Концепт "Виклику і Відповіді" у філософії історії А. Тойнбі

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

УДК 1(091):930.1

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації для здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук

КОНЦЕПТ «ВИКЛИК-І-ВІДПОВІДЬ» У ФІЛОСОФІЇ ІСТОРІЇ А. ТОЙНБІ: ІСТОРИКО-ФІЛОСОФСЬКИЙ АСПЕКТ

09.00.05 - історія філософії

КАНІВЕЦЬ Борис Андрійович

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі філософії історичного факультету Житомирського державного університету імені Івана Франка.

Науковий керівник - доктор філософських наук, професор ЯРОШОВЕЦЬ Володимир Іванович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри історії філософії.

Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор ІЛЬЇН Володимир Васильович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри економічної теорії;

кандидат філософських наук АДАМЕНКО Надія Богданівна, Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова, заступник директора Інституту філософської освіти і науки.

Захист відбудеться «18 » квітня 2011 р. 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.27 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 330.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці імені М. О. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58, зал № 12.

Автореферат розісланий «18 » березня 2011 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Крикун В. Ю.

виклик відповідь тойнбі філософія

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. На протязі своєї історії людство постійно зіштовхувалось з певними проблемами в усіх сферах суспільного буття, вирішення яких, одночасно, дозволяло продовжувати прогресивний розвиток, але й породжувало нові випробування. У ХХІ столітті прискорення наукового і технологічного зростання, збільшення динамічності в усіх сферах індивідуального і суспільного життя створюють умови для переходу на новий щабель історичного розвитку, але й ставлять перед людством все більше нових, часто унікальних проблем, від вирішення яких залежить не тільки власне подальший поступальний розвиток, а й його напрямок. Процеси глобалізації сприяють стабілізації світової політики, обміну товарами і науковою інформацією тощо, але, з іншого боку, регіональні проблеми часто набувають планетарного масштабу.

У таких умовах з новою актуальністю постає проблема визначення сутності й сенсу історії, співвідношення детермінізму і свободи, альтернативності та поліваріантності історичного розвитку, його цілей і напрямків, надання ефективних «відповідей» на «виклики» часу. Оригінальний варіант вирішення означених проблем знаходимо в філософії історії А. Тойнбі, одне з центральних місць у якій посідає концепт «Виклик-і-Відповідь».

Поряд з розвитком науково-освітньої сфери суспільства, поширенням вільного доступу до інформації спостерігається падіння рівня освіченості і загальної культури серед частини населення, що, поряд з орієнтацією на матеріальну сферу буття, зумовлює нівелювання загальнолюдських цінностей, їх заміну культом матеріального задоволення. Відтак, актуальним стає звернення до філософсько-історичної спадщини А. Тойнбі, у якій чільне місце посідає розробка проблеми тотального домінування матеріальних цінностей над духовними у сучасному для нього суспільстві як основний «симптом» занепаду західної цивілізації; взаємозв'язку духовності та прогресивного розвитку суспільства; засадничої ролі моралі в соціальному й індивідуальному бутті.

У процесі реалізації своїх потенційних можливостей і осмислення перспектив та напрямків подальшого розвитку в людини може виникнути відчуття невпевненості у майбутньому, ірраціональності власного буття, вона не завжди може визначити своє місце в суспільстві і Всесвіті. У контексті цього актуалізується дослідження філософсько-антропологічного й аксіологічного змісту концепту «Виклику-і-Відповіді» А. Тойнбі, у межах якого аналізується непередбачуваність й ірраціональність людського буття, визначаються шляхи його оптимізації, вказується на вирішальну роль творчості в індивідуальному та суспільному житті, необхідність переоцінки цінностей, переорієнтацію людства на розвиток духовної сфери індивіду й суспільства.

Концепт «Виклику-і-Відповіді» в творчості англійського мислителя постає не лише рушійною силою історичного розвитку і позначенням критичних ситуацій в індивідуальному і соціальному бутті, а й методологічною базою історичного і філософсько-історичного дослідження дійсності, отримує парадигмально-категоріальний характер. На підставі цього зазначений концепт набуває чималого евристичного потенціалу в умовах формування нової світоглядної парадигми. Означений концепт, окрім власне історико-філософського, має ще й онтологічний, гносеологічний, філософсько-антропологічний, аксіологічний і філософсько-історичний зміст, тобто стає ціліснісним способом філософського осягнення не тільки історичної дійсності, а буття загалом.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана на кафедрі філософії Житомирського державного університету імені Івана Франка у межах комплексної наукової програми Житомирського державного університету «Випробування людського буття в екстремальних умовах: філософський вимір» № 0106V005411.

