Проблема вимірювання благополуччя в етичному консеквенціалізмі

Размещено на http://www.allbest.ru//

Проблема вимірювання благополуччя в етичному консеквенціалізмі

Ірина Маслікова,

к.філос.н., доцент, доцент кафедри етики, естетики та культурології' Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Ирина Масликова. Проблема измерения благополучия в этическом консеквенциализме

В статье осуществляется критический анализ монистических и плюралистических концепций благополучия. Выясняются теоретические и практические проблемы измерения благополучия, связанного с удовлетворением желаний и предпочтений, использованием возможностей и реализацией общего блага.

Ключевые слова: этический консеквенциализм, теории желаний, этический сатисфакционизм, теории объективных списков, благополучие, благосостояние, общее благо.

благополуччя добробут консеквенціалізм

Етичне питання вибору правильного способу життя як на рівні індивідуальної біографії, так і на рівні стратегічного планування урядів є тим питанням, що ніколи не втрачає своєї актуальності. Тому не дивно, що численні теорії благополуччя, що виникли в ХХ ст. у межах етичного консек- венціалізму, прагнуть надати чіткий інструментарій для вимірювання індивідуального життя та оцінки цілей соціальних практик, а також результатів діяльності соціальних інститутів.

Однак такого роду обґрунтування з неминучістю породжують численні запитання. Чи можливо порівнювати між собою ті чи ті способи життя? Чи можливе таке порівняння за шкалою морального і політичного мислення? Розумовий експеримент, що дозволяє уявити себе на місці іншого дозволяє тільки лише в певній мірі здійснювати міжособистісне порівняння за аналогією з порівняннями своїх особистих можливих станів і уподобань. У виборі того чи того способу життя для себе людина звертається до своїх власних цінностей, уподобань, смаків. Очевидно, вибір правильного способу життя в цілому, який претендував би на об'єктивність, передбачає відмову від таких особистісно забарвлених уподобань, що прив'язують до конкретного способу життя. І якщо спроба позбавитися від всебічного розуміння певного способу життя буде умовно здійснена, то яким чином тоді порівнювати між собою альтернативні способи життя, якщо про них нічого не відомо? Як визначити вид діяльності, який для людини буде кращим і правильним, якщо вона не має особистісного досвіду перебування в цій діяльності? Адже загальні знання про ці види діяльності або професії, почерпнуті з наук, не дають розуміння того, наскільки той чи той спосіб життя підходить конкретній людині Griffin J. Well-being. Its Meaning, Measurement and Moral Importance. -- New York: Clarendon Press, Oxford University Press, 1990. -- 412 p. -- P. 110..

Відповіді на це запитання прагне надати консеквенціалістська етика, у межах якої відбулися трансформації, які призвели до появи різноманітних моністичних концепцій «благого життя» -- теорій бажання або утилітаризму уподобань (Р. Брандт), теорій сатисфакціонізму (У. Самнер, Ф. Фельдман, К. Хезвуд та ін), що виходять з первинності блага задоволеності, та плюралістичних теорій благополуччя -- теорії об'єктивних списків (Р. Крістофер, Дж. Гріффін), концепцій можливостей (М. Нуссбаум, А. Сен, Р. Інглхарт та ін.), що гуртуються на низці об'єктивних цінностей-благ. Обґрунтовуючи в якості належного той чи той спосіб правильного та доброго життя, представники всіх цих теорій стикаються з проблемою вимірювання. Оскільки в українському етичному дискурсі недостатньо приділяється уваги сучасним дискусіям, що відбуваються в англомовній етиці, метою даної статті є критичний огляд сучасних теорій благополуччя в аспекті проблеми його вимірювання.

