Філософія Конфуція

Размещено на http://www.allbest.ru/

Навчатися і не міркувати - гаяти час, міркувати і не вчитися - шкідливо " Конфуцій

Конфуцій (Кон-фу-цзи - почесний учитель Кун) давньокитайський філософ, засновник конфуціанства, перший великий педагог Китаю 551-479 до н.е.

Конфуцій (ЌEЋq - Кун-цзи чи ЌE•vЋq - Кун Фу-цзи, латинською: Confucius; 551 до н. е. -- 479 до н. е.) -- відомий давньокитайський філософ, мудрець, основоположник філософської школи "Жуцзя" дрібношляхетського роду, засновник конфуціанства, був першим великим педагогом Китаю не тільки з хронологічної точки зору, але і за значимістю внеску, який він вніс в розвиток освіти і педагогічної думки .

Відомий давньокитайський мудрець, основоположник філософської школи "Жуцзя" Конфуцій (551-479 рр.. До н.е.) був першим великим педагогом Китаю не тільки з хронологічної точки зору, але і за значимістю внеску, який він вніс до розвиток освіти і педагогічної думки.

Завдяки Конфуцію Китай в сучасної людської цивілізації постає як унікальна країна - хранителька древньої культури. За словами відомого китаєзнавця В.М. Алексєєва (1881-1951), "конфуціанське вчення дало Китаю історичне і культурне свідомість ... Культура кожного народу індивідуальна ... Для китайської культури характерний культ письмового слова ... Китайська література ... - Це основа всієї духовної культури Китаю. По Конфуцію, література (вень) є вище вираз вищої мудрості, є краще слово, яке повідомить сучасника з ідеєю найдавнішої абсолютної правди ... Книга є щось недоторканне, священне... "

Теза Конфуція: "Немає нічого кращого, ніж слідувати стародавнім" - можна розглядати як вічний девіз виховання за китайським зразком.

Конфуцій не займався спеціально розробкою загальних питань буття й не задавався питанням про походження світу і людини. Він, насамперед, відомий як автор етико-політичного вчення, в центрі якого стояла людина - член сім'ї, суспільства.

В процесі навчання, вважав Конфуцій, людина стає краще і моральніші, прагне до виправлення недоліків і неправильних вчинків. Він виступав за просвітництво народу з метою змусити його дотримуватися правильним шляхом, який сам народ вибрати не може, бо це - вища мудрість, доступна лише деяким, покликаним правити людьми і своїм прикладом вести їх за собою. Так Конфуцій обгрунтовував необхідність існування шару освічених правителів. При цьому він обмежував навчання гуманітарними предметами і зовсім ігнорував придбання трудових навичок. Особливу увагу він звертав на вивчення давнину, коли існувало досконале правління, її літературно-історичних пам'яток. Конфуцій, його учні та представники конфуціанської філософської школи любовно зберігали і пропагували пам'ятники давньої літератури. Завдяки їм ці пам'ятники дійшли до наших днів як живі свідоцтва про древній китайській культурі і системі виховання.

Конфуцій вважав, що моральність складає головну основу поведінки людини, і тому оцінював людей насамперед з моральної точки зору. На його думку, всі люди за своєю природою близькі між собою, але їм притаманні різні звички. Одні стають добрими і моральними, а інші - поганими і злими. Людини вищої чесноти Конфуцій називав "шляхетним чоловіком" і протиставляв йому "низького людини", позбавленого цієї якості.

"Благородна" людина, вважав він, повинна постійно самовдосконалюватися, виправляти свої помилки, дотримуватися ідеальних правил, або "норм поведінки". Вони існували в китайському суспільстві задовго до Конфуція і являли собою встановлені звичаями зразки того, як треба поступати у всіх випадках життя в Залежно від становища людини в сім'ї та суспільстві. Мудрець виходив з непорушності цих установок і постійно їх пропагував, розуміючи під "нормами поведінки "не просто життєві правила, а" принципи "належного", "Благопристойно" поведінки людини по відношенню до інших людей "8, в яких повинні виявлятися такі чесноти, як щирість, відданість, скромність, поміркованість, поступливість.

