Лідер як суб'єкт владної діяльності в умовах сучасного транзитивного суспільства (соціально-філософський аналіз)

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ТАВРІЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім. В.І. Вернадського

УДК: 141.7: 316.324.8: (316.46)

09.00.03 - соціальна філософія та філософія історії

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філософських наук

ЛІДЕР ЯК СУБ'ЄКТ ВЛАДНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ СУЧАСНОГО ТРАНЗИТИВНОГО СУСПІЛЬСТВА (соціально-філософський аналіз)

Галяс

Ірина Анатоліївна

Сімферополь

2011



ДИСЕРТАЦІЄЮ Є РУКОПИС

Робота виконана на кафедрі філософських і соціальних наук Севастопольського національного технічного університету Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України

Науковий керівник:

доктор політичних наук, професор

ЧЕМШИТ Олександр Олександрович,

Севастопольський національний

технічний університет, декан

гуманітарного факультету.

Офіційні опоненти:

доктор філософських наук, професор

НІКІТІН Леонід Микитович,

Донецький національний університет економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського,

завідувач кафедри філософії;

кандидат філософських наук, доцент

КЕМАЛОВА Ліля Ісметівна,

Керченський економіко-гуманітарний інститут

Таврійського національного університету

ім. В. І. Вернадського, завідувач кафедри

соціально-гуманітарних дисциплін.

Захист відбудеться " 24 " червня 2011 р. о " 11.00 " годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 52.051.01 Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського за адресою: 95007 м. Сімферополь, вул. Ялтинська, 20 (зал засідань).

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського за адресою: 95007 м. Сімферополь, просп. Вернадського, 4.

Автореферат розісланий " 23 " травня 2011 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

О. П. Цвєтков



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження обумовлена нестандартними об'єктивними умовами, що склалися в сучасній цивілізації на рубежі ХХ - ХХI століть. Характерними особливостями цього часу є технології глобалізації світу та ідеологія постмодернізму. Ці процеси соціальної історії призвели до загострення цілої низки проблем планетарного масштабу. Відбувається згасання національної державності, уніфікація соціально-політичних структур, розрив культури та цивілізації, руйнування форм культурної, історичної й духовної ідентифікації людини. Кардинально змінюється духовно-психологічний клімат суспільства і зміст внутрішнього світу сучасної людини.

Змінені об'єктивні умови кризових процесів провокують народження нестандартного суб'єктивного фактора. Його втіленням виступає феномен лідера, який у переломний момент трансформації сучасної цивілізації не лише не втрачає своєї значущості, а структурно та якісно змінюється.

Одним із безумовних викликів для сучасних лідерів є вимога часу - професійно вирішувати питання управління (вертикалі влади) і розв'язувати проблеми виробництва та відтворення "людського в людині". Це дозволяє лідеру бути не лише ресурсом соціального виробництва, але й актором конкретного соціуму - справжнім суб'єктом історичного процесу.

Ситуація, що склалася, дозволяє суспільству зберігати надію на кращі часи. Черговий хаос - це не кінець історії світу, а завершення її конкретного етапу, коли хаос перетворюється на "будівельну цеглу" нового космосу - порядку. У цьому облаштуванні особливу роль відіграє лідер і його система цінностей. Парадигма авторитарного лідерства з орієнтиром на цінності формальної раціональності індустріального суспільства застаріла і вже не працює, а нова - гуманістична - тільки починає складатися.

Саме в такі переломні моменти історії, в умовах транзитивності суспільства затребувані нові типи лідерів (лідер-руйнівник, лідер-збирач і лідер-творець), що виступають як суб'єкти вертикалі влади, базові конфігуратори гідної відповіді на черговий історичний виклик.

Актуальність звернення до проблеми лідера зростає в країнах пострадянського простору (у тому числі і в Україні), що переживають період "подвійної" трансформації: зовнішньої, яка символізує кінець індустріальної й перехід до інформаційної епохи, і внутрішньої - перехід від авторитарного (тоталітарного) суспільства з плановою економікою до демократичного суспільства з ринковою економікою.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до комплексної теми кафедри філософських і соціальних наук Севастопольського національного технічного університету "Оптимізація взаємодії інститутів держави і громадянського суспільства в сучасному модернізаційному процесі", якій здобувач приймав участь як виконавець, а також пов'язана з темою кафедри соціології і соціальної філософії Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського "Громадянське суспільство і специфіка його становлення в Криму" (державна реєстрація теми № 0102U001652). Тема кандидатської дисертації затверджена на засіданні Вченої ради СевНТУ (протокол № 5 від 29 грудня 2009 р.)

Ступінь наукової розробленості проблеми. Прагнення осмислити феномен лідерства характерний для історичної, філософської й політичної думки різних епох, бо воно органічно пов'язане із здійсненням владних функцій. Перші уявлення про образ лідера знайшли своє відображення в працях античних мислителів: Геродота, Фукідіда, Платона, Свєтонія, Арістотеля, Плутарха, Цицерона; східних філософів: Каутильї, Конфуція, Лао-цзи. Приділяли увагу проблемі лідерства та ідеального правління й вітчизняні мислителі: Володимир Мономах, митрополит Іларіон, Данило Заточник, Юрій Крижанич. Проте питання про специфіку лідера в умовах трансформації суспільних інститутів було вперше поставлене тільки в трактатах Августина Блаженного, Томи Аквінського.

Роботи Е. Роттердамського, Н. Макіавеллі, М. Монтеня перевели розгляд проблеми зі сфери метафізики (античність і середньовіччя) у площину практичної політики й пов'язані з філософською і соціальною традицією дослідження лідера як провідника ідей інституту держави. Особливе місце належить авторам концепцій: "вождизму і героїзму" (Т. Карлейль, С. Хук); класикам суб'єктивно-соціологічної школи (М. І. Кареєв, М. К. Михайловський); засновникам марксизму (К. Маркс, Ф. Енгельс, Г. В. Плеханов, В. Ленін); авторам концепцій ідеального правління (І. Кант, Г. Гегель, Ф. Ніцше, Р. Еммерсон).

