Роль високих технологій у ціннісно-смисловій трансформації наукового дискурсу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

УДК 001.8:[17.022.1+316.752]

Автореферат дисертації

на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук

Роль високих технологій у ціннісно-смисловій трансформації наукового дискурсу

09.00.09 - філософія науки

Карпенко Тетяна Михайлівна

Чернівці - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі філософії та соціології Сумського державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат філософських наук, доцент Наумкіна Олена Анатоліївна, Сумський державний педагогічний університет імені А.С. Макаренка, доцент кафедри філософії та соціології.

Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор Марчук Михайло Георгійович, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, завідувач кафедри філософії;

кандидат філософських наук, доцент Ковалевич Варвара Василівна, Миколаївський державний університет імені В.О. Сухомлинського, завідувач кафедри філософських наук.

Захист відбудеться 15 січня 2010 р. о 14.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 76.051.08 у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича за адресою: 58012, м. Чернівці, вул. Коцюбинського, 2, корп. 6, ауд. 31.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича за адресою: 58012, м. Чернівці, вул. Лесі Українки, 23.

Автореферат розісланий 13 грудня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат філософських наук Я.Р. Козьмук

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Важко переоцінити ту роль, яку відіграє наука у сучасному світі. Дедалі більше поширення і використання наукових відкриттів і заснованих на них високих технологій є свідченням того, що науково-технічний прогрес увійшов до такої фази, яка все радикальніше змінює життя мільйонів людей, природу, соціум, стилі та засоби комунікації, людську суб'єктивність загалом. Традиційне розуміння науки як джерела безперечно корисного людині знання, як гаранта раціональності потребує переосмислення й уточнення.

У такій ситуації сучасні філософія і методологія науки постали перед необхідністю перегляду ціннісних аспектів науково-технічного прогресу. Найбільш обґрунтованим і виправданим у цьому контексті є варіант переорієнтації науково-технічного прогресу в загальнокультурний вимір, його аксіологізація. Стає все ясніше, що людство здатне вижити, лише відтворивши і поставивши в центр свого існування систему абсолютних цінностей. Тому невипадково, що питання про смисл і цілі наукового пошуку, про етичну відповідальність учених, про шляхи гуманізації науки перебувають у центрі філософських дискусій.

В останню третину ХХ - на початку ХХІ століття відбуваються радикальні зміни в засадах науки, народжується нова постнекласична наука. Об'єктом наукових досліджень постають складні системні об'єкти, що характеризуються відкритістю та саморозвитком, «людиновимірні» системи. Під час вивчення подібних об'єктів пошук істини пов'язаний з визначенням стратегії та можливих напрямів практичного їх перетворення, що безпосередньо стосується гуманістичних цінностей. Через це для сучасного наукового дискурсу є характерним урахування співвідношення знань про об'єкт не лише із засобами, а і з ціннісно-цільовими структурами діяльності, співвіднесеність внутрішньонаукових цінностей з соціальними цілями та цінностями. В цьому контексті варто наголосити на необхідності переосмислення місця та ролі людини в системі культури і науки зокрема, повернення науки до її первісного призначення - служіння на благо людини, поставити загальнолюдські цінності за найвищу цінність наукового пошуку. Отже, на сучасному етапі наука набула нових рис, її роль та місце в життєдіяльності соціуму та конкретної людини принципово змінилися - наслідки втілення техно-наукових досягнень почали торкатися сфери загальнолюдських цінностей і загрожувати самим засадам людського існування.

Виходячи зі сказаного вище, актуальність теми цього дисертаційного дослідження зумовлена прагненням автора виявити зміни, що відбуваються у сфері наукового дослідження, а саме, вплив новітніх (екзистенційно значущих) напрямів науково-технічного поступу у вигляді так званих «високих технологій» на аксіологію та етос науки, а також на методологічні засади наукового дискурсу. Екзситенційними ці напрями є в тому розумінні, що вони містять у собі небезпечну потенцію для існування людини як виду, торкаються засад «людяності».

Ступінь наукової розробки проблеми. Останніми роками стало помітним активне звернення філософської думки до осмислення ціннісно-смислового аспекту науки, розуміння її цілей та призначення, місця високих технологій у культурі. Можна виділити такі напрями щодо розробки цієї проблематики: дослідження нового типу суспільства, що склався наприкінці ХХ століття - інформаційного або постіндустріального; розробка філософських проблем впровадження надсучасних технологій (нанотехнологій, біотехнологій тощо), а також аналіз філософського напряму, який став логічним наслідком застосування згаданих вище технологій - трансгуманізму; вивчення наслідків, що тягне за собою проникнення новітніх розробок у життя людини та суспільства; розкриття аксіологічної проблематики в контексті сучасного науково-технологічного поступу; впровадження та аналіз новітніх методологій дослідження і зміна методологічних настанов сучасної науки.

