Інтереси народу як предмет соціально-філософського аналізу

У підрозділі 5.3 - «Державне управління та місцеве самоврядування як інструменти інтеграції інтересів народів Європи», - по-перше, дається визначення ключових понять, по-друге, обґрунтовується, яким чином державне управління та місцеве самоврядування можна розглядати і використовувати як інструмент інтеграції інтересів народів Європи, по-третє, розглядається діалектика всеєвропейського та національного в контексті інтеграції інтересів народів Європи і, по-четверте, з'ясовується тотожність і відмінність глобалізації та інтеграції.

На прикладі становлення і розвитку Європейського Союзу доводиться, що поняття «державне управління» (доцентрові сили) та «місцеве самоврядування» (відцентрові сили) відносні. Разом з тим звертається увага на те, що і перші, і другі органи управління народжуються як такі, що відповідають інтересам народу. Незважаючи на це між керівництвом і народами європейських держав існує безліч суперечностей, які виникають у вирішенні проблем стосовно охорони та споживання предметів літосфери, гідросфери, атмосфери, біосфери, соціосфери та ноосфери.

Висловлюється впевненість, що виклики глобалізаційного процесу вимагають від європейських народів об'єднання своїх економічних, політичних, духовних та інших інтересів, порозуміння і, головне, взаємодопомоги в умовах всесвітньої конкуренції та боротьби за виживання. У цьому контексті держави мають розвивати свої універсальні здібності, тобто виконувати функції і центральних органів влади в межах власних кордонів, і органів місцевого самоврядування в межах Європейського союзу як конфедеративного державного устрою. Національні держави мають виражати волю своїх народів в органах Євросоюзу і переконувати свої народи в необхідності певних заходів в інтересах єдиної Європи. Наголошується на тому, що Європа як миролюбний континент з конкурентноздатною економікою, має розвивати власні продуктивні сили, спираючись на свій багатовіковий досвід та досвід інших народів.

У шостому розділі - «Особливості становлення, функціонування та розвитку інтересів українського народу» - розглядаються особливості формування та розвитку інтересів українського народу, механізми вираження та захисту його інтересів, обґрунтовується положення про державу і громадянське суспільство як суб'єкти саморегуляції інтересів народу.

У підрозділі 6.1 - «Формування та розвиток інтересів українського народу» - наводяться авторські визначення понять «український народ» та «інтереси українського народу».

Наголошується на тому, що після 1991 року український народ набуває статусу суверенної етнічної спільноти, перебуваючи у фазі етнічного підйому. Остання виникла у наслідок пасіонарного поштовху під час перебудовчого процесу 1985-1991 років та пасіонарних особистостей (І.Драч, Л.Лук'яненко, В.Стус, В.Чорновіл та ін.). Констатується, що на сьогодні відомі такі моделі місцевого самоврядування: модель національного відродження, традиційна модель місцевого самоврядування, консервативна модель місцевого самоврядування (В.Кампо). Вони суттєво впливають на становлення і розвиток інтересів українського народу. Наголошується, що успіх тої чи іншої моделі місцевого самоврядування визначається людським фактором.

Підкреслюється, що закон інтересу в сучасних умовах розвитку українського народу, який характеризується глобалізацією соціального світу, набуває нових специфічних відтінків. Проводиться чітке розмежування між глобальними, загальнолюдськими та регіональними інтересами. Акцентується на тому, що в Україні процес державотворення та етнічної консолідації українців є єдиний, хоча і суперечливий процес. Вважається, що поняття національної ідеї є досить романтичним та складним. Одною національною ідеєю має бути ідея всього українського народу. Вона являє собою ансамбль ідей субетнічних спільнот, які становлять український народ.

Звертається увага на те, що в Україні нараховується, принаймні, п'ять великих регіонів, які мають свої регіональні ідеї. Тому проблема співвідношення національної ідеї та ідей субетнічних спільнот у складі українського народу, регіональних інтересів та інтересів всього українського народу розглядається в контексті співвідношення цілого і частини.

В умовах унітарного державного устрою має бути тільки одна державна мова - мова титульної нації, що відповідає інтересам всього українського народу.

У підрозділі 6.2 - «Специфіка механізмів вираження і захисту інтересів українського народу» - дається авторське визначення поняття «механізм вираження і захисту інтересів українського народу» як системи раціональних шляхів, принципів, форм, методів і засобів, які пов'язанні з розв'язанням суперечностей процесу життєдіяльності народу.