Специфіка джерел цієї групи полягає в адресно-орієнтованому характері опису проблеми, у знаходженні реального (героїзм, вождизм) або ідеального (концепції влади еліти) прообразу лідера, фіксації його характерних рис. Не дивлячись на пізнаванність лідерів у дії, подібні переконання зорієнтовані на початковий суб'єктивізм дослідження. Найповніше даний підхід відображає ідея харизматичного лідерства, розроблена М. Вебером і продовжена в роботах зарубіжних дослідників (Р. Ітвел, Й. Бенсман, К. Гіртц, Р. Глассман, К. Левенштейн, М. Гайвант).

Особливе місце займають психологічні дослідження практично зорієнтованого характеру. Вони пов'язані зі спробами пояснення походження лідерських здібностей та їх проявів. Ці питання розглядалися в межах психоаналітичної школи (З. Фрейд, А. Адлер, К. Г. Юнг), де увага приділялася несвідомому прагненню лідера до першості; йєльської школи (Р. Лассуєл, У. Уайт), що дослідила особливості свідомості політичних лідерів, і близької за проблематикою франкфуртської школи (Т. Адорно, Г. Маркузе, М. Хоркхаймер, Е. Фромм), що розробила концепцію "авторитарної особистості", механізми формування лідерського впливу; у класичній школі (Р. Лебон, С. Московичі, Р. Тард).

Аналіз сучасної наукової літератури, присвяченої проблемі лідера, показав, що представники різних дискурсів: психологічного, соціально-психологічного, політологічного, культурологічного, управлінського й інших проводять дослідження, відповідно до вимог своєї сфери. Це роботи:

Ш у сфері психології: Е. А. Абашкіної, К. А. Єгорової-Гантман, А. П. Назаретян, Т. І. Нефьодової, Ю. Н. Косолапової, Б. Д. Паригіна, де досліджуються психофізіологічні процеси народження лідера, виявляються його задатки, психологічні риси й особливості індивідуального характеру;

Ш у сфері соціальної психології: Г. Лебона, Дж. Морено, С. Московичі, Р. Стогділла, Г. Тарда, Г. Г. Ділігенського, Р. Л. Кричевського, О. М. Леонтьєва, Д. В. Ольшанського, де досліджується єдність психіки і діяльності лідера, його взаємини з адептами в процесі спільної діяльності;

Ш у сфері соціології: Г. Алмонда, Е. Богардуса, В. Зігера, Д. Істона, Р. Ітвела, Т. Парсонса, В. Парето, Д. Рісмена, А. Л. Уманського, де розглядаються соціальні аспекти лідерства й визначається статус лідера як суб'єкта влади;

Ш у сфері політології: Х. Арендт, Г. К. Ашина, Ж. Блонделя, Р. Моска, Р. Міхельса, , Х. Г. Пьоттерінга, Р. Такера, О. Б. Шестопала, де, як правило, абсолютизується владно-вольова активність лідера в системі суспільного розвитку;

Ш у культурології: М. Баткіна, А. Моля, де розглядаються соціокультурні детермінанти лідера і досліджуються якості індивідуальності, що виявляються в соціокультурному середовищі;

Ш у сфері менеджменту: Н. С. Жеребової, О. В. Кудряшової, К. Левіна, Д. Макгрегора, К. Ходжкінсона, де визначається роль і місце лідера в управлінських процесах.

Узагальнення різних поглядів на лідерство, наданих у науковій літературі, дозволило визначити, що роль особистості лідера є незаперечною практично у всіх концепціях. Проте чинник особистісного лідерства є важко вимірюваним і не завжди зрозумілим. Діяльність лідера багатогранна, багатопланова й має безліч індивідуальних проявів.

Характерною особливістю названих концепцій є те, що об'єктом їх вивчення виступає лідер у ситуації активної діяльності. Сам же процес становлення особистості лідера, його унікальна атрибутивність, ціннісні орієнтири, що детермінуються соціальною дійсністю, недостатньо вивчені. Як правило, дослідники не беруть до уваги співвідношення загального й одиничного, ігнорують діалектику об'єктивних умов і суб'єктивного фактора, недооцінюють можливості соціально-філософського дискурсу. Саме цей факт дозволяє говорити про доцільність окремого, спеціального дослідження феномену лідера і виявлення його ролі в суспільстві через призму соціальної філософії.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є виявлення сутності лідера як владного суб'єкта й аналіз його ціннісних орієнтирів у новій системі координат розвитку сучасного транзитивного суспільства.

Заявлена мета передбачає необхідність послідовно вирішити завдання:

Ш простежити еволюцію лідера як суб'єкта влади в системі координат розвитку традиційного, індустріального й постіндустріального суспільств;

Ш дослідити діалектику нестандартних об'єктивних умов і нестандартного суб'єктивного фактора історії в перехідні періоди Еллінізму, Ренесансу й Постмодерну;

Ш розглянути атрибутивність лідера і модуси її прояву в умовах транзитивності суспільства;

Ш проаналізувати ціннісні орієнтири лідера як суб'єкта влади на етапах перехідного періоду;

Ш розкрити специфіку діяльності лідера-руйнівника, лідера-збирача і лідера-творця на етапах транзитивності сучасного українського суспільства;

Ш обґрунтувати потребу в новому типі лідера як консолідованого суб'єкта авторитету влади в новій системі координат сучасного транзитивного суспільства України.

Об'єктом дослідження є діалектика об'єктивних умов і суб'єктивного фактора в системі координат суспільного розвитку.

Предметом дослідження виступає лідер як втілення суб'єктивного фактора в умовах специфічної транзитивності сучасного суспільства новоєвропейської цивілізації.

Методологічну основу дослідження склали принципи, підходи, методи, загальнологічні прийоми й концепти, що забезпечують понятійний каркас дисертації.

У дослідницькій практиці були необхідні принципи взаємозв'язку, взаємодії і взаємообумовленості громадських явищ і процесів. Це дозволило розглянути лідера як суб'єкта владної діяльності в системі координат конкретного історичного суспільства і простежити його еволюцію.