Наприкінці ХХ - на початку ХХІ століття людське суспільство підійшло до нового етапу свого розвитку, який отримав назву постіндустріального (інформаційного). Основні твердження концепції постіндустріального суспільства були запропоновані американським соціологом Д. Беллом у 1973 р. Біля витоків ідеї інформаційного суспільства стоять Ф. Машлуп, К. Кояма. Пізніше ця проблема розроблялася Дж. Гелбрейтом, Дж. Нейсбітом, Е. Тоффлером, Ф. Уебстером, В. Гороховим, В. Іноземцевим та іншими філософами.

Техніка, технології перетворилися на одну з основних детермінуючих сил у житті людства. Тому сучасний етап розвитку цивілізації називають також техногенною цивілізацією. Німецький соціолог У. Бек запропонував для сучасного суспільства позначення «суспільство ризику» у зв'язку з проривами в науково-технічному поступі та небезпеками, які він за собою тягне. В межах науково-технічної революції, що наразі набула перманентного характеру, виникають все нові види технологій, які принципово відрізняються від технологій попереднього періоду розвитку людства. Йдеться, зокрема, про такі технології, як нанотехнології, біотехнології тощо. Зміст цих технологій широко висвітлюється у філософській, науковій та науково-популярній літературі. Зокрема, проблема нанотехнологій бере свій початок у Р. Фейнмана, ідею якого розвинув Е. Дрекслер. Відтак нанотехнології, різні види їх аплікацій (у промисловості, військовій сфері, медицині, побуті тощо) та можливі наслідки (як позитивні, так і негативні) для подальшого існування людства почали доволі широко обговорюватися мислителями (А. Давидов, М. Кайку, Н. Кобаясі, В. Лук'янець, М. Ратнер, Д. Ратнер, Е. Тоффлер, Ф. Фукуяма).

Після розшифрування геному людини доволі гостро постала проблема наслідків втілення досягнень генетичної інженерії у життя. У зв'язку з початком широкого застосування методів генетичної інженерії у сільському господарстві та у промисловому виробництві виникло питання про можливі ризики для здоров'я людини при використанні продуктів, виготовлених за допомогою цих методів (В. Вєльков, В. Глазко, Є. Гнатик, М. Кисельов В. Чешко).

В контексті широкого впровадження новітніх (високих) технологій все більшого поширення набуває міждисциплінарний рух, що отримав назву трансгуманізму. Як цілісне явище він або окремі його елементи осмислюються Н. Бостромом, В. Вінджом, Е. Дрекслером та ін. В Україні проблема трансгуманізму отримала досить широке осмислення у працях В. Лук'янця, котрий піддає філософській рефлексії сформовані в межах трансгуманістичного світогляду такі поняття, як «транслюдина», «постлюдина», «технологічна сингулярність» тощо.

У зв'язку з тим, що науковий розвиток набуває принципово нових рис, упритул торкається засад людського існування, значна увага починає приділятися аксіології та етиці науки. У ХХ столітті проблему соціокультурної обумовленості наукового знання широко розробляли представники постпозитивізму (в контексті нашого дослідження найбільш цікавою для нас постає концепція Т. Куна). Значний внесок у розробку ціннісної сфери науки зробили західні соціологи науки, зокрема Р. Мертон, який увів у науковий обіг термін «етос науки». Сучасному стану розвитку філософії науки, проблемі співвідношення науки та загальнолюдських цінностей значну увагу приділяє Е. Агацці.

У радянській філософії тривалий час проблема цінностей взагалі не розглядалася з огляду на відомі об'єктивні причини. Лише з другої половини ХХ століття відбувається своєрідний «аксіологічний прорив», і проблема цінностей починає обговорюватися широким колом філософів та науковців. На сучасному етапі в Росії різним аспектам цієї проблеми присвячені роботи таких філософів як В. Лекторський, С. Лєбєдєв, О. Князєва, М. Мойсеєв, В. Стьопін, І. Фролов, Б. Юдін та інших. Істотний внесок у дослідження різних аспектів аксіологічної зумовленості наукового знання зробили українські філософи. Сучасний етап розвитку науки, перспективи та можливі наслідки науково-технологічного поступу для соціуму та людини висвітлюються в працях В. Кордюма, В. Лук'янця, О. Мороза та інших. Вітчизняні науковці осмислюють культурно-екзистенційні виміри наукового знання (С. Кримський, М. Попович); трансформацію цінностей у процесі формування синергетичного світобачення (С. Вовк, І. Добронравова); аксіологічні параметри раціональності (С. Кримський, М. Марчук, В. Ратніков) тощо.

Сучасна наука і технологія все більше набувають людиновимірного характеру. Свідченням цього є значна увага, яка приділяється дослідниками проблемі етики науки, а також поява новітніх галузей етичного знання: екологічної етики, біоетики, нооетики тощо (С. Вєковшиніна, Т. Гардашук, В. Запорожан, Г. Йонас, М. Кисельов, В. Кулініченко, В. Поттер, Л. Сидоренко, В. Чешко, А. Швейцер).

Особлива увага приділяється також методологічній проблематиці. Розробляються нові підходи до вивчення людини, суспільства в умовах нестабільності в межах теорії самоорганізації (Л. Бевзенко, І. Добронравова, Т. Лешкевич, Г. Малінецький), змінам ролі та місця особистості вченого та наукового співтовариства в процесі пізнання (П. Гайденко, О. Князєва, В. Онопрієнко, В. Чуйко); зрушення у стилі мислення сучасних науковців та розгортання феномену методологічної свідомості (С. Кримський, В. Ратніков).

