Історико-філософський зміст філософсько-герменевтичного вчення В. Дільтея (методологічний аспект)

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

УДК 1(091) Дільтей В+801.73+001.8

ББК 87.3 (4Н) Дільтей

09.00.05 - історія філософії

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філософських наук

ІСТОРИКО-ФІЛОСОФСЬКИЙ ЗМІСТ ФІЛОСОФСЬКО-ГЕРМЕНЕВТИЧНОГО ВЧЕННЯ В.ДІЛЬТЕЯ (методологічний аспект)

Ляшенко Ірина Валеріївна

КИЇВ-2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі історії філософії філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: кандидат філософських наук, доцент Бугров Володимир Анатолійович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, проректор з науково-педагогічної роботи.

Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор Хома Олег Ігорович, Вінницький національний технічний університет, завідувач кафедри філософії;

кандидат філософських наук, доцент Погорілий Андрій Олександрович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, доцент кафедри української філософії та культури.

Захист відбудеться “23” березня 2009 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.27 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 330.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці імені М.О.Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58, зал № 12.

Автореферат розісланий “19” лютого 2009 року

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Н.В. Караульна

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Важливою умовою розвитку вітчизняної історико-філософської науки є критичне переосмислення та вдосконалення її теоретичних засад та методологічного апарату. Реалізація цього завдання стає можливою не тільки на основі власної національної філософської традиції, але й через залучення досвіду світової філософської думки.

Сучасний етап розвитку вітчизняної історико-філософської думки характеризується усвідомленням необхідності трансформації марксистської теорії історико-філософського процесу, яка штучно домінувала у вітчизняній філософії упродовж багатьох десятиліть ХХ ст. Однак, результатом такої трансформації повинна стати не проста заміна гегелівсько-марксистської теорії на якусь іншу. У процесі критичного переосмислення теоретичних засад вітчизняної історії філософії необхідним залишається збереження теоретичних досягнень марксизму, які нині є актуальними, і поєднання їх із результатами інших науково-філософських шкіл, напрямів, течій.

Саме тому особливої актуальності, на наш погляд, набуває філософська спадщина видатного німецького філософа Вільгельма Дільтея в цілому, та його історико-філософські праці зокрема. В.Дільтей був тим філософом та істориком філософії, який, усвідомлюючи теоретичний потенціал класичної гегелівської історико-філософської теорії, працював над її доповненням та розвитком. Результати цієї плідної праці увійшли до його філософсько-герменевтичного вчення, на основі якого виникли конкретні історико-філософські роботи німецького філософа, які відіграли суттєву роль у розвитку західноєвропейської історії філософії кінця ХІХ - першої половини ХХ ст. (“Історія молодого Гегеля”, “Життя Шляєрмахера”, “Типи світогляду та виявлення їх у метафізичних системах”, “Сутність філософії”, збірка “Погляди на світ та дослідження людини від часів Відродження та Реформації”, “Вступ до наук про дух”, “Описова та розчленяюча психологія”, “Літературні архіви”, “Начерки до критики історичного розуму”, “Герменевтика та теорія літератури”, “Виникнення герменевтики” та інші.).

Проте у вітчизняній історико-філософській традиції відсутні дослідження історико-філософського змісту філософсько-герменевтичного вчення В.Дільтея, відповідно, майже непроаналізованими залишаються його значення і умови можливості застосування до вирішення сучасних проблем розвитку історико-філософської науки в Україні. Саме тому виникає необхідність у здійсненні систематичного дослідження історико-філософського аспекту герменевтичної теорії В.Дільтея, її методологічного значення для розвитку історико-філософської науки, що й зумовило вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в межах комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Наукові проблеми державотворення України”, науково-дослідної роботи філософського факультету № 01БФ01-01 “Філософська та політологічна освіта в Україні на перетині тисячоліть”, науково-дослідницькою тематикою кафедри історії філософії філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Метою дисертаційної роботи є теоретична реконструкція та критичний аналіз історико-філософських ідей у структурі філософсько-герменевтичного вчення В.Дільтея; визначення його ролі у розвитку історико-філософської науки ХХ ст.

Відповідно до поставленої мети дисертаційного дослідження вважалося необхідним вирішити такі основні завдання:

здійснити теоретичну реконструкцію Дільтеєвого розуміння методології історико-філософського пізнання, визначити методологічні засади дисертаційного дослідження;

з'ясувати культурно-історичні передумови й теоретичні джерела формування історико-філософських праць В.Дільтея, визначити їх місце і значення у філософській концепції мислителя;

здійснити теоретичну реконструкцію Дільтеєвого розуміння мети та завдань історико-філософського дослідження;

визначити теоретичний зміст основних категорій та понять, за допомогою яких осмислюється В.Дільтеєм історико-філософський процес;

проаналізувати основні методи та прийоми дослідження В.Дільтеєм історії філософії. дільтей філософський культурний мислитель

Об'єктом дослідження є філософсько-герменевтичне вчення В.Дільтея.

Предметом дослідження постає історико-філософський зміст філософсько-герменевтичного вчення В.Дільтея.

