Логіка та раціональність: аналітика взаємозв’язку

У підрозділі 4.4 «Логіка, раціональність, ірраціональність у сфері права» показано, що в правознавстві модель раціональності характеризується певною специфікою, яка детермінується її онтологією - це модель тлумачення норм, цінностей, знаків відповідно до локальної практичної ситуації. Виявлено, що в праві виокремлюються зовнішня раціональність (раціональне застосування в практичній діяльності індивідів, що забезпечує ефективне функціонування системи права) і внутрішня раціональність (дотримання норм логіки при створенні систем правових норм).

Основним елементом структури системи права є правова норма, раціональність якої доцільно аналізувати з точки зору гносеології (логіка виступає в якості механізму виявлення гносеологічного потенціалу права) та феноменології. Правові норми є раціональними конструкціями, разом із тим в їх основі закладено ірраціональні психічні переживання.

П'ятий розділ дисертації «Особливості взаємозв'язків сучасної логіки з некласичною та постнекласичною раціональністю» присвячений аналізу взаємовідношень сучасної логіки з некласичною й постнекласичною раціональностю. Автор зосереджує дослідницьку увагу на процесах раціоналізації логічних доведень, реконструкції логічних схем раціональності, логічній експлікації концепцій повної та обмеженої раціональності в рамках логіки ігор та ін.

У підрозділі 5.1 «Специфіка взаємозв'язків сучасної логіки та некласичної й постнекласичної раціональності» виявлено особливості постановки проблеми взаємозв'язків сучасної логіки з некласичною та постнекласичною раціональністю: з появою символічної логіки зв'язки між формальною логікою та раціональністю стали більш глибокими, розгалуженими й ґрунтовними; межа між логічним і раціональним є рухомою та залежить від ступеня логічного засвоєння раціонального. Показано, що сучасні логічні дослідження раціональності здійснюються у двох аспектах - теоретичному й практичному.

На підставі актуалізації проблеми взаємозв'язків сучасної логіки з некласичною й постнекласичною раціональністю у працях вітчизняних і зарубіжних науковців (Б. С. Грязнова, А. Ешкеназі, М. М. Жалдака, А. Є. Конверського, В. О. Смірнова, О. Д. Смірнової, М. Табакова та ін.) обгрунтовано її важливість у внутрішньологічному (для логіки прийняття рішень, епістемічної логіки, логіки конфліктів, логіки дії та взаємодії) та зовнішньому аспектах (для розвитку теорії раціональності). Обґрунтовано нетотожність логіки та раціональності, логічного та раціонального через аналіз співвідношення категорій раціональності й істинності.

У підрозділі 5.2 «Експлікація поняттєвого каркасу раціональності в некласичній логіці» на підставі логіко-аналітичного підходу систематизовано некласичні формально-логічні моделі раціональної діяльності, раціональної дії, раціонального агента, дискурсу, раціонального відносно інтерпретації, проаналізовано різні модифікації принципів раціональності в контексті Computer Science, побудовано приклад застосування принципу метараціональності для моделювання модально-мотиваційного контексту ситуації здійснення раціонального вибору та логіко-аналітичну модель діалогу, що не залежить від області застосування в межах раціонального аналізу аргументації.

Нехай a priori задано тему X деякого діалогу D. Позначимо першу репліку пропонента через . Нехай у загальному вигляді репліки пропонента мають вигляд , де , ; репліки опонента - . Тоді маємо

, (1)

маємо

(2)

Модель діалогу D может бути представленою у вигляді

,

де визначаються аналітичними виразами (1), (2),

Запропоновано обґрунтування нетотожності логіки та раціональності шляхом звернення до раціонального аналізу парадоксів. Проаналізовано оцінку в логіко-філософській літературі узгодження характеристик раціонального та нерозумного, розумного та ірраціонального (А. Т. Ішмуратов, М. Табаков та ін.); раціонального та нелогічного, логічного та ірраціонального (А. Т. Ішмуратов). Парадокси можна потрактовувати як міркування, що задовольняють загальноприйнятим логічним стандартам (є логічними), але приводять до протиріччя (руйнують шлях отримання істинного знання, тому є ірраціональними).

У підрозділі 5.3 «Раціоналізація логічних процедур у ХХ ст.» показано, що процеси раціоналізації, тобто встановлення певних регулятивних функцій, міровизначення чи норм, активно відбуваються в сучасній логіці. Виокремлено два основних шляхи раціоналізації доведень у логіці ХХ ст.: 1) раціоналізація самих доведень у напрямках а)уніфікації й систематизації та б)оптимізації їх структури; 2) раціоналізація шляхів пошуку доведень.

Ключові етапи раціоналізації доведень зображено на рис. 1.

