Сутність спростування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сутність спростування

Спростуванням називається така логічна операція, за допомогою якої встановлюють хибність або необґрунтованість тези.

Існує три види спростування:

1) Спростування тези;

2) Спростування аргументів;

3) Спростування демонстрації. Розглянемо кожний вид спростування по черзі.

Спростування тези.

Спростування тези фактами.

Розглянемо універсальне положення: «Будь-який метал тоне у воді». Для спростування цього положення досить знайти один метал, який не тоне у воді. Таким металом є літій. Отже, істинним буде судження «Деякі метали не тонуть у воді».

Візьмемо загальне судження «Будь-яка сучасна європейська держава має республіканську форму правління». Але фактом є існування в Англії конституційної монархії. Тому визнаємо істинним положення «Деякі європейські держави не мають республіканської форми правління.»

На перший погляд здається, що спростування фактами тези є самим надійним способом. Але це не завжди так. По-перше отримати факт який би відкидав тезу надзвичайно важко. По-друге, часто вимагають, щоб факт не тільки повторювався, але й його можна було відтворити.

Спростування тези шляхом доведення істинності іншої тези.

третього: «Із двох суперечливих суджень, одне обов'язково істинне, а друге обов'язково хибне.» Досить у ході дискусії довести, що істинною є нова теза, як попередня буде відкинута. Хід такого спростування такий.

Потрібно спростувати тезу: «Всі суспільно небезпечні діяння є злочином».

Для цього ми висуваємо нову тезу «Не всі суспільно небезпечні діяння є злочином».

Знаходимо аргументи для нової тези посилаючись нате, що

а) «Суспільно небезпечні діяння вчинені неосудними особами не є злочином»;

б) «Суспільно небезпечні діяння вчинені малолітніми особами не є злочином».

Таким чином, визнаємо істинною тезу: «Деякі суспільно небезпечні діяння не є злочином» і одночасно хибність попередньої тези.

Спростування тези шляхом виведення із неї наслідків, що суперечать дійсності.

3. Застосовують правило умовно-категоричного силогізму. «Якщо наслідок хибний, то основа буде хибною».

Наприклад, маємо тезу: «На Венері можливе органічне життя». Припустимо, що спростовувана теза є істинною.

Якщо на Венері можливе життя, то температурні показники і показники тиску на поверхні Венери повинні співпадати із Земними. Але температура поверхні Венери дорівнює 4 700 - 4800, а тиск - 9597 атмосфер.

Отже, органічне життя на Венері неможливе. Розглянемо інший приклад.

У справі про крадіжку автомобіля обвинувачуваний зізнався, що автомобіль йому подарував його брат, який тривалий час працює за кордоном. Щоб спростувати це зізнання слідчий припустив, що воно істинне і вивів із нього наслідок. Якщо автомобіль дарований братом, то брат обвинувачуваного дійсно повинен мати певний достаток для цього. Перевіркою встановлено, що брат ніколи не працював за кордоном, а його прибутки не дозволяють зробити такого дарунку.

На цій підставі (від хибності наслідку) було спростовано зізнання обвинувачуваного.

Спростування аргументів.

Спростування може бути направлене не тільки проти тези, але й проти аргументів. Існує ряд способів спростування аргументів:

1) встановлення хибності аргументів;

2) встановлення недостатності аргументів відносно тези;

3) виявлення сумніву в істинності аргументів;

4) виявлення сумніву в надійності джерела аргументів.

Проаналізуємо кожен із способів.

встановлення хибності аргументів.

Наприклад, треба довести тезу, що «Його брат здібний до наукової роботи». Для цього ми будуємо таке міркування: «Усі студенти здібні до наукової роботи, а його брат студент університету. Отже, його брат здібний до наукової роботи.» Це доведення спростовується, шляхом встановлення хибності аргументу: «Усі студенти здібні до наукової творчості».

Розглянемо приклад із юридичної практики.

Потрібно довести тезу, що «Підозрюваний причетний до злочину». Наведемо таке міркування: «Будь-хто, в кого у родині є порушники закону є потенційними злочинцями, а у підозрюваного були в родині порушники закону. Отже, він є злочинцем.» Дане доведення спростовується встановленням хибності першого аргументу «Всі, у кого є в родині порушники закону, є потенційні злочинці.»

встановлення недостатності аргументів відносно тези.

Наприклад, хтось стверджує «Його брат є студентом університету.» У якості аргументу наводиться констатація «Він складає іспити.» Але наведений аргумент є недостатнім. Вказана особа може складати іспити і у той же час не буде студентом, а бути школярем, навчатися в середньому спеціальному навчальному закладі тощо.