Теоретико-методологічною основою роботи є, по-перше, праці, що присвячені загальнотеоретичним та методологічним проблемам історико-філософської науки (М.Абрамова, Ц.Арзаканяна, В.Асмуса, Г.Брутяна, М.Булатова, Т.Васильєвої, Р.Габітової, П.Гайденко, В.Горського, В.Гьосле, Б.Ємельянова, М.Желнова, В.Жучкова, В.Іванова, З.Каменського, С.Кримського, П.Копніна, В.Кузнєцова, Ю.Кушакова, Н.Мотрошилової, І.Нарського, А.Новикова, Т.Ойзермана, М.Петрова, П.Рікера, В.Шинкарука, В.Ярошовця, К.Ясперса та ін.); по-друге, дослідження німецької класичної філософії та німецької філософії ХІХ - поч. ХХ ст. (М.Булатова, Ж.Валя, Ю.Габермаса, Р.Гайма, Д.Генріха, Х.Глокнера, А.Гулиги, В. Жучкова, Г.Зіммеля, І.Ільїна, Ю.Кушакова, Р.Лаута, Г.Майорова, О.Маргварда, О.Михайлова, Т.Ойзермана, М.Плотнікова, О.Пьогеллера, М.Решетника, К.Фішера, С.Франка, В.Шинкарука, Г.Шпета, В.Ярошовця та ін.); по-третє, роботи, які присвячені аналізу філософії В.Дільтея (К.-О.Апеля, Р.Арона, А.Богачова, О.Больнова, Ю.Габермаса, М.Гайдеггера, Х.Глокнера Х.Інайхена, Х.Йохаха, Х.Лессінга, Р.Маккріла, О.Маргварда, О.Михайлова, Г.Міша, М.Плотнікова, М.Решетника, О.Пьогелера, Ф.Роді, Т.Херфурта, Г.Шпета, М.Юнга та ін.).

В основу дисертаційної роботи були покладені принципи єдності логічного та історичного в історії філософії, принципи об'єктивності, системності, діалогічності історико-філософського процесу. Основними у дисертації стали такі методи історико-філософського пізнання: метод активної інтерпретації, методи іманентної критики, проблемно-категоріального аналізу, культурно-історичного аналізу, біографічного аналізу.

Джерельною базою дослідження є філософські праці В.Дільтея, опубліковані російською мовою та мовою оригіналу: “Історія молодого Гегеля”, “Вступ до наук про дух”, “Сутність філософії”, “Описова та розчленяюча психологія”, збірка праць “Погляд на світ і дослідження людини від часів Відродження та Реформації”, “Побудова історичного світу в науках про дух”, “Типи світогляду та виявлення їх у метафізичних системах”, “Літературні архіви та їх значення для вивчення історії філософії”, “Категорії життя” та епістолярна спадщина.

Наукова новизна дослідження. Уперше здійснено критичний аналіз та систематизацію історико-філософських ідей В.Дільтея у структурі його філософсько-герменевтичного вчення, визначено їх значення для розвитку історико-філософської науки ХХ ст.

Наукова новизна розкривається в наступних положеннях, які виносяться на захист:

методологія в цілому тлумачиться В.Дільтеєм як учення про застосування методів, а історико-філософська методологія - як учення про застосування різноманітних методів (у даному випадку герменевтичної теорії) до історико-філософського пізнання. Історико-філософський зміст герменевтичного вчення В.Дільтея розкривається у його конкретних працях і полягає у тому, що цю методологію можна застосовувати до аналізу проблем розвитку історико-філософської науки;

доведено, що програма Критики історичного розуму В.Дільтея ґрунтується не тільки на ідеях філософії життя та філософської герменевтики; основоположним для всієї програми Критики історичного розуму є його історико-філософське вчення;

основною метою історико-філософського дослідження, за В.Дільтеєм, є аналіз особистісно-світоглядного аспекту історичного розвитку філософії; основним завданням історико-філософського дослідження є критичний перегляд розуміння історико-філософського процесу як “анархії систем” та можливостей його схематизації;

основними поняттями, в яких осмислюється історико-філософський процес, постають “переживання”, “вираження” та “розуміння”, які можуть бути визначені на основі змісту категорії “життя”; поняття (за В.Дільтеєм, - категорії) “переживання”, “вираження” та “розуміння” за своїм теоретичним змістом відображають рівні способу даності історичного досвіду (в тому числі й історико-філософського), умови можливості його конструювання та пізнання;

на відміну від класичної гегелівської методології, основними методами історико-філософського пізнання, за В. Дільтеєм, є герменевтичний метод, метод біографічного аналізу, метод особистісно-світоглядного підходу, метод культурно-історичного аналізу.

Теоретичне значення дисертаційного дослідження полягає в тому, що воно дає змогу по-новому осмислити теоретичну спадщину В.Дільтея, її значення для вітчизняної філософії. Також ця робота вводить в науковий обіг історико-філософські ідеї В.Дільтея у систематизованому вигляді, що уможливлює подальші теоретичні дослідження його історико-філософської спадщини.