Размещено на http://www.allbest.ru/

У підрозділі 5.4 «Сучасна логіка як засіб раціоналізації пізнавальних стратегій» розвинуто положення про те, що застосування формально-логічних принципів стандартизації знання є ефективним не тільки для обґрунтування вже відомого, але й для продукування нового знання. У сучасній логіці відбувається раціоналізація моделі отримання інформації у напрямку залучення нових її джерел: окрім експліцитних засновків за допомогою запитань актуалізується фонова інформація, тобто здійснюється актуалізація невербалізованого знання на стадії дослідження, що передує дедукції. Раціональна реконструкція концепції Я. Хінтікки показала, що раціоналізація логічних досліджень залежить від застосування науковцями двох типів правил - визначальних і стратегічних.

У підрозділі 5.5 «Логічна реконструкція основних схем раціональності» побудовано логіко-аналітичні моделі основних логічних схем раціональності - лінійної, мереженої й ігрової та здійснено порівняльний аналіз їх пізнавальних можливостей.

Серед суттєвих ознак лінійної схеми виділено однозначність, детермінованість, безальтернативність. Лінійній схемі раціональності відповідає аналітичний вираз

де LR -лінійна схема раціональності; S1-Sn - ситуації, що входять до її складу; R12-Rn-1n - раціональні переходи між ситуаціями S1-Sn.

Структура мережевої схеми раціональності поєднує скінчену кількість лінійних схем, що мають одні й ті ж самі початкову S1 та кінцеву ситуацію Sn, остання з яких ототожнюється з метою. Мережева схема раціональності характеризується наявністю k альтернативних шляхів реалізації мети і описується аналітичним виразом

Згідно завдань дослідження виявлено специфіку ігрової схеми раціональності, яка характеризується: 1) ототожненням базисних понять раціональності, оптимальності та логічності; 2) виокремленням різних класифікацій ігор, основою яких слугують кількість учасників гри, випадковість прийняття рішень, спосіб міркування в процесі прийняття рішень, рівень знань гравців тощо; 3) можливістю раціональної реконструкції діяльності декількох суб'єктів.

Виявлено основні відмінності між ігровою та іншими логічними схемами раціональності: 1) встановлюється обмеження свободи кожного з учасників свободою інших учасників гри; для інших схем свобода учасника гри вважається обмеженою виключно його можливостями; 2) є багатокритеріальною, оскільки власні переваги визначаються для кожного учасника гри; лінійна схема є однокритеріальною, мережева схема допускає як однокритеріальність, так і багатокритеріальність; 3) оцінка раціональності є багатовимірною.

Проінтерпретовано особливості формування стратегій для двох основних форм ігор - екстенсивної та стратегічної (нормальної). Розглянуто випадок гри А двох учасників Р та О. При побудові стратегії екстенсивної форми опису гри певним гравцем Р слід проводити скорочення дерева гри до такого піддерева, що задовольняє наступним вимогам: 1) в отриманому піддереві гравець Р, для якого призначена стратегія, не має жодної альтернативи вибору; 2) інший учасник гри О не повинен втратити жодного варіанту її продовження відносно станів, що входять до піддерева стратегії.

Стратегії для екстенсивної форми гри А визначаються як певні послідовності дій або ниток гри, кожна з яких бере початок у початковому або деякому проміжному стані гри xi, та закінчується в одному з фінальних станів множини Х. Серед ниток гри особлива роль відводиться повним ниткам гри - таким, що виходять з початкового стану гри і закінчується одним з її фінальних станів. Для гри А виокремлюються вісім повних ниток гри.

Для опрацювання графічної форми стратегій гравців проводимо уточнення цього стрижневого поняття для екстенсивної форми гри. Стратегією гравця Р (О) у грі А називається такий і тільки такий непустий набір повних ниток гри А, що визначає піддерево гри, в якому набори дій, які виходять із тих станів цього піддерева, в яких гравець О (Р) приймає рішення, є тотожними відповідним станам гри А. Стратегія певного гравця згідно екстенсивної форми гри не обов'язково має включати дії, що виходять з кожного стану гри, в якому цей гравець здійснює вибір. У фіксованій стратегії гравець після здійснення вибору у певному стані гри позбувається тих піддерев гри, які починаються альтернативними діями, що виходять із цього самого стану гри.

У вищенаведеній грі А виокремлюються вісім стратегій гравця Р (рис. 2) та чотири стратегії гравця О (рис. 3).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Отже, перевагою екстенсивної форми опису гри є те, що в явному вигляді описуються всі проміжні стани гри, структура дій гравців та результати для будь-якого варіанту гри. При цьому кожен гравець має можливість на будь-якому кроці при здійсненні поточного вибору враховувати та аналізувати як власні попередні дії, так і дії іншого учасника гри. Це дозволяє проводити раціональну трансформацію стратегії на будь-якому кроці гри.

