Обґрунтовано, що ідеологія є основою думок, вчинків, почуттів та цінностей. Невизначеність та незрозумілість останньої запускає механізм соціальної патології, змушує людей нервувати, а це призводить до внутрішніх коливань, до життя в режимі боротьби всіх з усіма.

Підкреслюється особлива цінність гуманізму, яка полягає в тому, що він може нормально співіснувати з іншими світськими чи релігійними ідеологіями. Справа лише в тому, чи домінує гуманізм в світогляді особистості. Якщо так, то саме він буде визначальним мотивом поведінки. В такому разі унеможливлюється обрання фашистських, нацистських, екстремістських, релігійно-фундаменталістських ідей, які за своєю суттю є ворожими людині.

Для виведення українського суспільства з кризи має бути обґрунтована нова система цінностей та ідеологія нового гуманізму. Ця ідеологія має концентрувати в собі всі істотні та узагальнені прояви гуманності з цілями, мотивами та ідеями людини. Вона орієнтована на моральне відродження людини та захист безпеки та життя на Землі. Любов до людини в цьому випадку виражається в повазі до прав людини та її гідності, яка проявляється в піклуванні про людське благо, здоров'я, гармонійний розвиток. З цією метою може впоратись система освіти.

Визначено, що підвалинами ідеології нового гуманізму є імперативи гуманістичної глобальної ідеології, а саме: категоричний примат загальнолюдських цінностей, свобода як невід'ємний та життєво необхідний атрибут особистості, дотримання прав особистості, соціальна справедливість, мораль як основа життєдіяльності особистості, доброта, чеснота, милосердя.

У п'ятому підрозділі «Гуманізм як фактор творення людини майбутнього» визначаються поетапне формування та динамічна спрямованість людини майбутнього в контексті світової глобалізації.

Зазначено, що в історико-філософській традиції уявлення про природу людини постійно змінювались, переходячи від ідеї про стабільну та майже незмінювану людську природу до уявлення про аморфність, мінливість та невизначеність людської природи.

Індивідуальні форми людської активності тлумачились як результат соціалізації. Людина пояснювалась через такі категорії, як «соціальний статус» та «соціальна роль». Вона, передусім, виступала як виконавець соціальних функцій.

Однак, людина, перш за все, це системна цілісність та нерозривна єдність біологічного, соціального та духовного, яка містить в собі утворювальну та руйнівну силу.

Необхідно приєднатися до позиції багатьох зарубіжних та вітчизняних вчених про те, що людина за своєю природою є, передусім, споживачем. На думку автора, людина найяскравіше проявляє свою сутність в процесі споживання, задовольняючи свої біологічні (базові), соціальні (статусні) та духовні потреби.

При аналізі динаміки змін, що відбуваються з сучасною людиною, відзначено, що протягом всього історичного розвитку базові людські потреби залишались досить стабільними, але в контексті сучасної світової глобалізації відбувається трансформація сутності людського споживання. Так, для нормальної соціалізації людина має оволодіти якимись формами власності. Невід'ємною складовою споживання в контексті глобалізації виступають гроші, які мають надзвичайну вагу, таємничу та цікаву історію свого існування. В контексті глобалізації саме гроші виступають мірилом всіх інших товарів, тобто вони набули власної цінності. Сучасна людина, яка задовольняє свої потреби, є покупцем, споживачем, тому що вона за допомогою грошей задовольняє свої речові (матеріальні) потреби через ігнорування духовних потреб.

Обґрунтовано, що людина-споживач стає «героєм» нашого часу глобалізації. Епоха глобалізації пов'язана з феноменом масового споживання.

У роботі розкриваються наслідки зазначених тенденцій. По-перше, зазначається, що, розвиваючись як споживач, людина помітно спрощується, відхиляючись від своєї природної багатовимірності. Так, людина в контексті світової глобалізації гомогенізується та спрощується у своєму споживацькому відношенні до життя та світу. Опинившись в штучній ноосфері, людина перетворюється на річ серед речей, коли пригнічується бажання до самовдосконалення та відбувається деперсоналізація.

По-друге, сучасна людина переживає маніпуляційні атаки з боку ЗМІ та часто стає запрограмованою у всіх сферах життєдіяльності. Єдність інформаційного поля забезпечує єдність всіх світових процесів, змінюються навіть сенси простору та часу. Новий світ знаків та символів постійно впливає на всі види людської активності, творячи нову комп'ютерну людину. Підкреслюється, що така людина є особливо незахищеною, оскільки недостатня увага до розвитку духовної унікальності та індивідуальності людини веде до знищення унікальності особистості. Людина залишається один на один з викликами майбутнього.

Ефективно розв'язувати сучасні проблеми покликана система освіти та виховання. Основна умова удосконалення та гармонійного розвитку людини полягає в досягненні цілісності біологічної, соціальної, культурної, психологічної та духовної складових в людині.

Неоцінене значення розвитку духовної складової людської особистості. На думку автора, сутністю людини є саме духовне, оскільки через нього може реалізуватись свобода вибору. Духовний розвиток людини концентрується в таких фундаментальних напрямках, як пошук сенсу життя, творчість та любов. Духовність вносить в наше життя сенс та окреслює цінності, заради яких варто боротись. Серед цих цінностей поважне місце займають гуманістичні цінності. Вони стимулюють розвиток безкорисливого, доброго відношення до світу та людей.