Практичне значення. Одержані результати дослідження можуть бути використані при розробці нормативних курсів та спецкурсів з історії філософії, німецької класичної філософії, методологічних проблем історико-філософського пізнання, німецької філософії кінця ХІХ - початку ХХ століття.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною роботою. Висновки і положення наукової новизни одержані автором самостійно.

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення і висновки дослідження обговорювались на засіданнях кафедри історії філософії, аспірантських семінарах філософського факультету, були оприлюднені на наукових конференціях філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка ”Дні науки” (м. Київ, 2004, 2006, 2007 рр.), міжнародній науковій конференції ”Історія філософії: теорія та методологія (до 110-річчя від дня народження Валентина Фердинандовича Асмуса)” (м. Київ, 2004 р.), Других російсько-українських філософських читаннях (м. Москва, 2008 р.) та опубліковані у фахових виданнях ВАК України.

Публікації. Результати дисертаційного дослідження висвітлені у восьми наукових публікаціях: 4 статтях, які були вміщені у фахових виданнях, затверджених ВАК України, та 4 тезах, опублікованих у матеріалах конференцій.

Структура дисертаційної роботи відповідає меті дослідження і відображає послідовність розв'язання поставлених завдань. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків та списку використаної літератури. Повний обсяг дисертації становить 189 сторінок, з них 169 сторінок основного тексту. Список використаної літератури становить 20 сторінок і включає 203 найменування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, аналізується ступінь наукової розробленості теми, формулюються мета та завдання дослідження, визначається наукова новизна, викладається теоретико-методологічна основа дисертації, її теоретичне і практичне значення, наводяться дані про публікації та апробацію наукового дослідження.

Перший розділ - “Методологічні засади дослідження історико-філософських праць В.Дільтея” розкриває основні культурно-історичні й теоретичні джерела формування історико-філософських ідей В.Дільтея та їх місце і значення у його філософській концепції, а також методологічні засади дослідження історико-філософського вчення філософа.

У підрозділі 1.1. - “Культурно-історичні і теоретичні джерела формування історико-філософських праць В.Дільтея” аналізується соціокультурний контекст формування філософських поглядів В.Дільтея, подається інтелектуальна біографія мислителя.

Основними культурно-історичними передумовами формування історико-філософських ідей В.Дільтея стали: німецька філософська культура ХІХ ст., теологічна традиція, університетська освітня культура Німеччини середини ХІХ ст. (Гайдельберзький та Берлінський університет).

Теоретичними джерелами формування історико-філософських ідей В.Дільтея стали: неокантіанська філософія, німецька історична школа (Л.Ранке), традиція гегельянства, герменевтична традиція ХІХ ст. (Фр.Шляєрмахер), а також критичне переосмислення теоретичних надбань К.Фішера, А.Тренделенбурга.

У підрозділі 1.2. - “Джерела і теоретичні засади дослідження історико-філософської методології В.Дільтея” розглядаються основні теоретичні джерела, які можуть стати методологічною основою для дослідження історико-філософських праць В.Дільтея, обґрунтовуються основні методи дисертаційної роботи. Методологічну основу дисертаційного дослідження склали принципи єдності логічного та історичного в історії філософії, принцип системності, принцип іманентної критики. Відповідно, основними методами, що застосовуються у дослідженні історико-філософського вчення В.Дільтея, стали описовий метод, метод проблемно-категоріального аналізу історико-філософського процесу, метод культурно-історичного аналізу історії філософії, метод біографічного аналізу, метод іманентної критики.

У другому розділі - “В.Дільтей про теоретичні проблеми історико-філософської науки” здійснюється критичний аналіз змісту основних теоретичних проблем, які, згідно з концепцією В.Дільтея, мають місце у розвитку історико-філософської науки, серед яких: обґрунтування принципів розуміння історико-філософського процесу, мети та завдань історико-філософського дослідження, визначення змісту основних історико-філософських категорій та понять, визначення основних методів історико-філософського пізнання.

У підрозділі 2.1. - “Мета та завдання історико-філософського дослідження в інтерпретації В.Дільтея” розкривається та аналізується Дільтеєве бачення основної мети історико-філософського дослідження та основних завдань, які стоять перед дослідником історії філософії.

На відміну від гегелівської моделі розуміння історико-філософського процесу, мети та завдань історико-філософського дослідження, місця історії філософії в системі наук, В.Дільтей пропонує розуміти історію філософії як складову частину історичної науки та наук про дух у цілому, в межах якої необхідно відмовитись від проблемно-категоріальних схематизацій, деперсоніфікацій історико-філософського процесу і т.д. Метою і завданнями історико-філософського дослідження, за В.Дільтеєм, є життєпереживання історико-філософського процесу, віднайдення розуміння у ньому особистісно-світоглядних детермінант. У центрі історії філософії постає не логічне розгортання Абсолюту, а буття історичної особистості.

У підрозділі 2.2. - “Історико-філософський зміст основних герменевтичних категорій та понять” розкривається та аналізується зміст основних категорій та понять, які використовуються В.Дільтеєм у історико-філософських працях.

