Гра масками як форма екзистенціальної свободи

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 130.2

Гра масками як форма екзистенціальної свободи

Бабіна С.І.,

кандидат філософських наук, доцент кафедри філософських та соціальних наук, Київський національний торговельно-економічний університет (Україна, Київ), babina.svet@ukr.net

Метою статті є розкриття гри масками в сучасному суспільстві як форми екзистенціальної свободи. Маска показана як свідомо конструйований образ людини для репрезентації Я в соціумі. Досягненню поставленої в статті мети допоміг екзистенціальний підхід. Реалізації цього підходу сприяло використання загально-філософських методів аналізу і синтезу. Теоретичною основою статті стали сучасні філософські дослідження, присвячені темі «гри» та «homo ludens». У статті гру розглянуто у філософському ракурсі, розкрито її екзистенціальний аспект. Гру масками-образами проаналізовано як форму екзистенціальної свободи, як творчий індивідуальний засіб буття особистості в сучасному суспільстві. Зроблено висновок, що гра масками -- це мистецтво дистанціюється від соціальних ролей та бути незалежним перед соціальним простором, це вміння відкриватися світу Можливого як здатність бути Іншим, бути відповідальним перед собою за себе щоразу як Іншого, розширювати межі самовияву (людини та творчо розкривати нові «грані» власного Я.

Ключові слова: маска, гра, гра масками, свобода, Я, Інший.

гра маска екзистенціальний соціум

Babina S. Candidate ofPhilosophical Sciences,Associate Professor ofthe Department ofPhilosophic and Social Sciences, KyivNational University ofTrade and Economics (Ukraine, Kyiv), babina.svet@ukr.net

A game of masks as a form of existential freedom

The aim ofthe article is to re-veal the game of masks in modem society as a form of' existential freedom. The mask is shown as a deliberately designed image of a personfor the representation ofthe I in the society. The existential approach helped to achieve the goal ofthe article. The use of general philosophical methods analysis and synthesis has contributed to the implementation of this approach.Modern filosofical researches, devoted to the thieme «the game» and «homo ludens», have become the theoretical basys ofthe article. In the article the game is considered in a philosophical foreshortening, its existential aspect is revealed. Playing masks-- images is analyzed as a form of existentialfreedom, as a creative individual way of being an individual in modern society. It is concluded that the game of masks is the art of distancing oneselffrom social roles and being independent in theface of social space, this is the ability to open to the world Possible as the ability to be the Other, to be responsible to yourselfforyour own behaviour each time as the Other, to expand the boundaries ofthe person's self-expression and reveal creatively new sides ofhis own personality.

Keywords: mask, game, game *with masks,freedom, I, the Other.

Після опублікування роботи Й. Хейзінги «Ното Ludens» [1] гра міцно закріпилася як регулятор соціальної поведінки, а домінуючою особливістю сучасного «суспільства спектаклю» стала ігрова складова [2]. В умовах інформаційного суспільства «мистецтво жити» для багатьох людей - це і «мистецтво грати в житті». Це вказує на актуальність продовження досліджень феномена гри та «людини, яка грає».

У філософії існує велика кількість інтерпретацій феномена гри. Згідно Й. Хейзінги, гра є базовою формою розвитку культури [1, с. 61], за Е. Фінком гра є одним із феноменів людського буття [3]. Серед сучасних Грунтовних досліджень феномена гри, слід зазначити дисертаційні роботи вітчизняних науковців. Аналіз гри як проблеми філософської антропології досліджував К. Б. Сігов [4]. Методологічному аспекту аналізу гри як соціально-філософської проблеми присвячена робота М. І. Бойченка [5]. Я. М. Білик досліджував ігровий феномен в культурі [6]. Тему гри та комунікації в соціальній віртуальній реальності розглянуто в дисертації О. О. Сотникової [7]. Тоталлогічний вимір феномена гри проаналізовано в роботі Г. В. Радіонової [8]. Ігрову концепцію культури в українському контексті дослідив О. Е. Павленко [9]. Соціально-філософському аналізу багатомірності рольової реальності присвячено дослідження Н. С. Корабльової [10; 11].

Серед Грунтовних досліджень зарубіжних авторів, присвячених грі, - це оригінальна філософська концепція гри Л. Т. Ретюнських [12], дослідження «гри у просторі серйозного» Т. А. Апінян [13], дослідження ролі гри у стратегіях соціальної ідентифікації І. В. Кузіна. Лудологічна проблематика представлена також у статтях сучасних зарубіжних науковців: С. Корнєва, М. В. Восканян [16; 17], О. Л. Яковлевої [18; 19], С. С. Аванесова та Є. І. Спешилової [20; 21], Л. О.Бєляєвої та О. М. Новикової [22], А. П. Краснопольської [23], Н. А. Нохріної [24], Н. Л. Вігель [25], Ф. Г. Емельянова та В.П. Шалаева [26] тощо.