Прості теорії бажання (Simple Desire Satisfactions) в оцінці життя людини виходять з того, що життя вважається добрим, якщо всі бажання задоволені. Оскільки в теоріях бажань висхідною точкою є не суб'єктивне почуття задоволення, а його передбачення, свідома підготовленість до нього, передчуття Feldman F. The Good Life: A Defense of Attitudinal Hedonism // Philosophy and Phenomenological Research -- № 65, 2002. -- P. 604--628. -- P. 608., то така установка свідомості може підлягати раціоналізації, а також підлягати чітким утилітаристським розрахункам. Тим не менш, розрахунок бажань наражається на низку проблем. По- перше, у процесі калькуляції ще нездійснених і вже здійснених бажань легко помітити, що бажання не є статичними, вони часто трансформуються в процесі життя. Те, що вбачається бажаною метою підлітку, в зрілішому віці вже не здається таким бажаним. По-друге, проблеми можуть виникати з тим, що деякі бажання, спрямовані на благо іншої людини, будучи реалізованими, можуть не впливати на добробут того, хто власне продукував такі бажання. Можна бажати здоров' я випадковому подорожньому, але так і не дізнатися про його подальше одужання. Так само зазвичай виконуються побажання вмираючих, проте це зобов' язання ніяк не пов' язано з міркуваннями добробуту того, хто незабаром помре або вже помер. Відповідно братися до уваги можуть тільки власні бажання щодо свого власного життя. Однак таке уточнення не можна застосовувати до спільного блага, оскільки в розрахунок слід приймати не стільки своє власне життя, а життя великої кількості людей. По-третє, далеко не завжди сприяє зростанню благополуччя, і навіть навпаки, призводить до зниження добробуту інших людей задоволення «дефективних» бажань, походження яких може мати різні джерела: зіпсованість, погана інформованість, ірраціональні уявлення і переконання Heathwood C. Desire Satisfactionism and Hedonism // Philosophical Studies. -- 2006. -- Р. 539--563. -- P. 550.. Таким чином, залишається недостатньо зрозумілим, реалізацію яких бажань слід брати до уваги в розрахунку як індивідуального благополуччя, так і добробуту суспільства в цілому.

Наступна проблема теорій бажання пов'язана із певною парадоксальністю оцінки зміни благополуччя індивіда залежно від зміни деяких бажань у бік їх «удорожчання», якщо такі бажання будуть здійснені. Рональд Дворкін звертає увагу на те, що повсякденне життя простої людини, яка задовольняє свої невибагливі бажання, повинно вважатися благополучнішим, ніж життя людини, яка мріє про статусне споживання, що не може бути реалізованим у повному обсязі через його високу вартість Dworkin R. What is Equality? Part 1: Equality of Welfare // Philosophy and Public Affairs. -- Vol. 10, No. 3. (Summer, 1981). -- P. 185--246. -- P. 229--240.. У такому оцінюванні не враховується зростання активності такого індивіда в напрямку того, щоб не тільки культивувати в собі вишукані бажання, але й здатності їх реалізовувати (більш трудомістка, кваліфікована, складна робота, що займає набагато більше часу, високі ризики такої роботи та ін.). Тут постає очевидною розбіжність в оцінках таких трансформацій особистих біографій з позицій теорій бажань і повсякденної свідомості. Буденна свідомість, сформована не в останню чергу маркетинговими технологіями, буде оцінювати добробут людини, занурену у пучину статусного споживання, безумовно вище, ніж благополуччя скромної людини з простими смаками. Але навіть якщо і не брати до уваги негативні проблеми «суспільства споживання», що випливають з росту статусного споживання, варто все-таки погодиться з тим, що формування нових смаків, їх ускладнення, робота над розширенням різноманітності власних інтересів та реалізацією нових життєвих проектів є благом для індивіда. Звідси випливає, що теорії бажань не терплять поразки, а вимагають ускладнення своїх і так вже непростих розрахунків.

