Стратегічно-реляційний підхід у політичній філософії Боба Джессопа

Стратегічно-реляційний підхід у політичній філософії Боба Джессопа

м. Слов'янськ

Анотація

Андрей Карпенко, кандидат философских наук, доцент кафедры философии, социально-политических и правовых наук, Донбасский государственный педагогический университет, г. Славянск.

Abstract

Strategic-relational approach in Bob Jessop's political philosophy.

B. Jessop's approach is an interesting variant of the use of post-structuralist ontology to the state. The civilization challenge that forces the conservative branches of law and the theory of the state to develop the assets of avantgarde philosophy is the formation of a global society that shifts foundations of the traditional national state.

Keywords: state; politics; strategic-relational approach; ontology; social relations; ideology.

Постановка проблеми

У контексті сучасних перетворень, коли навіть на рівні теоретичного пізнання говорять про «суспільство ризиків», концепт держави утримує локус парадигмального кореня політичного дискурсу в якнайширшому розумінні репрезентації політичного буття. А локальний контекст українських реалій переконує в тому, що предмети абстрактної рефлексії світової спільноти мають конкретно екзистенційний характер для суспільства, яке перебуває у стані війни. Перетворившись на родове поняття, ідея держави втратила концептуальну гнучкість та відкритість. Однак, доречно зробити припущення, що труднощі щодо розбудови держави корелюють із концептуальним наповненням дискурсу держави. Така кореляція, на наш погляд, залишається недооціненою українською інтелектуальною спільнотою, яку задовольняють абстрактні та позірні контексти надлишкової валоризації держави, перетворення її на самоцінний абсолют, майже фетиш. Культивуючи «релігію держави», українське суспільство лише дублює імперський синдром російської пропаганди, залишаючись у полі політичної синергії з простором російської влади. Натомість треба створювати моду на інтелектуальне різноманіття осмислення політичних феноменів, актуалізацію прагматичного, «поцейбічного» аналізу суспільних процесів. На противагу політичній та масмедійній тенденціям деградації концептуалізації державності наукова спільнота має пропонувати сценарії осмислення держави, що відповідають світовим інтелектуальним трендам. Одним із таких сценаріїв є стратегічно-реляційний підхід до розуміння держави, розроблений британським теоретиком Бобом Джессопом [1]. Гадаємо, що узагальнення теоретичних напрацювань Б. Джессопа може збагатити українську політичну філософію, що тільки розпочинає шлях власного становлення.

Аналіз наукових досліджень. Треба визнати, що в українських наукових колах переважає веберівський підхід до визначення держави як інституції, що утримує «монополію на легітимне насилля у межах певної території» [2]. Симптоматичним є те, що в достатньо репрезентативній колективній монографії «Трансформації політичних інститутів України: проблеми теорії та практики» [3] автори лише констатують існування альтернативних підходів до визначення сутності державності, не розкриваючи змісту ключових розбіжностей між конкуруючими концепціями держави. Навіть на рівні наукової рефлексії домінує метафізика держави, що полягає в некритичному відтворенні диспозитиву використання концептуальних інструментів, відсутності проб лематизації іманентних суперечностей цих концептів, ігноруванні сучасних контекстів буття держави та його теоретичного пізнання, характерна для української політичної думки романтична деісторизація концепту держави, який ніби сам конституює історію [4]. Хоча запит на розбудову парадигми політичного філософування відчувається в деяких розвідках. Зокрема, у статтях О. По- легкого [5], де досліджено діалектику постколоніального та постімперського дискурсів у процесі формування новітньої української національної ідентичності, та О. Йосипенко [6], де досліджено сучасні колізії між номіналістичним та реалістичними підходами до розуміння онтології колективних сутностей у сучасній філософії, соціології, політології.