Були задіяні системний, діяльнісний, аксіологічний і синергетичний підходи. Це забезпечило адекватне освоєння предмета дослідження. Робота над дисертацією потребувала звернутися до методу єдності історичного і логічного. Це дозволило дослідити феномен затребуваності лідера в умовах становлення влади авторитету й оформлення вертикалі влади; розглянути лідера як суб'єкта влади традиційного, індустріального і постіндустріального суспільств; виявити діалектику умов і суб'єктивного фактора в системі координат суспільства перехідного періоду.

У ході дослідження були задіяні такі прийоми як аналіз і синтез, абстрагування й узагальнення, що дозволило здійснити систематизацію напрацьованого в науковій і філософській літературі досвіду, структурно його організувати й обґрунтувати висновок про необхідність і доцільність формування в сучасному українському суспільстві особи лідера нового типу, суб'єктивний фактор якого детермінований транзитивністю соціуму.

До дослідницького поля були включені концепти: лідер, атрибути і модуси лідера, цінність, ціннісні орієнтири, формальна раціональність, ціннісна раціональність, система координат суспільного розвитку, влада авторитету, авторитет влади, транзитивне суспільство. Здобувач забезпечує їх авторську інтерпретацію.

Наукова новизна отриманих результатів обумовлена вибором предмета дисертації; її орієнтованістю на соціально-філософський аналіз феномену лідера в системі координат сучасного транзитивного суспільства.

Уперше:

Ш здійснено комплексне дослідження сутності лідера як суб'єкта владної діяльності в умовах суспільства перехідного періоду;

Ш обґрунтована вирішальна роль ціннісних орієнтирів у діяльності лідера як втілення суб'єктивного фактора в соціальній історії;

Вдосконалено:

Ш розуміння сутності лідера, що визначається через його атрибутивність першого порядку - біологічність, соціальність, духовність; другого порядку: "сутнісні сили" і менталітет;

Ш зміст поняття "суб'єктивний фактор", яке в сучасному соціально - філософському знанні тісно пов'язано з розумінням "людського фактора", з виходом його за межі абстракції і реальним втіленням у конкретній особі лідера;

Ш уявлення про зростаючу роль лідера як утілення суб'єктивного фактора в історичних процесах суспільства на етапах його перехідного періоду.

Отримало подальший розвиток:

Ш уточнення змісту категоріально-понятійного апарату в дослідженні лідера як суб'єкта влади: "атрибут лідера", "модус лідера", "ціннісні орієнтири лідера";

Ш осмислення проблем перехідного періоду сучасного українського суспільства в умовах його "подвійної" трансформації;

Ш виявлення тенденцій і напряму діяльності транзитивного типу лідера в Україні на етапах руйнування, пошуку нових ідей і творення;

Ш формування моделі консолідованого лідера нового типу, затребуваного в умовах транзитивності сучасного українського суспільства.

Теоретичне значення дисертації. Запропонована автором концепція особистості лідера через діалектику нестандартних об'єктивних умов і нестандартного суб'єктивного фактора і розгляд його сутності через аналіз ціннісних орієнтирів у системі координат розвитку сучасного транзитивного суспільства дозволяє прогнозувати затребуваність потенційно нового типу лідера, який міг би забезпечити впорядкованість українського суспільства і вихід його на нову якість.

Практичне значення отриманих результатів полягає в можливості використання теоретичних положень і висновків дисертації як методологічної бази подальших соціально-філософських досліджень феномена лідерства. Матеріали й висновки дисертації можуть бути використані в процесі викладання гуманітарних і соціально-економічних дисциплін, зокрема при читанні лекцій із соціальної філософії, філософської антропології, соціальної психології, політології, соціології управління.

Особистий внесок здобувача. Концепція, зміст, висновки дисертації і тексти опублікованих статей підготовлені й викладені автором самостійно. У статті, підготовленій у співавторстві з О. М. Кумкіним, автору належить соціально-філософський аналіз уявлень про лідера в перехідні періоди: Еллінізму, Ренесансу й Постмодерну.

Апробація дослідження. Основні положення проведеного дослідження знайшли своє відображення й були апробовані на Міжнародній практичній конференції "Ольвійський форум - 2009: стратегії України в геополітичному просторі" (Ялта, червень 2009); Міжнародній конференції "Роль інтелігенції у формуванні ідеології середнього класу" (Сімферополь, травень 2010); Всеукраїнській науково-практичній конференції "Глобалізація інформаційного суспільства й інтеграційні процеси України: стан та перспективи розвитку" (Луганськ, травень, 2011); Міжнародній практичній конференції "Християнство й іслам: діалог культур та цивілізацій" (Севастополь, травень 2011), Всеукраїнській науково-практичній конференції "20 років незалежності України: здобутки, втрати і стратегії майбутнього" (Київ, травень 2011).

Концепція дисертації обговорювалася на аспірантському семінарі кафедри соціології та соціальної філософії Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського.

Публікації. Основні результати проведеного дослідження викладені в 7-ми публікаціях, з них 6 - у наукових фахових виданнях з філософії, затверджених у переліку ВАК України.

Структура й обсяг дисертації. Мета і характер дослідження визначили послідовність і логіку викладу матеріалу. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які об'єднують 13 підрозділів, висновків та списку використаних джерел, що включає 325 найменувань. Основний текст дисертації складає 190 сторінок. Список використаних джерел складає 28 сторінок.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовується актуальність заявленої теми; аналізується ступінь її теоретичної розробленості; визначається дослідницьке поле; виокремлюється об'єкт і предмет дослідження; формулюються мета і завдання дисертації, обґрунтовуються положення, що складають наукову

новизну дослідження. Розкриваються методологічні основи й обґрунтовується логіка структури дисертації; зазначається практичне й теоретичне значення дослідження, визначається особистий внесок здобувача.

Перший розділ "ЛІДЕР ЯК ВТІЛЕННЯ СУБ'ЄКТИВНОГО ФАКТОРА СУСПІЛЬНОГО РОЗВИТКУ" присвячено аналізу феномену лідера і трансформації уявлень про нього в історії соціально-філософської і наукової думки.

У підрозділі 1.1 "Методологія дослідження феномена лідера" розглянуто теоретико-методологічні засади комплексного соціально-філософського аналізу лідера як втілення суб'єктивного фактора.

