Культурна ідентичність філософії як форми життєдіяльності у вченні Х. Ортеги-і-Гассета

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 1:008

Культурна ідентичність філософії як форми життєдіяльності у вченні Х. Ортеги-і-Гассета

Гаєвська Світлана

Видатний іспанський мислитель Х. Ортега-і-Гассет вважає, що спосіб філософування визначається глибинною мотивуючою складовою особистості, її характером, що формується епохою. Тому в Греції філософувала людина військова і політична(полісна), а в Середні віки християнин, що прагнув вгадати Божий задум. У Новий час філософом прагнув стати вчений і дослідник природи. На зміну йому приходить тип підприємця, інженера і адвоката. Сучасний мислитель втрачає політичні і християнські мотиви філософування, а філософський розум постає проекцією так званої «буржуазної людини» з її критицизмом, емпіризмом і прагматизмом. Та майбутнє філософії, враховуючи вихід на авансцену історії масової людини, мислитель бачить досить темним. Соціокультурна визначеність філософування доповнюється і національною, що дає можливість зрозуміти, чому для одних філософія є наукою, а для інших формою життєдіяльності людини (як і для самого мислителя). У людині ж все проблематично, фрагментарно, відносно і приблизно, тому віддавати собі в цьому звіт означає бути людиною, бути від природи філософом, бути ідентичним самому собі, вийти на людський рівень [1, с. 304].Вести ж себе радикально означає не усвідомлювати відносності і проблематичності, що становлять первісну суть людини, бути сліпим і впасти нижче людського рівня.

Та, як стверджує вчений, існує лише один вид діяльності, де людина може бути радикальною: це філософія. І цей радикалізм вбачається в тому, що філософія є прагненням відкрити корені всього...корені людини і світу, що ніколи не досягає цілі і завершеності. Філософія це найлюдяніша з усіх видів діяльність, яка звільняє життя від влади авторитетів, традицій, догм. Життя дано людині, але не може бути прийняте механічно, як слідування абстрактним, загальним уявленням, а постає як необхідність здобуття істини «Я в конкретних обставинах», що передбачає тотальний сумнів і його подолання. Суть філософії постає в ущільненні низки життєвих обставин в осмислену реальність, і в цьому виявленні смислу будьякого явища суть культурної місії філософії, як і будь-якої творчості культури взагалі. У цьому ж полягає реальність успадкованої культури (культурного досвіду), тобто культура є реальною, якщо стає інструментом осмислення власного конкретного життя. філософія смерть страх життєвий

Оскільки людині не дано в готовому вигляді її буття, то вона постійно конструює нові «світи» (де науковий є одним із можливих), і має вибрати з них «свій» істинний, де вона бере відповідальність за свої обставини, що і є ознакою зрілої особистості. Тому історія культури це історія великих людей і великих ілюзій, а сенс історії полягає в культурній творчості. Культура є не просто сукупністю речей і ідей, а простором можливостей, зобов'язань, оцінок, духовних пргнень, тобто вона життєва, а не абстрактна». Культура це система ідей, якою живе епоха». Прогрес культури полягає не стільки у зростанні суми речей, ідей чи зручностей, а в зростанні сприйняття кардинальних таємниць життя. Так, наприклад, без цього культурного фундаменту абстрактні ідеї у свідомості мас стихійно складаються в агресивну сліпу ідеологію, що стає інструментом руйнації і переслідування живої думки. Не випадково Х. Ортега-і-Гассет підкреслював культурну місію університету як найвагомішу, ставлячи питання радикально про те, яку роль повинен грати університет в житті нації? Вчений відводить перше місце не прилученню студентів до наукових досліджень, підготовці не тільки спеціаліста, а людини, що знаходиться на рівні ідей, якими живе її епоха. Університет здатен говорити про повсякденні проблеми, зі своєї культурної, професійної точки зору, задаючи інтелектуальний рівень національного життя.

Ортега-і-Гассет доходить до висновку, що, можливо, доля людини полягає в тому, щоб бути філософом, бути розумом, тому що з точки зору історичного досвіду це єдиний доступний спосіб стати самим собою. Та це не означає, що людина вже є філософом, а лише те, що вона має стати ним, щоб прожити життя людське. Філософія це не дар, не постійна можливість, а скоріше обов'язок перед самим собою. Тому і історію філософських вчень мислитель розглядає не з погляду їх істинності чи хибності, а правдивості, щирості самого філософа. Філософія як вияв життєдіяльності не повинна доводити істину на прикладі життя, а навпаки, вона повинна доводити істину, щоб наше життя набуло справжності, істинності.

Життя як зверненість, зануреність у проблеми світу є драматичним і динамічним глибинним зв'язком Я і світу. Саме життєвий розум дозволяє побачити життя людини в його первинності, позбавленої ідеологічних нашарувань і схематизації, які спотворюють уявлення людини про себе. Життя мінливе, непостійне і незавершене, тому потребує постійних власних витлумачень, власної позиції.

У будь-які часи і в річищі багатьох культурологічних традицій ми зустрінемо ставлення до філософії як життєвої необхідності для певного типу людей, яка допомагає їм справлятися з життєвими труднощами, зберігати душевну рівновагу, спробувати «заговорити» ірраціональний страх смерті з допомогою своєрідного катарсису. Тобто філософія постає різновидом раціональної психотерапії. Та насамперед мислитель акцентує увагу на тому, що, оскільки витоки філософської системи в унікальній життєвій позиції мислителя, то ніяке «спростування» не може її заперечити, як і ніякий доказ не може переконати в її справедливості іншу людину, що має принципово іншу життєву позицію. Осягаючи історію філософії, ми певною мірою осягаємо типи філософських особистостей. Адже первісна (життєва) філософія це шлях людини до себе, шлях звільнення від ідеологічної несвободи, нерозумності, шлях до себе вільного і відповідального.

Література

1. Ортега-и-Гассет Х. Что такое философия? / Х. Ортега-и-Гассет М. : Наука,1993. 408 с.

Размещено на Allbest.ru