Отже, в сучасній філософській літературі доволі широко представлені роботи авторів, у яких розкриваються різні сфери вияву науково-технічного прогресу. Незважаючи на досягнуті результати в осмисленні змін, що відбуваються в царині наукового дискурсу в контексті науково-технічного прогресу, ця проблема залишається відкритою для подальшого дослідження. Така потреба зумовлюється небаченою динамікою змін науково-технологічних засад сучасної цивілізації та наслідками, що породжуються науковими проривами й новітніми високими технологіями, а також відсутністю цілісного осмислення ролі високих технологій у ціннісно-смисловій трансформації наукового дискурсу.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дослідження пов'язаний з державною науково-дослідною темою КПКВ 2201020 «Нова філософія освіти в інформаційному суспільстві», яка розробляється кафедрою філософії та соціології Сумського державного педагогічного університету ім. А.С. Макаренка.

Об'єктом дослідження виступають високі технології як соціокультурний феномен.

Предметом дослідження є роль високих технологій у ціннісно-смисловій трансформації наукового дискурсу.

Мета дослідження полягає у визначенні ролі високих технологій у ціннісно-смисловій трансформації наукового дискурсу.

Для досягнення цієї мети потрібно розв'язати низку конкретних проблем, визначених у завданнях дисертаційного дослідження:

здійснити філософсько-теоретичне осмислення ролі високих технологій у життєдіяльності суспільства ризику;

дослідити гуманітарні перспективи сучасної людини крізь призму технологофікації її буття;

проаналізувати взаємозв'язок еволюцій наукового дискурсу та універсуму загальнолюдських цінностей;

експлікувати роль етики в науковому дискурсі в контексті техногенних цивілізаційних трансформацій;

виявити методологічний потенціал аксіологічних зрушень для наукового дискурсу.

Теоретичні і методологічні основи дослідження представлені фундаментальними розробками в галузі нанотехнологій, генетичної інженерії, біотехнологій, інформаційно-комп'ютерних технологій. Наукова стилістика, логіка і методологія роботи були визначені дослідженнями з філософії науки та техніки, теорії та методології наукового пізнання, а також аксіології й етики науки, біоетики (П. Гайденко, І. Добронравової, В. Запорожана, М. Кисельова, С. Кримського, В. Лук'янця, М. Марчука, М. Поповича, В. Ратнікова, М. Сидоренка, В. Стьопіна).

Методологічну основу дослідження становлять новації постнекласичної науки, а саме: методологічний плюралізм, подолання розриву між об'єктом і суб'єктом пізнання, природознавством та соціально-гуманітарними науками тощо. В роботі використані методи історичного і логічного аналізу, синергетики, а також еволюційний, системний, структурно-функціональний підходи.

Наукова новизна дослідження полягає в цілісному осмисленні ролі високих технологій у ціннісно-смисловій трансформації наукового дискурсу. Основні елементи наукової новизни сформульовані в таких теоретичних твердженнях:

обґрунтовано роль високих технологій як однієї зі смислових домінант у життєдіяльності суспільства ризику. Основними характеристиками цієї ролі є: амбівалентність; тоталізація охоплення багатовимірності соціуму та навколишнього світу; системність і нелінійність внутрішніх зв'язків, розвитку, використання та соціальних наслідків комплексу високих технологій. Кореляція високих технологій і сфери загальнолюдських цінностей проявляється амбівалентно: з одного боку, «вибух» високих технологій спровокував занепад класичних цінностей і моралі, а з іншого, усвідомлення небезпек, які привносяться в буття соціуму високими технологіями, сприяє поверненню до загальнолюдських цінностей як базових в існуванні людства;

визначено потенційний вектор гуманітарних перспектив сучасної людини, як синтезу духовного і фізичного, крізь призму технологофікації її буття. Їх основою постає загроза втрати людиною своєї людської сутності, формування нової істоти, яка не є людиною в усталеному розумінні, тенденція до симбіотизації раціональних і тілесних структур людини й техніко-технологічних систем з технологічною сингулярністю у тезаурусі можливостей. Детермінуючим чинником таких перспектив визначено посилення слабко прогнозованих зворотних зв'язків у системі «техно-наука - людина»;

проаналізовано еволюцію наукового дискурсу та ціннісно-смислових елементів культури. Виявлено тенденцію до коеволюції наукового дискурсу та універсуму загальнолюдських цінностей як реакції на прогрес високих технологій, що призводить до «реабілітації» загальнолюдських цінностей у межах наукового дискурсу як базових в існуванні людства в контексті техногенних цивілізаційних трансформацій;

експліковано роль етики як чинника міждисциплінарного синтезу в науковому дискурсі в умовах техногенних цивілізаційних трансформацій. Обґрунтовано твердження про те, що основною особливістю цієї ролі є наскрізна етизація відповідного дискурсу та процес проліферації етичних теорій. Науково-технічний прогрес постає детермінуючим чинником досліджуваних процесів;

здійснено філософську рефлексію методологічного потенціалу аксіологічних зрушень для наукового дискурсу, основу такого потенціалу формують наростаюча людиновимірність як характеристика сучасних техно-наукових практик, ціннісно-навантажені форми та методи пояснення й перетворення дійсності (комунікативності, діалогічності, метафоричності); доведено, що розвиток високих технологій опосередковано є каталізатором методологічного зрушення від методологоцентризму до розв'язання смислобуттєвих проблем людства як вихідного пункту і мети сучасного наукового дискурсу.

