Філософсько-правове значення освіти для розвитку суспільства і держави

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Філософсько-правове значення освіти для розвитку суспільства і держави

Христинченко Надія Петрівна - кандидат юридичних наук, доцент, завідувач кафедри міжнародного права та порівняльного правознавства Інституту права ім. князя Володимира Великого МАУП

Аннотация

В статье на основе взглядов ученых из разных отраслей права исследована философская и общеправовая концепции образования, которая имеет основополагающее значение для общества и государства.

Анотація

У статті на основі поглядів вчених із різних галузей права досліджено філософську та загально-правову концепції освіти, які мають основоположне значення для суспільства і держави.

Ключові слова: освіта, суспільство, держава, філософія.

Summary

The article is based on the opinions of scientists from different areas of law studied philosophy and common law concept of education, which is of fundamental importance to society and the state.

У переломні періоди історії, коли старі та віджилі ідеологічні й психологічні стереотипи змінюються на нову систему поглядів і цінностей, відкривається реальна можливість гуманізації соціальної сфери і реалізації особистісного потенціалу кожного громадянина нашої держави. Саме тому Україна, як і більшість країн Європи, переживає ряд реформ у різних сферах суспільного буття, поміж яких особливе значення відведено системі освіти [1, с. 188]. При цьому з метою реформування та розвитку українського суспільства розробляється сучасна філософська концепція освіти, дослідження якої становить мету даної статті.

Необхідно зазначити, що, як слушно відзначає А.О. Монаєнко, за багато років в розвинутих країнах світу зробили висновок, що конкурентні змагання держав на міжнародній арені зводяться до змагання в галузі науки й техніки. Результат таких змагань великою мірою залежить від професійної підготовки громадян, що забезпечує освітня галузь. При цьому успіх стратегії в галузях освіти та науки залежить від спадкоємності державної політики й національної єдності в розумінні цілей і функцій вищої школи. Водночас успіх економічних і політичних перетворень значною мірою залежить від того, чи вдасться найближчим часом належним чином реформувати систему освіти та науки, що готує фахівців для всіх галузей господарства [2, с.4]. Враховуючи такий підхід, безумовно, держава повинна приділяти свою ключову увагу стимулюванню освітніх та наукових процесів всередині країни. Сьогодні освітня діяльність має бути спрямована на підготовку глобалістичної людини, яка здатна ефективно впливати на розвиток суспільства та держави в цілому. Тут є надзвичайно широкий спектр завдань - від формування відповідних світоглядних позицій, розуміння українського розвитку в контексті світових цивілізаційних процесів до відпрацювання навичок спілкування зі світом, людьми з інших країн, переймання їх досвіду і досягнень. Це особливо важливо в умовах, коли прогрес кожної окремої країни залежить не тільки від зусиль її громадян, але і від того, наскільки вони здатні сприймати все краще, що є в інших країнах [3, с. 3].

На різних етапах суспільного розвитку питання щодо місця і значення науки у розвитку суспільства стали предметом дослідження фахівців із різних галузей права, зокрема: В.Б. Авер'янова, О.М. Бандурки, Ю.П. Битяка, І.П. Голосніченка, Р.А. Калюжного, В.В. Ковальської, А.Т. Комзюка, Я.Ю. Кондратьєва, В.В. Конопльова, К.Б. Левченко, Н.П. Матюхіної, В.І. Олефіра, В.М. Плішкіна, О.Ю. Синявської, Х.П. Ярмакі та ін. Проте, незважаючи на достатньо розгалужену систему знань досліджуваного питання, все ж таки саме філософсько-правое значення освіти для розвитку суспільства і держави досліджено фрагментарно, що і обумовлює актуальність написання статті.

