Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ В.Н. КАРАЗІНА

Українська жінка в православній картині світу та національній традиції: гендерні рецепції

09.00.12 - українознавство (філософські науки)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філософських наук

Корольова Ірина Євгеніївна

Харків - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному університеті імені В.Н. Каразіна Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий керівник: доктор філософських наук, доцент

Суковата Вікторія Анатоліївна,

Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна,

професор кафедри теорії культури і філософії науки

Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор

Корабльова Надія Степанівна,

Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна,

професор кафедри теоретичної і практичної філософії

доктор філологічних наук, професор

Ушкалов Леонід Володимирович,

Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди,

професор кафедри української та світової літератури

Захист відбудеться "29" червня 2011 р. о 15.15 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.06 Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, пл. Свободи, 6, ауд.2-43.

З дисертацією можна ознайомитися в Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна за адресою: 61077 м. Харків, пл. Свободи, 4.

Автореферат розісланий "27" травня 2011 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Д.В. Петренко

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Сучасне українське суспільство перебуває в пошуках власної культурно-національної ідентичності, яку слід вважати складним багаторівневим феноменом, тісно пов'язаним з поняттям "культурно-національної картини світу". Невід'ємними елементами будь-якої національної картини світу є гендерна та релігійна складові. Проблематика їх взаємозв'язків та взаємовпливів залишається малодослідженою в сучасному українознавстві, на відміну від філософії багатьох інших країн, в яких дослідження гендерних аспектів національної картини світу актуалізувалися з другої половини ХХ ст. (наприклад, у суспільно-гуманітарних дисциплінах США, Росії, Німеччини, Польщі). Саме необхідність дослідження впливу релігійного компонента на національні гендерні традиції і статус жінки в українському суспільстві зумовлює суспільну значущість дисертаційної роботи.

Ступінь наукової розробки проблеми. Теоретичні та практичні дослідження культурно-мовних та концептуальних картин світу активно розвивалися в гуманітарних науках середини ХХ ст., зокрема на базі структурно-семіотичної методології (Р. Барт, К. Леві-Строс, Ю. Лотман, Б. Сєрєбрянніков, Ю. Степанов, Т. Цив'ян) та етнопсихолінгвістики (А. Вежбицька, О. Есперсен). Певною мірою ці дослідження продовжували і розвивали теорії В. Гумбольдта, О. Потебні, американських лінгвістів Е. Сепира і Б. Уорфа та ін. Але ці вчені не приділяли належної уваги релігійному (або морально-релігійному) компоненту картини світу як частини національного етосу.

Дослідження Г. Гачева, В. Живова, В. Іванова, В. Колесова, В. Топорова, Б. Успенського були здійснені переважно на основі порівняльних матеріалів індоєвропейської, давньослов'янської, французької, болгарської, американської, російської картин світу. Розвідки стосовно суто української картини світу, зокрема на ґрунті сучасної гендерної і постколоніальної методологій, спочатку вийшли друком на Заході, і це вже класичні праці М. Богачевської-Хом'як, Г. Грабовича, М. Павлишина, М. Шкандрія. Ці дослідження, з одного боку, розвивають компаративістський напрям українознавства, запропонований ще М. Костомаровим (у працях "Две русские народности", "Украинофильство"); з іншого боку, орієнтуючись на ідеї М. Грушевського та Д. Чижевського, ставлять за мету розробку специфічних ознак української культурософії.В. Антонович, Н. Лєсков, М. Сумцов запропонували методологічні принципи аналізу української національної картини світу, що відображена в традиційних цінностях, українському фольклорі порівняно з російською або польською картинами світу. Помітним внеском у розуміння української національно-релігійної ідентичності стали праці українських учених О. Кульчицького, Б. Цимбалістого, С. Єфремова, В. Липинського, І. Мірчука, В. Яніва, В. Горського, І. Іваньо, М. Рябчука, Р. Шпорлюка, Н. Корабльової, Л. Ушкалова, Т. Воропай. Українська національна картина світу в контексті європейської культури, гендерні аспекти української національної традиції ще не набули належного висвітлення, тому наявна необхідність посилити компаративістські розвідки в українській філософії культури.

Пошуки релігійного підґрунтя різних національних культур актуалізувалися на початку ХХ ст. Дисертаційне дослідження певною мірою базується на ідеях М. Вебера, який довів зв'язок між специфікою релігійної (протестантської) етики та розвитком підприємництва як ціннісного стилю життя в країнах Західної Європи та США. Застосування методології Вебера щодо православної етики може суттєво поглибити розуміння джерел релігійної та гендерної свідомості в українській національній культурі.

Дослідження жіночості в контексті російської національної картини світу відбувалися в російській релігійній філософії Срібного віку в працях М. Бердяєва, С. Булгакова, В. Соловйова. Але в українській культурі того ж періоду не сформувалося окремої "філософії статі", і це актуалізує запропоноване дослідження.

Гендерні дослідження жіночої релігійної ідентичності та впливу релігії на національну етику розпочалися на Заході у ХХ ст. і розвивалися переважно в рамках культурної антропології, феміністської теології, гендерної теорії. Наукові праці з гендерних досліджень у релігії і теології, що належать Е. Фьоренці Шюслер, Ю. Крістєвій, Е. Бер-Сіжель, М. Делі, Д. Пласков, Р. Шоп, Р. Айслер, Д. Хампсон, Ж. Грант, Р. Рушер, Д. Кармоді, започаткували нові принципи аналізу релігійних текстів та культових практик. Необхідність в екстраполяції досягнень західної гендерної теорії в площину української філософсько-релігійної думки і розвитку суто українського гендерного інструментарію також актуалізує наше дослідження.