У третьому розділі «Сучасна освіта в аксіологічному вимірі гуманізму» проаналізовано детермінанти аксіологічного знання в освіті, розглянуто роль та значення гуманістичних цінностей для розвитку освіти XXI століття.

У першому підрозділі «Аксіологія гуманізму як напрямок розвитку сучасної освіти» викладено авторську точка зору про те, що поняття «гуманізм» та «гуманний» є аксіологічними, бо вони завжди фіксують значимість відношень, процесів, явищ та подій. Поняття добра чи зла, справедливості чи несправедливості виявляються ціннісними, а пов'язані з ними погляди та переконання - ціннісними ідеями.

Підкреслюється, що гуманістичні цінності мають властивість долати історичність, національні, релігійні чи культурні розходження. Вони проявляються у всіх сферах суспільного буття.

Наголошуючи на тому, що основою класифікації є гуманістичні цінності, виділимо: суспільні цінності - народ, суспільні інститути та структури, сім'я, держава; політичні цінності - політична воля та відповідальність, патріотизм, національна та міжнародна безпека, мир; естетичні цінності - переживання прекрасного в житті, природі та творчості; моральні цінності об'єднуються фундаментальною етичною категорією добра (правдивість, відкритість, відданість, доброзичливість, чесність, порядність, відповідальність, толерантність, вірність, любов, вдячність та ін.); цінності пізнання - мислення, розум, знання, істина, сенс, винахід, відкриття, компетентність, самореалізація тощо.

Зазначається, що в людському житті існує сфера дій, нейтральних в гуманістичному відношенні. Вагома їх частина пов'язана з фізіологічними, біологічними та фізичними потребами людини.

Виходячи із існування гуманності, антигуманності, позагуманності, автор аналізує проблему споживання, розкриваючи сутність та значення гуманістичних потреб. Їх визначено як такі, що не несуть оточуючим фізичних та моральних страждань. Гуманістичні потреби призводять до зміцнення здоров'я, інтелектуального, духовного та фізичного самовдосконалення. Гуманність людських інтересів пов'язана з гуманністю потреб. Їх антигуманність пов'язана зі світом таких антицінностей як жадібність, підозрілість, ворожість, агресивність, насилля тощо.

Необхідно визначити поняття «освітні цінності», яке відбиває сукупність цінностей, що застосовується до кожного з компонентів освітнього процесу. Це такі компоненти освітнього процесу, як: професорсько-викладацький загал і студенти, освітні установи й зміст, організація та методи освіти.

Основною специфікою освітніх цінностей є функціональність. Майже будь-яка: культурна, соціальна, моральна, релігійна, політична, тощо, цінність може стати освітньою.

Обґрунтовано, що гуманістично орієнтована освіта може допомогти в правильній диференціації цінностей. Реалістичність самооцінки, набуті знання та розуміння антигуманних цінностей допоможуть знешкоджувати вплив антигуманного на наше буття.

Гуманістично орієнтована освіта, передусім, виховує неприйняття різних видів нетерпимості. Це етнонаціональні конфлікти, дискримінація, расизм, екстремізм, насилля. Та, поряд з цим, вона стверджує фундаментальні права людини. Гуманістично орієнтована освіта з її аксіологією може надати нові підходи до вирішення глобальних проблем в контексті поєднання науки та моральності.

Обґрунтовано, що глобально-гуманістичний напрямок порівняно з іншими має бути пріоритетним в сучасну епоху, адже стратегія гуманізму передбачає перетворення всієї структури цінностей техногенної цивілізації.

У другому підрозділі «Детермінанти аксіологічного знання в освіті» проаналізовані основні підходи до визначення та розуміння поняття «цінність».

Феномен цінності являє собою складне комплексне утворення, що міститься не тільки в пізнавальних процесах соціального життя, культури та людського світогляду. В будь-якій системі філософського мислення вчення про цінність має фундаментальне значення.

Обґрунтовується, що цінності всіх категорій є не тільки об'єктивними, але також і суб'єктивними. Цінності концентруються суспільною свідомістю як функція різних епох, культур, особливостей свідомості та політичних режимів. Вони також поступово еволюціонують, можуть інтернаціоналізуватись та розвиватись в різних сенсах.

Категорія цінності розкриває один із суттєвих моментів універсальної взаємозалежності явищ, а саме момент значимості одного явища для існування іншого. Інші філософські категорії допомагають людині орієнтуватись в таких аспектах взаємодії матеріальних систем, як часова послідовність та причинно-наслідкова залежність. Суб'єктом ціннісного відношення виступає та сторона, відносно буття якої визначається цінність буття іншої. Об'єкт ціннісного відношення - це те, з чим суб'єкт вступає у взаємодію та що для нього є цінним. Носієм цінності може виступати будь-яке явище, що взаємодіє з суб'єктом. Кінцевим суб'єктом ціннісних відношень є людина.

