Філософія економічної політики в сучасному науковому дискурсі: до постановки проблеми

Размещено на http://www.allbest.ru/

Філософія економічної політики в сучасному науковому дискурсі: до постановки проблеми

Джура Р.О., здобувач, Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова

Анотація

економічний політика простір спрямованість

Аналізується сутність та зміст поняття «економічна політика», його визначення в дискурсі науковців -- економістів та філософів; економічна політика визначається як форма управлінської діяльності (державного регулювання) в сфері економіки в її теоретичному та політичному вимірах; автор розглядає простір і час існування економічної політики, її суб'єкт та об'єкт, спрямованість економічної політики та її можливі наслідки.

Ключові слова: людина, політика, економіка, культура, економічна політика.

Annotation

Philosophy of economic policy in modern scientific discourse: to the problem

JuraR.O., applicant, NationalPedagogicalDragomanov University

Keywords: man, politics, economy, culture, economicpolicy.

Будь-які явища чи процеси, які здійснюються завдяки людській діяльності, мають свій сенс і значення. Його осмисленням процес переймається така наука, як філософія. Не є виключенням і таке явище (процес), як «економічна політика». У чому її сенс, хто і яким чином виступає її суб'єктом, на що вона спрямована і за якими основними принципами реалізується. Низка цих як і багатьох інших питань потребує додаткового науково- філософського осмислення. Зупинимось на цьому більш детально.

Розглядаючи поняття «економічна політика» у світлі сучасного філософсько-економічного дискурсу, варто відзначити, що воно підіймається у філософії в контексті співвідношення економічного буття людини і суспільства. До поняття «економічної політики» філософія економіки звертається наряду з такими основними економічними категоріями як бізнес, господарство, ринок, праця, робота, потреби, інтереси, багатство, бідність тощо, приводячи їх зміст до новітнього рівня визначеності. Адже філософія економіки, як галузь філософського знання, ставить за мету надання об'єктивної оцінки економічній діяльності людини, перегляду її ціннісних орієнтацій, окресленні перспектив на майбутнє [1, с. 94]. Філософський підхід набуває особливої актуальності в умовах пошуку (у теорії й на практиці) нової соціально-економічної моделі розвитку суспільства. Адже одна із складових формування нового обличчя суспільства зводиться до того, щоб об'єктом економіки стала людина, а не прибуток [2, с. 51].

Філософія економічної науки поєднує загальні характеристики економічного буття з конкретними інтересами, прагненнями людських індивідів, їх предметним самоутвердженням в суспільному житті. При цьому людина розуміється як носій, суб'єкт діяльнісних сил, що має можливість застосовувати ці сили до вирішення поставлених задач. Об'єктом такої науки є економічне життя суспільства як процес діяльності людей, який розгортається в часі та просторі, індивідуально-загальні економічні форми їх буття в минулому, сучасному і майбутньому [1, с. 95].

Поняття «економічна політика» являє особливий інтерес для філософії економіки, адже безпосередньо характеризує процес регулювання економічної діяльності людей, а її проведення впливає на життя і добробут усіх громадян.

Економічна реальність поєднує всіх діючих суб'єктів у цілісний відтворювальний суспільний організм через товарний обмін (працею, благами, послугами, умовами і факторами виробництва та життя тощо). Внутрішнім джерелом саморуху економічних відносин являється субординація інтересів та можливостей суб'єктів економічної діяльності. В економічній реальності вираження суб'єктно-об'єктних відносин (єдність об'єктивного та суб'єктивного),опосередкованого практикою, набуває преференційного характеру. При цьому, як стверджував ще Т. Гоббс, суспільним інститутом, що забезпечує спільну діяльність людей має постати держава [3, с. 152]. Не випадково у чисельних визначеннях економічної політики, що представлені в економічній літературі, попри існування різних підходів до характеристики даного поняття, підкреслюється регулююча роль саме держави, а державна економічна політика часто ототожнюється з державним регулюванням економіки.

