Феномен соціальних пріоритетів: ціннісно-епістемологічний вимір

У третьому розділі «Комунікативно-епістемологічний вимір соціальних пріоритетів» розглянуто філософське явище самопізнання суспільства в проблемному зрізі відтворення соціуму. Виявлено та проаналізовано вузлові проблеми соціокомунікативної природи, з'ясовано співвідношення різних форм знання в процесі формування соціальних пріоритетів, досліджено роботу різних знакових систем в процесі оформлення пріоритетів.

Підрозділ 3.1. «Філософський аналіз комунікативно-епістемологічної природи формування соціальних пріоритетів» присвячено комунікативній природі соціального знання. Проаналізовано існуючі в сучасному гуманітарному знанні підходи до розуміння поняття комунікації. Показано плідність використання в аналізі феномену соціальних пріоритетів теорій творців комунікативної філософії (К. - О. Апель, Ю. Габермас), аспекти розуміння комунікації в теорії соціальних систем Н. Лумана, а також у концепціях сучасних вітчизняних дослідників комунікативності (А. Єрмоленко). Концептуалізовано авторський варіант розуміння комунікативної теорії, що ґрунтується на аналізі комунікативно створюваного стрижня пріоритетів, довкола якого структурується філософське явище розуміння світу. Систему пріоритетів розглянуто в підрозділові як спрямовану за двома векторами. Перший скеровано в бік описання найбільш важливих для соціуму цінностей. Другий - у бік осмислення простору відторгнення. Перший вектор прямо вказує на найважливіші пріоритети, які суспільство намагається відтворювати, а другий - на ті феномени, які суспільство вважає недоцільним реалізувати через механізми відтворення.

В указаному контексті проаналізовано теорію консенсуально-комунікативної раціональності К. - О. Апеля. Визнано важливим доповнення до комунікативної теорії, що було зроблене Ю. Габермасом та полягає в зверненні до поняття спільної зрозумілості життєвого світу. Будь-яка нез'ясованість вимагає вирішення за допомогою комунікації. Проаналізовано критику новоєвропейського розуму з позиції практично-морального проекту перебудови світу в концепції Ю. Габермаса, що постає одним з будівних концептів моделі розуміння комунікативності, обґрунтованої в дисертації. З'ясовано, в який спосіб у проекті раціонального, запропонованому Ю. Габермасом, актуалізується поняття інтенційності. Конституювання суспільства відбувається через інтенційні зусилля учасників соціальної дії. Успіх цієї дії забезпечується комунікативною природою реалізації інтенцій. Доведено, що стратегія Ю. Габермаса пов'язує соціально-теоретичний аналіз з внутрішньою перспективою членів спільноти й передбачає герменевтичне поєднання власного розуміння теоретика з розумінням інших учасників цього життєвого світу. Вивчено безперечну евристичну значущість комунікативної теорії Ю. Габермаса та можливості її використання при структуруванні методологічного базису для аналізу соціальних пріоритетів. Теорія комунікативної дії вивчає не тільки конформну поведінку, а й акцентує увагу на тих ресурсах, що сприяють самовизначенню індивіда. Це є важливим для обґрунтованого в дисертації розуміння природи соціального пріоритету. Відмовляючись від монополії на істину, теорія комунікативної дії відмовляє в ній будь-кому, хто претендує на легітимацію свого панування в суспільстві, виходячи з будь-яких підстав. Визначено конкретний внесок системного варіанту комунікативної теорії та можливості використання висновків Н. Лумана при дослідженні соціальних пріоритетів. Перспективним для дослідження феномену соціальних пріоритетів визнано звернення Н. Лумана до такого критерію раціональності системи як успішність її адаптації до навколишнього середовища. Позитивним є й звільнення комунікації від універсальних етичних претензій.

З'ясовано, що силове поле, наявне між комунікативними концепціями створює досить продуктивну методологічну смислову сферу для досліджень системи соціальних пріоритетів. У комунікативному засвоєнні світу, перетворенні його на зрозумілий і безпечний, формується життєвий світ, де ми постаємо одночасно суб'єктами і природними об'єктами, на яких орієнтуються інші. Кожний життєвий світ створює власну систему координат, де будується система цінностей, ієрархічне розташування яких дає початок формуванню системи соціальних пріоритетів. Ці пріоритети не є заданими «ззовні», не є породженими природою людини. Вони утворюються в комунікативному процесі засвоєння світу. Процес комунікації в соціумі є одночасно процесом самопізнання і процесом конституювання цілого. В роботі розширено масштаб комунікативної теорії, завдяки виходу за межі традиційних комунікативних досліджень. Традиційна комунікативна теорія (К. - О. Апель, Ю. Габермас) має інструментальний напрямок. В дисертації звернено увагу на епістемологічний момент оформлення соціуму. Виходячи з поняття інтерсуб'єктивності та висновків конкретних механізмів взаємодії «коду» й індивідів у сучасних соціально-філософських дослідженнях, автор концентрує увагу на епістемологічній функції комунікації. Комунікація є засобом конституювання цілого. При цьому таке конституювання є процесом пізнання. Пізнаючи себе в комунікації, суспільство конструює себе як ціле. Саме цей епістемологічний елемент як частина процесу конституювання соціуму спрямовує увагу на потенціал вивчення саме цього модусу бачення соціуму. Процес пізнання як такий, що конституює ціле, та такий, що досліджує це ціле, є єдиним процесом, хоча й різноспрямованим. Осягнення цього феноменального явища дає змогу наблизитися до іманентної суті процесу комунікативного пізнання, який є подекуди позараціональним. Означене осягнення також розкриває механізми концентрації уваги суспільства на певних смислових вузлах свого існування, що й є пріоритетами. Вивчення соціальних пріоритетів у контексті дослідження природи пізнавальної діяльності соціуму створює тло для оформлення особливого варіанту комунікативної теорії.

