Формування ціннісної орієнтації особистості в процесі туристичної діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Формування ціннісної орієнтації особистості в процесі туристичної діяльності

Н.Ф. Юхименко

кандидат філософських наук, доцент кафедри філософії і політології ДВНЗ «Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди»

У статті досліджено роль потреб вищого рівня у процесі формування ціннісної орієнтації особистості, їх взаємодію та взаємозв'язок з інтересами та цінностями. Туристичну діяльність означено як важливий фактор формування системи цінностей особистості. Ключові слова: «туристична діяльність», «інтерес», «цінність».

В статье исследовано роль потребностей высшего уровня в процессе формирования ценностной ориентации личности, их взаимодействие и взаимосвязь с интересами и ценностями. Туристическую деятельность отмечено как один из основных факторов, которые способствуют формированию системы ценностей личности. Ключевые слова: «туристическая деятельность», «интерес», «ценность».

In the article is researched the role of necessities in the process of form the values orientation of the person. It interaction and correlation with interests and values. Tourist's sphere is observed as a important factor of form the values system of the person. Key words: «tourist's activity», «interest», «value».

У науковій літературі доведено, що потреби інтереси та цінності становлять діяльно-твочу сутність особистості. Ми будемо виходити із визначення, що потреби є спонукальною силою, інтереси - позиційною категорією, а цінності - мотиваційною сферою особистості в умовах її самореалізації.

Серед сучасних вітчизняних учених, які провели дослідження різних аспектів потреб, інтересів та цінностей особистості слід відмітити О.Донченко, П.Здравомислова, Ю.Орлова, О.Подольську, В.Сіренка, Л.Сохань, В.Тарасенка, та багатьох інших. Досить важливим у нашому дослідженні є момент морального розвитку особистості в умовах перетворень сучасного українського суспільства. Цій проблемі приділяли увагу такі учені, як Ю.Вільчинський, Г.Волинка, Є.Головаха, В.Кремень, О.Левицька, М.Михальченко, М.Мокляк, В.Ткаченко, В.Шинкарук, В.Ярошовець та ін.

Ми у даній статті зорієнтуємо свою увагу на розгляд можливих шляхів формування ціннісної орієнтації особистості, оскільки проголошення незалежною Україною стратегічного курсу на розбудову демократичної, економічно розвиненої, соціально орієнтованої держави обумовлює прискорення процесу її інтеграції до світового співтовариства. Реалізація цього курсу потребує визначення основних ціннісних засад духовного відродження нації і співвідношення їх із контекстом світової духовної і соціокультурної ситуації. А туристичну діяльність розглядатимемо як один із факторів, що сприяють формуванню ціннісної орієнтації особистості.

Незаперечним є той факт, що актуалізація нових цінностей, викликаних новими потребами людини, буде влаштовувати як усіх членів суспільства, котрі змогли розкрити себе як неповторну, діяльну, продуктивну особистість, що змогла зробити свій внесок у розвиток цивілізації, так і державу, яка зможе отримати пріоритет у нових наукових дослідженнях та відкриттях.

Формування системи цінностей особистості є важливою проблемою для будь-якого суспільства, оскільки, від того як людина споглядає та оцінює світ і себе у цьому світі, залежить рівень та якість її суспільно-практичної діяльності, які сам е потреби вона задовольнятиме е у першу чергу.

Адже людина, це - не звичайний продукт природного середовища, а результат діалектичного розвитку природи і суспільного життя. Потреби людей - це те ж саме, що не давало можливості зруйнувати даний взаємозв'язок природи і суспільства, що, навпаки, викликало необхідність народження все нових і нових її граней, що, в кінцевому результаті, створило суспільство з розгалуженою системою відношень між людиною і природою, людиною і людиною, людиною і суспільством.

Не будемо вдаватися у те, які саме класифікації потреб існують, а візьмемо за основу групи потреб, виділені А.Маслоу. Він виділяє фізіологічні, базові та вищі потреби. У даному випадку нас цікавлять потреби вищого рівня, зокрема духовні та їх роль у процесі формування системи цінностей особистості.

