Самотність і стать: гендерні відмінності в переживанні самотності серед християн

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Самотність і стать: гендерні відмінності в переживанні самотності серед християн

Чорнобай В.А.

Робиться огляд джерел, присвячених основним відмінностям у переживанні самотності чоловіками і жінками. На підставі проведеного дослідження, відмічається, що самотність як багатоаспектне явище супроводжується різним спектром почуттів респондентів в залежності від статі.Вказується на зв'язок між самотністю і певними особистісними особливостями, такими як занижена самооцінка і не толерантне ставлення самотніми жінками до чоловіків, та тривожність і несформованність життєвих цілей у самотніх чоловіків. Доводиться, що проблема духовної самотності сприймається чоловіками значно гостріше, ніж жінками, особливоу старшому зрілому віці.

Ключові слова: самотність, духовна самотність, комунікативна самотність, емоційна самотність, стать.

Феномен самотності завжди залишався і залишається однією з найбільш актуальних проблем для наук, що вивчають людину і суспільство, до якої в різний час зверталися представники гуманітарних напрямків, збагачуючи розуміння цього феномену. У зарубіжній науці вивчення самотності пов'язане з іменами Ж.-П. Сартра, 3. Фрейда, Е. Фромма, А. Камю, Р. Вейса, Дж. Зілбурга, В. Дж. Дерлеги, С. Маргуліса, К. Мустакаса, Л. Пепло, Д. Перлмана, К. Роджерса, X. Салліван, та ін. [4].

Серед російськомовних авторів вивченням самотності як соціально-психологічного феномена активно займалися І. Кон, О. Зінченко, Ж. Пузанова, Л. Старовойтова, Г. Тихонов, Т. Шагівалєєва;у дослідження культурно-історичних форм самотності внесли свій внесок С. Ветров, О. Данчева, М. Покровский, Ю. Швалб, Т. Шкурко та ін. [4]. Соціально- філософському аналізу феномена самотності, а також її тендерним аспектам присвячені роботи Н. Романової, Н. Цвєткової та ін.

Наведений огляд досліджень, звичайно, не є вичерпним, але він показує, що в науковій літературі названа проблема досліджувалася з різних сторін, але, все ж таки, недостатньо. Зокрема, практично немає досліджень, присвячених порівняннюгендерних аспектівпереживання самотності серед жінок та чоловіків. Поки що на вітчизняних наукових горизонтах існує значно більше робіт, присвячених вивченню самотності серед жінок, ніж чоловіків [4; 6; 8; 9]. Практично відсутні роботи, які всебічно вивчають спосіб життя самотніх чоловіків та жінок з числа християн, які не перебувають у шлюбі.

Об'єктом даноїстатті є самотні жінки та чоловіки сучасного українського християнського суспільства як соціально-демографічна група. Предметом аналізу є тендерні особливості суб'єктивного переживання самотності серед жінок та чоловіківз числа християн, що не перебувають у шлюбі.

Для виявлення сутності феномену самотності проведено аналіз ранніх та сучасних філософських уявлень, який показав, що на сучасному етапі розвитку суспільства слабшає відсоток тісних міжособистісних контактів, відносини все більше деперсоналізуються, формалізуються. За словами дослідниці проблеми самотності у сучасному суспільстві Н. Романової, «у зростаючому темпі суспільного життя люди змушені постійно адаптуватися до нових соціальних ролей, інтенсивно підтримувати соціальні контакти як в реальному світі, так в соціальних мережах, які здебільшого стають вимушеними і поверхневими. Люди відокремлюються від самих себе, не розуміють своїх власних бажань. Незадоволення потреби особистості в змістовному взаємно збагачуваному спілкуванні, прив'язаності і довірі до іншої людини породжує самотність» [8, с. 291]. Таким чином, можна сказати, що самотність як об'єктивна проблема сучасності зовсім не втрачає своєї актуальності, а навпаки, лише загострюється з часом.

Аналізуючи тему переживання самотності, ми вирішили дослідити поширеність цього явища та тендерні особливості у сучасних українських жінок і чоловіків, та порівняти отримані дані із результатами подібних закордонних досліджень. Метою дослідження стало: вивчити рівень і особливості суб'єктивного переживання самотності християнських жінок і чоловіків, в основному серед тих, що не перебувають у шлюбі.