На основі проведеного аналізу натуралістичного та антинатуралістичного підходів до проблеми цінностей доведено, що натуралістичний підхід постає більш переконливим в сучасних умовах глобалізації. З позиції натуралізму цінністю видається все те, що сприяє ефективному функціонуванню «людської природи», тобто розвитку біотехнічних здібностей індивіда, задоволенню його інтересів та розвитку потенційних можливостей.

Обґрунтовується, що в будь-якій цивілізаційній стратегії покладена філософська теорія цінностей. Саме аксіологія покликана дати вірне тлумачення сенсу дій та вказати на перспективи розвитку. Аксіологія є базою духовного оздоровлення та культурної реконструкції, вона конструює певну ціннісну ієрархію та систему практичних принципів.

Новий погляд на освіту аксіологія висловлює мовою цінностей. Ця мова дозволяє співвідносити різні точки зору, шукати та знаходити баланс між ними. Кожна культура, мораль, релігія, традиція, ідеологія мають можливість відстоювати свої цінності, в тому числі й в сфері освіти.

Однією з теоретичних підвалин концепції є теорія «метамотивації» А. Маслоу. Ця теорія доводить, що вищі цінності (істина, добро, краса, справедливість та ін.) й вищі людські потреби, включаючи прагнення ідеалу, не вигадуються, вони є природними та іманентними для людини як біологічного виду. Вищі цінності буття для нормальної людини є внутрішньою складовою. Підкреслимо, що виживе те суспільство і та освіта, які зможуть виховати добру, гуманну людину.

У третьому підрозділі «Освітній гуманізм в інформаційному суспільстві» викладено та обґрунтовано позицію, що проблема гуманізації засад впровадження інформаційних освітніх технологій є особливо актуальною для України з огляду на кризові аспекти розвитку соціальної і духовної сфери в умовах трансформації суспільства.

Гуманізація є шляхом утвердження пріоритету загальнолюдських цінностей, реалізацією ідеї розвитку людяності в особистості. Вона передбачає, крім іншого, й узагальнення інформаційних освітніх технологій з вищими цінностями людства. З огляду на це гуманізація інформаційних освітніх технологій реалізується в усіх компонентах освітньої системи і тісно узгоджується з процесом її гуманітаризації.

Освітній гуманізм воліє бачити в людині, насамперед, моральні якості. Тим більше, що інформаційне суспільство безповоротно трансформувало людину. Комунікація, дискурс, спільнота - ось категоріальний ланцюг понять, які виражають цю трансформацію. Звідси й в духовності актуалізується формування відповідної низки раціональних, моральних, комунікативних якостей особистості, здатності до взаєморозуміння, толерантності поряд із розрізненням себе й іншого, як спроможності самоідентифікації у плюралістичному соціокультурному контексті.

Саме духовна (гуманістична) цивілізація може бути стрижнем нової глобальної цивілізації. Вона базується на цінностях буття чи вищих цінностях. Ці цінності корелюються з широким комплексом духовних знань, вироблених усім людством, які сприяють подоланню залежності та уособлення локальних цивілізацій.

Особливість цінностей буття полягає в тому, що вони однаково важливі. Вищі цінності, як показує досвід, найчастіше обираються сильними людьми. Необхідно погодитись з позицію А. Маслоу, який гарною людиною називає таку, яка прагне до вищих цінностей буття, бо є відповідальною за себе, за свою еволюцію. Навпаки ж, поганою людиною називає таку, яка знаходиться в полоні споживацьких установок, прагне «володіти», а не «бути». Відповідно духовне суспільство, на відміну від споживацького, веде боротьбу за вищі цінності та робить можливою їх реалізацію.

Проведений аналіз дозволяє зробити висновки про те, що в контексті глобалізації центр соціальної еволюції буде поступово зміщуватись зі сфери матеріального до сфери духовного виробництва. Історичний досвід свідчить про неможливість побудови вільного та справедливого суспільства, якщо система моральних цінностей не перетвориться на детермінуючий фактор соціальної еволюції, а інформаційне суспільство тільки допоможе розповсюдити ідеали свободи, братства, краси, добра та щастя.

У четвертому підрозділі «Місце цінностей освітнього гуманізму в концепції розвитку освіти» розглянуто значення гуманістичних цінностей в освіті, яке є тісно пов'язаним з вибором та актуалізацією певної гуманістичної концепції. На основі проведеного аналізу автором відзначені такі провідні гуманістичні концепції, як концепції світського гуманізму, натуралістичні й гуманістичні концепції та концепції релігійного гуманізму. Проаналізовані роботи американських філософів ХХ століття Ч. Поттера та К. Ріса, які вважали гуманізм світською релігією. Е. Фромм розвивав ідею про те, що світський гуманізм може вплинути на переорієнтацію виробництва з економічної системи на користь реальних людських потреб.

Виявлено існування зв'язків між зазначеними ідеями та марксистською філософією, в якій наголошується на тому, що під час переходу від капіталістичної до соціалістичної системи свобода кожного перетвориться на провідну умову свободи для всіх.

Зазначається, що, незважаючи на плюралізм течій та напрямків, найважливішою з катастроф більшість учених визначає антропологічну катастрофу тому, що глобальні проблеми є похідними від неї. Звідси мета освіти ХХІ століття - це подолання кризи культури, духовності та гуманізму в найширшому сенсі. Можна стверджувати, що інтегративним показником ступеню розвитку суспільства є рівень гуманізації, тобто положення особистості: рівень економічної, політичної, духовної та інших свобод.