Ще одне зауваження щодо теорій бажань висунув Суікка- нен Юссі, звернувши увагу на те, що вони виключають з простору доброго життя спонтанних людей Suikkanen J. This is Ethics: An Introduction. -- Oxford: Wiley Blackwell, 2015. -- 305 p. -- P. 33.. Оскільки передбачається, що консеквенціалістський розрахунок має включати в себе всі етапи дії, починаючи від її планування і постановки цілей, закінчуючи оцінкою досягнутих результатів. У таку логіку не вписуються спонтанні люди, які не планують своє життя, живуть сьогоденням. Однак навряд чи вони самі оцінюють своє життя як нещасливе. Таким чином, такого роду теорії, що орієнтовані виключно на раціональних суб'єктів, не здатні враховувати дії та їх наслідки, що лежать за межами такого раціонального планування та розрахунку.

Звідси випливає і проблема визначення правильності бажань людей з особливою чутливістю і організацією психоемоційного життя, тих людей, що шукають нові смисли свого існування. Ілюстрацію такої колізійності оцінки свого життя і своїх бажань дає герой книги «Щиголь», говорячи про те, що «... ми не можемо вибирати чого нам хочеться, а чого ні, ось вона -- неприваблива, тужлива правда. Іноді ми хочемо того, що хочемо, навіть знаючи, що це нас вб'є» Тартт Д. Щегол / пер. с англ. А. Завозовой. -- М. : АСТ: Corpus, 2015. -- 827 с. -- С. 826.. Тео, керований «серцем», а не розумом, усвідомлює, що є розряд людей, які в боротьбі із собою, своїм єством просто не можуть взяти курс на помірну «нормальність», віддаючи пріоритет «найчистішій інакшості, у присутності якої ти весь розцвітаєш, розкри- ваєшся» Там само. -- С. 817..

Зазначені проблеми частково долалися в теоріях сатис- факціонізму, зокрема в «теоріях задоволеності життям у цілому» (У. Самнер, Ф. Фельдман), які незважаючи на певні термінологічні та лінгвістичні труднощі, визначають центральну категорію «задоволеності життям як цілим» у якості суб'єктивної оцінки життя індивіда (subjective appreciation of life- as-a-whole). Теорії сатисфакціонізму мають певну перевагу перед теоріями бажання в розрахунку результатів дій індивідів, оскільки людині досить просто дати відповідь на питання про те, чи задоволена вона своїм особистим життям і відповідно, наскільки благополучним воно є. Відповідно в цих теоріях з' ясовуються певні універсальні складові щастя, його змінні, а також значимість порівнянь цих складових для росту оцінки особистого добробуту. Йдеться про значимість порівняльного, а не абсолютного багатства в оцінці благополуччя, значущості зайнятості в житті для самооцінки і самоповаги та ін. Лэйард Р. Счастье: уроки новой науки / пер. с англ. И.Кушнаревой. -- М.: Изд. Института Гайдара, 2012. -- 416 с. -- C. 82--114..

Теорії сатисфакціонізму прагнуть зняти проблеми міжосо- бистісного порівняння. Здавалося б, якщо ми уявимо двох різних індивідів, орієнтованих на два різних способи життя з відповідними для них системами цінностей (наприклад, один пов'язаний з максимізацією фінансових доходів, а другий -- з прагненням до гармонії в особистому житті та професійній са- мореалізації), складно буде визначити який спосіб життя в підсумку є благополучнішим. Тим не менш, таке порівняння уявляється можливим, якщо його здійснювати між певними ідеальними уявленнями про способи життя як набору сукупних характеристик, притаманних суб'єкту, що його проживає. При цьому не потрібно проводити уявні експерименти, ставити себе на місце іншої людини за допомогою розвиненої уяви або здатності до емпатії, необхідно лише мати максимальну повноту знання про той чи той «профайл» ціннісних характеристик способів життя Griffin J. Well-being. Its Meaning, Measurement and Moral Importance. -- New York: Clarendon Press, Oxford University Press, 1990. -- 412 p. -- P. 119.. Тим не менш, такий спосіб розв'язання проблеми містить у собі небезпеку схематизацій.