Отримання емпіричних даних базувалося на комплексі соціологічних методів(кількісних та якісних) отримання інформації: анкетування та структуроване інтерв'ю християн, що не перебувають у шлюбі, з п'ятидесятницьких, харизматичних і пресвітеріанських церков різних регіонів України (25% чоловіків, 75% - жінок). Кількість опитаних респондентів становила 41 осіб 17-45 років.

Зауважимо, що при аналізі отриманих в результаті авторського дослідження даних використовувалася наступна класифікація типів самотності: духовна, емоційна і соціальна самотність. Духовна самотність - це у певному розумінні «відірваність» людини від самої себе, нерозуміння свого «Я», свого місця, потенціалу, покликання, яке виникає від особистих стосунків людини із Богом. Крім духовного типу самотності, за класифікацією Р. Вейса, існують також емоційна і соціальна або комунікативна самотність [1]. Перша є результатом відсутності тісної інтимної прихильності, прив'язаності до іншої значимої людини, тоді як соціальна самотність є результатом відсутності значимих дружніх зв'язків або почуття спільності, що може виражатися в переживанні туги й почутті соціальної маргінальності. Вважається, що чоловіки і жінки схильні по-різному переживати самотність.

Дослідниця Н. Цветкова під жіночою самотністю розуміє перш за все міжособистісну самотність (за класифікацію У. А. Садлера і Т. Б. Джонсона) як переживання людиною жіночої статі відсутності або недостатньої кількості інтимного зв'язку зі значимою для неї людиною чоловічої статі [9, с. 61-62].

За визначенням О. Зінченко, самотність - особливий психічний стан людини, що виникає внаслідок фрустрації її потреби в спілкуванні, в тому числі довірчому, з іншими людьми. Самотність характеризується наявністю різних за ступенем інтенсивності індивідуальних переживань, які мають переважно негативне емоційне забарвлення [4, с. 58].

Дані Н. Водоп'янової свідчать, що переживання самотності у чоловіків більшою мірою пов'язане з незадоволеністю їх минулим і теперішнім життям, а у жінок - з незадоволеністю їх минулим і невпевненістю в майбутнє щасливе життя [2].

За результатами дослідження, проведеного О. Зінченко, суб'єктивне відчуття самотності не пов'язане з об'єктивною самотністю чи наявністю І відсутністю партнера протилежної статі; хоча наявність або відсутність партнера в цілому не визначає рівень виразності суб'єктивної самотності, але пов'язано з переживанням почуття спустошеності і ступенем позитивності сприйняття інших людей. Суб'єктивно самотні і суб'єктивно не самотні жінки відрізняються за всіма параметрам переживання самотності. Перші більшою мірою, ніж другі відчувають труднощі в спілкуванні, не довіряють оточуючим, віддають перевагу спілкуванню з самим собою. Вони частіше відчувають почуття спустошеності та страху в порівнянні з суб'єктивно самотніми жінками [4, с. 60].

Для порівняння звернемось до даних дослідження, проведеного Н. Романовою серед самотніх жінок Забайкалля, яке виявило, що відома подвійність в соціально-філософському осмисленні самотності як негативного стану людини, з одного боку, і позитивного, що приводить до особистісного зростання і кращого розуміння себе - з іншого, щодо самотніх жінок зникає, а феномен трактується однозначно як деструктивний стан і стає в ряд гострих соціальних проблем сучасного російського суспільства, оскільки стає дедалі розповсюдженим явищем у суспільстві [8, с. 8].

На підставі отриманих результатів авторського дослідження доходимо висновку, що з усієї вибірки 24,4% респондентів мають низький рівень самотності, тобто практично не відчувають себе самотніми, а 58,5% мають середній рівень, тобто періодично стикаються з проблемою самотності, в той час як 17,1% респондентів мають високий рівень самотності, тобто часто переживають і страждають від самотності. Таким чином, сумарна частка несімейних християн, котрі переживають проблему самотності ситуативно або дуже гостро, становить 76,6%.

