Філософські аспекти моделювання та прогнозування розвитку кіберпростору як нової соціальної реальності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут»

Філософські аспекти моделювання та прогнозування розвитку кіберпростору як нової соціальної реальності

Міняйло В. С., аспірант кафедри філософії

Київ

Розглядаються перспективи розвитку Інтернету в якості кібернетичного простору: такої мережі, що, завдяки новим способам власної організації, культурі учасників та технології розподілення завдань по потужностям всіх залучених до неї ЕОМ, отримує якісно новий потенціал. Прогнозування та моделювання перетворення Інтернету на таку структуру, із урахуванням необхідних для цього, супутніх та результуючих соціальних змін, виявляються особливо складним завданням. Автор, спираючись на науковий доробок В. Девтерова та Г. Рейнгольда, відслідковує можливості прогнозування і моделювання розвитку сучасної Інтернет--спільноти, а також аналізує та прикладає до сучасної соціально-економічної формації кібернетичні ідеї В. М. Глушкова з наділення автоматизованих систем знаряддями соціального прогнозування. Автор доходить висновку, що прогнозування та моделювання поведінки такої системи можливе лише тоді, коли прогноз спиратиметься на теорію, що сама модулюватиме соціальне середовище. соціальний прогнозування інтернет кібернетичний

Ключові слова: кіберпростір, соціальне прогнозування, соціальне моделювання, одноранговімережі, автоматизоване прогнозування, self-fulfilling prophecy.

Навряд чи вдалося б археологам знання пригадати всі допущені в філософській літературі згадування про Всесвітню Павутину, як про особливий, виключно важливий технічний і соціальний феномен сучасності. В даній статті буде здійснюватися рефлексія над більш сильним твердження про Інтернет: останній є не лише мережею взаємодії, але і інструментом поступового або ж радикально-штучного виведення людства на принципово новий рівень організації (навіть у порівнянні із сьогоднішнім станом речей). В основі даної тези лежить уявлення про Інтернет як про кібер-простір. «KuPspvro» в перекладі з грецької означає «керувати», звідси пішло поняття кібернетики, мистецтва керування, яке, із появою ЕОМ, з технологічною необхідністю поєдналося із сучасними інформаційними технологіями. Кібернетичний простір, відповідно, це не просто простір обміну інформацією, але таке середовище, в якому інформаційні потоки спрямовуються і модулюються певним чином задля вирішення деякої великої мети або просто оптимізації діяльності.

Відмітимо, що кібернетична оптимізація із використанням ЕОМ має два великі шляхи: це, по- перше, використання комп'ютера для покращення деякої некомп'ютерної колективної діяльності, якій може піти на користь спроможність ЕОМ швидко передавати, приймати та обробляти інформацію, а по-друге, програмна оптимізація роботи самого комп'ютера.

Ми, безперечно, можемо вже зараз назвати Інтернет кіберпростором (взагалі-то цей термін походить із художньої літератури, а тому позбавлений початкової строгості, якої йому варто надати). Це зумовлене тим, що мережа використовується окрім іншого і для керування. Постфактум ми можемо зауважити, що мережа als ob розвивалася для того, щоб уможливити сучасні способи організації мас, як то мітингова активність, соціальні рухи, швидкий збір грошей (краудфандінг) тощо.

Говард Рейнгольд, американський соціолог, став одним із тих, хто помітив і об'єднав в одне поняття соціальні феномени, що супроводжують масове підключення індивідів до великої живої (завдяки участі в ній живих елементів - людей) мережі, і небувалу раніше плідну взаємодію їх в цьому середовищі, і це поняття - розумний натовп (англ. smartmob). Каскад революції в Африці та Україні в першій декаді ХХ століття довів правоту здогадок Рейнгольда, окрім іншого і про те, що роль сучасних засобів комунікації і в деструктивних також подіях важко переоцінити, а спалахи об'єднаної народної волі з необхідністю спричинять реакцію зі сторони будь- якої державної влади: технології будуть контролюватися і обертатися проти вільного волевиявлення громадян, а головне - проти їх кооперації. Безумовно, розумність натовпу спалахує окремими вогнищами цілеспрямованості і це ще, звичайно, не раціональне людство. Втім захоплення владними колами контролю над мережею і, можливо навіть вимушена (наприклад, через терористичну загрозу), репресивна інформаційна політика - це явища, що підкреслюють вади того шляху розвитку, яким пішов Інтернет.