Підрозділ 3.2. «Суспільно-групове та особистісне знання як форма і спосіб прояву соціокультурної обумовленості пріоритетів» присвячено аналізу діалектики індивідуального (особистісного) та суспільного (групового) при формуванні системи соціальних пріоритетів. Доведено, що соціальний пріоритет може оформитись винятково в точці перетину групового та особистісного інтересів, адже є своєрідною формою розуміння способів досягнення найкращого життя. Вивчена продуктивність феноменологічної методології (А. Шютц, П. Бергер, Т. Лукман) дослідження співвідношення суспільно-групового та особистісного знання при формуванні пріоритетів. Проаналізовано соціальне знання за природою (декларативне та процедурне), за ступенем науковості (наукове та позанаукове), за знаходженням (неформалізоване та формалізоване). Наголошується, що діалектика особистісного та групового знання є складною і через це не може бути зведеною тільки до констатації особистісних особливостей та моменту формалізації знання. Саме вивчення соціальних пріоритетів відкриває додаткові можливості аналізу групового та особистісного знання.

З'ясовано, що соціальний пріоритет є феноменом зі складною комунікативною природою, яка залежить не тільки від формалізованого знання чи висновків експертів, а й від тих форм буття знання, які не можуть бути виявлені раціональним шляхом (отже, постають неформалізованими) та не належать певній групі. На концептуальному рівні окреслено взаємний вплив рівнів особистісного та суспільного знання та структуру зв'язку цих знань із формуванням соціальних пріоритетів. Всебічно вивчено приклади конфліктів між різними груповими системами знання або між суспільним та груповим знанням та вплив цієї напруги на соціальні пріоритети. Проаналізовано спосіб вивчення дихотомії соціального та особистісного знання в теорії Н. Еліаса та вказано на її евристичний потенціал у досліджені соціальних пріоритетів.

Наголошено на важливості поняття «відносини» при дослідженні природи соціальних пріоритетів. Указано на те, що в сучасну епоху відчувається суттєве напруження у сфері, розташованій між інтересами особистості та соціуму. Проаналізовано соціальні переконання сучасного українського суспільства в контексті дослідження ролі особистості та надособистісних структур в процесі визначення долі держави. Показано, в який спосіб непримиримий конфлікт між особистісними системами знання створює розколотість соціального знання в нашій державі. На теоретичному рівні при здійсненні аналізу співвідношення особистісного та групового знання з'ясовано, що пріоритети соціуму не можуть розглядатися як константна рівнодіюча для всіх пріоритетів окремих індивідів. Соціальний пріоритет відрізняється від кожного з індивідуальних пріоритетів власною синтетичною природою. Особистісне знання здобувається для задоволення потреб конкретного індивіда. Соціальне знання формується завдяки пошуку всіма особистостями найбільш зручного способу реалізації власних інтересів. Таким чином з'являються синтетичні пріоритети, що забезпечують функціонування цілого. З'ясовано, що системи знання особистості та соціуму мають одне джерело походження, але різну природу та різний зміст. І перше, і друге формується в процесі соціальної взаємодії та будується на формуванні певної структури відносин. Системи соціальних пріоритетів, що складаються в функціонально-диференційованих суспільствах (до яких належить Західний світ в цілому та Україна зокрема), вміщують певні лінії напруги, яки не є природними, але створюють реальне відчуття протилежності інтересів соціуму та індивіда. Пріоритети такого суспільства вміщують настанову на постійний розвиток, оновлення, необхідність творчої реалізації.

Підрозділ 3.3. «Мова як понятійно-комунікативний процес становлення і функціонування соціальних пріоритетів» присвячено вивченню основної знакової системи, що забезпечує процес комунікації в суспільстві - мові. В дисертації проаналізовано контури «мовного перевороту» у вивчені людини й суспільства, який відбувається в просторі гуманітарних досліджень з початку ХХ століття та концептуально структурується в низці праць Р. Барта, Ж. Дерріди, Ю. Крістєвої, в студіях Ж. Лакана, Ю. Лотмана. Використовується теоретичний доробок вивчення дискурсивних практик (як мови в широкому сенсі) для структурування базису вивчення соціальних пріоритетів. Явище дискурсу розглянуто як соціальну практику та комунікативну передумову становлення й функціонування пріоритетів. Проаналізовано існуючі теорії дискурсу та дискурс-аналізу. Вивчено висновки Ю. Габермаса, зроблені в контексті вивчення етики дискурсу. Етика дискурсу має загальний характер у рамках суспільства, що передбачає десакралізацію моралі й вміщення її в плюралістичні межі. Це повинно забезпечити залучення всіх громадян до комунікації. Аналізується трактування мовного повороту як першої філософії в концепції К. - О. Апеля. З'ясовано перспективність трактування мови як поля зрозумілих норм, наявності правил в дослідженні природи соціальних пріоритетів. Визначено, що в ході мовленнєвого спілкування цінності проходять перевірку на життєздатність. Це скеровує дослідницький апарат у напрямку осмислення природи соціальних пріоритетів.

Проаналізовано психоаналітичну теорію дискурсу Ж. Лакана й теорію дискурсивних формацій М. Фуко. В контексті з`ясування природи соціальних пріоритетів проаналізовано лаканівське трактування понять «суб'єкт», «несвідоме» й «дискурс». Осмислено значущість понятійно-категоріального апарату Ж. Лакана, що полягає в аналітичному окресленні способу зчеплення реального, уявного та символічного. Позначено певну обмеженість лаканівського підходу, що ставить індивіда в безперечну залежність від мовних структур та не виявляє очевидності впливу особистості на структури. З'ясовано евристичний потенціал теорії дискурсивних формацій М. Фуко при дослідженні соціальних пріоритетів. Доведено, що незважаючи на те, що життя сучасної людини є переважно дискурсивним, дослідник соціального простору не може обмежуватись констатацією ціннісно-смислової значущості «мовного повороту». Внаслідок сказаного констатовано, що комунікація є значно ширшим поняттям.

Підрозділ 3.4. «Раціональне осмислення нових пріоритетних напрямків суспільного розвитку як альтернатива ідеологічних інтерпретацій» присвячено раціональним та позараціональним складовим процесу формування соціальних пріоритетів. Проаналізовано константні одиниці з'ясування сутнісних характеристик ідентичності. Окреслено основні риси загальносвітових та вітчизняних вузлів розуміння ідентичності, показано природу ідейних суперечностей в трактуванні явища ідентичності. Виявлено чинники загострення ідентифікаційних процесів у сучасній Україні. З'ясовано, в який спосіб спадок різних політичних та ідеологічних традицій, до яких з власної волі чи з примусу прилучалася Україна в минулому, створює різнобарвну палітру цінностей, які в сучасному світі конкурують між собою. Поняття пріоритетів є значущим для ціннісних орієнтацій суспільства та має всеосяжний характер як у теоретичному, так і в практичному аспектах. Автором пропонується при вивченні пріоритетів йти двома шляхами: від аналізу позитивних ціннісних декларацій суспільства та «від зворотного» - від аналізу негативних цінностей, тобто від аналізу того, від чого суспільство намагається захиститись. Такий підхід дає можливість не втратити жодного відтінку в описі принципів організації системи цінностей, тобто системи пріоритетів.