Другий спосіб подолання суб'єктивності в порівнянні уподобань, так само як і способів життя, запропонував Дж. Хар- саньї. Він вказує на те, що незважаючи на різницю уподобань, всі вони за своєю суттю формуються певним набором змінних чинників. Відповідно, якщо порівняння самих переваг не може бути позбавленим суб' єктивності, то урахування чинників, формуючих уподобання та бажання, буде можливим, оскільки такі чинники як соціальне та природне середовище, спадковість, біологічна схильність, виховання є достатньо типовими. Отже, якщо навіть у певний час уподобання двох індивідів будуть відмінними, то в ширшій перспективі їхні уподобання будуть схожими, якщо вони мають схожу історію життя та вроджені здібності. Тобто, міжособистісне порівняння може відбуватися не через порівняння самих уподобань, а умов їхнього формування Harsanyi J. C. Morality and the Theory of Rational Behavior // Social Research Vol. 44, No. 4, Rationality, Choice, and Morality (WINTER 1977). -- P. 623--656. -- P. 656..

Однак навіть таке врахування умов формування уподобань не позбавлене складнощів, особливо, коли йдеться про розрахунки зростання спільного блага. По-перше, неможливо взяти до уваги все розмаїття людей, що мають різні фізичні характеристики, пов'язані з працездатністю, віком, статтю, станом здоров'я. По-друге, складно розрахувати переваги економічної політики без урахування неоднорідності навколишнього середовища, кліматичних і санітарних умов. По-третє, відмінності соціального клімату -- системи освіти, рівня злочинності в суспільстві -- відіграють важливу роль у формуванні стартових умов і здійсненні життєвих проектів для всіх людей, однак при цьому важко підлягають калькуляції. По-четверте, існують і відмінності у внутрішньосімейному розподілі доходів, які безумовно впливають на життєвий старт, розвиток потенційних можливостей у зв'язку з рівнем спільного сімейного добробуту Сен А. Развитие как свобода / Пер. с англ. под ред. и с послеслов. Р. М. Нурее- ва. -- М.: Новое издательство, 2004. -- 432 с. -- C. 77--78..

Отже, проблема вимірювання благополуччя випливає з принципової несумірності деяких благ, що мають позитивну цінність для індивіда як у просторі власного життя, так і в житті інших людей і спільноти в цілому. Неспівмірність може проявлятися по-різному, по-перше, у кількісному вираженні, наприклад, одне благо може бути ані більшим, ані меншим за інше, але при цьому вони обоє не будуть рівними один одному. По-друге, може просто не існувати шкали вимірювання для певних благ Griffin J. Well-being. Its Meaning, Measurement and Moral Importance. -- New York: Clarendon Press, Oxford University Press, 1990. -- 412 p.-- P. 77.. По-третє, не можна порівнювати між собою цілі життя, що мають різні моральні підстави, зокрема моральні права, уявлення про благополуччя, пруденційне благо, спеціальні моральні зобов'язання та обов'язки Там само.-- P. 80.. Не уявляється можливим знайти єдину шкалу «моральної ваги» НозикР. Анархия, государство и утопия / Роберт Нозик; пер. с англ. Б. Пинске- ра под ред. Ю. Кузнецова и А. Куряева. -- М. : ИРИСЭН, 2008. -- 424 с. для порівняння феноменів моральної свідомості, тим більше, коли вона має певну парадоксальність, що знаходить свій вираз у її ди- лемності.

По-четверте, неспівмірність може проявлятися у неможливості порівняння деяких благ, що виявляється часто у трагічній ситуації вибору. Так, можна уявити талановиту людину, що страждає важкою формою депресії, що розривається між орієнтацією на досягнення і прагненням до суїциду. Зрозуміло, що немає жодних підстав для зіставлення цінності позитивних звершень і цінності суїциду, навіть якщо він може мислитися як негативна цінність позбавлення від болю. Ці цілі просто непорівнянні між собою Griffin J. Well-being. Its Meaning, Measurement and Moral Importance. -- New York: Clarendon Press, Oxford University Press, 1990. -- 412 p. -- P. 80.. Можуть бути й непорівнянними між собою і результати діяльності, зокрема не підлягає ранжиру- ванню цінність культурних благ чи творчість різних художників, письменників, музикантів. Практичним наслідком цієї проблеми можуть бути труднощі в реалізації культурних проектів і заходів, пов'язаних із необхідністю фінансової підтримки або вибору конкретних робіт конкретних художників для демонстрації публіці. Ранжування моральної цінності індивідів взагалі не уявляється можливою, оскільки кожен індивід має гідність, що автоматично зрівнює його в правах, а значить і в рівній цінності з іншими. Однак таке ранжування з неминучістю є необхідним, коли низка індивідів нагально потребують соціальної та медичної допомоги, а ресурси для цієї допомоги є вкрай обмеженими. Тим самим, проблема неможливості сумірності з теоретичної площини перетікає в практичну, проблематизуючи соціальну та культурну політики в аспекті обґрунтування механізмів фінансової та іншої допомоги громадянам.