Об'єктом дослідження є філософія історії А. Тойнбі.

Предметом дослідження є історико-філософський зміст концепту «Виклик-і-Відповідь» у філософії історії А. Тойнбі.

Метою дисертаційної роботи є розкриття історико-філософського змісту концепту «Виклик-і-Відповідь» А. Тойнбі через набуття ним парадигмально-категоріального змісту в процесі реалізації свободи історичного вибору й альтернативності та поліваріантності історичного розвитку. Для досягнення означеної мети необхідно розв'язати наступні завдання:

· дослідити онтологічне і гносеологічне підґрунтя концепту «Виклик-і-Відповідь» у філософсько-історичній концепції А. Тойнбі для виявлення емпіричного і концептуального змісту понять «виклик» і «відповідь»;

· з'ясувати філософсько-антропологічні, аксіологічні і філософсько-історичні засади концепту «Виклик-і-Відповідь» у філософській спадщині А. Тойнбі;

· проаналізувати трансформацію змісту понять «виклик» і «відповідь» у закон «Виклику-і-Відповіді» на основі праць А. Тойнбі для виявлення парадигмально-категоріального змісту означених понять;

· розкрити процес «Відходу-і-Повернення» в філософії історії А. Тойнбі як реалізацію творчої потенції людини;

· осмислити концепт «Виклик-і-Відповідь» як умову реалізації свободи історичного вибору і альтернативності та поліваріантності історичного розвитку в філософсько-історичній концепції А. Тойнбі.

Наукова новизна дослідження полягає в розкритті історико-філософського змісту понять «виклик» і «відповідь», обґрунтуванні дії концепту «Виклик-і-Відповідь» як основи для реалізації свободи історичного вибору й альтернативності і поліваріантності історичного розвитку та виконання означеним концептом методологічної функції. У результаті вирішення поставлених у дисертаційній роботі завдань обґрунтовано ряд положень, які містять у собі наукову новизну і виносяться на захист:

· вперше у вітчизняній філософії на основі аналізу онтологічного і гносеологічного підґрунтя філософії історії А. Тойнбі виявлено два змістовні рівні понять «виклик» і «відповідь»: емпіричний, де вони постають як історичні факти, на основі яких проводиться дослідження історичної дійсності і концептуальний, коли вони постають як теоретична основа, методологія такого дослідження;

· на основі аналізу філософсько-антропологічних, аксіологічних і філософсько-історичних переконань А. Тойнбі набуло подальшого розвитку оригінальне розуміння феноменів смерті і безсмертя, коли смерть розуміється англійським мислителем як діалектична трансформація, перехід у нову якість дійсності, а безсмертя - як неперервність життя і розвитку загалом, на основі чого уточнюється розуміння філософії історії А. Тойнбі як релігійного прогресизму з елементами циклізму;

· обґрунтовано і доведено, що завдяки трансформації змісту понять «виклик» і «відповідь» у закон «Виклику-і-Відповіді» означенні поняття набувають категоріальний зміст і виконують методологічну функцію, завдяки чому відтворюється їх парадигмально-категоріальний характер;

· уточнено розуміння англійським мислителем процесу «Відходу-і-Повернення» як найбільш ефективного варіанту вироблення «відповіді» на дуже сильні «виклики», як в суспільному, так і в індивідуальному житті, що сприяючи реалізації творчого потенціалу людини в співвідношенні з концептом «Виклик-і-Відповідь» надає історичному розвитку таких особливостей, як альтернативність і поліваріантність;

· доведено, що концепт «Виклику-і-Відповіді» є необхідною умовою реалізації свободи історичного вибору, так як завдяки дії «виклику» перед суспільством постають альтернативи з поміж яких можна зробити вибір, а «відповідь» стає актом історичного вибору.