Визначені особливості дискурсів, у яких феномен лідера розглядається відповідно до вимог своєї сфери знання. Відсутність системного знання про лідера зумовила автора до пошуку й обґрунтування тієї методології, що потребує соціально-філософського аналізу діалектики реальних об'єктивних умов й наявного суб'єктивного фактора.

Розкриття сутності суб'єкта влади забезпечується інтеграційною методологією й затребуваністю в дослідженні: принципів взаємозв'язку, об'єктивності й конкретності істини, принципу сходження від абстрактного до конкретного; еволюційного, системного, синергетичного й аксіологічного підходів; методу єдності історичного й логічного; загальнонаукових прийомів дослідницької практики: аналізу й синтезу, абстрагування, узагальнення, моделювання, аналогії.

У підрозділі 1.2 "Затребуваність лідера в докласовому суспільстві" проведено дослідження ґенези явища і передумов виникнення потреби в лідері в первісному суспільстві через аналіз:

Ш антропологічних концепцій А. Адлера, К. Вальверде, К. Юнга, Б. Ф. Поршнєва, Б. А. Діденка, де обґрунтовується укоріненість лідерства в "генетичній" (біофізичній) і психосоціальній природі людського суспільства;

Ш концепцій антропосоціогенезу Л. Моргана, Ф. Енгельса - діалектики об'єктивних умов і суб'єктивного фактора, де обґрунтовується становлення лідера в докласовому суспільстві, його детермінованість об'єктивними потребами виживання й самоорганізації людської общини в умовах "культури страху" і "влади авторитету".

Розглядаються два аспекти заявленої проблеми: специфіка об'єктивних соціокультурних, економічних і локальних (природо-кліматичних) умов ойкумени й еволюція механізму вирізнення лідера в докласовому суспільстві через виділення у структурі індивіда біопсихофізіологічних і соціальних початків.

У підрозділі 1.3 "Лідер традиційного суспільства в умовах "влади авторитету" досліджена еволюція уявлень про лідера, включеного до структури вертикалі влади традиційного суспільства.

Розглядаються особливості функціонування традиційного суспільства з різними принципами побудови влади, де відносини в системі координат

суспільного розвитку будуються на взаємній довірі й пошані до морального авторитету. В умовах "влади авторитету" формується особистісний тип лідера, що спирається в своїй діяльності на груповий досвід і систему непорушних етичних суспільних настанов, цінностей і інститутів, що їх підтримують.

Дослідження філософських уявлень про лідера традиційного суспільства показало їх обумовленість натуралістичним підходом у пізнанні суб'єкта влади. У міфологемах Геродота, Фукідіда, Платона, Свєтонія, Арістотеля, Плутарха, Цицерона, Августина Аврелія, Томи Аквінського, Іларіона, Максима Грека створюється образ традиційно-морального типу правителя, в якому виокремлюються особливі природні (психологічні) лідерські якості й сакральні надіндивидуальні властивості.

У підрозділі 1.4 "Лідер індустріального суспільства в умовах авторитету влади" простежується соціокультурна трансформація суб'єкта влади в мінливих об'єктивних умовах індустріального суспільства й еволюція уявлень про лідера в ученнях мислителів Нового часу.

Розглядаються особливості функціонування індустріального суспільства, що вплинули на зміну парадигми лідерства. Це історично сформовані нові принципи вертикалі влади - панування й підпорядкування, які почали домінувати над впливом, довірою і злагодою. Їх панування в системі координат суспільного розвитку затребувало нового авторитарного типу особистості лідера, що керується в своїй діяльності логікою формальної цілераціональності.

Теоретичні моделі лідера Нового часу зводяться до чотирьох основних підходів: філософського (Г. Гегель, Ф. Ніцше, Е. Е. Дженнінгс, К. Маркс, Г. В. Плеханов, В. І. Ленін), соціального (М. Вебер), психологічного (А. Адлер З. Фрейд, К. Г. Юнг) і соціально-психологічного (Т. Адорно, Е. Фромм, Г. Тард, Г. Лебон). Сутнісні властивості лідера й обумовленість його діяльності об'єктивними умовами освітлюються в цих моделях фрагментарно й односторонньо.

У підрозділі 1.5 "Лідер у суспільстві перехідного періоду" обґрунтована теза про те, що зміна парадигми лідерства відбувається в умовах транзитивності соціуму. Розкривається зміст поняття "транзитивне суспільство", позначається його специфіка і виділяються три закономірні етапи перехідного періоду: руйнування, акумуляція (пошук дієздатних ідей) і творення. Надається характеристика властивостей типів лідера: "лідера-руйнівника", "лідера-збирача", "лідера-творця".

Проаналізовані уявлення про лідера як втілення суб'єктивного фактора історії в перехідні періоди європейської цивілізації: Еллінізму, Ренесансу й Постмодерну. Відзначено, що в умовах суспільства перехідного періоду лідер як втілення суб'єктивного фактора в системі координат суспільного розвитку змінює своє становище. Зростає не тільки його роль, але й кардинально змінюються його ціннісні орієнтири.

Виявлена еволюція ціннісної раціональності діяльності лідера, що набуває спіралеподібного характеру: від "влади авторитету" (мораль - цінність) через "авторитет влади" (розум - цінність) до діалектичної єдності цілераціональності й ціннісної раціональності при провідній ролі останньої у форматі "авторитету влади" сучасного транзитивного суспільства. Сучасний "ситуативний" тип лідера вирізняється як найбільш затребуваний суб'єкт влади.

Другий розділ "АТРИБУТИ Й ЦІННІСНІ ОРІЄНТИРИ ЛІДЕРА ЯК СУБ'ЄКТА ВЛАДИ" присвячено теоретичному обґрунтуванню сутнісних властивостей лідера й аналізу його діяльності.

У підрозділі 2.1 "Від явища до сутності, від уявлення до поняття "лідер"" розглянуто становлення поняття "лідер" в історії соціально-філософської й наукової думки від ідеї-образу (уявлення) через термін до сучасного поняття.