В ході дослідження було виявлено, що гуманістичні цінності освіти об'єднують представників різних концепцій та шкіл. Головна увага приділяється моральній складовій в освіті, яка має чітко окреслити коло гуманістичних соціальних та моральних цінностей, назвати соціальні інститути та обґрунтувати співвідношення індивідуальних та соціальних якостей особистості, які б сприяли утвердженню гуманізму в суспільстві.

Гуманістичні цінності як основа світогляду та ідеології визначають теорію та практику розвитку особистості та людства в цілому. Вони утворюють багаторівневий соціокультурний процес, який реалізує глибинну сутність людини та спирається на ментальні характеристики людини та суспільства.

Новий гуманізм передбачає відкритість до майбутнього. Його подальший розвиток пов'язаний з наданням освіті відкритого та креативного спрямування. В контексті глобалізації людська індивідуальність виступає в якості основи соціальних зв'язків. Складність та багатоманітність глобальних проблем потребують індивідуальної ініціативи, свободи та відкритості для інновацій. Саме тому вільний розвиток індивідуальності є умовою вільного розвитку суспільства. Для гуманістично орієнтованої освіти захист всіх прав та свобод особистості є основною місією.

У висновках дисертації підбиваються підсумки проведеного дослідження, підкреслюється його теоретичне та практичне значення, висвітлюються перспективи подальшого розвитку освітнього гуманізму й підтверджується нове вирішення наукової проблеми - розгляд цінностей освітнього гуманізму в контексті глобалізації.

Викладене у дисертації підсумовують наступні положення:

1. Опрацьована джерелознавча база дала можливість визначити основні підходи до вивчення даної проблеми. По-перше, показано, що коріння дослідження проблеми освітнього гуманізму проявляються в китайській та античній філософії. У китайській філософії це відображено в період «ста шкіл», коли були створені «класичні книги китайської освіченості». Особливо виділяються такі категорії, як «справедливість» та «благо». Причому благо в кожній людині може реалізуватися чотирма чеснотами: людяністю, справністю, ввічливістю і знаннями. Антична калокагатія представила людству ідеальне уявлення про освіченість, духовну та фізичну досконалість.

По-друге, систематичне, багатовимірне дослідження проблеми гуманізму освіти починається з XX століття. Але дотепер немає єдиного концептуального підходу до проблем цінностей освітнього гуманізму в контексті глобалізації. У зарубіжній та вітчизняній філософській думці найкраще опрацьовані економічні, політичні, інформаційні, фінансові та правові аспекти глобалізації. Тому зроблено висновок, що дослідження ціннісних імперативів освіти в контексті глобалізації стають дедалі актуальнішими.

По-третє, обґрунтовується, що традиційна освіта, спираючись на цінності класичної науки, в контексті світової глобалізації є недостатньою. Освіта в третьому тисячолітті має бути гуманістично орієнтованою. Головною метою гуманістично орієнтованої освіти виступає моральне виховання, яке є провідним фактором творення духовності.

2. В контексті глобалізації традиційна освіта перестає відповідати вимогам часу, оскільки розвиток сучасного суспільства підвищує роль духовних процесів, які перетворюються на самостійні простори існування людини. В умовах, коли основним фактором виробництва стає освіченість, винахідливість та неординарність людини, освіта стає провідним фактором суспільного прогресу. Якість освіти не може бути зведеною лише до таких результатів, як грамотність, освіченість чи компетентність. Ці якості характеризують тип людини індустріального суспільства, який має модернізуватися, тобто змінити глибинні особистісні якості відповідно до постіндустріальних форм життя. Гуманістична освіта стає одним із найголовніших засобів творення сучасної постмодерної особистості.

3. Історико-філософський аналіз ґенези цінностей освітнього гуманізму дозволив виявити особливості процесу становлення та розвитку ідей освітнього гуманізму в історичній ретроспективі. Зазначено, що поняття «освітній гуманізм» складається з багатьох компонентів різних рівнів абстрагування та фіксує в собі: світогляд, що виражає повагу гідності та прав людини, її цінність як особистості, піклування про благо людей, їх всебічний та гармонійний розвиток, створення гідних умов суспільного буття; мотиваційно-змістовий та ціннісний характер людської діяльності, інтелектуальний розвиток людини та суспільства в цілому; дії та шляхи досягнення мети, результатом яких є підтримання взаємодії людини, суспільства та природи крізь призму людяності. Встановлено, що гуманізм звертає особливу увагу на людину як особистість. А людська гідність - найважливіша риса гуманістичної антропології. Тому нове уявлення про освіту безпосередньо вплинуло на розвиток гуманістичних ідей про творчу, активну, здатну самостійно приймати рішення та практично діяти особистість.

Становлення цінностей освітнього гуманізму викликане тенденцією «олюднення» знання і спрямованістю її на вироблення і застосування сукупності соціокультурних, освітніх, просвітницьких та «соціалізаторських» стандартів у світі.

