Інтеркультурна комунікація в освіті: тенденції розгортання у сучасних соціокультурних контекстах

Європейське виховання є передумовою успішної освітньої євроінтеграції. Болонський процес і пов'язані з ним структурно-органі-заційні заходи повинні здійснюватися разом із засвоєнням європейських цінностей. Без цього освітня євроінтеграція не буде ефективною (К. П. Лісман). Забезпечення можливості входження українців до європейського освітнього простору є актуальною проблемою вітчизняної освіти. Тут йдеться не тільки про якісну освіту, а й про формування габітусу не тільки фахівця європейського рівня, а й європейця-гуманіста. Адже коли йдеться про європейське виховання, вважають не тільки географічні параметри та стандарти суспільства добробуту, а і насамперед про людину, відкриту світові, а відтак - і до діалогу з іншими культурами.

Підрозділ 5.4. «Інтеркультурна комунікація у світоглядному вихованні» виявляє комунікативні засади формування світоглядної культури за умов демократії. Світоглядний плюралізм як об'єктивна реальність життя демократичних суспільств загострює проблему не тільки вибору світоглядних позицій, а й співіснування різних світоглядів, що передбачає ведення діалогу між їхніми носіями. У забезпеченні такого діалогу і мінімізації конфліктів між різними світоглядами провідна роль належить філософії, яка за сучасних умов сама стає водночас інтеркультурною і транскультурною. Запит на філософські знання посилюється у сучасних суспільствах, які відчувають гостру потребу в орієнтаційних, світоглядних і методологічних знаннях. Для творчої адаптації у прискореному потоці культурних, наукових і технічних інновацій сучасна людина потребує світоглядної і методологічної компетентності, а в культурних рамках суспільства знань вона до того ж має бути освітнім філософом. Адже кожна людина повинна бути експертом своєї власної світоглядної культури. Усе це вимагає посилення ролі філософії у світоглядному вихованні дітей і молоді, деміфологізації суспільної свідомості, без чого неможливо засвоєння і застосування етики відповідальності. Саме тому спостерігається тенденція до нового осмислення ролі релігійної свідомості та релігійних цінностей у секуляризованому життєвому світі людини. Значущість християнських цінностей і християнського виховання для євроінтеграції сьогодні визнається представниками різних культур, які співіснують на європейському континенті. Разом з цим у добу культурної і духовної глобалізації релігійне виховання вже не може орієнтуватися на будь-яку одну конфесію, бо співіснування різних релігій в ущільнених внаслідок глобалізації соціокультурних просторах спонукає до пошуків нових підходів у формуванні світоглядної культури особистості. Прикладом тут може служити інтеркультурна комунікація в процесі викладання фаху «релігія» у Німеччині, зміст якого визначається інтеркультурно, передбачаючи засвоєння символіки різних релігій. Аналітичне зосе-редження на особливостях інтеркультурної комунікації в рамках шкільного релігійного виховання має особливе значення для України, де все ще дискутується питання про доцільність залучення до навчального плану середніх шкіл такого предмету, як християнська етика. Інтеркультурна комунікація відіграє значну роль у сучасних практиках релігійного виховання, відкриває нові його виміри і можливості, посилює його людинотворчий потенціал. У свою чергу міжконфесійна комунікація криє у собі можливості поглиблення порозуміння між представниками різних культур через відкриття загальнолюдських засад духовного буття.

У підрозділі 5.5. «Морально-етичне виховання і педагогіка миру: інтеркультурна комунікація з транскультурним змістом» доведено, що моральне виховання є насамперед духовною комунікацією, яка у добу глобалізації набуває ускладненого характеру. У дисертації розглядаються можливості інтеркультурної комунікації в рамках християнської та респонзивної етики як етики надання відповідей при зустрічах з Чужим та Іншим (Б. Вальденфельс). Хоча респонзивна етика як прояснення умов переходу від байдужості до небайдужості, має обмежену сферу застосу-вання і переслідує за мету прояснення моральної свідомості, її поява сприяла пожвавленню інтердисциплінарних досліджень у предметній площині педагогіки миру (Friedenspдdagogik). Сучасна педагогіка миру, щоб відповідати своїм новим завданням, починає включати до свого когнітивного блоку не тільки сучасні філософії миру як інтеркультурний філософський діалог про різні можливості приборкання агресії і різні уявлення про мир, а й основи конфліктології, перетворючись на міждисциплінарний синтез. Додатком до цього синтезу є практичний блок педагогіки миру - різні тренінги з інтеркультурної комунікації, опанування агресії, формування оптимістичного світосприйняття, культури емоцій і настроів тощо. Духовне зростання людини - це надмета педагогіки миру.