Показується, що виражати і захищати інтереси українського народу прагнули мислителі Київської Русі (Іларіон, Ф.Печерський, Нестор, Никифор, В.Мономах, К.Смолятич та інші), науковці та філософи XIII-XVIII століть (Ю.Дрогобич, П.Русин, С.Оріховський). Висловлюються думки щодо природних прав українського народу на самовизначення (Х.Філалет, В.Наливайко, І.Вишенський). Засуджувались полонізація та окатоличення українців (К.Ставрицький, Й.Борецький, І.Копинський, М.Смотрицький та ін.). Діячі Києво-Могилянської академії обстоювали положення щодо провідної ролі морального фактору та освіти у розвитку українського народу, захищали ідею єдності всього слов'янського народу (П.Могила, Й.Кононович-Горбацький, І.Гізель, Л.Баранович, І.Гілятовський, Д.Туптало, І.Кроковський та ін.). Г.Сковорода розгортав тезу, що порятунок українського народу знаходиться на шляхах просвіти та «спорідненої праці». Члени Південного товариства декабристів боролися за звільнення українського та російського народів від самодержавства і кріпацтва шляхом конституційної реформи (П.Пестель, М.Муравйов та ін.). Кирило-мефодіївці (М.Костомаров, П.Куліш, Т.Шевченко та ін.) виступали за побудову федерації слов'янських народів.

Представники так званої академічної філософської думки виходили з того, що треба дотримуватись гармонійного розвитку зв'язків та відносин між людьми (П.Лодій, Й.Шад, О.Новицький), покладатись на самосвідомість, моральні та релігійні якості людей (С.Гоготський, П.Юркевич), інтелектуальну революцію (П.Ліницький). Висловлювалися сподівання на соціалістичний шлях порятунку українського народу, але соціалізм мав бути організацією гармонійно розвинених особистостей (М.Драгоманов), на основі широкого самоврядування та органічного поєднання, соціального й національного питань (І.Франко, Л.Українка). Світле майбутнє українського народу поєднувалось з еволюційним розвитком суспільства на основі науки та освіти (В.Антонович, П.Чубинський, О.Кістяківський, С.Подолинський).

У ХХ столітті проголошувалося чимало конструктивних ідей, зокрема, що інтереси трудового народу - це найвищий закон суспільного розвитку, що соціалізм, як прояв насильства над особистістю, не можна вважати демократичною формою державного устрою (В.Вернадський), що шлях у майбутнє має бути реформістським (С.Семковський), що у соціалістичному будівництві треба дотримуватись не застарілих догм, а вивчати конкретні ситуації і розв'язувати їх в інтересах трудящих (В.Юринець).

Не залишись осторонь визвольної боротьби українського народу проти більшовицького тоталітаризму та авторитаризму українські мислителі в діаспорі, висуваючи ідеї «конкордизму» (В.Винниченко), «української абсолютної монархії» (В.Липинський), «українського націоналізму» (Д.Донцов), поєднання традиціоналізму й футуризму (Ю.Вассиян), пріоритету загальнолюдських цінностей над національними (Д.Чижевський), про примноження людей пасіонарного типу (О.Кульчицький), теологічного розвитку суспільства в напрямі метаісторичної мети (В.Олексюк).

У підрозділі 6.3 - «Держава і громадянське суспільство як суб'єкти саморегуляції інтересів народу України» - стверджується те, що в поліетнічному українському суспільстві існує безліч суб'єктів, які прагнуть бути виразниками і захисниками інтересів українського народу. Серед них найпотужнішим суб'єктом є держава як апарат по управлінню справами суспільства. Обґрунтовується положення стосовно того, що держава не виконує своєї функції як атрибута народу, якщо немає альтернативних опозиційних суб'єктів. В якості альтернативного явища стосовно держави розглядається громадянське суспільство. Доводиться, що тільки як опозиційні та альтернативні явища, держава і громадянське суспільство виступають суб'єктами саморегуляції інтересів народу. Даються чіткі визначення ключових понять: «держава», «громадянське суспільство», «саморегуляція». Саморегуляція є здатність певного суб'єкта своїми власними зусиллями регулювати (впорядковувати) свої потреби, інтереси, ідеали, цілі та цінності.

Щоб забезпечити інтереси всього українського народу, який є поліетнічною спільнотою, в суспільстві має бути чітка державна етнічна політика на урядовому, центральному, регіональному і місцевому рівнях. Детально розглядається проблема самореалізації інтересів народу України з боку держави на прикладі регіонів. Розглядаються принципи державної регіональної політики, по-друге, завдання, які мають вирішуватися для досягнення головної мети державної регіональної політики, і, по-третє, пріоритетні шляхи вирішення цих завдань. Головна мета державної регіональної політики полягає у створенні умов для динамічного, збалансованого всебічного розвитку України.