4. Всебічний аналіз поняття «освітній гуманізм» дає змогу визначити принципи людяності та освіченості як фундаментальні принципи розвитку людини в епоху глобалізації. Застосовування людяності як категоричного імперативу сучасної особистості вкрай важливе для сучасного технократичного суспільства. Прояви любові, чуйності, поваги, доброзичливості позитивно впливають на суспільство. А освіченість є необхідністю для підвищення добробуту. Крім того, тільки освічена людина може у повній мірі застосовувати і передавати моральний досвід, керуючись чеснотою, милосердям, соціальною справедливістю.

Розвиток та збагачення інтелекту людини, її творчого потенціалу, духовних якостей стає фундаментальним принципом життя та діяльності людини в сучасному суспільстві. Тому саме гуманістична освіта сприяє набуттю індивідом таких якостей і є засобом виховання толерантності, неповторності та креативності людини.

Як соціокультурне явище освітній гуманізм - це намагання об'єднаних гуманістичним світоглядом людей використовувати на практиці його принципи на користь всіх та просуватись до максимальної гуманізації відношень між особистостями, між людиною та суспільством, людиною та державою, суспільством та державою. Освітній гуманізм - це більш, ніж етична доктрина, бо він має завдання зібрати та систематизувати всі форми проявів людяності, включаючи громадсько-правові, політичні, соціальні, національні, філософські, естетичні та інші галузі. Освітній гуманізм не може бути офіційною державною доктриною, але може бути імперативом особистості та соціуму.

5. Характеризуючи роль гуманізму та антигуманізму в системі ціннісних детермінант сучасної освіти, зазначимо, що поняття «гуманізм» та «антигуманізм» характеризують людину в системі соціальних взаємозв`язків. Ці поняття творять стійкі опозиційні відношення між світоглядами - релігійним-атеїстичним, ідеалістичним-матеріалістичним, оптимістичним-песимістичним. Гуманізм з його принципом антропоцентризму виник як реакція на геоцентризм та соціоцентризм. Антропоцентризм - це багатоманітна соціокультурна установка, яка розрізняється за своїми філософськими, релігійними та політичними аспектами. Антигуманізм як соціокультурна установка визначає гуманізм помилковим, неправомірним і небезпечним для людини та суспільства явище.

Гуманізм та антигуманізм, фактично, відображають провідні ціннісні опозиції культури: людина - Бог, розум - віра, раціоналізм - ірраціоналізм, секуляризація - сакралізація, прогресизм - консерватизм, творчість - аскеза, новація - традиція. Дилема гуманізму та антигуманізму являє собою інтерпретацію згаданих опозицій на рівні загальнокультурного діалогу, де йдеться про тривоги та сподівання людства.

6. Під гуманізацією освіти розуміється процес одухотворення всіх її складових, введення особистості до світу культури, який припускає єдність загальнокультурного, соціального, морального та професійного розвитку особистості; спрямовується на підготовку справді гуманної особистості; ґрунтується на визнанні самоцінності людини, її прав на свободу, щастя, розвиток і прояв своїх здібностей. В основі гуманізації освіти - людинолюбство, визнання прав людини на всебічний розвиток, створення для цього справді людських умов. Проблема гуманізації освіти включає декілька аспектів. По-перше, це формування гуманістичного мислення в процесі засвоєння культурних цінностей. Поняття «гуманістичне мислення» відображає інтеграцію різних продуктивних моделей мислення: наукового, морального, художнього, раціонального, прагматичного, скептичного, релятивістського. По-друге, проблеми гуманізації освіти стосуються олюднення освітнього простору через гуманістичне виховання та розвиток гуманістичної свідомості. По-третє гуманізація орієнтує освіту на варіативність методів та технологій навчання. Тому «гуманізація освіти» включає ціннісну морально-психологічну основу відношень між усіма суб'єктами освітнього процесу.

7. В контексті глобалізації традиційна освіта перестає відповідати вимогам часу, оскільки розвиток сучасного суспільства підвищує роль духовних процесів, які перетворюються на самостійні простори існування людини. Якість освіти не може бути зведеною лише до таких результатів, як грамотність, освіченість чи компетентність. Отже, в цивілізаційних умовах глобалізації підвищується роль освітнього гуманізму, який передбачає подолання егоїзму та споживацького ставлення до світу. Цей ціннісний імператив може бути покладений до основи глобальної реформи освіти.

8. Виявлено, що поняття «освітня парадигма» служить для вираження цілісної, об'єктивної картини культурного світу людини, що зображується крізь призму залучення до традиційних цінностей. Освітня парадигма пов'язує в єдине ціле можливості відповіді на питання філософського самовизначення про сутність людини, природи, суспільства та способів їх взаємодії.

Обґрунтовано, що ідеї нової освітньої парадигми в контексті глобалізації базуються на принципах відкритості майбутньому, безперервності та перспективності розвитку. Методологічною основою нової освітньої парадигми в контексті глобалізації виступає переорієнтація ціннісних підвалин в змісті освітніх систем на фундаментальний науковий інструментарій гуманістичного характеру. В цій новій парадигмі головне місце відводиться аналітичним навичкам, умінню шукати та знаходити інформацію, перевіряти нові гіпотези, оцінювати отримувані дані.

