Хасидський рух Хабад у процесі адаптації до суспільно-політичних і соціокультурних реалій українського соціуму

Размещено на http://www.allbest.ru/

Хасидський рух Хабад у процесі адаптації до суспільно-політичних і соціокультурних реалій українського соціуму

Духовні, етнокультурні й релігійно-суспільні феномени, які повертаються в Україну після десятиріч витиснення за її межі становлять серйозну теоретико-методологічну і науково-практичну проблему, що вимагає всебічного міждисциплінарного вивчення. З-поміж цих феноменів іудейський релігійний рух Хабад Любавич посідає особливе місце - як за ступенем впливу на різні сфери життя єврейських діаспор, масштабами поширення і темпами поглинення інших сегментів ортодоксального іудаїзму, так і за специфічністю поєднання традиційної глибинної іудейської містики з модерними технологіями експансії в єврейському середовищі. Хабад Любавич, питомий українській - найбільш потужній, соціоорієнтованій і, водночас, духовно-продуктивній фазі хасидизму, - демонструє у своїй еволюції тенденції, дослідження сутності яких є принциповим для усвідомлення характеру ревіталізації традиційних духовних практик та інституційних конструктів. Цей рух демонструє також практично не досліджувані в релігієзнавстві характеристики, які забезпечують етнічним релігіям з їхнім підкресленим ексклюзівізмом сталий розвиток у постмодерністському контексті глобалізованого світу. Попри прогнози 40-50-річної давнини, згідно з якими ці релігії мали бути до цього часу асимільованими світовими релігіями, вони успішно адаптуються до висококонкурентного «релігійного супермаркету» з його багатоваріантністю символічних систем, сенсів і способів життя.

Хабад Любавич, який значною мірою трансформував не лише образ, але й сутнісне ядро іудаїзму в Україні, повернувся до ареалу власної ґенези після ланцюга складних і суперечливих перетворень у формі американсько-східноєвропейського іудейського духовного феномену, серйозно підготовленого до боротьби за передовсім асимільоване й секуляризоване українське єврейство. Вивчення динаміки і характеру його розвитку в Україні, в процесі відтворення власної духовної традиції, котре синхронізується у часі й просторі з відтворенням значної кількості релігійних структур, етнічних і культурних паттернів, дає змогу випрацювання конкретних шляхів зміцнення толерантності, поглиблення міжрелігійного діалогу та оптимізації міжконфесійних відносин в українському соціумі.

Зв'язок з науковими програмами. Дисертація виконувалась у межах науково-дослідницької роботи, яку проводить Відділення релігієзнавства Інституту філософії Національної Академії наук України відповідно до тем «Проблема співвідношення релігійного і національного чинника у суспільному житті України (історія і сучасний контекст)» державний реєстраційний № 0103U000220, «Стан і прогнози релігійних процесів в Україні на ближнє десятиліття» державний реєстраційний № 0106U000627, «Поліконфесійність України як вияв її входження в культурно-цивілізаційний діалог ХХІ ст.» державний реєстраційний № 0108U009102.

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є дослідження феномену руху Хабад Любавич, його ґенези, еволюції і поширення, а також механізмів адаптації до соціокультурного контексту сучасного світу взагалі, і України - передовсім. Поставлена мета передбачає виконання наступних завдань:

- з'ясувати загальні причини виникнення хасидизму як основи руху Хабад Любавич;

- дослідити особливості віровчення любавицького хасидизму, виявити його зв'язок з попередніми релігійно-філософськими течіями, що формувалися в іудейській духовній традиції, а також з суспільно-економічними й соціокультурними процесами, які відбувалися в єврейському середовищі України та інших східноєвропейських земель;

- здійснити компаративний аналіз розвитку любавицького хасидизму в українському та східноєвропейському й американському просторі, виявити основні елементи вчення і практики, а також спільне й відмінне цього розвитку в різних контекстах;

- встановити домінантні соціокультурні тенденції у доктрині та діяльності руху Хабад Любавич в процесі його адаптації до соціокультурного контексту глобалізованого світу;

- проаналізувати концепцію Сьомого любавицького ребе М.-М.Шнеєрсона та співвідношення ортодоксальної та інноваційної компоненти в процесі її реалізації в українському соціумі;

- дослідити буття іудаїзму на території України, проаналізувати сучасний стан іудаїзму в Україні і роль Хабад Любавич у відродженні релігійності українського єврейства;

- проаналізувати ступінь включення Хабад Любавич у суспільно-політичне і соціокультурне життя сучасного українського суспільства.

