Філософія об’єктивізму Айн Ренд: базові цінності людської індивідуальності

Размещено на http://www.allbest.ru/

ФІЛОСОФІЯ ОБ'ЄКТИВІЗМУ АЙНРЕНД: БАЗОВІ ЦІННОСТІ ЛЮДСЬКОЇ ІНДИВІДУАЛЬНОСТІ

Коробко М.І.

Як відомо, без розмислів на тему цінностей не може існувати жодна моральна філософська система, філософія об'єктивізму АйнРенд не є виключенням.

Американська письменниця та філософ АйнРенд, відома своїми філософсько-направленими художніми романами “Джерело” (1943) та “Атлант розправив плечі” (1957), в котрих вона намагалася створити всебічну філософську систему, названу нею об' єктивізмом, кинула виклик всій попередній історії філософії. Найбільший акцент філософ робила на етику (збірка “Доброчесність егоїзму” (1964)), але також в неї були достатньо серйозні розробки в сфері політики (збірка “Капітал: незнайомий ідеал” (1966)) та естетики (збірка “Романтичний маніфест” (1969)), які засновувалися на правильній теорії пізнання (книга “Вступ до об'єктивної епістемології” (1979)).

Проблема цінності в філософії є дуже складною протягом всієї її історії, а її важкість сьогодні ще й актуалізує міждисциплінарний підхід. Потреба визначення поняття “цінність” викликається не тільки суто фаховим, а й загальновживаним користуванням. Адже кожна людина намагається орієнтуватися в щоденному бутті, даючи деяку, зазвичай моральну, оцінку. Російський філософ В.К. Шохин так визначає цепоняття: “Цінність - одна з основних понятійних універсалій філософії, що означає в найзагальнішому вигляді невербалізовані, “атомарні” складові найбільш глибинного шару всієї інтенційної структури особистості - в єдності предметів її прагнень (аспект майбутнього), особливого переживання-володіння (аспект справжнього) та зберігання свого “надбання” в глибинах серця (аспект минулого), - які конституюють її внутрішній світ як “унікально-суб'єктивне буття”” [10]. Таким чином, цінності формують наш унікальний погляд на світ, дають змогу щось оцінювати як погане, а щось - як хороше. Без деякої системи цінностей не може існувати жодної оцінки того, що відбувається у світі.

Зародившись ще в Античності з поєднання економічного поняття “вартість” (“ціна”) та понять “благо” і “мета”,поняття цінності ввійшло в склад понять, які,на думку В.К. Шохина, “маркують інтенційність індивіда” [10]. Співвідношення цих понять впродовж всієї історії філософії змінювалось.

Фундатор майже всіх філософських дисциплін Арістотель, і єдиний класичний філософ, вплив якого визнавала американський філософ АйнРенд (АуиЯаиф, в “Нікомаховій етиці” говорив так про філософію з точки зору цінностей: “Мудрість [а філософія є любов'ю до мудрості -М.К.] - це найточніша з наук. (...) Мудрість буде розумом та наукою, начебто найголовнішою наукою про те, що всього найцінніше (курсив мій - М.К.). (...) мудрість - це і наукове знання, і осягнення розумом речей за природою найбільш цінних (курсив мій - М.К.)” [1, с.179].Найвищим благом, за Арістотелем, є щастя, а щоб досягти цього блага людина повинна бути доброчесною. Античний філософ першим проаналізував основні етичні чесноти, які за своєю суттю є “золотою серединою” між надлишком та нестачею деякої риси характеру людини. Цю позицію мислителя неодноразово критикували, її не приймала і АйнРенд, для якої не існувало компромісів, бо вона вважала, що в світі існує тільки “чорне” та “біле”.

Головназадача моралі бачиться АйнРенд у визначенні правильних цілей та цінностей. Сутністю моральнісного існування вона вважала піклування про власні інтереси. Моральнісні дії повинні приносити користь самій людині. Людина, на думку філософа, повинна діяти у власних розумних інтересах.