Яке ж філософське значення має освіта для розвитку суспільства і держави сьогодні? Насамперед, слід зазначити, що однією з головних складових діяльності суспільства, яка вирішальним чином впливає на напрям і темпи національного розвитку, є освіта. Всі основні освітньо-наукові теорії - теорія модернізації, теорії залежності та вивільнення, розвитку людського потенціалу, а тим більше постмодерністські теорії [4, с. 81] - мають особливе значення для розвитку суспільства і держави, а як наслідок - визначають освіту та науку як засіб економічного зростання, демократизації та підвищення соціального добробуту. Тим самим освіта є однією з визначальних особливостей сучасного соціально-економічного розвитку суспільства, формується під впливом культури і, навпаки, є важливою її складовою. Без належного рівня освіти важко зрозуміти справжню сутність сучасних соціально-економічних, суспільно-політичних процесів, уникнути маніпуляцій свідомості, а також обговорювати соціальні, культурні, економічні проблеми. Феномен освіти не можна оминути не дослідивши його філософське значення, його вплив на світоглядні процеси у світі.

Звернемо свою увагу і ми на ці процеси. В умовах сучасної адміністративної реформи високоякісна освіта стає запорукою високої професійної кваліфікації та моральної стійкості працівників органів управління різних ієрархічних рівнів. Більшість фахівців у сфері державного управління погоджується з думкою, що саме освіта може вирішити дуже важливу проблему, пов'язану з різним рівнем поінформованості людей та допомогти порозумітися з тими, хто інакше розуміє ситуацію. Враховуючи той факт, що сучасне суспільство вступає в інформаційну стадію розвитку, підвищення рівня освіченості населення є не лише можливим, але і дуже необхідним фактором прогресу держави.

Відзначимо, що, на жаль, останніми роками увага до питань освіти та науки в Україні помітно знизилася. Можливо, це пов'язано зі складною економічною ситуацією, спадом виробництва і, відповідно зниженням бюджетного фінансування цих галузей. Однак, є абсолютно зрозумілим той факт, що без розвиненої освіти та науки Україна не має майбутнього як цивілізована країна.

Крім того, на нашу думку, однією з сутнісних проблем освітньо-наукової сфери є недостатність її смислового навантаження на розвиток правового суспільства, як передумови існування демократичної держави. Крім того, це зумовлено різким відмежуванням нинішнього освітньо-наукового процесу від філософських методологічних підстав. Так, з філософської точки зору, освіта - це суспільно-історичне явище, засіб збереження, передачі й накопичення зразків матеріальної та духовної культури людства народів і націй, засіб формування людини [5, с. 8]; це наука і мистецтво озброїти людей різного віку знаннями про труднощі і проблеми, з якими їм, імовірно, доведеться зіткнутися, та засобами подолання труднощів і розв'язання проблем [6, с. 213]; це духовне обличчя людини, яке формується під впливом моральних і духовних цінностей, що є надбанням її культури, а також процес виховання, самовиховання, впливу, шліфування, тобто сам процес формування духовності [7, с. 189].

Із зазначених вище визначень можна зробити наступні висновки: по-перше, без освітніх процесів не виникла б філософія. Вона, як абстрагований образ світу, стала спроможною до повноцінного прояву тільки з набуттям людством певного рівня знань. По-друге, освіта без філософського підґрунтя не здатна була б до трансгресу - самостійного просування. Вона, як надзвичайно велика і складна система, здатна до саморозвитку. Рушієм тут виступає людська ненаситність у здобутті знань. Постійно найновіший рівень освіти неодмінно вдосконалюється через використання більш складних і нових знань про світ, пошук ефективніших форм і методів їх засвоєння. По-третє, завдяки філософії освіта досягла системності та структурності. Сприяла цьому насамперед школа - витвір філософів. Саме вони першими започаткували колективну передачу мудрості, започаткувавши масове «освічення» системою знань. По-четверте, для повноцінного з'ясування сутності та проблем освіти має бути її повноцінне філософське осмислення, що собою і являє філософія освіти [8, с. 185-186].

