Музика як складова духовно-культурного ядра суспільства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Запорізький національний університет

УДК 141.7: 782: 130.3

09.00.03 - соціальна філософія та філософія історії

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук

Музика як складова духовно-культурного ядра суспільства

Гончаренко Павло Володимирович

Запоріжжя - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Запорізькому національному університеті Міністерства освіти і науки України, на кафедрі філософії.

Науковий керівник: доктор філософських наук, професор Кривега Людмила Дмитрівна, Запорізький національний університет, завідувач кафедри філософії.

Офіційні опоненти:

- доктор філософських наук, професор Таран Володимир Олександрович, Запорізький юридичний інститут Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ МВС України, перший заступник начальника з навчальної та методичної роботи, начальник кафедри філософії та політології;

- кандидат філософських наук, доцент Додонова Віра Іванівна, Донецький юридичний інститут Луганського університету внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка, доцент кафедри психології та соціології.

Захист відбудеться 23 жовтня 2008 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 17.051.05 у Запорізькому національному університеті за адресою: 69063, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 66, корп. VI, ауд. 114.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Запорізького національного університету за адресою: 69063, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 66, корп. ІI.

Автореферат розісланий 16 вересня 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради О.С. Александрова.

Анотація

Гончаренко П.В. Музика як складова духовно-культурного ядра суспільства. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук зі спеціальності 09.00.03. - соціальна філософія та філософія історії. - Запорізький національний університет, Запоріжжя, 2008.

Дисертація являє собою соціально-філософське дослідження музики як складової духовно-культурного ядра суспільства. Автор аналізує взаємодію об'єктивних і суб'єктивних факторів розвитку музичного мистецтва, роль і місце музики в системі суспільних відносин.

У роботі визначено науково-теоретичні основи соціально-філософського аналізу феномена мелосу, окреслені риси процесів, через які мелос як музичний логос одухотворяє людське життя, активізує в ньому естетичний початок, збагачує повсякденне існування людини, піднімає його над побутом, сприяючи створенню вищого рівня духовного життя людини і суспільства.

Дисертант розглядає музичний смисл в аспекті взаємозв'язку традиції та постмодернізму, аналізує сутність та особливості музичної комунікативності в духовно-культурному просторі.

Ключові слова: музика, соціум, духовне ядро суспільства, суспільна свідомість, музична культура, музичне мистецтво, мелос, музична комунікативність.

Аннотация

Гончаренко П.В. Музыка как составляющая духовно-культурного ядра общества. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.03. - социальная философия и философия истории. - Запорожский национальный университет, Запорожье, 2008.

Диссертация представляет собой социально-философское исследование музыки как составляющей духовно-культурного ядра общества. Утверждается, что самоанализ общества в понятиях, которые диктует его духовно-культурное ядро, - это путь к самопознанию, к критической идентификации собственных особенностей. По мнению автора, культуру нельзя свести к ее простейшим функциям, они не исчерпывают ее содержания. Существует скрытое духовно-культурное ядро, которое определяет место всех видимых функций культуры. Эта единая основа распределяет роли внутри общества между его отдельными членами относительно других обществ.

В связи с этим выводится обусловленность развития музыкальной культуры общественной жизнью. Основной методологической установкой в этом отношении определяется понимание того, что музыка свободна и самостоятельна не от социальной жизни, а в ее границах. Автор рассматривает вопрос о постоянном взаимодействии внешних и внутренних факторов развития музыкального искусства, факторов, исходящих от общественной жизни, от общественного сознания и практики.

Усовершенствованы знания о связи музыкального искусства с жизнью общества, которые осуществляются в трех взаимозависимых аспектах: во-первых, оно отображает реальную действительность, во-вторых, дает ей художественную оценку и, в-третьих, осуществляет творческую функцию, преобразуя социальную жизнь человека. Обозначены черты процессов, с помощью которых мелос как музыкальный логос одухотворяет человеческую жизнь, активизирует в ней эстетичное начало, обогащает повседневное существование человека, поднимает его над бытом, содействуя созданию высшего уровня духовной жизни человека и общества.

Подчеркивается, что музыка - это система, построенная на чередовании противоположностей и сходств, которая осуществляет на слушателя двойное воздействие: изменяет соотношение внешнего и внутреннего горизонтов культуры человека и его идентичности с культурным контекстом эпохи через сопереживание, интерпретацию, когда момент рационального постижения переходит на уровень чувственной и телесной субстанции. В данном ракурсе музыка призвана возвращать человеку утерянную цивилизацией гармонию с окружающим миром. Кроме того, символичность музыкального языка делает музыку любой национальной культуры интернациональной. Это служит большему взаимопониманию и диалогу цивилизаций. Музыкальная культура помогает человеку понять другие ценности. Музыка еще больше приближает людей одной цивилизации к пониманию других.