Аналізу гендерної специфіки української культури присвячені праці С. Павличко, О. Забужко, В. Суковатої, Т. Гундорової, В. Агеєвої, Н. Зборовської, О. Гомілко. Дослідження традиційної та релігійної української культури в гендерному контексті дозволяє переглянути усталені стереотипи, і це сприяє розвиткові гендерної рівноваги та демократії в суспільстві. Таким чином, соціокультурні, філософсько-методологічні та суто українознавчі причини зумовлюють актуальність нашої роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Роботу виконано в межах науково-дослідницької теми кафедри теорії культури і філософії науки Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна "Проблема духовності в науці і культурі" (д/р № UA 010087735P).

Мета дисертаційної роботи - проаналізувати статус жінки на перехресті православної картини світу й української національної традиції, виявити вплив православної етики на формування української національної картини світу та гендерних ідеалів сучасного українського суспільства.

Досягнення мети передбачає вирішення таких завдань:

дослідити особливості української православної картини світу в гендерному аспекті;

православна етика гендерний ідеал

обґрунтувати продуктивність гендерної методології щодо аналізу православної картини світу й української релігійної етики;

розкрити семантику "ідеальної" та "досконалої" людини в православній аксіології та етиці з позицій гендерної методології;

виявити специфіку впливу православ'я на формування жіночої ідентичності в українському суспільстві Середньовіччя та Нового часу;

проаналізувати гендерні політики зображення жінок в українській літературі Нового часу з точки зору православних ідеалів та моральних цінностей українського суспільства;

вивчити вплив православних цінностей на гендерні ідеали в сучасному суспільстві й можливості духовної самореалізації української жінки.

Об'єктом дослідження дисертаційної роботи є українська національно-релігійна картина світу, що відображена в українських традиційних цінностях, українській літературі, філософії, гендерних стосунках та буденних практиках.

Предмет дослідження - українська жінка як гендерний суб'єкт на перехресті національної картини світу і православної традиції.

Теоретико-методологічну основу наукового дослідження складають культурософські ідеї, які містяться в працях К. Ясперса, О. Шпенглера, М. Вебера, Й. Гейзінги, Е. Касірера. Концепція картини світу ґрунтується на теоретичних розробках французької "школи анналів" (Ж. Ле Гофф) та тартусько-московської семіотичної школи (Ю. Лотман).

У дослідженні використано ідеї Е. Тейлора, який розглядав культуру як складну цілісність, що містить релігійні вірування, мистецтво, мораль, право, звичаї, котрі, за Р. Бенедикт, складають єдину самобутню тему культури, яка визначає не тільки, яким чином елементи співвідносяться один з одним, а й їх зміст. Застосовано культуроцентрований підхід Р. Редфільда; концепцію А. Кардінера, що обґрунтовує взаємозв'язок типу особистості, домінуючого в певній культурі, і соціальних інституцій, притаманних цій культурі.

Українська теорія культури в дисертації представлена працями В. Горського, В. Нічик, В. Лісового, Я. Білик, М. Кашуби, І. Огородника, Я. Стратія, О. Кісь, К. Кислюка, Н. Корабльової, Л. Ушкалова, Т. Воропай, а також західних дослідників - Г. Грабовича, М. Богачевської-Хом'як, М. Шкандрія. Ми послуговувалися культурологічною концепцією І. Цехмістро щодо визначення культур як таласократичної і телурократичної.

У роботі використовується гендерний підхід під час дослідження православної картини світу і політик суб'єктивації жінки в соціально-суспільній практиці, який ґрунтується на принципі міждисциплінарності як принципі здобуття знання на перетині різних рівнів культури. Теоретичну базу роботи складають ідеї та погляди представників західної феміністської теорії - Е. Фьоренци Шюслер, Е. Бер-Сіжель, М. Делі, Д. Кармоді, М. Дін, Н. Юваль-Девіс, а також дослідників пострадянської гендерної теорії - Г. Брандт, О. Рябова, В. Суковатої, С. Ушакіна, О. Забужко, В. Агеєвої, І. Жерьобкіної, С. Жерьобкіна, Л. Смоляр, Т. Гундорової, О. Гомілко, О. Гайденко та ін.

Питанням статусу жінки в українській культурі присвячені дослідження О. Левицького, Н. Полонської-Василенко, О. Кривошия, О. Кісь, З. Хижняк, В. Борисенко, О. Луценко, і ми використовували їх роботи в гендерному аналізові української національної картини світу.

Мета та завдання дисертаційного дослідження зумовлюють застосування також компаративного підходу; історико-описового та біографічного методів дослідження статусу жінки в українському суспільстві; символічно-інтерпретативного аналізу культурно-історичних і літературних текстів; герменевтичного та семантично-концептуального аналізу культурно-національної та релігійної картин світу. У роботі, побудованій на інтерпретації текстів, як базові використовуються принципи єдності історичного і логічного підходів, наукової об'єктивності, цілісності.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що:

вперше здійснено аналіз статусу української жінки на перехресті православної та національної картин світу українців під кутом зору гендерної методології, що дозволяє запропонувати новий погляд на національну гендерну традицію, яка перебувала під значним впливом православних цінностей, що впродовж століть концентрувалися в літературі, мистецтві, національно-культурних символах і, таким чином, проникали в суспільну свідомість та суспільні практики;

проаналізовано особливості української православної картини світу в гендерному аспекті: обґрунтовано певну специфіку українських традицій православ'я, що, з одного боку, відбивається в різних культурно-національних практиках повсякденного життя; з іншого - в особливостях статусу жінки в українській національній картині світу;