Теоретичне значення дисертаційного дослідження полягає в тому, що розкриття історико-філософського змісту концепту «Виклик-і-Відповідь» дає можливість глибше осягнути як зазначений концепт, так і філософію історії А. Тойнбі загалом, проведений аналіз онтологічних, гносеологічних, філософсько-антропологічних, аксіологічних і філософсько-історичних основ творчості англійського мислителя надає можливість розуміння його праць у контексті розвитку філософської думки від античності до початку ХХ століття.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що теоретичні положення і висновки дисертаційної роботи можуть бути використанні як основа для подальших історико-філософських і філософсько-історичних досліджень концепту «Виклик-і-Відповідь» і філософії історії А. Тойнбі загалом.

Результати дослідження можуть бути використанні у науково-методичній і навчальній роботі, зокрема: при викладанні нормативних і спецкурсів з філософії, історії філософії, філософії історії, культурології, геополітики, теорії та методології історії; при написанні навчальних і науково-методичних матеріалів з зазначених курсів.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою роботою автора. Висновки і положення наукової новизни зроблені автором на основі власних результатів отриманих у процесі дослідження.

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення і висновки дисертаційного дослідження використовувались при викладанні лекційних і семінарських занять з курсу «Основи філософських знань», обговорювались на всеукраїнській і міжнародних наукових конференціях: «Дні науки філософського факультету - 2008» Київського національного університету імені Тараса Шевченка (м. Київ, 16 - 17 квітня 2008), «Розвиток наукових досліджень 2008» (м. Полтава, 24 - 26 листопада 2008), «Людина. Світ. Суспільство (до 175-річчя філософського факультету). Дні науки філософського факультету - 2009» Київського національного університету імені Тараса Шевченка (м. Київ, 21 - 22 квітня 2009), «Наукові дослідження - теорія та експеримент 2009» (м. Полтава, 18 - 20 травня 2009), «Дні науки філософського факультету - 2010» Київського національного університету імені Тараса Шевченка (м. Київ, 21 - 22 квітня 2010), «Волинська історико-краєзнавча конференція - 2008» (м. Житомир, 21 - 22 листопада 2008).

Публікації. Впровадження результатів дослідження здійснено у формі публікацій: трьох статей, які були вміщенні у фахових виданнях затверджених ВАК України, шести тезах, опублікованих у матеріалах конференцій.

Структура дисертаційної роботи відповідає логіці та меті дослідження і відображає послідовність вирішення поставлених завдань. Робота складається із вступу, трьох розділів, що містять п'ять підрозділів, висновків і списку використаної літератури. Повний обсяг дисертації 191 сторінка, з яких 166 сторінок основного тексту і 25 сторінок - списку літератури, який має 231 покажчик.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДОСЛІДЖЕННЯ

У вступі обґрунтовується актуальність досліджуваної проблеми; визначаються мета й основні завдання, предмет і об'єкт дослідження; сформульовано положення наукової новизни, що виносяться на захист, теоретичне і практичне значення роботи; наводяться дані про публікації і апробації результатів дослідження.

У першому розділі «Теоретико-методологічна і джерельна база дослідження» окреслено джерельну й історіографічну базу дисертаційної роботи, основні теоретико-методологічні підходи, що використовуються дисертантом при розгляді концепту «Виклик-і-Відповідь» А. Тойнбі.

У підрозділі 1.1. «Історіографія і джерельна база дослідження» простежується ступінь наукової розробки теми та дотичних тем, як у вітчизняній філософській літературі, так і у здобутках закордонних дослідників творчості А. Тойнбі. Доводиться, що у вітчизняній і зарубіжній філософській літературі предмет дисертаційного дослідження розглядався тільки дотично. Серед західних дослідників в першу чергу слід виокремити таких, як Г. Мейсон, К. Поппер, Л. Февр, П. Гейл, Р. Еванс, Р. Коллінгвуд, Х. Доусон, які переважно здійснювали критичний огляд філософії історії А. Тойнбі загалом, тільки оглядово торкаючись проблеми концепту «Виклику-і-Відповіді» А. Тойнбі.