Цікаво, що з тих, для кого проблема самотності є найбільш злободенною, частка чоловіків становить 30%, а жінок - всього 10%. Тоді як відсоток жінок, у яких середній рівень самотності вище, ніж у чоловіків - 64% і 50% відповідно. Кількісні показники людей з низьким рівнем самотності не суттєво відрізняються один від одного в залежності від статі (20% чоловіків і 26% жінок). Взагалі, за сумарними показниками високого і середнього рівня самотності чоловіки не набагато випереджають жінок (80% і 74% відповідно), що свідчить про те, що в цілому для чоловіків проблема самотності стоїть гостріше. Здавалося б, у чоловіків має бути менше проблем з пошуком супутниці життя: адже «за статистикою» одиноких жінок традиційно більше. Але у сильної половини людства є постійний страх відповідальності за сімейне життя, через що вони впадають в «сплячий режим» і переконують себе, що життя без жінок сповнене сенсу і ризику, а з жінками - банальне і сповнене витрат.

Показово, що отримані нами дані збігаються з результатами аналогічного дослідження, проведеного у 2005 році в Австралії. Зокрема, у вищезгаданому дослідженні стверджується: «існує помітний тендерний розрив в переживанні самотності серед дорослих чоловіків і жінок всіх вікових груп. Чоловіки, як правило, більш самотні, ніж жінки з раннього дорослого життя аж до глибокої старості. Вони частіше погоджуються з фразою: «я часто відчуваю себе дуже самотнім», «мені нема на кого спертися у важкі часи». І чоловіки рідше, ніж жінки, вважають, що «мають багато друзів» [11]. Наше дослідження тільки підтверджує цей факт, тому що 20% самотніх чоловіків у порівнянні з 9,7% жінок стверджують, що не мають друзів.

На думку Майкла Флада, який провів вищезгадуване дослідження серед самотніх чоловіків і жінок в Австралії, більш високий рівень самотності чоловіків пояснюється «гендерною відмінністю в сприйнятті підтримки. Так чоловіки, що живуть поодинці, відчувають менше соціальної підтримки від інших людей, ніж жінки, які живуть самі. Серед людей у віці від 25 до 44 років, чоловіки, які живуть самотньо, виявляють значно нижчі рівні підтримки і дружби, ніж чоловіки, які живуть з кимось в родині. Жінки, які живуть самі, і ті, хто живе з кимось в сім'ї, показують дуже схожі рівні підтримки і дружби. Іншими словами, тоді як навіть сімейні чоловіки, як правило, більш самотні, ніж жінки, які не мають власної сім'ї, ця різниця в рівнях самотності стає набагато більшою в разі, коли чоловіки живуть на самоті. Дані вказують на те, що чоловіки покладаються на своїх дружин або де-факто партнерів в емоційних та соціальних потребах в більшій мірі, ніж жінки, які використовують більш широкі джерела підтримки. Чоловіки у більшості сімейних пар мають набагато вищі рівні особистої підтримки, ніж чоловіки, які живуть окремо, але серед жінок такої відмінності не спостерігається. Іншими словами, чоловікам потрібні жінки більше, ніж жінкам потрібні чоловіки» [11].

Однак, існують і інші дослідження, що підтримують протилежну думку, стверджуючи, що загалом жінки більш гостро сприймають проблему самотності. Наприклад, Н. Цветкова, дослідуючи особистісні особливості самотніх жінокв Росії, стверджує, що «на відміну від чоловіків жінки за своєю природою більш чутливі і емоційні, тому більш болісно переживають самотність. І якщо чоловік може послабити душевний біль за допомогою іншої жінки, то жінці для цього потрібна інша любов [9, с. 61]. Такі жінки мають досить високий рівень саморозвитку, але з неабиякою часткою цинізму і агресивності; не позбавлені егоцентризму і наполегливості; емоційно незрілі; з невисоким рівнем соціально-психологічної адаптації; зі схильністю до брехні і пошуком соціального схвалення, вона перебільшує свої проблеми і перехоплює відповідальність; з комунікативною толерантністю до жінок і нетолерантністю до чоловіків [9, с. 65]. Однак, зауважимо, що у вище згадуваному дослідженні Н. Цвєткової брали участь лише жінки, тому твердження про те, що жінки сильніше страждають від самотності ніж чоловіки потребує більш глибокого порівняльного аналізу.

