Проблема буття людини у творчості Василя Стуса: екзистенційний вимір

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія педагогічних наук України

Інститут вищої освіти

УДК : 111.7(143.3)

09.00.03 - соціальна філософія та філософія історії

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філософських наук

ПРОБЛЕМА БУТТЯ ЛЮДИНИ У ТВОРЧОСТІ ВАСИЛЯ СТУСА: ЕКЗИСТЕНЦІЙНИЙ ВИМІР

Полюга Вікторія Володимирівна

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі культурології та українознавства Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка, м. Дрогобич, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий керівник: кандидат філософських наук, доцент Білан Тетяна Орестівна, Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка, доцент кафедри культурології та українознавства.

Офіційні опоненти:

- доктор філософських наук, професор Предборська Ірина Михайлівна, Інститут вищої освіти НАПН України, головний науковий співробітник відділу філософії, змісту та прогнозування вищої освіти;

- кандидат філософських наук, доцент Слоневська Ірина Борисівна, Хмельницька гуманітарно-педагогічна академія, завідувач кафедри зарубіжної літератури та культурології.

Захист відбудеться "21" квітня 2011р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.456.01 в Інституті вищої освіти НАПН України за адресою: 01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 9, 9-й поверх, зала засідань.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту вищої освіти НАПН України за адресою: 01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 9.

Автореферат розісланий "18" березня 2011 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат філософських наук, доцент Горбунова Л.С.

Анотації

Полюга В.В. Проблема буття людини у творчості Василя Стуса: екзистенційний вимір. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.03 - соціальна філософія та філософія історії. Інститут вищої освіти НАПН України - Київ, 2011.

Дисертація присвячена дослідженню проблеми буття людини у творчості Василя Стуса крізь призму екзистенційного виміру. У роботі на прикладі творчого доробку Василя Стуса аналізуються його філософсько-світоглядні ідеї, основу яких становить самобутня екзистенційна концепція, яку вважаємо соціокультурною репрезентацією української ментальності; у дослідженні проаналізовано екзистенціали абсурду, долі, страждання, болю, свободи, граничної ситуації, іронії, щастя, мови, часу, що дозволяє визначити перспективу введення проблеми буття людини, визначеної у творчості Василя Стуса, в контекст української літературно-філософської традиції; здійснено соціально-філософський порівняльний аналіз творчості Василя Стуса і Альбера Камю. Проблема людини у філософуваннях Василя Стуса та Альбера Камю посідає чільне місце, а основна увага зосереджується на моделі людини, що відповідає екзистенційному типу, який визначає усвідомлення абсурдності буття, бунтування проти несправедливості долі, у наявності проблеми вибору і відповідальності.

Ключові слова: екзистенційність, буття, людина, щастя, біль, самотність, свобода, іронія, сутність, індивідна буттєвість.

Полюга В.В. Проблема бытия человека в творчестве Василия Стуса: экзистенциальное измерение. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата философских наук по специальности 09.00.03 - социальная философия и философия истории. Институт высшего образования НАПН Украины - Киев, 2011.

Диссертация посвящена исследованию проблемы бытия человека в творчестве Василия Стуса в контексте экзистенциального измерения. В работе на примере творчества Василия Стуса анализируются его философско-мировоззренческие идеи, основу которых составляет самобытная экзистенциальная концепция, которую считаем социокультурной репрезентацией украинской ментальности; в исследовании анализируется экзистенциалы абсурда, судьбы, страдания, боли, свободы, предельной ситуации, иронии, счастья, языка, времени, что позволяет определить перспективу введения проблемы бытия человека, определенного в творчестве Василия Стуса, в контекст украинской литературно-философской традиции.

Определён категориальный аппарат философствования мыслителя и доказано, что Василий Стус, как представитель протестной украинской литературно-философской традиции, своим творчеством ярко выразил особенности украинского экзистенциального мышления. Определены категориальные интеракции философствования Василия Стуса в соответствии с традициями классической экзистенциальной философии и отражены модусы, с помощью которых на теоретическом и художественном уровне мыслитель решает проблему существования человеческой личности: "угрозы розконтактирования духовных конституций" как недействительного бытия человека; "личности, освобождённой от старых канонов" как "свободы" и "выбора и ответственности" ; "временности" ; "веры, терпения и надежды"; "иронии"; "веры в собственную сущность" как принцип "познай самого себя". Определено, что основными категориями философствования Василия Стуса являются те, с помощью которых он осмысливает проблему существования человека как личности среди других людей и социальных явлений.

Выделены категории "боль" и "счастье" в философствовании Василия Стуса, в которых отражено его рассуждение о человеческом существовании. Боль - это не просто вынужденое состояние бытия, а возможность приобщения человека как личности к настоящему, действительному бытию. Только в тяжелых условиях существования человек находит собственную сущность. Философия боли мыслителя, разочарования в окружающей действительности диагностирует отсутствие смысла в существовании человека, а единственную его цель видит в болезненном продолжении жизни или бесцельной борьбе. Концепт "счастье", по Василию Стусу, вбирает в себя субъективное единство временности: будничное бытие - предельное бытие - внутренний мир - бунт - действительное бытие - счастье.

Констатируем, что ирония как экзистенциальное измерение рефлексий бытия человека Василия Стуса раскрывает субъективно интеллектуальную интерориентацию мыслителя. Романтическая ирония в творчестве Василия Стуса углубляет неприятие человеком окружающей действительности и привлекает внимание к нивелирующему влиянию общества на человека, к значимости внутренних переживаний человека, его экзистенции. Экзистенциальная ирония Василия Стуса раскрывает понятие внутренней свободы как верности самому себе, неприятие действительности и трагичность самоубийства.