Відомий російський фахівець з етики А. А. Гусейнов в статті “Цілі та цінності: як можливий моральний вчинок?” пише: “Етику традиційно називають практичною філософією. Вона є практичною філософією в тому сенсі, що представляє собою вихід філософії в практику. Її ціль, як окреслив ще Арістотель, - “не пізнання, а вчинки”. Це означає, що адекватне дослідження моралі є її дослідження в контексті людської діяльності” [2]. І далі:“Діяльність людини має доцільний характер, тече доцільно до цілі. Її причиною, організуючою основою є ціль, що ідеально задає той результат, який ще належить досягти в процесі діяльності” [2].

Виходячи з вище зацитованого, моральна філософія АйнРенд, в прямому сенсі, є практичною філософією, що досліджую людську діяльність у відповідності з моральною настановою розумного егоїзму, але, на жаль, без належного філософського підґрунтя. В цьому і полягає головна проблема досліджуваного автора. Але її самобутність і унікальність деяких філософських думок є цікавою не тільки широкому колу читачів, увагу яких вона вже давно завоювала, а й для сучасних фахівців в сфері філософії та політики.

Етика, за АйнРенд, “це система цінностей, виходячи з якої людина обирає та діє, - цей вибір і ці дії визначають мету та течію її життя. Етика як наука займається розкриттям та конкретизацією цієї системи” [7, с. 13-14]. Філософиня ототожнює мораль та етику, які зводить до науки про моральні цінності. Всю попередню моральну філософію вона вважає такою, що керувалася виключно суб'єктивними почуттями, була відірвана від розуму, науки та дійсності. “Етика утилітарно практична та наукова, це не розважальний майданчик для містиків та скептиків” - пише її найближчий учень Леонард Пейкофф [5, с.256]. На думку АйнРенд, якщо етика буде продовжувати знаходитися в полоні містиків, то про жодні ціннісні судження не може йти мови.

Письменниця стверджує, що перед тим, як людина зможе вирішити, яку систему цінностей вона прийме, ми повинні запитати: “Навіщо потрібна людині система цінностей?” [7, с.14]. Її думка, що жоден філософ до неї не дав раціональної, об' єктивно очевидної, наукової відповіді на це питання, і саме тому до сьогодні ще не побудована раціональна, наукова, об' єктивна етична система, є достатньо суперечливою, але саме від неї АйнРенд відштовхується в своїх теоретичних доробках.

Цінність, за твердженням авторки “Атлант розправив плечі”, - це те, що людина прагне отримати та/або зберегти. Для неї було дуже важливо визначення для кого і заради чого цінність є цінністю. Необхідно було виявити сутність, яка буде визначати дії для досягнення мети при наявності альтернатив. Без альтернатив немає ні цілей, ні цінностей, вважала філософ. І тільки живі істоти можуть мати цілі і цінності. Етика - це та наука, яка вивчає правильні цілі та цінності. Вона не є містичною фантазією, вона не є суспільним договором, так само як і не є необов'язковою, суб'єктивною розкішшю, яку можна змінити або відкинути у випадку небезпеки. Етика, за АйнРенд, є “об'єктивною, метафізичною (в сенсі властива реальності, природі речей, буттю) вимогою виживання людини, не за милістю надприродних сил, близьких людей або власних капризів, а за милістю реальності та природи життя” [7, с. 26].

Цінності, на думку філософа, є тим, на здобуття та/або збереження чого направлена вся діяльність людини; самі дії, за допомогою яких вона здобуває та/або зберігає цінності - це її чесноти. До головних цінностей об' єктивістської етики АйнРенд відносить