Однак, незважаючи на те, що тема гри є достатньо розробленою в сучасний вітчизняній та світовій філософській думці, є необхідність її подальшого вивчення. Простір гри є багатомірним, що обумовлює широту її прояву: від святкової сфери до сфери повсякдення, від гри в масці до гри масками-образами [27]. Недостатньо вивченим у філософії залишається простір гри як форми екзистенціальної свободи, який розглянутий через один з атрибутів гри - маску-образ.

Мета статті - розкрити гру масками в сучасному суспільстві як форму екзистенціальної свободи. Для досягнення поставленої мети нам необхідно визначити значення маски в просторі «гра в житті». Тому термін «маска» в статті ми будемо розуміти як свідомо конструйований образ людини, тотожній театралізованій поведінці.

Сучасні теоретики концепції гри констатують, що гра - це соціальний феномен, у грі виражається людська сутність, позиція в бутті. Я. М. Білик вважає одним з головних аспектів ігрового феномена екзистенціальний - «гра виступає маніфестацією сутності людини» [6, с. 4]. К. Б. Сігов зазначає, що «людина поза грою і людина в грі - це позиції в бутті, які принципово відрізняються» [28, с. 43]. Дійсно, грати - це означає усвідомлювати і відчувати себе саме граючим. Л. Т. Ретюнских виділяє три рівні: емпіричний, екзистенціальний і комунікативний, в яких розгортається гра як цілісна форма людської буттєвості, суб'єктом якої завжди є людина в усій сукупності своїх соціально- психологічних та екзистенціальних характеристик, що оцінює ті чи інші феномени буття як ігрові з позицій «зсередини» [12, с. 243]. Екзистенціальний рівень буття гри Л. Т. Ретюнских визначає як «комплекс переживань, почуттів, думок, які оцінюють певний момент буття як гру» [там само, с. 6]. Тобто гра як екзистенційне буття завжди є усвідомленим, відчутим і оціненим.

Гра, як позиція в бутті, вводить людину в соціальний простір, задає роль, правила, сценарій, допомагає проникнути в сенс свободи і відповідальності за роль. Гра, театральність є не тільки бажання грати роль в житті, але також бажання охороняти себе від навколишнього світу, залишитися самим собою в глибині. Гра -- це й бажання бути іншим, але не тільки в рольовому, а Іншим і в більш глибокому розумінні.

К. Б. Сігов пише, що «в грі виявляється фундаментальна здатність людини - здатність відкриватися світові можливого», яка не зводиться до ментальних, психічних або фізичних властивостей людини, так як тут мова йде «про гру всієї людини, взятої в особливому модусі-людини за-даної» [28, с. 35]. Причому структура за-даної людини та її завдання конституюється світом можливого. Здатність розкриватися світу можливого властива кожній людині. «Гра як відкрита форма спілкування зі світом можливого виявляє в людині її глибинну за-дану іпостась, вивільняє людину можливу...» [там само, с. 40].

На думку М. Епштейна гра - це «діяльність у сфері можливого», у світі можливостей «людина може відрізнятися від себе, не стаючи при цьому реально іншою людиною» [29,с.180]. Можливе як ідея можливого Я може бути трактовано як потенціювання особистості. «Я можу бути, і це «можу» зберігається під оболонкою будь-якого «я є»». Особистість - можливість самої себе, яка не вичерпується будь-якою самореалізацією. Більш того, кожна така самореалізація ірреалізує Я, відсуває його вглиб власних можливостей. Я - це вічна нездійсненність...» [30,с. 154].

Саме відкритість гри простору Можливого забезпечує людині вихід за межі наявної самототожності. У процесі гри актуалізуються можливі іпостасі особистості. Гра відкриває перед людиною світ Можливого (частиною якого і є всілякі маски), але також забезпечує можливість здобуття нової, раніше не проявленої самості. Людина у грі може розкривати свою сутність. Маски, які розігруються у грі, значно розширюють межі самовияву. Ігрова свобода виступає як шлях подолання наявного буття, вихід з нього, без його руйнування й знищення, бо «гра - це одномоментне перебування в двох станах особистості, ігрове подвоєння особистості, в якому ігрове Я не підміняє справжнє, але доповнює його» [12, с. 113-114, 168]. У грі суб'єктивно людина відчуває можливість реалізуватися так, як цього ніколи раніше не бувало, і як це було б на перший погляд неможливо в його житті. Простір, який конституюється у процесі гри, є не що інше, як простір свободи для екзистенціального руху. А вже вибір стоїть за людиною. Залежно від різних виборів особистість проявиться тим чи іншим чином, знайде той чи інший образ.

