Сталий розвиток в концепції ноосферної парадигми

Термін "сталий розвиток" є офіційним українським відповідником англійського терміна "англ. Sustainable development", дослівний переклад якого з урахуванням контексту може бути "життєздатний розвиток", а за змістом - "самопідтримуючий розвиток", інколи цей термін тлумачать як всебічно збалансований розвиток. сталий розвиток - загальна концепція стосовно необхідності встановлення балансу між задоволенням сучасних потреб людства і захистом інтересів майбутніх поколінь, включаючи їх потребу в безпечному і здоровому довкіллі.

Комісія Брундтланд (Brundtland Commission) надала таке визначення сталого розвитку - це "розвиток, який задовольняє потреби нинішнього покоління без шкоди для можливості майбутніх поколінь задовольняти свої власні потреби".

Взагалі, якщо казати про розвиток з точки зору ноосферної концепції, то його тип залежить від балансу інтересів, що породжуються в економічній, соціальній та екологічній сферах суспільного буття. тут можливі декілька ситуацій. ноосфера розум соціальний

Перша, коли досягнуто баланс між соціальною та економічною сферою. у цьому випадку інтереси і потреби більшості членів суспільства задовольняються повною мірою і такий розвиток може вважатися справедливим, бо сприймається більшою частиною соціуму як такий, що створює умови для гідного існування. Але зазвичай такий вид розвитку призводить до занедбання навколишнього середовища і з протягом часу - до вичерпання природних ресурсів, що притаманне для людства в епоху індустріалізації.

Друга, коли досягається баланс між соціальною та екологічною сферами. Це так званий зносний тип розвитку, тому що він зберігає ресурси та навколишнє середовище. Проте він не забезпечує вироблення достатньої кількості ресурсів, необхідних для життєдіяльності суспільства.

Третя ситуація, коли досягається баланс між економічною та екологічною сферою. Мова йде про стійкий розвиток, коли економічна сфера знаходиться у постійному розвитку, а довкілля зберігається. Більшість ресурсів, що виробляє економіка, йдуть не на споживання, а на розвиток самої економіки та збереження навколишнього середовища.

І остання ситуація, коли досягається баланс між економічною, екологічною і соціальною сферами суспільного життя. Мова йде про життєздатний (сталий) розвиток. Бо ресурси, що виробляються економічною сферою, не шкодять довкіллю, а рівномірно розподіляються для розвитку економічної сфери та задоволення потреб соціальною сфери.

Важливого значення для забезпечення сталого розвитку набуває соціальний капітал. Соціальний капітал - це сукупність відносин, які призводять до дій, пов'язаних з очікуванням того, що інші соціальні актори виконуватимуть свої зобов'язання без застосування штрафних санкцій (концепція Фукуями) [1]. Це одночасна концентрація очікувань і зобов'язань, що узагальнюється як поняття "довіра". Через соціальний капітал порядок в суспільстві досягається через довіру не тільки до окремої людини, але і до публічних інтересів. Важливим у цьому контексті є формування певних відносин між людьми, які визначаються формуванням соціальних груп з відповідним ставленням до інших.

Так, можна говорити, що у соціальному середовищі формуються два типи соціальних груп, а саме: "групи Пунтама" та "групи Олсона" [2].

"Групи Пунтама" - це такі спільноти, цілями яких є: досягнення соціальної вигоди, співпраця і координація, збільшення потужності "прозорості". "Групи Олсона" (концепція людини економічної) мають свої власні цілі. Вони створюють і розподіляють вигоди виключно серед членів власного клубу.

"Політичне та економічне життя в Україні демонструє домінування "груп Олсона", що обумовлено низкою причин:

1) в країнах з низьким рівнем життя більшість населення прагне до задоволення елементарних потреб. тому приєднання до груп Олсона є звичайним не тільки в бізнесі, але і в соціальній, і політичній активності громадян;

2) очікування "сильної влади" у поєднанні з недовірою до держави і її інституцій викликає небажання приватних осіб приєднуватися до груп Пунтама;

3) бажання отримати вигоди від своєї діяльності "сьогодні" стимулює приєднання до груп Олсона, бо результативність від діяльності груп Пунтама має відстро- кований ефект.

Створення соціальних, економічних та політичних передумов збільшення кількості груп Пунтама з метою формування моделей поведінки, спрямованих на отримання не особистої вигоди, а суспільних переваг, має стати основою для публічної політики та базисом для забезпечення сталого розвитку в Україні через ноосферну концепцію.

Література

1. Coleman, J. S., 1988. Social Capital in the Creation of Human Capital // The American Journal of Sociology, Vol. 94, 95-120.

2. Putnam, R., I995.Making Democracy Work: Civic Tradition in Modern Italy. - Princeton. Princeton University Press.

Размещено на Allbest.ru