9. Імперативами глобальної гуманістичної ідеології є: примат моральності та духовних цінностей над цінностями прагматизму; орієнтація на розвиток людини як багатовимірної, гармонійної особистості; екологічна та валеологічна первинна соціалізація; спрямованість на укріплення фізичного здоров'я, інтелектуального та духовного розвитку людини і суспільства.

10. Детермінантами аксіологічного знання в освіті є ціннісна гуманістична свідомість та реалізація індивідуальних здібностей. Ціннісна гуманістична свідомість, яка включає світоглядні ідеали та моральні цінності, які відображають духовний досвід всього людства та сприяють його саморозвитку. Гуманістична свідомість відкриває можливості діалогу, довіри та відкритості, виступаючи виразником загальнолюдських інтересів. Розвиток гуманістичної свідомості дозволяє орієнтувати інститут освіти в напрямку творення цілісної особистості, здатної конструктивно працювати в проблемних ситуаціях, узгоджуючи знання, компетентність, ерудованість на основі цінностей гуманізму.

Реалізація індивідуальних здібностей є можливою лише за умови входження у повсякденне життя наступних гуманістичних цінностей: рівності як вираження рівноцінності всіх громадян світу та необхідність боротьби з дискримінацією; волі як визначення основних прав кожної людини та узгодженості з вільним волевиявленням інших; демократії та залучення людей до економічного, політичного та суспільного життя; солідарності, що є свідченням почуття любові та братерства, виразом спільного інтересу та взаємоповаги; збереженні культурного розмаїття як необхідної тенденції розвитку людства, що заснована на визнанні національної самобутності народів та корисності взаємообміну культурними цінностями між різними країнами; підтриманні здорового навколишнього середовища.

11. Освіта має бути інститутом збереження та розвитку цінностей гуманізму різних культур в умовах глобалізації. Світова глобалізація вимагає постійного удосконалення людини, її творчих та перетворювальних здібностей. Пріоритетного значення набуває духовний розвиток людини, який в сучасному суспільстві повинен ґрунтуватися на цінностях освітнього гуманізму, таких як: пошук сенсу життя, пізнання, творчість, любов, милосердя. Серед цих цінностей поважне місце займають цінності освітнього гуманізму, які є предметом або метою будь-якого інтересу, бажання чи потреби людського існування.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії

1. Кадієвська І. А. Наукова інтелігенція: її роль та проблеми : Монографія / І. А. Кадієвська, А. І. Кавалеров. -- Одеса : Астропринт , 2007. -- 152 с.

2. Кадієвська І. А. Гуманістичні цінності освіти в контексті глобалізації суспільства : Монографія / І. А. Кадієвська. -- Одеса : Астропринт , 2010. -- 176 с.

Статті у фахових виданнях, зареєстрованих у ВАК України

1. Кадієвська І. А. Фундаментальні проблеми формування української інтелігенції / І. А. Кадієвська // Наукове пізнання: методологія та технологія. -- 2003. --№ 1 (11). -- С. 109 - 115.

2. Кадієвська І. А. Категорія діяльності як пояснювальний принцип соціальної філософії / І. А. Кадієвська // Перспективи. -- 2003. -- № 2-3 (22 - 23). -- С. 118 - 125.

3. Кадієвська І. А. Переоцінка цінностей в цивілізаційному розвитку / І. А. Кадієвська // Перспективи. -- 2003. -- № 4 (24). -- С. 71 - 75.

4. Кадієвська І. А. Роль цивілізованості в освіті / І. А. Кадієвська // Наукове пізнання: методологія та технологія. -- 2005. -- № 2 (16). -- С. 74-77.

5. Кадієвська І. А. Глобалізація культури та її специфіка / І. А. Кадієвська // Наукове пізнання: методологія та технологія. -- 2006. -- № 2 (18). -- С. 42-46.

6. Кадієвська І. А. Специфіка творення нового освітнього ідеалу / І. А. Кадієвська // Перспективи. -- 2006. -- № 4 (36). -- С. 37-41.

7. Кадієвська І. А. Гуманітарна освіта в процесах творення креативної особистості / І. А. Кадієвська // Перспективи. -- 2008. -- № 4 (44). -- С. 23-28.

8. Кадієвська І. А. Проектування креативного освітнього середовища вузу / І. А. Кадієвська // Наукове пізнання: методологія та технологія. -- 2008. -- № 2 (22). -- С. 72-76.

9. Кадієвська І. А. Модернізація технологій підготовки фахівців / І. А. Кадієвська // Наукове пізнання: методологія та технологія. -- 2009. -- № 1 (23). -- С. 36-42.

10. Кадієвська І. А. Цінності в процесах творення консолідуючої ідеології / І. А. Кадієвська, Г. Я. Мараховська // Грані. -- 2009. -- № 2 (64). -- С.50-53.

11. Кадієвська І. А. Філософія освіти в умовах глобалізації суспільства/ І. А. Кадієвська // Культура народов Причерноморья. -- 2009. -- № 155. -- С. 146-148.

12. Кадієвська І. А. Нове обличчя глобального світу / І. А. Кадієвська // Культура народов Причерноморья. -- 2009. -- № 174 -- Т.2. -- С. 116-120.

13. Кадієвська І. А. Щодо проблеми глобалізації освіти / І. А. Кадієвська // Перспективи. -- 2009. -- №2 (46). -- С.60-65.