У шостому розділі «Транскультурні формоутворення у сучасній освіті» виявлено, що функціональний потенціал інтеркультурної і транскультурної комунікації може використовуватися у сучасній освіті на комплементарних засадах з метою розширення її можливостей і підви-щення якісного рівня.

У підрозділі 6.1. «Функціональний потенціал інтеркультурної освітньої комунікації та її транскультурних трансформацій» показано, що функціо-нальний потенціал інтеркультурної комунікації може реалізуватися як конструктивно, так і деструктивно в залежності від настанов освітньої політики та ідеологічних орієнтирів суспільства. У тоталітарних суспільствах, як відомо, обмеження та асиметричність інтеркультурної комунікації застосовувалася для підтримання їхньої закритості. У демократичних суспільствах навпаки ця комунікація та її транскультурні трансформації посилюють і захищають відкритість усіх сфер суспільного життя.

Методологічний функціональний потенціал інтеркультурної і транскультурної комунікації також має значення для розвитку педаго-гічної науки, реалізації стратегій євроінтеграції, зрештою - для посилення ксенологічної складової у практиках освіти й виховання. Формування особистості з мультикультурними компетентностями, тобто такої, що здатна сама формувати транскультурний простір, здійснювати перемі-щення з площини інтеркультурної комунікації у площину транс-культурної і навпаки потребує від вчителя вміння не тільки орієнтуватися у функціональних пропозиціях, а й здійснювати раціональний вибір можливостей, що містяться у цих пропозиціях. Характеризуючи функціо-нальний потенціал інтеркультурної освіти, особливо слід зупинитися на її впливі в організаційній площині. Це стосується змін у реорганізації самої системи освіти, структурування таких освітніх просторів, як мультикультурні позашкільні осередки та центри, які сприятимуть створенню нових форм культурного і суспільного життя, розширенню життєвих компетентностей, а також трансформуванню виховних та дидактичних практик із урахуванням діалектики інтеркультурності і транскультурності. Суперечливий характер структурування як нової педагогічної реальності, так і процесів культурної та освітньої глобалізації, вимагає, як обґрунтовано у дисертації, нового підходу до професіоналізації вчителя, темпи і культурні параметри професійного розвитку якого повинні відповідати викликам глобалізації.

Імпульси, що надходять до педагогіки з інтеркультурної та транскуль-турної комунікацій не обмежуються ініціюванням процедур уточнення понять, становленням нової культури педагогічних досліджень, а вимагають перегляду дисциплінарної самоідентифікації педагогічної науки, її доповнення педагогічною ксенологією. Інтеркультурний діалог розширюється до полілогу, який реалізує принцип відкритості освітньої комунікації на практиці.

У підрозділі 6.2. «Філософія сучасного курикулуму: стратегії пошуків втраченої реальності» доведено, що в рамках інтеркультурної і транскуль-турної комунікації надходять нові імпульси для розбудови сучасної філософії курикулуму, який у реаліях інформаційного суспільства має бути гнучким і відкритим до змін, зберігаючи при цьому недоторканими свої конститутивні принципи. Інтеркультурний освітній діалог сприяє формуванню полікуль-турної та інтеркультурної компетентності особистості, що має велике значення для практичного здійснення ксенологічно орієнтованих стратегій виховання в мультикультурних реаліях українського соціуму.

У підрозділі 6.3. «Транскультурна та інтеркультурна комунікація як чинник модернізації школи та університету» показано, що школа та університет як освітні інститути зазнають змін під впливом культурної та освітньої глобалізації. Університет доби модерну за сучасних умов трансформується у віртуальний університет, який відповідає реаліям мережного суспільства. Віртуалізація соціальної, культурної та освітньої реальності, з одного боку роблять школу та університет відкритими до інновацій, до засвоєння досвіду інших культур і традицій, а з іншого, стають фактором ризику у суспільстві, дестабілізуючи людське буття через прискорення темпів наукового виробництва і хронічним відста-ванням від нього освітніх і виховних практик. Застосування системно-теоретичного підходу Н. Лумана дозволяє розглянути університет як самореферентну соціальну систему, способом існування якої є кому-нікація. В свою чергу це потребує розрізнення модерною і постмодерною формами здійснення ідеї університету, де принципово відрізняються співвідношення між її інтеркультурною і трансккультурною складовими, тобто між відповідними комунікаціями. У певному сенсі можна навіть говорити про екстериторіальність ідеї Університету, бо всюди, де вона присутня, конституюється новий освітній і соціокультурний простір, у центрі якого знаходиться емпіричний вищий навчальний заклад з місією, що перевершує прагматичні цілі і наміри, конструюючи нову педагогічну і культурну реальність, основною ознакою якої є транскультурність. Ідея сучасного університету поглиблюється і збагачується новими смислами через інтеркультурну комунікацію, яка сприяє створенню транскуль-турних інституцій у глобалізованому освітньому і культурному просторі.