Гра, якою суб'єкт керується, проживаючи своє життя, постає як форма екзистенціальної свободи. «Те, чим ми можемо бути і що ми можемо робити, в будь- якому випадку обмежено умовами, які створені не нами, та нав'язані нам книгою світу. І все ж навіть у цих межах наша свобода реальна ... » [31, с. 343]. На відміну від модерну, який мав у своїй основі необмежене поняття свободи, постмодерн, на думку В. Г. Табачковського, Грунтується на уявленні про свободу як перш за все особистісний вибір [32, с. 409]. Для кожної людини існують певні моменти свободи - ситуації, коли вона має шанс зробити унікальний, ніким не передбачений акт. «Вибір як крок за себе є крок до себе в здійсненості. Вибір демонструє рух в статиці: нічого, здається, не змінюється, але додається виконаність буттям. Виконати себе - це бути у бутті самому по собі, у бутті самого себе. Бути - це діяти, вчиняти, це бути обраним в своєму виборі» [14, с. 265]. Проектуючи бажаний образ, людина йде на ризик вибору, перекресливши всі інші можливі варіанти. Обирати, створювати модель власного буття завжди важко. У будь-якій ситуації індивід має альтернативи вибору, тому він до певної міри є вільним. Багато хто віддає перевагу відмовитися від свободи вибору, слідуючи запропонованим соціумом «схемам», які спрощують дійсність. Але це також є вибір.

Часто людиною обирається дійсність das Man (М. Гайдеггер), в якій виявляється проблема соціального як знеособленого анонімного простору [33]. Потрапляючи в простір публічного (das Man), який визначає повсякденності спосіб бути, Я, на думку М. Гайдеггера, піддається знеособленню, вдягає безликі «нав'язуванні» маски. Людина, впадаючи в усереднене існування, втрачає відчуття своєї «справжності» і поглинається повсякденністю, причому «середина ... стежить за всяким винятком, який вибивається» [там само, с. 127]. Індивід, який розчинений у «середовищі» «вже сам не мислить себе поза державною та колективною тотальністю, стає якимось уривком тоталітету» [34, с. 57]. В результаті Я втрачає свою одиничність, стаючи анонімним, відчуженим. «Людино-самість всього голосніше і частіше говорить Я-Я, бо, по суті, вона не є власне вона сама і ухиляється від власної здатності-бути» [33, с. 322].

Звернення до ідей М. Гайдеггера дозволяє уявити таку картину соціального простору (das Man), в якому Я спочатку приймає за свій власний, притаманний цьому простору стан знеособленості. Усвідомивши ж це своє становище, що приводить Я до відсутності свого обличчя, індивідуальності, Я змінює стратегію, перетворюючи маску в засіб захисту особистого простору, в якому може виникнути своє власне обличчя. Маска дозволяє віддати себе, водночас зберігаючи себе, так як потреба вдягнути маску виникає в момент усвідомлення невідповідності реального Я належному Я. Лише гра як принципова позиція в бутті виступає способом зберегти особистий простір. Маска і власна гра Я з маскою стає протистоянням іншим як головний конституюючий момент самості Dasein, бо Я усвідомлює небезпеку прямого ототожнення зі світом das Man. Маска дозволяє людині в просторі публічного не бути поглинутою грою готових асоціацій, готових сцен, закладених самим цим простором, дозволяє людині зберегти свої власні, конкретні можливості. Суб'єкт починає грати зі своєю соціальною роллю, зі своєю соціальною маскою, з тим, ким його вважають, ким його хочуть бачити, він цілеспрямовано «входить» у ці ролі, зберігаючи по відношенню до них суб'єктивну дистанцію, перетворюючи маску в засіб приховування свого буття в соціальному просторі.

