Перехідність та маргінальність в добу глобалізації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Перехідність та маргінальність в добу глобалізації

Ємельяненко Є. О.

Кінець ХХ століття ознаменувався історичним збігом трьох суміжних процесів - революції інформаційних технологій, кризи й переструктурування систем капіталізму й соціалізму, розквіту культурних соціальних рухів - обумовив появу специфічної домінуючої соціальної структури - мережевого суспільства, нової глобальної економіки і культури інформаційної реальності. маргіналізація філософія споживацтво свідомість

Відповідні характеристики сучасного нового соціуму детермінують його розвиток та функціонування як глобального суспільства і проявляються в залежності від культурної та інституційної специфіки. Такий характер нового суспільства визначає його розвиток і поширення як глобального суспільства й проявляється залежно від культурної та інституційної специфіки. Новий спосіб розвитку - інформаційний капіталізм - формує наразі всю царину соціальної поведінки, проте викликає численну кількість суперечливих оцінок.

Проте, хоч дане суспільство і проголошується та визначається як суспільство загального добробуту, де глобалізація та інформатизація є механізмами його досягнення, постає питання, яким саме чином трансформується людська ідентичність в умовах подібного масштабного розмивання соціокультурних меж? Чи не постане перехідність в таких умовах єдиним можливим, навіть природним станом буття особистості?

Взагалі питання глобалізації та її зв'язку з формуванням інформаційного суспільства в останньому поколінні науковців є більш ніж популярним та освітленим.

В останнє десятиліття зросла кількість міжнародних та вітчизняних конференцій, круглих столів, побачили світ багато монографій статей та інших публікацій, присвячених дослідженню цієї проблеми. Розгляду політичних різноманітних аспектів формування та функціонування глобального суспільства присвячені праці Г Артамонова, Білоруса, В. Васильєва, М. Вершиніна, Т Єршової, В. Жданова, Л. Земляної, О. Зернецької, Б. Кристального, С. Петрова, О. Скаленка, А. Стрельцова, С. Фролова, М. Шкондіна, М. Якушева. Визначенню основних понять, що характеризують глобальне та інформаційне суспільство в цілому, присвячені праці зарубіжних учених, більшість яких написана в концепції постіндустріалізму. Серед них потрібно відзначити дослідження Д. Белла, К. Вербаха, Р Кана, Е. Кінга, І. Масуди, Т Мерилла, М. Пората, Л. Робертса, К. Робінсона, Р Редіка [1; 4; 7]. З іншого боку питання ідентичності та маргіналізації також здобули значної уваги науковців. Загальні питання, що спрямовані на дослідження маргінальності як соціального явища, розкриті в роботах таких закордонних та вітчизняних авторів: Е. Нейман, Й. Халасінський, А. Керкхофф, Т МакКормик, Р. Парк, Е. Стоунквіст, Т. Веблен, Т. Шибутані, У Самнер, А. Фарж, Б. Манчіні, М. Голдберг, Р Мертон, Є. Стариков, Є. Рашковський, Б. Шапталов, В. Муляр, А. Атоян, З. Голенкова, О. Ігітханян, В. Шапінський, І. Казарінова, М. Степико, Є. Головаха та інші. Проте вузьке питання феноменології та маргінальної антропології привернуло увагу значно меншої кількості науковців. Так, цієї проблематики торкались Є. Балабанова, С. Баньковська, М. Бурлуцька, С. Гурін, А. Дьомін, А. Качкін, Попова, В. Казакова.

Проте, не дивлячись на окрему розробленість обох частин проблеми, що розглядається в даній роботі, аналіз глобалізаційних умов як новітнього середовища, що якісно змінює розгортання процесів маргіналізації і, навіть, сам статус перехідності, ретельної уваги не здобув, що й визначає актуальність даного дослідження.

Тож метою даної статті є визначити специфіку формування стану перехідності та маргінальності в добу глобалізації. Тут на перший план постає один з первинних аспектів філософії - етика, адже як відомо у глобалізму та інформаційного суспільства багато як прибічників, так і супротивників.

Так, характерною рисою та відмінною особливістю сучасної доби є глобалізація. Сенс та зміст цього явища у найзагальнішому тлумаченні науковців полягає у формуванні нового порядку світової суспільної взаємодії, що характеризується розмиванням державних меж, злиттям національних економік та культур в єдину світову систему.

В кінцевому рахунку процес глобалізації спрямований на створення всесвітньої цивілізації, носієм якої стане глобальне над суспільство, очолюване світовим урядом [6, с. 54].