Більшість економістів, що спеціалізуються в області державного регулювання, розглядають державну економічну політику як цілеспрямовану дію держави на господарські процеси на макро- і мікрорівні, створення і вдосконалення рамкових умов економічного розвитку у відповідності з певним суспільним устроєм [4, с. 91]. Така змістовна лінія простежується й у визначеннях економічної політики у довідниковій літературі. Зокрема, сучасний економічний словник трактує державну економічну політику як «генеральну лінію дій і сукупність заходів, що проводяться урядом від імені держави в області виробництва, розподілу, обміну, споживання, накопичення, експорту, імпорту економічного продукту в країні» [5, с. 583]. А у словнику сучасної економічної теорії Макміллана економічна політика визначається як «дії держави відносно економіки. Домінантною метою є оптимум добробуту, виражений у кількісних макропоказниках, досягнутий за даних конкретних умов» [6].

У багатьох визначеннях економічної політики акцент робиться на її заходах та цілях. Іншими словами, визначаючи економічну політику, автори намагаються дати відповідь на питання «що робиться?» й «для чого робиться?». Зокрема, достатньо поширеним у світовій економічній літературі є визначення економічної політики Р. Харрода. Він вважає, що економічна політика держави є сукупністю заходів, направлених на те, щоб упорядкувати хід економічних процесів, зробити на них вплив або безпосередньо подолати їх протікання [6].

С. А. Матійко у своєму визначенні економічної політики робить спробу конкретизації її заходів та цілей. За переконанням дослідника, економічна політика є сукупністю політичних, правових і економічних заходів, що робляться державою для цілеспрямованого і планомірного вирішення головних проблем, що стоять перед національною економікою: економічне зростання, накопичення, споживання, інвестиції, норма безробіття і ряд інших найважливіших економічних параметрів відтворення [4,с. 91].

І. А. Штерма та М. А. Непийвода визначають економічну політику держави як систему практичних заходів у сфері управління економікою, щодо надання економічним процесам спрямованості відповідно з метою, завданнями та інтересами країни. Окрім того, ці автори звертають увагу на тісний діалектичний взаємозв'язок економіки і політики, який стає рельєфніший, якщо взяти до уваги сучасний науковий підхід розмежування на позитивну і нормативну функції економічної теорії. Якщо позитивна функція розглядає реальний економічний процес, тобто фіксує те, в якому становищі перебуває економіка, то нормативна функція уособлює судження про те, яким має бути економічний процес [7, с. 343].

Як можна побачити, у визначенні економічної політики даних авторів переважає саме позитивний компонент, який есплікується через категорію «система практичних заходів». Натомість у деяких визначеннях економічної політики переважає нормативний компонент. Зокрема, В. Лагутін, економічну політику держави характеризує як «процес наукового визначення цілей, завдань і пріоритетів, які відбивають потреби та інтереси суспільства, вибір механізмів та інструментів її практичної реалізації» [8,с. 19].

На позитивному та нормативному компонентах досліджуваного явища акцентують увагу також автори посібника «Економічна політична». Вони підкреслюють, що позитивний компонент служить базою для наукового прогнозування, в той час як нормативний компонент сприяє виправленню ситуації завдяки розробленню «рецептів», серед яких домінують правові. Власне питомою вагою позитивного і нормативного компонентів обумовлюються, за переконанням дослідників, концептуальні відмінності в підходах до визначення предмета економічної політики та державного регулювання економіки. Цілком можна погодитись с авторами посібника у тому, що економічна політика не тотожна державному регулюванню й останнє є лише одним зі складників економічної політики. У цьому зв'язку заслуговує уваги визначення економічної політики, представлене даними авторами. Економічну політику вони характеризують як «концентровану, науково обгрунтовану діяльність держави щодо цілеспрямованого керування функціональним розвитком економіки на макро- і мікрорівні з метою забезпечення загального добробуту в країні» [9, с. 14].