Слід зазначити, що у різних людей реакції на самотність різні. Одні скаржаться, наприклад, на відчуття печалі і пригніченості, інші - на страх і тривогу, треті повідомляють про гіркоту і гнів. Часто деякі люди не вважають себе самотніми, при цьому будучи такими, тому що відчувають труднощі з рефлексією або усвідомленням того, що вони насправді відчувають. Тому одне із запитань анкети було присвячене визначенню, так би мовити, «характеру» самотності за допомогою опису супроводжуючих самотність почуттів. З огляду на те, що самотність - поняття комплексне, воно часто супроводжується іншими переживаннями. Отже, респондентам було запропоновано вибрати декілька почуттів, якими ддя них супроводжується самотність. В результаті отриманих в ході авторського дослідження даних, можна зробити наступні висновкшнайчастіше самотність супроводжується відчуттям «залишеності, непотрібності, покинутості». Це переживання вибиралося більше, ніж половиною респондентів і часто описувалося як відчуття, що «життя, ніби, проходить повз», «що ти нікому не потрібен».Більше третини респондентів також вибирали почуття «безнадійності, відчаю, безвиході та безсилля» як неодмінного супутника самотності. На третьому місці стоїть почуття розчарування, воно згадується 30% респондентів як асоціативне переживання самотності.17% говорять про почуття «порожнечі», маючи на увазі не тільки спустошеність душі, а й відсутність значущого людини в житті або те, що «немає поруч людини, про яку можна було б дбати, кому можна було б присвячувати, віддавати себе».12% респондентів, кажучи про самотність, разом з тим відзначають і переживання почуття «сорому, провини, неповноцінності» або навіть «ненависті до себе».У 10% випадків переживання самотності асоціюється з такими почуттями, як «горе, туга, печаль», а також «гнів і образа». Для 7% респондентів самотність супроводжується відчуттям «жалості до себе»! зовсім невеликий відсоток респондентів вказують на наявність почуттів «страху» - 2%, ревнощів і заздрощів - також 2%.

Що стосується вікових характеристик, то виявляється, що найбільш самотніми себе відчувають саме люди середнього віку від 36 до 45 років, 50% з яких переживає цю проблему найбільш гостро, в порівнянні з іншими віковими категоріями.

Таким чином, тут ми спостерігаємо таку залежність показників рівня самотності від віку: досить серйозно проблема самотності сприймається людьми 17-25 років, що, можливо, пов'язано з певними ситуативними або особистісними факторами (наприклад, самооцінкою). Потім до 26-35 років проблема самотності трохи втрачає свою інтенсивність, що може бути пов'язано з самореалізацією, активністю християн в служінні, з наявністю друзів і певними надіями створити сім'ю. Однак з 36-45 років спостерігаємо знову різке зростання рівня самотності і загострення даної проблеми.На наш погляд, це пов'язано з почуттям розчарування і навіть горя, які виникають у людей цієї вікової категорії через несправджені надії на створення сім'ї. Дане припущення підтверджується і результатами наступних значимих кореляцій параметрів віку респондентів і почуттів, які супроводжують самотність. Справа в тому, що відповідно до результатів нашого дослідження, саме для людей середнього віку (36-45 років) характерно переживання почуття туги, смутку і горя через самотність (16,7% респондентів) в порівнянні з 6,3% 17-25 літніх і 7,7% 26-35 літніх. самотність чоловік віковий гендерний

Ці дані про вікові особливості у переживанні самотності чоловіками і жінками, в принципі, відповідають результатам вищезгаданого дослідження, проведеного Н. Романовою серед російських жінок. Вона стверджує, що «в молодших вікових групах соціально- психологічний стан жінок дещо кращий. Разом з тим, 40% жінок у віці до 25 років, постійно відчувають два і більше із зазначених негативних почуттів («Нікого не хвилює, що зі мною відбувається», «почуття, що так далі жити не можна» і «несправедливості того, що відбувається навколо») - це досить високий показник [8,с. 131].

Що стосується інших почуттів, які супроводжують самотність, тонайбільш поширеним і всеохоплюючим переживанням, що супроводжує самотність, характерним для всіх вікових категорій, є відчуття «залишеності, непотрібності», яке виникає у 62,5% християн від 17 до 25 років, у 53,8% людей 26-35 років, і у 33,3% людей середнього віку. Зазначимо, що тут спостерігається зворотна яскраво виражена залежність, яка вказує на те, що з віком відчуття непотрібності виникає рідше, що пов'язано, мабуть, з тим, що люди середнього віку, незважаючи на відсутність сім'ї, мають більше професійного та життєвого досвіду і тому краще справляються із завданням самореалізації, ніж представники молодших вікових категорій.