Розгалужена сітка різноманітних духовних потреб стимулює діяльність як окремої людини, так і всього суспільства. Їх сила не поступається силі матеріальних необхідностей життя. Навпаки, з розвитком духовного світу людини зростає значимість цих вищих потреб у якості регулятора життя. Завдяки насиченості матеріальних потреб збільшується значення для людини духовних, а досить високий рівень духовного потенціалу людини встановлює міру необхідності матеріальних і духовних умов для її життєдіяльності. Що змусило, наприклад, селянську дочку Жанну д'Арк у ході столітньої війни французького народу з англійськими окупантами очолити боротьбу і стати жертвою церковного суду? Які сили допомогли Джордано Бруно не піддатись спокусі життя і в ім'я істини й бути спаленим інквізицією? В ім'я якої матеріальної користі творили Мікеланджело і Моцарт?

Що ж є тим началом, завдяки якому людина не може здійснити поганий вчинок, завдяки якому вона, відповідно історичній перспективі, будує своє життя? Таким началом, на наш погляд, є глибокі моральні переконання, внутрішнє начало, що виходить від самої особистості і є сплавом виховання та свідомої роботи думки самої людини. Особливо великого значення набувають моральні регулятори поведінки особистості у виборі нею способів задоволення об'єктивних потреб. В кінцевому результаті сама моральність набуває властивості потреби, необхідність задоволення якої стає наріжним каменем усієї життєвої програми особистості. Це означає, що матеріальні, соціальні і духовні потреби людини, при певному рівні сформованості морального начала потрапляють під вплив останнього і в кожній потребі первинно присутній морально-визначений спосіб її задоволення. ціннісний орієнтація особистість туристичний

В ході розвитку суспільства, науки, культури, іноді буває складно передбачити наперед, до яких конкретних результатів він приведе в плані задоволення повсякденних людських нужд. ХХ століття було особливо багатим на відкриття, які істотно змінили нашу працю, побут, дали можливість людині ефективніше працювати, цікавіше використовувати вільний час, інтенсивніше отримувати і засвоювати інформацію. [1].

Потреби інтереси і цінності - близькі і разом з тим не тотожні фундаментальні поняття. Вони вироблені в історії суспільної думки для позначення безпосередніх причин соціальних дій, в результаті яких відбуваються зміни і перетворення в різноманітних сферах життя. Тому філософський аналіз даних категорій невід'ємний від дослідження реальних життєвих ситуацій, соціальної практики, від аналізу актуальних проблем, що стоять нині перед нашим суспільством.

Завдяки потребам та інтересам матеріальні відносини переходять в ідеологічні, і навпаки, суспільна свідомість, ідеї та цінності перетворюються в реальні дії людей, що змінюють структуру їх суспільних відносин і зв'язків.

Через потреби, інтереси і ціннісні орієнтації об'єктивні протиріччя буття проникають у внутрішній світ індивідів і соціальних груп, а через них - у суспільну свідомість. Тобто відбувається зовнішнє відображення у внутрішньому, але відображення не лише у вигляді закінчених логічно несуперечливих структур, але й у вигляді складної сукупності суперечливих спонукань і стимулів до дії.

Повернемося до системи цінностей. За словами А.Здравомислова: «Система цінностей у широкому значенні слова - це внутрішній стержень культури, ланка, що об'єднує усі галузі духовного виробництва усіх форм суспільної свідомості» [2]. Взагалі, цінність є узагальнюючим поняттям для ідеї чи ідеалу, це моральна норма. Тобто, це специфічні соціальні визначення об'єктів навколишнього світу, що вказують на їх позитивне чи негативне значення для людини і суспільства.

Таким чином, можемо зробити висновок, що цінності виростають із об'єктивних потреб людини. Потреби ж формуються усвідомлено і трансформуються в інтереси лише при умові задоволення базових і фізіологічних потреб. Інтерес, у свою чергу, формується об'єктивно як відображення місця індивіда в системі суспільних відносин, а суб'єктивно знаходить своє відображення в меті. Взагалі, ціннісні орієнтації можуть формуватися в будь-якій сфері життєдіяльності людини.