С. Корнєв пропонує як альтернативу «безликого існування» в сучасному «суспільстві спектаклю» стратегію «перпендикулярного існування я», ігрову за своєю суттю, яка дозволяє жити в соціумі, але бути вільним від нього [15, с. 7]. Суть стратегії «тотального развтілення» (як своєрідного «мистецтва жити») в світі спектаклю - «не дати перетворити себе в об'єкт, щось однозначне і зручне для опису» [там само, с. 9]. Цей принцип - «уникнення всіляких ярликів» - кращий для будь-якої публічної діяльності в сучасному світі. Щоб тебе сприймали не через призму твого іміджу - однієї застиглої маски - потрібно самому, вважає С. Корнєв, активно руйнувати сформований імідж, який склався. Ця стратегія передбачає невичерпну багатоликість суб'єкта, користування відразу всіма масками, знайденими в світі спектаклю. Керуючись цією життєвою стратегією, кожну з масок індивід повинен розглядати як засіб для вторгнення в світ спектаклю. Людина повинна володіти відразу всіма масками і ролями настільки природньо, наскільки вони відповідають її власній логіці вчинків, і при цьому, під кожною з цих масок вміти залишитися самою собою. Власна гра його Я з маскою є захист від загрози бути втраченим, маска дозволяє залишитися вірним собі. «Стратегія развтілення» - це, за С. Корнєвим, розмивання власного образу. Вона необхідна для того, щоб сприйняття людини іншими не вписувалося в призму якоїсь однієї установки, щоб уникнути попадання «в класифікаційні ячейки спектаклю» і «зберегти за собою свободу переміщення в цьому просторі» [15, с. 9].

За допомогою низки масок людина вислизає з-під визначень, вона поспішає скоріше надіти іншу маску, щоб не бути визначеною. Розмивання власного образу народжує абсолютну невразливість, тоді сприймаючи суб'єкта, бачать тільки безліч масок, під якими не кожному дано побачити справжнє - динаміку руху [там само, с. 10]. Суб'єкт переходить від маски до маски, змішуючи і зіштовхуючи їх між собою, показуючи тільки зовні підпорядкування системі соціальних означаючих. Відповідно до цієї стратегії діє суб'єкт з-під маски, а не його маска сама по собі. Саме тому, що суб'єкт здатний змінювати маски і під кожною з них він може залишатися самим собою, він більш не є складовою частиною соціального спектаклю. Хоча небезпека - зростися з однією з масок, ототожнити себе з нею залишається.

«Феномен маски містить у собі подвійність: штучне приховування неприхованості і природну гру, що стала мистецтвом, гру самої неприхованості з собою через приховування, гру, яка створює нерозривний зв'язок неприхованості-приховування» [14, с. 19]. На думку С.Корнєва: «Сьогодні будь-яка роль, будь-яка маска, будь-яка статична конфігурація масок - об'єкт симуляції. Справжнє проявляє себе в певному русі від маски до маски, як закон зміни масок, що надає їм нового змісту» [15, с. 11]. С. Корнєв вважає, що радикальне позбавлення від будь-якого однозначного образу, рух від маски до маски, але на цей раз не для того, щоб заплутати інших, а щоб допомогти собі - це єдина розумна стратегія самозахисту в світі спектаклю [там само с. 11], в якій гра масками є проявом турботи про власне існування у «світі ролей».

Набуття стійкого внутрішнього світу в душі при одночасній його рухливості розчиняє страх втрати себе в наборі масок, які освоєні в житті, так як ці маски - це власні маски. Описуваний суб'єкт ототожнює себе з процесом руху крізь ці маски, який вибудовує їх у певну єдність. Тобто суб'єкт виступає як «суб'єкт в процесі» (Ю. Крістєва), він постає в екзистенціальній динаміці [35]. Випадковість, вважає І. В. Кузін, що здійснюється в грі масок, «робить такий поворот, в якому зав'язується незворотня історія, яка визначає особистісне буття, а то, що відбувається випадково, буває вирішальною миттю нашого подальшого буття, і гра відкриває доступ до розуміння сутності випадковості і долі» [14 с. 183-184]. Особистість, яка здійснюється як закон руху через маски, несе перед собою відповідальність за свій «шлях», за себе кожен раз як Іншого. Цей рух змінює самі маски, разом з дискурсами, в які вони вбудовані, оскільки надає їм нові функції, не передбачені у вихідному проекті. Доведена до логічного завершення, ця життєва стратегія як процес екзистенціального розкриття суб'єкта може привести людину до самої себе і подарувати їй неповторну єдність особистості.

Життя як мистецтво балансування на межі гри і серйозного «не зводиться до звичайної «постмодерністської» гри у зміну масок, оскільки суб'єкт вживається в кожну з масок з повною серйозністю, - він використовує їх не стільки для гри, а для того, щоб за допомогою гри проявити, пробудити якісь риси власної особистості» [15, с. 7]. «Досвід аутентичної гри - це відліт від самості, її «обігравання»; в своєму прагненні вийти за будь-яку даність, за будь-яке зручне готове уявлення про саму себе людина не «втікає від себе», але якраз наближається до свого єства, до своєї динамічної за-даності» [34, с. 55].