Виявлено особливості стратегічної або нормальної форми опису гри двох учасників. Стратегічна форма гри реалізується у вигляді двомірної таблиці, яка включає такі структурні елементи: 1) перелік елементів множини стратегій кожного з гравців - будь-яких можливих варіантів впорядкованих послідовностей дій кожного учасника гри. Будь-яка стратегія детермінує певну поведінку гравця впродовж гри. Вибір конкретної стратегії може привести до різних результатів, оскільки це залежить також від вибору іншого учасника гри. У структурі будь-якої послідовності дії розташовані саме в тому порядку, в якому вони мають виконуватися. При цьому, кількість дій у будь-якій послідовності для кожного учасника гри є сталою величиною, що дорівнює кількості станів гри, в яких цей гравець здійснює вибір однієї дії з декількох альтернативних варіантів. Розглянемо нормальну форму гри А, що була сформульована раніше.

У структурі гри учасник Р здійснює вибір дії в станах , тому йому співвідносяться тридцять два набори дій, кожен з яких включає п'ять дій. Гравець О здійснює вибір двічі, а саме в станах та , тому його стратегії описуються чотирма наборами дій, кожен з яких включає дві дії - s4s5, s3s6, s3s5, s4s6; 2) фінальні стани гри, що розташовані в комірках робочого поля двомірної таблиці. На перетині рядка та стовпця таблиці, кожен з яких відповідає певній стратегії гравців Р та О відповідно, записується фінальний стан гри, який є результатом застосування саме цих стратегій її учасниками.

Так, фінальний стан отримуємо як результат застосування гравцем Р стратегії s1s7s9s11s13 і, в той самий час, стратегії s3s6 гравцем О.

Отже, нормальна форма гри є більш інформативною з точки зору стратегій гравців як цілісних одиниць, і, в той самий час, її учасники повинні ще до початку гри визначити та зафіксувати всі свої дії.

У висновках підсумовуються отримані наукові результати щодо поставленої мети дослідження та обговорюються перспективи подальшого опрацювання даної теми:

- Всебічний аналіз поняттєвої матриці логіки та раціональності дозволив з'ясувати, що в сучасних логіці та філософії поняття «логіка» та «раціональність» є складними й розгалуженими за змістом. Ретроспективний аналіз цих понять вказує на існування в них спільних коренів (в Античності) та чисельних трансформацій в історії та сучасності. Дослідження поняття «раціональність» передбачає залучення до сфери аналізу контрарного поняття - «ірраціональність». Встановлено існування двох альтернативних традицій розуміння змісту понять «раціональний» та «ірраціональний». Перша визначає можливість або неможливість розумового вивчення світу. Друга кореспондується до властивостей систем знання, що характерні для конкретного періоду розвитку логіки, філософії й науки, і вказує на ступінь узгодженості з їх першоосновами. Узагальнення різних підходів до дефініції понять «логіка» та «раціональність» дозволяє стверджувати, що:

- раціональність правомірно розглядати в якості дескриптивно-нормативного апарату стандартизації результатів пізнавальної діяльності, в межах якого відбувається формування раціональних принципів стандартизації знання;

- логіка як теоретична наука про правильні міркування може потрактовуватись як галузь, в якій здійснюється формалізація раціональних принципів стандартизації знання. Отже, в логіці розробляються формальні принципи та засоби стандартизації знання.

Таким чином, встановлюється наявність спільної основи пізнавальних векторів логіки та раціональності - стандартизація знання, що й слугує вагомим аргументом для проведення цілісного аналізу їх взаємозв'язків, які мають значення як для логіки, так і для філософії.

- Аналіз існуючих типологій логіки та раціональності дозволив з'ясувати наявність різних підходів до періодизації логічного знання й виокремлення основних типів раціональності та визначитися з побудовою власної дослідницької стратегії. Встановлено необхідність виділення докласичного типу раціональності як такого, що кореспондується до етапу традиційної логіки, визначено доцільність проведення аналізу взаємозв'язків традиційної логіки з класичним раціоналізмом як таких, що мають спільний часовий проміжок розвитку та виявляють суттєвий взаємовплив, обгрунтовано актуальність здійснення порівняльного аналізу класичних раціональних принципів стандартизації знання та їх формально-логічних експлікатів у класичній логіці, показано можливість встановлення взаємозв'язків систем некласичної логіки з некласичною та постнекласичною раціональністю.