Науково-практичне і теоретичне значення дослідження полягає в тому, що результати дисертації складають теоретичну і методологічну базу для подальшого осмислення трансформаційних процесів, що відбуваються у площині ціннісно-смислових орієнтирів сучасної техно-науки. В роботі сформульовано висновки, що сприяють більш глибокому розумінню змін у системі «суспільство - людина - техно-наука», а також «техно-наука - суспільство -природа».

Результати дослідження можуть бути використані в навчальному процесі, зокрема при розробці тем з курсу загальної філософії, соціології, спецкурсів з філософії науки, історії та аксіології науки.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційної роботи доповідалися на засіданнях кафедри філософії та соціології Сумського державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка, на Міжнародній науковій конференції «Наука. Синергетика. Освіта» (Суми, 2005), на науковій конференції «Філософія та методологія гуманітарних наук: історія, концепції, можливості» (Чернівці, 2005), на Міжнародній науковій конференції «Філософія гуманітарного знання: соціокультурні виміри» (Чернівці, 2007), на IV Міжвузівській науково-теоретичній конференції «Сучасна картина світу: інтеграція наукового та позанаукового знання» (Суми, 2007), на Всеукраїнській науковій конференції «Планетарна цивілізація. Наука. Освіта» (Суми, 2008), на Міжнародній науковій конференції «Філософія гуманітарного знання: раціональність і духовність» (Чернівці, 2008), на Міжнародній науковій конференції «Традиція та інновація в науці та освіті» (Одеса, 2008), на II Міжнародній науковій конференції «Інноваційний розвиток суспільства за умов крос-культурних взаємодій» (Суми, 2009), на щорічних конференціях, присвячених Дням науки, які проводилися СумДПУ ім. А.С. Макаренка впродовж 2005-2009 рр.

Основні положення і висновки дисертації викладено автором у 15 наукових публікаціях, 6 із яких - у спеціалізованих виданнях.

Структура дисертації визначена логікою дослідження, виходячи з поставлених завдань та мети. Дисертація складається зі вступу, двох розділів (п'яти підрозділів), висновків та списку літератури. Повний обсяг дисертації складає 178 сторінок і містить 230 найменувань використаних джерел.

Основний зміст дисертації

високий технологія науковий дискурс

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, охарактеризовано ступінь її наукової розробки, визначено об'єкт, предмет, мету і завдання дослідження, сформульовано наукову новизну й основні положення, що виносяться на захист, виявлено науково-практичне і теоретичне значення дисертаційної роботи.

У першому розділі «Екзистенційний вимір техно-науки» здійснено філософсько-теоретичне осмислення ролі високих технологій у життєдіяльності суспільства ризику та досліджено гуманітарні перспективи сучасної людини крізь призму технологофікації її буття.

У першому підрозділі першого розділу - «Високі технології як одна зі смислових домінант у життєдіяльності суспільства ризику» - автор звертається до характеристики ролі високих технологій у глобальному суспільстві ризику. Таке тлумачення сучасного етапу розвитку людської цивілізації було запропоновано німецьким соціологом У. Беком. У сучасній філософській літературі для його позначення використовується також ряд інших термінів: «постіндустріальне суспільство», «інформаційне суспільство», «мережеве суспільство». По суті всі вони характеризують (кожна зі свого ракурсу) суспільство, що склалося у промислово розвинених країнах наприкінці ХХ століття. Одним із чинників, які детермінують буття цього суспільства, є експансія високих технологій у суспільне та індивідуальне буття людини, що відбувається внаслідок науково-технологічних проривів.

Слід зазначити, що технології автор визначає як спосіб перетворення світу (за А.В. Міроновим), тобто сукупність прийомів та способів здійснення якоїсь діяльності, спрямованої на обробку, переробку або створення певного продукту. Високі технології - умовне позначення для низки наукоємних технологій, що спираються на фундаментальні знання про глибинні властивості енергії, речовини, інформації; опредметнення їх у технічних пристроях супроводжується, як правило, міжгалузевим синтезом. Осмислення феномену «високих технологій» здійснюється у працях І.Мєлік-Гайказян, О. Жукової та ін.

Високі технології постають екзистенційно значущим чинником у життєдіяльності людства. На особливу увагу заслуговують такі новітні високотехнологічні галузі як нанотехнологічна, біотехнологічна та штучний інтелект, оскільки саме в них закладений найбільший ризикогенний потенціал для засад людського існування. Крім того, вони докорінно змінюють середовище існування, світогляд, систему цінностей людини. При цьому зазначені вище технології виявляють себе як комплексне явище, взаємодоповнюване симбіотичне ціле. Високі технології як соціокультурний феномен виявляють тяжіння до тотального охоплення усіх сфер життєдіяльності соціуму. Слід зазначити, що їх вплив на останні проявляється амбівалентно - результати їх застосування можуть мати як позитивні, так і негативні наслідки. Зв'язок високих технологій із сферою загальнолюдських цінностей також характеризується амбівалентністю.