Вивчено етимологію поняття "лідер" і запропоновано три етапи дослідження явища: донауковий (міфологеми про лідера-героя), науковий (концепції лідерства й лідера в соціології, психології, соціальній психології, політології) і соціально-філософський. Аналізуються змістові рівні поняття в сучасних дискурсах про феномен лідера: соціальному, соціально-психологічному, управлінському і політологічному, у ході яких розкриваються його окремі аспекти.

Запропоновано соціально-філософське поняття "лідер", під яким розуміється особистість із стійкою системою певних задатків, здібностей, що формуються в процесі історичних видів діяльності й відносин, які характеризують тип даного суспільства.

У підрозділі 2.2 "Атрибутивність особистості лідера і модуси її прояву" обґрунтована сутність суб'єкта влади як індивіда, особистості й індивідуальності, "особи" і рушійної сили розвитку суспільства.

Лідера розглянуто як інтегральну цілісність біопсихосоціальної єдності людських вимірювань. Проаналізовані й виявлені атрибути і модуси лідера. Атрибут лідера розглядається як його невід'ємна якість, а модус - як випадкова форма затребуваності атрибуту, що виявляється за певних умов.

Атрибути і модуси досліджені з позицій трьох рівнів: фундаментального (онтологічного), суб'єктно-особистісного й ідеально-духовного. Увага зосереджена на базових атрибутах: "воля до влади", "воля до істини", "воля до духовної досконалості" - як особливих типових властивостях лідера з пріоритетним орієнтиром двох останніх у сучасному суспільстві.

У підрозділі 2.3 "Ціннісні орієнтири лідера як суб'єкта влади" здійснено соціально-філософський аналіз індивідуальних, соціальних інтересів і мотивів лідера, що визначають його ціннісні орієнтири.

Через включення в дослідницьку практику категорій соціальної філософії "активність", "діяльність", "цінність" розглядається механізм формування ціннісних орієнтирів лідера. В еволюції ключових цінностей суб'єкта влади показана залежність аксіологічних основ його діяльності від нормативно-ціннісних образів історичної епохи.

Проаналізовані цінності традиційного суспільства, засновані на вірі у святість традицій; індустріального суспільства, пріоритети якого засновані на вірі у законність існуючих порядків і цінності інформаційного суспільства - епохи постмодерну.

У підрозділі 2.4 "Формальна раціональність лідера сучасного суспільства" досліджена діяльність суб'єкта влади через аналіз двох типів соціальної дії - цілераціонального й ціннісно-раціонального (за М. Вебером).

У дисертації цілераціональна дія суб'єкта влади трактується як засіб досягнення раціональних цілей, а ціннісно-раціональна дія розглядається як настанова на етичний імператив. Виявлено, що обидві ці настанови взаємозв'язані. Вони обираються лідером суб'єктивно як найбільш адекватні для досягнення певної мети в умовах конкретного історичного суспільства.

Цинізм сучасного лідера розглядається як крайність ціннісно-раціональної настанови на "переоцінку сучасних цінностей", а формальна раціональність як різновид цілераціональної настанови.

Обґрунтована обмеженість формальної раціональності в умовах сучасного суспільства і затребуваність цілераціональної й ціннісно-раціональної дії, що детермінується новою гуманістичною парадигмою лідерства.

Третій розділ "НОВИЙ ТИП ЛІДЕРА В УМОВАХ ТРАНЗИТИВНОСТІ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА" присвячено дослідженню нестандартних об'єктивних умов сучасного українського кризового суспільства і лідера як втілення його суб'єктивного фактора.

У підрозділі 3.1 "Перехідний період як об'єктивна умова затребуваності нового типу лідера" розглянуті проблеми сучасних перетворювальних процесів в Україні з урахуванням впливу тенденцій світового розвитку і внутрішніх процесів реформування країни.

На шляху трансформаційних процесів Україна проходить три етапи: руйнування, акумуляції і творення, яким відповідає свій тип лідера - руйнівника, збирача, творця.

Руйнівний етап транзитивності, якому відповідав лідер-дестроєр, в основному, завершено. Країна опинилася в умовах "подвійної" трансформації й вимушена пристосовуватися до історичного процесу модернізації.

Соціально-філософський аналіз "інерційно-циклічної" реформації дозволив автору дати оцінку діяльності владної еліти, розкрити деякі важливі передумови системної кризи в Україні й визначити причини її "цивілізаційного дрейфу". До них треба віднести: злиття влади і бізнесу, узурпацію вертикалі влади олігархічними структурами; панування в країні корупції й бюрократизму; відсутність середнього класу, нерішучість і консерватизм мислення тих лідерів, які не здатні до кінця зламати стару систему цінностей і сформувати нову.

У підрозділі 3.2 "Умови, що змінюють характер діяльності лідера на етапах акумуляції і творення" проведено аналіз об'єктивних умов українського суспільства на етапі пошуку нових ідей та їх здійснення на етапі творення.

Обґрунтовано, що ліберально-ринкове реформування на початкових етапах призвело до утвердження в країні режиму "керованої" демократії. У країні відсутня пасіонарна лідерська еліта, здатна прискорити процеси модернізації і змінити вектор її історичного розвитку. У свідомості суб'єктів владної діяльності продовжують панувати колишні лінійно-моністичні цілераціональні настанови.

Країна, як і раніше, перебуває в межах затяжного перехідного періоду й залишається беззахисною перед факторами зовнішніх і внутрішніх викликів. В умовах економічної кризи, внутрішньодержавного і міжнаціонального протистояння її потенціал послаблюється, а реформування економічної, політичної і соціальної сфер контролюється правлячою олігархічною верхівкою.

Кризові умови затребують новий тип вітчизняного лідера - збирача і творця як владного суб'єкта майбутнього громадянського суспільства з орієнтиром на "владу консолідованого авторитету".

У підрозділі 3.3 "Чинники, що визначають лідера нового типу" досліджена можливість гармонізації влади, бізнесу і суспільства як трьох суперечливих груп інтересів - суспільних, приватних і спільних. Визначена роль лідера, здатного акумулювати ці інтереси в ім'я "інтересів всіх", знайти шляхи партнерства і громадянської злагоди між цими силами, запропонувавши ідею загальної справи.