Осуществлён социально-философский сравнительный анализ творчества Василия Стуса и Альбера Камю, что позволяет обнаружить экзистенциальное измерение творчества украинского мыслителя, определить его место, роль и значение в развитии украинской и европейской социокультурной традиции. Констатировано, что проблема человека в философии Василия Стуса и Альбера Камю занимает главное место, а основное внимание сосредоточивается на модели человека, которая отвечает экзистенциональному типу.

Исследуя "абсурд" и "бунт" как мировоззренческо-позиционное кредо Василия Стуса и Альбера Камю автор определяет родство в мировоззренческих позициях мыслителей и констатирует, что философы осмысливают абсурд как понятие всеобъемлющее и как такое, которое должно восприниматься человеком без объяснения. Бунт рассматривается как позитивное выражение абсурда, в котором человек, осознавая абсурдность смысла человеческого существования, остается человеком не теряя своего достоинства.

Философия Василия Стуса отличается от учения Альбера Камю тем, что Василия Стуса мы видим в том бытии, которое можно назвать абсурдным, а Альбер Камю стремится не просто констатировать факт абсурда, а именно те последствия, к которым он приводит. Отличие понятия бунта заключается в том, что философское наследие Альбера Камю теоретически осуществляет идею бунта в среде тоталитарных идеологий, а Василий Стус бунт воплощал на собственном жизненном пути.

Ключевые слова: экзистенциональность, бытие, человек, счастье, боль, одиночество, свобода, ирония, сущность, индивудуальное бытие.

Polyuga V.V. The problem of man's life in the works of Vasyl Stus, namely the dimension of existance. - Manuscript.

A dissertation on the receipt of scientific degree of candidate of philosophical sciences in speciality 09.00.03 - social philosophy and philosophу of history. Institute of Higher Education NAPS of Ukraine - Kyiv, 2011.

The dissertation is devoted to the research of the problem of human existence in Vasyl Stus' works in the light of the existential dimension. In this work on the example of Vasyl Stus' works we analyze his philosophical ideas and his world outlook, both of which form an original existential conception, which we regard as a sociocultural representation of Ukrainian mentality; in the research we also analyze the existentials of absurdity, fate, suffering, pain, freedom, borderline situations, irony, happiness, language and time, which allows to determine the perspective of the introduction of the problem of human existence, which is determined by Vasyl Stus' works, to the context of Ukrainian literary-philosophical tradition; the social-philosophical comparative analysis of the works of Vasyl Stus and Albert Camus is carried out.

It is ascertained, that common problem of man in Vasul Stys' and Albert Camus' philosophy occupies the seat of honor, and the main prominence is given to the concept of man, which corresponds to the existential type, which determines the perceiving of absurdity of existence, the rebellion against the unjustness of fate, the presence of problem of choice and responsibility.

Key words: existence, life, man, happiness, pain, solitude, freedom, irony, essence, individual existence.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Духовне життя суспільства є важливою сферою соціального буття, оскільки в ньому виробляються та передаються від покоління до покоління ціннісні орієнтири. Осмислюючи буття людини в суспільному середовищі, філософське пізнання зосереджується на уявленнях про людину, її екзистенційній сутності. З метою актуалізації духовної діяльності суспільства необхідністю постає нове осмислення усталених філософських концепцій буття людини, які втілені у творчості діячів української культури минулого і сьогодення, що стає предметом соціально-філософського дослідження.

Українська філософська думка звертається до досліджень контексту літературної традиції та визначає перелік тих вчень, ідей, осмислення та інтерпретація яких у реаліях сьогодення відкриває нові аспекти людського буття. У зв'язку з цим актуальною проблемою постає осмислення буття людини видатним українським письменником, публіцистом, мислителем Василем Семеновичем Стусом, доробок якого раніше був об'єктом дослідження лише фахівців-філологів. На наш погляд, в сучасних умовах актуалізації вирішення у нашій освітньо-науковій сфері проблем духовно-виховного характеру достатньо важливим є дослідження проблеми буття людини у творчості Василя Стуса з врахуванням української літературно-філософської традиції як специфічного нетеоретичного способу філософування. У творчому доробку Василя Стуса особливий акцент робимо на осмисленні потенціалу його філософсько-світоглядних ідей, основу яких становить самобутня екзистенційна концепція, яку можна вважати соціокультурною репрезентацією української ментальності. Світоглядна позиція Василя Стуса характеризується синтезом неоднорідних підходів у осмисленні загальнолюдських цінностей.

В умовах сьогодення дослідження проблеми буття людини у творчості Василя Стуса є важливим, і дозволяє розкрити зміст філософсько-світоглядних настанов мислителя шляхом визначення екзистенційних феноменів, виявлення романтичної іронії як методу філософування, використання наукових надбань стусознавства. У цьому контексті варто відзначити наукові дослідження, присвячені аналізу проблеми людського буття крізь призму становлення української літературно-філософської традиції, які помітно активізувалися в останні роки: А. Бичко, О. Забужко, Е. Соловей, П. Кралюк. Однак, проблема буття людини у творчості Василя Стуса, екзистенціали творчості мислителя окремо не досліджувалися. При розгляді нашої проблеми особливий інтерес становлять окремі дослідження творчості Василя Стуса І. Дзюбою, М. Жулинським, М. Коцюбинською, К. Москальцем, Є. Сверстюком, Д. Стусом.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрям дисертаційного дослідження пов'язаний з темою науково-дослідної лабораторії кафедри культурології та українознавства "Літературно-філософська традиція у контексті української культури" та планом науково-дослідної роботи кафедри "Гуманізація змістового компонента дисциплін художньо-естетичного циклу у середній та вищій школі" (Затверджена вченою радою Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка від 17 січня 2008 року, протокол № 1). Обрана тема враховує завдання "Державної національної програми "Освіта" (Україна ХХІ століття)".