По-п'яте, проблеми є і в порівнянні позитивних і негативних величин у визначенні сумарної оцінки благополуччя. Навіть якщо і вийде побудувати шкалу втрат і позитивних цінностей, вони в порівнянні між собою будуть нерівноцінними. Життя, що супроводжується навіть малим стражданням, оцінюватися буде більшою мірою як найгірше у порівнянні з двома іншими, де відмінності проявляються у величині позитивних цінностей Griffin J. Well-being. Its Meaning, Measurement and Moral Importance. -- New York: Clarendon Press, Oxford University Press, 1990. -- 412 p. -- P. 84.. Логічно припустити, що уникнення або ж мінімізація страждань будуть пріоритетнішими, ніж максимі- зація позитивних цінностей. Таким чином позитивні цінності («щастя») мають меншу вагу, ніж негативні («нещастя»).

По-шосте, проблема вимірювання блага іншого та спільного блага пов'язана з відсутністю загальних масштабів, за допомогою яких можна було б вимірювати уявлення про бажане благо. Людина може хотіти того, що мислиться їй як благо, але насправді приносить шкоду. Тому теорія благополуччя має бути зосереджена на реальному благові, а не на тому, що суб' єк- тивно уявляється благом. «Теорії об'єктивних списків», і зокрема «підхід можливостей» (Р. Крістофер, М. Нуссбаум, А. Сен та ін.), позбавляються суб' єктивізму сприйняття і дозволяють оцінювати реальні, об'єктивні речі -- доходи або соціальні інститути, що забезпечують певний рівень благополуччя, пов'язаного з раціональними діями, розвитком власних здібностей, наявністю дітей і хорошим виконанням батьківських обов'язків, знанням, осягненням справжньої краси Parfit D. Reasons and Persons. 2-th Edition. -- New York: Clarendon Press, 1987. -- 543 р. -- P. 499.. Однак ці плюралістичні концепції наштовхуються на проблему пропорційності цих різноманітних благ відносно оцінки життя різних людей. Порівнюючи благополуччя окремих людей, відбувається по суті порівняння різноманітних особистих інтересів, часто конфліктних для прийняття морального чесного рішення. Адже міра важливості того чи іншого блага з «об'єктивного списку» в розрахунку добробуту для кожного окремого індивіда буде різною.