Таким чином, людина в сучасному суспільстві використовує гру масками, щоб пристосуватися або протистояти певним ситуаціям, в яких їй трапляється опинятися, як відсіч прагненням нівелювати індивідуальне. Гра масками як форма екзистенціальної свободи проявляється як свідоме подвоєння світу, яке дає можливість безперешкодного переходу з однієї маски- образу в іншу. Проявом екзистенціальної свободи є вміння відкриватися світу Можливого, здатність бути Іншим, здатність бути відповідальним перед собою за себе щоразу як Іншого. Залежно від різних виборів ситуативних форм представленості, особистість проявляється тим чи іншим чином, розкриваючись в розмаїтті масок.

Гра масками як мистецтво дистанціюватися від соціальних ролей стає індивідуальним засобом буття людини в соціальному просторі. Маска і, в цілому, ситуація гри масками-образами - це власний, індивідуальний, творчий засіб набуття людиною самості, в якому творчо розкриваються нові «грані» власного Я.

Список використаних джерел

1. Хёйзинга Й. Homo Ludens. - М.: Издательская группа «Прогресс», «Прогресс - Академия», 1992. - 464 с.

2. Дебор Г. Общество спектакля. Пер с фр. С. Офертас с М. Якубович. -М.: Издательство «Логос», 2000. - 184 с.

3. Финк Э. Основные феномены человеческого бытия // Проблемы человека в западной философии. - М, 1998. - С.357-402.

4. Сигов К. Б. Игра как проблема философской антропологии: автореф. дисс. ... канд. филос. наук: спец. 09.00.01 «Диалектический и исторический материализм» / К. Б. Сигов. - К., 1990. - 18 с.

5. Бойченко М. І. Гра як соціально-філософська проблема (методологічний аспект аналізу): Дис. ... канд. філос.. наук: 09.00.03 / Київський ун-т ім. Т. Шевченка. - К., 1997. -189 с.

6. БіликЯ. М. Ігровий феномен в культурі: Автореф. дис. ... д- ра філос. н.: 09.00.04 / ХНУ ім. В. Н. Каразіна. - X., 1999. - 26 с.

7. Сотникова О. О. Гра та комунікація в соціальній віртуальній реальності: Автореф. дис... канд. філософ, наук: 09.00.03 /О. О. Сотникова; Харк. нац. ун-т ім. В. Н. Каразіна. -X., 2005. -17 с.

8. Радіонова Г. В. Тоталлогічний вимір феномена гри: автореф. дис. ... канд. філос. наук: 09.00.03 / Г. В. Радіонова; Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова. -К., 2010. -18 с.

9. Павленко О. Е. Ігрова концепція культури: український контекст: дис. ... канд. філософ, наук: спец.: 09.00.12 - «українознавство (філософські науки)» / О. Е. Павленко. - Київ, 2012. - 197 с.

10. Корабльова Н. С. Багатомірність рольової реальності: ролі і маски - лик та личина. - X.: ХНУ, 2000. - 288 с.

11. Корабльова Н. С. Багатомірність рольової реальності: соціально-філософський аналіз: Дис. ... докт. філос. н.: 09.00.03. - X., 2000. - 406 с.

12. Ретюнских Л. Т. Философия игры. - М.: Вузовская книга, 2002.-255 с.

13. Апинян Т. А. Игра в пространстве серьезного: Игра, миф, ритуал, сон, искусство и другие / Т. А. Апинян; С.-Петерб. гос. консерватория, Ин-т народов Севера Рос. гос. пед. ун-та. - СПб.: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 2003. - 398 с.

14. Кузин И. В. Маски субъекта: Стратегии социальной идентификации. - СПб.: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 2004. -312 с.

15. Корнев С. Имидж в эпоху спектакля // HNA4E. - 2001. - №4.-С.6-11.

16. Восканян М. В. Homo informaticus и homo ludens: игра в культуре информационного общества // Вопросы культурологии. - 2008. - №11. - С.17-22. [Электронный ресурс]. - Режим доступа: https://elibrary.ru/item.asp7idM2839413

17. Восканян М. В. Игра в индивидуализированном обществе // Общественные науки и современность. - 2009. - №2. - С.170-176. [Электронный ресурс]. - Режим доступа: https://elibrary.ru/contents. asp?id=33275899

18. Яковлева Е. Л. Игра - уникальный феномен культуры // Вестник Оренбургского государственного университета. - 2010.