Мета і завдання дисертаційного дослідження. Головна мета дисертаційної роботи полягає у виявленні екзистенційного виміру проблеми буття людини у творчості Василя Стуса.

Відповідно до поставленої мети передбачається розв'язання таких завдань:

· визначити екзистенціали інтертексту Василя Стуса;

· здійснити аналіз екзистенційних модусів, що простежуються у творах Василя Стуса, в поєднанні з категоріальними інтеракціями екзистенціалізму;

· виявити і проаналізувати категорії філософування Василя Стуса;

· виокремити і здійснити аналіз іронії як екзистенційного виміру рефлексій буття людини Василем Стусом;

· виявити філософські паралелі категорій "абсурду" і "бунту" у творчості Василя Стуса та Альбера Камю;

· здійснити соціально-філософський порівняльний аналіз творчості Василя Стуса та Альбера Камю.

Об'єктом дослідження є ідея і проект буття української людини у літературно-філософській спадщині Василя Стуса.

Предметом дослідження є екзистенційні, пізнавально-регулятивні виміри змін буття людини у творчості Василя Стуса.

Методи дослідження зумовлені метою та завданнями, специфікою об'єкта і предмета дисертаційної роботи. Системний підхід дав можливість здійснити всебічний аналіз літературно-філософської спадщини Василя Стуса та розкрити екзистенційну спрямованість творчості мислителя. Принцип цілісності цього методу дозволив розглядати творчість Василя Стуса в єдності його біографії, суспільної діяльності та літературно-філософської спадщини. Сутність екзистенційного контексту творчості Василя Стуса визначено за допомогою методів порівняння та аналогії, аналізу і синтезу, а також сходження від абстрактного до конкретного. Істотну увагу при дослідженні іронії як екзистенційного виміру філософувань Василя Стуса зосереджено на використанні герменевтичного методу, основною настановою якого є твердження про єдність розуміння тексту із саморозумінням (буттям) його інтерпретатора. У роботі використано компаративний метод, що дозволило продемонструвати схоже і відмінне у філософуваннях Василя Стуса та екзистенційно-філософських вченях щодо розуміння буття людини. Біографічний метод дозволив здійснити перехід від рівня загального до партикулярного із врахуванням специфіки окремих галузей дослідження та надав перевагу індивідуалізованому світові у житті і творчості Василя Стуса.

Наукова новизна дослідження полягає в розробці парадигми екзистенційного виміру проблеми буття людини у творчості Василя Стуса, що забезпечує об'єктивний аналіз філософувань мислителя крізь призму пізнавально-регулятивних чинників людської життєдіяльності. Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що в роботі:

· вперше виокремлено та цілісно проаналізовано у творчості Василя Стуса екзистенціали самотності, відчуження, абсурду, долі, страждання, болю, свободи, граничної ситуації, іронії, щастя, мови, часу, що дозволило визначити перспективу концептуального введення проблеми буття людини у творчості мислителя в контекст української літературно-філософської традиції та виявити рівень філософського інтертексту мислителя;

· визначено категоріальні інтеракції філософувань Василя Стуса відповідно до традицій класичної екзистенційної філософії та обґрунтовано модуси, за допомогою яких на теоретичному та художньому рівні мислитель вирішує проблему існування людської особистості : "загрози розконтактування духовних конституцій" як недійсного буття людини; "особистості, вивільненої від старих канонів", як "свободи" і "вибору та відповідальності" ; "часовості" ; "віри, терпіння і надії" ; "іронії" ; "віри у власну сутність" як принципу "пізнай самого себе" ;

· проаналізовано співвідношення категорій філософування Василя Стуса: "біль" і "щастя", змістом котрих з'ясовано форму екзистенційного мислення поета, що відображає його розмірковування про існування української людини;

· доповнено і поглиблено аналіз методу іронії у літературно-філософській творчості Василя Стуса, що дозволяє виявити екзистенційні параметри проблеми буття людини, зумовлюючи можливість нового прочитання спадщини Василя Стуса;

· розкрито міжтекстуальні аналогії щодо трактування буття людини Альбером Камю і Василем Стусом, котрі визначаються усвідомленням абсурдності буття, бунтуванням проти несправедливості долі, наявністю проблеми вибору і відповідальності ;

· обґрунтовано, що соціально-філософський порівняльний аналіз творчості Василя Стуса і Альбера Камю дає можливість концептуально осмислити проблему буття людини у творчості українського мислителя та доведено, що спадщина В. Стуса збагатила соціокультурну традицію української екзистенційної філософії.