У «Висновках» підсумовуються результати дисертаційного дослід-ження і намічаються проблемні лінії його продовження. Зроблено теоретичні узагальнення та висунуто низку рекомендацій теоретико-методологічного і науково-методичного характеру, до основних з яких належать такі:

- на підставі здійсненого аналізу інтеркультурної комунікації можна стверджувати, що інтеркультурна комунікація в освіті розгортається на макро- мезо- і мікрорівнях. Вона є складноструктурованим процесом одержання і трансформації повідомлення про інші культури та культурні змісти, які є не тільки суб'єктивними переживаннями, а й культурними об'єктиваціями, кодування і декодування яких відбувається разом із конституюванням спільного транскультурного світу, сформованого засо-бами інтеркультурної освіти та інтеркультурного виховання. На практичному рівні комунікація завжди має форму діалогу. Передумовою успішного ведення інтеркультурного освітнього діалогу є існування антропологічно обгрунтованих культурних стандартів;

- у методологічному плані дослідження інтеркультурної комуні-кації, навчально-виховного потенціалу разом із викликами, які вона надсилає реальній освіті, ускладнюється тим, що в її освітньому вимірі вона виступає одночасно предметом і методом теоретичного аналізу. Конструктивістський підхід до інтеркультурної комунікації у поєднанні з методами антропологічної інтерпретації та лінгво-прагматично-герме-невтичним аналізом дозволяє не тільки розкривати приховані смисли, а й синтезувати їх для введення у більш широке комунікативне поле. Освітні інституції, сучасні виховні і дидактичні практики, що розгортаються у реаліях мультикультурного суспільства, можуть залишатися життєздат-ними лише за умов своєї готовності до інтеркультурного діалогу. Удосконалений у дисертації метод встановлення і заповнення аксіологічних, культурологічних, морально-звичаєвих та етологічних лакун конкретизує дидактично-виховні завдання, обумовлені процесами освітньої інтеграції;

- освітній вимір інтеркультурної комунікації характеризується наяв-ністю в ній філософсько-педагогічної саморефлексії, а також горизон-тального і вертикального рівнів, в той час, як інтеркультурна комунікація в просторі життєвого світу є переважно горизонтальною, виступає як ланцюг фрагментарних комунікативних епізодів, які потребують подальших узагальнень для поглиблення їх смислового наповнення. Інтеркультурна комунікація, що розгортається в освітньому вимірі, демонструє тенденцію до транстемпоральності. Це дозволяє встанов-лювати діалогічні відносини між різними типами культур на різних етапах розвитку людської цивілізації, тим самим ущільнюючи простір та зміст соціального навчання, яке ускладнюється у сучасних соціокультурних контекстах;

- запропонована у дисертації метатеоретична модель інтеркультур-ної комунікації у сучасній освіті дозволяє поєднати макро- і мікро перс-пективу дослідження досвіду зустрічі з Чужим як процесу соціального та організаційного навчання, зміст якого у ХХІ столітті все більш визначається мультикультурними чинниками. В рамках цієї моделі відносини між субкультурами також розглядаються як інтеркультурні. Життєві світи родини, школи та університету, стаючи відкритими і інформаційному суспільстві підключаються до інтеркультурних комуні-кацій як на рівні національно організованого, так і на рівні світового суспільства. Це дає підстави говорити про плюральні репрезентації інтеркультурної комунікації в освітньому вимірі. Її емпірична фактичність і контрфактична заданість, існуючи у спільному горизонті, можуть створювати комунікативні парадокси, дотримуючись стратегії ігнору-вання Чужого або спрощення його значущості, що гальмує розвиток не тільки освіти, а й суспільства у цілому, стає на перешкоді освітній інтеграції;