В сучасну епоху людство входить в єдину систему соціально-культурно-економічних, політичних та інших зв'язків, взаємодій та відносин. У порівнянні з минулими історичними епохами загальнопланетарна єдність людства не зміримо зросла; тепер вона являє собою принципово нову суперсистему, з єдиним вектором розвитку та єдиною відповідальністю. не зважаючи на суттєві соціокультурні, економічні, політичні та історичні контрасти різних регіонів, держав та народів, правомочно говорити про становлення нової цивілізації - глобальної, в межах якої відстані скорочуються, точки зіткнення та розходження між культурами і цивілізаціями примножуються, взаємозалежність між суспільствами та державами різко посилюється.

Будь-який технологічний переворот приводить до глибоких змін не тільки у виробничих силах суспільства, айв способі життя людей. особливість сучасного технологічного перевороту, пов'язаного з формуванням загального інформаційного про стору, полягає в тому, що він створює принципово нові передумови для універсалізації людської взаємодії та суспільної свідомості. Завдяки широкому розвиткові мікроелектроніки, комп'ютеризації, розвитку засобів масової інформації та комунікації, поглибленню розподілу праці та спеціалізації, людство об'єднується в певну соціокультурну цілісність.

Глобалізація соціальних, культурних, економічних, політичних процесів в сучасному світі поряд з позитивними сторонами породила низку серйозних проблем в різних сферах суспільної життєдіяльності. Ціннісно-смисловою та моральною проблемою глобального суспільства є зростання маргіналізації та встановлення перехідного стану як постійного, що ґрунтується на ідеології споживацтва. Мірою того, як поступово зникає необхідність витрачати весь свій життєвий час на те, щоб здобути мінімум, необхідний для виживання, з'являється необхідність витрачати весь свій життєвий час, щоб здобути максимум для споживання і сучасна людина опиняється в пастці розмаїття речей, що її оточують [6, с. 55].

Кожен пересічний споживач, завдяки своїм покупкам та запитам тісно контактує з усією економічною системою, яка в свою чергу визначає одноманітність у поведінці всіх індивідів і соціальних груп. Таким чином зовнішнє суспільство з одного боку постає як тотальна сила, що перетворює індивіда в дисциплінованого виробника- споживача, а з іншого боку не діє цьому індивіду жодних ціннісно-смислових орієнтирів для самовизначення та самоідентифікації. Феноменальним прикладом такого впливу є спроба ідентифікувати себе через бренди та торгові марки, оскільки іншого способу визначити своє місце в суспільстві та світі людина не відчуває.

В результаті широкого розповсюдження філософії споживацтва в свідомості людини укріплюється переконання, що метою, сенсом та мірою щастя як категорії якості життя постає виробництво та споживання речей.

При цьому відбувається цілковита втрата дійсних життєвих смислів та уречевлення самої людини, її духовної сутності, зведення ідеалів та цінностей до рівня безпосередньої предметності. Процес маргіналізації та перехідності як порушення ідентифікації людини самої по собі зі своєю духовною сутністю починає набувати масштабів дегуманізації людства в цілому.

Опредметнення дійсності ґрунтується на ототожненні пізнання з розмежуванням суб'єкта та об'єкта та поглинанні об'єкта суб'єктом. все людство у минулому столітті пережило гостру духовну кризу, корені якого лежать в дегуманізації людської культури, відчуженні, свідомій відмові людини від людяності в самій собі. Можна зазначити, що така перехідність як новітня і вкрай небезпечна форма трансформації людської самосвідомості в кінцевому рахунку сходить до забуття символічних вимірників досвіду та культурних норм, що він породжує.

Виникає ситуація, в якій людина гостро потребує того, щоб самовизначитись, самоідентифікуватись, співвіднести себе з чимось постійним, стабільним в світі. Проте світ, створений людиною сильніший за свого творця і відособлюється від нього. Парадокс людської сили- безсилля підіймає питання про ситність людини на новий практичний рівень [3, с. 112-113]. Глобалізація передбачає що процеси ідентифікації тепер мають відбуватись за новими правилами.

В кінці ХХ століття, як влучно зазначав М. Хайдегер, настав час масового тиску на сутнє з боку волі до влади, коли людина робить все, щоб панувати над будь-чим стихійним, коли користування стає використанням, а витрачання вичерпуванням [8].

Тотальність світових війн стає лише наслідком буттєвої покинутості людини. Ці війни лише попередня форма усунення принципової відмінності між миром і війною взагалі. Іншими ознаками буттєвої покину тості людини є помежевість ідей і цінностей між пріоритетами «справи» і духовності. І ця помежевість виявляється єдиним способом, який дозволяє сучасній людині зберегти свою суб'єктність піднявши її до рівня над людства [8].

