Теорія цивілізацій як перспективний напрям розвитку сучасної гуманітарної науки

Размещено на http://www.allbest.ru/

ТЕОРІЯ ЦИВІЛІЗАЦІЙ ЯК ПЕРСПЕКТИВНИЙ НАПРЯМ РОЗВИТКУ СУЧАСНОЇ ГУМАНІТАРНОЇ НАУКИ

Т. В. Данилова, кандидат філософських наук

Зосереджено увагу на дослідженні теорії цивілізацій в контексті розвитку сучасного гуманітарного знання. Теорія цивілізацій поєднує лінійно-стадіальні та локальні підходи до історії розвитку людства; надає можливості враховувати все різноманіття факторів, які обумовлюють людську діяльність; сприяє успішній діяльності людини в сучасному світі, сповненому глобальних суперечностей.

Ключові слова: цивілізація, теорія цивілізацій, глобальна цивілізація, локальна цивілізація, глобалізація.

Упродовж останніх років як саме поняття «цивілізація», так і різні теорії цивілізацій дедалі активніше використовуються у вітчизняній і зарубіжній політичній теорії, історичній і філософській науці. Сучасна людина демонструє зростання цивілізаційної самосвідомості, яка базується не на відчутті спільності походження, не на належності до єдиної держави, навіть не на загальних релігійних віруваннях. Основою цивілізаційної самосвідомості є відчуття спільності історичних традицій, колективної долі, сьогодення і майбутнього групи народів, що мають близькі культурні цінності та ідеали й висувають спільні проекти життєустрою глобального значення. цивілізація гуманітарний людство стадіальний

Спостерігаються дві різноспрямовані тенденції: у одних верств суспільства, унаслідок цього, загострюється інтерес до поняття «сучасна», «світова» цивілізація, а в інших - до понять «локальна», «регіональна», «національна», тобто «своя», що існує на противагу «чужій», а тому «незрозумілій» і в чомусь «загрозливій» [6]. Ці тенденції набувають великого ціннісного навантаження, стають ідеалами соціального і культурного розвитку.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемі взаємодії різних цивілізаційних парадигм, дослідженню історико-цивілізаційного процесу приділило увагу багато вчених, таких як Г. В. Бонгард-Левін, Ф. Бродель, П. Бурдьє, І. Валлерстайн, Л. С. Васильєв, М. Вебер, С. Гантінгтон, Ф. Гребнер, Л. М. Гумільов, М. Я. Данилевський, Е. Дюркгейм, Б. С. Єрасов, М. Й. Конрад, А. Кребер, Л. Леві-Брюль, К. Леві-Стросс, Ю. Павленко, В. Парето, М. Т. Степанянц, Ф. Ніцше, Ф. Нортроп, П. О. Сорокін, А. Тойнбі, А. Токвіль, Л. Фробеніус, Ф. Фукуяма, О. Шпенглер, К. Ясперс. Здійснені дослідження дозволили накопичити багато інформації щодо цивілізаційних взаємодій, проте в процесі зростання і ускладнення міжцивілізаційних взаємозв'язків виникає ще більше питань, які потребують належного висвітлення.

Мета дослідження - дослідження теорії цивілізацій у контексті розвитку сучасного гуманітарного знання.

Виклад основного матеріалу. Імперативом сучасної світової політики стає взаємодія цивілізацій. У цій взаємодії проявляються суперечності, які можуть стати визначальними в XXI столітті. З одного боку, світ набуває єдності завдяки економічній, технологічній, інформаційній інтеграції [1; 2]. З іншого, посилення інтеграції веде до зростання культурної самосвідомості. Виникає конгломерат відмінних за своєю історією, традиціями, мовами, релігіями культурних соціумів, які розвиваються, взаємодіють і впливають один на одного на основі міжкультурної комунікації.

Вони відносно самостійні і, залишаючись різними, намагаються співіснувати в єдиному інформаційному просторі [4].

У цьому процесі цивілізаційна самосвідомість починає відігравати суттєву роль у політичній культурі будь-якої країни. Цивілізаційний статус країн та їх окремих регіонів виступає нині не тільки предметом наукового дослідження, але й політичних спекуляцій. Увага до кордонів поширення конфесій, які значною мірою опосередковують цивілізаційну самосвідомість, загострилася у зв'язку з передбаченою С. Гантінгтоном [3] загрозою військового зіткнення країн і регіонів, що представляють різні локальні цивілізації і, отже, по-різному ставляться до домінуючих у західному світі ліберальних цінностей, процесів модернізації та розвитку постіндустріального масового суспільства.

Стикаючись з викликами сьогодення, дослідники звертаються до цивілізаційного підходу, оскільки він дає можливість поглянути на історію людства іншими очима, побачити різні її грані й крізь цивілізаційну призму розглянути питання, поставлені сучасною епохою перед кожною країною і світом у цілому. Цивілізаційний підхід має ряд переваг, оскільки він дає перспективу нового багатовимірного бачення історії. Вивчення цивілізаційного ходу історії сприяє формуванню уявлення як про єдність, так і про різноманіття історичного процесу.