обґрунтовано методологічні можливості й евристичний потенціал застосування гендерної методології в дослідженнях української культурно-національної і релігійної картин світу, зокрема українських філософсько-релігійних текстів; доведено, що гендерний аналіз релігійних моделей жіночої ідентичності - напрям у послідовному розвитку культурної критики та біблійної герменевтики;

розкрито семантику "ідеальної" та "досконалої" людини в православній етиці з позицій гендерного аналізу й обґрунтовано, що релігійні моделі гендерної ідентичності фіксуються в культурі як свідомо, так і несвідомо, впливають на національний гендерний світогляд, повсякденні практики та рівень гендерної толерантності в суспільстві;

проаналізовано суспільну та творчу активність українських жінок Середньовіччя та Нового часу (благодійність, меценатська діяльність, безпосередня участь в організації шкіл і освітніх курсів для жінок, літературна творчість та ін.), яка відбувалася перш за все в межах православної культури і яку за формами і результатами діяльності можна вважати протофеміністською;

уперше застосовано метод гендерної критики до аналізу пам'яток української філософсько-богословської думки, що дозволило виявити гендерні аспекти і специфіку українських класичних релігійних текстів;

проаналізовано гендерні політики зображення жінок в українській літературі: досліджено еволюцію ідеалів "жіночості", доведено певну національну відмінність української гендерної емансипації як від російського, так і від західноєвропейського варіантів;

виявлено специфіку впливу православних цінностей на гендерні ідеали сучасного українського суспільства та самореалізацію жінки в контексті української традиційної культури й викликів соціально-політичного розвитку.

Практичне і теоретичне значення дисертаційного дослідження. В дослідженні послідовно застосовується міждисциплінарний підхід, який реалізується як спроба дослідити взаємозв'язок української національної традиції та православної картини світу під кутом зору гендерної теорії, тобто здійснюється розробка концепції на перехресті декількох рівнів культури та різних гуманітарних дисциплін. Результати дослідження є певною методологічною базою для подальших теоретичних досліджень гендерної культури українського суспільства.

Сформульовані в роботі положення, висновки можна використовувати для розробки й упровадження загальних і спеціалізованих курсів з українознавства, історії української культури, української філософії, культурології, в гендерних курсах, у просвітницькій роботі серед студентів з метою формування сучасного світогляду і розвитку гендерно-толерантного суспільства.

Апробація результатів дослідження. Основні ідеї та положення дисертаційного дослідження обговорювалися на міжнародних наукових конференціях: "Логіка і мислення в науці і релігії" (Харків, 18 лютого 2008 р.), "Людина. Світ. Суспільство" (Київ, 21-22 квітня 2009 р.), "Життя у вимірах Абсолюту як проблема філософії та культури російського Срібного віку", (Дрогобич, 6-8 травня 2010 р.), "Космічні подорожі: наука, освіта, практика" (Київ, 2 грудня 2010 р.).

Pезультати дослідження були апробовані на науковому семінарі кафедри теорії культури і філософії науки філософського факультету Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна.

Публікації. Основні ідеї та результати дослідження відображені в 7 наукових статтях, 6 з яких опубліковано у фахових спеціалізованих виданнях, зареєстрованих ВАК України.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи - 183 сторінки основного тексту. Структура й послідовність розділів та підрозділів зумовлені метою, завданнями та логікою дисертаційного дослідження.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовується актуальність теми, сформульовані мета і завдання дослідження, наукова новизна та практичне значення отриманих результатів, визначено ступінь розроблення цієї теми у вітчизняній і зарубіжній філософії, а також теоретична та методологічна основа дослідження.

Перший розділ "Православна картина світу: культурно-філософський аналіз" висвітлює питання методологічного підґрунтя наукового дослідження, визначеного темою дисертації: аналізуються специфіка культурно-символічного і релігійного аспектів національної картини світу, їх еволюція та взаємовпливи. Досліджується розвиток феміністської теології та гендерного аналізу релігій як напрям сучасної біблійної герменевтики. Обґрунтовується продуктивність використання гендерного аналізу щодо релігійних та філософсько-богословських текстів.

У підрозділі 1.1 "Православна картина світу: національний і культурно-символічний аспекти" послідовно розглядаються основні концепти дослідження: національна картина світу, національна ідентичність, гендерна ідентичність та її зв'язок з релігійною свідомістю, а також православна картина світу як різновид загальнішої релігійної картини світу. Концепт національна картина світу проаналізовано з урахуванням наукових поглядів В. Гумбольдта, Г. Герца, Дж. Холтона, Л. Вітгенштейна, Ж. Ле Гоффа, Б. Сєрєбряннікова, Г. Гачева, Р. Редфільда.

Інтерпретується концепт української національної картини світу з точки зору виявлення особливостей, характерних для культури української нації.

У роботі досліджуються чинники формування української національної картини світу, вплив українських дохристиянських вірувань і фольклору на українські гендерні ідеали після прийняття християнства. Структурно-семіотичний аналіз архаїчних світоглядних уявлень і символів українського народу, що відображені у фольклорі, свідчать, що в культурно-національній картині світу українців жіноча ідентичність сформувалася в межах дворівневої парадигми:

1) містичне сприйняття жінки, де жінка символізує священне: першотворення світу, вічність життя, захист від темних сил, зв'язок між земним і небесним світом; обожнюється як Вічна Жіночість, одне з облич парних божеств;

2) побутове сприйняття жіночості: жінка-мати, яка через народження дитини зв'язує минуле, сучасне та майбутнє роду; добра господиня, яка несе на своїх плечах тягар домогосподарської праці. На конкретних прикладах показано вплив гендерних традицій, закладених у давніх віруваннях, на православну картину світу українців Нового часу.