Будь-яка втілена в реальній історії форма проходить цикл розвитку в часі. В наш час процес глобалізації енергетично вичерпується, стає позбавленим форми, хаотичним, кризовим, і таким самим стає суспільство. Де у позбавленому форми суспільстві проходять ті соціокультурні межі за якими або поза якими людна постає маргінальною та відчуває себе такою? Їх більше немає. З одного боку маргінальність стає суцільною (така маргінальність, яка мала місце як феномен у неглобалізованому суспільстві), а з іншого боку вимальовуються нові критерії маргінальності не як соціокультурного явища, а як ментальнісного феномену соціокультурних трансформацій доби глобалізації. Маргіналізація постає в своєму новому суб'єктивованому вимірі, який значно масштабніший аніж попередній. Його сутність така: якщо раніше людина могла бути маргіналом стосовно того чи іншого суспільства, то тепер вона стає маргіналом стосовно самої себе як ментальнісно-духовної та діяльнісної сутності.

Ефекти глобалізації призводять до витіснення органічно цілісного відношення людини до світу його виродженою формою - абстрактно-одностороннім ставленням суб'єкта до об'єкта. Західна цивілізація так чи інакше завжди світоглядно ґрунтувалась уявленні про те що наукове пізнання потребує розмежування суб'єкта та об'єкта з наступним поглинанням останнього. Звідси і прагнення до опредметнення дійсності, яка породила технократичну цивілізацію, повністю відчужену від внутрішнього джерела знання та підкорену уявленню про абстрактний критерій ефективності [6, с. 58]. В результаті відбувається тотальне відчуження людини від світу та його розумного начала. Утилітарний прагматизм претендує на основний принцип маркування людського буття. Реально це означає, що для багатьох людей свобода світоглядного вибору звужується до ліміту, межа якого - відсутність будь-якого вибору. Невільна, фіксована на перекладині утилітаризму, під владою жорстких у своїй знеособленості соціальних сингулярностей людина не встановлює в повній мірі співбуття зі світом та суспільством [5, с. 184]. Тому не може бути повноцінно ідентифікована; не суспільство відторгає людину не межу, вона хоче і не може переступити цю межу, зайти в середину спільноти, тому що сама не здатна її побачити.

Втрата ціннісних орієнтирів веде до дефіциту особистішої ідентифікації, змушує людину передивитись систему культурних цінностей. Кризовість, безформність, хаотичність сучасної доби глобалізації дозволяє охарактеризувати нинішній стан культурно-історичного процесу та місце людини в ньому як перехідні. В історії людства такі часи вже траплялись, проте людина ще не була вільною в сучасному розумінні, і при цьому не була одинокою та пригніченою [6, с. 58]. Особливість сучасного технологічного перевороту, пов'язаного з формуванням спільного інформаційного простору, полягає в тому що вона створює принципово нові передумови для універсалізації та глобалізації людської взаємодії. Проте, все що розповсюджується на весь світ, несе в собі суперечність.

Фетишизація речей та уречевлення людини - об'єктивна закономірність, що витікає з граничності людської екзистенції. У добу глобалізації ці закономірність набуває безпрецедентних масштабів. Світ та люди континуальні. Момент народження людини є знаком абсолютних одиничності та незворотності. Речі допомагають відсторонитись від цієї незворотності, спрямованої від народження до смерті. Речі стають тим опертям і втіхою, коли зникають релігійні та ідеологічні інстанції. Речі зменшують страх часу та маскують смерть. Особливо це актуально для нинішньої доби.

Створена людьми система речей покликана виступати в якості вирішення будь-яких суперечностей, неминучості смерті - не в останню чергу. Зрозуміло, що подібна рівновага є невротичною, подібний засіб від страху - регресивним, адже об'єктивно час все ж таки незворотній і він забирає з собою і ті речі, що покликані захищати людей від нього.

Створюється система речей, що постає як уявне вирішення будь-яких суперечностей; в ній відбувається замикання технічної системи та системи індивідуальних потреб, що розряджає енергію і тієї, і іншої. Проте, система речей, що виникає, вже несе в собі ознаки розпаду: в цьому структурному дефекті всього лише відображаються суперечності, формальним вирішенням яких постає дана система речей. Будучи індивідуальним або колективним алібі для тих чи інших конфліктів, система речей неминуче несе на собі відбиток небажання знати ці конфлікти [2, с. 143].

При цьому втрачаються життєві смисли та ідентичності, людина опредметнюється, уречевлюється, ідеали та цінності зводяться до рівня найбезпосереднішої предметності. Людина як духовні істота фактично перестає бути сама собою.

Просторово-часова локальність новоєвропейської свідомості, зажуреність її в світ речей та речових відносин, загальна секуляризація призвели до втрати нематеріальних форм буття. Активне неприйняття наукою, як панівною формою осягнення світу, існування цих нематеріальних сфер буття відіграло тут не останню роль. В межах інформаційного суспільства наука починає припускати можливість вимірів та планів буття поза межами фізичної реальності, що можна також класифікувати як міжпарадигмальний перехідний стан наук в теперішній час.