Изменения общественной идеологии и объективных условий использования музыки, как правило, происходят одновременно и параллельно, так как вызываются, в конечном итоге, одной и той же причиной - развитием материальной жизни общества. Передовые общественные идеи отображают не только существующую действительность, но и потребности общества. Поэтому идейное содержание музыки и обусловленные им требования дальнейшего развития время от времени входят в конфликт с имеющимися условиями общественного бытия.

Диссертантом выявлены факторы влияния музыки на общественное сознание, всесторонне проанализированы особенности музыкальной культуры, которая представляет собой сложную, высокоупорядоченную динамическую систему, способную к отображению и преобразованию окружающего мира, социальной среды, общественного устройства силой художественного воздействия.

Ключевые слова: музыка, социум, духовное ядро общества, общественное сознание, музыкальная культура, музыкальное искусство, мелос, музыкальная коммуникативность.

Summary

Goncharenko P.V. Music as a component of the spiritualy-cultural kernel of society. - Manuscript.

Dissertation for academic degree of candidate of philosophic sciences, on speciality 09.00.03 - social philosophy and philosophy of history. - Zaporizhzhya National University, Zaporizhzhya, 2008.

The dissertation is devoted to social and philosophical research of music as a constituent of the spiritual-cultural kernel of society. The author analyses the co-operation of objective and subjective factors of the development of musical art, the role and the place of music in the system of public relations.

There are defined in the dissertation the scientific-theoretical bases of the social-philosophical analysis of the phenomenon of melos; there are also outlined the features of the process, through which melos as musical logos inspires human life, activates the aesthetically beautiful beginning in it, enriches everyday existence of man, enhances him above the everyday way of life, contributing to the creation of a higher standard of the spiritual life of man and society.

The candidate for a degree examines musical sense in the aspect of intercommunication of tradition and postmodernism, analyses the essence and features of musical communicativeness in spiritual-cultural space.

Key words: music, socium, spiritual kernel of society, public consciousness, musical culture, musical art, melos, musical communicativeness.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дисертації зумовлена проблемами життєздійснюючого ствердження музики як складової духовно-культурного ядра суспільства, проблемами комунікативності музики, яка виявляється зв'язаною з традиційними проявами культури і якій притаманні як національні відмінності, так і універсальні властивості. 3'ясування сутності музичного мистецтва, що є одним із самих динамічних складників культури суспільства, а також специфіка музичної культури визначаються, в першу чергу, властивостями самої музики як виду мистецтва, суспільного явища, що є плідним полем для соціально-філософського аналізу та культурологічних роздумів.

Загальнолюдський зміст, що виражається у творах музичного мистецтва, - це те, що сприяє прогресу суспільства й особистості, таке, що пов'язано з рухом суспільства до волі у всіх її гуманістичних проявах. Це - істина, добро і краса в їхньому соціально-конкретному вираженні. Здобутки, що складають золотий фонд музичної культури, створювалися для задоволення потреб релігійного культу або прикраси світського побуту, розкривали духовний світ представників різних суспільств. Але їхній глибинний зміст складають загальнолюдські цінності: вони розкривають шанобливе ставлення людини до природи, кращі сторони суспільної моралі, багатство людських переживань, неминущі уявлення про гармонійність і красу.

Пошуки специфічного змісту музики як одного із складників духовної культури суспільства здійснюються представниками різних галузей науки - філософами, істориками, політологами, культурологгами, етнографами, музикознавцями. Це сприяє появі різних теоретичних концепцій, розширенню уявлень про даний соціальний феномен. Однак, треба зазначити, що більше уваги приділяється науковцями загальним аспектам музичної культури та музичного мистецтва і майже зовсім не досліджуються роль і місце музики як складової духовно-культурного ядра суспільства, не з'ясовується сутність мелосу, який інтегрує у собі найхарактерніші особливості музичної культури певної епохи та етносу.

Отже, недостатнє вивчення зазначеної проблеми саме у соціально-філософському аспекті та її соціальна значущість зумовили вибір теми дисертаційного дослідження, його мету і завдання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконувалася відповідно до комплексної цільової програми Міністерства освіти і науки України №0194У043134 "Вдосконалення змісту і методики викладання філософських дисциплін у ВНЗ як фактор формування свідомості молодого спеціаліста незалежної України", планів науково-дослідної роботи кафедри філософії Запорізького національного університету.

Мета і завдання дослідження полягають в аналізі та з'ясуванні специфічних особливостей музики, що конституюють духовно-культурну основу суспільства.

Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити більш конкретні завдання, зокрема:

- здійснити огляд наукових досліджень концепту "музика" в суспільствознавчій та мистецтвознавчій думці;

- з'ясувати основні поняття, що характеризують феномен музики в духовно-культурному вимірі соціуму;

- виявити чинники соціального буття музики;

- виявити місце, роль і функції музики в системі суспільних відносин;

- охарактеризувати світоглядні детермінанти мелосу як музичного смислу суспільного буття;

- дослідити прояви духовно-культурної специфіки сучасного соціуму в музиці;

- з'ясувати взаємозв'язок традиції та постмодернізму в музичному смислі;

- визначити соціально-філософські аспекти музичної комунікативності в духовно-культурному просторі.