14. Кадієвська І. А. Освітній простір як середовище гуманізації особистості / І. А. Кадієвська // Культура народов Причерноморья. -- 2009. -- № 171. -- С. 87-92.

15. Кадієвська І. А. Роздуми про освіту майбутнього / І. А. Кадієвська // Грані. -- 2010. -- № 4 (72). -- С. 60-64.

16. Кадієвська І. А. Сучасні підходи до проблем гуманізації та гуманітаризації освіти / І. А. Кадієвська // Мультиверсум. Філософський альманах. -- 2009. -- № 79. -- С. 53-60.

17. Кадієвська І. А. Провідні концепції гуманізму та їх роль в освіті / І. А. Кадієвська // Мультиверсум. Філософський альманах. -- 2010. -- № 98. -- С. 43-49.

18. Кадієвська І. А. Оптимістичні та песимістичні погляди на майбутнє ідей гуманізму / І. А. Кадієвська // Грані. -- 2010. -- № 6 (74). -- С. 63-67.

19. Кадієвська І. А. Мультикультуризм в інтелектуальному дискурсі / І. А. Кадієвська // Грані. -- 2010. -- №5 (73). -- С. 47-52.

20. Кадієвська І. А. Глобальна гуманістична ідеологія: мрія чи реальність / І. А. Кадієвська // Наукове пізнання: методологія та технологія. -- 2010. -- № 1 (25). -- С. 84-91.

21. Кадієвська І. А. Аксіологічна природа гуманізму / І. А. Кадієвська // Культура народов Причерноморья. -- 2010. -- № 189. -- С. 43-46.

Статті в інших наукових збірках та матеріалах конференцій

1. Кадієвська І. А. Модернізація вищої школи як передумова входження в європейський освітній простір / І. А. Кадієвська // Впровадження нових інформаційних технологій навчання: Збірник доповідей учасників конференції 2004 р. -- Запоріжжя , 2004. - С. 34-38.

2. Кадієвська І. А. Стратегічні пріоритети освітніх реформ в Україні / І. А. Кадієвська // Реалізація принципів і завдань Болонського процесу в Україні. Збірник доповідей учасників VІ Всеукраїнської науково-методичної конференції 2006. -- Запоріжжя , 2006. -- С. 204.-211.

3. Кадієвська І. А. Проблема соціальної адаптації / І. А. Кадієвська // Управління якістю підготовки фахівців. Матеріали 13 міжнародної науково-методичної конференції 15-17 квітня 2008 р. -- Одеса. -- 2008. -- С. 83-86.

4. Кадієвська І. А. Індивідуальний підхід в креативному освітньому середовищі / І. А. Кадієвська // Вісник ОДАБА. -- Випуск № 32. -- Одеса , 2008. -- С. 170-177.

5. Кадієвська І. А. Парадигма сучасної освіти: аксіологічний аспект / І. А. Кадієвська // Управління якістю підготовки фахівців. Матеріали ХV міжнародної науково-методичної конференції 22-23 квітня 2010 р. -- Одеса. - 2010. - С. 170-172.

6. Кадієвська І. А. Сутність і значення феномену глобалізації / І. А. Кадієвська // Украина в системе современных цивилизаций: трансформации государства и гражданского общества. Материалы III-й Международной научно-практической конференции 21-22 мая 2010 г. -- Одесса. -- Том 1. -- С. 179-182.

7. Кадієвська І. А. Роль кредитно-модульної системи в креативному освітньому середовищі / І. А. Кадієвська // Кредитно-модульна система підготовки фахівців. Матеріали VIII Всеукраїнської науково-методичної конференції 5 - 6 грудня 2008 р. -- Запоріжжя , 2008. -- C. 23-25.

8. Кадієвська І. А. Освіта в галузі архітектури в століття інформаційних технологій / І. А. Кадієвська // Архитектурное образование. -- Одесса , 2005. -- С. 571-578.

9. Кадієвська І. А. Освіта як феномен духовного виробництва/ І. А. Кадієвська // Традиції та інновації в науці та освіті XXI століття. Матеріали міжнародної наукової конференції 30 вересня - 1 жовтня 2010 р. -- Одеса , 2010. - С. 21-24.

10. Кадиевская И. А. Философские проблемы создания новой образовательной парадигмы / И. А. Кадиевская // Актуальные проблемы экономики, политики и права. Сборник научных трудов. -- Выпуск № 23. -- Мурманск. -- 2010. -- С. 107-112.

АНОТАЦІЯ

Кадієвська І. А. Цінності освітнього гуманізму в контексті глобалізації. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософських наук за спеціальністю 09.00.10 - філософія освіти. - Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського». - Одеса, 2011.

Дисертація присвячена дослідженню цінностей освітнього гуманізму в контексті глобалізації.

Цінності освітнього гуманізму визначаються як предмет або мета будь-якого інтересу, бажання чи потреби людського існування. Вони набувають свого статусу в результаті оцінки за критерієм «людяність-антилюдяність», особливістю яких є здатність позитивним чином впливати, узгоджуватись, входити, інтегруватись з людяністю в людині.