Оскільки перехідні стани об'єктивно існують в якості феномена культурної реальності, самостійного типу культури, то цей феномен має володіти з одного боку, власною просторово-часовою локалізацією, а з іншого боку, власним уявленням про розташування в просторі і часі, власною рефлексією простору і часу, тобто мати власний смисловий зміст. Рефлексія перехідності актуалізується поняттями «перехрестя культур», «порожнечі», «ніщо», «хаосу». Сенс переходу усвідомлюється як сполучення засобами різних форм стосунків в часі і просторі перехідності різних соціокультурних форм. В Західній Європі час сприймається як ліній, вздовж якої від минулого до майбутнього рухається людство. На Сході вважається, що людина є нерухомою, а майбутнє невпинно наближається до неї. В просторі світової спільноти будь-яку соціальну локальність можна розглядати як перехідну, проміжну між сусідніми соціальними вокальностями [6, с. 58].

Будь-які соціальні події одночасно інтегрують і диференціюють соціум. Виділяються етнокультурні групи, взаємодія яких визначає посту історичного шляху соціуму. Переважання авангардного соціокультурного суб'єкта і відхід ар'єргардних соціальних груп в основу суспільства сприймається як історичний перехід до нової стадії суспільного розвитку [6, с. 58-59]. Можливо феномен «перехідності» обумовлений внутрішнім імпульсом первинного життєвого пориву перебування в русі як генетичної пам'яті міграції первинних соціальних спільнот маршрутами, що були визначені природно- кліматичними коливаннями.

Висока динамічність та загострена суперечливість дійсності, трагічний досвід ХХ століття, що безповоротно пошкодив текстове полотно цивілізації, повергають людину в «безмірний» світ культурних завоювань людства, що знаходяться в процесі руйнації, позбавляють людину відчуття світу та інтуїції Універсуму, занурюють її в простір абсурду. Абсурдність буття в глобальному, а й на додачу транзитивному, світі сприймаються людиною неоднозначно, багатоаспектно: розлад між людиною і її наявним буттям, втрата віри в «інший», «кращий» світ, відчуття розладу зі світом в просторому та часовому аспектах, відчуття розладу з самою собою в наслідок втрати ціннісно-смислових орієнтирів та невідчужуваних гуманістичних духовних якостей, усвідомлення кінцевості раціонального пізнання і пізнання взагалі, збільшення розриву між уявним знанням і знанням взагалі тощо.

Всі ці аспекти абсурдності зводяться до того, що стає неможливим подумки конституювати єдність світу.

Таким чином, в добу глобалізації перехідність та маргінальність стають всезагальними категоріями, що включають у себе всі аспекти буття, виходячи за межі сфери виключно соціокультурного, хоч і продовжують бути цією сферою детерміновані. Глобалізація соціально- економічної сфери призводить до універсалізації поведінки і способу життя абсолютної більшості індивідів. Глобалізація, змиваючи межі і породжуючи інші внутрішні суперечності, занурює людство в стан тотальної перехідності, в результаті чого на рівнях локальних соціальних груп та індивідів проявляються множинні форми маргінальності, небачені до цих пір. Тож, перспективами подальших досліджень є аналіз та опис новітніх форм маргінальності, що провокуються до своєї появи соціокультурними та, як наслідок, екзистенційними трансформаціями новітньої доби.

Список використаних джерел

1. Бебик В.М. Інформаційнокомунікаційний менеджмент у глобальному суспільстві: психологія, технології, техніка паблік рилейшнз / В.М. Бебик. - К.: МАУП, 2005. - 440 с.

2. Бодрийар Ж. Система вещей / Ж.Бодрийяр. - М.: Рудомино, 2001. - 212 с.

3. Бубер М. Проблема человека. Я и Ты / М.Бубер. - М.: Высшая школа, 1993. - 173 с.

4. Гуцал К.А. Окінавська хартія глобального інформаційного суспільства в констексті світових глобалізаційних процесів [Електронний ресурс] / К.А.Гуцал. - Режим доступу: http://archive. nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Dtr_sk/2010_1/files/SC110_03.pdf

5. Делез Ж. Логика смысла / Ж.Делез. - М: Академия, 1995. - 298 с.

6. Кирилюк С.С. Феномен маргинальносты: проблема устойчивосты бытия личности: дисс. на соискание уч.степени канд.филос.наук: спец. 09.00.01 - онтология и теория познания / С.С.Кирилюк. - Челябинск, 2006. - 162 с.

7. Трофименко М.В. Атиглобалістський рух: ідеологія та джерела фінансування [Електронний ресурс] / М.В.Трофименко. Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/ Gileya/2009_19/Gileya19/P7.pdf

8. Хайдеггер М. Преодоление метафизики [Электронный ресурс] / М.Хайдеггер. - Режим доступа: http://www.gumer.info/ bogoslov_Buks/Philos/Heidegg/_Preod_Metaf.php

Размещено на Allbest.ru