- Визначення концептуальних засад цієї розвідки дозволило встановити, що некласична раціональність втрачає характеристики однозначності та єдиноможливості, розпадається на широкий спектр видів, які утворюють мультираціональність. Це пояснює функціонування в межах окремо взятого виду «своєї», «внутрішньовидової» системи специфічних, властивих тільки цій видовій раціональності раціональних принципів стандартизації знання. З'ясовано, що в межах мультираціональності окремі її види виявляються несумісними, що слугує підставою для висновку щодо несумірності, неуніверсальності видових систем раціональних принципів стандартизації знання, що функціонують у межах мультираціональності, та актуалізує зведення різних видів некласичної раціональності до спільної основи. Останнє зумовлює необхідність виходу на метарівень досліджень у сферу метараціональності, що дозволяє виявити сукупність універсальних раціональних метапринципів стандартизації знання.

- Дослідження дозволило виявити, що взаємозв'язки логіки та раціональності найбільш повно розкриваються в межах запропонованої нами логіко-раціональної моделі пізнання. Відповідно до цієї моделі, в структурі пізнавальної діяльності виділяються три основні складові. Перша - пов'язана з формулюванням раціональних принципів стандартизації знання в теорії раціональності. Друга - передбачає формалізацію цих принципів у логіці, результатом якої є система формально-логічних принципів стандартизації знання. Третя складова передбачає застосування формально-логічних принципів стандартизації знання в будь-яких логічних, філософських та наукових дослідженнях, що здійснюються згідно з раціональною традицією.

- Здійснення ґрунтовного аналізу взаємозв'язків традиційної логіки з докласичною раціональністю дозволило з'ясувати, що їх витоки пов'язані з концепціями давньогрецьких філософів, в яких спостерігається тенденція до виділення двох взаємовпливових гілок пізнання - ratio та logos, актуалізації інтелектуальної творчої діяльності, спрямованої на визначення істини, що має непредметний, неемпіричний характер і може бути отримана шляхом теоретичних міркувань. Раціональне знання набуває модусів достовірності та надійності саме завдяки появі доведень і фундаментальному дослідженню силогістичних міркувань у логіці Аристотеля. Встановлено, що сформульовані Аристотелем три основні закони традиційної логіки - тотожності, несуперечності та виключеного третього - правомірно розглядаються в якості перших формальних принципів стандартизації знання, що спираються на раціональні принципи, окреслені в межах античної раціональності.

- Визначення характеру та сутності взаємовпливу традиційної логіки й класичного раціоналізму, в царині якого формуються засади класичного типу раціональності як пізнавальної домінанти наукового знання епох Нового часу та Просвітництва, підтверджує універсальний характер логіко-раціональної моделі пізнання. Встановлено, що розвиток концепції класичної раціональності мав би передбачати дотримання зазначених у моделі трьох етапів генезису раціональних принципів стандартизації знання, однак недостатній рівень розвитку тогочасної логіки, на який безпосередньо вказується в дослідженнях Р. Декарта, Ф. Бекона, Г.-В. Ляйбніца та інших науковців, загалом унеможливив трансформацію раціональних принципів стандартизації знання класичного раціоналізму на формально-логічні принципи протягом XVII-XVIII ст. Важливим етапом на шляху до виокремлення класичних формально-логічних принципів стандартизації знання стало формулювання Г. Ляйбніцем четвертого закону традиційної логіки - закону достатньої підстави та його ідея щодо можливості представлення доведення у вигляді логічного числення.

- Проведений порівняльний аналіз дослідницьких позицій класичної раціональності та класичної логіки дозволяє обстоювати існування значущої узгодженості між системою класичних раціональних принципів стандартизації знання та їх класичними формально-логічними аналогами: 1) вони слугують засобами опису та обґрунтування точного та природничого знання; 2) у системах класичної логіки, як і в класичному раціоналізмі, світ описується як статичний, незмінний, «такий, як він є» в термінах «істинно/хибно»; 3) класична раціональність і класична логіка мають спільні стандарти точності, термінологічної ясності, можливості перевірки результатів досліджень та ін. Зазначено, що система формальних принципів стандартизації знання, сформована в класичній логіці, знаходить численні застосування в некласичній логіці в якості її інваріантного базису, у царині філософських і наукових досліджень в якості інструменту їх формалізації, а також виступає теоретичним базисом для створення технічних пристроїв.