В основу розуміння історико-філософського процесу В.Дільтей покладає принцип історизму, зміст якого полягає у відсутності абсолютної позиції як в історичному, так і в історико-філософському дослідженні (позиції “абсолютного спостерігача”), який характерний для класичних метафізичних історико-філософських теорій (наприклад, гегелівської).

В історико-філософських працях В.Дільтея можна виокремити дві групи категорій: “категорії життя” та “категорії історії”. Категорії життя покликані тлумачити життя одиничних особистостей. Способом пізнання життя стає у Дільтея аналіз розуміння, що може мати різні градації - в залежності від інтересу, який проявляє людина до предмету, що вивчає. У вищих своїх формах розуміння доводиться до певного спеціалізованого мистецтва, що в його застосуванні до фіксованих життєвих висловлювань В.Дільтей називає тлумаченням (витлумаченням) або герменевтичним поняттям - інтерпретація. Тлумачення, за Дільтеєм, - це сукупність мисленнєвих зусиль та їх правила. Також тлумаченням позначається інтелектуальне зусилля, спрямоване на розуміння внутрішнього духовного значення за тими чи іншими зовнішніми вираженнями (вчинок, слово, жест, міміка тощо). Інтерпретацією стає тлумачення, коли зовнішнє вираження стає вербальним, тобто текстом.

Категорії історії відображають у В.Дільтея історичну дійсність, яка виступає як “жива”. Поняття “життя” та “історична дійсність” часто використовуються Дільтеєм як тотожні. Життя, за В.Дільтеєм, за своїм матеріалом є тотожним історії. Історія - всього лише життя, що розглядається з погляду всього людства.

Основними поняттями, в яких осмислюється історико-філософський процес, постають “переживання”, “вираження” та “розуміння”, які можуть бути визначені на основі змісту категорії “життя”; поняття (за В.Дільтеєм, - категорії) “переживання”, “вираження” та “розуміння” за своїм теоретичним змістом відображають рівні способу даності історичного досвіду (в тому числі й історико-філософського), умови можливості його конструювання та пізнання.

Категорії історико-філософської концепції В.Дільтея визначаються у смисловому полі “філософії життя”. Історико-філософські категорії виражають триєдність переживання певних життєвих станів і процесів, вираження (“об'єктивації життя”) і розуміння. Переживання неможливо висловити в поняттях. Насамперед, це спосіб, за допомогою якого життя живе у психіці людей, воно, за В.Дільтеєм, складається зі свідомого та безсвідомого, до того ж компоненту безсвідомого в переживанні більше. На думку В.Дільтея, все можна оцінити лише з позиції життя та його переживання - в аспекті т.зв. поняття життєпереживання.

У підрозділі 2.3. - “Основні методи історико-філософського пізнання за В.Дільтеєм” аналізуються основні методи дослідження В.Дільтеєм історико-філософського процесу. Основними методами є: герменевтичний, метод біографічного аналізу, метод особистісно-світоглядного підходу, метод культурно-історичного аналізу.

Зміст герменевтичного методу розкривається у відношенні до історії філософії не тільки як до тексту (на відміну від традиційної герменевтики). Спосіб, у який пізнається історія філософії, як одна з наук про дух, є не тільки прочитанням тексту, описом, а проживанням і переживанням життя. Звідси випливає змістовна навантаженість методів біографічного та особистісно-світоглядного аналізу в історико-філософському дослідженні.

Біографія цікавить мислителя не як зовнішні умови життя тієї чи іншої особистості, а як спосіб розкриття “творчої лабораторії” видатної постаті минулого. Особистісно-світоглядний підхід передбачає обмеження схематизації в історико-філософському дослідженні, хоча її елементи є невід'ємною частиною останньої. Світогляд, за В.Дільтеєм, має індивідуалізований характер, який пов'язаний з унікальністю особистості.

Метод культурно-історичного аналізу в історико-філософському дослідженні застосовується В.Дільтеєм як умова розуміння включеності історико-філософського процесу в загальну культуру людства, в ”життя” в цілому. Тому всі дослідження В.Дільтея містять у собі розгорнутий аналіз ”позафілософського” контексту. Застосування цього методу особливо чітко можна побачити в таких працях В.Дільтея, як ”Життя Шляєрмахера”, ”Історія молодого Гегеля”.

У третьому розділі - “Значення історико-філософських праць В.Дільтея для розвитку історико-філософської науки ХХ ст.” узагальнюється значення історико-філософських ідей В.Дільтея для розвитку історико-філософської науки його часу та їх вплив на розвиток основних напрямків історико-філософських досліджень у європейській філософії ХХ ст.

У підрозділі 3.1. - “Історико-філософський зміст праць В.Дільтея різних років (“Описова психологія”, “Вступ до наук про дух” та ін.”)” здійснюється систематизація та аналіз основних історико-філософських ідей В.Дільтея, що представлені у працях “Описова психологія”, “Вступ до наук про дух”, “Побудова історичного світу в науках про дух”, “Типи світогляду та виявлення їх у метафізичних системах”, “Сутність філософії”, збірці праць “Погляд на світ і дослідження людини від часів Відродження та Реформації” та ін., розкривається їх вплив на формування і розвиток інших шкіл, течій та напрямків європейської історії філософії ХХ ст. (новий історизм, феноменологія, неокантіанство, культурно-історична монадологія, аналітична філософія історії, філософська герменевтика та ін.).