Аргументується положення про те що незважаючи на суперечливу природу, держава і громадянське суспільство можуть розглядатися в якості суб'єктів самореалізації інтересів народу. Аргументація полягає в наступному: по-перше, коли держава подолає віковий стереотип, пов'язаний з пригніченням, обманюванням народу, маніпулюванням його потребами, інтересами, цілями, ідеалами та цінностями, по-друге, коли буде знайдено механізм впровадження оптимальної системи зближення інтересів народу і державних діячів по такому критерію як заробітна плата; по-третє, коли держава і громадянське суспільство своїми суперечностями не будуть заважати людям з радістю працювати, розкривати свої невичерпні здібності та таланти, по-четверте, держава і громадянське суспільство мають підтримувати одне одного, оскільки вони є атрибутивними ознаками народу.

У «Висновках» підводяться узагальнюючі соціально-філософські підсумки з розглянутої проблеми.

У дисертації досліджена роль інтересів народу в суспільно-історичному процесі. У цьому контексті запропоновано керуватися як раціональними, так й ірраціональними мотивами життєдіяльності не тільки окремої людини, а й усього народу і, тим більше, людства. Таким інтегрованим мотивом життєдіяльності людей виступають інтереси, оскільки, як помічав Г.Гегель, ніщо не діється без інтересу.

У роботі послідовно розглянуто природу, сутність і зміст інтересів народу.

Розкрито субстратний та діяльнісний рівні інтересів народу у їхньому органічному поєднанні, проаналізовано раціональні та ірраціональні шляхи, форми, методи та засоби розв'язання протиріч у суспільному розвитку. Тут має бути компроміс, консенсус, гармонійне поєднання всієї гами думок та почуттів. Висловлене глибоке переконання, що домінувати мають інтереси народу, а не окремих особистостей, в тому числі президентів, прем'єр-міністрів, керівників політичних партій та блоків.

У дисертації розкрита теза стосовно того, що народ, і відповідно його інтереси, безпосередньо не побачиш і не почуєш. Вони існують подібно анаксімандрівському апейрону, який виявляється як об'єднавче начало багатоякісного матеріального та духовного світу. Вони, на нашу думку, існують у різноманітних проявах духовної людської життєдіяльності, в інтересах тих, хто виступає «від імені і за дорученням» народу. Це можуть бути не тільки добрі, а й лихі люди. Останні зловживають повноваженнями, які їм делегує народ на парламентських та місцевих виборах.

У дисертаційному дослідженні широко використані такі методи філософського аналізу як субстанційний, формаційний, цивілізаційний та етнічний, до яких долучена організмена методологія, яка останнім часом набуває поширення щодо з'ясування сутності суспільно-історичних явищ та процесів.

Разом з тим аналіз будь-яких суспільних явищ буде неглибоким і однобічним, якщо їх розглядати тільки з соціального боку.

Така традиція склалася в марксизмі, де соціально-класовий підхід досяг небувалої гіпертрофії. На практиці класова методологія обернулася, як відомо, жахливими перекрученням й руйнуванням етнічних зв'язків і відносин, що вело до знищення етнічного генофонду. У сучасних умовах етнічний аналіз тим більше заслуговує на увагу, оскільки може статися гіпертрофія природного аспекту суспільного розвитку. Ось чому необхідно усвідомити гармонійну єдність природного і соціального. Етнічний аналіз, на наш погляд, має велике майбутнє. Він дозволяє позбавитися однобічності при вивченні кожного суспільного явища.

Використання цього методу поглиблює пізнання таких природних і соціальних спільностей як рід, плем'я, нація, клас, суспільні верстви. Останні в своїй органічній сукупності становлять народ.

Розробка проблематики генезису і структури інтересів народу в дисертації відповідає завданням, які стоять нині перед українським суспільствознавством. У період широкого розгортання процесів інтеграції суспільства навколо загальнонародних інтересів, потреб, цінностей і цілей розгляд народу в єдності і взаємодії його складових частин дозволяє представити інтереси народу як єдину систему. Структура інтересів народу є історично змінною. Її сучасний стан є продуктом тривалого історичного розвитку думки людства. Наукові уявлення про інтереси народу виростають на ґрунті донаукових форм знання. Вони співіснують з іншими формами знання природних і соціальних інтересів народу, займаючи по відношенню до них провідне місце.

Крім теоретичних цілей передбачалось і певне практичне спрямування дослідження. Йдеться про встановлення зв'язку деяких положень дисертації з певним колом практичних проблем. Насамперед, вони стосуються питань розбудови демократичного суспільства в Україні. Застосований у дисертаційному дослідженні субстанційний підхід до аналізу інтересів народу може бути використаний для теоретичного обґрунтування політичних, юридичних, моральних та інших рішень. Зазначений теоретичний підхід дозволяє встановлювати межі між інтересами окремих природних і соціальних спільностей, інтегрованих в народ. Будувати таке розмежування інтересів доцільно з метою досягнення чітких уявлень про специфічні функції субсистем природного і соціального порядку в загальній структурі інтересів народу. До одного і того ж явища, події, процесу суспільного життя кожна етнічна спільність підходить по різному. Можна сказати, що у них спільний об'єкт інтересів, але різні предмети інтересів. Так, для української нації суверенітет українського народу є найвищим проявом свободи, коли Україна предстає як самостійна світова держава з усіма атрибутами своєї самостійності. Для української нації її інтереси є самостійний предмет аналізу. Для інших етнічних спільностей суверенітет України є скоріше зовнішнім явищем.

