Якісні характеристики інтерпретаційної діяльності особистості у віці ранньої дорослості

Размещено на http://www.allbest.ru/

Якісні характеристики інтерпретаційної діяльності особистості у віці ранньої дорослості

М.В. Сурякова

У статті представлені результати емпіричного дослідження якісних характеристик інтерпретаційної діяльності особистості у віці ранньої дорослості. Визначені дії, в яких реалізується інтерпретаційна діяльність. Встановлено рівень адекватного розуміння матеріалу, що інтерпретується, а також рівень спостережливості. Виявлено співвідношення розуміння матеріалу та визначення його смислу. Виявлено недостатній рівень уміння досліджуваних формулювати власну думку, а також відбивати думку іншого. Досліджено зв'язок показників рефлексивності та усвідомленості як характеристик інтерпретаційної діяльності суб'єкта.

Ключові слова: інтерпретація, інтерпретаційна діяльність, інтерпретаційні дії, рефлексивність.

М.В. Сурякова

КАЧЕСТВЕННЫЕ ХАРАКТЕРИСТИКИ ИНТЕРПРЕТАЦИОННОЙ ДЕЯ- ТЕЛЬНОСТИ ЛИЧНОСТИ НА ЭТАПЕ РАННЕЙ ВЗРОСЛОСТИ

В статье представлены результаты эмпирического исследования качественных характеристик интерпретационной деятельности на этапе ранней взрослости. Определены действия, в которых реализуется интерпретационная деятельность. Установлен уровень адекватного понимания интерпретируемого материала, а также уровень наблюдательности. Выявлено соотношение понимания материала и определение его смысла. Выявлен недостаточный уровень умения испытуемых формулировать свое мнение, а также предполагать мысли другого. Исследована связь показателей рефлексивности и осмысленности как характеристик интерпретационной деятельности субъекта.

Ключевые слова: интерпретация, интерпретационная деятельность, интерпретационные действия, рефлексивность.

M.V. Suryakova

QUALITATIVE CHARACTERISTICS INTERPRETATIVE ACTIVITIES OF THE INDIVIDUAL IN THE AGE OF EARLY ADULTHOOD

The article shows the results of the empirical research of the interpretative quality characteristics of the individual at the early adulthood age. Identified action, which is implemented interpretive activities. The level of adequate understanding of the interpreted material and the level of observation are determined. The relationship between understanding of the material and context identification is revealed. Insufficient level of the examinees' ability to state the opinion and reflect the opinion of others is found. The connection between the reflexivity and awareness parameters as interpretation characteristics of the subject is analysed. особистість дорослість спостережливість

Keywords: interpretation, interpretive activities, interpretative actions, reflexivity.

У сучасному просторі науково-психологічних досліджень проблема психологічної інтерпретації привертає увагу вчених у різних аспектах. Зокрема психологічне розуміння інтерпретації пов'язується з наявністю потреби особистості в інтерпретаційній діяльності, здійснюючи яку людина визначається як суб'єкт цієї діяльності. Людина уподовж життя має здійснювати інтерпретаційну діяльність та кожен день вирішувати певну інтерпретаційну задачу, тобто інтерпретувати [6]. Інтерпретування визначається в психологічній науці як індивідуальне тлумачення дійсності у сукупності її соціальних процесів, подій, структур, людських відносин, вчинків, особистостей, власного життя людини [5, 63]. Очевидно, що людина не може раз і назавжди здійснити інтерпретацію якогось явища, іншого, самого себе. Необхідність постійно вдаватися до інтерпретування викликається характеристиками дійсності, в якій перебуває людина - її динамічністю, мінливістю, суперечливістю. Такі умови вимагають прояву інтерпретаційної активності особистості, встановлення, перегляду та уточненню власного співвідношення з цією дійсністю, осмислення й переосмислення ставлення до неї, а також вироблення певної позиції. Узагальнена мета інтерпретаційної діяльності особистості - мати власну думку, що забезпечує впевненість через визначеність.