В.Дільтея можна по праву вважати засновником нового історизму з його проектом Критики історичного розуму. Історизм виключає позицію іманентної включеності свідомості, що пізнає, в процесі осмислення історії. Методологічна ясність підґрунтя історичного пізнання, за В.Дільтеєм, полягає у дистанціюванні від природничонаукових когнітивних процедур. Існують два вектори розуміння - історичний вектор розуміння минулого та комунікативний вектор розуміння теперішнього. Обидва вектори ґрунтуються на процедурі “вживання”, “співчуття” з боку свідомості, що пізнає (за В.Дільтеєм, вхопити вихідний імпульс вчинку комунікативного партнера так само складно, як і реконструювати епоху для історика. Як в першому, так і у другому випадку має місце унікальна, неповторна ситуація, принципово одинична подія, “не-пояснювальне”, адже те, що пояснюють - підводять під загальне, або, говорячи простіше - “наклеюють ярлики”). Зрозуміти іншого, як у комунікативному, так і в історичному аспекті означає побачити ситуацію його очима, мислити, як він. Постдільтеївський розвиток історизму реалізується в таких напрямах: 1) неокантіанський напрям, представлений гносеолого-методологічним аналізом специфіки пізнавальних процедур історичного пізнання у рамках Баденської школи (В.Віндельбанд, Г.Ріккерт); 2) герменевтичний напрям, або напрям культурно-історичної монадології (О.Шпенглер, А.Тойнбі); 3) неогегельянський напрям, представлений філософією тотожності історичного буття та історичної свідомості (Б.Кроче, Дж.Джентіле, Р.Коллінгвуд); 4) сучасний лінгво-аналітичний напрям “мета-історичного аналізу” (Р.Інгарден).

Історико-філософські ідеї В.Дільтея, його “філософія життя” стали визначальними для кінця неокантіанства і справили вирішальний вплив на феноменологію (наприклад, поняття “життєвий світ” Е.Гуссерля, “бачити”, “відчувати” М.Шелера). Також було справлено грандіозний вплив на формування переконання, яке притаманно мисленню ХХ ст., що більше немає окремих філософських проблем, є єдина проблема - філософія. Таким чином, “філософія життя” виступила феноменом переходу, каталізатором нового типу філософування та поставила історико-філософську задачу Критики історичного розуму.

Також у цьому підрозділі встановлюється ряд моментів, які відрізняють історико-філософське вчення В.Дільтея від концепцій, запропонованих неокантіанством. По-перше, проблематику специфіки історико-гуманітарного знання В.Дільтей, на відміну від В.Віндельбанда та Г.Ріккерта, не зводить до методологічних проблем. Для Г.Ріккерта різниця між “науками про культуру” та “науками про природу” зумовлена теоретико-пізнавальними причинами (особливостями створення понять), які носять виключно формальний характер, вони пізнаються по-різному не через онтологічні відмінності, а в наслідок різних логічних пізнавальних засобів. У В.Віндельбанда таке розрізнення полягає у вигляді дихотомії “номотетичних” (у природничих науках, що спрямовані на виявлення закономірностей) та “ідеографічних” (історичного пізнання, що описують індивідуальність, унікальну неповторність явищ) методів.

У підрозділі 3.2. - ““Історія молодого Гегеля”: основні результати роботи” розкриваються основні історико-філософські ідеї праці В.Дільтея “Історія молодого Гегеля”, визначається її теоретичне значення та вплив на становлення і розвиток європейського неогегельянства, обґрунтовується теоретична цінність даної роботи В.Дільтея для розвитку вітчизняних гегелезнавчих досліджень.

Непересічною ідеєю у світовому гегелезнавстві є Дільтеєве обґрунтування тези про те, що гегелівська філософська система має своїм корінням містичний пантеїзм. Мислитель виходить з фрагментів, що виражають тодішній Гегелівський містичний пантеїзм найчіткіше, і час яких можна визначити ззовні, та намагається встановити контекст містичних ідей, що проявлявся у Гегеля ще у франкфуртські часи та під час дослідження теологічних проблем; далі за цим контекстом В.Дільтей упорядковує окремі місця, що знаходяться у теологічних уламках цього періоду.

В.Дільтей вважає, що у найбільш ранніх працях Гегель уже застосовує метод, який тільки згодом у більш зрілій формі постане у “Феноменології духу”. Гегель осягнув у поняттях перехід від одного загального душевного устрою (як в юдаїзмі) - крізь різноманітні моменти - до іншого (як у релігії Христа). Також В.Дільтей розкриває поданий Гегелем розвиток духу від морального усвідомлення до любові та прекрасної душі, а від них - до релігії. Це містить також перший нарис історії розвитку морально-релігійної свідомості, що зображений у статті “Природне право”, і згодом - у “Феноменології духу”.