Розум, Призначення та Самооцінку, вони слугують інструментом та реалізацією кінцевої цінності людини - її особистого життя; головними ж чеснотами, відповідно, є Раціональність, Продуктивність та Гордість. В “Доброчесності егоїзму” АйнРенд так пояснює ці три цінності та відповідні їм чесноти: “Продуктивна діяльність - це центральне призначення життя розумної людини, центральна цінність, яка об'єднує і розподіляє інші цінності в ієрархічну систему. Розум - це джерело, необхідна умова продуктивної діяльності, а гордість - її результат” [7, с. 29]. Відповідно до цього вона пояснює чесноту Раціональності як “усвідомлення та прийняття розуму як єдиного джерела знань, єдиного мірила цінностей та єдиного керівництва до дії” [7, с. 29-30]; чеснота Продуктивності означає те, що людина, на відміну від тварини, в результаті продуктивної діяльності змінює оточуючий світ під себе, і це є добре; чесноту ж Гордості АйнРенд пояснює терміном “моральна відповідальність”, бо для неї гордість проявляється через створення матеріальних цінностей, які так необхідні людині для підтримки достойного життя (як- то будівництво будинків в “Джерелі” та залізничних колій в “Атлант розправив плечі”). АйнРенд вважає, що “щастя - це стан свідомості, який виникає в результаті надбання цінностей” [7, с. 34]. Письменниця повсякчас наголошує в своєму вченні, що неможна досягти щастя та отримати достойне життя керуючись ірраціоналізмом, тільки вважаючи власне життя найвищою цінністю, а своє власне щастя - вищою ціллю, можна прожити достойне людське життя.

Мораль є, відповідно до філософії об'єктивізму АйнРенд, наукою про людське самозбереження, система цінностей є питанням людського виживання. В своїх численних есе вона пише, що людина не має на рівні рефлексів та інстинктів механізму самозбереження, він наявний тільки у звірів. У людства таким механізмом є мораль, етика, цінності (це все для американської письменниці є майже тотожні поняття): “Щоб жити, людині необхідно діяти. Щоб діяти, вона зобов' язана робити вибір. Щоб вибирати, їй потрібен ціннісний кодекс [курсив мій - М.К.]. Щоб визначити, що для неї цінно, людина повинна розуміти, хто вона і де вона, тобто знати власну природу (включаючи засоби пізнання) і природу всесвіту, в якій вона діє. Таким чином, у неї є потреба в метафізиці, епістемології, етиці - інакше кажучи, у філософії. Людина в будь-якому випадку керується філософією, від неї не можна піти, єдина альтернатива тут - це чи буде вибір філософії свідомим або випадковим” [9, с.28].

Книга “Відповіді: про етику, мистецтво, політику та економіку”, де зібрані відповіді АйнРенд на різні запитання в аудиторіях її публічних лекцій,дає нам таке уявлення про цінності американської письменниці: базові людські цінності пов'язані, в першу чергу, з людською свободою; об'єктивними цінностями вважається спроможність до аналізу, міркувань та логіку ;жодних цінностей при будь-якій диктатурі не може існувати, людина як особистість при такому політичному режимі просто вмирає; людина повинна чітко визначитися зі своїми цінностями та об'єднати їх заради правильної цілі, тільки в такому разі вона зможе бути щасливою [8].

Український філософ В.Г. Нестеренко, говорячи про цінності як про “конкретно нерозгорнений мотив людської діяльності, що визначає її цілі й загальний спосіб дії”, ніби “мотив мотивів” [4] зазначає, що цінності не потрібно абсолютизувати. Цінності структурують людське життя за критерієм значущості того чи іншого предмета/явища, слугуючи життєвими орієнтирами людині, сталими взірцями. Вони мають довгостроковий та понадситуаційний характер. Це дає їм змогу підкорювати собі людину, тоді людина починає діяти у відповідності з принципом “меті всі засоби догідні”. Співзвучним такому застереженню, з нашого погляду, є ствердження етики об'єктивізму, що людське життя є ціннісним стандартом, а власне життя кожної людини - її моральнісним призначенням [8, с.28]. Для АйнРенд всі поняття, зокрема поняття “цінність”, виводяться з фактів, з відношення індивіда до реальності, з його індивідуалістичної настанови.

На відміну від багатьох інших філософів, АйнРенд не розробляє достатньо глибоко теорію цінностей, в неї немає ні негативних, ні позитивних цінностей, жодної ієрархії цінностей ми теж в неї не знайдемо. Все, що було напрацьовано М. Шелером, Н. Гартманом, Д. Гільдебрандом та іншими залишилося поза її увагою, адже вони всі знаходилися в альтруїстичній християнській установці, яку АйнРенд нещадно критикувала.Мірилом всіх цінностей та благ, на думку американської письменниці, є капітал: гроші та результати матеріального виробництва. Цінності мають аксіоматичний характер, накшталт її заяви “існуюче існує”, тобто вони просто існують, не потребуючи глибинного аналізу їх буття.