Об'єктом дослідження є феномен любавицького хасидизму.

Предметом дослідження є становлення та розвиток ідей та практики руху Хабад Любавич та його адаптація до реалій українського соціуму.

Методи дослідження. В ході роботи над дисертаційним дослідженням, крім загально філософських методів, автор використала метод казуального аналізу, за допомогою якого розкрила причини появи релігійно-суспільного феномену любавицького хасидизму. Проведено змістовний історичний аналіз становлення і розвитку руху Хабад. Широко був застосований метод феноменологічного аналізу для визначення сутнісного ядра релігійного руху Хабад Любавич. Дисертант послуговується методами соціології релігії, за допомогою яких з'ясовані структурно-функціональні зміни досліджуваної течії, а для дослідження радянського і сучасного етапу розвитку даної релігійної течії в Україні автор використала метод інтерв'ю. Методом порівняльного аналізу здійснено дослідження вектора розвитку руху Хабад Любавич, його кількісних та якісних характеристик. Принципи толерантності, об'єктивності і неупередженості, світоглядного плюралізму були чільними орієнтирами при проведенні дисертаційного дослідження.

Наукова новизна дисертації. Комплексний філософський аналіз феномену любавицького хасидизму у процесі адаптації до суспільно-політичних й соціокультурних реалій українського соціуму дозволив виснувати, що він еволюціонував від конфесійно замкненої і суспільно індиферентної спільноти на феномен, конгруентний постмодерністському духовно-соціальному контексту, в якому містична інтровертність поєднується з суспільним динамізмом і експансивністю. При цьому сформульовано низку положень, які відрізняються науковою новизною:

- з'ясовано, що феномен хасидизму є незводимим до соціальних детермінант і не може вважатися лінійним вислідом суспільно-політичної ситуації, в якій опинилося українське єврейство XVII - XVIII століть; він постає як реактивний чинник, що нейтралізує радикалізм релігійної ідеології сабатіанства та франкізму; при цьому хасидизм переосмислює ідейні основи філософії іудаїзму і пропонує нове вирішення проблеми месіанської ери;

- виявлено, що сутнісним ядром і генетичною передвизначеністю Хабад Любавич стає збалансування у вченні й практиці цього руху надмірної емоційності і екзальтованої містичності формованого в умовах українського Поділля бештіанського хасидизму та, з іншого боку, раціональної вченості рабиністичного іудаїзму; підхід, запропонований засновником любавицького хасидизму, надав можливість поєднати традиційну біблійно-талмудичну вченість іудаїзму з містичним переживанням особистісного Бога;

- встановлено, що швидкі темпи зростання чисельності прихильників руху Хабад Любавич, на відміну від динаміки інших іудейських течій, у ХХ столітті зумовлені: для Північної Америки - спрямованістю релігійних лідерів цієї течії хасидизму на секуляризоване єврейство та емігрантів з Європи, які пережили Голокост, руйнацію традиційного способу життя і прагли віднайти духовний стрижень й громадське опертя в принципово новому для себе соціальному оточенні; для пострадянського мегарегіону і, передовсім, України причини стрімкої експансії Хабад полягають у конструюванні ним цілісної транзитної духовної і соціокультурної моделі переходу від недовизначеної ідентичності «радянського єврея» до нової релігійної і культурної тотожності, яка пропонує зрозумілі символічні маркери і поняття, які чітко і неконфліктно вбудовують особистість визнавця Хабад у швидко змінювані соціуми;

- обґрунтовано, що Хабад Любавич у процесі адаптації до суспільно-політичних та соціокультурних реалій українського соціуму постає як відкритий і соціально активний рух традиційного іудаїзму, що не має агресивних фундаменталістських тенденцій;

- виявлено, що сучасне вчення Хабад Любавич і його імплікації в українському контексті значною мірою спираються на ідейні конструкти Сьомого любавицького ребе, які поєднують віроповчальні нормативи традиційного іудаїзму зі специфічною месіанською концепцією любавицького хасидизму та цінностями новочасного прагнення зрозуміти „Іншого” за абсолютно ригідного ставлення до приписів іудаїзму;

- встановлено, що з початку ХХІ століття Хабад Любавич постає як головний рушій відновлення релігійної традиції українського єврейства; його висока організованість, ресурсна забезпеченість, спрямованість на активний діалог з суспільством у поєднанні з послідовністю у вкоріненні традиційних єврейських цінностей дозволяє любавицькому хасидизмові успішно конкурувати і перемагати інших репрезентантів іудаїзму в Україні - як ортодоксальних, так і реформованих;

- доведено, що піднесення ролі руху Хабад Любавич в Україні реалізується через активізацію чисельних освітніх і благодійницьких програм для різних верств населення, інтенсифікацію діалогу з державними органами влади, науковими інституціями і громадськими організаціями.