Встановлено, що пріоритети організують уявлення про суспільні цінності у процесі комунікативного засвоєння світу, створюють своєрідну систему координат суспільства, що є одним з варіантів економії. Використовуючи висновки Н. Лумана та Ж.Дерріди дисертант пояснює процес «економії» у відтворенні соціуму. Економія дозволяє не засвоювати світ кожного разу знову, а використовувати готові «рецепти» (А. Шютц) інтерпретації й моделі поведінки. Зазначено, що процес економії як постійного повторення й відтворення певних сенсів не може здійснюватись цілком раціонально. Вказано на наявність позараціональних орієнтирів, що керують поведінкою людей, які належать до певної соціальної спільноти. Вивчаючи позараціональні мотиви у певній картині життєвого світу, автор звертається до поняття «габітусу» й доводить його евристичну значущість при формуванні системи соціальних пріоритетів. Трактування габітусу як єдності стилю, що об'єднує практики й блага певного одиничного агента чи класу агентів, створює методологічне поле бачення співвідношення раціональних та позараціональних чинників при формуванні пріоритету. Розкрито евристичну значущість концепції «подвійного структурування» П. Бурд'є для розуміння співвідношення складових системи соціальних пріоритетів. Доведено, що габітус є схильністю агента до конкретної дії або оцінки подій, що включає інтерпретації різної природи - як раціональні, так і позараціональні. Проаналізовано значущість стереотипів в процесі самовизначення суспільства, зазначено, що їх можна коректувати раціонально й свідомо, але не варто переоцінювати роль розуму у такому значущому аспекті як трансформація стереотипів.

Запобігання трагічним наслідкам зміни системи цінностей є можливим завдяки ретельному вивченню механізмів функціонування пріоритетів. Доведено, що комплексний аналіз системи цінностей через поняття пріоритету (яке фокусує як раціональні, так і позараціональні цілі) дозволяє не втратити у дослідженні ті соціальні орієнтації, що не потрапляють до поля зору дослідника традиційних цінностей. Запропоновано методологічний прийом дослідження архітектоніки пріоритетів через вивчення феноменів, відторгнених власним світом. Осмислено роль відторгнення в процесі відтворення соціальної спільноти. Створено методологічний напрямок вивчення соціальних пріоритетів, що включає як аналіз вищих досягнень та орієнтацій, так і аналіз простору відторгненого. Запропоновано будування «тривимірного» зображення структури цінностей суспільства.

У четвертому розділі «Трансформація соціальних пріоритетів в контексті процесів сучасної глобалізації: український аспект» теоретичні висновки, набуті у попередніх розділах, застосовано для аналізу сучасної ситуації розвитку українського суспільства.

Підрозділ 4.1. «Соціальні пріоритети в глобальній цивілізаційній динаміці, їх адоптація в сучасному українському просторі» присвячено аналізу сучасного стану українських цивілізаційних орієнтацій. Проаналізовано складність української системи пріоритетів в контексті проблеми «пограничного» статусу. Доведено кореляцію цивілізаційного підходу з розвитком нелінійного мислення, осмислено вплив глобалізації на сучасне розуміння цивілізаційного розвитку. З'ясовано, яким чином концепція зіткнення цивілізацій С. Гантінгтона трансформує сучасну систему соціальних пріоритетів.

Розкрито специфіку розгортання системи цивілізаційних пріоритетів в контексті «пограничного» стану української культури. Доведено, що ситуація вибору є неодмінною складовою «пограничної» ідентичності, виявлено приховані небезпечні тенденції розвитку «пограничного» спрямування, що виникають за рахунок природного бажання позбавитись іншо-культурних елементів. Розкрито сенс дивних варіантів розуміння цивілізаційного вибору, наприклад, декларацій належності до європейської демократії в поєднанні з патріархальними вимогами. Досліджено зміст двох варіантів західного цивілізаційного вибору України - умовно «європейського» та «американського». Перший спрямований на прилучення до західних цінностей в контексті відродження власної висхідної ідентичності. Другий - на відкритість світові, відкиданні страху втратити ідентичність та набутті власного голосу в мультикультурному світі. Показано, як сформований в 90-ті роки пріоритет швидкої динаміки та набуття задля входження у простір «світового міста» з його авангардними настроями змінюється на початку ХХІ століття патріархальним зразком цивілізаційного вибору України. З'ясовано дещо парадоксальне, але цікаве й перспективне з філософського погляду коло питань, де визначається в який спосіб погранична українська ідентичність виявляється включеною в різновекторні процеси цивілізаційних впливів.

Підрозділ 4.2. «Взаємозв'язок глобальних матеріальних і духовних пріоритетів в сучасному українському модернізаційному проекті» присвячено аналізу сучасної української системи соціальних пріоритетів в контексті проблеми співвідношення матеріальних та духовних чинників. Виділено два напрямки інтерпретації ролі духовних та матеріальних пріоритетів - умовно ліберальне (вбачання механізму вирішення питань національного будівництва в створенні матеріального благополуччя) та романтичне (перевага духовного над матеріальним). Вивчено розвиток названих тенденцій від появи національно-свідомої інтерпретації буття українського народу в ХІХ ст. Виділено коріння цих напрямків у ранньомодерній добі. Окремо проаналізовано рецепцію українського соціально-історичного та соціокультурного життя та його пріоритетів від доби Київської Русі до часів Бароко, здійснену «очима Заходу» (Д.Наливайко).