Робота В.Дільтея “Історія молодого Гегеля” стала поштовхом і теоретичною основою для цілого напрямку досліджень філософії Гегеля у ХХ ст., який представлений працями таких видатних гегелезнавців, як Г.Глокнер, Ж.Валь, Ж.Іполіт, Р.Кронер, Й.Кон, А.Ліберт, З.Марк, Р.Вілкокс, Й.Флюгге, В.Шульц та ін. У вітчизняній філософській традиції під впливом “Історії молодого Гегеля” В.Дільтея виникають історико-філософські дослідження Д.Чижевського (у працях “Гегель і Французька революція”, “Гегель і Ніцше”) та ін., які посіли вагоме місце серед гегелезнавчих досліджень ХХ ст.

ВИСНОВКИ

У результаті проведеного дослідження були зроблені такі висновки:

- уперше було доведено, що методологія в цілому тлумачиться В.Дільтеєм як учення про застосування методів, а історико-філософська методологія - як учення про застосування різноманітних методів (в даному випадку герменевтичної теорії) до історико-філософського пізнання.

- Історико-філософський зміст герменевтичного вчення В.Дільтея розкривається у його конкретних працях і полягає у тому, що його можна застосовувати до аналізу проблем розвитку історико-філософської науки. Саме історико-філософські ідеї у творчості В.Дільтея постають основою програми Критики історичного розуму.

- На основі аналізу історико-філософських праць В.Дільтея було встановлено, що основною метою його історико-філософських досліджень є аналіз особистісно-світоглядного аспекту історичного розвитку філософії; а основним завданням історико-філософського дослідження, за В.Дільтеєм, є критичний перегляд розуміння історико-філософського процесу як “анархії систем” та можливостей його схематизації. Для цього було проаналізовано та систематизовано історико-філософські ідеї В.Дільтея, визначено їх значення для розвитку історико-філософської науки ХХ ст..

- Основними поняттями, в яких В.Дільтей зображував історико-філософський процес, постають “переживання”, “вираження” та “розуміння”, які можуть бути визначені на основі змісту категорії “життя”; поняття (за В.Дільтеєм, - категорії) “переживання”, “вираження” та “розуміння” за своїм теоретичним змістом відображають рівні способу даності історичного досвіду (в тому числі і історико-філософського), умови можливості його конструювання та пізнання. Основними методами історико-філософського пізнання, за В.Дільтеєм, є герменевтичний метод, метод біографічного аналізу, метод особистісно-світоглядного підходу, метод культурно-історичного аналізу.

Також було визначено, що історико-філософське вчення В.Дільтея ґрунтується на принципах нового історизму та німецької історичної школи. Розвиваючись у площинах теорії, методології та конкретних досліджень, історико-філософські погляди В.Дільтея відіграють важливу роль в оновленні і розвитку теорії історико-філософської науки у ХХ ст., тому було окреслено значення історико-філософських ідей В.Дільтея для розвитку історико-філософської науки ХХ ст., обґрунтовано можливість їх застосування у конкретних історико-філософських дослідженнях.

Історико-філософські праці німецького мислителя мали значний теоретичний вплив на розвиток історико-філософської науки ХХ ст. і стали основою для розвитку, з одного боку, західноєвропейських філософських шкіл, течій та напрямів: новий історизм як особливий теоретико-методологічний напрям, що спочатку виникає в естетиці, а згодом поширюється на історію філософії (С.Айзенштадт, Б.Кроче, Р.Мертон, Н.Смелзер та ін.), неогегельянство і дослідження філософських праць молодого Гегеля (Г.Глокнер, Ж.Валь, Ж.Іполіт, Р.Кронер, Й.Кон, А.Ліберт, З.Марк, Р.Вілкокс, Й.Флюгге, В. Шульц та ін), аналітична філософія історії (Р.Інгарден), культурно-історична монадологія (О.Шпенглер, А.Тойнбі), феноменологія (Е.Гуссерль, М.Шелер), неокантіанство (В.Віндельбанд, Г.Ріккерт) та ін.; і, з іншого боку, вітчизняних історико-філософських досліджень (Д.Чижевський, В. Шинкарук та ін.).

Історико-філософські ідеї та філософсько-герменевтична методологія В.Дільтея мають не лише історико-філософську цінність, але й можуть бути задіяні у сучасних вітчизняних дослідженнях теорії історико-філософської науки, методологічних проблем історико-філософського пізнання, філософських проблем історичного пізнання в цілому.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Ляшенко І.В. Шляєрмахер в інтерпретації Дильтея. / І.В.Ляшенко // SENTENTIAE.ХІ - Вінниця: вид-во ВНТУ „УНІВЕРСУМ-Вінниця”, 2004. - № 2. - С. 29-35;

2. Ляшенко И.В. Асмус и Дильтей: кантоведческие параллели. / И.В.Ляшенко // Історія філософії: теорія та методологія (до 110-річчя від дня народження В.Ф.Асмуса): Збірник наук. праць. - К.: Видавничо-поліграфічний центр „Київський університет”, 2006. - С. 111-113;