19. №7 (113). - С.150-155. [Электронный ресурс]. Режим доступа: https://cyberleninka.rU/article/v/igra-unikalnyy-fenomen-kultury

20. Яковлева Е. Л. Многообразные облики игры: попытка философского осмысления // Азимут научных исследований: педагогика и психология. - 2014. - №3. - С.87-90. [Электронный ресурс].-Режим доступа: https://elibrary.ru/contents.asp?id=34033338

21. Аванесов С. С., Спешилова Е. И. Антропология игры // Вестник Томского государственного педагогического университета (TSPU Bulletin). - 2012. - №4 (119). - С.208-213. [Электронный ресурс]. - Режим доступа: https://cyberleninka.ru/article/v/ antropologiya-igry

22. Спешилова Е. И. Человек играющий: экзистенциальный проект//ВестникТГПУ (TSPUBulletin).-2015.-№5 (158).-С.177- 180. [Электронный ресурс]. - Режим доступа: https://cyberleninka.ru/ article/v/chelovek-igrayuschiy-ekzistentsialnyy-proekt

23. Беляева Л. А., Новикова О. Н. Игра как способ конструирования личностной идентичности // Образование и наука. - 2012. - №5 (94). - С.73-82. [Электронный ресурс]. - Режим доступа: https:// doi.org/10.17853/1994-5639-2012-5-73-82

24. Краснопольская А. П. Трансформация игровых стратегий в постнеклассической парадигме культуры // Вестник московского государоственного университета культуры и искусств. - 2012.

25. №1 (45). - С.56-61. [Электронный ресурс]. - Режим доступа: https://cyberleninka.ru/article/v/transformatsiya-igrovyh-strategiy-v- postneklassicheskoy-paradigme-kultury

26. Нохрина Н. А. Феномен двойственности игры: игра как становление или утрата индивидуальности // Вестник ЮУрГУ. - 2012. - №4. - Серия «Психология», Вып.19. -С.20-25. [Электронный ресурс]. - Режим доступа: https://vestnik.susu.ru/psychology/article/ view/1076/1049

27. Вигель Н. Л. Человек - «играющий герой» эпохи постмодерна // Гуманитарные и социально-экономические науки. - 2015. - №1. - С.42-45. [Электронний ресурс]. - Режим доступа: https://gsen.sfedu.rU/rus/issues/2015/l/

28. Емельянов Ф. Г., Шалаев В. П. Игра в пространстве самоидентификации и идентичности человека в обществе постмодерна // Вестник Московского государственного университета культуры и искусств. - 2015. - №5. - С.121-125. [Электронный ресурс]. - Режим доступа: https://cyberleninka.ru/ article/v/igra-v-prostranstve-samoidentifikatsii-i-identichnosti- cheloveka-v-obschestve-postmodema

29. Сєроштан С. І. (Бабіна С. І.) Маска у просторі гри II Науковий вісник. Серія «Філософія» / Харк. нац. пед. ун-т ім. Г. С. Сковороди. -Харків: ХНПУ, 2006. -Вип.22. - С.23-29.

30. Сігов К. Б. Людина поза грою і людина, що грає. Вступ до філософіїї гри. Стаття перша // Філософська і соціологічна думка. - 1990.-№4.-С.28-43.

31. Эпштейн М. Н. Философия возможного. - СПб.: Алетейя, 2001. - 334 с.

32. Тульчинский Г. Л. Постчеловеческая персонология // Проективный философский словарь: Новые термины и понятия / Под ред. Г. Л. Тульчинского и М. Н. Эпштейна. - СПб.: Алетейя, 2003.-С.310-314.

33. Аббаньяно Н. Структура экзистенции. Введение в экзистенциализм. Позитивный экзистенциализм и другие работы. Пер. с итал. А. Л. Зорина. - СПб.: Изд-во «Алетейя». - 506 с.

34. Табачковський В. Г. Полісутнісне homo: філософсько- мистецька думка в пошуках «неевклідової рефлексовності». - К.: Видавець ПАРАПАН, 2005. - 432 с.

35. Хайдеггер М. Бытие и время. Пер. с нем. В. В. Бибихина. - СПб.: Наука, 2002.-45ІС.

36. Сігов К. Б. Людина поза грою і людина, що грає. Вступ до філософіїї гри. Стаття друга // Філософська і соціологічна думка. - 1990.-№10.-С.44-59.

37. Сєроштан С. И. (Бабина С. И.) Маска в «вечном возвращении» к себе // Вісник Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна, серія: філософія. Філософські перипетії. - Харків: ХНУ. - 2009. - №877. -Вип.41.-С.197-202.