І хоча АйнРенд стверджує, що її філософія є абсолютно об' єктивною, раціональною та такою, що повністю відповідає законам логіки та позбавлена містицизму, здається, що філософія об' єктивізму більше нагадує етичний сенсуалізм, а ніж раціоналізм, хоча вона з цим би не погодилася. Її етичне вчення представляє собою переробку новочасного раціонального егоїзму, який був заснований більше на почуттях, а ніж на розумі. АйнРендже намагається обґрунтувати свою концепцію егоїзму з позицій розуму. цінність об'єктивізм моральний філософський

Часто американську письменницю порівнюють з Фрідріхом Ніцше, який також переосмислив та розкритикував всю попередню моральну філософію. Так, він мав достатній вплив на неї, але вона наголошує на тому, що вони жодним чином не схожі, також вона його вважає містиком з неправильними установками та цінностями: “...не треба рівняти мене з мислителями накшталт Емерсона або набагато більш великою фігурою Ніцше. Він також проповідував індивідуалізм і написав ряд прекрасних (в літературному відношенні) фрагментів на захист індивідуалізму. Але Ніцше був містиком. Діоніса, бога емоцій, він ставив вище Аполлона, бога розуму. І вірив у ворожість всесвіту - ніби реальність протистоїть людині, але надлюдина може якось протидіяти реальності (хай і не в силах домогтися успіху) і заради своєї егоїстичної мети вправі крокувати по головах. Але в чому його егоїстична мета? Незрозуміло. Ніцше ніде не визначає доброчесність егоїзму. Фактично він говорить, що надлюдина стоїть “вище добра і зла”. Але егоїзм - не принесення інших собі в жертву. Я заперечую і альтруїзм, самопожертву заради інших. Людина не жертовна тварина. Відправна точка моєї моралі - відмова від думки, ніби люди за своєю природою є ворогами один одному [курсив мій - М.К.]. Інтереси розумних людей не перетинаються, і я не згодна з ідеєю Ніцше про протиставлення надлюдини посередностям. Кожна людина має бути вільною і мати права на все, чого зможе досягти, за умови, що вона домоглася цього без застосування насильства. Якщо її цінності та ідеї помилкові, постраждає тільки вона сама [виділено мною - М.К.]” [8, с. 192].

Таким чином, АйнРенд наголошує на тому, що цінності (Розум, Призначення, Самооцінка і кінцева цінність - власне, саме людське життя) та ідеї людини належать тільки їй самій, і ніхто не повинен нав'язувати їй чужу волю. Людина повинна діяти тільки відповідно своїх цінностей, ідей та бажань, які походять від цих цінностей та ідей, жодного тиску ззовні не повинно бути. Філософиня говорила про те, що сучасна система освіти (сучасна українська освіта побудована за тими ж стандартами, які критикувалися письменницею) знищує людський розум, що вона намагається підкорити людей суспільству, знищуючи здібність учнів до адекватного сприйняття реальності: “Це абсолютно справедливо: сприйняття реальності, впізнавання фактів, здатність відрізняти правду від брехні - це виключно індивідуальні здібності; розум взагалі виключно індивідуальна річ; не буває ніякого колективного розуму. Інтелектуальна цілісність - відмова від жертвування власним розумом і власними знаннями під будь-яким тиском з боку суспільства - це дійсно та логічно егоїстична позиція. (...) Мета сучасної освіти - загальмувати, спотворити і зруйнувати здатність учнів виробити таку позицію, так само як і її концептуальні та психоепістемологічні передумови” [6, с. 91]. Тобто, сучасна система освіти, на думку АйнРенд, позбавляє дітей найголовніших людських цінностей, роблячи з них “моральних виродків” (вона порівнює дітей з дітьми Компрачікос з роману Віктора Гюго “Людина, що сміється”), які не в змозі жити нормально та щасливо, керуючись Розумом, бо їх позбавили цього в садочку, школі, коледжі, університеті; таким чином, їх позбавляють цінностей, правильної філософії та, загалом, бажання до життя.

