"Філософія серця" Памфіла Юркевича

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Економічний факультет

памфіл юркевич філософія серце

Есе

на тему:

"Філософія серця" Памфіла Юркевича"

Виконала: студентка 1 курсу

Гасанова Роза

Київ - 2015

Видатним українським філософом XIX ст. є Памфіл Юркевич (1826-1874). Дослідники по-різному оцінюють його філософію. Одні називають її "філософією серця", інші - конкретним ідеалізмом, убачаючи в ній початки персоналізму й навіть елементи екзистенціалізму тощо. Однак всі одностайні в тому, що його філософія залишилася незрозумілою для сучасників, значно випередила свій час та істотно вплинула на майбутні покоління філософів, зокрема на В. Соловйова, С. Трубецького, С. Булгакова, М. Бердяева, С. Франка, М. Лосського, В. Зеньковського та ін.

Філософія П. Юркевича багатогранна й не підпадає під якесь одне усталене визначення. У ній простежуються глибокі й оригінальні думки з проблем історії філософії, філософської антропології, гносеології, етики.

Сама назва філософії "філософія серця" вже проникає в душу кожного. І її центральною проблемою є проблема людини.

Юркевич орієнтувався на те, що людина пізнає світ за допомогою ідей, понять та уявлень. Уявлення має характер випадкового образу, в якому відображається не стільки предмет, скільки людина, яка його сприймає, бо воно утворюється за суб'єктивною асоціацією. У такому разі йдеться про суб'єктивно зумовлену, психічну необхідність. Цей суб'єктивізм долається в понятті, у якому людина усвідомлює необхідний зв'язок і співвідношення елементів, що утворюють явища. Якщо в уявленні, як зауважив Юркевич, людина визнає суттєвим те, що значуще для споглядання, то в понятті - те, що значуще для буття речі. Коли ж від явища, пізнаного в його необхідності, людина прямує до пізнання його сутності чи коли, досліджуючи далі цю загальну необхідність явища, знаходить в ній і під нею необхідність розумну, яка дає явищу внутрішню єдність, життя й душу, то людина переходить від поняття до ідеї. Ідея є основним поняттям в усіх працях Юркевича, що несе як гносеологічне, так і онтологічне навантаження. Мислитель розглядає ідею, з одного боку, як одну з форм людського пізнання, з іншого - як основу, закон і норму явища. "Ми говоримо про ідею там, - зазначав філософ, - де предмет, котрий нами вивчається, перебуває в розвитку із внутрішнього стану в зовнішній, адже розвиток предмета передбачає закон і тип, які ми усвідомлюємо в ідеї".

У понятті мислення й буття хоч і пов'язуються необхідно, проте рухаються паралельно одне одному. Тут мислення виступає байдужим спостерігачем явища, воно пізнає й усвідомлює подію, яка є для нього чимось чужим, зовнішнім за змістом і формою. І тільки в ідеї мислення і буття збігаються, ототожнюються.

"Філософія серця" П. Юркевича являє собою розгорнуту концепцію про серце як визначальну основу фізичного і духовного життя людини, як символ її внутрішнього світу переживань. Людина пізнає навколишній світ за допомогою розуму, а пізнати красу й таємничість світу можна тільки серцем як центром усіх пізнавальних дій. За П. Юркевичем, розум - вершина, а серце - коріння духовного життя. І я з цим згодна. Так як серцем людина здійснює емоційне осягання світу, яке є первинним та глибинним способом світосприйняття, забезпечує його цiлiснiсть. Як я зрозуміла, то "серце" в гносеологiї П. Юркевича - це емотивно-пристрасний бiк свiдомостi, де здiйснюється цiннiсне пiзнання, що доповнює теоретичне. П. Юркевич обґрунтовує фiлософiю в її особливому статусi, вiдмiнному вiд науки, через розширене тлумачення фiлософської рацiональностi як такої, що дозволяє водночас знати свiт i розумiти його, проникати в його сенс.

Отже, саме в серці, на думку філософа і на мою думку, народжується рішучість людини на ті чи інші вчинки, в ньому виникають різноманітні бажання, серце є центром всіх пізнавальних дій людської душі.

Різні дослідники по-різному ставляться до філософського вчення П. Юркевича про серце. Одні сприймають його, інші ні, не погоджуються з його поглядами. Але без сумніву ці погляди не можна ігнорувати, особливо в наш час, коли духовність, моральні принципи та вчинки переходять на другий план. А повинна саме мораль виступати ціннісним орієнтиром, критерієм поведінки людини та найважливішим поняттям честі.

Размещено на Allbest.ru