Теоретичне і практичне значення дослідження визначається тим, що отримані результати можуть бути використані для теоретичного осмислення цілісного розвитку української філософії, допоможуть виявляти особливості становлення і розвитку екзистенційних поглядів Василя Стуса. Підсумки проведеного дисертаційного дослідження можуть бути використані у науковій, педагогічній, виховній діяльності. Практичне застосування результатів дослідження є доцільним у навчально-виховному процесі при підготовці академічних курсів та спецкурсів з історії української філософської думки, культурології, історії української культури у вищих навчальних закладах різних рівнів акредитації та при вивченні творчості Василя Стуса в загальноосвітній школі. Основні положення дисертаційного дослідження дозволяють обґрунтувати розвиток теоретичних концепцій філософії української національної ідеї, моральних якостей особистості та дозволяють вивчати літературно-філософську проблематику.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним науковим дослідженням, яке виконано на кафедрі культурології та українознавства Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. Висновки і положення наукової новизни одержані автором особисто.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дослідження викладено у публікаціях автора, виступах і доповідях на науково-практичних конференціях та семінарах, а саме: V Міжнародній науково-практичній конференції "Молодіжна політика: проблеми та перспективи" (Дрогобич, 18-19 квітня 2008) ; ІІ Науково-практичній конференції "Феноменологія буття людини" (Львів, 25-26 квітня 2008) ; VІ Міжнародній науково-практичній конференції "Етнос. Культура. Нація" (Дрогобич, 14-15 листопада 2008) ; V Міжнародній науково-практичній конференції "Українство у світі : Україна є там, де живуть українці" (Чернігів, 15-17 травня 2009) ; Міжнародній науково-практичній конференції "Модернізація педагогічної освіти як основа інтенсифікації професійної та світоглядно-методологічної підготовки вчителя початкових класів" (Дрогобич, 29-31 жовтня 2009) ; ХХІ Міжнародних людинознавчих філософських читаннях "Гуманізм. Людина. Інформація" (Дрогобич, 9-10 жовтня 2009) ; Міжнародній науковій конференції "Духовність. Культура. Людина" (Львів, 15-16 квітня 2010) ; VІІ Міжнародній науково-практичній конференції "Етнос. Культура. Нація" (Дрогобич, 15-16 жовтня 2010). Положення дисертації обговорювалися на науково-методологічних семінарах кафедри культурології та українознавства Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка.

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 14 наукових праць, 6 з яких - у фахових наукових виданнях з філософії.

Структура дисертаційної роботи зумовлена метою і завданнями даного дослідження, складається зі вступу, трьох розділів, які містять сім підрозділів, висновків, переліку використаної літератури. Повний обсяг дисертації - 184 сторінки, основний зміст дисертації - 162 сторінки. Перелік використаних джерел у кількості 205 найменувань, з них 4 - іноземними мовами, і займає 22 сторінки.

Основний зміст дисертації

У вступі окреслено предметне та теоретико-методологічне поле, яке передбачає вивчення проблеми екзистенційного виміру буття людини у творчості Василя Стуса.

У першому розділі "Екзистенційні засади розуміння буття людини Василем Стусом" виявлено екзистенціали у літературно-філософській творчості мислителя. Встановлено, що вирішення поставлених у дисертаційному дослідженні завдань ґрунтується на даних біографії Василя Стуса, його літературно-публіцистичній, мемуарній та епістолярній спадщині, на аналізі літературно-критичного осмислення його творчості, а також на аналізі творів філософів екзистенційного напрямку в українській та зарубіжній філософській традиції. Звернення до біографії мислителя як до важливого фактичного матеріалу спонукає до осмислення чинників філософської рефлексії, світоглядно-ментального рівня особистості Василя Стуса, а творчість мислителя розкриває зміст його життя, його філософію. Основу джерельної бази дослідження розподілено на дві складові, котрі мають певний рівень розробленості у філософській думці. З одного боку, трактуємо проблему буття української людини крізь призму екзистенційного виміру, а з іншого - осмислюємо соціально-філософський аспект української літературної традиції. Соціально-філософське дослідження життя і творчості Василя Стуса здійснено в межах розуміння української літератури як нетеоретичної форми філософування, фундаментальністю котрої є потужний потенціал філософсько-зорієнтованих екзистенційних концепцій сучасної української філософії. Методологічна база дозволяє конкретизувати основні положення дисертаційного дослідження, що використовуються автором.

Теоретико-методологічною основою дисертаційного дослідження стали праці класиків світової філософії : Г. Гадамера, М. Гайдеггера, А. Камю, Г. Новаліса, С. К'єркегора, Ж.-П. Сартра, Г. Сковороди, Ф. Шеллінга, Ф. Шлегеля, К. Ясперса.

Трактування проблеми буття людини та її ролі у становленні екзистенційних основ національного світогляду через призму духовно-культурної спадщини як вітчизняної, так і зарубіжної філософії належать І. Бичку, С. Кримському, М. Поповичу, В. Табачковському, В. Шинкаруку.

Осмислення європейських традицій філософської думки, проблеми буття людини, екзистенції з позицій теоретичних засад філософського аналізу належать П. Гайденко, Р. Габітовій, Ю. Гирці, Є. Коссаку, І. Лепп, Н. Михайловській, О. Руткевичу, Т. Шварцу.

Аналіз філософської думки в Україні від Київської Русі до сучасності здійснено в працях В. Андрущенка, І. Бичка, В. Горського, Л. Губерського, М. Михальченка, І. Надольного, В. Скотного.

Концепцію людського буття у взаємозв'язку із становленням літературно-філософської традиції досліджено в працях А. Бичко, О. Забужко, П. Кралюка, Е. Соловей, Ж. Ящук.

Аналіз традиції іронії у філософії, зокрема концепції романтичної іронії, здійснювали Н. Іваново-Георгієвська, Е. Киршбаум, Ю. Карнаух-Грибкова, О. Лосєв, Л. Ушкалов.

Важливе джерельне значення для дослідження проблеми буття людини у творчості Василя Стуса має поетична та епічна спадщина мислителя, саме тому у дисертаційному дослідженні використано літературно-критичні розвідки та окремі праці про творчість мислителя: А. Бондаренко, І. Дзюби, М. Жулинського, М. Коцюбинської, К. Москальця, Д. Наливайка, О. Рарицького, Є. Сверстюка, Д. Стуса, М. Хейфеца.