- Визначено, що філософські, логічні та наукові дослідження ХХ ст. поступово відходять від співставлення їх з дискурсом класичної раціональності, і подальший розвиток логічного знання та раціональності детермінується некласичним і постнекласичним підходами до визначення їх першооснов. Їх найхарактернішою ознакою є врахування особливостей взаємозв'язків об'єкта пізнання з вибором засобів і характером діяльності суб'єкта пізнання, що забезпечує істинність пояснення світу, що знаходиться в динамічному розвитку. Проведення теоретичного аналізу доробків логіків і філософів ХХ ст. дозволило виявити сутнісні риси некласичної й постнекласичної раціональності та некласичної логіки, з'ясувати їх критерії та стандарти, що розглядаються в якості підгрунтя для визначення ключових типологій некласичної раціональності та систем некласичної логіки. Обгрунтовано, що залучення стандартів і метапринципів некласичної раціональності до сфери логічних досліджень уможливлює перегляд і трансформацію фундаментальних логічних понять істинності, хибності, заперечення та ін. Встановлено, що найбільш доцільним є виокремлення таких основних напрямків некласичної логіки, як-от: теоретична логіка, практична логіка, філософська логіка, логічний аналіз мови, в яких повною мірою реалізуються некласичні раціональні метапринципи стандартизації знання (присутній активно діючий суб'єкт), а також логіка інформаційних технологій, яка кореспондується до постнекласичного типу раціональності (діє системоутворюючий суб'єкт).

- Встановлено, що специфіка опредметнення логіки та раціональності в сферах філософського й наукового пізнання пов'язана з реалізацією формально-логічних принципів стандартизації знання як третьої складової логіко-раціональної моделі пізнавальних процесів, що зумовлює раціоналізацію досліджуваних галузей знання. Логіка та раціональність підлягають модифікації, трансформації, що дозволяє адаптувати їх до специфіки конкретної предметної області дослідження. У результаті раціоналізації об'єкти набувають більш загальних характеристик - втрачаючи певну частину своїх властивостей, вони якісно трансформуються з детермінованих на ймовірнісні. Отже, встановлюється відповідність між логікою й раціональністю та царинами точного, природничо-наукового та гуманітарного знання.

- Вивчаючи особливості проблеми взаємозв'язків некласичної логіки з некласичною раціональністю, автор дійшов висновку, що їх ключовою ознакою є мультидисциплінарний характер. Зокрема, залучення поняттєвої матриці некласичної раціональності до систем логіки дії, взаємодії та ін. дозволяє уточнювати зміст філософських понять шляхом побудови їх формальних моделей. Встановлено, що ефективність логічних доведень корелює зі шляхами їх раціоналізації. Зокрема, раціоналізацією самих доведень як способів уніфікації та систематизації процедури доведення, а також дослідження доведень з позицій визначення їх оптимальної (раціональної) структури. Раціоналізація доведень також здійснюється у напрямку шляхів пошуку доведень, що забезпечує посилення евристичного потенціалу некласичної логіки та дозволяє застосовувати логічні засоби для створення та функціонування Computer Science. Показано, що в практичному вимірі некласичної раціональності логіка виступає як оптимальний засіб досягнення мети чи певного результату діяльності. Це дозволяє здійснювати логічну реконструкцію основних схем раціональності - лінійної, мережевої та ігрової, за допомогою яких уможливлюється моделювання ефективної індивідуальної та групової діяльності суб'єктів як ключових елементів некласичної та постнекласичної раціональності.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Монографічні роботи

1. Шенгерій Л. М. Логіка та раціональність : монографія / Л. М. Шенгерій. - Полтава, 2009. - 223 с. (12,73 д. а.).

Статті у наукових фахових виданнях

1. Шенгерій Л. М. Логічна аналітика : аспект логіки дії / Л. М. Шенгерій // Наукові записки. Релігієзнавство. Культурологія. Філософія. - 2002. - Вип. 11. - С. 17-25. (0,5 д. а.)

2. Шенгерій Л. М. Аналітика у використанні модальних понять (20-50 роки ХХ ст.) / Л. М. Шенгерій // Наукові записки. Релігієзнавство. Культурологія. Філософія. - 2003. - Вип. 12. - С. 18-22. (0,5 д. а.)

3. Шенгерій Л. М. Логічна аналітика в теорії пояснення та розуміння / Л. М. Шенгерій // Філософські обрії. - 2003. - Вип. 9. - С. 228-237. (0,5 д. а.)

4. Шенгерій Л. М. Раціональна компонента концепції Аристотеля / Л. М. Шенгерій // Філософські обрії. - 2006. - Вип. 16. - С. 129-138. (0,5 д. а.)

5. Шенгерій Л. М. Раціональна та ірраціональна складові сучасної системи права / Л. М. Шенгерій // Вісник Київського університету. Філософія. Політологія. - 2006. - Вип. 81-83(82). - С. 109-112. (0,5 д. а.)

6. Шенгерій Л. М. Основні традиції моделювання раціонального знання / Л. М. Шенгерій // Вісник Київського університету. Філософія. Політологія. - 2006. - Вип. 81-83(83). - С. 170-173. (0,5 д. а.)

7. Шенгерій Л. М. Раціональне та ірраціональне в гносеології: логіко-аналітичний аспект / Л. М. Шенгерій // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія Філософія. - 2007. - № 15. - С. 68-72. (0,5 д. а.)