Компаративний аналіз гендерних аспектів православ'я, католицизму і протестантизму надає можливість виявити особливості впливу різних типів національно-релігійної свідомості на формування жіночої ідентичності й специфіку національних гендерних ідеалів. На матеріалі українських і російських художніх та історичних творів, а також побутових практик визначені відмінності російської та української гендерної етики, статусу жінки в національній самосвідомості й православній традиції. Обґрунтовано наявність певної специфіки в розумінні жіночого в українській та російській картинах світу.

Підкреслюється, що на розвиток української національної ідентич-ності, а також своєрідність православ'я в Україні вплинула не тільки пам'ять про розквіт культури Київської Русі, яка збереглася в глибинах національної свідомості, але й політичні особливості існування українців як нації, зокрема довготривала відсутність власної держави, а також залежність української православної церкви від московського патріархату.

З урахуванням позицій представників конструктивізму Дж. Брюлі, Е. Гелнер, Л. Грінфілд, а також праць з етнопсихології М. Костомарова, О. Кульчицького, І. Мірчука, В. Яніва моделі гендерної ідентичності розглядаються як соціально-політичні конструкти, що продукуються панівною ідеологією. Наголошується на домінації релігійного чинника у формуванні національної свідомості українців. Доведено, що релігійна складова національної картини світу бере важливу участь у продукуванні гендерної суб'єктивності індивіда.

У підрозділі 1.2 "Методологічні засади феміністської антропології та гендерного аналізу культурно-національної картини світу" досліджується методологічний потенціал наукового інструментарію, за-пропонованого в класичних працях теоретиків фемінізму і постфемінізму С. де Бовуар, Р. Брайдоті, Дж. Батлер, Ю. Крістєвої, К. Мілетт, Л. Ірігарей, Е. Сіксу, Р. Рейтер та ін. Розглянуто різні підходи до формування жіночої суб'єктивності під впливом культурно-історичних, політичних, релігійних факторів.

Проаналізовано напрями гендерних досліджень в Україні й особливості розвитку української теорії фемінізму в працях М. Богачевської-Хом'як, О. Забужко, Т. Гундорової та ін. Звертається увага наполемічні точки зору щодо статусу жінки в українській культурі в працях феміністок різних напрямів. Стверджується, що перші лідери українського жіночого руху були віруючими християнками, оскільки українська православна церква не заперечувала поєднання активної громадської діяльності та релігійного служіння. Таким чином, діяльність цих жінок можна вважати протофеміністською. Зауважується, що, на відміну від російської або американської версій, українському фемінізму історично не притаманний радикалізм і він більшою мірою спрямований на суспільно-практичні досягнення й поліпшення жіночого життя.

У підрозділі 1.3 "Гендерний аналіз як розвиток традиції "культурної критики" біблійної герменевтики" обґрунтовано розвиток феміністської теології та гендерної критики релігій як одного із малодосліджених напрямів біблійної герменевтики. Розглянуто гендерні концепції представників різних православних шкіл: французької (Е. Бер-Сижель, П. Євдокимов); англійської (еп. Діоклійській Каліст (Уера), А. Сурожський); грецької (Х. Яннарис, Н. Зізіулос), де фемінному елементу екстраполюється місія спасительки світу, берегині духовних начал людства, роль рівноправного партнера в любовних стосунках; повнота особистості мислиться як гармонійний синтез фемінного/маскулінного.

Доведено, що пануюча в суспільстві ідеологія примушувала християнських учителів викривляти та пристосовувати тексти Святого Письма для виправдовування гендерної асиметрії. Відповідно до "герменевтики звільнення", виділені принципи феміністської критики, що дозволяють виявити первісний егалітарний смисл Святого Письма. Загальне правило "герменевтики звільнення" - біблійний текст має бути прочитаний у контексті солідарності з пригнобленими, а участь у боротьбі за їх звільнення створює найкращі передумови для коректної інтерпретації Святого Письма.

Започаткування української герменевтичної традиції пов'язане з іменами київських книжників, перших національних філософів і характеризується розумінням людини як динамічної синергії духовно-тілесного. Визначені основні принципи конструювання жіночої ідентичності відповідно до неупередженої інтерпретації текстів Святого Письма з метою побудови цілісної, духовно розвиненої особистості, встановлення зв'язку з Божественним, де жінка намагається стати досконалою людиною.

У Другому розділі "Концепція людини в українській православній картині світу та її гендерні виміри" розглядаються символічні втілення православної картини світу: аналізуються концепції "ідеальної" і "досконалої" людини в православ'ї, ідеал православної жінки в образі Діви Марії.

У підрозділі 2.1 "Концепція "ідеальної" та "досконалої” людини в православній аксіології" ставиться мета окреслити гендерні аспекти православних ідеалів людини. В досягненні людиною досконалості можна виділити три основні етапи:

1) усвідомлення, що є подоба Божа в людині, осягнення свого особистого покликання;

2) перетворення принципу християнської любові в глибинну внутрішню настанову індивіда в його відносинах зі світом і людьми;

3) вивільнення від злих помислів та гріхів і, таким чином, досягнення подоби Божої. Ознаками Образа Божого в людині є:

1) любов;

2) душа і розум;

3) творчі здібності, завдяки яким людина є посередником між Богом та світом.