Дана проблема загострюється в площині політичної дії, коли виникає потреба в оцінці діючих соціальних інститутів, їх результатів, що втілюються в показниках спільного блага. Безумовно, тут не може бути й мови про порівняння та підсумовування індивідуальних бажань і способів життя в прив'язці до особливостей індивідів. Зрозуміло, оцінки мають надаватися щодо спільного блага, того, що в цілому є бажаним для громадян, що буде поділятися ними всіма в якості цінності. Такими цінностями вважаються свобода, здо- ров'я, матеріальний добробут, знання, наявність яких дозволяє краще оцінювати і реалізовувати як свої, так і чужі життєві плани Griffin J. Well--being. Its Meaning, Measurement and Moral Importance. -- New York: Clarendon Press, Oxford University Press, 1990. -- 412 p. -- P. 122.. Відповідно наявність або відсутність саме цих цінностей служить критерієм загального оцінювання соціальних інститутів, покликаних створювати, зберігати або просувати спільне благо громадян. У простих випадках позитивна оцінка буде виноситися тоді, коли буде відбуватися зростання однієї з представлених у списку цінностей. Донедавна таким індикатором слугував показник зростання ВВП, завдяки якому зростають і інші цінності. Однак, як уже переконливо було доведено А. Сеном і М. Нуссбаум, показників доходу вкрай недостатньо Nussbaum M. C. Women and Human Development. The Capabilities Approach. -- New York: Cambridge University Press, 2001. -- 312 p. P.88, 92; Сен А. Развитие как свобода / Пер. с англ. под ред. и с послеслов. Р.М. Нуреева. -- М.: Новое издательст-во, 2004. -- 432 с. -- C. 107--131.. Оцінка способів та якості життя окрім індексу валового доходу має включати в себе показники ген- дерної нерівності та розвитку, багатовимірної бідності, уразливості і формування життєстійкості, здоров'я, освіти, контролю ресурсів, соціальної компетенції, безпеки, міжнародної інтеграції, навколишнього середовища.

У рамках цього теоретичного підходу в останні десятиліття активізуються дослідницькі проекти, спрямовані на збір та аналіз емпіричного матеріалу для виявлення кореляцій між зростанням доходів і суб'єктивного відчуття щастя у представників різних соціальних, етнічних груп і країн. Зокрема вельми цікавою є «База даних щастя світу», впорядкована та опублікована професором соціології Р. Веєнховеном з Роттердамського університету імені Ераз- муса (Нідерланди). На підставі аналізу даних про народження і смерть, Доповідей ООН про розвиток людини, а також неодноразових опитувань резидентів різних країн щодо оцінки задоволеності своїм життям у цілому, були виведені коефіцієнти середнього щастя, тривалості щасливих років протягом життя, скоригований рівень середнього щастя громадянина країни з урахуванням усвідомлюваного ним рівня нерівності в щасті через порівняння з іншими співгромадя- нами «База данных счастья мира» http://worlddatabaseofhappiness.eur.nl/hap_nat/nat_ fp.php?cntry=244&name=Ukraine&mode=3&subjects=36&publics=3. Масштабні опитування респондентів з понад І00 країн світу за допомогою анкетування, особистих інтерв'ю і за допомогою телефону, проведені в рамках науково-дослідного проекту «Світового вивчення цінностей» -- World Values Survey, дозволяють виявити вплив цінностей і переконань на соціально-політичне життя різних країн База данных всемирного исследования ценностей World Values Survey http://www.worldvaluessurvey.org/WVSContents.jsp. Надзвичайно інформативними є Доповіді ООН про розвиток людини Доклад о развитии человека 2010. Реальное богатство народов: пути к развитию человека / пер. с англ. ПРООН. -- М.: Весь мир, 2010. -- 244 с., в яких зазначається Індекс розвитку людського потенціалу, який складається для більше ніж 190 країн світу з урахуванням тендерної нерівності та розвитку, індексу багатовимірної бідності, показників уразливості і формування життєстійкості, здоров'я, освіти, контролю ресурсів, соціальної компетенції, безпеки, міжнародної інтеграції, навколишнього середовища. Всі ці дані необхідні в якості аргументів для вибудовування політики зайнятості, розгляду питань темпів економічного зростання, відстоювання прав людини, викорінення соціальної несправедливості тощо.

Отже, здійснений критичний аналіз моністичних і плюралістичних концепцій благополуччя дозволив зосередити увагу на проблемі його вимірювання. Але з'ясовані теоретичні проблеми вимірювання благополуччя, що пов'язується із задоволенням бажань та уподобань, використанням можливостей і реалізацією спільного блага в кінцевому стані не є такими, що не можна подолати. Зазначені спроби застосування критеріїв етичної оцінки якості життя у великій кількості країн світу засвідчують їх практичну значущість і спроможність сприяти розвитку людського потенціалу.

Размещено на Allbest.ru