8. Шенгерій Л. М. Класифікаційні модуляції раціонального / Л. М. Шенгерій Мультиверсум. Філософський альманах : збірник наукових праць. - 2007. - Вип. 60. - С. 190-201. (0,5 д. а.)

9. Шенгерій Л. М. Раціональність : джерела та особливості становлення / Л. М. Шенгерій // Філософські обрії. - 2007. - Вип. 17. - С. 216-227. (0,5 д.а.)

10. Шенгерій Л. М. Ірраціональне як конструкт пізнавального універсуму / Л. М. Шенгерій // Мультиверсум. Філософський альманах : збірник наукових праць. - 2007. - Вип. 61. - С. 22-29. (0,5 д. а.)

11. Шенгерій Л. М. Раціональна реконструкція концепції наукових та філософських винаходів І.І. Лапшина / Л. М. Шенгерій // Вісник Київського університету. Філософія. Політологія. - 2007. - Вип. 87-88(88). - С. 112-115. (0,5 д. а.)

12. Шенгерій Л. М. Некласична раціональність : аналіз критеріїв / Л. М. Шенгерій // Проблеми гуманітарних наук : Наукові записки Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. - Дрогобич : Редакційно-видавничий відділ ДДПУ імені Івана Франка, 2007. - Вип. 19. Філософія. - С. 100-109. (0,5 д. а.)

13. Шенгерій Л. М. Ігрова схема раціональності : логіко-аналітичне моделювання взаємодії суб'єктів / Л. М. Шенгерій // Філософські обрії. - 2007. - Вип. 18. - С. 129-141. (0,5 д. а.)

14. Шенгерій Л. М. Яакко Хінтікка : шляхи раціоналізації логічних доведень / Л. М. Шенгерій // Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. - 2007. - Вип. 35. - С. 16-19. (0,5 д. а.)

15. Шенгерій Л. М. Аналітика стратегій у логіці ігор із повною та обмеженою раціональністю / Л. М. Шенгерій // Гуманітарний часопис : Збірник наукових праць. - Харків : ХАЇ. - 2007. - № 4. - С. 96-103. (0,5 д. а.)

16. Шенгерій Л. М. Аналітика відкриттів та винаходів / Л. М. Шенгерій // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. - № 791/2007. - Серія : теорія культури і філософія науки. - 2007. - Вип. 33. -С. 139-143. (0,5 д. а.)

17. Шенгерій Л. М. Лінійна та сітьова схеми раціональності : логіко-аналітична реконструкція / Л. М. Шенгерій // Філософські пошуки. - 2007. - Вип. XXIV. - С. 25-33. (0,5 д. а.)

18. Шенгерій Л. М. Логіко-аналітичний дискурс класичного раціоналізму / Л. М. Шенгерій // Філософські обрії. - 2008. - Вип. 19. - С. 149-161. (0,5 д. а.)

19. Шенгерій Л. М. Некласична логіка та теорія раціональності : аспекти взаємозв'язку / Л. М. Шенгерій // Гуманітарний часопис : збірник наукових праць. - Харків : ХАЇ. - 2008. - № 2. - С. 111-121. (0,5 д. а.)

20. Шенгерій Л. М. Аналітика взаємовпливу сучасної логіки та раціональності / Л. М. Шенгерій // Гуманітарний часопис : збірник наукових праць. - Харків : ХАЇ. - 2008. - № 4. - С. 128-135. (0,5 д. а.)

21. Шенгерій Л. М. Логіка, раціональність, метараціональність : аналітика розвитку та взаємовпливу / Л. М. Шенгерій // Філософські обрії. - 2008. - Вип. 20. - С. 138-150. (0,5 д. а.)

22. Шенгерій Л. М. Некласична versus класична модель раціональної діяльності / Л. М. Шенгерій // Мультиверсум. Філософський альманах : збірник наукових праць. - 2009. - Вип. 80. - С. 62-73. (0,5 д. а.)

Тези наукових доповідей

1. Шенгерій Л. М. Застосування комп'ютерних технологій як засіб інтенсифікації навчання дисципліни «Логіка» / Л. М. Шенгерій // Проблеми викладання логіки і дисциплін логічного циклу : міжнар. науково-практична конф., 13-14 травня 2004 р. : тези доповідей. - К. : Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет”, 2004. - С. 118-119.

2. Шенгерий Л. Н. Логико-аналитическая модель диалога / Л. Н. Шенгерий // Современная логика : проблемы теории, истории и применения в науке : VIII Общероссийская науч. конф., 24-26 июня 2004 г. : тезисы докл. - СПб., 2004. C. 207-208.