Обґрунтовується необхідність взаємодії, гармонізації й паритетної співпраці "трикутника" рушійних сил, які можливі через упровадження етики солідарності, формальної рівності й відповідальності на базі діалогу, компромісу і громадянської злагоди.

Вітчизняний лідер-збирач на етапі акумуляції українського суспільства покликаний стати особливим "обличчям історії", що спирається у своїй діяльності як на знання об'єктивних соціокультурних умов, економічних ресурсів і можливостей країни ("воля до істини"), так і на духовні знання ("воля до духовної досконалості") - нову етику відповідальності за майбутнє країни.

У підрозділі 3.4 "Ціннісні орієнтири лідера нового типу" обґрунтована теза про те, що на етапах акумуляції і творення складається і знаходить аксіологічні сенси нова гуманістична парадигма лідерства.

Позначені ціннісні орієнтири лідера сучасного українського суспільства в перехідний період на етапах руйнування, акумуляції і творення. Виявлені пріоритетні біопсихосоціальні властивості та якості лідера - руйнівника, лідера-збирача і лідера-творця. Проаналізовані атрибути і модуси кожного типу лідера, їх потенціал, достоїнства й недоліки.

Відзначено недосконалість моделі лідера в проекті "національна держава з орієнтиром на монокультурне суспільство" й обґрунтовано модель лідера в проекті "громадянське суспільство з орієнтиром на полікультуралізм".

На етапах пошуку нових ідей і творення, в умовах системи координат громадянського суспільства, яке складається, обґрунтована необхідність нових ціннісних орієнтирів владного суб'єкта, які базуються на гуманістичних цінностях - справедливості, солідарності й громадянської злагоди.



ВИСНОВКИ

У ході проведеного дослідження отримані такі результати:

1. Історія людства на етапах перехідного періоду багато в чому залежить від діяльності лідера як втілення суб'єктивного фактора. В умовах глобалізації й прискорення суспільних процесів у сучасному світі актуальність фактора лідера посилюється.

2. Лідер у сучасному соціально-філософському знанні - це особистість із стійкою системою певних задатків, здібностей, що формуються в процесі історичних видів діяльності й характеризують тип даного суспільства. Лідер, як втілення суб'єктивного фактору в умовах транзитивності сучасного суспільства, несе на собі відображення антропологічної кризи європейської моделі людини і виступає одночасно як "обличчя історії" (епохи), базовий носій суспільної свідомості та як самостійний індивідуально-особистісний активний зачинатель.

3. Сутність лідера, як "обличчя" історії, виявляється через аналіз його типових властивостей на фундаментальному рівні (індивіда), суб'єктно-особистісному рівні (особистості), на ідеально-духовному рівні (індивідуальності). Його базовими атрибутами є: "воля до влади", "воля до істини", "воля до духовної досконалості". Зберігаючи загальні форми, ці атрибути за певних конкретно-історичних умов виявляються в модусах (одиничного), особливого (менталітету) і несуть на собі "відбиток" індивідуальності суб'єкта влади, його критерії ставлення до світу. Їх пріоритетність на етапах транзитивності суспільства обумовлює затребуваність конкретного типу лідера.

4. Розуміння специфіки феномена лідера в умовах перехідного періоду базується на розгляді ґенези і трансформації уявлень про лідера в історії соціально-філософської й наукової думки. Фундаментальна укоріненість інстинкту влади в "генетичній" (біопсихофізичній) природі людського суспільства і перетворені в результаті сублімації психосоціальні якості (сила волі, харизматичність, сугестія) є першими глибинними

джерелами явища лідерства. У цій індивідуальності коріниться особлива біосоціальна даність лідера, яка, як закономірність, виявляється в перехідні періоди, де потребується подолання об'єктивних умов.

5. Дослідження взаємостосунків суспільства і лідера, включаючи й історію самого поняття "лідер", показали, що відособлення індивіда в межах общини і становлення лідера як суб'єкта владної суспільної діяльності є історичний процес, тісно пов'язаний з об'єктивними умовами. Діяльність лідера детермінована специфічними соціальними потребами й інтересами конкретного історичного суспільства.

Культури й соціальні системи суспільств, які змінюються, потребують свого типу лідера з характерними для кожного з них ціннісними орієнтирами, що надають сенсу і напряму особистісним позиціям, поведінці й вчинкам суб'єкта влади. В умовах традиційного суспільства - це лідер із орієнтацією на порятунок соціуму, який спирається в своїй діяльності на особистий і груповий досвід, свою інтуїцію, а також на систему настанов, цінностей і інститутів, що їх підтримують. В умовах індустріального суспільства - це особистість, яка керується в своїй діяльності логікою формальної цілераціональності. Еволюція ключових цінностей суб'єкта влади залежить від еволюції нормативно-ціннісних образів історичної епохи на етапах транзитивності суспільства.

6. Зміна парадигми лідерства в умовах перехідного періоду суспільства відбувається через етапи: руйнування, акумуляції (пошуку нових дієздатних ідей) і творення. Транзитивність, як переривання безперервності, на кожному етапі потребує свого типу лідера: "лідера - руйнівника", "лідера - збирача", "лідера - творця", здатних здійснити поставлені завдання - руйнування, акумуляції або творення.

Найбільш значущими для всього людства в історії Європи є три перехідні культурно-історичні періоди: Еллінізм, Ренесанс і Постмодерн. В історії людства діяльність лідера набуває спіралеподібного характеру: від "влади авторитету" (мораль - цінність) з пріоритетною ціннісною раціональністю до "авторитету влади", де головна цінність - Розум, що веде до цілераціональності, а потім до нового формату "влади авторитету" з єдністю цілераціональності й ціннісної раціональності.