Зазначений перелік авторів і досліджень є далеко не вичерпним, втім дає уявлення про ступінь актуальності і теоретичної опрацьованості проблеми, репрезентує її наукову значимість і методологічну обґрунтованість. стус творчість екзистенційний ментальність

Обґрунтовуючи екзистенційні засади розуміння буття людини, визначено екзистенціали творчості В. Стуса в контексті аналізу складових спадщини мислителя: поетичної, епістолярної, мемуарної, перекладацької та літературно-критичної спадщини. Встановлено, що у ранніх поетичних творах збірки "Круговерть" Василь Стус виводить у поетичній формі екзистенціали самопізнання і самовизначення. Екзистенційні модуси збірки "Круговерть" постають тим своєрідним для Василя Стуса елементом, в якому він почав осмислювати реалії буття. На основі поезій збірки "Зимові дерева" виокремлено та подано короткий дискурс проблеми іронії, яка в житті і спадщині Василя Стуса спричинена відчуженням: "сказитись легше, аніж буть собою" і самотністю. Доведено, що зміст поетичних текстів "Зимових дерев" репрезентує драматичні екзистенціали особистості, а саме: екзистенціали долі, страждання, самотності, усвідомлення абсурдності світу. Екзистенціали збірки "Веселий цвинтар" відображено в ідеї трагічного стоїцизму, що є екзистенційним проявом усвідомлення людського буття в буденному, байдужому, абсурдному світі і нами розцінюється як стусівська вірність самому собі, своїм ідеям, та становить своєрідний пошук буттєвих істин - "А ти шукай - червону тінь калини". Поетичні твори збірки Василя Стуса "Час творчості / Dichtenzeit" трактуються як такі, де пріоритетними визначено екзистенціали мови, часу, страждання, що зумовлені екзистенційним вибором підкорення обставинам дійсності чи боротьби за власну індивідуальність, власні переконання.

Констатовано, що філософський зміст книги "Палімпсести" виражає сутність моральних цінностей мислителя, що спрямовані на осмислення буття людини. Виняткової окремішності набуває проблема самотності, оскільки саме в роки написання цих творів Василь Стус перебував у складних умовах табірної дійсності, де самотність стає протестним способом існування, станом буття. Саме стан самотності в "Палімпсестах" корелюється із своєрідною мовною тенденцією, котра проявляється в абстрактних образах: "слів, неначе поторочі", асоціаціях, які апелюють до осмислення людського буття мислителем.

Ім'я Василя Стуса стало символом духовної незламності й свободи у національному пробудженні й самоусвідомленні, а творчість мислителя асоціюється з протестним виявом духовної свободи за будь-яких умов дійсності. У такому контексті яскраво простежується проблема свободи і болю. Здійснюючи аналіз екзистенційного виміру змін буття української людини у мемуарній спадщині Василя Стуса, наголошуємо на проблемі бінарності свободи і болю, що трактується поетом песимістичними, трагічними інтонаціями: "як боляче, що в наших умовах неможлива звичайна людська солідарність. Але як то калічить душу - коли ти бачиш і мовчиш ". Буття людини в мемуарному доробку В. Стуса - це та реальність, що спонукає жити в протистоянні за власний індивідуалізм, в боротьбі за свободу.

Пізнавальний контекст перекладацької діяльності В. Стуса розкрито крізь призму екзистенційного самоусвідомлення. Екзистенційні концепти іронії, любові, болю, самотності обґрунтовано через зміст статей В. Стуса "Зникоме розцвітання особистості" і "Феномен доби". Епістолярій мислителя визначено нами як національно-екзистенційний вектор в осмисленні буття людини, який відповідає її внутрішній, екзистенційній сутності і підтвердженням тому є радикальний факт героїчно покладеного життя мислителя за правозахисну ідею, боротьба за свободу особистості бути собою, що є основоположним принципом творчості В. Стуса.

Епічна спадщина, як неспростовний аргумент глибокого захоплення В. Стуса екзистенційною філософією, є свідченням філософської рефлексії та інтертексту у творчості митця.

У другому розділі "Висвітлення екзистенційних ідей у філософуваннях Василя Стуса" визначено категоріально-понятійний апарат філософування мислителя. Доведено, що Василь Стус, як представник протестної української літературної традиції, своєю творчістю яскраво виявив особливості українського екзистенційного мислення.

Констатовано, що стусівське визначення "загрози розконтактування духовних конституцій" як буття людини та піклування про задоволення лише тих благ, "що витворює саме життя", відповідає тим моральним приписам, що їх Серен К'єркегор окреслює буттям людини естетичного світогляду. У категоріальних інтеракціях філософувань Серена К'єркегора та Василя Стуса виокремлено проблему існування людини у світі як недійсного буття та осмислено спорідненість щодо інтерпретацій мислителями суб'єктивного внутрішнього світу людини як справжнього людського буття.

Проаналізовано категоріальні інтеракції вчень Мартіна Гайдеггера та творчості Василя Стуса, де визначено споріднене розуміння мислителями поняття "часовості". Констатовано, що М. Гайдеггер осмислює сутність поняття "часовості" в поєднанні одночасно минулого, теперішнього і майбутнього, що стає можливим у результаті перетворення останніх в "екстази", які мисляться як моменти суб'єктивних переживань людини, а Василь Стус осмислює час як нелінійний, як такий, що переживається людиною і не повинен впливати на дійсне існування людини.

