Розвиток у поглядах В.І. Вернадського: міркування за науковими доробками

Відповідно до міркувань та праць В.І. Вернадського, сучасна людина у ноосфері (сфері розуму) є тією потужною силою, що може та повинна своєю працею та думкою докорінно перебудовувати буття у порівнянні з тим, що було раніше [1, с. 175-176]. Таким чином, фактично йде мова про сучасне розуміння дефініції "розвиток", що передбачає зміну якісного стану об'єкта розвитку - буття. ноосфера буття розум

В.І. Вернадський розвивав ідею про те, що розумний початок (ноосфера - авт.), незважаючи на усі труднощі та протиріччя, реалізується у соціальному житті. Створення ноосфери у її повному прояві буде здійснено, рано чи пізно воно стане метою державної політики і соціального устрою [2, с. 92]. Відтак, завдання державної влади, суспільних інститутів полягає у прискоренні та регулюванні процесу розвитку засобами, що є у їх розпорядженні.

Основним завданням держави вчений вбачає організацію наукової творчої роботи. При цьому організація розподілу багатств є завданням другорядним щодо організації їх інтенсивного та швидкого створення. Адже найбільш правильний та найбільш рівномірний розподіл не дасть нічого серйозного та міцного, якщо у достатній мірі немає того, що слід розподіляти: без науки його не створить ні труд, ні будь-яка форма організації життя [3, с. 401]. Ці думки є вкрай актуальними для сучасної україни, яка декларує своє прагнення стати високорозвиненою європейською країною та одночасно скорочує бюджетне фінансування наукової, науково-технічної діяльності.

Серед актуальних думок вченого та філософа найбільш імпонує думка щодо необхідності інтенсивної перебудови людського мислення у руслі глобального перегляду взаємовідносин людини та природи, адже розвиток країни, регіону, населеного пункту неможливий без використання природних ресурсів.

Людство тісно пов'язане та взаємодіє з усіма формами життя на планеті, що включає різноманіття конкретних організмів, їх популяцій, екосистем, біосфери у цілому. ця залежність та багатоплановість зв'язків та відносин людини з біологічними системами природи.

Завдання прогресивного розвитку суспільства потребують адекватного за складністю комплексного підходу до використання ресурсів та умов, які забезпечуються живими речовинами біосфери.

Відтак питання збереження, ощадливого використання природних ресурсів, запобігання виникнення екологічних проблем мають стати першочерговими при розробці стратегій розвитку країни, регіону, громади. Адже більшість залучених у господарський обіг ресурсів є невідновлюваними, а їх сьогоднішнє хижацьке використання ставить під загрозу можливості розвитку майбутніх поколінь. концепції про ноосферу В.І. Вернадський виділяє одну з вирішальних умов існування сфери розуму - необхідність єдності людства, можливість реалізації якої розглядає через вирішення трьох проблем: формування суспільної етики та її зв'язку з індивідуальною, активізація у суспільному житті політичних партій, суспільних інститутів як конкретних засобів досягнення розумного державного устрою, цілеспрямоване створення потужних систем просвіти, освіти як факторів становлення єдиного освіченого народу, що забезпечує перехід до ноосфери.

Один з шляхів перетворення існуючого устрою В.І. Вернадський вбачає у створенні суспільного розуміння та суспільної етики. Кожне суспільство повинне мати ідеал свободи, на основі якого будується загальне благо. На наш погляд, реальною рисою свободи є гарантоване, а не формально зафіксоване, право людини на працю та гідну її оплату, що дає можливість реалізувати інші права (на навчання, відпочинок, соціальне забезпечення, охорону здоров'я тощо). Ідеалом свободи (загальним благом) відтак можна визначити наявність рівних можливостей у всіх без винятку членів суспільства.

За В.І. Вернадським, у першу чергу формується "суспільне розуміння" того, яким має бути людське життя, які заходи для цього необхідно здійснити і які будуть наслідки цих дій. Формування "суспільної етики" починається у критичні моменти життя суспільства (кризи, війни), коли єдина ідея об'єднує народ. Україна сьогодні, за висловом доктора політичних наук, професора С. Телешуна, знаходиться в умовах, коли завжди слабких з'їдають, коли немає підтримки [6]. Тому національною ідеєю має стати сильна держава, що є економічно незалежною та політично незаангажованою.