Проаналізовано витоки уваги до матеріального фактору в українській культурі у добу Реформації. З'ясовано яким чином тенденції розвитку української системи пріоритетів, спрямовані на трудову етику та святість власності стали другорядними в ході соціально-революційних трансформацій. В контексті аналізу українського Відродження ХІХ ст. розкрито сутність «романтичного» ідеалу, спрямованого на дистанціювання від європейського духу гонитви за прибутками та на духовні пріоритети як запоруку вдалого розвитку національної ідеї. Доведено, що орієнтація на старовину, на історичні цінності як безперечний орієнтир є сучасним проявом романтичної тенденції. Окреслено зв'язок між анти-урбанізмом як тенденцією романтичної української культури та відразою до активного економічного життя. Встановлено, що саме романтична тенденція, базована винятково на духовних пріоритетах створює імідж української культури в європейському та світовому середовищі. Проаналізовано коріння (XIX ст.) та сучасний стан цієї тенденції.

Розкрито стан розподілу матеріальних та духовних пріоритетів в повсякденній свідомості українця, в якій рівною мірою присутні вплив радянської системи пріоритетів та прагнення побудувати нову систему цінностей. Доведено, що на рівні усвідомлення власних пріоритетів переважають саме духовні.

Підрозділ 4.3. «Співвідношення об'єктивного і суб'єктивного у формуванні соціальних пріоритетів модернізації» присвячено вивченню динаміки розуміння особистісного та над-особистісного знання у розвиткові процесів модернізації. Осмислено тенденцію орієнтації системи сучасних пріоритетів на об'єктивне знання як науково обґрунтоване та незалежне від суб'єктивних точок зору. Визначено, що проблема протиставлення об'єктивного та суб'єктивного існує тільки для модерного західного світу, в якому уявлення про індивіда є антиномічними. Проаналізоване складне співвідношення між суб'єктивними та об'єктивними мотивами в процесі створення системи пріоритетів. Доведено, що об'єктивні фактори соціального життя мають висхідний суб'єктивний характер. Зроблено припущення щодо можливості позначення культури як об'єктивної структури, яка підтримується суб'єктивними засобами - історично напрацьованими та загальноприйнятими факторами, що обмежують свободу індивіда. Вивчено зміст категорії «істина», способи її формування в соціальному світі. Проаналізовано значення такої категорії як «довіра» для формування критеріїв істини в соціальному світі.

Розкрито співвідношення істини та симулякру у соціальному світі. Доведено, що статусом об'єктивного в сучасній свідомості наділяються феномени, певним чином пов'язані з раціональною організацією соціуму. Підкреслено, що соціальний пріоритет складається із суб'єктивних інтересів, які, в свою чергу, складають дещо більше, ніж просто суму суб'єктивних інтересів. Отже, можуть бути визначеними як об'єктивний інтерес. Показано, що максимальне зближення суб'єктивного та об'єктивного інтересу працює на благо соціуму. Нехтування суб'єктивними інтересами призводить суспільство до кризи.

У п'ятому розділі «Системність соціальних пріоритетів як відображення раціоналізації політики сучасного українського суспільства» зроблено спробу змоделювати сучасну систему соціальних пріоритетів в контексті проблеми модернізації суспільства.

Підрозділ 5.1. «Ціннісно-смислові парадигми культурного розвитку сучасної України в контексті уточнення соціальних пріоритетів» присвячено культурній складовій системи соціальних пріоритетів. В контексті теорії культурних парадигм Х. Ортеги-і-Гасета здійснено аналіз культурної складової соціальних пріоритетів, для чого застосовано поняття «життьове світовідчуття». Система культурних пріоритетів проаналізована через поняття інкультурації. Показано, що саме застосування поняття інкультурації дає можливість розкрити природу спадкоємності всередині певної культури. Розкрито діалектику Іншості та відкритості в глобальному світі, виявлено її специфіку для сучасної України. Через звернення до проблеми історичної приналежності української культури до європейського культурного простору показано необхідність гармонізувати українські культурні та соціальні пріоритети з новітніми соціально-економічними викликами сьогодення.

Проаналізовано домінанти соціокультурного поступу українського суспільства, усталені традицією. Показано, в який спосіб релігійний чинник впливав на формування культурної орієнтації українського суспільства. Вивчено базисні концепти культурно-релігійної системи поглядів на український соціум В. Липинського та розкрито її складові, що функціонують в царині осмислення сучасної системи вітчизняних пріоритетів. Доведено, що засадничі принципи української системи соціокультурних пріоритетів сформувалися в святокиївську добу, а остаточно сформувалися в добу Пізнього Середньовіччя та Бароко. Показано суголосність сучасної світової культури традиційно українській культурній ціннісно-смисловій парадигмі наближення до Іншого, константній відмові від перетворення Іншого на подобу до себе. Проаналізовано шляхи міжконфесійної гармонізації українського суспільства як одного з соціальних пріоритетів сьогодення.

Аргументовано значущість для сучасної української культури ціннісних універсалій, що знаходять відображення в теоретичному спадку митрополита Іларіона (І. Огієнка). Вивчено складний та перспективний в світоглядно-буттєвому плані зміст культурно-громадянських настанов, що містяться в творах Т. Шевченка, в контексті уточнення сучасної системи культурних пріоритетів. Показано, що спільна національна державотворча ідеологія може виступити як органічний для всіх загальнонаціональний ідейно-соціальний проект саме через посередництво виняткових культурних надбань. Наголошується на тому, що стратегія формування позитивного культурного іміджу є одним із наріжних соціальних пріоритетів розвитку України в новітню добу.

Підрозділ 5.2. «Пріоритети сучасного освітнього проекту України» присвячено світоглядним константам специфіки національних освітніх пріоритетів. Доведено, що український освітній проект ХХІ століття є універсальним, багатоаспектним явищем, в якому синтетично поєднуються кілька ключових смислових одиниць як гуманітарного, християнсько-гуманістичного, так і науково-технічного типів. Особливу увагу приділено унікальності українського освітнього проекту, що полягає в використанні історичних принципів гуманістичного виховання особистості. В зв'язку з цим вивчено концептуальні засадничі принципи гуманістичного морально-етичного впливу на формування молодої особистості, що містяться в працях Г. Ващенка, С. Ярмуся. Наголошено на точках перетину українського освітнього проекту з європейською традицією. Для аргументації цієї диспозиції проведено компаративну паралель між принципами згаданих українських вчених та ідеями щодо розвитку освіти, висловленими М.Тетчер. Констатовано, що проблематика, пов'язана з феноменом формування через мову й мовлення соціокомунікативних пріоритетів національної ідентичності особистості у вітчизняному освітньому проекті становить окрему, але іманентно важливу царину. Аргументовано необхідність актуалізації цінностей традиційного українського гуманітарного знання в умовах розвитку тенденцій постмодернізму з його настановами на множинність істин, відмову від традиційних ціннісних орієнтацій тощо.