Об'єктом дослідження є феномен музики.

Предметом дослідження є музика як складова духовно-культурного ядра суспільства.

Методи дослідження. Базовим джерелом теоретичних концепттуалізацій феномена музики є сукупність соціогуманітарних і філософських текстів, музикознавчі, соціологічні, соціально-психологічні, а також міждисциплінарні теоретичні дослідження, присвячені осмисленню феномена музики.

У процесі роботи над дисертацією було використано такі методи:

- структурно-функціональний (дав можливість проаналізувати музичну культуру через взаємозв'язки з іншими структурними компонентами духовно-культурного ядра соціуму);

- діалектичний (використовувався для розкриття ґенези музики та виокремлення специфіки етапів її розвитку);

- компаративістський (сприяв розкриттю сутності мелосу як музичного смислу суспільного буття у взаємозв'язку з духовним життям не тільки різних етносів, але й різних історичних епох).

Наукова новизна одержаних результатів обумовлена вибором предмету дослідження, змістом мети і завдань дисертації та спрямованістю дослідження на комплексний аналіз музики як феномена духовної культури суспільства:

- вперше засобами соціальної філософії здійснено дослідження музики як складової духовно-культурного ядра суспільства та виявлено її онтологічне, гносеологічне, аксіологічне, праксеологічне підґрунття;

- розширено уявлення про сутність, функції, світоглядну спрямованість музики, її вплив на формування всіх інституцій соціуму та життєдіяльність людини;

- виявлено фактори формування музичної культури, а саме: рівень розвитку духовної та матеріальної культури суспільства, сутнісні риси певної епохи, ідеали, світоглядні та ціннісні орієнтації націй, соціальних груп, індивідів;

- висвітлено зміст концепту "мелос" як суспільнозначущого музичного смислу, що затребуваний певним соціумом чи спільнотою;

- розширено уявлення про структуру музичної культури, яка містить такі елементи: музичне середовище суспільства; форми й умови музиціювання; музична діяльність (сприйняття, критика, педагогіка тощо); суб'єктивні механізми, що забезпечують пізнавальний і оцінюючий аспекти цієї діяльності, способи сприйняття та інтонування музики і зв'язану з ними культуру художнього переживання; мелос як музичний логос;

- виявлено специфіку соціального буття музики в постмодерністську епоху.

Практичне значення одержаних результатів. Значення роботи полягає в тому, що вперше запропоновано систематизоване осмислення музики як складової духовно-культурного ядра суспільства; поглиблена методологія соціально-філософського пізнання музичної культури. Результати дослідження мають цінність для розуміння і теоретичного аналізу явищ та процесів духовного життя сучасного соціуму.

Теоретичні узагальнення та практичні висновки і рекомендації, що представлені у дисертаційній роботі, можуть бути використані при розробці нових напрямків у дослідженні музичної культури та музичного мистецтва.

Результати дослідження можуть бути також використані в процесі читання навчальних курсів з філософії, соціальної філософії, естетики, мистецтвознавства та музикознавства.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації обговорювалися на методологічних семінарах на кафедрі філософії Запорізького національного університету.

Основні теоретичні положення і висновки дослідження знайшли відображення в доповідях на Міжнародному науковому семінарі "Релігія і громадянське суспільство: цивілізаційні виклики і можливі відповіді" (Ялта, 2006); Науковій конференції молодих учених "Культура та інформаційне суспільство ХХІ століття" (Харків, 2007); Міжнародній науково-теоретичній конференції "Учення Григорія Сковороди про дух, духовність та істину: історія та сучасність" (Суми, 2007); Міжнародній науково-практичній конференції "Сучасні проблеми і шляхи їхнього вирішення в науці, транспорті, виробництві й освіті" (Одеса, 2007); Науковій конференції "Інноваційний розвиток суспільства за умов крос-культурних взаємодій" (Суми, 2008); Науковій конференції "Сучасні напрямки теоретичних і прикладних досліджень" (Одеса, 2008); ІХ Міжнародній науково-практичній конференції "Людина, культура, техніка в новому тисячолітті" (Харків, 2008); Науковій конференції "Науковий потенціал Запорізького національного університету та шляхи його розвитку" (Запоріжжя, 2008).

Публікації. Основні результати дисертації викладені у 12 наукових публікаціях, серед яких 5 - у фахових виданнях. Усі роботи написані без співавторів.

Структура та обсяг роботи. Структура дисертаційної роботи зумовлена метою та головними завданнями дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які об'єднують шість підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Обсяг роботи - 162 сторінки основного тексту та 32 сторінки списку використаних джерел (332 найменування).

2. Основний зміст роботи

У "Вступі" міститься обґрунтування теми дисертації, формулюється мета і завдання, визначається об'єкт і предмет дослідження, методологічна основа роботи, розкривається її наукова новизна, висвітлюються можливості теоретичного і практичного використання отриманих результатів.