Едвард Йонкінс, аналізуючи ціннісний бік моральної філософії АйнРенд з точки зору її теорії пізнання, робить такий висновок: “Фундаментальний факт реальності, який приводить нас до концепції цінності, є в тому, що живі істоти повинні досягти деяких визначених цілей для того, щоб підтримувати свої життя. Факти відносно того, що підтримує або, навпаки, заважає життю, об' єктивні, засновані на фактах реальності, і ґрунтуються на пізнанні. Акт оцінки є різновидом абстракції. Він є продуктом процесу формування та використання концепту. Об'єктивні цінності визначаються через процес пізнання. Це не повинно дивувати, бо люди думають, сперечаються і діють у відповідності з тим, ніби нормативні питання можуть бути вирішені з урахуванням фактів по ситуації” [11].

Вся ціннісна концепція Айн Ренд побудована так, щоб не відриватися від реальності у площину ідеальних форм, все, що намагається проаналізувати та проголосити письменниця стосується реального стану речей, людської практики та людського життя. Вона говорить про те, що зараз існує зовсім інша настанова (альтруїстично-християнська) в суспільстві, але вона написала “Атлант розправив плечі” задля демонстрації своєї думки. АйнРенд критикувала сучасних культурних лідерів через відсутність в них цінностей: “- Ви критикуєте сучасних культурних лідерів і стверджуєте, що вони намагаються знищити наші цінності. Але якщо в основі сучасної культури лежить філософія, хіба вони не жертви філософії?- Я не говорила, що нинішні культурні лідери намагаються знищити наші цінності. Це означало б сильно перебільшити ступінь усвідомленості їх дій. Я стверджую, що вони не можуть запропонувати нам ніяких цінностей, хоча і проголошують себе лідерами, що вимагає знання цінностей, прихильності раціональним ідеям та вміння передавати цінності іншим. (...) Якщо не звертатися до філософського контексту, то сьогоднішні культурні лідери - художники, політики, письменники - жертви поганої філософії. (...) Руйнування цінностей - в першу чергу джерела цінностей, розуму - результат свідомих зусиль архізлодієм в історії філософії Іммануїла Канта” [8, с.175-176].АйнРенд жорстко критикувала філософію Імануїла Канта за поняття “обов'язок”, яке є одним з центральних у вченні німецького класика. Для американської ж письменниці “обов'язок” в будь-якому розумінні є неприйнятним.

Таке несприйняття обов'язку проясняється в естетичної концепціїАйнРенд. В ній вона не суперечить загальноприйнятому уявленню про цінності: “Одначе цінності не тільки і не стільки задовольняють людські потреби, скільки, стаючи інтересами людини, змістом особистісних настанов чи моральних взірців суспільства, допомагають відтворювати людське в людині, людину як духовну істоту” [3, с. 109].Проте як і весь об' єктивізм АйнРенд загалом, їїпозиція не є продовженням класичного уявлення про цінності в мистецтві.

Свої думки щодо естетики письменниця виклала в збірці “Романтичний маніфест”. Як письменниця, АйнРенд вважала себе літератором-романтиком, єдиним в ХХ сторіччі. Романтизм для АйнРенд був єдиною течією, що привнесла до мистецтво “перевагу цінностей”: “Цінності (і ціннісні судження) - джерело почуттів; емоційне багатство втілювалося у творчості романтиків і в реакції їх аудиторії точно так само, як і яскравість, уява, своєрідність і всі інші плоди ціннісно- орієнтованого світосприйняття” [9, с.105]. Митці- романтики були для АйнРенд, в першу чергу, поборники волі, а не почуттів, бо воля є коренем цінностей, а почуття - лише їх наслідком. Поняття “цінності” є невідривним від поняття “відчуття життя”, яке є одним з головних в естетичній концепції письменниці. “Відчуття життя” формується саме тими цінностями людини, які вона вважає “важливими”. Це - об'єднання цінностей, яке перетворюється в концепт, який, в свою чергу, перетворюється в усвідомлену життєву філософію, яка допомагає творити. Мистецтво є продуктом філософії. Без правильних цінностей не буде правильного “відчуття життя”, яке і дає натхнення до творчості та змогу “відчуттю життя” глядача, який сприймає твір мистецтва, отримати естетичне задоволення.