У проведеному дослідженні доведено, що основним екзистенційним модусом, котрий зустрічаємо у творчості Василя Стуса, є свобода. Василь Стус акцентує на внутрішній духовній свободі, при котрій особистість "вивільнена від старих канонів". Саме тому проведено паралелі з поглядами Жана-Поля Сартра, котрий наголошував, що людина стане вільною тільки тоді, коли не буде ні від кого залежна. Встановлено, що обидва мислителі трактують свободу як таку, що складає основу вільного існування людини як дійсного людського буття. Свобода є єдино можливим способом існування людини. Для В. Стуса, як і для екзистенціалістів - свобода абсолютно незалежна від зовнішніх умов і обставин.

Концептуальний підхід до творчості Василя Стуса передбачає розкриття етичних міркувань, що споріднені із вченням Григорія Сковороди. Постулат Г. Сковороди щодо екзистенціалу щастя, як самопізнання та екзистенціалу внутрішньої людини співвіднесено з іронічним осмисленням зовнішньої і внутрішньої людини Василем Стусом у псевдообразах "кротів", що "повіряються власній сутності" (поетичний текст "Раз на тиждень"). Констатовано, що в етичних концепціях Г. Сковороди та В. Стуса поняття свободи охоплює не зовнішнє, а внутрішнє - екзистенційне буття людини.

Визначено, що основними категоріями філософування Василя Стуса є ті, за допомогою яких мислитель осмислює проблему існування людини як особистості серед інших людей і соціальних явищ. Обґрунтовано категорії "біль" і "щастя" у філософуваннях Василя Стуса, в яких відображено його розмірковування про зміст людського існування.

У творах Василя Стуса "Присмеркові сутінки опали", "Цей спалах снігу, тьмяно-синя тінь", "Цей біль - як алкоголь агоній" виокремлено екзистенційний модус "біль". Біль - це не просто вимушений стан буття, а можливість прилучення людини як особистості до справжнього, дійсного буття. Філософування митця апелює до розуміння того, що тільки у важких умовах існування людина знаходить власну сутність. Філософія болю мислителя, зневіри в навколишній дійсності діагностує відсутність будь-якого сенсу в існуванні людини, а єдину його ціль вбачає у болісному триванні життя або безцільній боротьбі. Доведено, що буття людини у творчості Василя Стуса - це та реальність, яка спонукає людину жити в боротьбі за власну індивідуальність, це та специфіка людини, яка полягає в тому, що людина "змушена існувати всупереч реальності, в абсолютно забороненому для себе світі", де біль тотожний стану "на межі" життя і смерті. Виявлення філософського потенціалу у творчості Василя Стуса передбачає аналіз категорій "біль" і "щастя", як таких, що розкривають зміст і сутність концепції буття людини у творчості мислителя. Категорію "щастя" визначаємо, звертаючись до філософського претексту Мартіна Гайдеггера, Серена К'єркегора і засновника класичної української філософії Григорія Сковороди.

Нами констатовано, що Василь Стус уводить такі виміри буття людини: буденне буття, граничне буття. Буденне буття людини у творчості Василя Стуса - це та реальність, яка спонукає людину до знеособлення й одночасно до прагнення щастя, однак людина в умовах уречевленого, буденного буття не має змоги для здійснення людської свободи. Для означення буденного буття Василь Стус уводить поняття "консервованого життя", котре трактовано нами як постулат екзистенційного філософування мислителя, обґрунтування якого знаходимо в праці "Феномен доби". Визначенням "існувати всупереч реальності" Василь Стус наголошує на звільненні людини в її існуванні, на утвердженні її у ролі суб'єкта власного буття. Це визначення мислителя трактується нами як таке, що дає людині екзистенційну свободу, актуалізує особистісне начало і тим самим вводить людину у кризовий стан - "граничну ситуацію". Також стусівське визначення "існування, як спалаху" або "ось" є моментом, що виводить людину за межі часово-просторових характеристик і вводить у стан трансценденції, розкриваючи людське буття, осмислене як "щастя".

Стусівське усвідомлення себе, своєї долі є складником для досягнення щастя і становить дійсне існування людини, яке не співвіднесене з буденним буттям - це "стан існування, як спалаху, існування невимірне ні в часі, ні в просторі". Встановлено, що концепт щастя, за Василем Стусом, вбирає в себе суб'єктивну єдність часовості у факті теперішнього існування: буденне буття - граничне буття - внутрішній світ - бунт - дійсне буття - щастя.

Досліджуючи іронію як екзистенційний вимір рефлексій буття людини у спадщині Василя Стуса, нами визначено вплив нівелюючої дійсності на людину. Філософська традиція використання методу іронії у дисертаційному дослідженні висвітлена на прикладі творчості С. К'єркегора, Ф. Шеллінга, Ф. Шлегеля.

Дослідження використання методу іронії у літературно-філософській традиції дозволяє нам виявити той зміст постаті та спадщини Василя Стуса, що залишається прихованим за певними шаблонами розуміння. А саме, іронія Василя Стуса є не що інше, як форма, властива його філософуванню в її суб'єктивному відношенні до повсякденної дійсності, іронія мислителя виокремлює проблему свободи як свободи внутрішнього світу людини. Співставивши поняття "іронія" за Сереном К'єркегором із розумінням іронії Василем Стусом, визначаємо її суб'єктивність, яка заперечує абсолютну значимість всіх можливих уявлень. Констатовано, що романтична іронія Василя Стуса дозволяє осмислити причетність мислителя до "поетичного життя", завдяки якому людина може відчувати себе вільною.