Стратегічно-реляційна концепція держави Б. Джессопа залишається маловідомою серед вітчизняних науковців. Натомість у світовому політико-філософському дискурсі Б. Джессоп є достатньо помітною фігурою, його праці цитуються в різноманітних розвідках, присвячених актуальним питанням політичної теорії та філософії [7-9]. Новітні тенденції реставрації реальної політики, посилення репресивних функцій держави, порушення балансу в перерозподілі прибутків утворюють запит на новітнє переосмислення сучасної політичної економії, яке має спиратися на нову формулу кореляції базисних та надбудовних вимірів буття людини - економіки та культури. На думку П. Кеннет, стратегічно-реляційний підхід є «спробою переосмислити в позитивному ключі феномен культурної політекономії сучасного суспільства» [7, с. 45]. Онтологія держави, запропонована Б. Джессопом, визнається теоретично релевантною з огляду на «необхідність переосмислення традиційних способів територіалізації політичної влади, до яких і належить держава» [8, с. 97].

На матеріалі стратегічно-реляційної концепції Б. Джессопа можна виявити іманентні суперечності процесу державотворення в сучасних історичних умовах.

Відповідно до визначеного предмета дослідження мета цієї статті полягає в загальній характеристиці стратегічно-реляційної концепції держави Б. Джессопа.

Виклад основного матеріалу

Сам Б. Джессоп визначає власну методологічну позицію як «неортодоксальний марксизм» [1, с. 20]. Варіації марксистських підходів до осмислення держави включають функціонально-інструменталістські визначення та іманентно-реляційні. Функціонально-інструментальне тлумачення держави зводить її до інструменту домінування, «організованого насилля» з боку правлячого класу. Іманентне розуміння держави виходить з її «ефективності у справі об'єднання людей, хоча б і засобами насилля» [10].

Стратегічно-реляційний підхід (СРП) до вивчення держави є варіантом структуралістської критики традиційного «ентитичного» (від англ. entity - А. К.) погляду на державу як на певну річ, що має власну специфічну сутність. Аналогічно до здійсненої К. Марксом критики капіталу як суспільного явища, а не абстрактної сутності розробляється і критика держави. Теоретики СРП відмовляються від пошуків «сутності» держави й намагаються розробити ефективні теоретичні та методологічні засоби дослідження форм, функцій та наслідків існування державної системи. У межах СРП держава постає не субстантивною цілісною річчю або унітарним суб'єктом, а процесом «провадження державної влади, яка є вираженням мінливого балансу між силами, що прагнуть реалізувати власні інтереси засобами державної системи» [2, с. 54]. По суті СРП корелює з логікою становлення постструктуралістського мислення, що прагнуло подолати логоцентричні імплікації структуралістського методу в його застосуванні до динамічних процесів. Абстрактні «жорсткі» властивості атрибутів системи - сукупності елементів, структури, функцій - мали бути релятивізовані, представлені в рухливих та похідних іпостасях. Наприклад, класичне визначення держави через монопольне право на насилля в межах певної території є негативним за власним змістом. Така логічна негативність наявна і в репресивному тлумаченні державного апарату. Три ключові варіації щодо ідеї держави: консервативний фетишизм суверенності, ліберальний ринковий релятивізм та соціалістичний функціональний компліментаризм - не пропонують подолання репресивної транскрипції держави, а вказують три модуси герменевтики держави.

Актуалізація концепту стратегії і має вирішити це первісне завдання «пом'якшення» абстрактної структурності/репресивності державної системи, елементи якої не так забороняють дещо, як здійснюють «стратегічну селекцію» іманентно відкритих можливостей щодо реалізації «державного проекту». Семантичне поле концепту стратегії дозволяє Б. Джессопу окреслити конструктивний аспект державності, який згодом конкретизується планом соціальних відносин, що складають сам зміст існування держави. На нашу думку, прагматичний концепт державного проекту є чинником оздоровлення політичного процесу активізації громадської участі в контролі та корегуванні агентів влади.

Така позитивна транскрипція влади корелює з ідеями М. Фуко щодо продуктивності влади й неможливості репресивної редукції владних відносин. Концепт реляції утворює основу розуміння змістового підґрунтя державності: «Стратегічно-реляційний підхід виходить з новітнього визначення діалектики дії та структури в термінах суспільних відносин. Такий підхід надає важливого значення стратегічному контексту політичних дій і трансформативній силі цих дій. У термінах реляцій, структура складається з диференціальних обмежень та можливостей, що варіюються агентом; суб'єкт дії залежить від стратегічних ресурсів, охоплених структурою залежно від задіяних акторів» [1, с. 55].

