Формування цінностей мережево-онлайнової культури в дискурсивному просторі віртуальної реальності

Размещено на http://www.allbest.ru/

ФОРМУВАННЯ ЦІННОСТЕЙ МЕРЕЖЕВО-ОНЛАЙНОВОЇ КУЛЬТУРИ В ДИСКУРСИВНОМУ ПРОСТОРІ ВІРТУАЛЬНОЇ РЕАЛЬНОСТІ

The paper presents the analysis of the values of online and network ideology, the specificity of which in interdynamity and interrevolutionarity and fluid world. The purpose of research is to re-veal the conditions of the network, the online culture that helps people to adapt. The game which is the model of person's self-identity, serving a marker of postmodern society is presented in the article. The discussing problems are the analyses of the phenomenon of simulacra, representing the values of virtual- irrational reality. Their basis is in identification of 'socio-cultural entropy that reflects degradation of virtual and online culture and its values. The used method is axiological approach which allowed to penetrate deeply into the studying the problem. Conclusions - the ideology of the Information Society should be formed, *which can oppose the values of social networking and online values, based on distorted values. The scientific novelty of the research is theformation of adaptive abilities to the information society. Self-realization on the Internet does not replace self-realization in reality, but collectively helps people tofind themselves and create himself as an aimed personality.

Keywords: network and online culture, game activities, simulacra, social and cultural entropy, network and online ideology, self-identity of a personality.

Актуальність дослідження мережево-онлайнової культури особистості в дискурсивному просторі віртуальної реальності набуває великого значення, так як особистість сьогодні формується в штучно створеному світі, який формує її нецілісний та розірваний образ. У зв'язку з цим девальвується потенціал культури особистості.

Результати аналізу наукових джерел і публікацій засвідчили, що теоретичні основи даного дослідження закладені, перш за все, дослідженнями у сфері пост- індустріалізму та формування інформаційного суспільства. До засновників даного наукового напрямку слід віднести 3. Баумана, Д. Белла, Дж. Гелбрейта, Р. Да- рендорфа, М. Кастельса, М. Маклюена, Дж. Нейсбіта, А. Портера, Р. Престуса, О. Тоффлера, А. Турена, Ф. Факуяму, Д. Еймора, А. Етціоні та ін. Значну роль у формуванні парадигми інформаційного суспільства відіграли такі вчені, як В. Андрущенко, О. Дани- льян, О. Дзьобань, Д. Дубов, С. Жданенко, В. Воронкова, Ю. Калиновський, О. Кивлюк, В. Кремень, Є. Мануйлов, Н. Моісеєв, О. Прудникова, О. Пунченко, Д. Свириденко, О. Соснін, А. Ярошенко. У контексті даної проблеми, на нашу думку, однією з найбільш показових є наукова позиція щодо Інтернет як глобальної тенденції розвитку інформаційного суспільства та формування цінностей та ідеології інформаційного суспільства.

Мета наукового дослідження - розкрити умови формування мережево-онлайнової культури особистості в дискурсивному просторі віртуальної реальності, специфіка якої в інтердинамічності та інтереволюційності швидко плинного світу, до якого повинна адаптуватися людина.

Цілі дослідження: концептуалізація мережево-онлайнової культури особистості в дискурсивному просторі віртуальної реальності та виявлення ключових проблем людини віртуального світу; виявлення ігрової моделі самореалізації особистості, що виступає маркером постмодерністського суспільства, в основі якого перфомативне, ігрове «Я» людини; аналіз феномена симулякрів, що репрезентує собою образи віртуально- ірраціональної реальності; виявлення соціокультурної ентропії, що відтворює деградацію віртуально-онлай- нової культури та її ціннісних орієнтирів; пошуки ключових детермінантів духовності, що формують адаптивні здібності людини до інформаційного суспільства.