References

1. Hjojzinga J. Homo Ludens. -M.: Izdatel'skaja grappa «Progress», «Progress - Akademija», 1992. - 464 s.

2. Debor G. Obshhestvo spektaklja. Per s fr. S. Ofertas s M. Jakubovich. -M.: Izdatel'stvo «Logos», 2000. - 184 s.

3. Fink Je. Osnovnye fenomeny chelovecheskogo bytija // Problemy cheloveka v zapadnoj filosofii. - M, 1998. - S.357-402.

4. Sigov К. B. Igra kak problema filosofskoj antropologii: avtoref. diss. ... kand. filos. nauk: spec. 09.00.01 «Dialekticheskij і istoricheskij materializm» l К. B. Sigov. -K., 1990. - 18 s.

5. Bojchenko M. I. Gra jak social'no-filosofs'ka problema (meto- dologichnyj aspekt analizu): Dys. ... kand. filos.. nauk: 09.00.03 / Kyi'vs'kyj un-t im. T. Shevchenka. - K., 1997. -189 s.

6. Bilyk Ja. M. Igrovyj fenomen v kul'turi: Avtoref. dys. ... d-ra filos. n.: 09.00.04/HNU im. V. N. Karazina. -H., 1999. - 26 s.

7. Sotnykova O. O. Gra ta komunikacija v social'nij virtual'nij real'nosti: Avtoref. dys... kand. filosof. nauk: 09.00.03/0.O. Sotnykova; Hark. nac. un-t im. V. N. Karazina. - H., 2005. -17 s.

8. Radionova G. V. Totallogichnyj vymir fenomena gry: avtoref. dys. ... kand. filos. nauk: 09.00.03 / G. V. Radionova; Nacional'nyj pedagogichnyj universytet im. M. P. Dragomanova. - K., 2010. - 18 s.

9. Pavlenko О. E. Igrova koncepcijakul'tury: ukrai'ns'kyj kontekst: dys. ... kand. filosof. nauk: spec.: 09.00.12 - «ukrai'noznavstvo (filosofs'ki nauky)» І О. E. Pavlenko. - Kyi'v, 2012. - 197 s.

10. Korabl'ova N. S. Bagatomimist' rol'ovoi' real'nosti: roli і masky - lyk ta lychyna. - H.: HNU, 2000. - 288 s.

11. Korabl'ova N. S. Bagatomimist'rol'ovoi'real'nosti: social'no- filosofs'kyj analiz: Dys. ... dokt. filos. n.: 09.00.03. -H., 2000. - 406 s.

12. Retjunskih L. T. Filosofija igry. -M.: Vuzovskaja kniga, 2002. -255 s.

13. Apinjan T. A. Igra v prostranstve ser'eznogo: Igra, mif, ritual, son, iskusstvo і drugie / T. A. Apinjan; S.-Peterb. gos. konservatorija, In-t narodov Severa Ros. gos. ped. un-ta. - SPb.: Izd-vo S.-Peterb. un- ta, 2003. - 398 s.

14. Kuzin I. V. Maski sub#ekta: Strategii social'noj identifikacii. - SPb.: Izd-vo S.-Peterb. un-ta, 2004. -312 s.

15. Kornev С. Imidzh v jepohu spektaklja II INAChE. - 2001. - №4.-S.6-ll.

16. Voskanjan M. V. Homo informaticus і homo ludens: igra v kul'ture informacionnogo obshhestva // Voprosy kul'turologii. - 2008. №11. - S.17-22. [Jelektronnyj resurs]. - Rezhim dostupa: https:// elibrary.ru/item.asp?id=12839413

17. Voskanjan M. V. Igra v individualizirovannom obshhestve // Obshhestvennye nauki і sovremennost'. - 2009. - №2. - S.170-176. [Jelektronnyj resurs]. - Rezhim dostupa: https://elibrary.ru/contents. asp?id=33275899

18. Jakovleva E. L. Igra - unikal'nyj fenomen kul'tury // Vestnik Orenburgskogo gosudarstvennogo universiteta. - 2010. - №7 (113). - S.150-155. [Jelektronnyj resurs]. Rezhim dostupa: https://cyberleninka. ru/article/v/igra-unikalnyy-fenomen-kultury

19. Jakovleva E. L. Mnogoobraznye obliki igry: popytka filosofskogo osmyslenija // Azimut nauchnyh issledovanij: pedagogika і psihologija. - 2014. - №3. - S.87-90. [Jelektronnyj resurs]. - Rezhim dostupa: https://elibrary.ru/contents.asp?id=34033338

20. Avanesov S. S., Speshilova E. I. Antropologija igry // Vestnik Tomskogo gosudarstvennogo pedagogicheskogo universiteta (TSPU Bulletin). - 2012. - №4 (119). - S.208-213. [Jelektronnyj resurs]. - Rezhim dostupa: https://cyberleninka.rU/article/v/antropologiya-igry

21. Speshilova E. I. Chelovek igrajushhij: jekzistencial'nyj proekt // Vestnik TGPU (TSPU Bulletin). - 2015. - №5 (158). - S.177-180. [Jelektronnyj resurs]. - Rezhim dostupa: https://cyberleninka.ru/ article/v/chelovek-igrayuschiy-ekzistentsialnyy-proekt

22. Beljaeva L. A., Novikova O. N. Igra kak sposob konstruirovanija lichnostnoj identichnosti // Obrazovanie і nauka. - 2012. - №5 (94).