Отже, народ є етнічне утворення, яке тотожне всім попереднім етнічним спільностям. Разом з тим кількісно і якісно народ перевершує всі ці етнічні спільності, становить нову субстанцію суспільно-історичного процесу.

Особливої уваги в дисертаційному дослідженні надано розкриттю механізмів реалізації інтересів народу в умовах глобалізації інтересів соціального світу. В роботі зазначається, що соціально-філософський аспект глобалізаційного процесу ще не отримав достатньої розробки. На основі філософського принципу всезагального зв'язку між явищами природно-історичного та суспільно-історичного процесів у дослідженні дається визначення поняття «глобальні інтереси народу», яке пропонується розглядати як діяльність, спрямовану на пошук і вибір раціональних та ірраціональних шляхів, форм, методів та засобів розв'язання протиріч між глобальними потребами, цілями, ідеалами, цінностями та природними, соціальними і духовними умовами життєдіяльності всього людства.

Складною і суперечливою проблемою є вираження та захист інтересів народу. Однією із складових цього процесу є механізм взаємної адаптації і взаємного консенсусу інтересів народу та інтересів політичної системи. Зроблено висновок, що цей механізм має будуватися за умов створення правової, суверенної, соціальної держави та всебічно розвиненого громадянського суспільства, в якому кожна людина чи етнічна спільність почувалася б вільно у розвитку своїх природних та суспільних якостей.

Складовою частиною глобалізаційного процесу є інтеграція народів світу, зокрема, європейських народів. Вагомим інструментом інтеграції народів Європи є державне управління та місцеве самоврядування. Виклики глобалізаційного процесу вимагають від європейських народів об'єднання своїх економічних, політичних, духовних та інших інтересів, взаємодопомоги в умовах всесвітньої конкуренції та боротьби за виживання. Європа прагне бути конкурентноздатною на всесвітньому рівні. Разом з тим, вона хоче бути таким континентом, на якому більше не повинно бути ні всесвітніх, ні регіональних війн. Україна, як і інші європейські країни, має розвивати свої продуктивні сили, спираючись на свій багатовіковий досвід, і сподіватися рано чи пізно стати рівноправним членом Європейського Союзу як конфедеративного державного устрою вільних народів.

Процес формування та розвитку інтересів українського народу розглядається не тільки в історичному, а й в іншому вимірі. Йдеться про пошуки механізмів збереження і забезпечення соборності українського народу; про збереження природного, соціального й духовного середовища; про надання прав і свобод вільному розвиткові різноманітних форм власності та господарювання. До інтересів українського народу належить турбота про забезпечення гармонійного сполучення різноманітних форм управління та самоврядування; про обмін культурно-історичними традиціями між різноманітними етнічними спільнотами, які утворили український народ на європейському геополітичному просторі. Обґрунтовується необхідність надання мові корінного етносу статусу державної мови, що ні в якому разі не перешкоджає розвиткові мов інших етнічних спільнот. В роботі наголошується на тому, що виключного значення має менталітет українського народу, характерними рисами якого є кардіоцентризм та екзистенційність.

Говорячи про механізми вираження і захисту інтересів українського народу, варто звернути увагу на те, що ці механізми детермінуються особливостями історичних епох, розпочинаючи від первісного і закінчуючи пострадянським суспільством. Особливого значення проблема вираження і захисту інтересів народу набула в умовах виникнення, функціонування та розвитку держави, яка усіляко прагнула ввести тоталітарний контроль над усіма сферами життєдіяльності народу.

Конструктивні програми вираження і захисту інтересів народу розробляли українські мислителі XIII-XVIII століть, зокрема викладачі Києво-Могилянської академії, діячі Південного товариства декабристів, а також учасники Кирило-Мефодіївського братства, представники академічної філософської думки ХІХ ст., революційні демократи ХІХ-ХХ ст., прихильники соціалістичного будівництва. Не залишалися осторонь інтересів народу українські мислителі в діаспорі. Упродовж багатовікової боротьби українського народу склалася плюралістична парадигма думок, уявлень і вчень, ядро яких складають поняття Свободи, Справедливості та Братерства.