3. Шенгерій Л. М. Методичне забезпечення навчальних дисциплін логічного циклу в контексті Болонського процесу / Л. М. Шенгерій // Логіка та багаторівнева система освіти : Методологія та методика викладання : міжнар. наук. конф., 11-12 травня 2006 року : матеріали доповідей та виступів. - К. : Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2006. - С. 142-143.

4. Шенгерий Л. Н. О процессе рационализации априорного знания / Л. Н. Шенгерий // Современная логика : проблемы теории, истории и применения в науке : IХ Общероссийская науч. конф., 22-24 июня 2006 г. : тезисы докладов. - СПб., 2006. - С. 278-280.

5. Шенгерій Л. М. Раціональність структури викладання логіки / Л. М. Шенгерій // Українська освіта у світовому часопросторі : другий Міжнародний конгрес, 25-27 жовтня 2007 р. : тези доповідей. - К. : Українське агентство інформації та друку «Рада», 2007. - Кн. 1. - С. 564-565.

6. Шенгерій Л. М. Я. Хінтікка : застосування стратегічних правил у логіці / Л. М. Шенгерій // Дні науки філософського факультету - 2008: міжнар. наук. конф., 16-17 квітня 2008 р. : матеріали доповідей та виступів. - К. : Видавничо-поліграфічний центр „Київський університет”, 2008. - Ч. VII. - С. 43-44.

7. Шенгерій Л. М. Рациональное и иррациональное как характеристики предметов / Л. М. Шенгерій // Людина, культура, техніка в новому тисячолітті : ІХ міжнар. наук.-практ. конф., 22-23 квітня 2008 р. : матеріали. - Харків : Національний аерокосмічний університет ім. М. Є. Жуковського «ХАЇ», 2008. - С. 58-59.

8. Шенгерій Л. М. Застосування фреймових технологій при вивченні дисципліни „Логіка” / Л. М. Шенгерій // Проблеми викладання логіки та дисциплін логічного циклу : міжнар. наук.-практ. конф., 15-16 травня 2008 р. матеріали доповідей та виступів. - К. : Видавничо-поліграфічний центр Київський університет, 2008. - С. 101-103.

9. Шенгерій Л. М. Аналітика раціональності в концепції Ст. Тулміна / Л. М. Шенгерій // Культура - наука - цивілізація : всеукраїнська наук.-практ. конф., 15 травня 2008 р. : тези доповідей. - Полтава, 2008. - С. 65-66.

10. Шенгерій Л. М. Організація самостійної роботи студентів при вивченні дисципліни «логіка» / Л. М. Шенгерій // Вища освіта України у світовому континуумі : всеукраїнський наук.-практ. семінар, 29-30 травня 2008 р. : матеріали. - Полтава : Полт. держ. пед. ун-т, 2008. - С. 213-215.

11. Шенгерий Л. Н. Логико-аналитическая реконструкция линейной и сетевой схем рациональности / Л. Н. Шенгерий // Современная логика : проблемы теории, истории и применения в науке : Х общероссийская науч. конф., 26-28 июня 2008 г. : материалы. - СПб., 2008. - С. 109-110.

12. Шенгерій Л. М. Логіка та раціональність як складові логіко-раціональної моделі пізнання / Л. М. Шенгерій // Гуманітарні студії. Збірник наукових праць. - 2009. - Вип. 5-6. - С. 297-299.

АНОТАЦІЯ

Шенгерій Л. М. Логіка та раціональність: аналітика взаємозв'язку. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософських наук за спеціальністю 09.00.06 - логіка. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2009.

Дисертацію присвячено дослідженню взаємозв'язків логіки та раціональності на традиційному та сучасному етапах розвитку логічного знання. Для виявлення особливостей взаємозв'язків і взаємовпливу докласичної, класичної, некласичної та постнекласичної раціональності з традиційною, класичною та некласичною логікою розроблено логіко-раціональну модель пізнавальних процесів, що включає три складові: 1) формулювання раціональних принципів стандартизації знання в теорії раціональності; 2) формалізацію цих принципів в логіці, результатом якої є система формально-логічних принципів і засобів стандартизації знання; 3) застосування формально-логічних принципів стандартизації знання в будь-яких логічних, філософських та наукових дослідженнях, що здійснюються згідно раціональної традиції та показано ефективність її застосування на різних етапах розвитку логічного знання.

Показано, що сучасна логіка є оптимальним засобом уточнення змісту системи понять некласичної раціональності шляхом побудови їх формальних моделей; реконструкції основних схем раціональності - лінійної, мереженої та ігрової, використання яких дозволяє моделювати ефективну індивідуальну та групову діяльність суб'єктів як ключових елементів некласичної та постнекласичної раціональності; раціоналізації доведень у контексті штучного інтелекту.