У свою чергу, в чинному законодавстві термін «освіта» розглядається як: (а) основа інтелектуального, культурного, духовного, соціального, економічного розвитку суспільства і держави, метою якої є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення освітнього рівня народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими фахівцями [9]; (б) єдиний цілеспрямований процес виховання і навчання, що є суспільно значущим благом і здійснюваний в інтересах людини, родини, суспільства і держави, а також сукупність придбаних знань, умінь, навичок, ціннісних установок, досвіду діяльності та компетенції в цілях інтелектуального, духовно-морального, творчого, фізичного та (або) професійного розвитку людини, задоволення його освітніх потреб та інтересів [10]. З наведених визначень зрозуміло, що освіта - це система норм, цінностей та навичок, яка спрямована на всебічний розвиток суспільства та держави.

Стан освіти в сучасному світі складний і суперечливий. З одного боку, освіта стала однією з найважливіших сфер людської діяльності; величезні досягнення в цій галузі лягли в основу грандіозних соціальних і науково-технологічних перетворень. З іншого ж боку, розширення сфери освіти та зміни її статусу супроводжуються загостреннями проблем у цій сфері, що свідчать про кризові явища освітньої галузі. І, нарешті, в останні роки в процесі пошуків шляхів подолання кризи освіти відбуваються радикальні зміни у цій сфері та формування нової освітньої системи.

Сьогодні освіта розглядається як стратегічний пріоритет держави, а тому проблема її формування потребує особливої уваги. Державна політика в галузі освіти є невід'ємною складовою загальнодержавної політики. Усе, що відбувається в суспільстві, природі, розвитку людської культури, так чи інакше впливає на формування та здійснення освітньої політики, функціонування системи освіти в цілому [11]. Як наслідок, реалізація можливостей позитивного впливу освіти на розвиток суспільства залежить насамперед від держави. При цьому одним із найважливіших завдань держави, як основного інституту політичної системи, є формування у громадян високої моральної та культурної свідомості, що забезпечується системою освіти.

Сучасна освіта є двигуном соціально-економічного і духовного розвитку суспільства та держави, що знаходить свій прояв у багатоманітних аспектах:

1) у зростанні продуктивності праці і розширенні меж продуктивної праці;

2) у розвитку функцій безпосередньої продуктивної сили та заміщенні праці фізичної працею розумовою, діяльності допоміжного персоналу;

3) у розширенні інтелектуальної сфери в діяльності безпосередніх виробників;

4) у різних видах спеціалізованої праці;

5) у реалізації знання в засобах виробництва і технологіях, в техніці як виробництва, так і обміну, розподілу та споживання;

6) у динаміці структур професійної зайнятості та в цілому -- соціальної структури;

7) у постійній зміні співвідношення галузей матеріального й духовного виробництва;

8) у розширенні меж матеріального виробництва та створенні його нових галузей тощо [12, с. 147-159]. Нарешті, роль освіти відображається не в еквівалентності соціально-економічного, духовного і політичного розвитку суспільства та держави. Освіта, таким чином, стає найважливішою умовою і чинником життєдіяльності суспільства, а її роль у житті суспільства та держави постійно зростає.

Така багатопланова роль освіти пояснюється кількома факторами. По-перше, специфічним її місцем у системі суспільного поділу праці. Це єдина галузь, яка задовольняє запити населення в освітніх послугах і спеціалізується на відтворенні провідної продуктивної сили суспільства - кваліфікованих робітників для всіх галузей матеріального і нематеріального виробництва, а також для різних видів невиробничої діяльності. По-друге, рівень освіти населення є одним з основних показників добробуту народу країни. По-третє, ця галузь сама готує для себе професійних робітників. По-четверте, праця в сфері освіти сьогодні належить до одного з найбільш масових видів людської діяльності, починаючи з раннього дитинства і закінчуючи трудовою біографією значної кількості працівників [13, с. 30-34].