Сьогоденні уявлення щодо забезпечення інтересів українського народу шикуються навколо таких явищ суспільного життя як держава та громадянське суспільство. Хотілося б щоб вони були суб'єктами саморегуляції інтересів народу України. Але для цього з боку держави мають бути такі заходи, внаслідок яких український народ відчув би не на словах, а насправді, що держава є виразник, охоронець і реалізатор інтересів народу. У той же час держава не повинна бути монополістом у цьому процесі. Підрозділи громадянського суспільства мусять працювати там, куди держава не доходить, незважаючи на всі свої намагання. Інтереси народу єдині для держави і громадянського суспільства. Тому останні мають не конфліктувати між собою, а об'єднувати свої зусилля, підтримувати одне одного.

Потребують подальшого дослідження з позицій плюралістичної філософії питання пов'язані з: а) народом як багатоякісною субстанцією суспільно-історичного процесу; б) інтересами народу як багатофакторного явища його субстанційних та атрибутивних якостей; в) розвитком інтересів у зв'язку з впливом на природне (літосфера, гідросфера, атмосфера, біосфера), суспільне (економіка, політика, право, здоров'я, спорт) та духовне (ноосфера, світогляд, освіта, мистецтво) середовище позитивних і негативних наслідків людської життєдіяльності; г) розвитком інтересів народу в контексті етногенезу як синтезу природогенезу (фаза підйому, акматична фаза, фаза надлому, інерційна фаза, фаза обскурації, регенераційна фаза та меморіальна фаза), соціогенезу (процеси парціації, сепарації, консолідації, дисперсизації, асиміляції, міксації) та ноогенезу з урахуванням наукових досягнень В.І.Вернадського, Л.М.Гумильова, Ю.В.Бромлея, сьогоденної етнології, етнографії, екології тощо.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНІ У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА

Монографії:

1. Дубинин В.В. Интересы народных масс: социально-философский аспект / В.В.Дубинин. - К.: ІСДО, 1993. - 168 с.

2. Дубінін В.В. Роль інтересів народу в становленні та розвитку політичної системи суспільства: [монографія] / В.В.Дубінін. - Краматорськ: ДДМА, 2006. - 260 с.

Статті у наукових фахових виданнях:

3. Дубінін В.В. Етнічна структура суспільства в контексті філософського дискурсу / В.В.Дубінін // Науковий часопис НПУ імені М.П.Драгоманова. Серія 7. Релігієзнавство. Культурологія. Філософія: [зб. наук. пр.]. - К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2006. - Випуск 9(22). - С. 119-170.

4. Дубінін В.В. Механізм вираження і захисту інтересів українського народу / В.В.Дубінін // Політологічний вісник: [зб. наук. пр.]. - К.: «ІНТАС», 2007. - Випуск 24. - С. 74-85.

5. Дубінін В.В. Субстанціональна природа інтересів народу / В.В.Дубінін // Політологічний вісник: [зб. наук. пр.]. - К.: «ІНТАС», 2007. - Випуск 27. - С. 44-54.

6. Дубінін В.В. Історико-філософський досвід пізнання інтересів народу / В.В.Дубінін // Нова парадигма: Журнал наукових праць / [гол. ред. В.П.Бех]. - Вид-во НПУ імені М.П.Драгоманова, 2007. - Випуск 64. - С. 26-37.

7. Дубінін В.В. Вплив глобалізаційного процесу на трансформацію інтересів народу / В.В.Дубінін // Нова парадигма: Журнал наукових праць / [гол. ред. В.П.Бех]. - К.: Вид-во НПУ імені М.П.Драгоманова, 2007. - Випуск 65. - Ч. 1. - С. 152-162.

8. Дубінін В.В. Інтереси як форма самовираження народу / В.В.Дубінін // Нова парадигма: Журнал наукових праць / [гол. ред. В.П.Бех]. - К.: Вид-во НПУ імені М.П.Драгоманова, 2007. - Випуск 66. - С. 89-104.

9. Дубінін В.В. Державне управління та місцеве самоврядування як інструменті інтеграції інтересів народів Європи / В.В.Дубінін // Нова парадигма: Журнал наукових праць / [гол. ред. В.П.Бех]. - К.: Вид-во НПУ імені М.П.Драгоманова, 2007. - Випуск 67. - С. 96-108.

10. Дубінін В.В. Особливості виникнення інтересів народу / В.В.Дубінін // Нова парадигма: Журнал наукових праць / [гол. ред. В.П.Бех]. - К.: Вид-во НПУ імені М.П.Драгоманова, 2007. - Випуск 68. - С. 77-96.

11. Дубінін В.В. Формування та розвиток інтересів українського народу / В.В.Дубінін // Гілея (науковий вісник): [зб. наук. пр.] / [гол. ред. В.М.Вашкевич]. - К., 2007. - Випуск 8. - С. 4-26.