"Чого не бажаєш собі, не роби і іншим ", - стверджував він. Це якість у розумінні Конфуція, сума всіх чеснот: "Перемогти себе і повернутися до "нормам поведінки" - значить стати гуманною людиною ".

Конфуцій і його послідовники вважали, що в першу чергу треба любити своїх родичів, а потім вже всіх інших. Тому синівська шанобливість і братерська любов розглядалися ними як важливі сторони поняття гуманності. Діти повинні бути слухняними та поважати батьків; ті, в свою чергу, - любити дітей і проявляти по відношенню до них поблажливість; молодші брати зобов'язані служити старшим. Лише приблизний син і брат можуть бути хорошими підданими. В стосунках між друзями важливі прямота і чесність, тоді дружба облагороджує їх, допомагає здобувати знання і морально удосконалюватися. Що ж стосується жінки, то конфуціанство відводило їй незавидну долю. До заміжжя вона повинна служити своїм батькам, після весілля - чоловікові, після смерті чоловіка - його батькам та синові. Згідно конфуціанської моралі, жінка повинна бути доброчесною, вміти підтримувати розмову, стежити за своєю зовнішністю, проявляти мистецтво в рукоділлі. Вона не вчиться в школі і отримує виховання виключно в родині. конфуцій китай філософ педагог

Конфуцій вважав, що виховання та освіта для людини так само необхідні, як добування матеріальних засобів до існування. У книзі "Лунь юй" ("Бесіди і судження "), що представляє собою запис бесід Конфуція з учнями, описується наступний випадок. Одного разу Конфуцій з одним зі своїх учнів по імені Жань Ю відвідав царство Вей. Конфуцій запитав вихованця, скільки в даному місці проживає людей. Жань Ю відповів, що населення зростає так швидко, що незрозуміло, як бути далі. "Збагачуйте його", - сказав Конфуцій. - "А коли ми його збагатимо, що тоді робити далі? "- запитав той. "Виховуйте його ", - відповів Конфуції. У цьому зв'язку китайський історик педагогіки Шень Гуаньцюнь підкреслює, що Конфуцій висловив свого роду формулу: "Шу - фу - цзяо "(народ - багатство - виховання). Іншими словами, спочатку люди повинні стати ситими і одягненими, мати прожитковий мінімум, після чого слід здійснювати їх виховання. Конфуцій висловлював ідею "малого благоденства" - "Сяокан", згідно з якою правитель зобов'язаний піклуватися про забезпеченні народу одягом і харчуванням.

Конфуцій вважав, що правителі повинні дбати про освіту народу, для чого слід розширювати мережу шкіл та інших навчально-виховних закладів.

Він виступав проти дискримінації у навчанні та вихованні і створив першу в Китаї приватну школу, в яку могли надходити всі люди незалежно від їх соціального положення. Професор Кун Течен підкреслює, що, надавши своїм учням рівні можливості, Конфуцій почав проводити в життя ідею загальної освіти. Він першим став навчати простолюдинів, стверджуючи, що "в навчанні не повинно бути відмінності між людьми ". Його цікавило не походження учнів, а вони самі як особистості.

В своїй школі він не дотримувався регламентованих за часом і змістом навчальних занять, не читав лекцій, не займався опитуванням учнів, не перевіряв їх знання. Навчання та виховання відбувалося в процесі невимушених, вільних бесід, часто носили евристичний характер. Конфуцій спостерігав за своїми учнями і вивчав їх, постійно перебував з ними в контакті, проводячи заняття навіть під час мандрівок.

Стародавній філософ не залишив спеціально розробленої педагогічної теорії. Його педагогічні погляди та ідеї детально викладені в книгах "Лунь юй" ("Бесіди і судження ") і" Лі цзи "(" Книга етикету, правил поведінки "). Перша являє собою зібрання окремих висловлювань Конфуція, записаних його учнями після його смерті, і свідчить про те, що він був великим педагогом, теоретиком і практиком. Багато китайські дослідники історії педагогіки відзначають, що метод обліку індивідуальних здібностей учнів бере свій початок саме від Конфуція: він дуже цінував ті чи інші якості своїх вихованців і прагнув розвивати їх природні задатки та здібності. Це дає підставу стверджувати, що Конфуцій є творцем першої в Китаї авторської школи.