Крім того, сьогодні можна говорити про інтернаціоналізацію освіти і, відповідно, про зростання кваліфікаційного рівня в інших країнах, а також можливу загрозу економічному суверенітету України в результаті ослаблення її конкурентоспроможності порівняно з усіма розвиненими країнами світу. Стає очевидним, що і в III тисячолітті будуть процвітати ті держави, які зможуть перевершити інших в освоєнні нових знань, наукових досягненнях і трансформації їх у найсучасніші технології і продукцію. У цьому зв'язку виникає реальна необхідність розробки і запровадження нових механізмів управління освітньою діяльністю та інвестуванням масштабних технологічних змін з метою забезпечення стабільного зростання наукових досліджень, реагування на світові науково-технічні досягнення і вироблення стратегії на їх випередження [14, с. 259]. Необхідно комплексно підійти до вирішення цієї проблеми - зв'язати в одну ланку освіту, науку, науково-технічну та інноваційну діяльність, створити систему «освіта - наука - виробництво», для якої повинні бути характерні не тільки прямі зв'язки від освіти до виробництва, але й зворотні - від виробництва до освіти.

Таким чином, значення освіти на сучасному етапі розвитку України визначається її сучасними завданнями в умовах переходу до демократичної і правової держави, до ринкової економіки, необхідністю подолання небезпеки відставання держави від світових тенденцій економічного і суспільного розвитку. При цьому для підвищення ролі освіти в державному і суспільному розвитку необхідна широка підтримка з боку громадськості щодо освітньої політики, відновлення відповідальності і активної ролі держави в цій сфері, глибока і всебічна модернізація освіти з виділенням необхідних для цього ресурсів, а також створенням механізмів їх ефективного використання.

освіта науковий філософський управління

Література

1. Базалук О.О. Філософія освіти: її роль та місце в системі філософського знання / О.О. Базалук // Філософські обрії. - 2010. - № 23. - С. 187-200.

2. Монаєнко А.О. Правове регулювання видатків на вищу освіту: дис... докт. юрид. наук: спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / Антон Олексійович Монаєнко. - Ірпінь, 2009 - 525 с.

3. Шаповал Р.В. Адміністративно-правове регулювання освітньої діяльності в Україні: Автореф. дис. докт. юрид. наук: Спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / Р.В. Шаповал. - Харків, 2011. - 46 с.

4. Дем'янчук О. Філософські та суспільно-політичні аспекти реформування освіти в посткомуністичному суспільстві на межі століть / О. Дем'янчук // Наукові записки НаУКМА. - 1999. - Т. 12: Політологія. - С. 81-87.

5. Самчук З. Концептуальні пріоритети науково-освітньої сфери як елемент системи суспільної модернізації / З. Самчук // Філософія освіти. - 2010. - № 1-2 (9). - С. 7-30.

6. Ортинський В.Л. Педагогіка вищої школи: Навч. посібник / В.Л. Ортинський. - К.: Центр учбової літератури, 2009. - 472 с.

7. Молодиченко В.В. Освіта, як цінність: зміна пріоритетів в епоху глобалізації / В.В. Молодиченко // Гілея. Збірник наукових праць. - 2009. - № 25 - С. 185-191.

8. Качуровський М.О. Філософські засади формування нової освіти / М.О. Качуровський // Філософія науки: традиції та інновації. - 2009. - № 1. - С. 185-189.

9. Про освіту: Закон України від 23.05.1991 № 1060-XII // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1991. - N 34. - Ст. 451.

10. Об образовании в Российской Федерации: Закон РФ от 29 декабря 2012 года № 273

11. Мельник Я. Тенденції розвитку державної освітньої політики в Україні / Я. Мельник // Публічне управління: теорія та практика. - 2012. - № 3 (11)

12. Пруель Н.А. Образование как общественное благо: воспроизводство, распределение и потребление / Н.А. Пруель. - СПб: Изд-во С.-Петерб. унив-та, 2001. - 574 с.

13. Щетинин В. П. Экономика образования: Учеб. пособие / В.П. Щетинин, Н.А. Хроменков, Б.С. Рябушкин. - М.: Рос. пед. агенство, 1998. - 306 с.

14. Фролов А.И. Роль образования в экономическом развитии / А.И. Фролов, М.В. Косич // Вісник економіки транспорту і промисловості. - 2009. - № 26. - С. 258-260.

Размещено на Allbest.ru