У другому підрозділі першого розділу - «Гуманітарні перспективи виду Homo Sapiens доби техно-науки» - досліджується проблема впливу високих технологій на буття людини як біологічної і соціальної істоти. Сплав людського інтелекту і техніки (технології) призводить до подальшого карколомного росту продуктивних сил, спрямованих на задоволення не лише вітальних людських потреб та інтересів, а й соціально-культурних, цивілізаційних у широкому розумінні цього слова, серед яких все більше місце займають надлишкові та соціально спотворені.

Людина розглядається як синтез духовного і фізичного. Це означає, що у процесі зростаючої технологофікації буття людини (експансії технологій на все більш широку сферу суспільних та індивідуальних практик) зазнає суттєвих трансформацій її природа. При цьому спостерігається зворотній зв'язок між фізичними (тілесними) змінами та духовним універсумом. Відбувається все більше зрощування людини з її техно-технологічними творіннями. Подібний експансіонізм найбільш яскраво виявляє себе у межах такого міждисциплінарного напряму як трансгуманізм. Прибічники трансгуманістичного світогляду (Н. Бостром, М. Мінскі, Е. Дрекслер) розглядають сучасний етап розвитку людини як транслюдський, що з часом перейде до постлюдської фази (тобто відбудеться докорінна зміна існуючого виду, заміна його новим за допомогою сучасних технологій, таких як нанотехнології, біотехнології, технології штучного інтелекту тощо). Але такі уявлення є дещо перебільшеними - аналіз нинішнього морфофізіологічного стану виду Homo sapiens не дозволяє говорити сьогодні про можливість формування нового виду у осяжному майбутньому. В той же час вплив високих технологій на людську психіку та трансформації останньої скоріше викликають занепокоєння ніж сподівання на омріяне трансгуманістами постлюдське майбутнє.

У другому розділі «Ціннісно-смислові трансформації сучасного наукового дискурсу» простежено взаємозв'язок еволюцій наукового дискурсу та ціннісно-смислових елементів культури, експліковано роль етики в науковому дискурсі в контексті техногенних цивілізаційних трансформацій, виявлено методологічний потенціал аксіологічних зрушень для наукового дискурсу.

Перший підрозділ другого розділу - «Наука та ціннісно-смислові елементи культури: від опозиції до концептуальної єдності» - присвячений аналізу проблеми цінностей і смислів у науковому дискурсі та кореляції їх ціннісно-смисловим універсумом культури. Зв'язок науки другої половини ХХ - початку ХХІ століття з поняттям цінності випливає з більш явного, ніж раніше, зв'язку між пізнанням і перетворенням світу. Розвиток науки та техніки в умовах техногенної цивілізації супроводжувався низкою відкриттів, що містять у собі загрози для існування людини та людства. Необхідність повернення науки до загальнолюдських цінностей було значною мірою зумовлено зростанням недовіри до науки та техніки у суспільстві внаслідок осягнення реальних та потенційних небезпек, що вони у собі містять. В межах постнекласичної науки образ цінніснонейтральної науки піддається перегляду. Проблема розширення, доповнення внутрішньонаукових цінностей зовнішніми, загальнолюдськими виникла у зв'язку з тими теоретико-методологічними, світоглядними і практичними наслідками, що випливають з бурхливого розвитку високих технологій, техно-науки. Цей процес спрямований на обмеження інтелектуального пресингу техно-науки на світ людських відносин загалом, на розуміння того, що наукове пізнання, сцієнтизм, технологічний детермінізм, технократизм не повинні домінувати в смисложиттєвих орієнтаціях людей (зокрема, причетних до науково-технічного активізму). Виникла необхідність обмеження експансіоністського характеру подібних наукових цінностей.

Зростання ролі цінностей у науковому дискурсі виявляється у процесі формування нових галузей знання в межах філософії науки - аксіології науки (С. Лєбєдєв, Е. Агацці), естетики науки (М. Марчук). Тобто в межах сучасного наукового дискурсу когнітивні цінності з необхідністю вступають у кореляцію з естетичними та моральними цінностями. Для гармонійного співіснування людини зі світом така ситуація постає як необхідність.

У другому підрозділі другого розділу - «Етизація наукового дискурсу в умовах техногенних цивілізаційних трансформацій» - автор вдається до дослідження важливого питання сучасної філософії науки - етичного регулювання науково-технічного прогресу. Сьогодні поступово виникають елементи нового образу науки, до якого етичні параметри входять як фундаментальні засади. Зближення пізнавальних і моральних цінностей є проявом загальної тенденції до гуманітаризації науки. Маючи справу зі складними людиновимірними об'єктами, наука постає перед необхідністю виробляти відповідні принципи, ідеали та норми. Звідси, як безперечний факт, випливає усвідомлення того, що на особливу увагу заслуговують етичні цінності, як такі, від котрих залежить подальше існування людини та культури. Значне місце у рефлексії наукового прогресу починає приділятися етиці науки.