- інтеркультурна комунікація, як така містить у собі потужний освітній потенціал, навчає комунікативним технікам діалогу між культурами, що в свою чергу, відкриває нові перспективи для само роз-витку і самореалізації людини. Освітній вимір є одним з визначальних в інтеркультурному діалозі, адже розуміння чужої культури потребує вироблення в учасників діалогу вмінь і навичок його ведення, змістовного визначення, зрештою, самоконтролю;

- тенденції розгортання інтеркультурної комунікації та їхні модифікації в освіті відрізняються у контекстах раннього і пізнього модерну. У добу раннього модерну інтеркультурна комунікація підпорядкована транс куль-турній, вона намагається вийти за межі соціокультурних контекстів, здійснити деконтекстуалізацію своїх смислів в дусі настанов Просвітництва. У пізньому модерні відносини між цими різновидами освітніх комунікацій є симетричними, характеризуються зміною позицій, переходами від деконституалізації смислів до їхньої контекстуалізації і навпаки, тим самим розширюючи діапазон комунікативної дії в освіті;

- інтеркультурну комунікацію, особливо в освіті, не можна зводити тільки до форм горизонтального симетричного спілкування і відповідних комунікативних дій між носіями різних культур. Біхевіористська схема «виклик - відповідь» спрощує як зміст такої комунікації, так і тенденції її розгортання. Адже цей різновид комунікації вже на формальному рівні має свій власний простір, виступає активним конститутивним чинником конструювання нової соціокультурної реальності - суспільства знань, мультикультурний профіль якого задається різними напрямами глобалізації. У цьому просторі відбуваються екзистенціальні і прагматичні зустрічі з іншими культурами, створюються транскультурні осередки;

- інтеркультурний освітній діалог у ситуації транскультурності характеризується гуманістично спрямованою селекцією його смислів на основі універсальної макроетики відповідальності. У ситуації транс куль-турності такий діалог містить у собі саморефлексію, яка закріплюється формально-риторично та у логіці освітньої комунікативної дії, відповідно визначаючи особливості педагогічної рольової реальності;

- інтеркультурний діалог є формою комунікації між різними культурами. Його репрезентації на офіційному та неофіційному рівнях не збігаються. Урахування цього моменту важливо у практичній організації навчальних і виховних заходів, спрямованих на формування у молоді толерантного ставлення до інших культур, в тому числі до культур знань і культурних технік. Такий діалог, зберігаючи певною мірою свою спонтанність, потребує педагогічного скерування. При цьому не можна відноситися до його формально-технічного аспекта як до другорядного, адже в його рамках формується сучасна культурна техніка опрацювання Чужого, бо розуміння інших культур потребує вироблення в учасників діалогу вмінь і навичок його ведення, змістовного визначення, зрештою, оцінки і самооцінки;

- інтеркультурна комунікація як відповідь на виклики глобалізації стає сьогодні однією з найважливіших ознак суспільного життя. Її широке розгортання дозволяє зменшити тиск глобалізації на пересічну людину, сприяє запобіганню міжетнічних конфліктів, поглиблює знання про Своє і Чуже за допомогою діалогічних практик спілкування носіїв різних культур;

- узагальнення західноєвропейського та американського досвіду глобального навчання (global learning) дозволяє адаптувати його до умов українського суспільства. Формування здатності діяти локально і мислити глобально дозволяє як на рівні індивіда, так і на рівні суспільства у цілому регулювати глобалізаційний тиск шляхом широкого застосування педаго-гізованих ксенологічних практик, спираючись при цьому на їхнє антропологічне підґрунтя та відповідні ментально-психологічні харак-теристики національного буття. Нову педагогічну реальність, на становлення якої серед багатьох інших чинників впливає також багатовимірна інтеркультурна комунікація, слід розуміти більш широко, ніж модернізацію сучасної освіти. Нова культура знань потребує нових форм його трансляції та засвоєння. Перетворення навчальних закладів у віртуальні інституції посилює не тільки освітні, а й соціальні ризики;

- інтеркультурний діалог у сучасних освітніх і виховних практиках, передусім у національно-патріотичному, світоглядному, морально-етич-ному вихованні та у педагогіці миру сприяє переходу від пасивної толерантності до активної, до створення передумов для габітуалізації інтеркультурних та мультикультурних компетентностей, він є складовою сучасного мистецтва жити. Через інтеркультурно організовані дидактичні і виховні практики знімається протилежність між національно-патріо-тичними і космополітичними настановами, а також протиставлення між методологічним націоналізмом і методологічним космополітизмом;