Суттю державної економічної політики часто є корекція, вдосконалення або зміна існуючого економічного порядку, тобто економічної системи для того, щоб забезпечити економічне зростання суспільства. Економічна політика включає бюджетну, податкову, інвестиційну, промислову, аграрну, зовнішньоекономічну, структурну та інноваційну політику [10, с. 316], кожна з яких може стати об'єктом філософсько-економічного аналізу. Вона здійснюється у таких сферах:

- податкова та бюджетна сфера, їх взаємозв'язок та взаємозалежність, планування, прогнозування та програмування розвитку держави та регіонів;

- інвестиційна сфера у напрямі покращення інвестиційного клімату в державі та сприяння залученню капіталовкладень з-за кордону;

- ефективне розміщення продуктивних сил на загальнодержавному та регіональному рівнях;

-розвиток окремих складових народно-господарського комплексу України (будівельного, транспортного, агропромислового тощо);

- розвиток інфраструктурних об'єктів галузей економіки [11, с. 119].

Окрім того, економічна політика часто може бути реалізована як політика стабілізації, структурна політика, політика розподілу доходів тощо. Ці конкретні види економічної політики сприяють реалізації цілей економічної діяльності держави у сферах стабілізації економічного розвитку, розподілу економічних ресурсів, перерозподілу доходів [12, с. 334].

Фахівці виокремлюють наступні моделі розробки державної економічної політики:

- «зверху - до низу» - рішення ухвалюються на вищих рівнях управління, а потім доводяться до нижніх рівнів і конкретних виконавців;

- «знизу - вгору» - формування політики починається з нижніх структур управління, при чому активно залучаються громадські організації, що беруть участь у розробці і реалізації різних програм і проектів;

- «змішану» модель - об'єднання зазначених вище двох підходів, коли існує механізм залучення до розробки політики державних службовців при централізованому управлінні [13, с. 262].

В. Бакуменко і В. Белецький «ідеальною схемою» формування економічної політики вважають: визначення короткочасних стабілізаційних цілей; узгодження довгочасних стратегічних цілей з конкретними цілями з урахуванням поточних умов; визначення засобів впливу на економіку; вибір інструментів для реалізації сформульованих цілей з урахуванням обраних засад впливу на економіку [14, с. 109]. Щоправда на практиці не завжди здійснюється вказана послідовність етапів формування політики, а деякі з цих етапів взагалі відсутні.

Список використаних джерел

1. Приятельчук А. О. Філософія економіки і соціальний прогрес / А. О. Приятельчук П Культурологічний вісник нижньої Наддніпрянщини. - 2012. - Вип.29. - С.94-98.

2. Оніщенко П. С. Ретроспектива та перспектива політичної економії / П. С. Оніщенко П Проблеми економіки і політичної економіки. - 2015. - №1. - С.44-66.

3. Гоббс Т. Избранные произведения в двух томах. Т.2 / Гоббс Т. - М.: Мысль, 1965. - 748 с.

4. Матійко С. А. Теоретико-методологічні засади формування державної промислової політики / С. А. Матійко П Економіка і держава. -2013.-№1,- С.91-93.

5. Большой экономический словарь / под ред. А. С. Азриляна. - М.: Ин-т новой экономики, 1997. - 864 с.

6. Словарь современной экономической теории Макмиллана / Пер. с англ. -М.: Инфра-М, 2003. - 608 с.

7. Штерма І. А. Взаємозв'язок економіки і політики: особливості аргументації у промовах політиків /І.А. Штерма, М. А. Непийвода // Збірник наукових праць Таврійського державного агротехнологічного університету (економічні науки) / ТДАТУ, факультет економіки та бізнесу. - Мелітополь: Люкс, 2013 - №2. - С.342-351. - http://elar. tsatu.edu.ua/bitstream/123456789/1732/l/915.pdf.

8. Лагутин В. Д. Экономическая политика государства: сущность, этапы, механизмы / В. Д. Лагутин // Економічна теорія. - 2006.-№4.-С.16-26.

9. Економічна політика: навчальний посібник / О. О. Беляев (кер. кол. Е 40 авт.), А. С. Бебело, М. І. Диба та ін. - К.: КНЕУ, 2004. - 287 с.

10. Савчук Н. Особливості реалізації економічної політики на регіональному рівні / Н. Савчук // Ефективність державного управління: Збірник наукових праць. - 2012. - Вип.32. - С.315-322.

11. Грабовський О. І. Особливості реалізації державної політики у сфері соціально-економічного розвитку / О. І. Грабовський // Теорія та практика державного управління. - 2015. - Вип.4 (51). - С.118-129.