Підрозділ 5.3. «Політико-правове регулювання сучасних інформаційних пріоритетів в Україні» присвячено новітнім тенденціям, що з'являються в сучасному ціннісному полі завдяки розвитку нових домінант сучасної цивілізації та є пов'язаними із конституюванням принципово важливої цінності - інформації. Наголошено, що саме інформаційні ціннісні категорії є важливими для розвитку вітчизняної системи соціальних пріоритетів внаслідок включеності України в світові процеси розвитку. Доведено, що інформаційна безпека має посісти місце одного з найважливіших пріоритетів сучасної України як одна з важливих сторін реалізації прав людини. Визначено, що реалізація цього пріоритету можлива тільки за умови застосування розвинутих правових механізмів та стратегічно орієнтованої на захист національного інформаційного простору політики держави. З'ясовано, що для реалізації поставлених ціннісних завдань необхідна тісна взаємодія державних та соціальних інституцій у царині розробки інноваційних культурних, науково-освітніх проектів. Доведено, що вказаний синтез, при всій позірній складності його реалізації є єдино можливою світоглядною підвалиною сучасного політико-правового регулювання інформаційного розвитку країни. Виявлено, що саме інформаційні пріоритети мають захистити особистість та суспільство від руйнації, акцентувати на ціннісно-смислових парадигмах духовно-інтелектуального розвитку української ідентичності в світоглядно-буттєвому універсумі глобалізованого світу. Приділено окрему увагу концепціям теорії інформації як пріоритетної соціальної цінності у ідейному світі Л.Штрауса, К.Лефора, М.Тетчер, Ж.Рюс. У зрізі зменшення небезпеки інформаційного наступу розглянуто теорію «культурного фільтру» (Е.Дубянецкій).

Підрозділ 5.4. «Формування нових пріоритетів сучасного українського суспільства: спроба соціально-філософського прогнозу» присвячено потребі осмислення основних тенденцій розвитку системи соціальних пріоритетів сучасної України та з'ясуванню напрямків руху державної діяльності вбік розвитку найбільш перспективних цінностей та запобігання можливим небезпечним наслідкам реалізації певних пріоритетів, що дотепер наявні в українському суспільстві. Визначено тенденцію розвитку сучасного українського суспільства щодо орієнтації, у першу чергу, на соціальні, а не на політичні цінності. Досліджено проблему ціннісного протистояння між новими та цивілізаційно усталеними пріоритетами. Проаналізовано стан розуміння ідеї громадянського суспільства як соціального пріоритету. Окреслено специфіку розуміння та реалізації таких пріоритетів як толерантність, гендерна рівність, екологічні цінності, концепція сталого розвитку. Здійснено порівняльний аналіз західного та українського варіантів розуміння демократії як пріоритетного напрямку розвитку держави. Осмислено вплив поляризації українського суспільства на проблему формування системи соціальних пріоритетів. З'ясовано, що демократична орієнтація навантажується в українському ціннісному просторі низкою неусвідомлених пережитків тоталітарного минулого. Визначено наявність в універсумі українських соціальних пріоритетів традиційних західних пріоритетів (рівності й свободи) та доведено, що особливістю їх реалізації у вітчизняному обширові є надання переваги принципу рівності як відсутності привілеїв, а не свободі як способу реалізації власної ініціативи.

рефлексія соціальний пріоритет трансформація

ВИСНОВКИ

В дисертаційній роботі наведено концептуальне узагальнення та нове конструктивне вирішення актуальної соціально-філософської проблеми, що полягає у розкритті епістемологічного потенціалу феномену соціальних пріоритетів. Сутність розв'язаної наукової проблеми полягає в напрацюванні необхідного теоретичного інструментарію для аналізу конкретних конфігурацій обжитого простору через призму феномену соціального пріоритету. Одержані результати є основою обґрунтування можливостей корегування напрямків розвитку українського суспільства в напрямку євроінтеграції і налагодження рівноправних зв'язків з іншими партнерами України.

1. В роботі доведено, що вивчення соціальних пріоритетів є актуальною й науково плідною сферою соціально-філософського знання. Поняття пріоритету перетинається з поняттями цінність, класифікація, ієрархія, парадигма, створюючи особливе дослідницьке поле, в якому поєднуються як теоретичні проблеми, так і можливість прогнозувати розвиток суспільства, а також робити спроби корегування соціального розвитку через підтримання певних елементів в системі соціальних пріоритетів. Проведено аналіз критеріїв та змісту існуючих класифікацій соціальних пріоритетів. Запропоновано авторську класифікацію соціальних пріоритетів, що включає пріоритети глобалізуючого світу (глобальні) та пріоритети національного значення (національні).

2. Концептуалізовано розуміння соціального пріоритету як рушійної сили складної нелінійної соціальної системи, як рівнодіючої провідних цінностей, спрямованих на відтворення та розвиток суспільства. Показано, що соціальний пріоритет вказує на цінності, що вважаються членами даного суспільства універсальними, природними ознаками суспільного існування.

3. Розкрито гносеологічну функцію феномену соціальних пріоритетів, що полягає, зокрема, в тому, що цей феномен є свого роду лакмусовим папірцем, означником процесів модернізації суспільства. Зміни в акцентуванні цінностей суспільства, перехід цінностей з розряду пріоритетів до другорядних цінностей вказують на напрямок еволюції суспільства, отже, поняття пріоритету є серцевинним стосовно системи. Розкрито зміст гносеологічної, прогностичної та корегувальної функції пріоритетів. Продемонстровано багатство епістемологічного потенціалу вивчення феномену соціальних пріоритетів в контексті з'ясування співвідношення систем особистісного та суспільного знання.