7. Сучасний світ переживає "третю хвилю" транзитивності - епоху Постмодерну, що характеризується низкою кризових історичних явищ. Вони свідчать про глибокі внутрішні суперечності постіндустріальної цивілізації, які призводять до зміни ціннісних орієнтирів у діяльності лідера. Аксіологічна раціональність сучасності формує нову гуманістичну парадигму лідерства, що орієнтує на служіння людству і прославляє людину. Система координат розвитку громадянського суспільства, що складається, потребує нового "ситуативного" типу сучасного лідера. Це всебічно розвинута особистість лідера - творця, що наділена особливими біопсихосоціальними якостями і здібностями гармонізувати відносини в нестійкому етнічно багатоманітному, поліконфесійному і кризовому українському суспільстві. Вона може викликати довіру до себе мас, бо спирається в своїй діяльності на базові атрибути: волю до істини, волю до влади над обставинами й волю до влади над собою з орієнтиром на вдосконалення свого духовного світу.

8. Перетворювальні процеси в сучасній Україні проходять з урахуванням впливу тенденцій світового розвитку і внутрішніх процесів реформування країни. Три етапи транзитивності сучасного українського соціуму, як прояви історичного виклику, вимагають гідної відповіді. Перший етап перехідного періоду, якому відповідав лідер-дестроєр, в Україні, загалом, завершений. Другий і третій етапи транзитивності вітчизняного соціуму потребують виходу на історичну "арену" нових лідерів - збирача і творця.

9. На етапі пошуку нових дієздатних ідей суспільство як і раніше знаходиться в украй нестійкому стані. Внутрішні виклики, що детермінуються змінами соціокультурної, економічної і політико-правової структур суспільства і проходять за реєстром нестандартних об'єктивних умов, призвели до системної кризи. "Больовими точками" перехідного періоду в країні є: атомізованість суспільства, боротьба всіх проти всіх; недовіра суспільства до влади, до всіх її представників; недовіра суспільства до бізнесу; панування фінансово-промислової олігархії; відсутність середнього класу; квазібагатопартійність; депопуляція нації; наявність проблеми розділеної нації; проблема міжетнічного дистанціювання; мовне питання; очевидні невдачі економічних реформ; розрив поколінь і стрімке омолоджування злочинного світу. Ці проблеми вимагають корінної зміни свідомості сучасної владної еліти і її лідерів. Але цей процес складний, бо йому протистоять сили, зацікавлені в пануванні хаосу.

10. У світі нової постіндустріальної нетеократичної ери застаріла адміністративно-бюрократична парадигма лідерства з настановами на формальну раціональність в Україні зжила себе. Етапи акумуляції і творення затребують демократично-управлінську еліту, здатну "мислити глобально і діяти регіонально"; формувати нову гуманістичну етику відповідальності.

11. Сучасна модернізація українського суспільства вимагає від суб'єкта влади не лише цілераціональної діяльності з реалізації реформування, але й усвідомлення, в ім'я чого здійснюється модернізація. Ці нові цінності суспільства вимагають від вітчизняного лідера-творця особливого гуманістичного світогляду, глибини задумів, економічної грамотності, політичної справедливості, далекоглядності прогнозів і відповідальності за свою діяльність перед майбутнім українським суспільством. Тільки суб'єкт реформ, що генерує соціальні й культурні новації, адекватні виклику епохи, і ухвалює рішення "в інтересах усіх", зможе облаштувати суспільство і забезпечити його перспективу.

12. Майбутнє процесів лідерства бачиться через три найбільш вірогідні моделі майбутньої організації світового політичного простору: "світова мережа", "світова імперія" і "світова держава". Усі вони зорієнтовані на спів - лідерство, побудованого на принципі командного, а не одноосібного лідерства, в якому суб'єкт влади виконує роль консолідуючого початку.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

Статті у фахових виданнях

1. Галяс И. А. Соотношение политического и религиозного лидерства / И. А. Галяс // Вестник СевГТУ: [сборник научных трудов] / [отв. ред. М. С. Колесов]. - Севастополь: Изд-во СевНТУ, 2004. - Выпуск №56. - С. 140 - 149.

2. Галяс И. А. Социально - философский анализ специфики личности лидера (на материале неорелигий) / И. А. Галяс // Культура народов Причерноморья: [научный журнал] / [гл. ред. Ю. А. Катунин]. - Симферополь: ТНУ, 2004. - №48. Т.1. - С. 127 - 132.

3. Галяс И. А. Ключевые ценности лидера / И. А. Галяс // Культура народов Причерноморья: [научный журнал] / [гл. ред. Ю. А. Катунин]. - Симферополь: ТНУ, 2009. - №169. - С. 141 - 147.

4. Галяс И. А. Ценностные ориентации личности лидера в условиях современного транзитивного общества / И. А. Галяс // Вісник СевНТУ: [збірник наукових праць] / [відп. ред. Ю. О. Бабінов]. - Севастополь: Вид - во СевНТУ, 2010. - Випуск №103 - С. 85 - 92.

5. Галяс И. А. Лидер транзитивного общества / И. А. Галяс, А. Н. Кумкин // Totallogy - ХХI. Постнекласичні дослідження: [науковий збірник] / [гол. ред. В. В. Кізіма]. - Київ: ЦГО НАН України, 2010. - №23 - С. 189 - 210.

6. Галяс И. А. Формальная рациональность лидера современного общества / И. А. Галяс // Вісник СевНТУ. [збірник наукових праць] / [відп. ред. Ю. О. Бабінов]. - Севастополь: Вид - во СевНТУ, 2011. - Випуск №115.- С. 17 - 24.

Публікації в інших виданнях

7. Галяс И. А. Глобализация и проблемы религиозного лидерства в современном мире / И. А. Галяс // Христианство и ислам - диалог культур и цивилизаций: тезисы докладов международной научной конференции, 16 - 20 мая 2011 г. - Севастополь / [под. ред. Ю. А. Бабинова]. - Севастополь: Рибэст, 2011. - С. 21 - 23.



АНОТАЦІЯ

Галяс І. А. Лідер як суб'єкт владної діяльності в умовах сучасного транзитивного суспільства (соціально-філософський аналіз). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.03 - соціальна філософія та філософія історії. - Таврійський національний університет ім. В. І. Вернадського, Сімферополь, 2011.

Дисертація присвячена соціально-філософському аналізу сутності лідера в умовах специфічної транзитивності сучасного суспільства.