12. Дубінін В.В. Народ як провідна субстанція історичного процесу / В.В.Дубінін // Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії: [зб. наук. пр.] / [гол. ред. В.Г.Воронкова]. - Запоріжжя: Вид-во ЗДІА, 2007. - Випуск 30. - С. 41-54.

13. Дубінін В.В. Субстратний рівень інтересів народу: соціально-філософський аналіз / В.В.Дубінін // Гілея (науковий вісник): [зб. наук. пр.] / [гол. ред. В.М.Вашкевич]. - К., 2009. - Випуск 21. - С. 167-179.

14. Дубінін В.В. Діяльнісний рівень інтересів народу / В.В.Дубінін // Гілея (науковий вісник): [зб. наук. пр.] / [гол. ред. В.М.Вашкевич]. - К., 2009. - Випуск 24. - С. 194-208.

15. Дубінін В.В. Інтерес як соціально-філософська категорія: діяльнісний підхід / В.В.Дубінін // Гілея (науковий вісник): [зб. наук. пр.] / [гол. ред. В.М.Вашкевич]. - К., 2009. - Випуск 27. - С. 131-138.

16. Дубінін В. В. Динаміка становлення та розвитку субстратних і діяльнісних рівнів інтересів народу / В.В.Дубінін // Політологічний вісник: [зб. наук. пр.]. - К.: «ІНТАС», 2009. - Випуск 41. - С. 77-93.

17. Дубінін В.В. Раціональні та ірраціональні способи розв'язання етнічних протиріч / В.В.Дубінін // Політологічний вісник: [зб. наук. пр.]. - К.: «ІНТАС», 2009. - Випуск 42. - С. 77-93.

18. Дубінін В.В. Атрибутивні властивості інтересів народу та його субетносів / В.В.Дубінін // Науковий часопис НПУ імені М.П.Драгоманова. Серія 7. Релігієзнавство. Культурологія. Філософія: [зб. наук. пр.]. - К.: Вид-во НПУ імені М.П.Драгоманова, 2009. - № 20 (33). - С. 271-282.

19. Дубінін В.В. Сутність народу як суспільно-історичного явища В.В.Дубінін // Нова парадигма: Журнал наукових праць / [гол. ред. В.П.Бех]. - К.: Вид-во НПУ імені М.П.Драгоманова, 2009. - Випуск 87. - С. 30-46.

20. Дубінін В.В. Держава і громадянське суспільство як суб'єкти саморегуляції інтересів народу / В.В.Дубінін // Нова парадигма: Журнал наукових праць / [гол. ред. В.П.Бех]. - К.: Вид-во НПУ імені М.П.Драгоманова, 2009. - Випуск 88. - С. 81-92.

21. Дубінін В.В. До питання про класифікацію форм вираження й захисту інтересів народу / В.В.Дубінін // Гілея (науковий вісник): [зб. наук. пр.] / [гол. ред. В.М.Вашкевич]. - К.: ВІРУАН, 2010. - Випуск 32. - С. 150-157.

22. Дубінін В.В. Специфіка механізмів функціонування та реалізації інтересів народу в різних соціально-політичних системах / В.В.Дубінін // Політологічний вісник: [зб. наук. пр.]. - К.: «ІНТАС», 2010. - Випуск 47. - С. 38-62.

23. Дубінін В.В. Динаміка перетворених форм вираження й захисту інтересів народу / В.В.Дубінін // Політологічний вісник: [зб. наук. пр.]. - К.: «ІНТАС», 2010. - Випуск 48. - С. 35-46.

Статті у інших виданнях та тези конференцій:

24. Дубінін В.В. Природні суспільні та духовні детермінації виникнення та розвитку народу / В.В.Дубінін // Наукові праці історичного факультету Запорізького держаного університету. - Запоріжжя: Просвіта, 2007. - Випуск XXI. - С. 446-449.

25. Дубинин В.В. Мировоззрение и интересы народних масс / В.В.Дубинин // Человек. Мировоззрение. НТП: Всесоюзная научно-теоретическая конференция, 14-16 мая 1991 г. Секция 2. Научное мировоззрение: счущность и проблемы формирования. - Киев-Краматорск: Институт философии АН УССР, 1991. - С. 37-38.

26. Дубинин В.В. Гармонизация интересов народних масс - важнейший фактор становления открытого общества в Украине / В.В.Дубинин // На шляху до відкритого суспільства: Міжнародна конференція, квітень 1993 р.: тези доповідей. - Донецьк, 1993. - С. 83-85.

27. Дубінін В.В. Про врахування інтересів в процесі прийняття управлінських рішень / В.В. Дубінін // Придніпровський науковий вісник. Донбаський випуск: Проблеми і практика управління в економічних системах. Економіка: міжнародна науково-технічна конференція.: матеріали. - 1998. - № 109 (176). - грудень. - С. 4-6.