Методологія дослідження. Для аналізу такої складної проблеми, як формування мережево-онлайнової культури особистості в дискурсивному просторі віртуальної реальності ми будемо використовувати аксіологічний підхід, в основі якого набір цінностей та переконань, які визначають поведінку людини, та сприяють формуванню ціннісних орієнтацій мережево- онлайнової культури. Як реакція на ціннісні орієнтації мережево-онлайнової культури людина може бути і реципієнтом, і читачем, і співкреатором дійсності, дискурсосмислюючи відносини мережевого суспільства і конституюючи свій образ-Я на рівні свідомості і підсвідомості, культури і антикультури (чи певної субкультури). Антропологічний підхід, в основі якого антропологічна криза, що змушує людину вирішувати антропологічні проблеми та адаптуватися до плинного світу, що так змінюється на наших очах в умовах глобального поширення Інтернету [14, с. 21-30].

Обговорення проблеми. Адже, людина, яка втрачає свою людськість, духовність і гуманізм, втрачає свою природу, соціум, а сама зміщується у інший світ - віртуальний. Цьому сприяє антропологічна криза, втрата довіри до майбутнього, правової і соціальної держави, перемоги «одновимірної людини», що культивується масовим суспільствам, який породжує можливість управління свідомістю молоді у результаті інформаційного і технологічного управління. Важливою рисою мережево-віртуальної культури є її мозаїчність, пов'язана з особливостями процесу пізнання, що поєднує в собі елементи культури різних епох і народів, яка виступає як ціннісно-сформований і символічно- семіотичний досвід багатьох людей, в результаті відбору якого не відбувається ціннісного навантаження і здобуття соціального досвіду як у випадку цілеспрямованого процесу наукового пізнання. Культура є колективною побудовою, вищою за індивідуальні вподобання, і здатна впливати на діяльність людей у культурному середовищі, тому що віртуальна реальність - це простір соціалізації індивіда [2, с. 208-217].

Проблемна ситуація - дослідження проблемних (больових) точок мережево-онлайнової культури у дискурсивному просторі віртуальної реальності, в основі яких цінності віртуального світу та їх вплив на різні сфери існування людини. Саме в цей світ занурюється людина у пошуках своєї «істини» і намагається її уявити його як реальність-достовірність, штучно створену через мережеве суспільство, яке культивує спілкування в мережі як ігрову взаємодію. В основі дослідження дискурсосмислення складних проблем мережево-онлайнової взаємодії, яка формує не-цілісну людину, яка лише однобічно реалізує себе у будь-якій сфері діяльності згідно ігрової репрезентації себе як суб'єкта мережево-онлайнової культури та в результаті всебічного занурення людини у світ свого буття на основі ідеології свободи, яка поширена в Інтернеті. Однак ця ідеологія чи світогляд не є такою, що визначають культуру, оскільки вони безпосередньо не взаємодіють з розвитком технологічної системи, а свобода, що культивується у просторі Інтернету, може використовуватися по-різному [13, с. 164-176].

Концепція мережево-онлайнового суспільства зробила ставку на масову людину, «людину натовпу», яка руйнує звичну систему цінностей і акцентує свою діяльність у мережевому просторі як ігрову модель самореалізації, споживацтво та відсутність креативності у світі онлайн-культури. Ігрова складова виступає складовою домінантою сучасного віртуального світу, а сама гра виступає маркером постмодерністського суспільства, в основі якого перфомативне, ігрове «Я» людини. Сьогодні роль гри виступає фактором самоідентифікації особистості, розвитку мережевих комунікацій, трансформації віртуальної реальності, утвердження поліонтичності світу. В карнавальному способі буття мережево-віртуального світу відкидаються минулі табу традиційного суспільства, що зумовлено формуванням простору віртуальної реальності, в контексті якої формується «автономний симулякр», який має справу не з речами, а з масками, копіями, копіями копій,- відмічає Ж. Бодрійяр [1, с. 123-127]. Під впливом гри віртуальної стихії інтеграція екзистенційного та інформаційного полів трансформується, людина втрачає шляхи пошуку іманентних сил, самоідентифікація втрачається як процес реалізації сутнісних сил людини, перетворюється на гру, яка все ж таки має деякий елемент креативності.