Встановлена специфіка української освітньої кризи, яка має свої форми прояву загальноцивілізаційних світових глобальних тенденцій. Відстоюється позиція про важливість знаходження компромісу між інтеграцією освіти та збереженням національних традицій.

Споживацьке відношення до світу є однобічним, тому найбільш перспективною є гуманістична освіта, основною метою якої є розвиток гуманістичного мислення як головного критерію зрілої особистості.

Показана роль ідей культуровідповідності освіти та встановлена пріоритетна значущість гуманізації та гуманітаризації в процесах творення нової освітньої парадигми.

Ключові слова: гуманізм, освіта, гуманізація освіти, культура освіти, цінності, гуманістичні цінності, освітній гуманізм, цінності освітнього гуманізму, ідеологія, глобалізація.

АННОТАЦИЯ

Кадиевская И. А. Ценности образовательного гуманизма в контексте глобализации. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени доктора философских наук по специальности 09.00.10. - философия образования. - Государственное учреждение «Южноукраинский национальный педагогический университет имени К. Д. Ушинского». - Одесса, 2011.

Диссертация посвящена исследованию ценностей образовательного гуманизма в контексте глобализации.

Ценности образовательного гуманизма определяются как предмет или цель какого-либо интереса, желания или потребности человеческого существования. Они приобретают свой статус в результате оценки по критерию «человечность-античеловечность», особенностью которых является способность позитивным образом влиять, согласовываться, входить и интегрироваться с человечностью в человеке.

Проанализированы идеологические концепции; на основе этого удалось сделать вывод, что наиболее влиятельной и распространённой идеологической концепцией в контексте глобализации является либерализм. Именно с реализацией либеральных ценностей (конкуренции, успеха, результативности, накопления и вещественного употребления) связано большинство негативных проявлений процесса глобализации. Их преодоление требует реализации «идеологии нового социального гуманизма», которая будет способствовать максимальному раскрытию творческой сущности человека и его гармонического сосуществования с природой.

Установлена специфика украинского образовательного кризиса, который имеет свою форму проявления общецивилизационных глобальных тенденций. Отстаивается позиция о важности поиска компромисса между интеграцией образования и сохранением национальных традиций.

Доказано, что технократическое образование, навязывая правила мышления и поведения, может превратить человека в вещь киберпространства. Новые материально-технические способы образования не дают принципиально новых решений актуальных проблем. Потребительское отношение к миру является однобоким, поэтому наиболее перспективной является гуманистическое образование, основной целью которого - является развитие гуманистического мышления как главного критерия зрелой личности.

Обосновано, что гуманизм и антигуманизм являются не только противоположными смыслообразующими жизненными стратегиями, но и распространёнными формами отображения существующих потребностей человеческого существования. По своей сущности «гуманизм» состоит из множества компонентов различных уровней абстрагирования и фиксирует в себе мировоззрение, мотивы деятельности, действия и пути достижения цели.

Представлено двузначное (позитивное и негативное) аксиологическое понимание феномена глобализации. Это позволило преодолеть однобокость понимания этого феномена. «Глобализация» оказывается закономерным процессом общего социально-исторического развития общества и является определённым продуктом объединения стихийных процессов мирового развития.

Показана роль идей культуросоответствия образования и установлена приоритетная значимость гуманизации и гуманитаризации в процессах создания новой образовательной парадигмы. Под гуманизацией высшего образования понимается процесс одушевления всех её составных. Это касается содержания образования, его цели, задач и межличностных отношений. И этот процесс касается всех учебных дисциплин.

По-новому переосмыслены связи между понятиями «цивилизация», «цивилизованность» и «гуманизм». Функциональные особенности понятия «цивилизованности» происходят от гуманистических основ. Специфика цивилизованности состоит в духовном предназначении человека. Меру нецивилизованности выражают антигуманные качества и проявления людей.

Ключевые слова: гуманизм, образование, гуманизация образования, культура образования, ценности, гуманистические ценности, гуманизм в образовании, ценности гуманизма в образовании, идеология, глобализация.

ANNOTATION

Kadievska I. A. Values of educational humanism in context of globalization. - Manuscript.

Thesis for a doctor's degree in philosophical science, specialty 09.00.10 - philosophy of education. - State institution «The South Ukrainian National K. D. Ushinsky Pedagogical University». - Odessa, 2011.

The thesis is dedicated to the research of values of educational humanism in context of globalization.

Values of educational humanism are defined as the subject or aim of any interest, desires or needs of human existence. They acquire their status as a result of estimation following the criterion of «humanity-antihumanity», the feature of which is the ability of positive influence, agreement, entry, integration with humanity in a person.

Specificity of Ukrainian educational crisis is determined, which has its own forms of revealing general civilization world global tendencies. The position of importance of finding a compromise between education integration and keeping national traditions, is asserted.

Consumption attitude to the world is one-sided, so the most perspective is humanistic education, the main aim of which is to develop humanistic way of thinking as the main criterion of a mature person.

The role of ideas of cultural correspondence of education is revealed, and the priority of humanization and humanitarization is determined in creating a new educational paradigm.

Key words: humanism, education, humanization of education, culture of education, values, humanistic values, education humanism, the values of education humanism, ideology, globalisation.

Размещено на Allbest.ru