3. Ляшенко І.В. Основні принципи історико-філософської концепції В. Дільтея. / І.В.Ляшенко // Гуманітарні студії. [Зб. наук. праць. / відп. ред. Конверський А.Є.] - Випуск 1. - К.: ВПЦ ”Київський університет”, 2007. - С. 72-75;

4. Ляшенко І.В. Дільтей як критик кантівського апріоризму / І.В.Ляшенко //: Матеріали доповідей та виступів. [„Дні науки філософського факультету-2007“] (18-19 квітня 2007 р.) [наук. вид. / відп. ред. Конверський А.Є.] - Ч. І - К.: Видавничо-поліграфічний центр „Київський університет”, 2007. - С. 37-41;

5. Ляшенко І.В. Гегелівське поняття ідеалу в інтерпретації В. Дільтея. / І.В.Ляшенко // К.: Центр практичної філософії, ПАРАПАН, 2007. - № 4. - С. 211-215;

6. Ляшенко І.В. В. Дільтей. ”Історія молодого Гегеля”. / І.В.Ляшенко [переклад з німецької] // Гуманітарні студії. [Зб. наук. праць./ відп. ред. Конверський А.Є.] - Випуск 2. - К.: ВПЦ ”Київський університет”, 2007. - С. 49-77;

7. В. Дільтей як історик філософії. [Актуальні проблеми філософських, політологічних та релігієзнавчих досліджень. (До 170-річчя філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка). Матеріали Міжнародної наукової конференції “ЛЮДИНА - СВІТ - КУЛЬТУРА”], (20-21 квітня 2004 року, Київ). / К.: Центр навчальної літератури, 2004. - С.82;

8. Переживання як категорія теорії пізнання (Плідна „зустріч” з В.Дильтеєм) [Міжнародна наукова конференція], (12-13 квітня 2006 року): / К.: Київський університет, 2006. - Ч.І. - С. 28-30;

9. Категоріальний синтез історико-філософської концепції В.Дільтея. Гуманітарні студії. [Зб. наук. праць. / відп. ред. Конверський А.Є.] - Випуск 4 / К.: ВПЦ ”Київський університет”, 2008. - С. 24-26.

АНОТАЦІЯ

Ляшенко І.В. Історико-філософський зміст філософсько-герменевтичного вчення В.Дільтея (методологічний аспект). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.05 - історія філософії. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2009.

У роботі аналізується проект трансформації основоположень історико-філософської науки В.Дільтея, зміст якого полягає у критичному перегляді гегелівської теорії історико-філософського процесу (як “анархії систем”, можливість логічної схематизації і т.д.). У дисертації обґрунтовується ряд теоретичних положень, які складають альтернативу неокантіанським та гегельянським історико-філософським концепціям. Окремо простежуються розбіжності між кумулятивними моделями історико-філософського процесу, тлумаченням мети та завдань історико-філософського дослідження, місця історії філософії в системі наук В.Дільтея та Г.В.Ф.Гегеля.

У дисертації здійснено теоретичну реконструкцію історико-філософського змісту філософсько-герменевтичного вчення В.Дільтея. Аналізуються умови формування історико-філософських ідей В.Дільтея, теоретичні та методологічні проблеми історико-філософської науки в інтерпретації німецького філософа, його внесок до світової історико-філософської науки.

Розвинуті В.Дільтеєм ідеї розглядаються як важливий крок на шляху становлення європейської історико-філософської науки ХХ ст., встановлюється їх теоретична цінність для подальшого розвитку вітчизняної історії філософії.

Ключові слова. В.Дільтей, історія філософії, герменевтика, історія молодого Гегеля, життєпереживання, життя, життєво-практичний досвід, взаємозв'язок, структура, Критика історичного розуму.

АННОТАЦИЯ

Ляшенко И.В. Историко-философское содержание философско-герменевтического учения В. Дильтея (методологический аспект). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.05 - история философии. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2009.

В диссертации анализируется проект трансформации Вильгельмом Дильтеем исторического знания - критически пересматривается понимание историко-философского процесса как “анархии систем”, а также и возможностей его схематизации, что необходимо для нивелирования последствий, которые породила классическая европейская метафизика собственными философскими схематизированными проектами. Диссертация отображает отдельные моменты, которые выгодным образом отличают историко-философское учение В.Дильтея от концепций, предложенных неокантианством; а также прослеживаются отличия между дильтеевской и гегелевской моделями понимания историко-философского процесса, цели и заданий историко-философского исследования, места истории философии в системе наук.

Впервые критически проанализировано и систематизировано историко-философские идеи В.Дильтея, и определяется их значение для развития историко-философской науки ХХ века. Историко-философские идеи занимают в творчестве В.Дильтея определяющую роль и есть основой программы Критики исторического разума.

Конкретные результаты исследования отображены в следующих положениях, которые были вынесены на защиту. Методология в целом понимается В.Дильтеем как учение про применение методов, а историко-философская методология - как учение про применение различных методов (в данном случае - герменевтической теории) к историко-философскому познанию. Основными методами историко-философского познания, по В.Дильтею, есть герменевтический, метод биографического анализа, метод личностно-мировоззренческого подхода, метод культурно-исторического анализа. Историко-философское содержание герменевтического учения В.Дильтея раскрывается в его конкретных трудах и состоит в том, что эту методологию можно применить к анализу проблем развития историко-философской науки.