- теоретична концептуалізація та об'єктивація смислів інтеркультурної комунікації, закладає основи для педагогічної ксенології. Вихідним моментом для розбудови цього напряму досліджень може служити ряд конститутивних розрізнень, зокрема розрізнення між знанням і незнанням (предметно-когнітивний вимір), між Рідним та Чужим, довірою та упередженістю (соціальний вимір), між минулим та майбутнім (часовий вимір), між батьківщиною і світом (просторовий і культурно-антропо-логічний виміри), між генерацією дорослих та генерацією батьків (міжпоколінний вимір). Практично орієнтована педагогічна ксенологія сприятиме модернізації сучасної освіти, особливо її управління, уразливим моментом якого є фактична відсутність організаційного навчання через опанування досвіду конструктивного ставлення до інших контингентних можливостей. При цьому субкультурний рівень педагогічної ксенології передбачає розгортання інтеркультурної комунікації між субкультурами вчителя та учня у субкультурі інформаційного суспільства із урахуванням впливу глобальних і локальних соціокультурних контекстів.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографія

1. Триняк М.В. Інтеркультурна комунікація в освіті: тенденції розгортання у сучасних соціокультурних контекстах // Майя Триняк. - Харків: ХНАДУ, 2010. - 248 с.

Статті у наукових фахових журналах

2. Триняк М. В. Освітній інтеркультурний діалог у контексті трансцендентальної прагматики / М. В. Триняк // Філософсько-антропологічні студії 2008. - К.: «Стилос»; Д:ДНУ, 2008. - С.240 - 246.

3. Триняк М. В. Національне виховання у мультикультурному суспільстві: тенденції та можливості сучасної України / М. В. Триняк // Науковий вісник. Серія «Філософія» // Харк. держ. пед. ун-т
ім. Г. С. Сковороди. - Харків: ХНПУ, 2008. - Вип.26. - С. 94 - 98.

4. Триняк М. В. Цивілізаційний вимір освітнього інтеркультурного діалогу / М .В. Триняк // Науковий вісник. Серія «Філософія» // Харк. держ. пед. ун-т ім. Г. С. Сковороди. - Харків: ХНПУ, 2008. - Вип. 27. -
С. 108 - 112.

5. Триняк М. В. Концепція атомізованого мультикультуралізму Р.Сеннета та її імплікації в галузі освіти / М. В. Триняк // Інтелект. Особистість. Цивілізація: темат. зб. наук. праць із соц.-філософ. пробл./ Донецьк: ДонНУЕТ, 2008. - Вип. 6. - С. 332 - 337.

6. Триняк М. В. Евристичний потенціал діалогічної педагогіки: відповідь на виклики інформаційного суспільства / М. В. Триняк // Мультиверсум. Філософський альманах: зб. наук. праць / гол. ред. В.В. Лях. - Вип. 70. - К.: 2008. - С. 210 - 220.

7. Триняк М. В. Виклики лінгвістичної глобалізації у площині діалогічної педагогіки: філософсько-освітній аспект /М. В.Триняк // Філософські науки: зб.наук. праць. - Суми: СумДПУ ім. А.С. Макаренка, 2009. - С. 189 - 195.

8. Триняк М. В. Релігійний компонент у виховних та освітніх практиках сучасної України / М. В. Триняк // Наукові записки Харківського університету Повітряних Сил. Соціальна філософія. Психологія. - Харків: ХУПС, 2008. - Вип. 2(31). - С. 87 - 92.

9. Триняк М. В. Трансформация идеи Европы в украинской философии как скрытый интеркультурный диалог /М. В. Триняк // Гуманітарний часопис: зб. наук. праць // Національний аерокосмічний університет ім. М. Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут». - Харків: ХАІ, 2008. - Вип. 3. - С. 40 - 48.

10. Триняк М. В. Феноменологічна перспектива дослідження освіт-нього інтеркультурного діалогу за умов глобалізації / М. В. Триняк // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна: зб. наук. праць. Серія: теорія культури і філософські науки. - Харків, 2008. - Вип. 815. - С. 58 - 61.

11. Триняк М. В. Моральне виховання і духовна комунікація у добу глобалізації / М. В.Триняк // Науковий вісник. Серія «Філософія» // Харк. держ. пед. ун-т ім. Г С. Сковороди. - Харків:ХНПУ, 2008. - Вип. 28. - С. 40 - 44.