Виникнення та все більше поширення штучного світу вимагає розробки норм для регулювання більш-менш безпечного співіснування людини з її технологічними творіннями. Усвідомлення цього виявилося в тенденції до розробки певних морально-етичних норм для низки науково-технічних напрямів. Тобто створюється певна філософсько-рефлексивна надбудова над екзистенційно значущими науково-технічними проектами. У сукупності цей процес виявляє себе шляхом виникнення численних етичних учень. Ідеться, зокрема, про біоетику (В. Поттер), наноетику (В. Горохов), компьютерну етику (М. Дедюліна) тощо, тобто відбувається те, що ми називаємо проліферацією (помноженням) етичних теорій. Оскільки ці теорії носять міждисциплінарний характер, то можна стверджувати, що етика постає важливим чинником міждисциплінарного синтезу.

У третьому підрозділі другого розділу - «Методологічний потенціал аксіологічних зрушень для наукового дискурсу» - здійснено філософську рефлексію методологічного потенціалу аксіологічних зрушень для наукового дискурсу. Трансформація ціннісних настанов науки під впливом вимог науково-технологічного поступу не може не змінити методологічних настанов, зокрема вже тому, що аксіологічний компонент є невід'ємною складовою частиною методу. Трансформації зачіпають об'єкт та предмет пізнання, ідеали та норми піддаються перегляду у бік етичного, людиноспрямованого розуміння. У зв'язку з цим не залишається без змін і метод, як основний інструмент дослідження. Крім того в науковому дискурсі спостерігається зміщення акцентів із зосередження на методологічній проблематиці як такій до проблем, що безпосередньо стосуються буття людини та людства, тобто до етичної, аксіологічної сфери. Актуалізація аксіологічної та етичної проблематики (в тому числі і під впливом розвитку високих технологій) призводять до відповідних змін у сфері наукового пошуку - здійснюється поворот у бік ціннісно-навантажених форм і методів пояснення й перетворення дійсності.

Особливого значення набувають міждисциплінарні напрями, зокрема, синергетика (теорія самоорганізації складних систем), які сприяють осмисленню та пізнанню світу у всій його цілісності та єдності внутрішніх зв'язків, з урахуванням нелінійності процесів, що відбуваються. Це сприяє більш повному розумінню єдності людини та навколишнього світу. В той же час статус людини як розумної, творчої, самоусвідомлюючої істоти вимагає особливої гносеологічної позиції, яка може бути виражена завдяки «антропному принципу», який нагадує нам, що при розробці теорій слід із самого початку враховувати спостерігача. В той же час, антропний принцип звертає увагу на те, що можливості для життя тісно пов'язані із законами природи та загальнокосмічним розвитком, і їх не слід розглядати та розуміти незалежно від останніх.

Висновки

В результаті здійсненого цілісного осмислення ролі високих технологій у життєдіяльності суспільства ризику автором було виявлено такі характеристики ролі високих технологій у глобальному суспільстві ризику. По-перше, йдеться про процес охоплення багатовимірності людства та навколишнього світу високими технологіями. Сучасні технології уможливили поширення практик людини на все нові сфери дійсності із суператрактором технологічної всезагальності у тезаурусі можливостей. По-друге, потрібно враховувати амбівалентність ролі високих технологій в існуванні та розвитку людства. Їх результати призводять як до конструктивних, так і деструктивних наслідків. Через це на сучасному етапі зростає роль етики науки як чинника регулювання впливу техно-науки на соціокультурну еволюцію. По-третє, хай-тек характеризуються системністю та нелінійністю внутрішніх зв'язків, розвитку (вони утворюють взаємодоповнюване симбіотичне ціле), використання (поступово охоплюють соціум на всіх його системних рівнях, включаючи зворотні зв'язки з наукою) та соціальних наслідків (їхні результати трансформують суспільство як самоорганізовану цілісність).

Дослідження гуманітарних перспектив сучасної людини, як синтезу духовного і фізичного, в контексті технологофікації її буття показало, що детермінуючим чинником таких перспектив є посилення слабко прогнозованих зворотних зв'язків у системі «техно-наука - людина». Основою перспектив майбутнього Homo sapiens постає загроза втрати людиною своєї людської сутності, формування нової істоти, яка не є людиною в усталеному розумінні, тенденція до симбіотизації раціональних і тілесних структур людини й техніко-технологічних систем з технологічною сингулярністю у тезаурусі можливостей. В цьому контексті зростає роль етики науки як детермінованого фактору еволюції виду Homo sapiens в сучасних умовах. Лише розумне використання досягнень науково-технічного поступу здатне запобігти потенційним небезпекам транслюдських технологій.

Здійснений аналіз еволюції наукового дискурсу та ціннісно-смислових елементів культури дозволив виявити тенденцію до коеволюції наукового дискурсу та загальнолюдських цінностей як реакції на прогрес високих технологій, що призводить до «реабілітації» духовних цінностей у межах наукового дискурсу як базових в існуванні людства в контексті техногенних цивілізаційних трансформацій.