У першому розділі - "Соціально-філософські передумови вивчення феномена музики" - розкриваються вихідні теоретичні принципи соціально-філософського аналізу феномена музики, а також окреслюються центральні філософсько-естетичні категорії дослідження. Він складається з двох підрозділів. музика духовний соціум філософський

У підрозділі 1.1. - "Огляд наукових досліджень феномена музики у суспільствознавчій та мистецтвознавчій літературі" - аналізується стан наукової розробки досліджуваної теми.

Проблематиці теоретичного осягнення феномена музики присвячені праці Платона, Д'Аламбера, Д. Дідро, Р. Декарта, Г. Гегеля, А. Шопенгауера, Ф. Ніцше, Ж.-Ф. Ліотара, Х. Інайят Хана, Р. Карнапа, О. Шпенглера, Ф. Шеллінга, Т. Адорно та інших.

Значний внесок у розробку проблеми музики як складової духовної культури суспільства зробили такі науковці як Б. Асафьєв, О. Лосєв, С. Лангер, М. Мамардашвілі, М. Аркадьєв, В. Суханцева, А. Сохор.

Для розуміння суспільної сутності музики дисертантом використовувалися наукові ідеї щодо специфіки функціонування та розвитку суспільства О. Александрової, В. Беха, В. Бондаренко-Брінь, В. Воловика, В. Воронкової, О. Горбаня, В. Додонової, Л. Кривеги, М. Лепського, Л. Панченко, В. Тарана та інших.

Визнаючи той факт, що проблема музики як елемента світоглядних орієнтацій особистості у філософії безпосередньо пов'язана з проблемами світогляду та суспільної свідомості, не можна не звернути увагу на те, що деякі аспекти досліджуваного феномена знаходять своє відображення в роботах В. Богуцького, Р. Додонова, В. Жадька, В. Закревського, А. Зубенко, В. Кушерця, С. Маленка, В. Манжури та інших.

Тлумачення сутності музики як синтезу музичної діяльності та музичних здобутків притаманне науковим розвідкам музикознавців-теоретиків, а саме таким, як А. Мілка, М. Михайлов, Є. Назайкінський, А. Онеггер, Г. Рождєствєнський, К. Спенс, В. Стасов, Ю. Холопов, В. Холопова, Т. Чередниченко, Л. Шаймухаметова, Н. Шахназарова, В. Шекалов, Л. Ейлер, Б. Яворський.

Розуміння музичної культури, її складових та впливу на суспільство представлено у працях Л. Антипенка, І. Борисової, К. Долгова, М. Кагана, В. Конен, Т. Куришевої, С. Лєбєдєва та Р. Поспєлової, Є. Лєвченко, О. Марченко, О. Махова, М. Олєйник, Г. Панкевича та інших.

Український доробок вивчення деяких аспектів зазначеної теми знаходимо у роботах таких дослідників, як І. Безсонова, І. Гарькавий, О. Гужва, Г. Джулай, А. Дубій, Н. Загурська, К. Жабінський, В. Колонєй, І. Коханик, З. Ластовецька, О. Маркова, Н. Очеретовська, Н. Савицька, І. Тукова, С. Шип, І. Юдкін та інших.

Дотичними до досліджуваної проблеми є праці І. Баранової, Р. Берберова, Л. Бернстайна, Ю. Борисова, Ф. Бузоні, К. Ганна, І. Горної, М. Григорьєвої, М. Друскіна, Є. Дукова, Д. Житомирського, А. Зись, Д. Золтаі, Л. Казанцевої, В. Карцовніка, Л. Корабельнікової та П. Вайдмана, А. Коробової, М. Коротовських, Н. Корихалової, Г. Кремера, І. Лесковської та Б. Філановського, Т. Ліванової, В. Медушевського, К. Шарова, в яких розглядаються музичні аспекти сучасних соціокультурних процесів.

Усі вищеперелічені наукові дослідження представляють собою значний інтерес для вивчення музики. Але такі питання, як чинники соціального буття музики, соціальна зумовленість музичної культури, світоглядні детермінанти мелосу як музичного смислу суспільного буття та інші потребують подальшої наукової розвідки, що і є предметом теоретичних роздумів у цій роботі.

У підрозділі 1.2. - "Науково-теоретичні основи соціально-філософського аналізу феномена мелосу" - зазначається, що проблема філософського дослідження поняття "мелос" є синтезуючою та визначальною щодо різних проявів музики, особливо що стосується музичної культури певного народу або суспільства.

Автором аналізуються різні підходи до визначення сутності та соціальної ролі музики як складової духовно-культурного ядра суспільства. Духовно-культурне ядро суспільства, за переконаннями дисертанта, визначається опосередковано, тобто не лише тим, що сказано (дискурсом), але й тим, як людина живе (практикою), а також через співвідношення різних функціональних рівнів суспільства. Зазначається, що усвідомити духовно-культурне ядро можна за допомогою аналізу ієрархічної структури та оцінки різних складових суспільства: у даному дисертаційному дослідженні - через феномен музики та мелосу як відображення форм суспільної свідомості.