Або візьмемо інший приклад.

Висувається теза: «Він буде обраний головою комітету Верховної Ради.» За аргумент береться факт: «Він є народним депутатом.» Але цей аргумент знову (як і у попередньому прикладі) не є достатнім. Оскільки для обрання на цю посаду потрібні ще й інші чинники. Це і професійні, і моральні, і ділові і т. п. характеристики.

Цей спосіб спростування часто використовують у судовій практиці, особливо, коли обґрунтування причетності до злочину ведеться за допомогою непрямих доказів.

Наприклад, «К був визнаний винним і притягненим до суду на тій підставі, що його бачили як він виходив із будинку де трапився злочин. Адвокат К спростував цей аргумент. Посилаючись на те що в справі відсутні інші факти які б вказували на причетність К до даного злочину».

виявлення сумніву в істинності аргументів.

Як правило цей спосіб спростування найчастіше використовується у судовій практиці. Якщо встановлено, що висновки по справі базуються не на достовірно відомих фактах, а лише на передбачуваних, то наведений аргумент відкидається.

Наприклад, у справі використовується такий аргумент: «Мотивом даного злочину є помста.» Але при цьому виникає сумнів, що потерпілий і підозрюваний знали один одного до моменту скоєння злочину. Це й не дає нам можливості взяти даний факт за аргумент.

Виявлення сумніву в надійності джерела аргументів.

Наприклад, для обґрунтування тези про передумови відкриття в Києві університету св. Володимира, в ролі аргументу висувається твердження, що основною причиною відкриття університету були ініціатива передових кіл демократично налаштованої української інтелігенції, яка особливо пожвавила свою діяльність після грудневих подій 1825 р. на Сенатській площі.

В той же час архівні матеріали свідчать про те, що ініціатором відкриття університету св. Володимира в Києві був Імператор Микола I.

Найчастіше цим видом спростування користуються у судовій практиці, для встановлення неякісних свідчень свідка, потерпілого, обвинувачуваного, висновку експерта.

Наприклад, при обґрунтуванні тези про причетність К. до злочину, в ролі аргументу використовуються свідчення Д., який напередодні був звільнений К. з посади. Ця обставина може викликати недовіру до свідчень Д. і вони будуть відкинуті як неякісні.

Спростування демонстрації.

Наприклад, доведемо тезу «Місяць є планетою» таким шляхом:

спростування логічний теза істинність

І в першому і в другому випадку доведення є неспроможними. Оскільки, в них, у ролі демонстрації використовується ІІ-га фігура простого категоричного силогізму. Але при цьому порушується друге правило цієї фігури, відповідно до якого один із засновків повинен бути заперечувальним судженням.

Тому теза не випливає із засновків, які беруться тут у ролі аргументів.

Правила доведення і спростування

Існує низка правил аргументації, які регламентують основні частини цієї процедури: тези, аргументів, демонстрації.

За своїм зовнішнім виглядом ці правила досить прості, але їх знання допомагає уникнути логічних помилок в аргументації, які є досить не простими.

Правила і помилки стосовно тези.

б) якщо якийсь із суб'єктів представлений загальним поняттям, то потрібно чітко обумовити його кількісні характеристики («Всі» або «Деякі»).

Наприклад, маємо тезу: «Твори Л. Толстого не можна прочитати за один день». Що мається на увазі: Чи кожен твір не можна прочитати за один день, чи деякі? Чи коли зібрати все написане великим письменником?.

в) чітко визначеними повинні бути модальні характеристики судження.

Наприклад, маємо тезу «Тут можлива побудова мосту через Дніпро», або «Тут можлива симуляція крадіжки».

У цих випадках потрібно визначитися, що криється за модальністю «можливо»: об'єктивна модальність чи логічна?

г) при формулюванні тези складних суджень треба чітко визначити смисл логічних сполучників, які утворюють ці судження.

Наприклад, маємо тезу «Інформацію про результати референдуму подадуть або вранішні, або вечірні газети», або «Підозрюваний був або однокурсником або знайомим потерпілого». Тут сполучник «або» потребує уточнення. Треба встановити чи вживається він у розділовому смислі, чи в розділово-з'єднувальному.

Перераховані вимоги, що випливають із 1-го правила стосовно тези фактично вказують на те, що теза не повинна бути двозначною і не визначеною за смислом.

При порушені цього правила викликає ситуація коли теза формулюється нечітко, або не вказує однозначно на те, що підлягає обґрунтуванню, або дозволяє різні тлумачення. Прикладом такої тези буде твердження «Парламентська республіка краще парламентсько-президентської» (або навпаки).