Науково-технічний прогрес, увійшовши в нову еру свого розвитку, вступив у кореляцію із загальнолюдськими та суспільними цінностями. Це породило нові види філософської рефлексії наукового знання. Виникають принципово нові галузі етичного знання (біоетика, екологічна етика та багато інших). Тобто на основі взаємодії етики та техно-науки відбувається процес проліферації етичних теорій. Етичні цінності набувають першорядного значення серед цінностей науки. Це дозволяє стверджувати, що однією з головних тенденцій розвитку сучасного наукового дискурсу є його етизація, яка набуває справді всеохопного (тотального) характеру.

Актуалізація аксіологічної і етичної проблематики в контексті людиновимірності сучасної науки, призводить до відповідних змін у сфері наукового пошуку. Трансформації зачіпають розуміння об'єкту та предмету пізнання, ідеали та норми піддаються перегляду у бік етичного, людиноспрямованого розуміння. У зв'язку з цим не залишається без змін і метод, як основний інструмент дослідження - він трансформується у методологічну свідомість, яка покликана врахувати в тому числі й ціннісні настанови вченого, який його (метод) використовує. Це все дає підстави говорити про відхід від методологоцентризму до розв'язання смислобуттєвих проблем людства як вихідного пункту і мети сучасного наукового дискурсу.

Список наукових праць, опублікованих за темою дисертації

1. Мартыненко Т.М. Проблема формирования современного научного знания / Т.М. Мартыненко // Філософські науки. - Суми: СумДПУ ім. А.С. Макаренка, 2004. - С. 89-94.

2. Мартиненко Т.М. Проблема співвідношення філософії та науки: від опозиції до концептуальної єдності / Т.М. Мартиненко // Філософські науки. - Суми: СумДПУ ім. А.С. Макаренка, 2005. - С. 167-175.

3. Мартиненко Т. Методологічна роль теорії самоорганізації та формування сучасної наукової картини світу / Тетяна Мартиненко // Науковий вісник Чернівецького університету. Випуск 264-265. - Чернівці: Рута, 2005. - С. 125-131.

4. Мартиненко Т.М. Феномен соціальної еволюції в контексті сучасного наукового світобачення / Т.М. Мартиненко // Філософські науки. - Суми: СумДПУ ім. А.С. Макаренка, 2006. - С. 87-93.

5. Мартыненко Т.М. Проблема аксиологических оснований научно-технического прогресса в XXI веке / Т.М. Мартыненко // Філософські науки. - Суми: СумДПУ ім. А.С. Макаренка, 2007. - С. 88-93.

6. Карпенко Т.М. Екзистенційні засади людського існування в контексті сучасних наукових досягнень / Т.М. Карпенко // Філософські науки. - Суми: СумДПУ ім. А.С. Макаренка, 2008. - С. 51-58.

7. Мартиненко Т.М. Наука XXI століття: пошук нових світоглядних ідеалів / Т.М. Мартиненко // Наука. Синергетика. Освіта: Тези виступів учасників Міжнародної наукової конференції, 22-23 вересня 2005 р. - Суми: СумДПУ ім. А.С. Макаренка, 2005. - С. 26-27.

8. Мартиненко Т. Перспективи постлюдського майбутнього в контексті сучасних технологій та актуалізація етичної проблематики / Тетяна Мартиненко // Філософія гуманітарного знання: соціокультурні виміри. Матеріали Міжнародної наукової конференції 26-27 жовтня 2007 р. - Чернівці: Рута, 2007. - С. 225-226.

9. Мартиненко Т.М. Проблема аксіологічних засад науки XXI століття / Т.М. Мартиненко // Матеріали наукової конференції за підсумками науково-дослідної і науково-методичної роботи кафедр Сумського державного педагогічного університету ім. А.С. Макаренка у 2006 р. - Суми: СумДПУ ім. А.С. Макаренка, 2007. - С. 84-85.

10. Карпенко Т.М. Ціннісно-смислові трансформації науки доби високих технологій / Т.М. Карпенко // Планетарна цивілізація. Наука. Освіта. Тези виступів учасників Всеукраїнської наукової конференції. 3-4 липня 2008 р. - Суми: СумДПУ, 2008. - С. 100-101.

11. Карпенко Т.М. Проблема етизації науки на зламі тисячоліть / Т.М. Карпенко // Матеріали наукової конференції за підсумками науково-дослідної і науково-методичної роботи кафедр Сумського державного педагогічного університету ім. А.С. Макаренка у 2007 р. - Суми: СумДПУ ім. А.С. Макаренка, 2008. - С. 85-87.

12. Карпенко Т.М. Етизація науки як детермінований фактор науково-технічного прогресу / Т.М. Карпенко // Сучасна картина світу: природа, суспільство, людина: збірник наукових праць. - Суми: ДВНЗ «УАБС НБУ», 2008. - С. 128-133.

13. Карпенко Т. Наука доби високих технологій: пошук нових світоглядних настанов / Тетяна Карпенко // Філософія гуманітарного знання: раціональність і духовність. Матеріали Міжнародної наукової конференції 2-3 жовтня 2008 р. - Чернівці: Рута, 2008. - С. 180-181.