Методика викладу в школі Конфуція передбачала діалоги вчителя із учнями, класифікацію і порівняння фактів і явищ, наслідування прикладам. Конфуцій вбачав виховання, моральне самовдосконалення як значні фактори людського буття, обов'язкові умови благополуччя. Стабільність суспільства, вважав Конфуцій, зіждеться на вихованні відповідно соціальному призначенню “Імператор повинен бути імператором, сановник - сановникам, батько-батьком, син - сином”. Природа людини - той матеріал, з якого при правильному вихованні можна сформувати ідеальну особистість. Але зважав можливість впливу спадковості. Ідеально вихована людина за Конфуцієм, повинна мати найвищі якості: благородство, розважливістю, шанобливістю, вбачати істину, мати багату духовну культуру. Фактично, філософу належить практично перше в історії людства ідея всебічного розвитку особистості, де увага більше приділяється моральному вихованню, аніж освідченості. Програмою морального, розумового, естетичного, фізичного розвитку передбачалося навчання “синів неба” та “благородних мерків” вищезазначеним “мистецтвам”.

П'ять правил праведної людини (цзюнь-цзи) за Конфуцієм:

Жень - «людське начало», «любов до людей», «людяність», «милосердя», «гуманність». Це - людське начало в людині, яка є одночасно його обов'язком. Не можна сказати, що являє собою людина, не відповівши на питання про те, в чому полягає його моральне покликання. Кажучи по-іншому, людина є те, що він сам із себе робить. Як випливає з І, так І випливає з Жень. Слідувати Жень значить керуватися співчуттям і любов'ю до людей. У XVII столітті в Британії сформувався ідеал досконалої людини як джентльмена, причому gentle теж перекладається як «м'якість». Це те, що відрізняє людину від тварини, тобто те, що протистоїть звіриним якостям дикості, підлості і жорстокості. Пізніше символом постійності Жень стало Дерево.

І - «правда», «справедливість». Хоча наслідування Чи з власних інтересів не є гріхом, справедливий чоловік Чи так як це правильно. І засноване на взаємності: так, справедливо шанувати батьків в подяку за те, що вони тебе виростили. Врівноважує якість Жень і повідомляє шляхетній людині необхідну твердість та суворість. І протистоїть егоїзму. «Шляхетна людина шукає І, а низький - вигоди». Чеснота І згодом була пов'язана з Металом.

Чи - буквально «звичай», «обряд», «ритуал». Вірність звичаям, дотримання обрядів, напр. повагу до батьків і правителям. У більш загальному сенсі - будь-яка діяльність, спрямована на збереження підвалин суспільства. Символ - Вогонь. Слово «ритуал» - не єдиний російський еквівалент відповідного китайського терміна «чи», який може бути переведений як «правила», «церемонії», «етикет», «обряд». У самому загальному вигляді під ритуалом розуміються конкретні норми і зразки суспільно гідної поведінки. Його можна витлумачити як свого роду мастило соціального організму.

Чжі - здоровий глузд, розсудливість, мудрість, розсудливість - вміння прорахувати наслідки своїх дій, подивитися на них з боку, в перспективі. Врівноважує якість І, попереджаючи впертість. Чжі протистоїть дурниці. Чжи в конфуціанстві асоціювалася з елементом Води.

Синь - щирість, «добрий намір», невимушеність і сумлінність. Синь врівноважує, попереджаючи лицемірство. Синь відповідає елемент Землі.

Основні праці: “Бесіди і судження” (“Лунь-юй”). В трактаті відтворюються бесіди філософи і учнів і знаходять відбиток педагогічні погляди філософа. Упорядник записок “Весна і осінь”, “Книга історії”, “Книга віршів і пісень”, “Книга змін”.

"Витися і час від часу повторювати вивчене".

"Якщо не можеш вчитися сам, то як ти можеш вчити інших людей?"

"Чого не бажаєш собі, не роби й іншим".

Размещено на Allbest.ru