Інтерпретація може здійснюватися у специфічних видах діяльності, наприклад, у музичному та артистичному виконавстві, тлумаченні творів мистецтва, юридичній та педагогічній практиці, психологічному та психотерапевтичному консультуванні тощо. Інтерпретаційна активність у такому разі викликається професійною діяльністю суб'єкта, а інтерпретація є самостійною метою цієї діяльності. Але інтерпретування відбувається й у інших аспектах життєдіяльності людини, а інтерпретація головним чином виконує регулюючу функцію. Людина в першу чергу є суб'єктом власного життя, інтерпретування якого вона змушена здійснювати [8]. Для психології суб'єкт інтерпретації розуміється як суб'єкт свідомості, діяльності, спілкування, і саме ці вектори визначають контекст його інтерпретації та розуміння. Інтерпретаційна діяльність людини у повсякденному житті потребує психологічного дослідження, оскільки її якість забезпечує особистості самоефективність та впевненість. Досліджуючи інтерпретаційну діяльність особистості, ми розуміємо її в нашій роботі як повсякденну життєву практику, яка актуалізується у відповідності до вимог будь-яких завдань на інтерпретацію.

У нашому дослідженні якість інтерпретації ми розуміємо як сукупність характеристик, що відносяться до її здатності задовольняти потребу особистості у визначеності. Дослідники визначають інтерпретування як поєднання інтелектуального та особистісного способів осмислення суб'єктом дійсності [5]. Тому базовими характеристиками інтерпретації можуть бути адекватність (відповідність) розуміння матеріалу, що сприймається, та обґрунтованість (осмисленість) власного ставлення до нього. Сполучення цих характеристик має визначити тип інтерпретації з відповідним рівнем якості - оптимальний, достатній, недостатній. Оптимальний рівень якості інтерпретації характеризується адекватним розумінням й обґрунтованістю ставлення; такий тип можна позначити як раціональну інтерпретацію. Достатній рівень якості визначається адекватністю розуміння, але необґрунтованістю, не осмисленістю власного ставлення; цей тип інтерпретації можна назвати інтуїтивним. Недостатній рівень якості характеризується неадекватністю розуміння, але певним обґрунтуванням, хоча б і уявним; такий тип інтерпретації назвемо як квазіраціональний. Недостатньому рівню інтерпретації характерні неадекватність розуміння та необґрунтованість ставлення; такий тип може бути позначений як нераціональний, абсурдний.

Таким чином, виділені складові інтерпретації можуть бути оцінені у відповідності з означеними параметрами. Узагальнена кількість ознак має визначати певний рівень якості інтерпретації. Також припускаємо зв'язок якості інтерпретації та рівня рефлективності особистості, оскільки саме рівень усвідомленості власних розумових дій сприяє розвитку інтерпрета- ційної діяльності особистості. Дослідження інтерпретації у процесуально - психологічному плані виявляють досить різноманітне бачення науковцями його етапів. В залежності від змісту діяльності, окремих завдань, уявлень про кінцевий результат автори пропонують різну кількість етапів інтерпретування, а також своєрідність інтерпретаційних дій [1; 5; 7]. На наш погляд, в інтерпретаційній діяльності можна визначити наступні етапи, в яких послідовно реалізуються інтерпретаційні дії: проблематизація (виявлення незрозумілого, неясного), аналіз та припущення (виявлення суттєвого), смислопородження (розшифровка скритих смислів), узагальнення (конструювання уявлення), позиціювання (вироблення ставлення та думки).