Досягнення суспільної злагоди В.І. Вернадський бачить у особливій політичній організації суспільства. Він зазначає: "Політична організація народу є найбільш потужний засіб для того, щоб зробити назавжди неможливим повторення помилок та нещасть сьогодення" [5, с. 65].

Вчений вважає, що вірні рішення можуть бути вироблені тільки при врахуванні думки різноманітних партій та суспільних організацій, оскільки у поглядах кожної з них є доля істини. У політичній публіцистиці В.І. Вернадський формулює ідею про єдиний організований народ, пропонує практичні засоби, що полягають у проведенні розумної політичної роботи щодо змін суспільного життя, а партії та їх програми виступають як засіб досягнення основної мети.

Відповідно до цієї логіки, заборона існування та діяльності будь-якої політичної партії свідчить про трансформацію політичної організації суспільства з огляду на бачення її правлячими політичними силами.

Духовне оновлення особистості також визнається В.І. Вернадським найважливішим компонентом переходу до нового стану суспільства, що можливо через розвиток просвіти та освіти. Освіта розглядається ним як прояв розуму, інтернаціоналізація освіти - одна з умов формування спільного людства, що, у свою чергу, є передумовою створення ноосфери.

Роздуми філософа стосовно ідеї, що має пов'язувати всіх, лежать у площині розповсюдження у народі наукового світосприйняття, надання народу вірної уяви про те, у якому стані він знаходиться у державі та чим він має бути, надати йому відомості, необхідні як у щоденних справах, так і у житті [4, c. 396]. На сьогодні таке світосприйняття має формуватись переважно через систему освітніх закладів, що навчає молодь, виховує прагнення до пізнання, підтримує її активну життєву позицію стосовно реалізації власних прав і свобод, стимулює подальший розвиток. Тому будь-які нормативно- правові акти органів державної влади, що звужують можливості отримання освіти молоддю, обмежують перспективи економічного, політичного, суспільного розвитку країни.

Зацікавлюють думки В.І. Вернадського стосовно співвідношення моралі та науки. Він негативно ставиться до державної моралі, вважає її тимчасовою, як і саму державну структуру. Він пише: "В існуючих умовах державний устрій та його мораль мають бути проникнуті науковою думкою та постійно підлягати її критичному аналізу". У сучасному тлумаченні, на наш погляд, ці ідеї мають розглядатися як аналіз діяльності влади та її контроль з боку громадянського суспільства.

Наукові думки В.І. Вернадського стосовно філософського соціального розуміння подальшого розвитку пройшли випробування часом та залишаються актуальними як точки відліку, що необхідні для аналізу країнам, які намагаються досягти якісних змін у формуванні державної політики, житті свого народу, світосприйнятті сучасного та баченні перспектив майбутнього країни.

Література

1. Биосфера и ноосфера: сб. науч. работ В.И. Вернадского. - М. : ИД "Ноосфера", 2001. - С. 159-177.

2. Вернадский, В.И. Научная мысль как планетное явление. Философские мысли натуралиста / В.И. Вернадский. - М. : Наука, 1988. - С. 20-196.

3. Вернадский, В.И. Вопрос о естественных производительных силах России с XVIII по XX в. Труды по истории науки / В.И. Вернадский. - М. : Наука, 2002. - С. 393-402.

4. Вернадский, В.И. Из дневника... 21 мая 1884 г. Философские мысли натуралиста / В.И. Вернадский. - М. : Наука, 1988. - С. 396.

5. Вернадский, В.И. Русская жизнь и "внепартийные". Публицистические статьи / В.И. Вернадский. - М. : Наука, 1995. - С. 63-67.

6. Телешун, С. Україна в контексті зовнішніх викликів [Електронний ресурс] Режим доступу: https://www.youtube. com/watch?v=QWFMOa_cwVM

Размещено на Allbest.ru