Серед російських дослідників необхідно звернути увагу на В. Мучника, В. Уколову, Г. Чеснокова, Д. Жовтуна, Н. Бессонова, О. Воробйову які займались узагальненням філософсько-історичних поглядів А. Тойнбі. Слід також відзначити ряд вчених які досліджували певні аспекти творчості А. Тойнбі. Так, його гносеологічні погляди досліджував Е. Петренко; аксіологічні - А. Мезенцева, Г. Сільванян, П. Стєпнов і Т. Тимчук; ті чи інші філософсько-історичні проблеми праць А. Тойнбі розглядали А. Водолагін, В. Зотов, М. Міхеєв, Н. Кадиков, Н. Шпак, Н. Сергеєв, Ю. Семенов; деякі проблеми Росії та її історії в контексті творчості А. Тойнбі досліджували А. Коренівський, В. Мокренко, Я. Шемякін. Проте, як і у західній науковій літературі, предмет даного дисертаційного дослідження розглядався тільки дотично. На даний час у Росії існує тільки одне дисертаційне дослідження предмет якого безпосередньо пов'язаний з концептом «Виклику-і-Відповіді» англійського мислителя - це «Міжцивілізаційні відносини в світлі концепції А. Дж. Тойнбі «Виклик-і-Відповідь»» А. Кадикова, але вона, як власне історичне дослідження, стосується в першу чергу міжцивілізаційних відносин, а не філософського змісту означеного концепту.

Дана проблематика є також недостатньо дослідженою і в українській літературі присвяченій творчості А. Тойнбі. Тим не менш, заслуговують на увагу такі праці як: «А. Тойнбі, К. Ясперс: духовні джерела соціально-історичних змін» В. Попкова, «Методологічні контроверзи «дослідження історії» А. Тойнбі» В. Косміної, «Палеоліт і цивілізаційна концепція Шпенглера - Тойнбі» Л. Залізняка, «Порівняльний аналіз цивілізаційних моделей розвитку в роботах А. Тойнбі та С. Хантінгтона» І. Ткаченко, «Пошуки духовного оптимізму в соціально-політичній філософії Арнольда Тойнбі (історіографічний огляд)» Б. Кучменко та інші. В означеному підрозділі розглядається й джерельна база дослідження, яка складається в першу чергу з праць самого А. Тойнбі, його діалогів і листування з Д. Ікедою, Н. Кондрадом, П. Сорокіним. Також означену базу складає ряд праць вітчизняних і зарубіжних дослідників присвячених підґрунтю філософії історії англійського мислителя.

У підрозділі 1.2. «Теоретико-методологічні основи дослідження» визначається методологічна основа роботи, яку в першу чергу складає методологія історико-філософського дослідження розроблена вітчизняною філософією, зокрема праці Г. Аляєва, І. Бичка, М. Поповича, В. Ярошовця та інших, по-друге, це класичні та новітні дослідження в галузі філософії історії Р. Арона, М. Бердяєва, Ф. Броделя, І. Гердера, Л. Гумільова тощо.

В даній роботі застосовується парадигмальний підхід до історико-філософського знання, порівняльно-історичний метод, методи синергетичної теорії. Використовується також ряд загально- і конкретно-наукових принципів: логіко-історичний, історичний, розвитку, системності, цілісності, компаративний, об'єктивності, поліметодичності.

У даному підрозділі також розглядаються деякі аспекти термінології дослідження. Зокрема, уточнюється зміст поняття «концепт», що використовується в дисертаційній роботі, обґрунтовується полісемантичність понять «виклик» і «відповідь», які вживаються автором роботи у значеннях історичного факту, поняття, концепту, закону. Доводиться необхідність розмежування понять «свобода вибору» і «свобода історичного вибору», «альтернативність» і «поліваріантність», «життя, як цілісність» і «життя, як прояв» у контексті філософії історії А. Тойнбі.

У другому розділі «Парадигмально-категоріальний зміст понять «виклик» і «відповідь» у філософії історії А. Тойнбі» здійснюється аналіз філософського підґрунтя концепту «Виклику-і-Відповіді», розглядається трансформація понять «виклик» і «відповідь» в закон «Виклику-і-Відповіді», завдяки чому розкривається парадигмально-категоріальний характер означених понять. У підрозділі 2.1. «Гносеологічне і онтологічне підґрунтя концепту «Виклику-і-Відповіді» в філософсько-історичній концепції А. Тойнбі» простежуються епістеміологічні й онтологічні ідеї філософів, що прямо чи опосередковано вплинули на формування концепту «Виклику-і-Відповіді» англійського мислителя. Завдяки аналізу емпіричного і раціоналістичного підґрунтя означеного концепту окреслюється емпіричний і концептуальний рівні понять «виклик» і «відповідь».