У реальній ситуації одне може бути краще або гірше іншого в різних відношеннях - в соціально-політичному, економічному, етичному тощо відношеннях.

Не можна також доводити або спростовувати те, що пов'язане із індивідуальними уподобаннями людей. Ілюстрацією цього є теза: «Відпочинок в Криму кращий від відпочинку в Закарпатті».

2) Друге правило вимагає, щоб теза протягом всього процесу обґрунтування залишалася незмінною.

Перше і друге правило пов'язані між собою в тому розумінні, що нечіткість, неясність формулювання тези зумовлює більшу вірогідність її підміни.

Порушення цього правила веде до помилки, яка називається підміна тези (латиною - ignoratio elenchi).

Підміна тези може бути навмисною, або не усвідомленою (ненавмисною). Підміна тези відбувається тоді, коли замість доведення однієї тези, намагаються довести іншу.

Наприклад, підміна тези буде, якщо замість доведення тези «Він є приятелем мого брата» доводиться теза, що «Він є однокурсником мого брата», або замість тези «Він був на місці злочину» висувається теза «Він знав місце злочину».

Існує три різновиди помилки підміни тези:

- «аргументація до людини»;

- «аргументація до публіки»;

- «хто занадто доводить той нічого не доводить». Розглянемо названі помилки по черзі.

Суть помилки «аргументація до людини» (argument ad hominem) полягає в намаганні підмінити доведення істинності тези характеристикою людини, яка має відношення до тези.

Наприклад, потрібно довести, що ми обираємо гідного кандидата в Народні депутати. А замість цього ми наголошуємо, що кандидат гарний сім'янин, фахівець своєї справи, автор прекрасних підручників тощо.

Або замість того щоб спростувати деяку тезу, намагаються говорити не про неї а про людину, яка її висунула, що вона не спеціаліст, що вона не раз припускалася помилок у своїх висновках тощо. Часто такі помилки зустрічаються у судових засіданнях.

Помилка «доведення до публіки» (argument ad populum) має у своїй основі прагнення викликати замість обґрунтування тези симпатію чи антипатію аудиторії до того про що йдеться в тезі і, таким чином, примусити повірити у правильність висунутої тези, або у хибність спростовуваного положення. Від назви цієї помилки походить назва поширеного зараз терміну «популізм».

Ця помилка часто зустрічається у судовому засіданні.

Наприклад, замість того, щоб доводити причетність К. до злочину, звертаються до публіки: «Поставте себе на його місце», «А що б ви зробили на його місці?«тощо.

Логічна помилка «хто занадто доводить той нічого не доводить» виникає тоді коли доведення висунутої тези замінюється доведенням іншої тези, яка є положенням настільки загальним, що з нього безпосередньо не випливає істинність висунутої тези.

Правила і помилки стосовно аргументів.

- хибна підстава або основна помилка і

- передбачення підстави.

Логічна помилка «хибна підстава» (error fundamentales) полягає в тому, що для обґрунтування тези беруться хибні положення.

Наприклад, у судовій практиці часто буває коли використовуються хибні свідчення, сумнівні висновки експертизи тощо.

Суть логічної помилки «передбачення підстави» (petito principii) в тому, що в ролі аргументу береться положення яке хоч і не є хибним, але саме ще потребує доведення.

Наприклад, при доведенні тези «К. має бути призначений завідувачем кафедри», використовується аргумент «Окрім К. призначити завідувачем нікого». Або доводиться теза «М. вчинив крадіжку». За аргумент береться твердження «Окрім М. цього ніхто не міг зробити».

2) Аргументи мають бути достатньою підставою для тези. Суть цього правила полягає в тому, що істинність тези повинна випливати із істинності аргументів.

При порушенні цього правила виникає помилка «не випливає» (non seguter).

Наприклад, потрібно довести тезу «К. є фахівцем в галузі лазерної технології». Для цього наводиться аргумент «К. є випускником фізичного факультету». Або маємо тезу: «М. є співучасником злочину». За аргумент береться свідчення «М. бачили разом із злочинцями напередодні скоєння злочину.

3) Істинність аргументів повинна бути незалежною від тези.

При порушенні цього правила виникає помилка «коло в доведенні». Суть цієї помилки полягає в тому що теза обґрунтовується аргументами, а аргументи обґрунтовуються тією ж тезою.

Правила і помилки стосовно демонстрації.

Тому найчастіше в доведеннях і спростуваннях виникають наступні помилки «учетверіння терміну», «не випливає», «поспішне узагальнення» тощо.

Размещено на Allbest.ru