Вважаємо, що у визначених етапах інтерпретування реалізуються певні інтерпретаційні дії, складові інтерпретації: розуміння матеріалу, визначення його смислу, ставлення до нього, визначення власної думки, розгляд матеріалу у різних контекстах, відбиття думок іншого, розуміння причин події та її наслідків. Ми припустили, що інтерпретаційні дії втілюються у процесі інтерпретації, а власно якість інтерпретації як результату інтерпретаційної діяльності визначається якістю її складових. За нашою думкою, інтерпретаційні дії складають зовнішній план інтерпретаційної діяльності, а особистісні властивості суб'єкта є внутрішнім її планом, що визначає особливості здійснення інтерпретації.

З метою виявлення якісних характеристик інтерпретаційної діяльності та вивчення окремих її складових було проведено емпіричне дослідження. Вибірку дослідження склали молоді люди віку ранньої дорослості (згідно з визначенням цього вікового етапу Дж. Бірреном, Д.Б. Бромлеєм, Е. Еріксоном, Г. Крайг), 58 студентів різних спеціальностей 20-22 років, чоловіки та жінки.

У дослідженні в якості об'єкта інтерпретації було обрано рисунковий матеріал як фрагмент звичайної життєвої реальності особистості. Рисунок з певним сюжетом допускає декілька інтерпретацій та передбачає визначення різних смислів. Виходячи з уявлення про складові інтерпретації, вивчалося власно розуміння сюжету рисунка, визначення його смислу, усвідомлення свого ставлення до зображеного, формулювання власної думки, що й складає процес інтерпретації. Матеріалом для інтерпретації стали два рисунки Х. Бідструпа, динаміка сюжету в яких розгортається від першого, в якому зображено вихідний момент ситуації, до останнього рисунку, який відбиває її завершення. У рисунку «Домашнє завдання» представлена ситуація допомоги мамою маленькому хлопчику виконати шкільне завдання без його участі. Сюжет другого рисунку «Ботанік» відбиває несподіваний для персонажа результат садіння дерева. Рисунки пред'являлися респондентам без назви. Відсутність регламентованості у виборі стилю викладення відповідей та часі роботи сприяло рішенню головного завдання нашого дослідження - вивчити якість інтерпретації через дослідження її окремих складових, дослідити показники сформовано- сті інтерпретаційних дій особистості у віці ранньої дорослості, а також вивчити особливості зв'язку інтерпретації та рефлексивності особистості.

Задля вивчення компонентів особистісної інтерпретації ми створили спеціально розроблений прийом у вигляді певних завдань й запитань до рисунків: 1) роздивитися рисунок та скласти невеличке оповідання; 2) припустити, що саме хотів висловити автор в цьому сюжеті; 3) висловити власну думку з приводу сюжету; 4) знайти інші теми сюжету рисунку; 5) зробити припущення щодо думок головного героя сюжету; 6) визначити, що передувало й що може бути наслідком ситуації. Письмові відповіді досліджуваних ми аналізували за допомогою контент-аналізу.

Особливості розуміння змісту рисунку аналізувалися з точки зору адекватності або невідповідності відбиття його змісту; виклад фактів або власного ставлення до них; опис подій або художнє оповідання. Спроможність особистості встати на позицію автора, тим самим визначити загальний смисл сюжету констатувалася через наявність такого припущення, або замість цього пропонувалася оцінка змісту рисунка, висловлення ставлення до нього чи «мораль». Здатність складати власну думку оцінювалася через наявність судження, яке є самостійним узагальненням. Здатність до здійснення багатьох інтерпретацій вивчалася за наявності певної кількості інших тем сюжету, через визначення інших аспектів ситуації. Спроможність відбивати думки іншого вивчалася за параметром наявності відбиття саме думок головного персонажу, на відміну від його почуттів, стану, або власних міркувань. Здатність розглядати певний епізод сюжету рисунку в поширеному контексті, що має забезпечити визначення його смислів, досліджувалася через припущення попередньої причини та наслідків актуальної ситуації. Таким чином, через кількісний підрахунок окремих ознак інтерпретування був отриманий показник сформованості інтерпретаційних дій особистості у віці ранньої дорослості.