Гносеологічним підґрунтям концепту «Виклику-і-Відповіді» є поєднання емпіризму, елементів раціоналізму, інтуїтивізму і діалектики. Емпіричний аспект концепту «Виклику-і-Відповіді» проявляється в тому, що кожний окремий приклад «виклику» і «відповіді» у філософії історії А. Тойнбі є феноменом, що відбувся в минулому і, як такий, може бути підтверджений за допомогою певних джерел, які залишила нам історія, тобто є історичним фактом. Коли такі факти використовуються на підтримку певної аргументації (наприклад, для виявлення причини розпаду еллінської цивілізації, або ґенези християнства) вони перетворюються на історичні свідчення. На основі таких свідчень відбувається історична аргументація і побудова певних теорій. Сума цих свідчень зосереджена в певному інтелігібельному полі історичного дослідження стає емпіричним каркасом історичної дійсності.

Поняття «виклик» і «відповідь» окрім статусу історичного факту виконують у філософії історії А. Тойнбі методологічну функцію. В такій ролі зазначенні поняття утворюють концепт, спосіб розуміння, трактування і пояснення процесів ґенези, росту, надламу і розпаду суспільств, тобто усієї історії людства, який передує власне емпіричним дослідженням, які, в свою чергу, слугують підтвердженням існування концепту «Виклику-і-Відповіді». Така постановка проблеми вказує на елементи раціоналізму в методології англійського мислителя.

Щодо інтуїтивізму А. Тойнбі, то в концепті «Виклику-і-Відповіді» він проявляється в формулюванні англійським мислителем понять «виклик» і «відповідь» як універсального божественного закону і істини. Як і сам Бог його істини не досяжні для людського розуму, вони можуть відкритись тільки в «творчому пориві» за допомогою інтуїтивного, а не раціонального рівня пізнання. Кожне суспільство, як і кожна людина на протязі свого життя відчуває вплив «викликів» і надає, або ж не надає на них «відповіді». Але більшість з представників роду людського не усвідомлюють сутність даного процесу, його призначення і функцію, ставляться до проблем з негативізмом, намагаючись не вирішувати їх, а уникати, на що їх наштовхує раціональна логіка. Тільки невелика частина населення планети («творчо меншість») за допомогою інтуїції свідомо, або несвідомо відчуває необхідність таких випробувань, намагається не уникати їх впливу, а вирішуючи використовувати такі випробовування на свою користь.

Філософія історії англійського мислителя має глибоку діалектичну спрямованість, що проявляється в неможливості існування протилежностей одна без одної (любові без егоцентризму, життя без смерті тощо), їх нескінченній боротьбі, взаємному переході кількісних і якісних змін внаслідок дії понять «виклику» і «відповіді», розуміння А. Тойнбі розвитку як процесу переходу однієї якості в іншу, шляхом певної зміни старої якості, при збереженні якісних характеристик колишньої якості і джерела змін, тобто «виклику» і «відповіді».

Онтологічним підґрунтям концепту «Виклику-і-Відповіді» англійського мислителя є синтез теології, «філософії життя» і частково ірраціоналізму ХІХ століття. Завдяки такому синтезу життя розуміється англійським мислителем як окремий вимір буття на зразок часу і простору, але навідміну від них життя співвідноситься і з матеріальною, і з духовною субстанціями.

Життя в філософії історії автора «Дослідження історії» постає у двох змістовних рівнях: «життя як цілісність» і «життя як прояв». Перший рівень нескінченний у часі і просторі, знаходиться в процесі безперервного розвитку, тоді як другий є конечним, неперервність його розвитку полягає в діалектичній трансформації у нову якість. Таким чином закон «Виклику-і-Відповіді» постає як божественний закон життєвого розвитку і не зазнає впливу часово-просторової детермінації, тоді як кожен його прояв детермінується часом, простором і об'єктом дії (в онтологічному, а не конкретно-історичному сенсі).