У дисертації досліджується гендерна різниця в досягненні образу "досконалої" людини чоловіком та жінкою. Аналізуються з позицій сучасної гендерної теорії православні вимоги аскетизму в зовнішності жінок, неприйняття жіночої сексуальності та проявів індивідуальності. Стверджується, що сучасна криза культури зумовлена раціоналізацією почуттів, пригніченням тілесного життя, емоційності та пріоритетом цінностей "чоловічого" світу (влада, економічна користь усупереч екології тощо). Такий підхід не є християнським по суті. Тому осмислення фемінного в категоріях "досконалості" православної віри виводить жінку, як особистість, за межі трактування свободи в традиційно "чоловічому" розумінні і надає трансцендентального змісту її буттю, усвідомлення спілкування з усім світом у Святому Дусі.

У підрозділі 2.2 "Маріологія: концепція світу та статус жінки" розглядається проблема втілення православного жіночого ідеалу в образі Пресвятої Діви, яка символізує Вічне Жіноче начало й уособлює такі чесноти, як милосердя, співстраждання, співчуття, безмежну любов до будь-якої людини. Святі Жінки українського православного пантеону повною мірою висвітлюють особливості українського образу жіночої досконалості та способи наслідування Богородиці через милосердя, доброчинність, меценатство, державну і громадську діяльність на користь суспільства, розбудову сакрального простору на теренах рідної землі.

Деякі дослідниці (І. Свенцицька, М. Гімбутас) уважають, що сакралізація материнського начала є адаптацією язичницьких елементів у християнстві. Тому Образ Богородиці слід розглядати як символічне втілення жіночості і материнського захисту, необхідного кожній людині, незважаючи на її стать та вік.

Третій розділ "Статус жінки в православній картині світу та в українській національній традиції" присвячений розгляду еволюції статусу української жінки в суспільстві під впливом національних традицій та православних цінностей.

У підрозділі 3.1 "Православна картина світу в Середньовічній Україні" висвітлюються проблеми суб'єктивації жінок у Середньовічній Україні з позицій гендерної методології. Джерельною базою дослідження послужила філософсько-богословська спадщина Іларіона Київського, Л. Жидяти, Д. Заточника, К. Смолятича, К. Туровського, що сформувала національну картину світу, для якої характерні велика пошана розуму й освіти, свободи особистості, усвідомлення важливості суспільної злагоди. Ці особливості національно-культурної картини світу набули відбиття у зводі законів, що регулював соціально-суспільне життя та забезпечував прояви турботи про жінок. Якщо в дохристиянські часи жінка ототожнювала себе з родом, соціальномайновим становищем, то після християнізації парадигма розвитку ідентичності пов'язувала жінку зі ставленням до суспільства, в першу чергу, з християнським товариством єдиновірців. Цей факт розширяв спектр проявів жіночої особистості та соціальних ролей, створював умови для участі жінок у суспільній та політичній діяльності.

Підкреслюється, що українське середньовічне суспільство продукувало два протилежні підходи: стимулювало здобуття належної освіти, соціальної активності для жінок шляхетного походження та втілювало певні обмеження для жінок простого роду, що забезпечувало їх залежність від соціально-економічних обставин. Якщо православна картина світу українців засвідчувала рівність усіх перед Богом, то національна - розділяла можливості реалізації жінок у громадській та економічній сфері для представниць різних станових верств.

У підрозділі 3.2 "Українська жінка в православній картині світу в ХVІ-ХVII ст." аналізуються літературні та богословські пам'ятки ХVІ-ХVII ст., які виявляють два головні напрями в гендерних стратегіях жіночої суб'єктивації:

1) візантійського ісихазму, що заглиблював людину в світ релігійно-містичних почуттів;

2) європейського гуманізму, який виховував активну діяльну особистість. Уперше в поле сучасних гендерних досліджень введено твори К. Зіновіїва, що постулював дефіцитарність жіночого суб'єкта. Але виражений елемент пантеїзму і гуманістичного гедонізму в працях Г. Кониського, Л. Зинанія, Г. Кононовича-Горбатського К. Транквіліона-Старовецького, Г. Сковороди демонструє збереження фемінних елементів у національній свідомості українських філософів та богословів.

Доведено, що певна гендерна толерантність суспільства того часу надавала українкам різноманітні можливості шлюбної, економічної незалежності та сексуального самовираження. Свобода українських жінок підкріплювалася правовими нормами Литовського статуту і звичаєвим правом. Але з утворенням Московської держави здійснювалися політики обмеження і вилучення щодо жінок, які нівелювали попередні досягнення в культурній і соціальній сферах.

У підрозділі 3.3 "Жінка в православній картині світу в Україні ХІХ ст." проаналізовано маскулінний і фемінний проекти самореалізації жінки на матеріалі української літератури ХІХ ст. з акцентуацією на ролі релігійного чинника.

Дослідження творів І. Котляревського, П. Гулака-Артемовського, Г. Квітки-Основ'яненка, поезій В. Забіли, М. Петренка, Я. Головацького, Є. Гребінки доводить, що в названих авторів проблема жіночої ідентичності реалізується в релігійно-етичному дискурсі. Кохання розглядається в екзистенційному сенсі, жінка пов'язувалась з прилученням до духовного світу. Часто жінка ідеалізується, коли приймає на себе роль "жертви", але оцінюється негативно (як "відьма"), коли намагається стверджувати свою гідність або власні інтереси. Значно вплинула на формування уявлень про "жертовну" ідентичність української жінки поезія Т. Шевченка.

У другій половині ХІХ ст. формується ліберально-демократичний напрям української літератури, в рамках якого симпатії отримує не тільки страждаюча жінка, яка смиренно сприймає свою долю, але й жінка активна, інтелектуально розвинена, емансипована. Проблема самореалізації жінок тісно пов'язана з розвитком громадських та національно-політичних рухів в Україні.