У дослідженні ми мали вивчити, як саме окремі складові інтерпретації співвідносяться між собою у виборці в цілому, а також за індивідуальними показниками. Кількісні показники за окремими складовими інтерпретації та їх якісні характеристики дозволили визначити рівень сформова- ності інтерпретаційних дій особистості, який можна визначити як оптимальний, достатній або недостатній. Оптимальний рівень характеризується: адекватним відбиттям змісту сюжету; фактичним або художнім описом; наявністю припущення авторського задуму, визначення смислу ситуації; висловленням власного автономного судження, висновком- узагальненням; прикладом іншого контексту або декількох контекстів ситуації; відбиттям думок персонажів та їх адекватне припущення; відбиття зв'язку подій сюжету.

Недостатньому рівню відповідає: неадекватність відбиття змісту або часткове його відбиття; невідповідність смислового припущення задуму автора або відсутність припущення; авторське припущення, але не за змістом сюжету; власна думка замість автора; приписування почуттів, бажань, намірів персонажів замість думок; оцінне судження, мораль, діагноз; відсутність власної думки, варіації одного судження; судження у відриві від змісту сюжету або повтор авторського задуму; приписування причин подій замість висловлення власної думки; відсутність іншого контексту або нерозуміння завдання взагалі; констатація очевидного факту, резюмування, мораль; думки персонажа взагалі не відображені або відбиваються його почуття, бажання, наміри; подано віддалений прогноз наслідків замість безпосереднього слідства подій сюжету або вільна приписка причин.

Часткове представлення ознак оптимального рівня та припущення незначної кількості ознак недостатнього може бути визначено як достатній рівень сформованості інтерпретаційних дій.

Вивчення характеристик окремих складових інтерпретації у досліджуваній виборці виявив наступне. За параметром розуміння змісту сюжетів у рисунках виявлено цілком реалістичне його відбиття у більшості респондентів (73,3%). Ще частина досліджуваних показала часткове відбиття змісту сюжету (37,0%), що проявилося у неспроможності зрозуміти справжній задум автора у рисунку «Ботанік». Ймовірно, таке може бути пов'язано з низьким рівнем спостережливості особистості, оскільки окреслена у рисунку ситуація має неочевидний характер. В цілому у переважної більшості респондентів виявлено цілком адекватне, відповідне до авторського задуму розуміння змісту рисунку.

Припущення відносно позиції автора, а через це визначення смислу ситуації, зробила незначно більша кількість досліджуваних (63,3%). На питання «навіщо автор намалював рисунок?» не відповіли 16,0% респондентів. Відмітимо, що здатність адекватно зрозуміти матеріал (відповідь на питання «що це?») не завжди забезпечує особистості спроможність визначити його смисл (відповісти на питання «навіщо це?»). Звернемо увагу також на деяку нечутливість респондентів до «завдання на смисл»: замість формулювання смислу явища, яке спостерігається, було висловлено згоду з автором.

Висловити власну думку щодо змісту рисунка спромоглася незначно більша частина респондентів (51,7%). При порівнянні показника розуміння змісту рисунку та показника висловлення власної думки виявилася тенденція: у респондентів, які виявили розуміння ситуації, була висловлена й власна думка (36,6%). Ймовірно, виявлена тенденція вказує на зв'язок цих ознак інтерпретації: людина, яка правильно розуміє матеріал, може сформулювати власну думку щодо нього. Але в іншій частини вибірки розуміння не стало умовою формування думки, або думка здійснювалася не на основі правильного розуміння матеріалу: 33,4% респондентів показали розуміння ситуації, але не висловили власної думки; у 30% досліджуваних відсутні обидва показника.

Зіставлення показників розуміння, визначення смислу, висловлення власної думки виявило, що лише у 43% респондентів дослідження представлена сукупність цих ознак. Тобто менша частина досліджуваних спроможна адекватно розуміти, визначати смисл та формулювати власну думку відносно матеріалу, який підлягає інтерпретації.