В умовах мережево-онлайнової культури Інтернету людина замість дійсної сутності культури людина використовує різноманітні симулякри, як замінники, стереотипи, стереопарадигми, примітивні матриці свідомості. Симулякри є одним з основних понять постмодерністської культури, яка репрезентує собою образи віртуально-ірраціональної реальності, яка лише відображає деяку правдоподібність оригіналу, але не є її оригіналом. Симулякри - це трансцендентні, ірраціоналістичні об'єкти-моделі, за якими немов би існує реальність, яку осмислює суб'єкт як деяку достовірність. На думку багатьох вчених, зокрема Ж. Бодрійяра, симулякри - це нульова матриця, квазіріч чи квазі-предмет, згідно з якою відбувається пізнання світу, в результаті чого реальність виступає деструктивною, так як людина який імітує (заміщає) реальність через посередництво феноменів симуляції. Симулякри імітують відсутність об'єктивності, так як стирають різницю між достовірним і недостовірним знанням, репродукують сурогатну, вторинну сутність з різними кодами, знаками, референціями, мультиголограмами. Симулякри відображають об'єкти-предмети-явища- феномени як міфологічні раритети. На першому плані віртуально-сурогатних процесів відображаються сурогатні континууми, соціально-онтологічні парадигми, в основі яких примітивні стереотипи, кліше-ярлики, призначені для масової культури та масової людини віртуально-мережевої реальності. Симулякри - це пріоритет прімитивізму онлайнової культури, яка часто виступає основою деградації особистості [1, с. 123-127].

В основі формування цінностей мережево-онлайнової культури особистості в дискурсивному просторі віртуальної реальності - соціально-культура ентропія, яка відображає процеси пониження розуміння рівня складності світу, вона несе з собою тотальну чи частково понижену деградацію культури як макросистеми віртуального світу, пов'язаного з соціокультурними нормами регуляції соціовзаємо-відносин. Соціокультурна ентропія напряму залежить від мультипроцесів механічної інкультурації, ресоціалізаці'ї особистості, вона репрезентує собою деструкцію мультифункціональної цілісності людини, що приводить до пониження ефективно-раціональної регуляції соціо- взаємовідносин. Соціокультурна ентропія відтворює деградацію субмоделей еіртуально-онлайноеої культури та її ціннісних орієнтирів, моральної і правової системи, пріоритетів легітимних матриць, пов'язаних з соціостатусом особистості.

Формування цінностей мережево-онлайнової культури в дискурсивному просторі віртуальної реальності формується на основі еклектики, в основі якої непорозуміння чи недооцінка особистістю тих чи інших феноменів, подій, об'єктів чи наукових концепцій, чи факторів, що пов'язаних з соціумом, культурою, цивілізацією. В основі цінностей мережево-онлайнової культури - постструктуралізм, який розроблений таким и теоретиками, як Делез, Дерріда, Барт, Блум, Міллер, в основі якого дискурсосмислення культури на основі лінгвістично-текстуального моделювання, виявлення диференційованих матриць видів діяльності, модусів герменевтики, дискурсосягнення структурно- культурних текстів у проекціях постмодернтенденцій [12]. В основі постструктуралізму - осягнення текстів, мов, лінгвомоделей, лінгвоструктур, знакосеміотичної діяльності суб'єктів у віртуальному просторі, які виробляють для себе модель культури на основі вище перерахованих методологічних прийомів [4, с. 13-26]. Віртуальна культура все більше починає втрачати риси лінійності і передбачуваності розвитку, виступає, за визначенням постмодерністів,- різаною, мозаїчною, «кліп-культурою» (О. Тоффлер). Послаблюючи чи розмиваючи колись задані межі класичних визначень культури та культурної реальності (культури, що закономірно розвивається, структурованої, системно- функціональної), сучасна соціокультурна реальність все більше ототожнюється з віртуалістикою [3]. Постструктуралізм як вираження цінностей віртуальної сутності культури відображає: 1) еклектизацію стилістики; 2) конвергенцію диференційованих художньо- естетичних цілей та рухів; 3) диспозиції-орієнтири постмодерну з його поглядами на натовп-масу, чи навіть на елітні групи людей; 4) вплив різноманітних модусів мистецтва на політичні, економічні і соціальні процеси у суспільстві, включаючи релігію, інформатику, поезію, що виражається в поліфонії голосів; 5) часткова елімінація еталонів культури та їх апробація у контексті ігрової діяльності з застосуванням прийомів гри; 6) орієнтація на цитування, напівплагіат, імітацію образів, нападки на самі шедеври-еталони культури; 7) використання прийомів колажу, аплікації, в основі яких переосмислення феноменів реальної дійсності та формування конструктів ерзац-культури, що заполонила мережевий простір. Концептуалізація цінностей мережево-онлайнової культури особистості в дискурсивному просторі віртуальної реальності приводить до формування таких культурних паттернів, які формують моделі, зразки чи стереотипи поведінки молоді, яку вони беруть за зразок. Паттерни культурні віртуального середовища направлені на формування макромоделей культури різних верств - від молоді до елітних прошарків населення, формуючи макромоделі поведінки взаємодіючих суб'єктів та їх геокультури в умовах культурної глобалізації [5, с. 4870-492].