Бог, як абсолютна духовна реальність визнається А. Тойнбі творцем всесвіту і його основних законів, як божественних, так і природних. Як і його творіння він знаходиться в процесі безперервного розвитку, який має творчий характер, що обґрунтовує паралельність розвитку Бога і всесвіту. Всесвіт поряд з Богом стає творцем дійсності. Так само і елементи всесвітньої цілісності (наприклад життя, космос тощо) в процесі свого розвитку стають творцями своїх складових. Таким чином, встановлюється ієрархія в процесі творіння: абсолют творить найзагальніші сутності і основні буттєві закони, всесвіт - космічні об'єкти, життя - домени, царства, типи, класи, ряди, родини, роди і види. Людина також визнається творцем, до того ж найбільш близьким до Бога, бо лише вона (окрім абсолюту) здатна не лише до матеріальної, а й до духовної творчості.

У підрозділі 2.2. «Філософсько-антропологічні, аксіологічні і філософсько-історичні основи концепту «Виклик-і-Відповідь» у філософії історії А. Тойнбі» аналізуються означені аспекти філософських переконань А. Тойнбі, проводиться розмежування «життя як цілісності» і «життя як прояву» в філософії історії А. Тойнбі, на основі чого уточнюється розуміння його філософії історії як релігійного прогресизму з елементами циклізму.

Антропологічною основою концепту «Виклику-і-Відповіді» є розуміння людини А. Тойнбі, як нерозривного поєднання матеріального і духовного початків, душі і тіла. Являючись одним з проявів життя людина володіє й усіма його основними атрибутами, зокрема нерозривному поєднані протилежностей добра і зла, егоцентризму і любові. Але, навідміну від інших біологічних організмів, індивід завдячуючи наявності свідомості здатен до гальмування негативних аспектів своєї сутності (наприклад егоцентризму) і посилення позитивних. Шляхом посилення таких аспектів, зокрема любові і совісті, людина стає здатна максимально наблизити свою сутність до божественної, що є найважливішою ціллю людського буття.

Смерть розуміється англійським мислителем не як перехід від буття до небуття, але й не сходженням душі до Раю чи Пекла, смерть для нього є діалектичною трансформацією духовного і тілесного початків людини, внаслідок синтезу з іншими якостями. Людське тіло, взаємодіючи з іншими матеріальними об'єктами світу, утворює нові органічні чи неорганічні сполуки. Душа індивіду, втрачаючи свою індивідуальність, взаємодіє з певною духовною цілісністю, завдяки чому, з часом, поєднується з абсолютною духовною реальністю - Богом.

В аксіології автора «Дослідження історії» простежується онтологізація моралі, надання таким ціннісним поняттям як «добро», «зло», «егоцентризм», «любов», «совість» статусу основних принципів світобудови, зокрема життя. Аксіологія англійського мислителя, як і уся його філософія історії, має й яскраво виражений діалектичний характер, що проявляється в нескінченності боротьби протилежностей добра і зла, праведності і гріховності тощо, усвідомленні їх співіснування як необхідної умови існування всесвіту.

Необхідність співіснування протилежностей обґрунтовується А. Тойнбі за допомогою понять «ціна» і «сплата». На його думку, як в людському, або соціальному житті будь-яке благо має певну ціну і для його досягнення ми повинні піти на певні жертви, зробивши таким чином «сплату», так і у всесвіті загалом, все має свою «ціну» яку необхідно «сплатити». Так, «платою» за суспільний розвиток стає певне випробування («виклик»), що покликане ускладнити і погіршити умови існування суспільства, «платою» за стабільність є занепад, або новий «виклик», який виводить суспільство з стану стабільності. У такому контексті простежується антропоморфізм у переконаннях автора «Дослідження історії», коли основи людського буття стають основами буття всесвіту. Історичний розвиток розуміється англійським мислителем як чергування динамічного і статичного станів, прогресу і регресу, в контексті життя цивілізацій. Такий розвиток, як засвідчує історія, є циклічним, але така циклічність характеризується не тотальним переходом у небуття суспільства, що загинуло, а його діалектичною трансформацією у нову цивілізацію, за допомогою аффіліації, через посередництво релігії і культури.