Цілком у постструктуралістському ключі Б. Джессоп намагається термінологічно окреслити позитивність влади, притаманну її конкретно-історичній іпостасі - владі державній: «Стратегічно-реляційний підхід наголошує, що немає підстав робити припущення, що державна влада обмежена засобами імперативної координації - централізованого планування й спадного управління. Державна влада може провадитися не тільки у формі примусу команди, планування та бюрократії, але також у формі мереж, партнерства, солідарності тощо. У такому контексті держава постає інституційною матрицею задля політичної дискусії щодо відповідей на певні виклики засобами управління» [1, с. 167]. Власне кажучи, теорія британця виглядає таким собі доповненням до постструктуралістської філософії, де концепт держави розчинявся в стихіях влади як тип структурації, а не родова форма політичного буття. Відповідно, відсутньою була постструктуралістська теорія держави.

Підхід Б. Джессопа є цікавим варіантом застосування постструктуралістської онтології до ключового політичного інституту - держави. Цивілізаційним викликом, що змушує консервативні галузі права й теорії держави опрацьовувати надбання авангардної філософії, є утворення глобального суспільства, що нівелює певні засновки традиційної національної держави. Цей факт є особливо важливим для загального усвідомлення в контексті українського державотворення, якому однозначно бракує джерел конструктивної критики та інноваційного мислення. Можливо, саме брак альтернативних «проектів держави», які є атрибутом стратегічної парадигми СРП, є свідченням відсутності відповідної концептуальної роботи, відсутності моди та суспільного попиту на інженерів державобудування, які б говорили про державу без романтичної поетики в спосіб прагматичного просвітництва. Складні речі, на кшталт політичних рішень, поряд із позірними масмедійними «теґовими» поясненнями мають супроводжуватися герменевтикою об'єктивного змісту, яким для політичного є винятково суспільне, зрозуміле в його екзистенціальній конкретності.

Сучасний світ насичено симуляційними сутностями й засобами виробництва таких сутностей. Масове виробництво ідеального унеможливлює реалізацію класичних ситуацій не тільки філософування, на кшталт картезіанського робінзона-мислителя або феноменологічних редукцій, а й позитивістського наукового сценарію утилітарної апробації суджень. За відсутності можливості розрізнити первісні та похідні феномени свідомості на рівні критичної рефлексії складно уявити гетерогенність, тобто суперечливість та непослідовність, дискурсів, де немає формальних вимог логічності та когерентності, наприклад, засобів масової інформації, публічної політики, реклами тощо. Епоха масового виробництва на своєму черговому оберті розвитку занурює нас знову до аналогічної до раннього анімізму ситуації розчинення індивіда в потоках новітніх стихій: інформації, споживання, бажання.

Однак треба пам'ятати веберівську настанову щодо наукового розчаклування світу й наполягати на приматі наукової об'єктивності над будь-якими цінностями та інститутами. Наукова рефлексія щодо реальних значень елементів політичного дискурсу набуває особливого значення в період невизначеності та кризи, коли нездатність або небажання відмовитися від застарілих смислів і збудувати новітню концептуальну парадигму завдають надзвичайної шкоди суспільству.

Висновки, перспективи подальших досліджень

Стратегічно-реляційний підхід Боба Джессопа є новітньою модифікацією неортодоксального марксизму, налаштованою на ключові виклики сьогодення - кризу політичної форми національної держави, пов'язану з черговою фазою глобалізації людства. Наголос на конструктивній природі інституту держави та суспільній змістовності політичного процесу дозволяють розглядати концепцію британського теоретика як альтернативне джерело теоретичних ресурсів для аналітики реалій українського політичного процесу, де наразі домінують реакційні кліше та стереотипи.

Напрямок для подальших досліджень стратегічно- реляційного підходу в британській політичній філософії визначено прагненням його адаптації до аналітики та критики реалій політичного життя українського суспільства. Зокрема, уважаємо перспективним дослідження умов плюралізації політичного процесу.