Модель особистості віртуального соціуму формує образ екзистенції, що проявляється в певних еталонах, матрицях, моделях віртуальної культури. Це те ж саме, що відображення психіки індивіда на рівні своєї перцепції, пам'яті, уявлюваних менталактів і релексіємоделей, скопійованих з образів особистостей віртуальної реальності. Образи особистості віртуальної реальності, на нашу думку, - це архетипи колективного несвідомого, відсутність націленості на «готовий продукт» перетворення дійсності, принципова незавершеність формування ідеології чи світогляду особистості. Віртуально-онлайнова культура особистості існує проза межами офіційних інституцій, але при розвитку цього явища ключовим механізмом може виступити коментаторський механізм як своєрідна філософія добудови ціннісного компоненту, якого не вистачає в об'єктивній дійсності [6, с. 16-25].

Формування цінностей мережево-онлайнової культури в дискурсивному просторі віртуальної реальності зводиться до того, щоб: 1) захистити конвергенцію диференційованих ідей та художньо-естетичних рухів і течій; 2) виявити диспозиції-орієнтири культури на натовп маси чи на елітарні прошарки суспільства; 3) впливати засобами онлайнової культури на політичні, економічні, культурні процеси у суспільстві; 4) частково елімінувати шедеври класичної культури, художніх та естетичній прийомів, апробувати феномен гри [5]. Концептуалізація цінностей мережево-онлайнової культури особистості у дискурсивному просторі віртуальної реальності виявила її антиномічний характер, складні проблеми віртуальної культури, які репрезентують собою в контексті віртуалістики плюральні процеси і фактори розвитку. Віртуальна культура робить індивідів схожими один на одного, культивує ті феномени, які приводять до деградації особистості, тому що культура віртуального світу формує такі ж феномени віртуальної свідомості і мислення [7, с. 573-578].

Отже, термін «віртуально-онлайнова культура» ввійшов у науковий обіг (мас-медійний, комерційний), використовуючи її для аналізу цілого ряду явищ - економічних, політичних, духовно-естетичних, що свідчить про широке її застосування у всіх сферах суспільного життя. Завдяки віртуальній культурі осягається світ, соціум, метаболічні процеси, зв'язок з природою, соціумом, Всесвітом, а також формуються свої цінності, ідеали, нормативи, орієнтири, смисли, які регулюють поведінку людини, її менталітет та функції [11, с. 266-278]. Соціально-філософський аналіз даного феномена засвідчив, що його слід розуміти у наступних характеристиках: 1) віртуально-онлайнова культура як інше буття, як неіснуюча реальність: як ідея потенційна можливого буття у формі онтологічної опозиції буттєвого та небуттєвого утворень; 2) віртуально- онлайнова культура як непізнана реальність: ідея гносеологічного розділення на пізнану реальність та

ідеалістичну (непізнану) реальність; 3) аксіологічний конфлікт між тим, що є в реальній дійсності, і тим, що має бути; 4) віртуально-онлайнова культура як внутрішній світ людини, що суб'єктивно переживається індивідом; 5) віртуально-онлайнова як імітаційна реальність (псевдореальність): симуляція чи іміджеве конструювання реальності; 6) вірутуально-онлайнова культура як інформаційно-технічний простір - кібер-простір, технічно опосередковане середовище чи медійна частина культури [8, с. 24-34].