За аналогією із життям, яке розглядається автором «Дослідження історії» в двох аспектах: «життя як цілісність» і «життя як прояв», історію можна розуміти як «історію суспільств» і «історію вцілому». Остання в пізнього А. Тойнбі розуміється як не дискретний, а цілісний процес прогресивного духовного розвитку, що проявляється в постійному кумулятивному накопичені культурних надбань людства.

Таким чином простежується еволюція філософсько-історичних переконань англійського мислителя від «монадологічного» розуміння історичного процесу до єдиної релігійної філософії історії. Коли в першому випадку історичний розвиток за своїм характером є циклічним, хоча й відмінним від класичного циклізму, то в другому він набуває прогресистського характеру. Загалом філософію історії А. Тойнбі можна охарактеризувати, як релігійний прогресизм з елементами циклізму, що проявляються в циклічному характері розвитку цивілізацій, але не історії загалом.

У підрозділі 2.3. «Трансформація понять «виклик» і «відповідь» у закон «Виклику-і-Відповіді» у філософській спадщині А. Тойнбі» розкривається філософсько-історичний, онтологічний, гносеологічний, філософсько-антропологічний і аксіологічний зміст концепту «Виклику-і-Відповіді» англійського мислителя, місце означеного концепту в філософсько-історичні концепції А. Тойнбі, на основі чого виявляється трансформація понять «виклик» і «відповідь» в закон «Виклику-і-Відповіді», а також простежується їх парадигмально-категоріальний зміст.

При абстрагуванні від конкретних проявів «виклику» і «відповіді», їх розгляду як родових понять, означені поняття відображатимуть тільки такі якості розвитку життя як динамізм, неперервність, діалогічний і діалектичний характер, тобто їх зміст стане мінімальним, напротивагу їх об'єму, який стане максимальним. При цьому, в контексті розвитку, вони відображають найфундаментальнішу взаємодію у системі «Бог - людина», що збагачує поняття «виклик» і «відповідь» категоріальним змістом.

Концептуальний зміст понять «виклик» і «відповідь» полягає в їх методологічній функції і евристичному потенціалі. Так, означені поняття є не тільки законом історичного розвитку, а й методом дослідження історичної дійсності. Завдяки своєму евристичному потенціалу така методологія знайшла використання в філософії, культурології, політології, геополітиці, соціології, історії, правознавстві, медицині та інших науках, що свідчить про вплив означеного концепту на формування сучасного світогляду, що особливо простежується в Україні (із здобуттям незалежності спостерігається збільшення звертання до цих понять у вітчизняному науковому співтоваристві), де він набув парадигмального характеру.

Так як «виклик» і «відповідь» обіймають усі сфери індивідуального й суспільного буття і здійснюють вплив на біологічний розвиток, то їх характеристикою стає універсальність. Також, англійський мислитель вказує на божественне походження «виклику» і людське - «відповіді». Таким чином, абстрагуючись від усіх сфер дії ми можемо отримати ряд загальних ознак «виклику» і «відповіді». Ними можна вважати єдність, необхідність, стійкість, повторюваність, дія в системі відношення Бог - об'єкт «виклику», що дозволяє охарактеризувати означенні феномени як універсальний божественний закон «Виклику-і-Відповіді»

У третьому розділі «Свобода історичного вибору як основа альтернативності і поліваріантності історичного розвитку в філософії історії А. Тойнбі» аналізується процес «Відходу-і-Повернення», співвідношення свободи і необхідності в філософсько-історичній концепції англійського мислителя, співвідношення закону «Виклику-і-Відповіді», свободи історичного вибору, альтернативності і поліваріантності історичного розвитку. У підрозділі 3.1. «Процес «Відходу-і-Повернення» в контексті альтернативності і поліваріантності історичного розвитку в філософії історії А. Тойнбі» розглядається процес «Відходу-і-Повернення» як найбільш конструктивний спосіб підготовки і надання «відповіді» на певний «виклик», аналізуються етапи означеного процесу, що збагачують поняття «виклик» і «відповідь» гносеологічним, філософсько-антропологічним і аксіологічним змістом.