Практичне значення полягає у можливості використати результати дослідження у прогнозуванні розвитку міжконфесійних та міжнаціональних відносин в українському суспільстві, трансформацій іудейського сектору релігійної мапи країни, формуванню державної політики щодо національних і релігійних меншин з метою запобігання конфліктів на етнорелігійному ґрунті. Отримані результати можуть бути основою для подальшого вивчення еволюції хасидизму та іудаїзму взагалі, проблем міжрелігійного і державно-релігійного діалогу.

Матеріали і висновки дисертаційного дослідження можуть бути використані у розробці підручників з релігієзнавства, лекційних курсів і семінарських занять з історії релігій, філософії релігій та релігієзнавства, а також при розробці спецкурсів для вищих навчальних закладів.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою роботою, висновки та положення наукової новизни одержані автором самостійно. З дисертаційної проблематики вийшла стаття, написана здобувачем у співавторстві, а саме: Колодний А.М., Андросова В.І. Хасидизм (Релігійна панорама - № 11 (86) 2007 - К., 2007), де дисертантові належить огляд основних положень хасидизму, а співавторові - особливостей релігійного життя хасидського єврейства в Україні.

Апробація результатів дисертації. Положення дисертації обговорювалися на засіданнях відділу проблем релігійних процесів в Україні Відділення релігієзнавства Інституту філософії Національної Академії наук України. Основні ідеї дисертаційного дослідження були успішно апробовані у виступах на конференціях, що проводились Відділенням релігієзнавства Інституту філософії Національної Академії наук України - всеукраїнській науково-практичній конференції «Міжконфесійний діалог як складова становлення громадянського суспільства» (2007), міжнародній конференції «Релігія в постмодерному суспільстві: концептуальні, соціально-політичні й правові аспекти» (2008); Державним університетом інформатики і штучного інтелекту - ХХІ, XXII та ХХІІІ міжнародних науково-практичних конференціях «Роль науки, релігії та суспільства у формуванні моральної особистості» (2007, 2008.), ІІ міжнародній науково-практичній конференції «Сучасна інформаційна Україна: інформатика, економіка, філософія» (2008.); Київським національним університетом імені Тараса Шевченка - міжнародній науковій конференції «Дні науки філософського факультету» (2008), міжнародній конференції «Традиція і культура: вічні цінності в сучасній культурі» (2008).

Публікації. Основний зміст дисертації відображений у 11 наукових публікаціях - 5 статтях, 4 з яких видруковані у фахових виданнях, затверджених переліком ВАК України, та 6 тезах.

Структура дисертації обумовлена логікою дослідження, що випливає з поставленої мети та завдань дисертації. Проведення наукової роботи передбачало узагальнення вітчизняного і зарубіжного досвіду вивчення досліджуваної течії хасидизму, що викладено у першому розділі. Аналіз опрацьованого матеріалу наукових досліджень надав автору можливість розглянути причини виникнення і процес становлення любавицького хасидизму. Детальне дослідження філософської і містичної складової хасидизму Хабад надало можливість у третьому розділі перейти до вивчення трансформації морально-етичних і соціокультурних принципів даного руху як явища міжнародного. Аналіз адаптації ортодоксального іудейського вчення до умов сучасності на закордонних територіях став фундаментом для вивчення еволюції руху Хабад Любавич в Україні, який подано у четвертому розділі. Отже, дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів (8 параграфів), висновків та списку використаних джерел, який налічує 214 найменувань. Загальний обсяг дисертації становить 179 сторінок, з яких основній частині належить 164 сторінки.

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, висвітлений зв'язок з науковими темами та планами, сформульовано мету й завдання дослідження, вказана теоретико-методологічна основа дослідження, зазначені положення наукової новизни, показано практичне значення роботи, наведені дані про апробацію результатів дослідження і загальну структуру роботи.