У роботі здійснено ґенезу феномену лідера й поглиблено розуміння природи й сутності цього явища; проведено комплексний аналіз діалектики об'єктивних умов і суб'єктивного фактору в різних системах координат суспільного розвитку докласового, традиційного й індустріального суспільств, а також суспільств перехідного періоду: Еллінізму, Ренесансу, Постмодерну. Досліджені атрибути і модуси лідера. Виявлена еволюція ціннісних орієнтирів у діяльності лідера. Позначені "больові точки" перехідного періоду сучасного українського суспільства.

Особлива увага приділяється аналізу аксіологічної раціональності "ситуативного" типу сучасного лідера в умовах постіндустріальної нетеократичної ери, що складається; формуванню на етапах транзитивності українського суспільства нової гуманістичної парадигми лідерства, адекватної виклику епохи.

Ключові слова: лідер, атрибути й модуси лідера, формальна раціональність, цілераціональність, ціннісна раціональність, система координат суспільного розвитку, влада авторитету, авторитет влади, транзитивне суспільство.



АННОТАЦИЯ

Галяс И. А. Лидер как субъект властной деятельности в условиях современного транзитивного общества (социально-философский анализ). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.03 - социальная философия и философия истории. - Таврический национальный университет им. В. И. Вернадского, Симферополь, 2011.

В диссертации осуществлен социально-философский анализ сущности лидера в условиях транзитивности современного общества; исследованы его атрибуты и модусы.

Для решения поставленных задач востребованы понятия "лидер", "субъективный фактор", "объективные условия". Обосновано положение, что лидер как представитель "вертикали власти" в системе координат общественного развития отражает объективную реальность, которая характеризуется наличием иерархической системы построения отношения в рамках господства и подчинения.

Понятия "транзитивное общество", "власть авторитета", "авторитет власти" служат для иллюстрации взаимосвязи целерациональных и ценностно-рациональных установок лидера в изменяющихся объективных условиях переходных периодов от традиционного общества к индустриальному, а так же в условиях современного постиндустриального общества.

В работе осуществлено исследование генезиса процессов лидерства в период становления социума, и выяснено, что данное явление фундаментально укоренено в "генетической" природе человеческого общества. Биопсихосоциальная данность лидера востребована в формате самоорганизации первобытного общества в объективных условиях "власти авторитета".

Исследование взаимоотношений общества и лидера, включая и историю самого понятия "лидер", показали, что обособление индивида в рамках общины и становление лидера как властного субъекта общественной деятельности, есть исторический процесс, тесно связанный с объективными условиями. Разные общества, их культуры и социальные структуры востребуют свой тип лидера с характерными для каждого их них интересами, мотивами и ценностями. В условиях традиционного общества - это тип лидера с ориентиром на "власть авторитета". Он опирается, на личный и групповой опыт, свою интуицию, а так же на систему нравственных установок, ценностей и институтов их поддерживающих. В условиях индустриального общества - это авторитарный тип лидера, руководствующийся в своей деятельности логикой формальной целерациональности.

Смена парадигмы лидерства происходит в условиях транзитивности социума через этапы: разрушение, аккумуляция (поиск новых идей) и созидание, востребующих свой тип лидера: "лидера - разрушителя", "лидера - собирателя", "лидера - созидателя".

В диссертации обосновано положение о том, что история человечества на этапах переходного периода, во многом зависит от деятельности лидера, как воплощения субъективного фактора. В условиях глобализации и ускорения общественных процессов в современном мире актуальность фактора лидера многократно усиливается.

Преобразовательные процессы в современной Украине проходят с учетом влияния тенденций мирового развития и внутренних процессов реформирования страны. Три этапа транзитивности современного украинского социума как проявления исторического вызова требуют своего достойного ответа и своего транзитивного лидера. Первый этапа переходного периода, которому соответствовал лидер - дестроер, в Украине, в основном, завершен. Второй и третий этапы транзитивности отечественного социума востребуют выхода на историческую "арену" новых лидеров: собирателя и созидателя. ціннісний орієнтир раціональність лідер

На этапе поиска новых дееспособных идей общество по-прежнему находится в крайне неустойчивом состоянии. Внутренние вызовы, детерминируемые изменениями социокультурной, экономической и политико-правовой структур общества, и проходящие по реестру нестандартных объективных условий, привели страну к системному кризису. Решение проблем переходного периода требует коренного изменения сознания современной властной элиты и ее лидеров.

Современная модернизация украинского общества требует от субъекта власти не только целерациональной деятельности по реализации реформирования, но и целеполагания (осознания во имя чего совершается модернизация). Эти новые ценности общества востребуют от отечественного лидера-созидателя гуманистического мировоззрения, глубины замыслов, экономической грамотности, политической справедливости, дальновидности прогнозов и ответственности за свою деятельность перед будущим украинским обществом. Только субъект реформ, генерирующий социальные и культурные новации, адекватные вызову эпохи, и принимающий решения в "интересах всех", сможет обустроить общество и обеспечить его перспективу.

Ключевые слова: лидер, атрибуты и модусы лидера, формальная рациональность, ценностная рациональность, система координат общественного развития, власть авторитета, авторитет власти, транзитивное общество.



SUMMARY

Galyas I. A. Leader as the subject of power activity in a modern transitive society (socio-philosophical analysis). - Manuscript.

Thesis for a Candidate Degree in Philosophy. Specialty 09.00.03 - Social Philosophy and Philosophy of History. - Taurida National V. I. Vernadsky University, Simferopol, 2011.

The thesis is devoted to the socio-philosophical analysis of the nature of leadership under specific conditions of a modern transitivity society.

The genesis of the phenomenon of a leader and a deep understanding of its nature and essence, a comprehensive analysis of the dialectics of the objective conditions and subjective factors in different aspects of pre-class, traditional and industrial societies as well as in transitive societies, namely Hellenism, Renaissance, Postmodern have been carried out. The leader's attributes and modes, have been studied. The evolution of values in the leader's activities has been determined and weak points in modern Ukrainian society of a transitional period have been focused.

Special attention has been paid to analysis of axiological rationality of "situational" type of a modern leader in the conditions of postindustrial non-theocratic era and to the formation of a new humanistic leadership paradigm corresponding to the call of the times.