В результаті вище перерахованих характеристик та процесів віртуально-онлайнова культура впливає на всі матриці-парадигми інтелектуального розвитку, морально-етичні та естетичні диспозиції та світогляд особистості, формуючи образ вірутальнорї людини, у констеляції его-проекцій та диспозицій. Так як індивід не завжди може результати раціонально своє его, тому спирається на віртуальні приписи і канони віртуального світу [9, с. 57-67].

Можемо відмітити, що віртуально-онлайнова культура сприяє формуванню цінностей віртуальної людини як складної дисипативної системи, яка заповнює вертикаль простору свідомості на трьох рівнях:

1) ядерному; 2) смисловому; 3) інтелектуальному. Подібна віртуально-онлайнова культура включає три види цінностей: 1) ядерні - біологічного походження;

2) смислові, що акцентують увагу на смислових характеристика; 3) інтелекутального рівня, в контексті яких формується світосприйняттям індивіда, світовідчуття, світоуявлення. Інтегральним продуктом такої взаємодії виступає віртуально-онлайнова культура, яка пронизує інтелектуальний горизонт особистості і породжує власне світовідчуття, на основі якого формується морфогенез особистості, яка отримує вектор свого розвитку.

Таким чином, зробимо висновок, що сьогодні необхідно вивчати всі процеси, що відбуваються в інформаційному просторі, щоб проникнути у сферу віртуальності, сприяти виробленню методологічного інструментарію для дослідження віртуальної особистості, розгортання її свідомості, мутацій у сфері структури свідомості, відхилень від стійкого розвитку психіки і свідомості [10, с. 266-278]. Феномени віртуально-онлайнової культури константно пов'язані з реалізацією потреб людини, з людською екзистенцією, соціалізацією особистості, розширенням функцій культури в умовах інформаційного суспільства, в контексті яких людина може бути і реципієнтом, і читачем, і співкреатором, конституюючи образ свого «Я» на рівні свідомості і підсвідомості. Дослідження віртуально-онлайнової культури сприяло поглибленню даного феномена, пошуку шляхів соціалізації «людини інформаційної» в складних переплетіннях віртуально-інформаційного буття, ускладнення культурогенезисних процесів віртуального світу. Висновки - повинна бути сформована ідеологія інформаційного суспільства, яка протидіє цінностям мережево-онлайнового суспільства, в основі якої спотворені цінності. Наукова новизна дослідження: формування адаптивних здібностей людини до інформаційного суспільства. Самореалізація в Інтернеті не замінює самореалізацію в дійсності, але в сукупності допомагає людині знайти себе і сформувати себе як цілісність.

Список використаних джерел

1. Бодрийяр Ж. Симулякры и симуляции. Философия эпохи постмодерна: сб. переводов и рефератов. - Минск: Беларуская навука, 2006.

2. Власенко Ф. П. Віртуальна реальність як простір соціалізації індивіда // Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії. -2014. - Вип.56. - С.208-217.

3. Воронкова В. Г. Інтернет як глобальна тенденція розвитку інформаційного суспільства // Гілея. - 2015. - Вип.93 (2). - С.174- 179.

4. Воронкова В. Г. Концептуалізація інформаційно-комунікативного менеджменту в контексті нелінійно-синергетичної методології // Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії. - 2016. - Вип.66. - С.13-26.

5. Воронкова В. Г, Нікітенко В. О. Сучасна геокультура як соціокультурний феномен культурної глобалізації // Гілея. - 2013. - Вип.72. - С.487-492.

6. Данильян О. Г. Інформаційне суспільство: морально-етичний дискурс // Інформація і право. - 2014. - №1 (10). - С.16-25.

7. Данильян О. Г. Інформаційна картина світу як соціо-культурна реальність II Гілея. - 2013. - Вип.70 (№3). - С.573-578.

8. Дзьобань О. П., Соснін О. В. Інформаційна безпека: нові виміри загроз, пов'язаних із інформаційно-комунікаційною діяльністю // Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії. - 2015. - Вип.61. - С.24-34.

9. Кириченко М. О. Інформаційно-семіотичні виміри інформації як головного тренду інформаційного суспільства // Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії. - 2017. -Вип.68. -С.57-67.

10. Максименюк М. Ю. Інформаційно-комунікативне суспільство як різновид складної соціальної системи і взаємодії // Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії. - Вип.66. - С.266-278.