іманентний державотворення джессоп

Література

1. Jessop B. The State: Past, Present, Future / Bob Jessop. - Cambridge: Polity, 2016. - 316 p.

2. Weber M. Politik als Beruf [Intemetquelle] [Електронний ресурс] / Max Weber. - Режим доступу: http://gutenberg. spiegel.de/buch/politik-als-beruf-8139/2

3. Трансформація політичних інститутів України: проблеми теорії і практики / [авт. колектив: М. І. Михальченко (керівник) та ін.]. - К.: ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2016. - 440 с.

4. Брайчевський М. Про українську державність [Електронний ресурс] / М. Брайчевський. - Режим доступу: http:// shron.chtyvo.org.ua/ Braichevskyi_Mykhailo/Pro_ukrainsku _derzhavnist.pdf

5. Polegkyi O. Identity-building in Post-communist Ukraine: Postimperial vs Post-colonial Discourses / Oleksii Polegkyi // Beyond Transition? Memory and Identity Narratives in Eastern and Central Europe. - Lund: Lund University, 2015. - P. 169-190.

6. Йосипенко О. Онтологія колективних сутностей / Оксана Йосипенко // Філософська думка. - 2017. - № 1. - С. 92-107.

7. Kennett P. Handbook of European Social Policy / Patricia Kennett and Noemi Lendvai-Bainton. - Cheltenham: Edward Elgar Publishing, 2017. - 480 p.

8. Springer S. Handbook of Neoliberalism / Simon Springer, Kean Birch, Julia MacLeavy. - New York: Routledge, 2016. - 664 p.

9. Bullard A. R. Book review: The State: Past, Present, Future by Bob Jessop [Електронний ресурс] / Ashley R. Bullard. - Режим доступу: http://blogs.lse.ac.uk/lsereviewofbooks/2016/09/ 06/book-review-the-state-past-present-futures-by-bob-jessop/

10. Hay C. The State: theories and issues / C. Hay ; [ed. by Colin Hay, Michael Lister, David Marsh]. - Basingstoke: Palgrave Macmillan, 2006. - 330 p.

References

1. Jessop B. (2016), The State: Past, Present, Future, Polity, Cambridge, 316 p.

2. Weber M. Politik als Beruf [Intemetquelle]. Available at: http://gutenberg.spiegel.de/buch/politik-als-beruf-8139/2

3. Mykhalchenko M. (2016), Transformation of the political institutions of Ukraine: problems of theory and practice, IPENI, Kyiv, 440 p. (ukr)

4. Braichevskyi M. On Ukrainian Statehood [Online material], Available at: http://shron.chtyvo.org.ua/Braichevskyi_Mykhailo/ Pro_ukrainsku_derzhavnist.pdf (ukr)

5. Polegkyi O. (2015), Identity-building in Post-communist Ukraine: Post-imperial vs Post-colonial Discourses. In: Beyond Transition? Memory and Identity Narratives in Eastern and Central Europe, Lund University, Lund 2015. - P. 169-190.

6. Iosypenko O. (2017), Ontology of collective entities, Filosofska Dumka, Vol. 1, pp.92-107. (ukr)

7. Kennett P. (2017), Handbook of European Social Policy, Edward Elgar Publishing, Cheltenham, 480 p., DOI: http://dx.doi.org/ 10.4337/9781783476466

8. Springer S. (2016), Handbook of Neoliberalism, Routledge, New York,664 p.

9. Bullard A. R. (2016), Book review: The State: Past, Present, Future by Bob Jessop [Online material] / Ashley R. Bullard. - [Available at]: http://blogs.lse.ac.uk/lsereviewofbooks/2016/09/06/book-review-the-state-past-present-futures-by-bob-jessop/

10. Hay C. (2006), The State: theories and issues, Palgrave Macmillan, Basingstoke, 330 p., doi.org/10.1007/978-0-230-80227-8

Надійшла до редакції 11.08.2017

Размещено на Allbest.ru