Подібна кореляція помітна і щодо переживання почуття порожнечі, спустошеності, яке часто описується респондентами як «відсутність значущих людей», і як стан, коли «немає про кого піклуватися». Виявляється, що це почуття часто супроводжує самотніх людей 17-25 років (25%), але з віком поступово йде на спад: воно з'являється в 23% випадків у людей 26-35 років і 17% у людей старше 35 років. Цікаво, що для будь-якого віку самотність часто асоціюється з почуттям розчарування (37% людей 17-25 років, 23% - 26-35, і чверті людей старше 35 років). Стосовно цього дослідник О. Зінченко стверджує, що на переживання стану самотності впливають не стільки реальні відносини, скільки ідеальне уявлення про те, якими вони повинні бути. Самотність призводить до фрустрації потреби в саморозкритті. Якщо людина не розкривається нікому з близьких людей, це істотно підриває її психічне здоров'я [3].

Стосовно тендерних особливостей в сприйнятті почуття самотності чоловіками і жінками, то значущі відмінності спостерігаються в переживанні своєї неповноцінності, ущербності, почуттясорому й заздрості. Виявляється, що 10% чоловіків, причому тільки старше 35 років, переживають ці почуття у зв'язку зі своїмодиноким життям, тоді як подібні почуття не переживає жоднаізсамотніх жінок в будь-якому віці. Однак таке почуття як «жалість до себе» у зв'язку з самотністю відчувають 10% жінок, причому переважно після 25 років, тоді як чоловіки в будь-якому віці не співвідносять це переживання з самотністю ніколи.

На підставі отриманих даних також можна стверджувати, що існують деякі суттєві відмінності і в тому, якого типу самотність переважно переживають чоловіки і жінки. По-перше, з отриманих нами результатів видно, що практично всі середні показники самотності у чоловіків вище, що ще раз доводить, що, загалом, чоловіки більше страждають від самотності, ніж жінки. По-друге, звертає на себе увагу той факт, що 28% чоловіків в порівнянні з трьома відсотками жінок переживають саме духовний тип самотності (див. табл. 1). Наприклад, чоловіки в 10 разів більше вибирали фразу, що «люди часто навколо мене, але не зі мною» і «таке відчуття, що люди часто уникають мене» (коефіцієнт R Пірсона- ,393 і ,361).

Отже, у переживанні емоційної самотності між чоловікамита жінками статистично значущих стійких відмінностей знайдено не було. Натомість в переживанні комунікативної самотності показники чоловіків знову істотно випереджають жіночі. Наприклад, із фразою «Мої стосунки з іншими людьми часто можна назвати поверхневими» погоджувалися 50% чоловіків і лише 19% жінок (коефіцієнт Пірсона- ,332). Це може свідчити про те, що чоловіки в своєму спілкуванні з іншими людьми воліють застосовувати статусний підхід і більш обережні в побудові глибоких близьких взаємин. Також із твердженням «Мені не вистачає спілкування з представниками протилежної статі» погоджувалися в два рази частіше чоловіки, ніж жінки, що свідчить про те, що в середньому у чоловіків негативне, нетерпиме ставлення до самотності виражається яскравіше, ніж у жінок.

Існує розповсюджена думка,що шлюб пропонує певний ступінь захисту від самотності. Але висновки з дослідження, проведеного Є. В. Зінченко і колег, вказу ють,щонайбільшимпровісником самотності для жінок є наявність досвіду домашнього насильства в поточних відносинах і, навпаки, нижчий ризик самотності пов'язаний з гармонійними стосунками в сім'ї і можливостями для соціальної взаємодії з відповідною групою значимих людей поза межами сім'ї [4, с. 93].

Висновок

Виявлено взаємозв'язок рівня і типу самотності з віковими та тендерними характеристиками чоловіків і жінок; виявлено і пояснено більш високий рівень почуття самотності у чоловіків у міру дорослішання. Доведено зв'язок між самотністю і особистісними особливостями, такими, як депресивність, тривожність, низька сформованість смисло-життєвих орієнтацій та ціннісної сфери, які характерні для чоловіків з більш високим рівнем переживання почуття самотності [5, с. 165], та сором'язливість, занижена самооцінка, нетолерантність до чоловіків, та несформовані комунікативні навички, що характерні для самотніх жінок. Часто як для чоловіків, так і для жінокпереживання самотності через свою безшлюбність переростає в «ідею фікс» [10], нав'язливий хворобливий стан, який відштовхує від них людей і загострює переживання самотності.