Кожна особистість має прагнути до самоактуалізації і самореалізації. А в основі системи цінностей самоактуалізованої людини лежить її філософське ставлення до життя, її узгодженість із собою, зі своєю біологічною природою, сприйняття соціального життя і фізичної реальності. Таке відношення до життя є тотальним і повсякденним, його наслідки можна відмітити у кожній оцінці й у кожному судженні самоактуалізованої людини. Адже всі симпатії й антипатії, доброзичливе ставлення й осуд, усі пропозиції та заперечення, моменти радості, смутку, переваги й оцінки - усе це сягає корінням у притаманне людині сприйняття життя.

Нагадаємо, що розуміння людської мотивації має випливати із розуміння людської ситуації.

Людина може оволодівати речами, отримуючи із їхніх зовнішніх джерел чи створюючи їх засобами власних зусиль. Але вона повинна оволодівати ними і якимось чином асимілювати їх, щоб задовольнити свої потреби. До того ж людина не може жити одна, без взаємодії з іншими людьми. Вона має об'єднатися з іншими для захисту, для праці, для сексуального задоволення, для гри, для виховання нащадків, для передачі знань і матеріальної власності. Але, крім того, людина за необхідністю пов'язана з іншими як одна з них, як частина певної групи. Повну відокремленість неможливо перенести, вона несумісна з нормальним психічним станом. І знову ж людина може вступати в стосунки з іншими людьми по-різному: вона може любити або ненавидіти; вона може змагатися чи співпрацювати; може збудувати соціальну систему, основану на рівності чи авторитеті, на свободі чи насиллі, але вона має так чи інакше вступати у ці стосунки, і форма цих стосунків залежить від її характеру.

«Самопізнання - це не осягнення деякої прихованої метафізичної і таємничої сутності, яку ми в побуті називаємо душею, чи науковим синонімом «психіка», а відтворення і осмислення того, що ми робили, як робили, і чому робили, як ставилися до інших і як вони ставилися до нас» [5, 5].

Ціннісна система людини, що прагне до самореалізації представлена здебільшого цінностями унікальними для даної людини, цінностями, що безпосередньо відображають її характер. Не може бути двох ідентичних «Я». Людство знає тільки одного Бенуара, Спінозу, Рембрандта. Кожного з них можна назвати індивідуалістом.

Звичайно, людина покликана творити і перетворювати світ, але свобода творчості повинна полягати в усвідомленні смислу своєї діяльності, який є невід'ємним для істинного творця від смислу життя. Усвідомлення цього смислу стає загальною передумовою діяльності в сфері духовних інтересів, на якій основі складається гармонійна єдність суспільних і особистих інтересів, що стимулює багатоманітне й багатогранне освоєння світу.

Ми бачимо, що аналіз категорії «інтерес» тісно пов'язаний із категорією «особистість». Історично ці дві категорії розвивалися паралельно, пройшли досить складний шлях розвитку, і саме епоха Відродження стала тією епохою, у рамках якої відбулось становлення і розгортання цих двох категорій. Поняття особистість вимагало вироблення певного ідеалу положення окремої людини у світі. У Давній Греції таке положення визначалось через поняття «доброго мужа», «героя», «мудреця», для римлянина - це «громадянин». Середньовіковий європеєць користувався у подібних випадках уявленнями про «праведника» та «простака». Після І.Гете, Д.Дідро, І.Канта, І.Фіхте та романтиків ідеалом людини було вперше усвідомлено «індивідуальність» та «особистість». Всесвітньо-історична переорієнтація у розумінні ідеалу положення людини у світі відбулася. Це допомогло виділити поняття «особистість» у сучасному значенні - не просто як окремість, а як самостійну індивідуальність, самостійно діючий соціальний суб'єкт.

Дійсна природа результатів діяльності представляє собою об'єктивне свідоцтво про вираження двоякості втіленого в ньому інтересу. Розглядаючи інтерес з точки зору його внутрішньої структури, матеріалізованої в результатах діяльності, ми знаходимо в ньому дві протилежні, але взаємовизнаючі одна одну сторони: спрямовану на історичну творчість та на самоствердження.

Таким чином цінності, інтереси та потреби як суспільні відношення представляють собою позицію, лінію поведінки соціального суб'єкта в даній історично складеній ситуації, що виражає, по-перше, його ставлення до об'єктивних можливостей і тенденцій суспільного розвитку, по-друге, його спрямованість на самоствердження. Інтерес у даному випадку виступає єдністю цих протилежностей [3, 72].