Основной целью историко-философских исследований В.Дильтея, в отличие от Гегеля, есть анализ личностно-мировоззренческого аспекта исторического развития философии; а основным заданием историко-философского исследования есть критический пересмотр понимания историко-философского процесса как “анархии систем” и возможностей его схематизации. Основными понятиями, в которых осмысливается историко-философский процесс, есть “переживание”, “выражение” и “понимание”, которые могут быть определены на основе содержания категории “жизнь”; понятия (по В.Дильтею - категории) “переживание”, “выражение” и “понимание” по своему теоретическому содержанию отражают уровни способа данности исторического опыта (в том числе, и историко-философского), условия возможности его конструирования и познания.

В своей историко-философской концепции В.Дильтей выделяет “категории жизни” и “категории истории”. Категории жизни призваны толковать жизнь единичных личностей, а категории истории отображают историческую действительность, которая выступает как “живая”. Категории историко-философского учения В.Дильтея определяются в смысловом поле “философии жизни”. Также в ходе исследования было установлено, что историко-философская концепция В.Дильтея базируется на принципах нового историзма и немецкой исторической школы. Развиваясь в плоскости теории, методологи и конкретных исследований, историко-философские взгляды В.Дильтея играют важную роль в обновлении и развитии теории историко-философской науки ХХ века, потому в работе ставилось задание обосновать возможность их применения в конкретных историко-философских исследованиях. Неоспоримым фактом также является то, что герменевтические разработки В.Дильтея дали толчок к возникновению так званой духовно-исторической школы в историко-культурных и историко-литературных исследованиях европейской философии ХХ века, а его вклад в философию вообще и в теорию познания в частности, неоспорим. Такие историко-философские работы В.Дильтея как “Описательная и расчленяющая психология”, “Введение в науки о духе”, “Посторенние исторического мира в науках о духе”, “Типы мировоззрения и обнаружение их в метафизических системах”, “Сущность философии” и другие имели значительное влияние на формирование и развитие таких школ, течений и направлений европейской истории философии ХХ века: новый историзм, феноменология, неокантианство, культурно-историческая монадология, аналитическая философия истории, философская герменевтика и другие.

В подразделе 3.2. “История молодого Гегеля”: основные результаты работы” изложен анализ данного труда В.Дильтея, который стал толчком и теоретическим основанием для целого направления исследований философии Гегеля в ХХ веке (Г.Глокнер, Ж.Валь, Ж.Иполит, Р.Кронер, Й.Кон, А.Либерт, З.Марк, Р.Вилкокс, Й.Флюгге, В.Шульц и другие). В отечественной философской традиции под влиянием “Истории молодого Гегеля” возникают историко-философские исследования Д.Чижевского, В.Шинкарука и др.

В диссертации обосновывается, что историко-философские идеи и философско-герменевтическая методология имеют не только историко-философскую ценность, но и могут быть задействованы в современных отечественных исследованиях теории историко-философской науки, методологических проблем историко-философского познания, и философских проблем исторического познания в целом.

Ключевые слова. В.Дильтей, история философии, герменевтика, история молодого Гегеля, жизнепереживание, жизнь, жизненно-практический опыт, взаимосвязь, структура, Критика исторического разума. 

ANNOTATION

Lyashenko I.V. Historico-Philosophical Content of W. Dilthey`s Philosophico-Hermeneutic Doctrine (Methodological Aspect) - Manuscript.

A thesis for the scholarly degree of the Candidate of Science in Philosophy in speciality 09.00.05 - History of Philosophy - Kyiv Taras Shevchenko National University. - Kyiv, 2009.

The research work analyses W. Dilthey`s transformation project of historical knowledge. It is a critical review of the historico-philosophical process as “an anarchy of systems” and of its possible schematization which is meant to prevent the consequences caused by schematized projects of the classical European metaphysics. The thesis highlights certain points which favourably display the advantages of W. Dilthey`s historico-philosophical doctrine over the neo-Kantianism conceptions. The research also investigates the differences between W. Dilthey`s and Hegel's models of interpreting the historico-philosophical process, understanding the goal and objectives of the historico-philosophical research and the place of the History of Philosophy in the system of sciences.

The thesis has theoretically reconstructed the historico-philosophical content of W. Dilthey`s philosophico-hermeneutic doctrine. There have been analysed the conditions of forming W. Dilthey`s historico-philosophical ideas, theoretical and methodological problems of the History of Philosophy interpreted by the German philosopher as well as his contribution to the world's History of Philosophy. The ideas developed by W. Dilthey are considered to be an important step towards the formation of the European History of Philosophy of the 20th century. There has been also established their theoretical value for further development of the national History of Philosophy.

Key words: W. Dilthey, History of Philosophy, hermeneutics, young Hegel's history, life emotional experience, life, life practical experience, interrelation, structure, criticism of historical mind.

Размещено на Allbest.ru