Підсумовуючи, можна сказати, що засновниця філософії об'єктивізму АйнРенд, не шукаючи глибокого роз'яснення поняття “цінності”, просувала як в своїх більш-менш теоретичних роботах (наприклад,

“Доброчесність егоїзму”) так в і художніх творах (накшталт“ Атлант розправив плечі” як “біблії” об' єктивізму) ідею егоїстичного виміру моральних цінностей. Людське життя як кінцева цінність, цінності розуму, самооцінки та призначення на тлі акцентованого значення матеріального виробництва - це та її ціннісна філософія, в якій розум та егоїзм превалюють у порівнянні із альтруїстично-містичними християнськими моральними цінностями. Але проголошення такої ціннісної уставки ще не девальвує цінність любові, щедрості, взаємодопомоги, самопожертви тощо в реальному людському бутті, хоча вона і намагається або повністю їх заперечити (щедрість, самопожертва), чи звести до того самого егоїстичного виміру моральних цінностей (любов, взаємодопомога). АйнРенд, виборюючи більшу відповідність етики егоїзму і філософії об'єктивізму реальному життю, все ж таки скоріше поставила проблему, ніж запропонувала адекватний реальності проект базових цінностей моральної індивідуальності.

Список використаних джерел

1. Аристотель. Сочинения: В 4-х т. Т.4 [Текст] / Аристотель; Пер. с древнегреч.; Общ.ред. А. И. Доватура. - М. : Мысль, 1983. - 830 с.

2. Етика. Естетика. [Текст]: навч. посіб. / за наук. ред. Панченко В. І. -К.: “Центр учбової літератури”, 2014. - 432 с.

3. Пейкофф Л. Объективизм. Философия Айн Рэнд [Текст] / Леонард Пейкофф; пер. с англ.- М. : АСТ, 2012.- 575 с.

4. Рэнд А. Возвращение примитива: Антииндустриальная революция [Текст] / Айн Рэнд; С добавлением статей Питера Шварца; Пер. с англ. - М. : Альпина Паблишер, 2011. - 347 с.

5. Рэнд А. Добродетель эгоизма [Текст] / Айн Рэнд; С добавлением статей НатаниэляБрандена; Пер. с англ. - 2-е изд.- М. : Альпина Паблишер, 2012.- 186 с.

6. Рэнд А. Ответы: Об этике, искусстве, политике и экономике [Текст] / Айн Рэнд; Под ред. РобертаМэйю; Пер. с англ. - М. : Альпина Паблишер, 2012. - 282 с.

7. Рэнд А. Романтический манифест: Философия литературы [Текст] / Айн Рэнд; Пер. с англ. - М. : Альпина Паблишер, 2011. - 199 с.

Анотація

ФІЛОСОФІЯ ОБ'ЄКТИВІЗМУ АЙНРЕНД: БАЗОВІ ЦІННОСТІ ЛЮДСЬКОЇ ІНДИВІДУАЛЬНОСТІ

Робиться загальний огляд проблеми цінностей в філософії об'єктивізму АйнРендв контексті існуючих в історії моральної філософії підходів.Поняття цінності для етичного дискурсу залишається вельми важливим, хоч і складним для остаточного визначення, бо як і більшість філософських понять, залишається загальновживаним для широкого загалу. Засновниця філософії об'єктивізму АйнРенд, що в своїй творчості й орієнтувалась на широкий загал, хоч і не шукала дуже глибоко роз'яснення самого поняття цінності, постійно ним оперувала.Своєрідність її розуміння цінностей засвідчує хоча б її робота “Доброчесність егоїзму”. В статті робиться спроба висвітлити позицію американської письменниціу відстоюванні людського життя як кінцевої цінності, а також цінностей розуму, самооцінки та призначення якегоїстичних.АйнРенд, виборюючи більшу відповідність етики егоїзму і філософії об'єктивізму реальному життю, поставила перед вченими-- філософами достатньо серйозну проблему.

Ключові слова: АйнРенд, етика, індивідуалізм, об'єктивізм, розумний егоїзм, філософія, цінності.