Констатуючи відоме положення, що всі живі істоти активні і не можуть існувати без взаємодії з оточуючим середовищем підкреслимо, що така активність викликана наявними потребами і спрямована на їх задоволення.

Активність детермінована потребами, притаманна усім живим істотам, включаючи людину. Роль потреб у розвитку активності людей та інших живих істот принципово відмінна.

В силу ряду обставин, притаманних тільки людині, вона не може задовольнити свої важливі потреби предметами природи. Тому вона змушена перетворювати природні предмети, здійснюючи своїми силами виробництво матеріальних благ, які можуть задовольнити її потреби. Якщо ж людина вільна від потреб, то що ж є рушієм її активності в процесі діяльності? Цією силою людської діяльності є специфічне ставлення людей до оточуючої дійсності, прагнення оволодівати предметами. Це відношення, що виражає прагнення до оволодіння об'єктом, до досягнення поставленої суб'єктом мети і є інтересом.

Цінності - це інтереси, що відокремилися в ході розвитку самої історії завдяки розподілу праці у сфері духовного виробництва. Але об'єктами таких інтересів, предметами прагнень людини в даному випадку виступає певний духовний зміст, що перебуває в особливій концентрації почуттів і думок, які втілилися у взірцях прекрасного, істинного, доброго, благородного. У співставленні з цими нормами, що отримали суспільне визнання, людина, зайнята у сфері духовної творчості чи діюча на тлі громадянських інтересів, прагне утвердити свою індивідуальність [2, 166].

Система цінностей перебуває в усіх витворах духовного виробництва, в усіх напруженнях, властивих творчому процесу, і в жодному з них не втілюється до кінця, повністю. Ціннісний зміст нібито переходить із однієї сфери в іншу, приковуючи суспільну думку до найбільш важливого і суттєвого з точки зору даного моменту. Воно підіймається на поверхню у публіцистичному виступі і відходить у глибину, ховаючись від повсякденних інтересів доти, доки нові життєві потреби не розкриють усієї значимості того чи іншого витвору, створеного десятки чи сотні років тому, для сучасників.

Потреби, інтереси та цінності, насамперед, містять у собі вибіркове ставлення суб'єкта до об'єктивної можливості, тенденції суспільного розвитку, відношення до тих об'єктів, котрі виникли в результаті реалізації цієї можливості. Тому реалізація досліджуваних категорій в цілому - це не лише вплив на оточуючий світ і породження у ньому тих чи інших змін, але й суспільний акт становлення особистості. Інтерес - це позиція суб'єкта по відношенню до людей, суспільства, яку він утверджує у своїх діях. Об'єктивні інтереси суб'єктів виступають у якості об'єктивного виявлення їх суспільних відношень, у яких полягають можливості їх соціального самоствердження. Саме це і є сутністю інтересів, їх основним змістом.

Основною специфікою людської діяльності є її включеність у світ соціальних стосунків. Інтерес в такому розумінні виявляється на всіх рівнях активності суб'єкта (у мріях, планах, практичних діях, у створюваних людиною організаційних структурах як засобах реалізації її інтересу), в усіх сферах її особистого життя, в науці, мистецтві, спорті, грі.

Зв'язок між потребами, інтересами і цінностями складний і багаторазово опосередкований. Цінність пов'язана з інтересами людей різними способами:

* через систему розподілу праці;

* через основні зв'язки, які зберігаються між тим, хто створює духовні цінності, і оточуючим його життям, побутом, повсякденними прагненнями людей;

* через визнання чи невизнання значимості тієї чи іншої цінності з боку публіки, аудиторії, ідеології і культури;

* через важелі фінансового, ідейного, соціально-психологічного впливу на внутрішній світ творця цінностей і на засоби його діяльності [2, 170].

Однак, найбільш дієвою формою зв'язку між цінностями та інтересами виявляється зв'язок між певними традиціями, напрямками, школами духовної творчості та політичними інститутами, що визначають життя суспільства в даний момент.

Хоча наука і мистецтво відіграють досить важливу роль у суспільному житті, вони все ж не вичерпують усього багатства ціннісних відносин. Щоб досягнути більш повного уявлення про систему цінностей, необхідно підійти до аналізу її становлення історично.