12. Триняк М. В. До уточнення поняття «інтеркультурний освітній діалог»: у площині філософської діалогіки / М. В. Триняк // Науковий вісник. Серія «Філософія» // Харк. держ. пед. ун-т ім. Г.С. Сковороди. - Харків:ХНПУ, 2008. - Вип. 29. - С. 13 - 17.

13. Триняк М. В. Харківський університет ХІХ ст. і сучасність: до проблеми діалогу культур / М. В. Триняк // Науковий вісник. Серія «Філософія» // Харк. держ. пед. ун-т ім. Г. С. Сковороди. - Харків:ХНПУ, 2009. - Вип. 30. - С. 33 - 37.

14. Триняк М. В. Інтеркультурний діалог в українській освітній традиції / М. В. Триняк // Науковий вісник. Серія «Філософія» // Харк. нац. пед. ун-т ім. Г. С. Сковороди. - Харків: 2009. - Вип. 32. - С. 23 - 27.

15. Триняк М.В. Інтеркультурний діалог у контексті національної системи освіти та виховання / М. В. Триняк // Мультиверсум. Філософський альманах: зб. наук. праць / гол. ред. В. В. Лях. - Вип. 80. - К.: 2009. - 244 с. - С. 177 - 185.

16. Триняк М. В. Філософські обґрунтування інтеркультурної педагогіки: тенденцій осмислення нових соціокультурних реалій /
М.В. Триняк // Мультиверсум. Філософський альманах: зб. наук. праць / гол. ред. В.В. Лях. - Вип. 85. - К.: 2009. - С. 229 - 239.

17. Триняк М. В. Переклад в інтеркультурному навчанні (філософський аспект) / М. В. Триняк // Мультиверсум. Філософський альманах: зб. наук. праць / гол. ред. В. В. Лях. - Вип. 2 (90). - К.: 2010. -
С. 209 - 217.

18. Триняк М. В. Функціональний потенціал інтеркультурної комунікації у сучасній освіті / М.В. Триняк // Мультиверсум. Філософський альманах: зб. наук. праць / гол. ред. В. В. Лях. - Вип. 3 (91). - К.: 2010. - С. 157 - 168.

19. Триняк М. В. Інтеркультурна і транскультурна складові ідеї університету / М.В. Триняк // Вісник Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Серія: Філософія, філософія права, політологія, соціологія: зб. наук. праць. - Вип. 3/2010. - Харків «Право»: 2010. - С. 64 - 72.

20. Триняк М.В. Семантика інтеркультурної освітньої комунікації: від контекстуальної епістемології до самоопису і саморозуміння / М.В. Триняк // Науково-теоретичний і громадсько-політичний альманах «Грані»: Вип. 3 (71) травень-червень. - Дніпропетровськ.: 2010. - С. 82 - 85.

21. Триняк М. В. Філософська риторика як передумова інтеркультурного освітнього діалогу / М. В.Триняк // Мультиверсум. Філософський альманах: зб. наук. праць / гол. ред. В. В. Лях. - Вип. 8 (96). - К.: 2010. - С. 162 - 172.

22. Триняк М. В. Інтеркультурна комунікація у релігійному вихованні: німецький досвід / М.В. Триняк // Мультиверсум. Філософський альманах: зб. наук. праць / гол. ред. В. В. Лях. - Вип. 8. - К.: 2010. - С. - 144 - 159.

23. Триняк М. В. Ментальність і освітній інтеркультурний діалог / М.В. Триняк // Науковий вісник. Серія «Філософія» // Харк. держ. пед. ун-т ім. Г.С. Сковороди. - Харків: ХНПУ, 2010. - Вип.34. - С. 93 - 97.

Інші публікації за темою дисертаційного дослідження

24. Триняк М. В. М. Гоголь у пошуках власної душі: до проблеми інтеркультурного діалогу / М. В. Триняк // Н. В. Гоголь: духовное измерение жизни и творчества (к 200-летию со дня рождения): Вестник Общества русской философии при Украинском философском фонде. - Полтава, 2010. - Вип. 9. - С.155 - 158.

25. Триняк М.В. Сучасна школа як мультикультурна реальність / М. В. Триняк // Матеріали ХІ Міжнародної науково-практичної конференції (21-22 травня 2010р.) Харк. нац. пед. ун-т ім. Г. С. Сковороди. - Харків: ХНПУ, 2010. - С. 19 - 20.

26. Триняк М. В. Підвищення конкурентоздатності вчителя: актуалізація єдності теорії та практики у змісті загально педагогічної підготовки / М. В. Триняк // Теорія та методика навчання та виховання: зб. наук. праць / за ред. член-кор. АПН України Г. В. Троцко. - Харків, 2007. - Вип. 18. - С. 156 - 167.