У першому розділі - «Іудейська течія Хабад як об'єкт релігієзнавчого аналізу» - аналізується ступінь розробки проблеми у працях українських та зарубіжних дослідників. Останні десятиліття стали новим етапом у вивчені даної проблематики. Ізраїльські вчені М.П'єкаж, З.Грайс та А.Рубінштейн почали закладати фундамент для нового аналітичного підходу. Традиційні концепції і теорії, проголошені С.Дубновим, Г.Шолемом, І.Тішбі, Д.Вейсом були поставлені під сумнів як дискусійні питання або спростовані. Так, вже не можна підтримувати тезу Ш.Дубнова про те, що рух хасидизму виникає як результат соціального розшарування; що єврейство XVIII століття потерпало від гніту лідерської верхівки, відсталого культурного оточення і дійшло до розриву з галахічною традицією. Вже не підтримується ідея, що основами бештіанського вчення були пантеїзм, релігійна анархія та антирабиністичні цінності. Автор приходить до висновку, що неможливо виділити специфічні історичні фактори і релігійні тенденції, які дали поштовх до виникнення хасидизму XVIII століття.

Західні дослідники багато уваги звертають на поєднання містичної концепції і соціальної активності, яку демонструє любавицький хасидизм у сучасному суспільстві - Ж.Мінц, М.Ідель, А.Фоксбруннер. Вітчизняні дослідження релігійності єврейства ХХ століття, які проводилися на позиціях секуляризації та атеїзації суспільства, говорять про традиційно сильну позицію хасидизму в Україні - І.Мигович, В.Оршанський.

Прирощенню наукового знання про проблему, що розглядається, значною мірою сприяють сучасні вітчизняні дослідження В.Єленського, В.Вандишева, І.Турова, О.Уткіна, В.Фуркало, З.Швед.

Такі дослідники як М.Бабій, О.Бучма, А.Колодний, І.Мозговий, М.Маринович, Г.Надтока, О.Саган, Л.Филипович, П.Яроцький та інші детально розробляли проблеми національно-релігійної взаємодії, державно-церковних відносин, релігійної свободи і релігійних прав людини, конфліктів на етнорелігійному ґрунті в контексті розвитку українського суспільства.

Здійснений у розділі аналіз дозволяє виснувати, що увага дослідників релігії, які вивчають трансформацію ортодоксального сектору іудаїзму, зосереджується на Хабад Любавич, що є активним учасником процесів релігійного відтворення у країнах Заходу і Сходу. Особа Сьомого любавицького ребе привертає увагу не лише його послідовників, а й представників інших релігійних напрямків, державних діячів і дослідників релігійних процесів. Феномен зростання релігійності, який ми спостерігаємо серед євреїв постмодерного світу, відсилає нас до містичних ідей часів зародження хасидизму. Імовірно, що саме вдале поєднання ідей кабалістичної традиції з традиційною вченістю створює стійку основу для подальшого розвитку хасидизму Хабад Любавич, а харизматичність останнього лідера руху сприяє поширенню даної течії у всьому світі. Чітке дотримання релігійних норм сучасними хасидами Хабад викликає занепокоєність серед американських лібералів, які вбачають у цьому агресивні фундаменталістські тенденції і загрозу релігійній свободі громадян. Подібних концепцій серед українських дослідників релігійно-політичних процесів ми не знаходимо. Розвиток іудейського сектору релігії в Україні протягом останніх років свідчить про активізацію українського єврейства. Хабад Любавич як найактивніший іудейський рух і дієва сила у відродженні релігійної традиції іудаїзму в Україні потребує детального вивчення.

У другому розділі - «Іудейський рух Хабад як соціокультурний і містичний феномен» - автор розглядає хасидизм як продукт східноєвропейської суспільно-економічної та соціокультурної ситуації XVIII - XIX століть; аналізує особливості віровчення руху Хабад; досліджує філософську і містичну компоненти Хабаду.

