драгоманова, 2004. - 254 с.

Размещено на Allbest.ru