Для дослідження соціально-філософської сутності музичної культури і визначення її структури велику значущість мають ідеї щодо рівнів музичного смислу, які лежать в основі процесів сприймання і розуміння кодів музичної культури. У дослідницькій практиці індивідуальний чуттєво-оціночний чинник музики як соціокультурного явища розглядається як один з основних у творчій діяльності. Це сприяло появі нового напрямку у трактуванні музичного смислу як найзначнішого компонента музичної культури.

Наголошується, що розуміння мелосу як музичного смислу суспільного буття дозволяє наблизитися до усвідомлення музики як організуючої сили, а за існуючими у суспільстві взаємовідносинами між музикою і формами суспільної свідомості можна скласти уявлення про духовне здоров'я нації чи неблагополуччя культури в цілому. Тому дисертант звертається до з'ясування сутності мелосу як соціально-філософської категорії, що відбиває специфіку соціального буття музики, її вплив на життєдіяльність людини і суспільства.

Автор зазначає, що одна з особливостей виявлення смислу культурно-історичного музичного тексту і контексту полягає в тому, що дослідник, який належить до іншої культури, може виявити нові смисли, які об'єктивно існували, але були недоступні людям, які зростали в сучасній їм культурі. Кожна соціокультурна система відкриває в музичному тексті нові аспекти і глибини значення. Мелос кожної епохи являє собою зразок ідентичності особистості соціальному універсуму даної культури.

Другий розділ - "Соціальна зумовленість музичної культури" - композиційно складається з двох підрозділів і присвячений дослідженню проблеми зв'язку музичного мистецтва з життям суспільства.

У підрозділі 2.1. - "Музика в системі суспільних відносин: місце, роль, функції" - автор звертається до проблеми співвідношення залежності музичного мистецтва від суспільного життя і відносної самостійності, іманентності його розвитку. Наголошується, що обидва ці аспекти необхідно розглядати в їхній єдності і діалектичній взаємодії. Дисертант зазначає, що констатація положень про залежність процесу розвитку музичного мистецтва від суспільного життя та іманентних законів цього розвитку не може бути самодостатньою. З цього протиставлення робиться висновок, який стосується соціально-філософської методології аналізу музики, а саме: найскладніше у роботі філософа над музичною проблематикою, на думку автора, полягає у тому, щоб врівноважити обидві ці сторони, знайти таку позицію, що була б адекватною художній реальності і дозволяла б побачити в музичній творчості як її зовнішню обумовленість, так і її відносну незалежність від суспільних процесів, її власну іманентну природу.

Підкреслюється, що соціально-філософський аналіз розвитку музичної культури вимагає зваженого врахування різних факторів, а це дозволяє адекватно розуміти процеси, що відбуваються в музичній творчості і знаходити переконливі відповіді на виникаючі питання соціальної філософії. У зв'язку з цим автор розглядає питання про роль музики в житті суспільства через конкретизацію основних положень підрозділу та зупиняється на різних функціях музичного мистецтва в житті людини і суспільства. Зазначається, що музична культура, як і культура взагалі, виконує важливу соціально-психологічну роль, оскільки вона спрямована як на суспільство в цілому, так і на окрему людину, будучи інструментом формування людини, тобто: у залежності від того, яким суспільним силам слугує музичне мистецтво, які художні тенденції розвиває, воно може бути могутнім засобом виховання людяності в людині або, навпаки, засобом, що затьмарює у ній людський початок.

Автором доводиться, що музика відбиває зміни у соціальному житті шляхом надбання музичною культурою нових рис та створення нових музичних форм і стилів. Саме в силу таких особливостей музики як мелосу дається уявлення не тільки про духовне життя соціуму, але й про устрій суспільства, його соціальну структуру, ціннісні орієнтації певного народу, нації, соціальної групи.

У підрозділі 2.2. - "Музика як відображення форм суспільної свідомості" - аналізуються прояви суспільної свідомості в музичному мистецтві та мелосі.

Обґрунтовується думка про те, що у музиці відбувається складна процедура відтворення універсальних сутностей буття через соціокультурний досвід символізації значень почуттєво- і раціонально-освоюваного світу. При цьому стверджується, що історико-культурна традиція оформлення цих значень за внутрішньо-музичними законами є дуже значним, але не основним для соціальної філософії рівнем дослідження, оскільки музичний логос є моделлю дійсності, що містить у собі, на думку автора, три основних взаємообумовлених аспекти: по-перше, дію фундаментальних законів духовно-культурного контексту життя соціуму і міжкультурних зв'язків; по-друге, сферу їхнього соціокультурного освоєння; по-третє, сферу становлення внутрішньомузичної смисловиразності.