27. Триняк М. В. Поєднання педагогічної теорії і практики у законодавчих документах ХІХ століття / М. В. Триняк // Збірник наукових праць Полтавського державного педагогічного університету імені В. Г. Короленка. - Серія «педагогічні науки». - Вип. 5 (57). - Полтава, 2007. - С. 157-167.

28. Триняк М. В. Освіта в Україні в контексті Болонського процесу / М. В. Триняк // Збірник наукових праць. - Серія «Право». - Вип. 7. - ХНПУ імені Г. С. Сковороди - Харків, 2006. - С. 9 - 12.

29. Триняк М. В. Освіта в Україні в контексті Болонського процесу / М.В.Триняк // Право ХХІ століття: становлення та перспективи розвитку: Збірник наукових праць міжнародної науково-практичної конференції» Другі Прибузькі читання». - Миколаїв, 2006. - С. 159 - 163.

30. Триняк М.В. Інтеркультурний діалог як ксенологічний потенціал сучасної освіти / М. В.Триняк // Матеріали Х-ї Міжнародної науково-практичної конференції «Освіта і доля нації» Антикризовий потенціал освіти і виховання / Харків ХНПУ 2009. - С.59 - 60.

31. Триняк М.В. Евристичний потенціал діалогічної педагогіки: відповідь на виклики інформаційного суспільства / М. В. Триняк // Матеріали Всеукраїнської наукової конференції [«Планетарна цивілізація. Наука. Освіта»] [«Планетарна цивілізація. Наука. Освіта»], (Суми, 3-4 липня 2008 р.) / Мін-во освіти і науки України, Сумський державний педагогічний університет ім. А. С. Макаренка [та ін.] - Суми: СумДПУ, 2008. - С. 73 - 76.

АНОТАЦІЯ

Триняк М. В. Інтеркультурна комунікація в освіті: тенденції розгортання у сучасних соціокультурних контекстах. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософських наук за спеціальністю 09.00.10 - філософія освіти. - Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди. - Харків, 2011.

Дисертація присвячена дослідженню тенденцій розгортання інтер-культурної комунікації в освіті, які визначаються соціокультурними контекстами глобалізації, інформаційного суспільства, суспільства знань. На основі авторської комплексної методології дослідження освітньої інтеркультурної комунікації розглядається її структура, семантика, функціональний діапазон і конструктивний потенціал. Виявляється її горизонтальний і вертикальний виміри, наявність яких ускладнює розуміння її контекстуально обумовлених смислів і впливає на тенденції розгортання освітніх дискурсів. У роботі доводиться, що урахування єдності цих вимірів має принципове значення для підвищення ефек-тивності інтеркультурних дидактичних та освітніх практик, розкривається тенденція утворення діалектичної єдності інтеркультурної і транскуль-турної комунікації у сучасній освіті, пропонується комунікативне обґрунтування педагогічної ксенології, визначається роль і місце інтер-культурної комунікації у конституюванні нової педагогічної реальності.

Ключові слова: інтеркультурна комунікація, транскультурна комунікація, освіта, педагогічна ксенологія, глобалізація, глобальне навчання, мультикультурализм, інформаційне суспільство, суспільство знань.

Триняк М. В. Интеркультурная коммуникация в образовании: тенденции развертывания в современных социокультурных контекстах - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора философских наук по специальности 09.00.10. - философия образования. - Харьковский национальный педагогический университет имени Г. С. Сковороды. - Харьков, 2011.

Диссертация посвящена исследованию тенденций развертывания интеркультурной коммуникации в образовании, которые определяются социокультурными контекстами современного витка глобализации, информационного общества и общества знаний. Разработана авторская комплексная методология исследования образовательной интеркуль-турной коммуникации. Она предусматривает комплементарное исполь-зование философско-антропологического, феноменологического, герме-невтического и системно-теоретического подходов к анализу функцио-нального диапазона и конструктивного потенциала интеркультурной коммуникации в образовании. Раскрываются особенности ее верти-кального и горизонтального измерений, обосновывается методо-логическая целесообразность рассмотрения взаимодействия между культурами, возникающего в образовательном пространстве, как интеркультурной коммуникации. Используется метод установления и заполнения лакун как взаимонепонимания. Это позволяет конкрети-зировать дидактические и воспитательные задачи, возникающие в ходе радикальных культурных преобразований, дает возможность разраба-тывать проблемные линии коммуникативного аспекта педагогической ксенологии, теоретическое и практическое значение которой возрастает в социокультурных контекстах информационного общества и общества знаний, усложненных глобализационными процессами. В диссертации обосновывается необходимость многоаспектной философско-образова-тельной адаптации различных проявлений и градаций Чужого, которое может быть как внешним, так возникать на уровне субкультур, в том числе в рамках педагогических отношений и взаимодействий.