23. S.73-82. [Jelektronnyj resurs]. - Rezhim dostupa: https://doi. org/10.17853/1994-5639-2012-5-73-82

24. Krasnopol'skaja A. P. Transformacija igrovyh strategij v postneklassicheskoj paradigme kul'tury // Vestnik moskovskogo gosudarstvennogo universiteta kul'tury і iskusstv. - 2012. - №1 (45). - S.56-61. [Jelektronnyj resurs]. - Rezhim dostupa: https://cyberleninka. ru/article/v/transformatsiya-igrovyh-strategiy-v-postneklassicheskoy- paradigme-kultury

25. Nohrina N. A. Fenomen dvojstvennosti igry: igra kak stanovle- nie ili utrata individual'nosti // Vestnik JuUrGU. - 2012. - №4. - Serija «Psihologija», Vyp.19. - S.20-25. [Jelektronnyj resurs]. - Rezhim dostupa: https://vestnik.susu.ru/psychology/article/view/1076/1049

26. Vigel' N. L. Chelovek - «igrajushhij geroj»jepohi postmoderna // Gumanitamye і social'no-jekonomicheskie nauki. - 2015. - №1. - S.42-45. [Jelektronnij resurs]. - Rezhim dostupa: https://gsen.sfedu.ru/ rus/issues/2015/І/

27. Emel'janov F. G., Shalaev V. P. Igra v prostranstve samo- identifikacii і identichnosti cheloveka v obshhestve postmoderna //Vestnik Moskovskogo gosudarstvennogo universiteta kul'tury і iskusstv. - 2015.

28. №5. - S.121-125. [Jelektronnyj resurs]. - Rezhim dostupa: https:// cyberleninka.ru/article/v/igra-v-prostranstve-samoidentifikatsii-i- identichnosti-cheloveka-v-obschestve-postmodema

29. Sjeroshtan S. I. (Babina S. I.) Maska u prostori gry // Naukovyj visnyk. Serija «Filosofija» / Hark. nac. ped. un-t im. G. S. Skovorody. - Harkiv: HNPU, 2006. - Vyp.22. - S.23-29.

30. Sigov К. B. Ljudyna poza groju і ljudyna, shho graje. Vstup do filosofii'i' gry. Stattja persha // Filosofs'ka і sociologichna dumka. - 1990.-№4.-S.28-43.

31. JepshtejnM. N. Filosofija vozmozhnogo. - SPb.: Aletejja, 2001. -334 s.

32. Tul'chinskij G. L. Postchelovecheskaja personologija // Proektivnyj filosofskij slovar': Novye terminy і ponjatija / Pod red. G. L. Tul'chinskogo iM. N. Jepshtejna. - SPb.: Aletejja, 2003. - S.310-314.

33. Abban'jano N. Struktura jekzistencii. Vvedenie v jekzisten- cializm. Pozitivnyj jekzistencializm і drugie raboty. Per. s ital. A. L. Zorina. - SPb.: Izd-vo «Aletejja». - 506 s.

34. Tabachkovs'kyj V. G. Polisutnisne homo: filosofs'ko-mystec'ka dumka v poshukah «neevklidovoi' refleksovnosti». - K.: Vydavec' PARAPAN, 2005. - 432 s.

35. Hajdegger M. Bytie і vremja. Per. s nem. V. V. Bibihina. - SPb.: Nauka, 2002. -451 s.

36. Sigov К. B. Ljudyna poza groju і ljudyna, shho graje. Vstup do filosofii'i' gry. Stattja druga // Filosofs'ka і sociologichna dumka. - 1990. -№10.-S.44-59.

37. Seroshtan S. I. (Babina S. I.) Maska v «vechnom vozvrashhenii» k sebe // Visnyk Harkivs'kogo nacional'nogo universytetu im. V. N. Karazina, serija: filosofija. Filosofs'ki perypetii'. - Harkiv: HNU. - 2009. -№877. - Vyp.41. - S.197-202.

Размещено на Allbest.ru