Всесвітня історія в цьому випадку постає перед нами як строката, барвиста картина варіантів розвитку людства, кожен з яких має свої переваги й вади, і жоден не є ідеальним. Історія цивілізацій - це не сходи, якими людство постійно піднімається вгору, а сяючі вершини гірського ланцюга, що, доповнюючи одна одну, утворюють величну і непорушну у своїй красі панораму.

На сучасному етапі наукового розвитку теорія цивілізацій видається найбільш плідним інструментом для інтерпретації подій, що відбуваються в нашому світі. Вона дає змогу поєднати лінійно-стадіальні та локально- регіональні підходи і перейти від моністичного пояснення явищ минулого до плюралістичного, що дозволить врахувати все різноманіття факторів, які обумовлюють людську діяльність: від економічних і технологічних до духовних. Цивілізація виступає при цьому соціокультурною спільнотою людей, об'єднаних духовною традицією, яка дає їм змогу поєднувати і вдосконалювати норми поведінки, цінності та ідеали локальних культур, матеріальну культуру, навколишнє середовище, ресурси, а також способи їх використання.

На відміну від інших спільнот людей, цивілізації, як правило, намагаються екстраполювати свої культурні принципи, і насамперед світогляд, на представників інших регіонів, створюють так звані цивілізаторські проекти, в яких намагаються втілити в життя свої власні уявлення про ідеал життєустрою. Цивілізаційна самосвідомість безпосередньо пов'язана з відчуттям себе ланкою в історичному ланцюгу народів. Теорія цивілізацій відображує віковий досвід мислителів, які прагнули побудувати логічно несуперечливий та історично достовірний образ минулого, що дає змогу орієнтуватися в сьогоденні і прогнозувати майбутнє. Вона має наукове, культурне та світоглядне значення, здатна стати основою масової історичної свідомості, сприяти успішній діяльності людини в нашому суперечливому світі. Отже, теорія цивілізацій є перспективним напрямком розвитку гуманітарної науки.

Сучасна теорія цивілізацій намагається органічно поєднати вивчення свого і чужого, загального та особливого в історії, основних тенденцій загальносвітового розвитку, які розглядаються з точки зору досягнень і проблем сучасності, а також локальних варіантів історичного процесу, логіку яких можна зрозуміти тільки в межах світогляду і системи цінностей місцевих культур. Вона не протистоїть вивченню історії повсякденності, мікроісторії, інтелектуальної історії, а розглядає нові знання про минуле в більш широкому контексті.

Таке поєднання підходів, що реалізовується кращими серед істориків цивілізацій, відображує на теоретичному рівні співіснування двох об'єктивних тенденцій світової і, в першу чергу, сучасної історії: тенденції до універсалізації, до формування світової цивілізації і тенденції до диференціації, до усвідомлення різними народами своїх культурних особливостей і прагнення їх зберегти. Ані світ-системний підхід, який розглядає переважно глобальні аспекти історичного життя людства, ані культуро- центристські підходи, які поширюються з Європи в країни третього світу і зосереджуються на відновленні одиничності історичного факту, не здатні відобразити і врахувати обидві ці особливості сучасного історичного процесу.

Теорія цивілізацій повинна врахувати глибоку багатопланову кризу світової цивілізації, прагнення більшості народів переосмислити її досвід у межах своєї власної культурної традиції, а також взяти до уваги те, що сама криза є проявом реального існування світової цивілізації, і, відповідно, шляхи її подолання потребують збереження й розвитку глобальних соціокультурних структур і форм самосвідомості.

Для плідного розвитку сучасної теорії цивілізацій необхідно відійти як від тотального універсалізму (пізній Тойнбі А., Тоффлер Е. та ін.), так і від акцентування передусім на диференцюючих факторах (школа «Анналів», пізній Гантінгтон С. та ін.), оскільки у вищезазначених випадках загальне та особливе, лінійно-стадіальні й циклічні моделі історичного процесу протиставляються. Отже, у сферу уваги дослідника потрапляє лише невелика частина історичної реальності. Різні концепції теорії цивілізацій починають конфліктувати між собою, що змушує вченого наполягати на одній-єдиній істині, відкидаючи при цьому досягнення опонентів.

Американські дослідники Г. В. Хьюз [8] і Х. Л. Гілдерсон [7], чиї роботи присвячені дослідженню аспектів повсякденного життя в процесі цивілізаційного розвитку та зародженню цивілізаційних ідей в добу Просвітництва, в середині 90-х років минулого століття надали нового імпульсу дослідженням Міжнародного товариства порівняльного вивчення цивілізацій (The International Society for the Comparative Study of Civilizations). Зокрема, Г. Хьюз стверджував, що уважне і глибоке проникнення в царину повсякденного життя будь-якої цивілізаційної спільноти значно покращить та посилить порівняльний цивілізаційний аналіз. На його думку, необхідні консультації з науковцями у відповідній галузі, а якщо вони виявляться недостатніми, то лакуни повинні бути заповнені за допомогою бібліографічних оглядів або експертиз джерел інформації. Деякі цивілізації можуть проявляти суттєві відмінності у виявах повсякденного життя: різні регіони, класи, релігійні секти, вікові групи [8, с. 89-90].