На перших порах зміст цінностей, як особливих продуктів людського духу співвідноситься з істиною, добром і красою. Епоха Відродження пробиває перший проблиск у цьому баченні цінностей. Людина, особистість, її внутрішнє багатство і гідність стають в один ряд з істиною, добром і красою. Більше того, вона стає центральним пунктом системи цінностей, її правоправним носієм.

Наступний важливий крок - проголошення ідеалу рівності, свободи особистості, а також справедливості як необхідних компонентів гідного існування людини. Класичний ряд доповнюється цінностями соціально-політичного порядку. Це розширює зміст культури. У центрі суспільної свідомості опиняються не лише питання співвідношення між істиною, добром і красою, але й проблема взаємодії матеріальних нужд людини, її необхідних потреб, соціально-політичних умов існування і духовного багатства [2].

Цінності спотворюють сприйняття природи, суспільства і людини, і для того, щоб людина не обманювалася у своєму сприйнятті, вона має постійно усвідомлювати факт присутності цінностей, повинна розуміти, який вплив вони здійснюють на її сприйняття, і, озброївшись цим розумінням, вносити необхідні корективи, (кажучи про спотворення, ми маємо на увазі накладання особистісного аспекту сприймання на реально існуючі аспекти пізнаваної людиною реальності) [4, 44]. Вивчення цінностей, потреб, бажань, переконань, страхів, інтересів і неврозів повинне передувати будь-якому науковому дослідженню.

Ми постійно говоримо про нове суспільство, нові цінності, перехід до нового вищого рівня якості життя. А означені зміни і стали можливими саме тому, що у людей актуалізувалися нові вищі потреби, з-поміж яких і потреби пізнавати інші культури, традиції, релігії, вивчати національну свідомість тощо. Актуальною стала філософія освіти (здатність передавати увесь досвід і знання людства нащадкам з метою формування відповідного типу особистості). І задовольняти означені потреби, що відіграють величезну роль у формуванні системи цінностей особистості, нації, людства, найефективніше у процесі туристичної діяльності. Адже саме туризм дає можливість не лише споглядати досягнення людства, але й можливості їх використання у житті людини. Під час подорожування можна змінити одну культуру на іншу (неначе приміряти її на себе), можна пізнати історію розвитку не лише якоїсь певної цивілізації, але й людства в цілому.

Кожна людина упродовж життя прагне самореалізації, що можлива лише у творчій діяльності. Але для цього їй необхідно вивчати можливості і тенденції суспільного розвитку, спрямованість на самоствердження, виробництво матеріальних благ, чому також може сприяти саме туристична діяльність.

Система цінностей формується у кожної особистості, питання лише у тому, що для людини є цінним, а що ні, яке місце у світі людина визначає для себе. Тому важливо пізнавати як власну систему цінностей, так і систему цінностей нації, суспільства. У традиціях української філософії особливе місце відводити самопізнанню (кордоцентризм Київської Русі, теорія про самопізнання у Г.Сковороди, тощо), адже пізнати світ можна тільки пізнавши себе, а внутрішній світ людини є спрощеною моделлю усього світу. І будь-яка людина (навіть якщо вона далека від наукової діяльності), процес самопізнання може також розпочати із туристичної діяльності, яка обов'язково дасть поштовх для подальшої пізнавальної діяльності, а значить і подальшого розвитку людства.

Література

1. Донченко Е.А., Сохань Л.В., Тихонович В.А. Формирование розумных потребностей личности. - К.: Политиздат Украины, 1984. - 223 с.

2. Здравомыслов П.Г. Потребности. Интересы. Ценности. - М.: Политиздат, 1986. - 223 с.

3. Логвиненко О. Осмислення ролі розуму в творах українських мислителів кінця XVI - перша пол. XVII ст. у творах Г.С.Сковороди // Сковорода Григорій: Образ мислителя. - К., 1997. - С.47-56.;

4. Маслоу А.Г. Мотивация и личность. - СПб.: Евразия, 1999. - 478 с.

5. Орлов Ю. М. Восхождение к индивидуальности. - М.: «Просвещение», 1991г. - 287 с.

Размещено на Allbest.ru