14. Карпенко Т.М. Гуманітарні перспективи людини крізь призму технологофікації її буття / Т.М. Карпенко // Матеріали наукової конференції за підсумками науково-дослідної і науково-методичної роботи кафедр Сумського державного педагогічного університету ім. А.С. Макаренка у 2008 р. - Суми: СумДПУ ім. А.С. Макаренка, 2009. - С. 74-75.

15. Карпенко Т.М. Цінності і сучасна наука / Т.М. Карпенко // Інноваційний розвиток суспільства за умов крос-культурних взаємодій. Матеріали Міжнародної наукової конференції. Т. 3 (Ч. 1). - Суми: СОІППО, 2009. - С. 20-21.

Анотація

Карпенко Т.М. Роль високих технологій у ціннісно-смисловій трансформації наукового дискурсу. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.09 - філософія науки. - Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича. - Чернівці, 2009.

Дисертаційне дослідження присвячено цілісному осмисленню ролі високих технологій у ціннісно-смисловій трансформації наукового дискурсу. Автором обґрунтовано роль високих технологій як однієї зі смислових домінант у життєдіяльності суспільства ризику, виділено основні характеристики їхньої ролі. Крізь призму технологічного розвитку сучасної цивілізації автор визначає потенційний вектор гуманітарних перспектив сучасної людини. Проаналізована еволюція взаємозв'язку наукового дискурсу та ціннісно-смислових елементів культури. Виявлена роль етики як чинника міждисциплінарного синтезу в умовах техногенних цивілізаційних трансформацій Обґрунтоване твердження про те, що основною особливістю цієї ролі є етизація відповідного дискурсу та процес проліферації етичних теорій. Здійснена філософська рефлексія методологічного потенціалу аксіологічних зрушень для наукового дискурсу.

Ключові слова: високі технології, техно-наука, цінність, етика, етика науки, аксіологія, метод, смисл, науковий дискурс.

Аннотация

Карпенко Т.М. Роль высоких технологий в ценностно-смысловой трансформации научного дискурса. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.09 - философия науки. - Черновицкий национальный университет имени Юрия Федьковича. - Черновцы, 2009.

Диссертационное исследование посвящено целостному осмыслению роли высоких технологий в ценностно-смысловой трансформации научного дискурса. Автором обоснована роль высоких технологий как одной из смысловых доминант в жизнедеятельности общества риска, выделены основные характеристики их роли. Сквозь призму технологического развития современной цивилизации автор определяет потенциальный вектор гуманитарных перспектив современного человека. Проанализирована эволюция взаимосвязи научного дискурса и ценностно-смысловых элементов культуры. Выявлена роль этики как фактора междисциплинарного синтеза в научном дискурсе в условиях техногенных цивилизационных трансформаций. Обосновано положение о том, что основной особенностью этой роли является этизация соответствующего дискурса и процесс пролиферации этических теорий. Осуществлена философская рефлексия методологического потенциала аксиологических сдвигов для научного дискурса.

Ключевые слова: высокие технологии, техно-наука, ценность, этика, этика науки, аксиология, метод, смысл, научный дискурс.

Annotation

Karpenko T.M. The Role of High Technologies in Value-Sense Transformation of Scientific Discourse. - Manuscript.

Dissertation on competition of candidate of philosophical sciences scientific degree on speciality 09.00.09 - philosophy of science. - Chernivtsi Yuriy Fedkovych National University. - Chernivtsi, 2009.

Dissertation is devoted to the wholesome comprehension of the role of high technologies in value-sense transformation of scientific discourse. The author grounds the role of high technologies as of one of the sense-dominants in life of the risk society, the main characteristics of their role are defined (a tendency to total embracement of mankind's and environment's polydimensionality; ambivalent role of high technologies in the existence and development of mankind; systematic and nonlinear inner connections, development, usage an social results of high technologies). On the basis of the contemporary technology development state analysis the author determines the potential vector of humanitarian perspectives of modern man. A special attention is paid to such interdisciplinary direction as transhumanism and to the conception of posthuman. Also the contemporary interaction of man's mind and body, on the one hand, and technological systems, on the other hand, are analyzed.

The evolution of interconnection of scientific discourse and the value-sense elements of culture was analyzed. Its characteristics at the modern stage were revealed. The stage is marked by an active penetration of common to humanity values into scientific discourse. The role of ethics as of the inter-disciplinary synthesis factor in conditions of industrialized civilizational transformation is revealed. It is grounded that the main peculiarity of the role is ethization of the scientific discourse and the process of ethics theories proliferation. Philosophic reflexion of axiological changes methodological potential for scientific discourse was carried out. The reflexion revealed the trend to value-filled reality explanation and transformation forms and methods. A special meaning is gained by interdisciplinary directions which are conducive to a more wholesome comprehension and cognition of the world in all its integrity and unity of inner connections.

Key words: high technologies, techno-science, value, ethics, science ethics, acsiology, method, sense, scientific discourse.

Размещено на Allbest.ru