Дисертантом запропоновані фактори взаємозв'язку музики і суспільства через безпосередню взаємодію музики зі сферами суспільної свідомості: мораллю, релігією, наукою і філософією, з іншими видами художньої діяльності. Звідси виводиться, що одним з найвизначніших критеріїв музики є характер її дії на свідомість слухача. Іншими словами, якщо вона очищує, організує, збуджує шляхетні і мужні почуття в людині, допомагає їй боротися з хаосом, зі стихійністю, з низинними зародками характеру, скеровує її на великі історичні звершення, з'єднує її з усім людством, то це музика, що йде в авангарді своєї епохи. Якщо, навпаки, вона викликає в людині її низинне, агресивне, хаотичне, то така музика є реакційною і протилежною самій природі того, що греки називали "мелосом".

Характеризуючи цей процес, автор виокремлює і розглядає мелос як музичний логос, що відображає національні риси форм суспільної свідомості (міфу, релігії, моралі, філософії, мистецтва), додає твору професійного музичного жанру риси універсальності. Проаналізовано проблематику мелосу як відображення суспільної свідомості, актуальність якої обумовлена, у першу чергу, соціокультурною ситуацією, яка властива історичним епохам, контекстами, що використовуються філософами і вченими інших галузей, а також різними напрямками її вивчення. Саме тому музика в даному підрозділі розглядається у залежності від взаємозв'язку з певними формами суспільної свідомості.

Третій розділ - "Музика в сучасному соціальному просторі" - присвячений обґрунтуванню взаємозв'язку традицій та новацій у музичній культурі.

У підрозділі 3.1. - "Музичний смисл: традиції та постмодерністський контекст" - визначається характер музики у взаємозв'язку між певними проявами музичного смислу і сутнісними засадами духовно-культурних відносин у суспільстві в історичній перспективі. Аналізується саме поняття "постмодернізм" і обґрунтовується висновок про співзвучність принципів постмодерністського мислення світоглядним орієнтаціям сучасної особи та її музичним уподобанням. Особливостями постмодерністського світогляду є фрагментарність, відмова від бінарних опозицій, "приземленість" її прагнень тощо. Розглядаються особливості соціального буття музики в епоху постмодернізма. Підкреслюється прискорення диференціації повсякденного життя, яка порушує відповідність повсякденного і найвищого в музиці. Виявляється специфіка сучасної музичної культури.

Автор відзначає, що в добу соціального розквіту збільшується розмаїтість музичних форм, а в період криз, коли підсилюється напруга між емоційним і концептуальним, свідомим і несвідомим, - зростає потреба у духовно-зцілювальній силі музики і музичних форм, які звертаються до пошуку піднесеного в традиційних і в новаторських проявах. Простежується зміна форм музичної свідомості в різні епохи у різних культурах паралельно зі змінами музичних форм.

Відзначається, що в епоху постмодернізма відношення до музики амбівалентне. З одного боку, існує загроза культурі через вплив руйнівної музики. З іншого боку, побоювання надмірно-емоційної музики помітні у спробах створити "інтелектуальну", навмисно неемоційну музику, і відокремити музику серйозно-концептуальну від популярної. Зазначається, що ця проблема може бути вирішена тільки у тому випадку, якщо суспільна свідомість сформується настільки, що для побоювань вже не буде підстав.

У підрозділі 3.2. - "Музична комунікативність у духовно-культурному просторі: сутність та особливості" - актуалізується проблема функціонування всіх сфер музичної культури - від творчості до сприйняття в конкретних соціально-історичних умовах, що визначається автором як музичне життя суспільства. Характеризуючи процес, у якому здійснюється динамічний взаємозв'язок усіх проявів музики як одного зі складників духовно-культурного ядра суспільства, автор виокремлює і розглядає основні аспекти філософського осягнення музичної комунікативності, завдяки яким долається диференціація свідомості.

Дисертантом доводиться, що між творчістю і суспільним сприйняттям існує не тільки взаємозв'язок, але також, тією чи іншою мірою, визначена відповідність. Стверджується, що для досягнення синтезу індивідуального та суспільного, повсякденного та піднесеного є необхідним, в першу чергу, філософське усвідомлення наступних положень: по-перше, творчість рухається вперед швидше і завжди хоча б незначною мірою випереджає сприйняття; по-друге, етапи обох спіралей, їхні фази не завжди збігаються; тому і відбувається так, що здобутки, призначені для суспільства певного типу і рівня розвитку, з'являються раніше, ніж це суспільство готово їх сприйняти.

Дисертант вважає, що для усвідомлення шляхів духовної розбудови української державності мають велике значення такі чинники, як: інтегруюча сутність музичної культури різних епох, її здатність поєднувати у собі найбільш суттєві риси культури певного народу, нації, соціальної групи і трансформування їх на кожному новому витку історичного розвитку відповідно до нових світоглядних та ідеологічних засад.

Висновки

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової проблеми, що виявляється у визначенні сутності, ґенези, природи музики як складової духовно-культурного ядра суспільства.