Плід того шляху розвитку мережі, яким вона досі йде, маються на увазі та довершена, заточена під індивідуального користувача ергономіка, яку мають сучасні соціальні медіа, - це, безперечно, важлива характеристика мережі, що могла виникнути лише в умовах її вільного некерованого розвитку. Як не дивно, але те, що інформація лежить в доступі перед усіма, не призводить до її затребуваності, натомість всі учасники комунікації продовжують створювати власні масиви інформації, що призводить до загублення справді цінної інформації в морі непотрібної, підтверджуючи тезу про те, що дефіцит і надлишок інформації призводять до однакових наслідків - люди залишаються в темряві незнання. А як раз проблема втрати корисної інформації, яка постійно переслідувала людство, непокоїла вчених кібернетиків, зокрема нашого співвітчизника Віктора Михайловича Глушкова - головного проектувальника автоматизованої системи управління виробництвом, що мала б охоплювати всю економіку Радянського Союзу.

Глушков був автором багатьох провідних ідей, одна з яких, вже втілена, вразила Рейнгольда: йдеться про пірінгову технологію, що дозволяє багатьом комп'ютерам використовувати всю їх потужність, або якусь частину її для вирішення великої задачі. Ці можливості широко використовуються в сучасній науці. Люди з усього світу на добровільних началах віддають процент швидкості своїх машин для передових наукових розрахунків, що проводяться тими чи іншими науковими центрами. Peer- to-peer (англ. однорангові) технології також дозволяють обмінюватися даними зі швидкістю набагато більшою, аніж якщо б передача здійснювалася між двома машинами. І ці технології, досі сповна не засвоєні і не експлуатовані сучасними користувачами (не рахуючи, звичайно, біт- трекерів) були описані Глушковим в статті «Кібернетика, обчислювальна техніка та розвиток виробничих сил» ще в 1970 р. [1, с. 322], за тридцять років до появи першого популярної програми для однорангових мереж (Napster). Технологія peer-to-peer обчислень найчастіше просто непотрібна індивідуальним користувачам, які можуть скільки завгодно захоплюватися нею, але навряд змогли б самі запропонувати достойне завдання для обчислення.

Невід'ємною імплікацією плану введення в обіг описаних Глушковим та Біром технологій є, як не дивно, закріплення соціальної стратифікації в аспекті доступу до інформації. Планова економіка забезпечувала оперативну появу технічної бази для обчислювальної мережі, а також централізовану постановку цілей для неї. Все, що стосується еволюції інтерфейсу та розваг за державного планування напевно б катастрофічно відставало від виробництва. Можливо, сучасне добровольче донорство потужностей персональних комп'ютерів задля обчислення великих задач врешті решт виявиться навіть продуктивнішим за планове створення спеціальних супермашин у обчислювальних центрах. Так само видається ймовірним, що такий шлях - найбільш гармонійний в аспекті підготовки (в середовищі вільного ринку) технічної бази для втілення ідей, які могли виникнути тільки в державі із плановим господарством, але приречені бути втіленими в тому чи іншому вигляді навіть і у світі західного штибу.

Рейнгольд сформулював принцип розвитку мережі наприкінці своєї роботи «Розумний натовп. Нова соціальна революція»: «створення технологій, що поповнюють знання, та їх застосування до спільної діяльності, що постійно розширюється, невіддільні від самого поняття людини» [4, с. 291], щоправда у цієї формули є більше однієї варіації: люди діють згідно із цим описом або індивідуалістично, або колективно, ставлячи перед собою великі недоступні окремій людині завдання.

Суперечка між теоретиками автоматизації та скептиками, для яких кількість змінних у економіці навіть однієї держави є занадто великою, щоб можна було створити систему, яка б реагувала на зміни у зовнішньому та внутрішньому економічних середовищах, можливо, має закінчитися із глибоким розглядом тези Глушкова, якій в статті «Про деякі проблеми автоматизації планових розрахунків» (1973) передує докладне, на догоду скептикам, пояснення того, що не може бути ніякого автоматизованого планування без кооперації машини із живими людьми-спеціалістами. Теза така: «ці методи (методи кооперації машини та людини) найкраще відповідають безперервному характеру людської творчості, дозволяючи перейти до неперервного планування. Неперервне ж планування стирає межу між плануванням і оперативним управлінням, адже останнє є ніщо інше, як швидка корекція складених раніше планів із відповідністю до умов, що змінюються» [1, с. 287]. Тут виходить на сцену ідея моделювання і прогнозування, завдяки застосуванню якої оперативна корекція, про яку писав вчений, не є корекцією процесу поточного виробництва, але корекцією того, що має відбуватися через деякий час. Таким чином, прогноз (здійснений за допомогою моделювання, адже воно дає змогу перевести передбачення на мову математики) забезпечує спокійне протікання самого процесу виробництва і відсутність авральних станів, за виключенням хіба неочікуваних катастроф. Сам же прогноз не може здійснюватися автоматично, адже такі акти людської творчості як вибір, наприклад, основи для моделювання, а значить і зони нехтування, ще не можуть, принаймні на сьогодні, бути автоматизованими. І найголовніше, людське керівництво вимушене так чи інакше обирати шлях розвитку, відповідно до якого і буде здійснюватися прогнозування.