Осмислення скепсису і самоіронії мислителя, іронічне трактування сутності мистецтва у дисертаційному дослідженні здійснюємо через спорідненість вчення Фрідріха Шеллінга та поглядів Василя Стуса. Завдяки романтичній іронії В. Стус акцентує на неприйнятті людиною навколишньої дійсності, що призводить до значимості внутрішніх переживань, екзистенційної сутності людини. У художньому творі "Бевзь" виявлено іронію в екзистенційному плані, що представлена крізь призму любовних переживань, а в новелі "Дзвінок" Василя Стуса екзистенційна іронія розкриває розуміння внутрішньої свободи як вірності самому собі, неприйняття дійсності та трагічність самогубства.

Доведено, що іронічний метод Василя Стуса наповнює філософську думку мислителя свободою, що відокремлює його від щирого прийняття будь-яких усталених норм та уявлень дійсності в якості істинних.

У третьому розділі "Соціально-філософський порівняльний аналіз творчості Василя Стуса та Альбера Камю" визначено складові спадщини Василя Стуса, що дозволяють здійснити екзистенційний вимір творчості, обґрунтовано його місце, роль і значення у розвитку української та зарубіжної соціокультурної традиції. Теоретичною основою соціально-філософського порівняльного аналізу поглядів українського та французького мислителів визначено літературно-філософську спадщину Василя Стуса, його художні тексти та листування; факти біографії та філософсько-літературний доробок Альбера Камю: романи "Щаслива смерть", "Сторонній", "Чума", есе "Міф про Сізіфа", трактат "Бунтівна людина".

У розділі досліджено проблему людини у спадщині Василя Стуса і Альбера Камю та визначено спільність філософських, етичних й естетичних поглядів у життєвих позиціях і творчості мислителів, головна увага котрих зосереджувалася на людині, її свідомості і знаходженні свого місця у соціумі. У творчості мислителів визначаємо спільну проблему вибору і відповідальності людини за цей вибір (на прикладі роману Альбера Камю "Чума" та поетичного тексту Василя Стуса "Я божеволію. Я збожеволію"). У цих текстах визначено спільні філософські ідеї щодо проблеми вибору добра чи зла, де воля головних героїв Альбера Камю та Василя Стуса активізує бажання боротьби із суспільним злом-чумою.

У ході дослідження встановлено, що провідною темою і основною проблемою літературно-філософської спадщини Василя Стуса та Альбера Камю є людина та її буття, а становлення соціально-філософських ідей мислителів відображено у літературно-філософській діяльності. Досліджуючи "абсурд" і "бунт" як світоглядно-позиційне кредо Василя Стуса і Альбера Камю, нами визначено спорідненість у світоглядних позиціях мислителів та констатовано, що філософи осмислюють абсурд як поняття всеохоплююче і як таке, що повинно сприйматися людиною без пояснення. Проте, це не означає підкорення людини всеохоплюючому абсурду, оскільки він навпаки змушує її до бунтування. Бунт трактується як позитивне вираження абсурду, в якому людина, усвідомлюючи абсурдність сенсу людського існування, залишається людиною, котра не втрачає своєї гідності.

Проведене дослідження засвідчило і відмінність поглядів Василя Стуса та Альбера Камю у підході до проблеми абсурду, яка полягає в тому, що абсурд Альбером Камю розглядається не як висновок, а як початок роздумів, а Василь Стус абсурдом називає швидше не початок роздумів, а вже висновок. Альбер Камю прагне не просто констатувати факт абсурду, а саме ті наслідки, до яких він приводить, а Василь Стус перебуває у тому бутті, яке можна назвати абсурдним. Як для Альбера Камю, так і для Василя Стуса естетична категорія "творчість" є "абсурдною радістю", а трагедія, що "починається з моменту пізнання", переростає і визначається феноменом щастя. Також, у розділі констатовано, що філософсько-літературна спадщина Альбера Камю виявляє теоретично історію ідеї бунту в середовищі тоталітарних ідеологій. Василь Стус ідею бунту втілював на власному життєвому шляху, що нами розглянуто, відповідно, у проекції "Бунтівної людини" Альбера Камю і в конкретних життєвих установках Василя Стуса, викладених у публіцистичних листах. Положенню виправдовування вбивства мислителі протиставляють позицію людини, що не повинна втрачати своєї гідності, правдивості і зберігати загальнолюдські моральні цінності, не примирюючись із "перетворенням на річ".

Висновки

У загальних висновках дисертації на основі дослідження екзистенційного виміру проблеми буття людини у творчості Василя Стуса запропоновано наступні положення:

1. Визначено такі екзистенціали у творчості В. Стуса: самотність, відчуження, абсурд, бунт, доля, страждання, біль, свобода, гранична ситуація, іронія, щастя. Визначаючи екзистенціали та осмислюючи екзистенційний контекст спадщини В. Стуса, нами визначено нове екзистенційне прочитання доробку мислителя в ХХІ столітті.

2. Екзистенційний вимір проблеми буття людини у творчості В. Стуса досліджується в нетеоретичній формі філософування - літературі, що визначає методологію дослідження літературно-філософської спадщини мислителя.

3. Категорія філософування В. Стуса "біль" відповідає такій категорії екзистенційної філософії як "буття-у-світі" та розкриває самотність і момент "на межі" як можливість буття власної екзистенції. Категорія "щастя" у творчості В. Стуса дозволяє розкрити сенс людського існування у віднайденні свободи та виявляє людину в сутності свого існування.