У цей час в українську літературу приходять жінки - Н. Кобринська, Олена Пчілка, О. Кобилянська, Дніпрова Чайка, Марко Вовчок, Ганна Барвінок, Леся Українка, і пропонують нові моделі жіночої ідентичності. Героїні жіночих творів часто повстають проти патріархальної дискримінації, спираючись, зокрема, на свій духовний, релігійний досвід. Таким чином, можна говорити не тільки про цілу плеяду українських жінок-інтелектуалок, але й про новий тип конструювання жіночої долі, як у реальному житті, так і в літературі. Розширюється поле інтерпретацій "жіночого" в українській національній свідомості з позицій гендерної рівності.

У підрозділі 3.4 "Сучасна українська жінка: на перехресті "ідеального" та "буденного" світів" розглянуто різні типи самореалізації та самоідентифікації православної жінки в сучасній українській культурі в контексті ідеалів української традиційної культури та викликів соціально-політичного розвитку.

Здійснено порівняльний аналіз феміністських (гендерно-егалітарних) та патріархальних типів гендерної етики, які на даному етапу є співіснуючими та конкуруючими в українському суспільстві. Виділено й описано основні стратегії жіночої ідентичності, які сприяють зміцненню позицій жінки в різних сферах публічної діяльності: економічній, правовій, соціальній та виявленню жіночого духовного начала.

Стверджується, що хоча Святе Письмо відкриває умови для культурної, політичної, національної реалізації жінки, патріархальна церковна традиція і гендерні стереотипи суспільства можуть обмежувати жінку в її прагненні до професійної та творчої реалізації. У цьому контексті мають значення особиста наполегливість у реалізації свого духовного потенціалу, бажання дотримувати православної етики і рухатися до ідеалу православної "досконалості" з метою гармонізації різних сфер буття.

На основі здійсненого аналізу доведено продуктивність гендерної методології щодо виявлення спеціфіки змісту національно-культурної і релігійної картин світу українців, гендерних ідеалів та еволюції статусу жінки в українському суспільстві. Обґрунтовано взаємозв'язки національної та православної картин світу українців.

Висновки

1. Доведено вплив гендерних ідеалів православ'я на семіотику сучасних гендерних ролей у культурі та самоідентифікацію української жінки як на рівні диахронії, так і синхронії. Протягом століть гендерна мораль кожного національного суспільства перебувала під впливом релігії, поширеної на певній території. Особливості релігійних побутових практик та гендерних ідеалів у різних країнах трансформувалися під впливом суто національної культури та історії. Національна культура впливає на особливості релігійної обрядовості, немовби "синтезує" релігійну свідомість і національні традиції в конгломерат цінностей, уявлень та ідеалів, що дозволяє говорити про існування російської православної картини світу, польської католицької, німецької протестантської та інших національно-релігійних картин світу як цілісностей.

Українська православна картина світу відображає особливості православної культури і моралі, що сформувалася на території України під впливом української національної традиції, української історії та міжкультурних зв'язків. Релігійна (православна) і національна картини світу перебувають у постійній взаємодії, створюючи загальну картину світу українців, в якій релігійні цінності органічно входять у структуру національної і гендерної ідентичності.

2. Стверджується, що статус жінки значною мірою визначається національно-культурною картиною світу, яка є своєрідним несвідомим культури і впливає на формування гендерної етики та міфології в сучасній культурі.

На основі порівняння гендерних ідеалів різних напрямів християнства, а також культурних особистих цінностей українського та російського православ'я доводиться, що існують певні відмінності в розумінні статусу жінки в різних християнських традиціях, які зафіксовані національних гендерних традиціях (зокрема протестантська традиція північноєвропейських та північноамериканських країн надає жінці більше економічних, політичних та особистих прав; католицька традиція більш консервативна в гендерному аспекті).

Гендерні політики грецького, англійського, українського та російського православ'я по-різному трактують статус жінки як на рівні богословської філософії, так і в повсякденних релігійних практиках. Зокрема вчення про гріховну природу жінки, поширене у візантійській церковній традиції, було перенесено в російську культуру, вплинуло на тип національної гендерної свідомості і стало визначальним стосовно жінки на багато століть. Православна росіянка мусила відректися від самостійної побудови кар'єри, еротична любов осуджувалася релігією і світською мораллю (у творах Л. Толстого, Ф. Достоєвського). Таким чином, релігійність як особиста, суб'єктивна цінність втрачала свої позиції і набувала статусу одного з важелів репресій жіночого.

Для українського національного світогляду не є характерним жорстке протиставлення природного і культурного (тобто чоловічого/жіночого, раціонального/емоційного). Українська православна традиція, що частково асимілювала дохристиянські вірування, наголошує на обожнюванні людини в її духовно-тілесній нерозривності і розумінні питань статі в естетичному й етичному просторі. Кохання вважається важливим для обох статей (твори Ганни Барвінок, М. Гоголя, Лесі Українки). Гендерна традиція української православної картини світу орієнтує особистість на активну, оптимістичну життєву позицію, помірковане, врівноважене ставлення до потреб тіла і духа.

3. Доведено, що гендерна методологія дозволяє продуктивно аналізувати національно-культурну, релігійну, православну картини світу українців та місце жінки в них. Феміністська теологія та гендерні дослідження релігії стали закономірним етапом розвитку біблійної герменевтики у ХХ ст. Гендерні дослідження в Україні виникли на багатому ґрунті світової філософії та духовних, філософських надбань українських авторів. Гендерний аналіз та методи феміністської антропології дозволяють реінтерпретувати "священні тексти", розширити простір їх розуміння через долучення жіночого досвіду з позицій солідарності і висування альтернативних образів жінок, що збагачуватиме духовний досвід людства.