У досліджуваній групі показник здатності знаходити інші контексти ситуації виявився досить низьким (48,3%), що свідчить про лише односторонній погляд досліджуваних на ситуацію, яка сприймається, неспроможність сприймати її інші аспекти. Таке вузьке бачення обмежує особистість у об'ємному розумінні того, що сприймається. Вважаємо, що саме уміння виявляти та поєднувати різні точки зору, визначати різні контексти забезпечує особистості більш глибоке збагнення будь-якого явища.

Найнижчий показник виявлено за параметром відбиття думок персонажів рисунку (45%). Маємо відмітити, що це є несподіваний результат дослідження. Питання «що саме думає головний герой сюжету?» викликало у досліджуваних міркування про бажання, почуття, наміри, очікування, мораль з сюжету, але не власно про думки персонажа. Це свідчить про те, що більшість досліджуваних не спроможні виокремлювати саме думки у порівняні з іншими психологічними феноменами, а також відбити думки іншої людини у відповідності до ситуації. Вважаємо, що відповідна інтерпретаційна дія - робити припущення про зміст думок іншого - у процесі інтерпретування відіграє суттєву роль. Оптимальний рівень якості інтерпретації обумовлюється, нагадаємо, адекватністю розуміння та обґрунтованості судження про явище, що сприймається. Розвиток відповідної інтерпретаційної дії має сприяти й розвитку загальної здібності до інтерпретації.

За показником визначення причин окресленої у рисунку ситуації та її наслідків більшість досліджуваних (65%) висловили адекватне припущення. Визначення ситуації в деякому контексті є важливим показником розуміння її взаємозв'язків з попередніми та наступними подіями. Вписати окремий момент реальності у загальний контекст, який визначено, означає виявити його смисл. Тому наявність ознак розуміння причинно- наслідкового зв'язку подій вказує на адекватність та усвідомленість інтерпретації.

За сукупністю набраних балів досліджувані були поділені на групи з високим (5-6 балів), середнім (3-4 балів), низьким (0-2 балів) рівнем розвитку інтерпретаційних дій. Недостатній рівень інтерпретування виявлено у 37%, достатній рівень - у 40%, оптимальний рівень - у 23% досліджуваних. Ми вважаємо, що показник недостатнього рівня інтерпретування, виявлений у третини осіб раннього дорослого віку, свідчить про необхідність цілеспрямованого розвитку інтерпретаційних дій, оскільки уміння інтерпретувати не може «автоматично» виникнути у психіці в якості вікового новоутворення.

Дослідження передбачало вимірювання рівня розвитку рефлексивності як особистісного компонента інтерпретаційної діяльності та його порівняння з якісними характеристиками інтерпретації. Рефлексивність особистості досліджувалася на методикою А.В. Карпова [5]. Високий рівень рефлексивності було виявлено лише у 10% досліджуваних, у 70% встановлено середній рівень рефлексивності, а низький рівень розвитку рефлексивності виявлено у 20% досліджуваних. Звертає на себе увагу показник низького рівня розвитку рефлексивності у досліджуваній групі. На нашу думку, у віці ранньої дорослості рефлексивність особистості має бути розвинена достатньою мірою, оскільки психофізіологічні та психологічні передумови для розвитку цієї психічної функції відбуваються на попередньому віковому етапі. То ж низький рівень розвитку рефлексивності у віці ранньої дорослості може бути пов'язаний з індивідуальними особливостями особистісного розвитку людини. Зіставлення показників за окремими параметрами інтерпретації та рефлексивністю виявило достовірний кореляційний зв'язок: г=0,98, при р<0,01. Тобто, оптимальний рівень сфо- рмованості інтерпретаційних дій пов'язаний з високим рівнем розвитку рефлексивності. Зіставлення індивідуальних показників виділених параметрів також виявило відповідну тенденцію.