Список використаних джерел

1. Вейс Р. С. Вопросы изучения одиночества // Лабиринты одиночества. -М.: Прогресс, 1989. -С.114-128.

2. Водопьянова Н. Е. Психология стресса. - СПб.: Питер, 2009. -336 с.

3. Зинченко Е. В. Самораскрытие и психическое здоровье личности // Известия ЮФУ. Технические науки. - 2005. - №7 (51). - С.98-99.

4. Зинченко Е. В., Рудя И. А. Субъективное ощущение одиночества у женщин. Северо-Кавказский психологический вестник. - 2015. -№13/4. -С.58-60.

5. Матвеева И. А., Энгельгардт Е. Е.Личностные особенности мужчин с разной выраженностью чувства одиночества // Научные исследования выпускников факультета психологии СПбГУ / Под ред. А. В. Шаболтас. -СПб.: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 2013. -290 с.

6. Платонова С. О. Подолання суб'єктивного відчуття жіночої поодинокості в молодшому зрілому віці засобами психокорекції.

7. Романова Н. П. Социально-философский анализфеномена одиночества И Вестник ЧитГУ. -2010.-№1(58).-С.145.

8. Романова Н. П. Социальный статус одиноких женщин в современном российском обществе: теоретико-методологический анализ: на материалах Забайкалья. Дисс. Улан-Удэ. - 2006. -322 с.

9. Цветкова Н. А. Личностные особенности одиноких женщин, обращающихся за психологической помощью і і Женщина в российском обществе. -2014.- №3. - С.61-72.

10. Шевченко В. И., Михеева А. Р. Одинокие женщины среднего возраста: самовосприятие и восприятие другими женщинами // Вести. Новосиб. гос. ун-та. Серия: Социально-экономические науки. - 2014. - Т.14, Вып.1. - С.192-201.

11. Vejs R. S. Voprosy izuchenija odinochestva і і Labirinty odinochestva. - M.: Progress, 1989. - S.114-128.

12. Vodop'janova N. E. Psihologija stressa. - SPb.: Piter, 2009. - 336 s.

13. Zinchenko E. V. Samoraskrytie і psihicheskoe zdorov'e lichnosti ll Izvestija JuFU. Tehnicheskie nauki. - 2005. - №7 (51).- S.98-99.

14. Zinchenko E. V., Rudja I. A. Sub#ektivnoe oshhushhenie odinochestva u zhenshhin. Severo-Kavkazskij psihologicheskij vestnik. -2015.-№13/4.-S.58-60.

15. Matveeva I. A., Jengel'gardt E. E. Lichnostnye osobennosti muzhchin s raznoj vyrazhennost'ju chuvstva odinochestva // Nauchnye issledovanija vypusknikov fakul'teta psihologii SPbGU / Pod red. A. V. Shaboltas. - SPb.: Izd-vo C.-Peterb. un-ta, 2013. - 290 s.

16. Platonova S. O. Podolannja sub'jektyvnogo vidchuttja zhinochoi' poodynokosti v molodshomu zrilomu vici zasobamy psyhokorekcii'.

17. Romanova N. P. Social'no-filosofskij analiz fenomena odinochestva ll Vestnik ChitGU. - 2010. - №1 (58). - S.145.

18. Romanova N. P. Social'nyj status odinokih zhenshhin v sovre- mennom rossijskom obshhestve: teoretiko-metodologicheskij analiz: na materialah Zabajkal'ja. Diss. Ulan-Udje. - 2006. -322s.

19. Cvetkova N. A. Lichnostnye osobennosti odinokih zhenshhin, obrashhajushhihsja za psihologicheskoj pomoshh'ju // Zhenshhina v rossijskom obshhestve. -2014.- №3. - S.61-72.

20. Shevchenko V. I., Miheeva A. R. Odinokie zhenshhiny srednego vozrasta: samovosprijatie і vosprijatie drugimi zhenshhinami // Vestn. Novosib. gos. un-ta. Serija: Social'no-jekonomicheskie nauki. - 2014. -T.14,Vyp.l.-S.192-201.

21. Flood M. Mapping Loneliness in Australia. The Australia Institute Discussion Paper, Number 76. February, 2005.

22. Chornobai V. A., postgraduate student of the Department of Cultural Studies, National Pedagogical Dragomanov University (Ukraine, Kyiv), lerachern@icloud.com

Размещено на Allbest.ru