4. Створено несуперечливу методологію вивчення соціальних пріоритетів, що базується на розумінні соціуму як складної нелінійної системи, розвиток якої не є жорстко запрограмованим та прогнозованим. Методологічний інструментарій вивчення соціальних пріоритетів будується через використання поняття інтерсуб'єктивності, що розкриває свій потенціал в феноменологічній та комунікативній філософії, структуралізмі та постструктуралізмі, варіантах системного аналізу та історичної соціології.

5. Запропоновано просторову модель вивчення соціальних пріоритетів, яка не є аналогічною шкалі цінностей (вище/нижче), отже певні орієнтири та цінності можуть виявитися на одному рівні за соціальною значущістю, але розведеними за власною природою. В основі створення моделі соціальних пріоритетів знаходиться поняття архітектоніки, яке базується на порядку розташування елементів в цілому та способі їх об'єднання.

6. Запропоновано методологічний прийом різноспрямованого дослідження соціальних пріоритетів: від аналізу позитивних ціннісних декларацій того чи іншого суспільства та «від зворотного» - від аналізу негативних цінностей, від дослідження тих явищ, що їх суспільство намагається ні в якому разі не впустити до своєї ціннісного-буттєвої системи координат. Показано евристичний потенціал вивчення рівнів відторгнення в процесі відтворення соціуму. В роботі продемонстровано дослідницький ефект амбівалентного підходу.

7. Доведено, що створення пріоритету має комунікативний характер. Процес комунікації в соціумі є одночасно процесом самопізнання і процесом конституювання цілого. В роботі розширено рамки розуміння соціальної комунікації за рахунок доручення методологічного здобутку системної (в контексті теорії Н. Лумана), феноменологічної та постструктуралістської традицій. За рахунок цього «добудовано» комунікативну теорію в напрямку епістемологічного виміру, позбавляючи її того інструментального характеру, якій вона мала в своїх традиційних варіантах. Вивчення системи соціальних пріоритетів надає можливість побачити той сегмент соціального простору, де враховано як раціональні, так і ірраціональні конструюючі мотиви, об'єднані комунікацією. Показано, що процес пізнання як такий, що конституює ціле, та такий, що досліджує це ціле, є єдиним процесом, хоча й різноспрямованим. У феномені соціального пріоритету ми бачимо результат концентрації комунікативних зусиль суспільства щодо найголовніших структуроутворюючих елементів самого себе.

8. Запропоновано сформулювати поняття соціального пріоритету в рамках нелінійного бачення світу. Розуміння нелінійного характеру розвитку суспільства задає активне ставлення до проблеми соціального пріоритету як рухливої складової картини самопізнання суспільства. В роботі показано, що такий підхід дозволяє відповідально ставитись до проблеми пріоритетів, розкриває креативний потенціал її вивчення.

9. Доведено, що соціальні пріоритети в системі функціонування суспільства виконують в першу чергу функцію соціального відтворення, яка, в свою чергу, розпадається на соціорегулятивну, соціоадаптивну, соціопродуктивну, соціокультурну, соціодинамічну і соціозахисну. Описано процес «економії» у відтворенні соціуму, що здійснюється через відтворення системи пріоритетів. У випадку соціальних пріоритетів людська спільнота постає не лише об'єктом, а й суб'єктом пізнання. Вивчення соціальних пріоритетів відсилає до мотивовано-цільових підстав обрання тої чи іншої конфігурації цінностей. Особливість вивчення соціальних пріоритетів як форми пізнання полягає в тому, що цей різновид пізнання має яскраве прогностичне забарвлення.

10. За допомогою використання епістемологічного потенціалу феномену соціальних пріоритетів описано риси, які спонукають осмислення проблемного кола питань, пов'язаних з сучасною західною свідомістю в контексті всебічного вивчення української соціальної свідомості на новітньому етапі її поступу. Описано складові складної та не завжди гармонійної системи пріоритетів, що лишилась Україні у спадок від держав, в політичній орбіті яких вона перебувала в різні періоди власної історії.

11. Через аналіз цивілізаційних уподобань сучасної України з'ясовано складність пограничного становища української цивілізаційної диспозиції. Описано два імпульси, на яких будується каркас пріоритетів України з дев'яностих років ХХ ст.: національного відродження (що подекуди асоціювалося з установленням патріархальної моделі) і демократизації. Декларована західна цивілізаційна орієнтація доповнюється в українських реаліях частиною патріархальних пріоритетів. Розкрито низку пріоритетів західного цивілізаційного спрямування, що еволюціонують в українській свідомості в останні два десятиліття. Американська складова західної цивілізаційної спрямованості відіграє тут роль каталізатора авангардних настроїв, формування пріоритету визнання себе частиною багатокультурного світу. Доведено, що європейська складова західної цивілізаційної орієнтації проявляє себе, у першу чергу, на початку ХХІ століття. Описано феномен регіональної ідентичності, що умовно позначається як центральноєвропейська. Погранична українська ідентичність виявляється одночасно включеною в різновекторні процеси цивілізаційних впливів.

12. Показано, що матеріальна та духовна складові в підґрунті оформлення української системи соціальних пріоритетів присутні тут рівною мірою, однак, на рівні усвідомлення власних пріоритетів (а також на рівні сприйняття України ззовні, з позиції європейського простору) переважають саме духовні пріоритети. В контексті матеріальних та духовних пріоритетів умовно визначені «ліберальне» (будування системи соціальних прав людини на недоторканості власності та свободи конкуренції) та «романтичне» (орієнтація на традиційні образи славетного минулого, честь, гідність, відторгнення грубого матеріального інтересу на користь багатому духовному життю) спрямування, вивчено їхнє історичне походження. Розкрито як позитивний зміст, так приховані небезпечні тенденції обох напрямків.

13. Виявлено складну діалектику особистісних і суспільних цінностей та інтересів в формуванні системи соціальних пріоритетів. Спостережено, у процесі синтетичного дослідження провідних парадигмальних концептів співвідношення об'єктивного та суб'єктивного начал, превалювання у кількісному відношенні прикладів реалізації саме суб'єктивних інтересів причетних до влади осіб.