Ключові слова: логіка, раціональність, раціональні принципи стандартизації знання, формально-логічні принципи стандартизації знання, логіко-раціональна модель пізнавальних процесів.

АННОТАЦИЯ

Шенгерий Л. Н. Логика и рациональность: аналитика взаимосвязи. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора философских наук по специальности 09.00.06 - логика. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2009.

Диссертация посвящена исследованию взаимосвязей логики и рациональности на разных этапах развития логического знания. Для установления особенностей взаимосвязей и взаимовлияния доклассической, классической, неклассической и постнеклассической рациональности с традиционной, классической и неклассической логикой разработана логико-рациональная модель познавательных процессов, которая включает три составляющие: 1) формулирование рациональных принципов стандартизации знания в теории рациональности; 2) формализацию этих принципов в логике, результатом которой является система формально-логических принципов стандартизации знания; 3) использование формально-логических принципов стандартизации знания в логических, философских и научных исследованиях, которые проводятся согласно рациональной традиции и показана эффективность ее использования на разных этапах развития логического знания.

В диссертации показано, что три основных закона традиционной логики - тождества, непротиворечивости и исключенного третьего, - правомерно рассматриваются в качестве первых формально-логических принципов стандартизации знания, которые согласованы с рациональными принципами, сформулированными в рамках античных исследований рациональности.

Исследование особенностей взаимовлияния традиционной логики и классического рационализма, в недрах которого формируются принципы классической рациональности, подтверждает универсальный характер логико-рациональной модели познавательных процессов. Показано, что развитие концепции классической рациональности опережает уровень развития логики того времени, вследствие чего становится невозможным формирование классических формально-логических принципов стандартизации знания на протяжении XVII-XVIII ст.

В результате сравнительного анализа исследовательских позиций классической рациональности и классической логики обосновано существование согласованности между системой классических рациональных принципов стандартизации знания и их формально-логическими аналогами: 1) выступают средствами описания точного и естественного знания; 2) в системах классической логики и в классической рациональности мир описывается как статичный, неизменный, «такой, каков он есть», в терминах «истинно/ложно»; 3) классическая рациональность и классическая логика имеют общие стандарты точности, терминологической ясности, возможности проверки результатов исследований.

Обосновано, что использование стандартов и метапринципов неклассической рациональности в сфере логических исследований делает возможным переосмысление и трансформацию логических понятий истинности, ложности, отрицания и т.д. Показано, що наиболее целесообразным является сопоставление принципов построения теоретической и практической логики, логического анализа языка с неклассической рациональностью (в них присутствует активно действующий субъект), логики информационных технологий - с постнеклассическим типом рациональности (действует системообразующий субъект).

В диссертации показано, что использование системы понятий неклассической рациональности в системах логики действий, взаимодействия и др. позволяет уточнять смысл философских понятий путем построения их формальних моделей. Средства неклассической логики позволяют производить логическую реконструкцию основных схем рациональности - линейной, сетевой и игровой, с помощью которых моделируется эффективная индивидуальная и групповая деятельность субъектов как ключевых элементов неклассической и постнеклассической рациональности.

Ключевые слова: логика, рациональность, рациональные принципы стандартизации знания, формально-логические принципы стандартизации знания, логико-рациональная модель познавательных процессов.

ANNOTATION

Shengeriy L. M. Logic and rationality: analytics of interrelation. - Manuscript.

The thesis for academic degree of doctor of philosophical sciences, speciality 09.00.06 - logic. Taras Shevchenko Kyiv National University . - Kyiv, 2009.

The thesis is devoted to the research of interrelation of logic and rationality on different stages of development of logical knowledge. In order to find peculiarities of interrelations and mutual influence of pre-classical, classical, non-classical and post non-classical rationality with traditional, classical and non-classical logic there was elaborated logical and rational model of cognitive processes, which includes three constituents: 1) formulation of rational principles of standardization of knowledge in the theory of rationality; 2) formalization of these principles in logic the result of which is the system of formal-logical principles; 3) use of formal-logical principles of standardization of knowledge in any logical, philosophical and scientific researches which are conducted in accordance with rational tradition and there was shown the efficiency of its use on different stages of development of logical knowledge.

It is shown that modern logic is an optimal means of clarification of the content of the system of notions of non-classical rationality by means of creation of their formal models; reconstruction of principal schemes of rationality - linear, network and game ones, the usage of which enables modeling of efficient individual and group activities of subjects as key elements of non-classical and post non-classical rationality; rationalization of proofs in context of artificial intellect.

Keywords: logic, rationality, rational principles of standardization of knowledge, formal-logical principles of standardization of knowledge, logical and rational model of cognitive processes.

Размещено на Allbest.ur