Месіанські очікування, які отримали єретичну інтерпретацію у вченнях сабатіанства та франкізму, в хасидизмі набули нової трактовки, що дозволило новій течії залишитись в межах ортодоксального іудаїзму. Так, хасидизм розвиває ідею про два типи визволення: перше - індивідуальне, яке відбувається завдяки діям людини, і друге - колективне, яке стає можливим завдяки Богу. Хасидизм переосмислює ідеї кабали і виводить нову концепцію, з якою звертається не лише до рабинів, а й до всього єврейства. Хабадний хасидизм привертає увагу єврейства до традиційних заповідей іудаїзму, закликає до усвідомлення молитви як розмови з Богом, підкреслює позитивність сотвореного світу і людини, вказує на радість як необхідну компоненту релігійного і світського життя. Однією зі специфічних характеристик хасидизму є кордоцентричність, засновник руху Хабад Любавич окремо наголошує на «служінні серцем». Хабад на відміну від емоційного напрямку хасидизму, який в екзальтованих формах іноді виходив за межи ортодоксального іудаїзму, акцентує увагу на інтелектуальній компоненті, і фактично цим самим робить ще один крок у бік традиційної іудейської вченості. Хабад звертається до сфери релігійної практики, що до того часу залишалася одним зі слабких місць релігійної філософії. Хабад, який доповнює містичний досвід філософією, допомагає іудаїзму уникнути внутрішньої кризи і вийти на новий етап становлення релігії.

У третьому розділі - «Еволюція віроповчального комплексу руху Хабад у ХХ столітті» - рух Хабад Любавич розглядається як міжнародне релігійно-політичне і суспільно-культурне явище; аналізується розвиток морально-етичних і соціокультурних принципів Хабад.

З'ясовується, що Хабад Любавич, - релігійна течія давньої авраамічної релігії, добре адаптувалася у сучасному світі. Любавицькі хасиди мають свою специфічну месіанську доктрину та дотримуються традицій іудаїзму; в сучасному інформаційному просторі послідовників Хабад Любавич відносять до ультра ортодоксального сектору іудаїзму. Традиційний характер даного руху поєднується з такими нововведеннями як активна соціальна позиція у суспільстві, популяризація іудаїзму і робота з секуляризованим єврейством. Механізм «місіонерської» діяльності, тобто залучення нерелігійного єврейства до релігійного життя громади, а також методи адаптації до умов сучасного суспільства були виокремленні у американський період буття руху Хабад часів діяльності Шостого і Сьомого любавицьких ребе: інститут посланників ребе, створення Будинків Хабаду і культурно-освітніх центрів, які розгортають широке коло просвітніх і благодійних програм для всіх верств населення. Використання сучасних технологій в школах і центрах, високий рівень світської і релігійної освіти, вивчення іноземних мов привертає велику кількість нових членів, в тому числі і з нерелігійного єврейства. Основи вчення, які Сьомий любавицький ребе розвивав у своїх бесідах, торкалися як всіх аспектів життя сучасної людини - життєвого вибору, бізнесу, шлюбу, так традиційно важливих для єврейства аспектів - приходу Месії і спасіння, гріха і зла тощо. Варто підкреслити, що метою лідерів руху стало не лише відродження етнічної єдності і релігійності секуляризованого єврейства, а й налагодження контактів з іншими релігійним течіями. Відсутність агресивно-фундаменталістського фактору у концепції та діяльності Хабад Любавич, дає змогу говорити про можливість успішного інтегрування руху у релігійно-політичне поле сучасної України.

У четвертому розділі - «Суспільно-політична і соціокультурна еволюція Хабад в контексті відтворення релігійної традиції українського єврейства» - автор досліджує духовну традицію іудаїзму в процесі історичної еволюції українського єврейства; аналізує суспільно-політичні і соціокультурні імплікації руху Хабад в контексті трансформації українського суспільства.