Результати дисертаційного дослідження можуть бути сформульовані у такий спосіб:

1. Музика виступає невід'ємним атрибутом взаємодоповнюваності будь-якого соціуму, внутрішня енергія якого спрямована на гармонійне співіснування його суб'єктів. Музика як складова духовно-культурного ядра суспільства відбиває реальність і впливає на неї тим істотніше, чим більше вона звернена до широкого кола слухачів.

Високий рівень музичної сприйнятливості суспільства є одним з показників його розвитку. Музика як складова духовно-культурного ядра суспільства здатна відображати і поєднувати у собі не лише ті зміни, які відбуваються у музичній практиці певної епохи, певного етносу, у соціальній ролі, яку відіграє музика у житті, але й ті якісні зміни, які з'являються в інших сферах життєдіяльності людини, що виступають складовими компонентами загальної культури.

2. Специфіка музичної культури, місце і роль музики в культурі суспільства визначаються, в першу чергу, властивостями самої музики як виду мистецтва, суспільного явища. Але саме ці властивості склалися під значним впливом потреб суспільства і виявляються по-різному в залежності від умов соціального функціонування. Перед сучасним світом, що стрімко і динамічно розвивається, постає завдання пошуку шляхів, засобів, засад і механізмів стабілізації соціальних явищ. Це прагнення особливо підсилюється в періоди суспільних криз. Людство досягло усвідомлення необхідності забезпечити історичну сталість на основі загальнолюдських констант: філософських, моральних, наукових, релігійних, естетичних і інших цінностей.

У колі цих цінностей особливе місце займає музика. Музика, з одного боку, відбиває універсальні закономірності буття у специфічному ракурсі. З іншого боку - в музиці наявна невимовна, але, разом з тим, існуюча духовна першооснова, наділена статусом абсолютної волі, що не передбачає навіть найменшої причетності всього низинного, інстинктивного й емпіричного.

3. Музика відбиває дійсність, соціально функціонує у всіх сферах людської життєдіяльності, естетично переробляючи, перетворюючи життєвий зміст, виражаючи цим людське відношення до дійсності. В усі періоди розвитку людської культури багато уваги приділялося визначенню ролі музики у суспільних процесах і, навпаки, впливу соціальних чинників на музичну творчість і мелос певного народу. Особливо активно осмислювалася дана проблема в тих країнах і в ті періоди, для яких характерним була найбільш активна участь музики у суспільному житті.

4. Зміни суспільної ідеології та об'єктивних умов використання музики відбуваються одночасно і паралельно, оскільки обумовлюються, в остаточному підсумку, однією і тією ж причиною - розвитком матеріального життя суспільства. Тому найчастіше не акцентується подвійність цього процесу, а звертається увага тільки на вплив ідей. Проте у форм музиціювання є своя історія і вона не завжди дублює історію ідейного розвитку музики.

Ідейний зміст музики й обумовлені ним вимоги її подальшого розвитку час від часу призводять до конфлікту із наявними умовами її суспільного побутування, оскільки передові суспільні ідеї відбивають не тільки існуючу дійсність, але і її потреби. В той же час, одна з особливостей виявлення змісту музичного тексту і контексту полягає в тому, що дослідник, який належить до іншої культури, може виявити нові смисли, що об'єктивно існували, але були недоступні людям, які зростали в сучасній їм культурі.

5. Музика зберігає у своїх структурах історичну манеру мислення людини, розкриває типові для визначеного часу образи й емоційні стани. Історична конкретизація музичного мистецтва виражається в постійному розвитку і відновленні його функцій, суспільного музичного середовища, способів художнього мислення.

У кожну історичну епоху поряд із творами, що втрачають з часом свою художню актуальність, створюються здобутки, що мають неминущу історичну цінність і навіки залишаються в загальнолюдській скарбниці мистецтва. Свідченням тому є сучасне музичне життя, що включає у свою сферу музику багатьох попередніх століть. Це стає можливим завдяки тому, що музичне мистецтво певного суспільного прошарку в процесі історичного розвитку приймається представниками інших суспільних прошарків, успадковується ними. Тому музично-історичний процес формується під впливом змін умов життя різних прошарків суспільства, що так чи інакше відбиваються в їхній психології, позначаються на матеріальних і духовних потребах, а через ці категорії впливають на зміст музики і її соціальні функції.

6. Явище музичного постмодернізму демонструє алгоритм художнього моделювання дійсності, шлях своєрідного вирішення проблем зникнення смислів. Постмодернізм примирив сучасність з досягненнями всіх попередніх епох, запропонувавши у музичному творі знакову систему, збагнення мови якої вимагає оволодіння художніми смислами епох минулого.

Постмодернізм є підсумком історичного добору, музично-творчих зусиль ХХ-ХХІ століть. Постмодернізм виступає як новий виток спіралі в розвитку музичної культури, поєднує в собі риси діонісійської і аполлонічної культури, відтворює монологічні думки автора і діалог цінностей різних музичних епох.