11. Соснін О. В., Воронкова В. Г., Нікітенко В. О. та ін. Інформаційно-комунікативний менеджмент: зарубіжний та вітчизняний досвід: навч. посіб. - Київ: КПІ ім. Ігоря Сікорського, -316 с.

12. Соснін О. В. Проблеми зростаючої ролі інформаційно- комунікаційної функції держави в умовах інформаційного суспільства та шляхи їх вирішення // Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії. - 2016. - №65. - С.164-176.

13. Пунченко О. П., Лазаревич А. А. Інформатизація як засіб репрезентації інформаційних ресурсів суспільства // Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії. - 2015. - Вип.63. -С.21-30.

References

1. Bodrijjar Zh. Simuljakry і simuljacii. Filosofija jepohi postmodema: sb. perevodov і referatov. - Minsk: Belaruskaja navuka, 2006.

2. Vlasenko F. P. Virtual'na real'nist' jak prostir socializacii' indyvida // Gumanitamyj visnyk Zaporiz'koi' derzhavnoi' inzhenemoi' akademii'. - 2014. - Vyp.56. - S.208-217.

3. Voronkova V. G. Internet jak global'na tendencija rozvytku informacijnogo suspil'stva ll Gileja. - 2015. - Vyp.93 (2). - S.174- 179.

4. Voronkova V. G. Konceptualizacija informacijno-komunika- tyvnogo menedzhmentu v konteksti nelinijno-synergetychnoi' meto- dologii' // Gumanitamyj visnyk Zaporiz'koi' derzhavnoi' inzhenemoi' akademii'. - 2016. - Vyp.66. - S.13-26.

5. Voronkova V. G., Nikitenko V. O. Suchasna geokul'tura jak sociokul'tumyj fenomen kul'tumoi' globalizacii' // Gileja. - 2013. - Vyp.72. - S.487-492.

6. Danyl'jan O. G. Informacijne suspil'stvo: moral'no-etychnyj dyskurs ll Informacija і pravo. - 2014. - №1 (10). - S.16-25.

7. Danyl'jan O. G. Informacijna kartyna svitu jak sociokul'tuma real'nist' И Gileja. - 2013. - Vyp.70 (№3). - S.573-578.

8. Dz'oban' О. P., Sosnin О. V. Informacijna bezpeka: novi vymiry zagroz, pov'jazanyh iz informacijno-komunikacijnoju dijal'nistju // Gumanitamyj visnyk Zaporiz'koi' derzhavnoi' inzhenemoi' akademii'. - 2015. - Vyp.61. - S.24-34.

9. Kyrychenko M. O. Informacijno-semiotychni vymiry infor- macii' jak golovnogo trendu informacijnogo suspil'stva // Gumanitamyj visnyk Zaporiz'koi' derzhavnoi' inzhenemoi' akademii'. - 2017. - Vyp.68. - S.57-67.

10. Maksymenjuk M. Ju. Informacijno-komunikatyvne suspil'stvo jak riznovyd skladnoi' social'noi' systemy і vzajemodii' // Guma- nitamyj visnyk Zaporiz'koi' derzhavnoi' inzhenemoi' akademii'. - 2016. - Vyp.66. - S.266-278.

11. Sosnin О. V., Voronkova V. G., Nikitenko V. O. ta in. Informa- cijno-komunikatyvnyj menedzhment: zarubizhnyj ta vitchyznjanyj dos- vid: navch. posib. - Kyi'v: KPI im. Igorja Sikors'kogo, 2017. - 316 s.

12. Sosnin О. V. Problemy zrostajuchoi' roli informacijno-komu- nikacijnoi' funkcii' derzhavy v umovah informacijnogo suspil'stva ta shljahy i'h vyrishennja // Gumanitamyj visnyk Zaporiz'koi' derzhavnoi' inzhenemoi' akademii'. - 2016. - №65. - S.164-176.

13. Punchenko О. P., Lazarevych A. A. Informatyzacija jak zasib reprezentacii' informacijnyh resursiv suspil'stva // Gumanitamyj visnyk Zaporiz'koi' derzhavnoi' inzhenemoi' akademii'. - 2015. - Vyp.63. - S.21-30.

Размещено на Allbest.ru