У розділі показано, що духовна традиція українського єврейства мала як проблемні так і позитивні періоди. До останніх можна віднести зародження хасидського напрямку у традиційному іудаїзмі, його розвиток і повернення у вигляді різноманітних релігійних напрямків, зокрема Хабаду, в Україну. Проблемними є радянські часи з антирелігійною політикою, яка призвела до значної асиміляції єврейського народу і втрати релігійних традицій. До того ж трагічний етап історії всього єврейства, зокрема українського, припадає на радянські часи - це події Голокосту. Фізичне знищення євреїв фашистськими окупантами та радянська політика «советизації» народів, стали основними причинами занепаду традиційно сильної в Україні іудейської релігійної традиції. Аналіз діяльності різних течій іудаїзму дає змогу говорити про Хабад Любавич як основну силу у відродженні ортодоксального іудаїзму в Україні. На відміну від інших релігійних рухів іудаїзму, які очікували на еміграцію пострадянського єврейства України в інші країни, зокрема Ізраїль, США та Німеччину, посланники Сьомого любавицького ребе своєю метою вважали відтворення громади в нашій країні. Рабини Хабаду, як і в будь-якій іншій країні, створюють умови для повноцінного релігійного життя українських іудеїв: це і відновлення синагог, і будування мікв, і налагодження роботи таких інституцій як Рабинський суд та Головний рабинат, відновлення циклу релігійних обрядів. Значну роль у розповсюдженні Хабаду в Україні відіграло вивчення хабадними рабинами, котрі, як і лідери інших іудейських течій, часто є вихованцями іноземних релігійних інституцій, української або російської мови, адже релігійно безграмотне єврейство отримало шанс набути необхідних знань і можливостей. Саме Хабад проводить активну соціальну роботу і створює необхідні умови для повноцінного єврейського релігійного життя.

Показано, що Хабад Любавич - один з перших, і на сьогодні, найбільш ефективний рух, що опікується проблемами відродження єврейської громади в Україні, а також сприяє дослідженню трагічних сторінок української та єврейської історії і формуванню толерантності у сучасному українському суспільстві. Незважаючи на релігійну спрямованість і етнічну характеристику іудаїзму, любавицькі хасиди відкриті до діалогу з українським соціумом - громадськими організаціями і урядовими структурами, науковими інституціями і релігійними організаціями. В центрі уваги - проблеми адаптації в умовах сучасного соціуму, формування толерантного суспільства шляхом обговорення подій історичного минулого українського і єврейського народів, пошук перспектив співпраці і взаємодії.

хасидизм вчення рух

Висновок

У висновках автор підводить підсумки здійсненого дослідження і узагальнює головні отримані результати.

Аналіз ґенези, розвитку й адаптації хасидського руху Хабад до суспільно-політичних і соціокультурних реалій українського соціуму дозволяє виснувати, що зародження й напрями його подальшого розвитку не можуть бути зведеними до якогось одного вирішального чинника. Поява Хабаду, як і всього східноєвропейського хасидизму XVII - XVIII століть, не була детермінована винятково соціальними умовами життя тогочасного єврейства, його пригніченням з боку правлячих верств і поглибленням соціальної та культурної дистанції між єврейськими елітами і масами. Так само, виникнення нового релігійного руху не можна вважати тільки наслідком кривавих драм XVII - XVIII ст., через яке пройшло єврейство України. Хоча ця ситуація поглибила кризу традиційних іудейських цінностей - вшанування рабинів, дотримання іудаїзму, єврейської освіти тощо, вона не елімінувала їх і не переглянула їхнього місця в ціннісній структурі єврейської спільноти. Хасидизм стає тим чинником, який нейтралізує радикальну месіанську ідеологію єретичних вчень, які виникають в іудаїзмі як бунт проти традиційної релігії, а саме - сабатіанства та франкізму. У хасидизмі викристалізовується нова парадигма духовно-практичного освоєння традиційного іудаїзму, отримують нове дихання, а не відкидаються концепції та ідеї, що розвивались в його філософії іудаїзму протягом століть, хасидизм стає новим етапом розвитку традиційного іудаїзму, а не новою релігійною течією. Основою релігійного вчення і практики хасидизму стає новий тип релігійності - особистісний;

- Хабад Любавич як органічна частина феномена хасидизму відрізняється збалансованим поєднанням емоційної і раціональної компоненти. Лідер і засновник любавицького хасидизму Шнеур Залман відходить від екзальтованої містичності у поєднанні з надмірною емоційністю бештіанського підходу, як і від складної для сприйняття пересічного єврейства затеоретизованості талмудичного іудаїзму. Хабад актуалізує повсякденну релігійну практику - молитву, літургію, виконання міцвот тощо і релігія набуває нового значення у житті єврейства. Вчення і практика Хабад Любавич органічно поєднують традиційну рабиністичну вченість іудаїзму з містичним переживанням особистісного Бога. Інтуїція стає головним джерелом знання; Хабад переносить наголос з метафізики на психологію; зі світу - на людину; з досяжності - на невтомний і безперервний внутрішній пошук досконалості;

