Філософія людини

Размещено на http://www.allbest.ru/

Філософський факультет

Кафедра філософії

Есе на тему "Філософія людини"

Людина - головна загадка для філософського мислення. З античності і до наших днів філософи розмірковували, намагаючись пояснити, що є людина. Однак, чи наблизилися вони до її розуміння? Мабуть, кожному з великих філософів, мислителів, видатних дослідників - Сократу, І.Канту, Г.Сковороді, Ж.-П.Сартру, З.Фрейду, М.Шелеру, В.І.Вернадському, Т. де Шардену, М.Фуко, А.Печчеї здавалося, що так. Однак з часом виявлялися нові складні проблеми. Вони стосувалися буття соціуму, впливу людини на природу, способів людського пізнання світу та власне себе. Ставало ясно: потрібні нові відповіді на питання «що є людина?» Тому для філософа проблема людини не застаріває та й не може застаріти.

1.Концепцію людини Т.Аквінський розвиває в руслі аристотелівської традиції та на основі власного метафізичного вчення. Субстанційною основою буття людини є її душа - джерело духовного і фізичного життя. Функціонально душа може виступати в різних іпостасях : бути інтелектуальною, вегетативною та чуттєвою. Інтелектуальна функція душі становить субстарційну основу духовного життя, пізнавальної діяльності та вольових актів людини. Саме через інтелектуальну функцію душі людина виявляє себе як духовна істота.

На його думку, кожна людина володіє індивідуальним інтелектом, якому має підпорядковуватися воля. Визнавши пріоритет розуму над волею, Т. Аквінський вбачав саме у свобідній волі причину зла. Справді людина здатна чинити злі вчинки саме тому, що вона вільна, тобто може ігнорувати ті закони і принципи, які диктує їй розум і які об'явлені у Святому Письмі. Зло постає як результат духовного розриву з волею Творця. Водночас стремління людини до добра, до духовного контакту з Богом підносить її над усіма живими істотами, наповнюючи її життя сенсом.

2. Головна філософська постать античності в розумінні людини - Сократ. Оригінальний розум, глибина та переконлива логіка міркувань, етична складова філософії та особистісні переконання - всі ці риси зробили Сократа та його філософію людини інтелектуально привабливими для філософів різних історичних часів та сучасності.

Сократ вбачав в людині головний предмет філософського пізнання. Вихідним принципом філософського пізнання людини вважав самопізнання. «Пізнай самого себе!» - улюблений вислів Сократа. Позицію Сократа стосовно розуміння людини називають етичним антропологізмом, оскільки людське пов'язується з моральними вчинками. Сократ вважав, що завдяки розуму людина здатна мати загальне, достовірне знання. Однак його не можна отримати в готовому вигляді, а треба здобути власними зусиллями.

Антропологізм, філософська концепція, представники якої убачають в понятті «людина» основну світоглядну категорію і стверджують, що лише виходячи з неї і можна розробити систему уявлень про природу, суспільство і мислення.

3.Також, не можливо оминути й те, що обґрунтування цінності та значущості життя людини започаткували видатні поети Данте Аліг'єрі та Франческо Петрарка. Визнаючи духовну сутність людини та необхідність її наближення до Бога, все ж головне для людини - це уславити себе земними вчинками та діяннями. Людина, на думку Данте, сама має відповідати за своє благополуччя, і вирішальними тут є її особисті якості, а не матеріальне багатство чи благородне походження. Звідси і захоплення античністю, яка, на думку Ф. Петрарки, орієнтувала людину на різнобічність у своїх виявах. Йому теж імпонувала ідея активної самореалізації людини.

Наступна генерація митців : Джовані Бокачо, Калючо Салютаті, Лоренцо Вала, Джаноцо Манаті прославляють людину як найвище творіння Бога, призначення якої пізнавати і діяти. Гідність людини визначають її набуті достоїнства.

Завдяки митцям утверджується гуманізм у культурі у світогляді доби Відродження. Цей гуманізм виявляється у тому , що :

а) Бог творить світ і людину як креативну і мислячу істоту. Бог дав людині свобідну волю, і вона сама має вирішити свою долю, визначити своє місце у світі. Людина творець своєї долі. Зокрема, Джовані Піко дела Мірандола, обстоюючи принцип свободи людини як засаду її гідного життя, зазначав, що людина має сформувати себе як вільного і славного майстра. У людини є можливість стати співрівною Богові. Однак це зовсім не означає, що вона наближається до Бога. Йдеться про те, що людина аж занадто повірила в себе, в те, що тільки вона є ковалем власного щастя;

б) формується проблема співвідношення Божого провидіння і свобідної волі. Саме гуманісти вводять поняття “фатум”(доля), що виражає залежність людини від невблаганних зовнішніх сил, і “фортуна”(випадок) як здатність протидіяти соціальним обставинам.

Висновок

людина філософія душа життя

З вище сказаного, можна зробити висновок, що в філософській науці питання людини залишається відкритим. Ніхто із давніх мислителів так і не зміг дійти до певного висновку в питанні “Що таке людина?”. Також, варто зазначити , що багато філософів говорили, що людина є найвищим творінням Бога, що людина має велике стремління до духовного контакту з Богом.

Нажаль, так було колись. Сьогодні ж людство все частіше і частіше забуває про існування Бога, не дотримується Заповідей Божих, а звертається до нього лише в моменти відчаю, безсилля перед певними проблемами.

На сам кінець хочу додати ще , що людина не просто природна істота, не пасивний образ і подоба Божа, а особистість, що стверджує себе у своєму індивідуальному бутті.

Список використаних джерел

1.Філософія автор Людмила Рижак

2.Філософія автор Роман Рошкулець та Іван Чорний

Размещено на Allbest.ru