7. У сучасну епоху все більший вплив на роль музики в суспільстві здійснює бурхливий розвиток засобів її масового транслювання. По-новому складаються взаємовідносини і форми спілкування між композитором, виконавцем і слухачем: вони все більше відокремлюються один від одного, стають усе більш автономнішими. Музика в небачених раніше масштабах входить у повсякденне життя кожної людини; здобутки будь-яких жанрів можуть відтепер звучати в різних умовах; у величезній мірі розширюються можливості пропаганди музичної культури. В той же час, коли зводять функціональність музики до рівня розважальності, починають ставитися до неї як до нейтрального звукового тла, знижується активність сприйняття, нівелюються смаки слухачів, стандартизуються виконавські стилі.

8. Музична комунікація історично формувалася і утверджувалася у процесі музично-творчої практики. Вона являє собою одну з умов інноваційних пошуків композитора, самобутньої виконавської інтерпретації та сприйняття музичного твору слухачем та суспільством. Комунікативна сторона музичної культури є однією з найбільш характерних атрибутів цілісності музичного твору, музичної мови і одночасно виступає одним із ефективних засобів розкриття музичного образу. Зберігаючи стійкий характер протягом тривалого часу, музична комунікація не залишається незмінною, а розвивається разом з музичною свідомістю і музичним мисленням певного кола того або іншого соціуму.

В цілому можна відзначити, що дослідження музики як складової духовно-культурного ядра суспільства дає можливість визначати картину духовного і матеріального життя суспільства, може слугувати методологічною засадою для розробки прикладних досліджень процесів духовної життєдіяльності соціуму.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Статті у фахових виданнях

1. Гончаренко П.В. Музика як соціокультурне явище / П.В. Гончаренко // Альманах "Грані". - Дніпропетровськ, 2006. - №6 (50). - С. 92-96.

2. Гончаренко П.В. Музичний смисл в духовно-культурному житті суспільства / П.В. Гончаренко // Культурологічний вісник. Науково-теоретичний щорічник Нижньої Наддніпрянщини. - Запоріжжя: Просвіта, 2008. - №20. - С. 203-207.

3. Гончаренко П.В. Мелос постмодернізму як поєднання традицій різних культур / П.В. Гончаренко // Альманах "Грані". - Дніпропетровськ, 2008. - №1 (57). - С. 80-83.

4. Гончаренко П.В. Ґенеза та місце мелосу в логосах різних культур / П.В. Гончаренко // Журнал наукових праць "Нова парадигма". - Київ, 2008. - №74. - С. 46-53.

5. Гончаренко П.В. Мелос як відображення суспільної свідомості / П.В. Гончаренко // Збірник наукових праць "Гуманітарний вісник" Запорізької державної інженерної академії. - Запоріжжя: ЗДІА, 2008. - №31. - С. 38-44.

Публікації в інших виданнях:

6. Гончаренко П.В. Духовная этика в музыке как религиозная де терминанта формирования социума / П.В. Гончаренко // Збірник матеріалів міжнародного наукового семінару "Религия и гражданское общество: цивилизационные вызовы и возможные ответы". - Ялта, 2006. - С. 38-39.

7. Гончаренко П.В. Гармония человека и природы в музыке как предмет социофилософского дискурса / П.В. Гончаренко // Збірник матеріалів наукової конференції молодих учених "Культура та інформаційне суспільство ХХІ століття". - Харків: Харківська державна академія культури, 2007. - С. 36.

8. Гончаренко П.В. Суспільно-політичне значення музики / П.В. Гончаренко // Збірник матеріалів II Міжнародної науково-теоретичної конференції "Учення Григорія Сковороди про дух, духовність та істину: історія та сучасність". - Суми, 2007. - С. 115-118.

9. Гончаренко П.В. Функції музики в суспільстві: соціально-філософський аналіз / П.В. Гончаренко // Збірник матеріалів міжнародної науково-практичної конференції "Современные проблемы и пути их решения в науке, транспорте, производстве и образовании". - Одеса, 2007. - С. 18-21.

10. Гончаренко П.В. Соціальна зумовленість музичної культури: соціально-філософський аналіз / П.В. Гончаренко // Збірник матеріалів наукової конференції "Інноваційний розвиток суспільства за умов крос-культурних взаємодій". - Суми, 2008. - С. 144-146.

11. Гончаренко П.В. Відображення дійсності в музиці: соціально-філософський аналіз / П.В. Гончаренко // Збірник матеріалів наукової конференції "Современные направления теоретических и прикладных исследований". - Одеса, 2008. - С. 6-9.

12. Гончаренко П.В. Музична мова як відображення епохи / П.В. Гончаренко // Збірник матеріалів ІХ Міжнародної науково-практичної конференції "Людина, культура, техніка в новому тисячолітті". - Харків, 2008. - С. 9-10.

Размещено на Allbest.ru