4. Осмислення жінки в категоріях досконалості православної віри надає їй статусу універсального Божого творіння. Виконання Євангельських заповідей є шляхом удосконалювання особистості, що виводить жінку поза межі політик гендерної асиметрії патріархального суспільства. Найвищим образом досконалої жінки є Богородиця, яка проявила свою досконалість не лише на буденному, а й на суспільному рівнях: з групою однодумців вона пішла за Ісусом, беручи участь у проповіді нового, на той час революційного віросповідання, яке приносило з собою контркультурну соціальну етику. Святі жінки українського православного пантеону (св. Ольга, св. Анна) були зараховані до лику святих завдяки ділам милосердя, просвітницькій діяльності, участі в розбудові сакрального простору на теренах рідної землі (а не завдяки мученицькій смерті від нехристиян, як у візантійській традиції), що виявляє певну специфіку розуміння жіночої святості вукраїнській національній свідомості.

5. У результаті проведеного дослідження виявлено, що найвидатніші українські жінки Середньовіччя та Нового часу демонстрували поєднання глибокої православної віри з успішною громадсько-політичною і культур-но-просвітницькою діяльністю (благодійність, меценатство, організація освіти, літературна творчість). За формами і результатами цю діяльність можна вважати протофеміністською в межах православної культури. Саме поєднання православної віри з активною публічною діяльністю українських жінок Середньовіччя та Нового часу заклало підвалини українського фемінізму.

6. Історія українського суспільства доводить, що еволюція ідеалу жіночості була пов'язана з розвитком релігійно-філософської думки: ступінь гуманності, толерантності і свободи в суспільстві, що сповідує національна філософія, віддзеркалюється в повсякденних гендерних практиках.

У роботі вперше застосовано метод гендерної критики до аналізу пам'яток української філософсько-релігійної думки (К. Транквіліона-Старовецького, К. Зіновіїва, Г. Кониського, Л. Зинанія, Г. Сковороди та ін.), що дозволило виявити різні напрями в розумінні тілесності й аспектів жіночого:

1) аскетичний (або містично-аскетичний) напрям - К. Зіновіїв, І. Вишенський, Й. Почаївський, Й. Княгиницький;

2) європейсько-гедоністичний - Г. Кониський, К. Транквіліон-Старовецький, Г. Сковорода. Це свідчить про розвиток та еволюцію філософсько-богословської думки під впливом як зовнішніх чинників (візантійської традиції або ренесансного гуманізму), так і внутрішньонаціональної контроверсивності української філософії стосовно питань статі.

7. На матеріалі української класичної літератури ХVІІІ-ХІХ ст. виявлено певну своєрідність української гендерної емансипації та її відмінність як від російського, так і від західноєвропейського варіантів. У творчості І. Котляревського, П. Гулака-Артемовського, Є. Гребінки, Г. Квітки-Основ'яненка, В. Забіли, Т. Шевченка описані жінки, в центрі уваги яких більшою мірою перебуває "кохання" або "страждання". Професійні, інтелектуальні, духовні запити жінок поза роллю нареченої чи матері майже не набули висвітлення у творах авторів-чоловіків.

Але в другій половині ХІХ ст. в українську літературу приходять жінки-письменниці - Н. Кобринська, О. Кобилянська, Марко Вовчок, Ганна Барвінок, Дніпрова Чайка, Леся Українка, котрі пропонують нові моделі жіночої ідентичності, як у своїй творчості, так і на практиці. Жінки-автори вдаються до модерних трансформацій традиційних моделей гендерної ідентичності, і православна віра підтримує жінок у пошуках гідного місця в суспільстві, участі в національно-визвольних рухах.

Західноєвропейській та російській версіям фемінізму українки протиставляли український "фемінізм", який, у першу чергу, відзначався "прагматизмом" у жіночому питанні і меншою мірою - розвитком теорії (як на Заході) або демонстративними акціями (як у Росії). Поєднання православної віри з успішною громадсько-політичною, культурно-просвітницькою та господарською діяльністю видатних жінок України зумовило специфіку українського фемінізму, який можна вважати суспільно-практичним.

8. У ХХ ст. рух за жіночу рівноправність набув такого потужного розвитку, що ініціював перегляд світських та релігійних поглядів і звичаїв з метою усунення з них дискримінаційних фактів. У дисертаційному дослідженні здійснено порівняльний аналіз феміністських (гендерно-егалітарних) та патріархальних типів гендерної етики, які є співіснуючими та конкуруючими в сучасному українському суспільстві. Виділено й описано основні стратегії жіночої суб'єктивації, які сприяють розвиткові особистості жінки та виявленню жіночого духовного начала.

Гендерна теорія та феміністська критика пропонують модель жіночої ідентичності, яка формується з урахуванням таких принципів: а) жінка сама обирає необхідну для неї освіту і галузь соціально-виробничої сфери для подальшої успішної соціалізації; б) жінка отримує винагороду за свою працю без жодних утисків з огляду на гендер, бере участь у контролі за розподілом матеріальних цінностей: юридично та на рівні повсякденної культури; в) жінка користується таким самим захистом особистості, своїх майнових, політичних, соціальних прав, як і чоловік; г) жінка має право захищати себе і боротися за свої права всіма прийнятими для громадян її суспільства способами.

Православна віра, для якої характерні такі особливості київського християнства, як євангелістичність, толерантність, відкритість до світу, стала для українських жінок невичерпним джерелом натхнення і духовної підтримки в усіх сферах приватного та публічного життя. Тому українські жінки поєднують фемінізм і православну віру як різні практики самовідкриття і самовдосконалення.