- рух Хабад Любавич постає як найбільш успішний інституційований феномен єврейського релігійного життя останньої третини ХХ - початку ХХІ століть. Це стало наслідком незвичайних для іудаїзму місіонерських зусиль Хабад, спрямованості його лідерів, а саме Шостого і Сьомого любавицьких Ребе - Йозефа Іцхока і Менахема-Мендела Шнеєрсонів, які укорінилися в США - на передусім секуляризоване єврейство і вихідців з Європи. Європейські евреї-емігранти, які пережили Катастрофу Голокосту, в ліберальних Сполучених Штатах Америки прагли стати органічною частиною суспільства, віднайти своє соціальне й духовне самоусвідомлення та віднайти власну ідентичність у соціумі, який вже не відкидав їх, але вимагав максимальної мобільності. Єврейство, яке пережило руйнацію традиційного способу життя, було спрямоване на пошук надійних суспільних та духовних орієнтирів, котрі б забезпечили їхнє безболісне вкорінення у новий соціальний, економічний, лінгвістичний і ментальний ґрунт. Все це вони отримали в організаціях, створених Хабад;

- у пострадянському просторі, і, зокрема, - в Україні, Хабад цілковито реалізував свій досвід роботи серед секуляризованого і великою мірою асимільованого єврейства, яке становило переважну більшість єврейського населення колишніх радянських республік Європейської частини СРСР (в закавказьких та середньоазійських республіках ситуація була дещо іншою). Хабад Любавич пропонує найбільш прийнятну, переконливу й прийнятну соціопсихологічну й соціокультурну модель транзиту від аморфної, недовизначеної ідентичності «радянського єврея» до нової релігійної і культурної тотожності, яка характеризується чіткими релігійними критеріями і, водночас, залишає можливість адаптації до швидких соціокультурних змін.

- хасидський рух Хабад Любавич є активним учасником суспільно-політичних і соціокультурних процесів сучасності. Етнічні обмеження і культурні особливості релігійного руху Хабад не заважають стрімкому розвитку і соціальній активності представників любавицького хасидизму. Цей релігійних рух відкритий до спілкування і співпраці з іншими релігійними і громадськими організаціями, державними структурами. Хабад Любавич репрезентує цінності ортодоксального іудаїзму, в якому традиціоналізм й консерватизм не трансформується (принаймні, у магістральному напрямку розвитку руху) на агресивний фундаменталізм і ксенофобію. Висока інституційна мобільність, внутрішня дисципліна, культурна гнучкість та націленість на експансію в єврейські діаспори дозволяє рухові Хабад Любавич добре адаптуватися у різних країнах сучасного світу і досить міцно вкорінюватися в них;

- релігійне вчення любавицького хасидизму складалося протягом майже двох століть, але сучасна релігійна концепція базується, перш за все, на вченні головного духовного лідера руху Хабад Любавич, Сьомого любавицького Ребе - М.-М.Шнеєрсона. У своїх чисельних промовах до єврейства всього світу останній Ребе поєднував віроповчальні нормативи ортодоксального іудаїзму, специфічну месіанську концепцію, що розвивалась в межах любавицького хасидизму, і сучасні цінності діалогу та прагнення зрозуміти „Іншого” за абсолютно ригідного ставлення до приписів іудаїзму. Готовність спілкуватися зі своїми послідовниками і регулярна практика таких зустрічей сприяла поширенню популярності Хабад Любавич не лише серед прихильників Хабаду, а й поміж іншими релігійними і нерелігійними євреями. Одна із новацій Хабаду - святкування релігійних іудейських свят на площах міста - сприяє популяризації ортодоксального іудаїзму і формуванню толерантних міжконфесійних відносин;

- на початку третього тисячоліття Хабад Любавич стає головною силою відновлення релігійної традиції на всьому пострадянському просторі, в тому числі і в Україні. Духовну підтримку українського єврейства Сьомий Любавицький Ребе вважав одним зі своїх завдань, тому лібералізація тоталітарної системи і падіння атеїстичної імперії надали можливість реалізувати ідею відродження єврейської релігійності. Висока організованість і збалансована внутрішня структура даної релігійної течії у поєднанні з розумінням необхідності інтенсифікації релігійних процесів пострадянського єврейства зумовили високу активність посланників Ребе в Україні. Використовуючи накопичений упродовж десятиліть досвід, Хабад Любавич зміг імплементувати до сучасного українського контексту механізми залучення світського єврейства до релігійного життя, актуалізувати духовну, культурну і соціальну роль релігійної громади в житті сучасної людини. Зростає кількість синагог і релігійних центрів, відроджується релігійна освіта і традиція. Спрямованість на активний діалог з суспільством дає можливість руху Хабад Любавич успішно конкурувати і перемагати інших репрезентантів іудаїзму в Україні - не лише відносно нових реформованих рухів, а й традиційних для України ортодоксальних громад;