Може здатися, що прогнози, потрібні для автоматизованих систем, стосуються виключно виробництва и мають стосунок лише до сировинно-товарної бази держави. Насправді ж, як писав Глушков, машину необхідно наділити знанням про закономірності розвитку суспільства [1, с. 146], адже вони є базисом для визначення динаміки економічних стосунків. Презентувати політ- економічну теорію (зрозуміло, що в СРСР за основу роботи системи мала бути взята теорія соціально-економічних перетворень Маркса) як комп'ютерну програму - це один із найбільш цікавих викликів кинутих ідеї ОГАС. Якщо уявити, що хоч часткова реалізація даного проекту можлива (а решта ляже на плечі людей, операторів ОГАС), то до неї треба внести корективи зумовлені державним устроєм більшості сучасних держав.

Інтернет і комп'ютери до нього включені формують сьогодні сформований мозок великої соціальної істоти якою є сучасний світ, але який при цьому не має центру, який би уможливив прийняття рішень. Усі користувачі мережі переслідують власні цілі. Потрібна деяка установа, яка мала б авторитет і довіру громадян, яка б організовувала збір коштів та оголошувала б роботи над певними колективними завданнями. Вітчизняний соціолог Ілля Девтеров також зазначає, що сьогодні, для подальшого корисного розвитку Мережі «об'єктивно виникає потреба у створенні деякої якісно нової соціальної технології (або знаходження «нової старої») - у цьому сенсі Інтернет вже застарів, оскільки не дає якісної переваги окремим групам, що мають монополію на її використання. Людство, що отримало у свої руки комунікативну потужність глобальної комп'ютерної мережі, стурбовано пошуком гуманітарного виміру нового комунікативного середовища» [3, с. 68].

Ідеальнимваріантом контролю над виробництвом країни із плановою економікою можна було б вважати спочатку вироблення істинної філософської теорії, яка пояснювала б розвиток суспільства із наступними кроками: по-перше із внесенням даної теорії у заздалегідь підготовлену мережу обчислювальних центрів, а по-друге, внесенням до даної мережі всіх необхідних даних, після чого не комп'ютер би був використаний заради прогнозу, а автоматично здійснюваний прогноз став би знаряддям автоматизованого планування та здійснення господарської діяльності. В дійсності ж світ пішов іншим шляхом - комп'ютерні мережі розвилися набагато швидше і сильніше, аніж піонери кібернетики могли очікувати, але стрижнем такого розвитку став індивідуальний інтерес. Соціальна теорія за такого сценарію має бути сумісною із прогнозуванням і моделюванням, а для цього в теорії має підкреслюватися роль одного соціального фактору із нехтуванням іншими. Для використання величезного потенціалу, який приховує в собі Всесвітня Павутина, потрібна наразі не лише теорія, що могла б пояснити те, що відбувається, а деяке неймовірне по силі self-fulfilling prophecy (пророцтво, що саме себе виповнює), яке б стало, по-перше, (істинною) соціальною теорією, по-друге, мотиватором і поштовхом до змін соціальних стосунків, а по-третє, за необхідності, знаряддям соціального прогнозування, як це і планувалося дизайнерами ОГАС. Девтеров пише в статті «Віртуальність масового суспільства»: «дійсним ресурсом у новій ситуації є не контроль засобів комунікації (як це було раніше), а сама здатність формувати суб'єкти комунікації, формувати комунікативні спільноти в новому соціо-технологічному середовищі - кібер-комунікативному континуумі. І здатність формувати суб'єкти комунікації - зовсім не із сфери технологій маніпулювання свідомістю, а із сфери володіння гуманітарною традицією, її носії - філософи та соціологи, а не фахівці з маніпуляції феноменами свідомості» [2, с. 25].

Надихає і водночас бентежить в сьогоднішній ситуації те, що за, реалізації проектів подібних вищеописаному, Інтернет, незлічені потужності ЕОМ та волі їх користувачів, є не лише досліджуваним, тим, що досліджується, але також і тим, що змінює та змінюється. Світ людей, немов істота, що годує себе, росте, змінюється і дивиться у невідоме, може нарешті отримати щось на кшталт свідомості.

Список використаних джерел

1. Глушков В. М. Кибернетика. Вопросы теории и практики. М.: Наука, 1986. 488 с.

2. Девтеров І. В. Віртуальність масового суспільства / Девтеров І. В. // Мультіверсум. 2011. Вип.2 (100). С. 23-32.

3. Девтеров І. В. Характер соціальної комунікації в мережі Інтернет / І. В. Девтеров // Теорія і практика управління соціальними системами: філософія, психологія, педагогіка, соціологія: Науково- практичний журнал. 2011. №3. С. 66-72.

4. Рейнгольд Г. Умная толпа: Новая социальная революция / Говард Рейнгольд. Пер. с англ. А. Гарькавого. М.: ФАИР- ПРЕСС, 2006. 416 с.

Размещено на Allbest.ru