Список праць, опублікованих за темою дисертації

1. Корольова І. Є. Гендерний аналіз як розвиток традиції "культурної критики" біблійної герменевтики / І. Є. Корольова // Вісн. Харк. нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна. Сер. Теорія культури і філософія науки. - Х., 2010. - № 900-ІІ. - С.35-43.

2. Корольова І. Є. Православна картина світу: національний і культурний аспекти / І. Є. Корольова // Наук. вісн. Харк. нац. пед. ун-ту ім. Г.С. Сковороди. Сер. Філософія. - Х.: ХНПУ, 2010. - Вип. 34. - С.73-82.

3. Корольова І. Є. Досконала людина у православ'ї / І. Є. Корольова // Вісн. нац. техн. ун-ту Харків. політех. ін-т: зб. наук. пр. - Х.: НТУ ХПІ 2009. - № 26: тем. вип.: Філософія. - С.95-109.

4. Корольова І. Є. Жіночий ідеал з точки зору православ'я / І. Є. Корольова // Вісн. Харк. нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна. Сер. Теорія культури і філософія науки. - Х., 2008. - № 803. - С.77-84.

5. Корольова І. Є. Гендерні стереотипи поведінки у сучасній сім'ї і православна традиція / І. Є. Корольова // Наук. вісн. Харк. нац. пед. ун-ту ім. Г.С. Сковороди. Сер. Філософія. - Х.: ХНПУ, 2008. - № 28. - С.142-149.

6. Корольова І. Є. Православна антропологія в філософському вимірі: до порушення проблеми / І. Є. Корольова // Вісн. Харк. нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна. Сер. Теорія культури і філософія науки. - Х., 2007. - № 791. - С.179-189.

7. Корольова І. Є. Українська жінка в православній традиції: гендерні рецепції / І. Є. Корольова // Життя у вимірах Абсолюту як проблема філософії та культури російського Срібного віку: матеріали міжнар. наук.-практ. конф. - Дрогобич: Ред. - видав. відділ Дрогобицького держ. пед. ун-ту ім. Івана Франка, 2010. - Вип.16. - С.530-540.

Анотації

Корольова І. Є. "Українська жінка в православній картині світу та національній традиції: гендерні рецепції". - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.12 - українознавство (філософські науки). Харківській національний університет імені В.Н. Каразіна. - Харків, 2010.

В дисертації проведено ґрунтовне дослідження статусу української жінки на перехресті національної та православної картин світу, вивчено вплив гендерних ідеалів православ'я на самоідентифікацію української жінки та семіотику сучасних гендерних ролей у культурі. Досліджено суспільну та творчу активність українських жінок Середньовіччя та Нового часу (благодійність, викладання, літературна творчість, інш.), яка відбувалася перш за все у межах православної культури, але яку за формами і результатами діяльності можна вважати протофеміністською.

Ключові слова: православна картина світу, національна традиція, українська жінка, гендерна ідентичність.

Королева И.Е. "Украинская женщина в православной картине мира и национальной традиции: гендерные рецепции". - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.12 - украиноведение (философские науки). Харьковский национальный университет имени В.Н. Каразина. - Харьков, 2011.

В диссертации проведено обстоятельное исследование статуса украинской женщины на пересечении национальной и православной картин мира, изучено влияние гендерных идеалов православия на самоидентификацию украинской женщины и семиотику современных гендерных ролей в культуре. В исследовании использован междисциплинарный подход, который реализуется как разработка концепции с учетом взаимодействия нескольких уровней культуры и различных гуманитарных дисциплин. Исследованы общественная и творческая активность украинских женщин Средневековья и Нового времени (благотворительность, участие в открытии новых школ, литературное творчество, др.), которая реализовывалась прежде всего в рамках православной культуры, но которую по формам и результатам деятельности можно считать протофеминистской.

Проанализирована эволюция идеалов женственности в украинской религиозно-философской мысли и литературной традиции, доказана определенная национальная специфика украинского феминизма, которая отличается как от российского, так и от западноевропейского феминизма и имеет, прежде всего, общественно-практическую направленность.

В работе применена феминистская критика к анализу памятников украинской философско-религиозной мысли и богословской традиции, что позволило выявить гендерный потенциал украинских классических религиозных текстов, а также эволюцию гендерного сознания в украинском обществе.

Гендерный подход расширил поле интерпретаций женского в украинской классической литературе, выявил наличие гендерных стереотипов, которые транслируются в коммуникативную практику и ценностную нормативность современного общества. Доказывается, что православная вера поддерживает женщин в поисках своего достойного места в обществе и счастья в личной жизни, участии в национально-освободительных движениях. Поэтому для многих украинских феминисток вера - источник высоких духовных достижений.

Исследованы различные типы самореализации и самоидентификации православной женщины в современной украинской культуре в контексте идеалов национальной традиции и вызовов социально-политического развития.

Доказаны методологические возможности и эвристический потенциал применения гендерного анализа и феминистской критики в исследованиях украинских философско-религиозных текстов, украинской культурно-национальной и религиозной картин мира.

Ключевые слова: украинская женщина, украинская национальная традиция, православная картина мира, гендерная идентичность.

Korolyova I.E. "Ukrainian Woman in the Orthodox worldview and national tradition: gender reception". - Manuscript.

A thesis for the PHD in specialty 09.00.12 - The Ukrainian Studies (philosophy of science). Kharkiv National Karazin University. - Kharkiv, 2010.

The dissertation is the complex fundamental investigation which examined the status of Ukrainian women at the crossroads of national and spiritual traditions of the Orthodox world, the influence of gender ideals of Orthodoxy on self-identification of a Ukrainian woman and the semiotics of gender roles in the contemporary culture.