- однією з причин популяризації руху Хабад Любавич в Україні стала широка палітра освітньо-культурних і благодійницьких заходів для різних верств населення - від дітей дошкільного віку до людей пенсійного віку. Представники Хабад Любавич чітко усвідомлюють поліконфесійних характер української держави, відтак і необхідність конструктивного діалогу, мирного співіснування і співпраці з іншими організаціями - релігійними і світськими, державними і громадськими.

Список опублікованих праць

1. Андросова В.І. Містика Меркави і давньоцерковна містика: порівняльний аналіз // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць / Гол. ред. В.В.Лях. - Вип. 64. - К.: Академічний Центр «Аналітика», 2007. - С. 200 - 211.

2. Андросова В.І. Іудео-християнський діалог: історична ретроспектива // Релігійна свобода: Міжконфесійний діалог як складова становлення громадянського суспільства. Науковий щорічник. За загальною редакцією д.філос.н. А.Колодного, к.істор.н. Г.Попова, д.філос.н. Л.Филипович, к.філос.н. М.Бабія - К.: Світ знань, 2007. - С. 124 - 127.

3. Андросова В.І. Хабад Любавич в Україні: у витоків діалогу // Мультіверсум: Філософський альманах: Зб. наук. праць. / Гол. ред. В.В.Лях. - Вип. 72. - К., 2008. - С.146 - 155.

4. Андросова В.І. Феномен Хабад Любавич у світовій практиці: між традиціоналізмом та лібералізмом // Релігійна свобода: Релігія в постмодерному суспільстві: соціально-політичні, правові та конфесійні аспекти. Науковий щорічник. За загальною редакцією д.філос.н. А.Колодного, д.філос.н О.Сагана, д.філос.н. Л.Филипови, к.філос.н. М.Бабія. - К., 2008. - С.282 - 288.

5. Колодний А.М., Андросова В.І. Хасидизм // Релігійна панорама - № 11 (86) 2007 - К., 2007. - С. 62 - 77.

6. Андросова В.І. Містика Меркави і давньоцерковна містика: порівняльний аналіз // Роль науки, релігії та суспільства у формуванні моральної особистості: Матеріали ХХІ Міжнародної науково-практичної конференції. - Донецьк: ІПШІ «Наука і освіта». - 2007. - С. 6 - 9.

7. Андросова В.І. Феномен українського хасидизму: містика серця // Роль науки, релігії та суспільства у формуванні моральної особистості: Матеріали XXII Міжнародної науково-практичної конференції 30 листопада 2007 року. - Донецьк: ІПШІ «Наука і освіта». - 2007. - С. 22 - 24

8. Андросова В.І. Хабад Любавич: особливості існування в Україні // Дні науки філософського факультету-2008: міжнародна наукова конференція (16-17 квітня 2008 року): Матеріали доповідей та виступів. - К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2008. - Ч. V. - С. 99 - 101.

9. Андросова В.І. Рух Хабад Любавич у відтворенні релігійної традиції українського єврейства // Сучасна інформаційна Україна: інформатика, економіка, філософія: матеріали доповідей ІІ міжнародної науково-практичної конференції, 13 - 14 травня 2008 року, м.Донецьк, 2008. - Т.ІІІ - С.81 - 86.

10. Андросова В.І. Роль М.-М.Шнеєрсона у становленні хасидського руху Хабад-Любавич в світі та Україні //Матеріали ХХІІІ Міжнародної науково-практичної конференції 16 травня 2008 року. - Донецьк: ІПШІ «Наука і освіта». - 2008. - С. 8 - 9.

11. Андросова В.І. Хасидський рух Хабад у пошуках діалогу заради становлення громадянського суспільства // Матеріали міжнародної наукової конференції «Традиція і культура: вічні цінності в сучасній культурі» 6 - 7 червня 2008 року. - Ч. 2 - К.: Новий Акрополь, 2008. - С.27 - 29.

Размещено на Allbest.ru