12. Решетило В. П. Національна економіка: навч. посібн. / за заг. ред. В. П. Решетило. - Харків: Вид-во ХНАМГ, 2009. -386 с.

13. Пастух К. В. Формування та механізми реалізації державної економічної політики на регіональному рівні / К. В. Пастух // Актуальні проблеми державного управління. - 2015. - №1 (47). - С.260-267.

14. Бакуменко В. Формування економічної політики (методологічні аспекти) / В. Бакуменко, В. Белецький // Вісник Української академії державного управління при Президентові України. - 1998. -№3.-С.107-113.

References

1. Pryjatel'chuk А. О. Filosofija ekonomiky і social'nyj pro- gres / A. О. Pryjatel'chuk // Kul'turologichnyj visnyk nyzhn'oi' Naddniprjanshhyny. -2012. - Vyp.29. - S.94-98.

2. Onishhenko P. S. Retrospektyva ta perspektyva politychnoi' ekonomii' / P. S. Onishhenko // Problemy ekonomiky і politychnoi' ekonomiky. -2015.-№1.- S.44-66.

3. Gobbs T. Izbrannye proizvedenija v dvuh tomah. T.2 / Gobbs T. -M.:Mysl', 1965. - 748 s.

4. Matijko S. A. Teoretyko-metodologichni zasady formuvannja derzhavnoi' promyslovoi' polityky / S. A. Matijko і і Ekonomika і derzhava. - 2013. - №1. - S.91-93.

5. Bol'shojjekonomicheskij slovar' / pod red. A. S. Azriljana. - M.: In-tnovojjekonomiki, 1997. - 864 s.

6. Slovar' sovremennojjekonomicheskoj teorii Makmillana / Per. s angl. -M.: Infra-M, 2003.-608 s.

7. Shterma I. A. Vzajemozvjazok ekonomiky і polityky: osoblyvosti argumentacii' u promovah politykiv /1. A. Shterma, M. A. Nepyjvoda // Zbimyknaukovyh prac'Tavrijs'kogo derzhavnogo agrotehnologichnogo universytetu (ekonomichni nauky) / TDATU, fakul'tet ekonomiky ta biznesu. - Melitopol': Ljuks, 2013 -№2. - S.342-351. -http://elar.tsatu. edu.ua/bitstream/123456789/1732/l/915.pdf.

8. Lagutin V. D. Jekonomicheskaja politika gosudarstva: sushhnost', jetapy, mehanizmy / V. D. Lagutin // Ekonomichna teorija. - 2006. - №4. -S.16-26.

9. Ekonomichna polityka: navchal'nyj posibnyk / O. O. Bjeljajev (ker. kol. E 40 avt.), A. S. Bebelo, M. I. Dyba ta in. - K.: KNEU, 2004. -287 s.

10. Savchuk N. Osoblyvosti realizacii' ekonomichnoi' polityky na regional'nomu rivni / N. Savchuk // Efektyvnist' derzhavnogo upravlinnja: Zbirnyk naukovyh prac'. - 2012. - Vyp.32. - S.315-322.

11. Grabovs'kyj О. I. Osoblyvosti realizacii' derzhavnoi' polityky u sferi social'no-ekonomichnogo rozvytku / О. I. Grabovs'kyj // Teorija ta praktyka derzhavnogo upravlinnja. - 2015. - Vyp.4 (51). - S.118-129.

12. Reshetylo V. P. Nacional'na ekonomika: navch. posibn. / za zag. red. V. P. Reshetylo. - Harkiv: Vyd-vo HNAMG, 2009. - 386 s.

13. Pastuh К. V. Formuvannja ta mehanizmy realizacii' derzhavnoi' ekonomichnoi' polityky na regional'nomu rivni / К. V. Pastuh // Aktual'ni problemy derzhavnogo upravlinnja. - 2015. - №1 (47). - S.260-267.

14. Bakumenko V. Formuvannja ekonomichnoi' polityky (metodo- logichni aspekty) / V. Bakumenko, V. Belec'kyj // Visnyk Ukrai'ns'koi' akademii' derzhavnogo upravlinnja pry Prezydentovi Ukrai'ny. - 1998. -№3.-S.107-113.

Размещено на Allbest.ru