28. Дубінін В.В. Етносоціальна природа народу: філософський аспект / В.В.Дубінін // Україна - Греція: історична спадщина і перспективи співробітництва: міжнародна науково-практична конференція, 27-29 травня 1999 р.: [зб. наук. пр.]. - Маріуполь: Маріупольський гуманітарний інститут Донецького державного університету, 1999. - Т.1. - Ч.2. - С. 316-320.

29. Дубінін В.В. Етнічні аспекти корпоративної культури / В.В.Дубінін // Корпоративна культура організацій ХХІ століття: [зб. наук. пр.]; Під. заг. ред. Г.Л.Хаєта. - Краматорськ: ДДМА, 2003. - С. 35-38.

30. Дубінін В.В. Щодо етнічної культури майбутнього фахівця / В.В.Дубінін // Проблеми гуманізації навчання та виховання у вищому закладі освіти: Другі Ірпінські міжнародні науково-педагогічні читання, 21-22 травня 2004, рік: матеріали. - Ірпінь: Національна академія ДПС України, 2004. - С. 100-106.

31. Дубінін В.В. Місце і роль мистецтва і мистецької освіти в розвитку етнічної структури суспільства / В.В.Дубінін // Мистецька освіта в контексті європейської інтеграції: Теоретичні та методичні засади розвитку: міжнародна наукова конференція, 30 червня - 2 липня 2004 р.: тези. - Київ-Суми: СумДПУ ім. А.С.Макаренка, 2004. - С. 5-7.

32. Дубінін В.В. Місце і роль народу в етнічній структурі суспільства / В.В.Дубінін // Державна етнонаціональна політика: правовий та культурологічний аспекти в умовах Півдня України: VI Всеукраїнська науково-практична конференція, 6-8 жовтня 2005 р.: [зб. наук. пр.]; Під заг. ред. М.В.Дєдкова. - Запоріжжя: Облдержадміністрація, ЗНТУ, 2005. - С. 33-35.

АнотаціЯ

Дубінін В. В. Інтереси народу як предмет соціально-філософського аналізу. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософських наук за спеціальністю 09.00.03 - соціальна філософія та філософія історії. - Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова. - Київ, 2011.

У дисертаційній роботі узагальнені і поглиблені теоретичні та методологічні засади розробки теорії народу та його інтересу. Показано, що народ як особлива природна, суспільна і духовна етнічна спільність є головним суб'єктом суспільно-історичного процесу, атрибутивною ознакою якого є його інтереси. Здійснено генетичний, морфологічний, функціональний і праксіологічний аналізи явища інтересів народу. Подано авторське бачення проблеми сутності, змісту, форм та механізмів розвитку і захисту, динаміки змін інтересів народу. Обґрунтовано, що інтереси народу мають субстратний та діяльнісний рівні, які розглядаються в динамічному процесі - від інтересів попередніх етнічних спільнот до планетарного людства. Досліджена спроможність держави і громадянського суспільства бути суб'єктами самовираження інтересів народу. Проаналізовано вплив глобалізаційних та інтеграційних процесів на саморозгортання інтереси народів Європи і, зокрема, українського народу. Розкрито історичний досвід вираження і захисту інтересів народу елітними колами, науковцями політичними діячами, починаючи з періоду Київської Русі до початку ХХІ століття. Запропонована система заходів щодо узгодженості інтересів народу (цілого), політичних партій, елітних кіл (особливого) та особистостей (одиничного) на рівні етнополітики держави і громадянського суспільства.

Ключові слова: етнос, народ, інтереси, інтереси народу, інтереси українського народу, субстанція, глобалізація, інтеграція, трансформація, управління та самоврядування.

АННОТАЦИЯ

Дубинин В.В. Интересы народа как предмет социально-философского анализа. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени доктора философских наук по специальностям 09.00.03 - социальная философия и философия истории. - Национальный педагогический университет имени М.П.Драгоманова. - Киев, 2011.

В диссертационной работе обобщены и углублены теоретические и методологические положения изучения теории народа и интереса в их интеграционном аспекте. Показано, во-первых, что народ как природная общность своими корнями тесно связан с литосферным, гидросферным, атмосферным и биосферным окружением. Развиваются догадки Фалеса, Анасимандра, Анаксимена, Гераклита и других античных мыслителей о том, что человек своим происхождением и жизнью обязан воде, воздуху, теплу (огню) и другим стихиям, а также концепция географического детерминизма, которая была достаточно распространенной в XVIII - XIX веках (Ш.Монтексье, Г.Гегель и др.). Более того, мысль о том, что существование человека и человечества обеспечивается именно наличием энергоресурсов в природе, обретает еще большее значение в XXI веке, когда экологическая опасность представляет реальную угрозу человечеству.