4. Іронія як екзистенційний вимір рефлексій буття людини В. Стуса розкриває суб'єктивно-інтелектуальну інтерорієнтацію мислителя, котра виявляється безпосередньо як екзистенція філософуючого так і для розкриття нівелюючих переконань суспільства загалом. Романтична іронія у творчості В. Стуса поглиблює неприйняття людиною навколишньої дійсності і привертає увагу до нівелюючого впливу суспільства на людину, до значимості внутрішніх переживань людини, її екзистенції. Екзистенційна іронія В. Стуса розкриває поняття внутрішньої свободи як вірності самому собі, неприйняття дійсності та трагічності самогубства, розкриває взаємозв'язок внутрішнього і зовнішнього, індивідуального і суспільного.

5. Буття української людини, за В. Стусом - це буття людини, що відповідає екзистенційному типу, котра усвідомлює абсурдність буття, бунтує проти несправедливості долі, здійснює вибір і несе відповідальність за цей вибір, не примирюючись із "пертворенням на річ". Відмінним у філософуваннях Василя Стуса та Альбера Камю є те, що філософська спадщина Альбера Камю теоретично обґрунтовує ідеї бунту та констатує не просто факт абсурду, а ті наслідки до яких він приводить, а Василя Стуса бачимо у тому бутті, яке можна назвати абсурдним з життєвою позицією бунту.

6. Філософська спадщина Василя Стуса збагатила соціокультурну традицію української екзистенційної філософії щодо нового осмислення буття української людини у суспільстві із збереженням особистісних, морально-ціннісних орієнтирів.

Список праць, опублікованих за темою дисертації

У фахових виданнях

1. Полюга В.В. Екзистенціальний контекст мемуарної та епістолярної спадщини Василя Стуса / Вікторія Полюга // Наукові записки. Серія: "Філософія". - Острог, Видавництво Національного у-ту "Острозька академія", 2009. - С. 195-204.

2. Полюга В.В. Іронія як метод філософування Василя Стуса / В.В. Полюга // Філософія науки: традиції та інновації : наук. журнал. - Суми: СумДПУ ім. А.С. Макаренка, 2009. - № 1. - С. 246-254.

3. Полюга В.В. Філософська категорія романтичної іронії в художніх творах Василя Стуса / В.В. Полюга // Журнал "Практична філософія". - Київ: ПАРАПАН, 2009. - № 3 (33). - С. 194-197.

4. Полюга В.В. Концепт болю як аспект особистісного начала (на прикладі спадщини Василя Стуса) / В.В. Полюга // Філософські науки: збірник наукових праць. - вип.2. - Суми: ВТД "Університетська книга", 2008. - С. 180-187.

5. Полюга В.В. Модель людини у спадщині Василя Стуса і Альбера Камю / В.В. Полюга // Журнал "Практична філософія". - Київ: ПАРАПАН, 2010. - № 1 (35). - С. 84-87.

6. Полюга В.В. Специфіка та екзистенціальний характер філософування Василя Стуса / В.В. Полюга // Науковий журнал "Філософія науки: традиції та інновації". - Суми: СумДПУ ім. А.С. Макаренка, 2010. - № 1[2]. - С. 254-262.

У інших виданнях

7. Полюга В.В. Аналіз екзистенціальних мотивів творчості Василя Стуса: загальна характеристика / Вікторія Полюга // Молодь і ринок: [щомісячний науково-педагогічний журнал]. - № 11[46]. - Дрогобич, 2008. - С. 135-141.

8. Полюга В.В. Екзистенціальні ідеї у спадщині Василя Стуса / Вікторія Полюга // Молодь і ринок: [щомісячний науково-педагогічний журнал]. - № 9 [44]. - Дрогобич, 2008. - С. 153-157.

9. Полюга В.В. Проблема щастя у контексті філософування Василя Стуса / Вікторія Полюга // Молодіжна політика: проблеми і перспективи; збірник матеріалів V Міжнародної наукової конференції. - Дрогобич: Редакційно видавничий відділ ДДПУ імені Івана Франка, 2008. - С. 258- 262.

10. Полюга В.В. Концепт щастя у "Феномені доби" Василя Стуса / Вікторія Полюга // Модернізація педагогічної освіти як основа інтенсифікації професійної та світоглядно-методологічної підготовки вчителя початкових класів / Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої 30-річчю педагогічного факультету. - Дрогобич: Посвіт, 2009. - С. 138-142.

11. Полюга В.В. Екзистенційні виміри літературно-філософської спадщини Василя Стуса / Вікторія Полюга // Збірник наукових праць з філософії, психології, мистецтвознавства, культурології "Ставропігійські філософські студії". - Вип.2. - Львів: Ставропігіон, 2008. - С. 185-195.

12. Полюга В.В. Іронічний дискурс Василя Стуса / Вікторія Полюга // Український вимір. Міжнародний збірник інформаційних, освітніх, наукових, методичних статей і матеріалів з України та діаспори. У 3-т. - Т. ІІ. - Чернігів, ЧДПУ імені Т.Г. Шевченка, 2009. - С. 9-11.

13. Полюга В .В. Концепція людини у філософуваннях Василя Стуса та Альбера Камю / Вікторія Полюга // Тези Міжнародної наукової конференції "Духовність. Культура. Людина". Львів, 15-16 квітня, 2010р. - Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2010. - C. 168-170. - Електронний ресурс. Режим доступу: http://www.lnu.edu.ua/faculty/Phil/tezy_dkl_2010.pdf

14. Полюга В.В. Іронія у творчості Василя Стуса: філософські інтеракції / Вікторія Полюга // Збірник наукових праць за матеріалами VІІ Міжнародної науково-практичної конференції "Етнос. Культура. Нація". - Вип. VІІ. - Дрогобич: Вимір, 2010. - С. 102-107.

Размещено на Allbest.ru