Интеркультурная коммуникация, которая осуществляется в поле образования, характеризуется наличием в ней философско-педагогической саморефлексии. Это позволяет преодолевать фрагментарность коммуни-кативных актов, устанавливать диалогические отношения между различ-ными типами культур, находящихся на разных этапах развития челове-ческой цивилизации, сжимая и уплотняя пространство и содержание социального обучения, которое усложняется в контекстах общества риска.

В работе исследуются тенденции развертывания образовательного аспекта интеркультурной коммуникации в культуре и педагогических практиках раннего и позднего модерна. В первом случае доминирует транскультурная коммуникация, а интеркультурная коммуникация усиливает ее смыслы. Эта тенденция рассматривается на материале украинской культурной, образовательной и философской традиций, где формируются как интеркультурная, так и транскультурная схемы интерпретации идеи Европы и идеи университета. В позднем модерне взаимодействия между интеркуль-турной и транскультурной коммуникациями становятся симметричными, прослеживается тенденция к образованию их диалектического единства. Учет единства этих измерений имеет принципиальное значение для повышения эффективности интеркультурных дидактических и воспитательных практик, для разработки социально релевантного проекта глобального обучения и глобального образования.

В диссертации представлена метатеоретическая модель интер-культурной коммуникации в современном образовании в общециви-лизационном и национальном контекстах, которая позволяет существенно углубить понимание интеркультурного диалога в дидактических и воспитательных практиках, что особенно важно для разработки современных стратегий евроинтеграции в области образования, для повышения эффек-тивности национально-патриотического и мировоззренческого воспитания. В частности, показана роль вертикального измерения, исторической памяти в утверждении постконвенционального патриотизма. Определяются рамки общественной релевантности образовательного измерения идеи толерантности в интеркультурной коммуникации, выявлены парадоксы идеи толерантности в практиках педагогики мира, которая предполагает нетолерантность по отношению к нетолерантности и ксенофобии.

Рассмотрение образовательной интеркультурной коммуникации в контекстах культурной и духовной глобализации раскрывает роль образования и воспитания в качестве регуляторов глобализационного давления на человека. Доказывается, что предпосылкой реализации этой роли является осуществление интеркультурной коммуникации на макро- мезо- и микроуровнях. Обобщение западноевропейского и американского опыта глобального обучения и образования, в основу которых, положено диалектическое единство интеркультурной и транскультурной комму-никаций, открывает ксенологические перспективы модернизации нацио-нальных систем образования с учетом ментально-психологических характе-ристик национального бытия, показывает перспективы конструирования новой педагогической реальности. Инновационный характер теории и практик глобального обучения является фактором, усиливающим эмансипаторскую направленность образования в демократических обществах.

Ключевые слова: интеркультурная коммуникация, транскультурная коммуникация, образование, педагогическая ксенология, глобализация, глобальное обучение, мультикультурализм, информационное общество, общество знаний.

Trynyak M. V. Intercultural communication in education: - development tendencies under modern socially-cultural contexts, Manuscript.

Thesis for the Doctoral Degree in Philosophy by speciality 09.00.10 - philosophy of the education. - Kharkov National Pedagogical University named after Skovoroda. - Kharkov, 2011.

The dissertation is devoted to the problem of intercultural communication development tendencies in education, which are defined by socially-cultural globalization contexts, information society, knowledge society. Based on complex methodology research of education intercultural communication its structure, semantics, functional diapason and constructive potential are considered. Its horizontal and vertical measurements, the presence of which is complicated by the understanding of its contextually conditioned senses and influences on the development of education discussions, are revealed. It is proved in the work that these measurement's unity accounts principal meaning as for intercultural didactic and educational practices effects increase, the tendency of intercultural and transcultural communication dialectic unity creation in modern education is discovered, pedagogical xenology communicative based approach is proposed, the intercultural communication in new pedagogical reality constitution role and place are defined.

Key words: intercultural communication, transcultural communication, education, pedagogical xenology, globalization, global learning, multiculturalism, information society, knowledge society

Размещено на Allbest.ru