Останнім часом видається та перевидається багато класичних праць із історії та теорії цивілізацій. Так, «Історію цивілізацій» в 11 томах У. та А. Дюрантів, яка публікувалася у 1935-1975 роках, було перевидано в 1993 р. і на початку ХХІ століття (вона існує також як електронна книга 2014 р.). Перевидання фундаментальних досліджень з історії цивілізацій - передісторія та історична етнографія, грецька цивілізація, римська цивілізація, східні цивілізації, іудео-християнська цивілізація, європейська цивілізація, що вперше були опубліковані у 20-х - 70-х роках XX ст. під загальною назвою «Історія цивілізацій», було розпочато в 1997 р.

Поряд із перевиданнями класичних робіт О. Шпенглера, М. Вебера, А. Тойнбі, К. Ясперса, Л. Февра, Ф. Броделя, Е. Тоффлера, М. Я. Дани- левського та ін., з'являються реферативні огляди їхніх досліджень та аналітичні роботи, присвячені їхнім теоріям. Необхідною передумовою подальшого існування теорії цивілізацій є історіографічне вивчення процесу становлення й розвитку цієї теорії, мобілізація накопиченого досвіду зіставлення цінностей і норм своєї та чужих культур, різних теоретичних підходів і способів організації їх взаємодії.

Висновки. На сьогодні у світовій науці спостерігається процес синтезу лінійно-стадіальних і локальних підходів до історії цивілізацій, зокрема світ-системного підходу, історії локальних цивілізацій і мікроісторичних підходів. Треба відзначити, що навіть лінійні процеси в історії, такі як передумови модернізації у вигляді «глобальних трансформацій» (аграрна, міська революції, духовна революція «осьового часу», наукова революція), а також сама модернізація розглядаються останнім часом у нерозривному зв'язку з місцевими особливостями локальних цивілізацій [5].

Східна та західна парадигми цивілізаційного розвитку розглядаються як взаємодоповнюючі й вивчаються через аналіз особистого духовного досвіду і соціальної ролі окремих громадських діячів, які виконували подібні функції в різних соціокультурних системах [9]. Наростаюча загроза зіткнення цивілізацій може стати «лебединою піснею» людства, і для самозбереження та подальшого розвитку світової цивілізації не існує іншого виходу, крім вироблення певної стратегії, механізмів діалогу, співробітництва та партнерства цивілізацій і держав. Саме тому нагальною потребою є формування необхідних світоглядних позицій, які сприятимуть порозумінню, а не конфронтації культур.

Список літератури

1. Горбатюк Т. В. Грід-комп'ютерінг як прояв глобалізаційних процесів сучасної науки / Т. В. Горбатюк // Вісник Дніпропетровського університету. Серія «Філософія. Соціологія. Політологія.». 2012. Т. 20, вип. 22 (2). С. 65-71.

2. Горбатюк Т. В. Сучасне парадигмальне зрушення в фундаментальній науці: світоглядне значення / Т. В. Горбатюк // Антропологічні виміри філософських досліджень. Дніпропетровськ, 2012. Вип. 1. С. 8-12.

3. Хантингтон С. Столкновение цивилизаций / С. Хантингтон ; пер. Т. Велимеева, Ю. Новикова. М.: АСТ, 2003. 603 с.

4. Danylova T. Overcoming the Cultural Differences: Parable as a Means of Intercultural Dialogue / T. Danylova // Антропологічні виміри філософських досліджень. Вип. 3. 2013. С. 42-51.

5. Danylova T. Approaching the East: Briefly on Japanese Value Orientations / T. Danylova // Research Revolution: International Journal of Social Science & Management - Vol. II. Issue 8. 2014. P. 4-7.

6. Danylova T. Eastern Spiritual Traditions through the Lens of Modern Scientific Worldview/ T. Danylova // Антропологічні виміри філософських досліджень / T. Danylova. Вип. 5. 2014. С. 95-102.

7. Guilderson H. L. From the State of Nature to the Empire of Reason: Civilization in Buffon, Mirabeau and Raynal / H. L. Guilderson // Comparative Civilizations Review. No 34: Spring 1996. P. 27-44.

8. Hewes G. W. The Daily Life Component in Civilizational Analysis / G. W. Hewes // Comparative Civilizations Review. No 33: Fall 1995. P. 79-96.

9. Ito S. A Framework for Comparative Study of Civilizations / S. Ito // Comparative Civilizations Review. No 36: Spring 1997. P. 4-15.

Размещено на Allbest.ru