14. Визначено, що ціннісно-смислові парадигми культурного розвитку сучасної України мають іманентно-сутнісний характер. Цей чинник сприятиме побудові інкультурального тла розвитку взаємин у суспільстві, що окреслюватиметься у багатоманітних процесах передачі культурних знань, формування культурного іміджу країни як в державі так і за її межами. Процеси засвоєння і передання вірувань, традицій можна визначити як ціннісно-смислову парадигму, яка не лише є характерною для української цивілізаційної одиниці, а й є такою, що єднає українські культурні константи з соціокультурними процесами інших країн Європи та світу, засвідчуючи при цьому українську унікальність.

15. Доведено, що український освітній проект ХХІ століття є універсальним явищем, де синтетично поєднуються кілька ключових смислових одиниць як гуманітарного, так і науково-технічного типів. Чинник гуманістичного виховання особистості є визначальним в сенсі приналежності української освіти до європейського освітнього дискурсу. Проблематика, пов'язана з феноменом формування через мову й мовлення соціокомунікативних пріоритетів національної ідентичності особистості у вітчизняному освітньому проекті становить іманентно важливу царину.

16. Встановлено, що смислова тріада «політика-право-інформаційний простір» має ключове значення в контексті осмислення пріоритетів соціального розвитку нашої країни. Доведено, що інформаційний універсум національного буття постає як пріоритетна в соціальному відношенні сфера, що потребує постійного політико-правового захисту та регулювання у відповідності із стратегією національного розвитку.

17. Визначено, що система пріоритетів в українському суспільстві тяжіє до зростання недовіри до владних інститутів й оформлення певної форми громадянського суспільства, що дуже відрізняється від європейського розуміння цього поняття, але, як нам уявляється, відкриває власний шлях до створення суто нового суспільства, орієнтованого на нові пріоритети. Виявлено визнання в українській свідомості таких цінностей, як толерантність, довіра, гендерна рівність, екологічна безпека. Доведено, що на рівні політичного дискурсу набуває популярності поняття сталого розвитку, що співпадає за напрямком з названими пріоритетами українського суспільства. Доведено, що на раціональному рівні українські громадяни визнають традиційні європейські пріоритети рівності й свободи, віддаючи при цьому перевагу рівності як відсутності привілеїв, а не свободі як полю реалізації власної ініціативи.

18. Визначено, що сьогодні Україна перебуває у своєрідному моменті цивілізаційного вибору, де досить чітко оприсутнені як тенденції поглиблення демократичних пріоритетів, так і повернення певних авторитарних цінностей. Показані шляхи використання теоретичних висновків щодо феномену соціальних пріоритетів в процесі модернізації сучасного українського суспільства.

Основні положення ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ВИКЛАДЕНІ В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА

Монографія:

1. Надибська О.Я. Пріоритети як предмет соціального пізнання: [монографія] / О.Я. Надибська. - Одеса: Друкарській дім, Друк Південь, 2010. - 456 с.

Статті у фахових наукових виданнях:

2. Надибська О. Я. Людина й соціум : проблема відносин в умовах соціальної кризи / О. Я. Надибська // Наук. записки Харків. військового ун-ту. - 2003. - Вип. 3. - С. 56 - 63.

3. Надибська О. Я. Общечеловеческие ценности и эпоха постмодернизма / О. Я. Надибська // Перспективи. - 2003. - № 2/3 (22-23). - С. 9 - 17.

4. Надибська О. Я. Проблема образования и воспитания в условиях интеграции Украины в мировое сообщество [Текст] / О. Я. Надибська // Культура народов Причерноморья. - 2003. - № 38. - С. 128 - 131.

5. Надибська О. Я. Національна культура в генезі національної самосвідомості [Текст] / О. Я. Надибська // Культура народов Причорноморья. - 2003. - № 39. - С. 50 - 52.

6. Надибська О. Я. Трансформація цінностей на сучасному етапі розвитку суспільства / О. Я. Надибська // Перспективи. - 2003. - № 1(21). - С. 71 - 77.

7. Надибська О. Я. Національна самосвідомість як соціальний феномен [Текст] / О. Я. Надибська // Перспективи. - 2005. - № 1 (29). - С. 114 - 117.

8. Надибська О. Я. Проблема самореалізації особистості [Текст] / О. Я. Надибська // Перспективи. - 2006. - № 2 (34). - С. 99 - 103.

9. Надибська О. Я. Особливості поліетнічного соціуму США, Центральної та Східної Європи [Текст] / О. Я. Надибська // Перспективи. - 2006. - № 3 (35). - С. 71-76.

10. Надибська О. Я. Соціальні пріоритети в цивілізаційній динаміці [Текст] / О. Я. Надибська // Перспективи. - 2008. - № 3 (43). - С. 64 - 68.

11. Надибська О. Я. Співвідношення правових цінностей та юридичних установлень у процесі демократизації суспільства [Текст] / О. Я. Надибська // Перспективи. - 2008. - № 4 (44). - С. 58 - 62.

12. Надибська О. Я. Соціально-філософський зміст категорії «пріоритет» [Текст] / О. Я. Надибська // Культура народов Причорноморья. - 2009. - № 167. - С. 217 - 221.

13. Надибська О. Я. Формування і розвиток поняття пріоритету в історико-філософському ракурсі [Текст] / О. Я. Надибська // Культура народов Причорноморья. - 2009. - № 169. - С. 166 - 171.

14. Надибська О. Я. Пріоритети як форма рефлексивного осмислення трансформаційних та модернізаційних процесів у соціумі [Текст] / О. Я. Надибська // Перспективи. - 2009. - № 1 (45). - С. 71 - 77.

15. Надибська О. Я. Класифікація соціальних пріоритетів: критерії і змістоутворюючі підстави [Текст] / О. Я. Надибська // Наукове пізнання: методологія та технологія. - 2009. - Вип. 2 (24) - С. 99 - 105.

16. Надибська О. Я. Соціокультурний та гуманістичний зміст категорії «пріоритет», його архітектоніка [Текст] / О. Я. Надибська // Мультиверсум : філософський альманах. - 2009. - Вип. 87. - С. 13 - 24.

17. Надибська О. Я. Методологічний інструментарій аналізу соціальних пріоритетів [Текст] / О. Я. Надибська // Мультиверсум : філософський альманах. - 2009. - Вип. 93. - С. 41 - 53.