Раскрывается положение о народе как социальной общности, которая возникает на определенном этапе развития человека и его этнических структур. Формирование и развитие народа происходит под влиянием разнообразных явлений и процессов общественной жизни и, прежде всего, экономических, политических, религиозных, научно-технических и др.

Возникновение и развитие народа происходит на определенном этапе духовного освоения мира. При этом следует подчеркнуть, что народу свойственен высокий уровень духовного отношения к окружающей среде.

Интересы народа представляют собой противоречие, в орбиту которого входят три элемента: во-первых, субэтносы, которые выступают в определенных условиях противоположностями друг другу, в том числе и к народу как целому, во-вторых, предметы, явления и процессы природы, общества и духовности, в отношении которых разворачиваются противоречия, и, в-третьих, потребности, идеалы и ценности народа и его субэтносов. Интересы народа в этом контексте выполняют функцию регулятора и детерминатора его жизнедеятельности.

Показывается, что интересы выступают весомым атрибутивным свойством, которые своими корнями уходят к интересам предшествующих этнических общностей.

Осуществлен анализ влияния глобализационных и интеграционных процессов на интересы народов Европы и, в частности, украинского народа. Одновременно изучена способность государства и гражданского общества быть субъектами самовыражения интересов украинского народа.

Обосновывается положение о том, что интересы народа имеют субстратный и деятельностный уровни, которые должны рассматриваться в динамическом процессе - от интересов предшествующих этнических общностей к планетарному человечеству.

Отстаивается авторское видение проблемы соотношения содержания и формы, классификации форм и динамики преобразованных форм выражения и защиты интересов народа. Субстратный уровень подразделяется на объективированные и субъективированные явления и процессы. Пассивные и активные объективированные явления и процессы взаимосвязаны между собой таким образом, что первые детерминируют жизнедеятельность народа, а вторые обеспечивают обратное влияние ноосферных явлений и процессов на литосферу, гидросферу, атмосферу и биосферу, которые имеют преимущественно иррациональный характер, что ставит под угрозу само существование человека и человечества.

Акцентируется внимание на том, что субстратный уровень интересов народа представляет собой органическое сочетание объективированных и субъективированных явлений и процессов. Содержательным элементом субстратного уровня являются его противоречия, которые возникают, функционируют и развиваются между объективированными и субъективированными явлениями и процессами. К деятельностному уровню интересов народа отнесены закон этногенеза как последовательного прохождения этническими общностями фазы подъема, акматической фазы, фазы надлома, инерционной фазы, фазы обскурации, фазы регенерации и мемориальной фазы.

Раскрывается исторический опыт выражения и защиты интересов украинского народа элитными кругами общества (научными, религиозными и политическими деятелями) со времён Киевской Руси до начала ХХІ века. Предложена система мероприятий относительно согласования интересов народа (целого), политических партий, элитных кругов (особенного) и личностей (единичного).

Ключевые слова: этнос, народ, интересы, интересы народа, интересы украинского народа, субстанция, глобализация, интеграция, трансформация, управление и самоуправление.

ANNOTATION

Dubinin V.V. The people's interests as a subject of social and philosophical analysis. - Manuscript.

Dissertation for Doctor's degree in philosophy by speciality 09.00.03 - Social Philosophy and Philosophy of History. - National Pedagogical Dragomanov University. - Kyiv, 2011.

Theoretical and methodological principles of studying the theory of people and interests are generalized and extended in the thesis. It is shown that the people as a special, natural, public and spiritual ethnic community is a leading substance of social and historical process, the attributive features of which are its interests. Genetic, morphological, functional and praxiological analyses of the phenomena of the people's interests are done. The author defends the point of the problem of the form and content correlation, classification of the form and dynamics of transformed forms of expression and defense of people's interests. The disposition that people's interests are of substractive and action levels, which should be viewed within the dynamic process - from the interests of former ethnic communities to the planetary mankind is defended in the thesis. The ability of the state and the civil society to be the objects of the people's interests self-expression is explored. The analysis of the influence of globalizational and integrational processes on the interests of the peoples of Europe and, in particular, on the Ukranian people's interests is carried out in this work. The historical experience of expression and protection of the Ukrainian people's interests by elite circles, scientific and political figures from the times of Kiev Rus up to the beginning of the XXI century has been revealed. The system of measures concerning the coordination of interests of the people (as a whole), political parties, elite circles (detached) and individuals (isolated) on the levels of state ethnic policy and civil society is proposed.

Key words: ethnic, people, interests, interests of the people, interests of the Ukranian people, substance, globalization, integration, transformation, management and self-government.

Размещено на Allbest.ru