18. Надибська О. Я. Переорієнтація системи пріоритетів українського соціуму: загальнолюдський вимір [Текст] / О. Я. Надибська // Нова парадигма. - 2010. - Вип. 94. - С. 24 - 33.

19. Надибська О. Я. Переоцінка пріоритетів сучасного українського суспільства: спроба соціального прогнозу [Текст] / О. Я. Надибська // Грані. - 2010. - № 4 (72). - С. 65 - 69.

20. Надибська О. Я. Політико-правове регулювання сучасних інформаційних пріоритетів в Україні [Текст] / О. Я. Надибська // Наука. Релігія. Суспільство. - 2010. - № 3. - С. 200 - 206.

21. Надибська О. Я. Соціогуманітарне пізнання у контексті визначення цінностей та пріоритетів розвитку соціуму [Текст] / О. Я. Надибська // Гуманітарний вісник запоріжської державної інженерної академії. - 2010. - Вип. № 41. - С. 83 - 94.

22. Надибська О. Я. Співвідношення духовних і матеріальних пріоритетів сучасної України [Текст] / О. Я. Надибська // Культура народов Причорноморья. - 2010. - № 187. - С. 146 - 150.

23. Надибська О. Я. Аналіз лінійних та нелінійних ментальних моделей у поясненні сутності соціальних пріоритетів [Текст] / О. Я. Надибська // Грані. - 2010. - № 5 (73). - С. 41 - 46.

24. Надибська О. Я. Філософський аналіз комунікативно-епістемологічної природи формування соціальних пріоритетів [Текст] / О. Я. Надибська // Мультиверсум : філософський альманах. - 2010. - Вип. 95. - С. 55 - 67.

25. Надибська О. Я. Мова як комунікативно-ціннісна передумова становлення й функціонування соціальних пріоритетів [Текст] / О. Я. Надибська // Мультиверсум : філософський альманах. - 2010. - Вип. 96. - С. 54 - 67.

26. Надибська О. Я. Пріоритети сучасного освітнього проекту України [Текст] / О. Я. Надибська // Нова парадигма. - 2010. - Вип. 96. - С. 55 - 63.

Інші наукові публікації з соціально-філософської проблематики:

27. Надибська О. Я. Самосвідомість як важливий механізм саморегуляції особистості [Текст] / О. Я. Надибська // Соціальні технології: актуальні проблеми теорії та практики. - 2003. - Випуск 21. - С.122 - 130.

28. Надибська О. Я. Трансформація суспільних пріоритетів: загальнотеоретичний аспект [Текст] / О. Я. Надибська // Соціально-економічні проблеми правової діяльності. - 2008. - Вип. 1. - С. 28 - 32.

29. Надибська О. Я. Інноваційні методики викладання соціально-філософських дисциплін у ВЗО юридичного профілю в контексті пріоритету загальнолюдських і національних цінностей [Текст] / О. Я. Надибська // Південноукраїнський правничий вісник. - 2009. - № 1. - С. 289 - 291.

30. Надыбская О. Я. Автобиография как ценностно-приоритетный нарратив [ Текст ] / О. Я. Надыбская // Curiculum Vitae : зб. наук. праць. - 2009. - Вип. 1 : Біографічний метод у гуманітарному знанні. - С. 40 - 47.

31. Надибська О.Я. Суспільно-правові пріоритети як складова професіоналізму працівників органів внутрішніх справ: [Наукове видання] - Одеса: видавець Букаєв Вадим Вікторович, 2009. - 56 с.

АНОТАЦІЯ

Надибська О.Я. Феномен соціальних пріоритетів: ціннісно-епістемологічний вимір. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософських наук за спеціальністю 09.00.03 - соціальна філософія та філософія історії. - Інститут вищої освіти Національної Академії педагогічних наук України. - Київ, 2011.

Дисертацію присвячено проблемі концептуалізації розуміння соціального пріоритету як рушійної сили складної нелінійної соціальної системи. Виявлено гносеологічні функції вивчення феномену соціальних пріоритетів. Створено несуперечливу методологію вивчення соціальних пріоритетів, що використовує потенціал феноменологічної та комунікативної філософії, структуралізму, постструктуралізму, варіантів системного аналізу та історичної соціології. Запропоновано просторову теоретичну модель вивчення соціальних пріоритетів. Розроблено додаткові ракурси бачення комунікативної теорії, орієнтовані на епістемологічний вимір.

Через аналіз цивілізаційних уподобань сучасної України виявлено особливості переломлення західних соціальних пріоритетів в український системі світосприйняття. Здійснено прогноз можливості використання теорії соціальних пріоритетів для соціально-політичного корегування.

Ключові слова: пріоритет, соціальні пріоритети, соціальне пізнання, цінність, ціннісно-епістемологічний вимір, нелінійність, комунікація, пограниччя.

АННОТАЦИЯ

Надыбская О.Я. Феномен социальных приоритетов: ценностно-епистемологическое измерение. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени доктора философских наук по специальности 09.00.03 - социальная философия и философия истории. - Институт высшего образования Национальной академии педагогических наук Украины. - Киев, 2011.

Диссертация посвящена проблеме концептуализации понимания социального приоритета как движущей силы сложной нелинейной системы, равнодействующей наиболее значимых ценностей, направленных на воспроизводство и развитие общества. Показаны концептуальные лакуны в изучении феномена социальных приоритетов, проанализированы существующие подходы к их осмыслению, предложен новый теоретический подход к изучению социальных приоритетов. Раскрыты гносеологические функции постижения социальных приоритетов при исследовании социальных структур различного характера. Выявлены и проанализированы функции социальных приоритетов. Создана непротиворечивая методология изучения феномена социальных приоритетов, базирующаяся на понимании социума как сложной нелинейной системы, развитие которой не является жестко запрограммированным и направляется коммуникативными процессами. Методологический инструментарий исследования основывается на понятии интерсубъективности, которое раскрывает свой потенциал в феноменологической и коммуникативной философии, структурализме, постструктурализме, вариантах системного анализа и исторической социологии. Предложена пространственная модель изучения социальных приоритетов, которая не является аналогом иерархической шкалы ценностей, но построена на понятии архитектоники. Сформулирован и обоснован методологический приём использования в предложенной модели и негативных ценностей, показан эвристический потенциал изучения уровней отторжения в воспроизводстве общества.