«Відхід-і-Повернення» розуміється А. Тойнбі як найбільш конструктивний спосіб віднайдення «відповіді» на «виклик». Він характеризується відлученням індивіда, або соціальної групи від суспільства задля самовдосконалення і вироблення можливих «відповідей» на «виклик», який призвів до здійснення цього руху. Завдячуючи цьому процесу можливим стає максимальна реалізація творчого потенціалу тих хто влився в цей рух і як наслідок їх найвище творче й духовне піднесення. Завдяки процесу «Відходу-і-Повернення» можливим стає віднайдення ефективних і унікальних «відповідей» на особливо сильні або специфічні «виклики», без виснаження «життєвих сил» суспільства. У такому контексті процес «Відходу-і-Повернення» в співвідношенні з законом «Виклику-і-Відповіді» сприяє набуттю історією таких рис, як альтернативність і поліваріантність розвитку.

Завдяки аналізу етапів здійснення процесу «Відходу-і-Повернення» уточнюється розуміння англійського мислителя ряду гносеологічних і аксіологічних проблем, а концепт «Виклику-і-Відповіді» набуває нового змістовного наповнення.

В контексті взаємозв'язку «творчої» і «конструктивної» фаз етапу «відносної ізоляції і творчості» означеного процесу уточнюється вирішення англійським мислителем проблеми співвідношення інтуїтивного і раціонального рівня пізнання. Автор «Дослідження історії» постулює первинність і важливість інтуїтивного рівня пізнання над раціональним. Що обґрунтовується первинністю божественних істин, до яких належить й закон «Виклику-і-Відповіді». Такі істини не досяжні для людського розуміння і можуть відкритись тільки в «творчому пориві» завдяки інтуїції. Але раціональний рівень є також необхідним, бо інтуїція не дає цілісного, обґрунтованого знання, вона дає лише деякі божественні істини, які необхідно ще осягнути й обґрунтувати. До «творчого пориву» і як наслідок «прозріння» здатні не усі люди, а лише «творча меншість» тому для того, щоб ці істини стали загальнолюдським надбанням необхідно адаптувати їх до рівня суспільної свідомості, що також здійснюється за допомогою раціонального рівня пізнання.

В контексті етапу «повернення» процесу «Відходу-і-Повернення» з особливою гостротою постає проблема самопожертви. Індивід, або «творча меншість, що ввійшли в процес «Відходу-і-Повернення», згідно з філософією історії англійського мислителя, можуть бути вимушені провернувшись до свого суспільства принести у жертву своє життя для підтвердження істинності ідей, які були здобутті ними в період означеного процесу. Це пов'язано з відставанням в творчому і духовному плані «пасивної більшості» від «творчої меншості», іманентно притаманній «більшості» консервативності і стабільності, а також із тим, що означена «меншість» в «творчому пориві» може настільки випередити свій час, що її ідеї, незалежно від бажання ніхто не зможе сприйняти. На основі цього автор «Дослідження історії» приходить до висновку, що самопожертва входить в сутність творчості, що вона є «платою» за творчі здобутки. Таким чином А. Тойнбі об'єднує свої гносеологічні і аксіологічні міркування.

Так як творчість є в філософії історії англійського мислителя необхідною умовою прогресивного розвитку, то й самопожертва, як необхідна ціна реалізації творчих ідей індивіда, або «творчої меншості» стає в філософсько-історичній концепції А. Тойнбі певним законом, необхідним для прогресивного розвитку суспільства, «творча меншість» якого увійшла у процес «Відходу-і-Повернення». Щодо суб'єктів процесу «Відходу-і-Повернення», то ними може бути як окремий індивід, так і певна соціальна група, представники цивілізацій і примітивних суспільств, тварини і рослини. Процес «Відходу-і-Повернення», як і «Виклик-і-Відповідь» у філософсько-історичній концепції А. Тойнбі стає загальним законом розвитку живих істот.

У підрозділі 3.2. «Закон «Виклику-і-Відповіді» як умова реалізації свободи історичного вибору і альтернативності та поліваріантності історичного розвитку в філософсько-історичній концепції А. Тойнбі» аналізується проблема співвідношення детермінізму і свободи в працях англійського мислителя, розкривається взаємозв'язок закону «Виклику-і-Відповіді», творчості, свободи історичного вибору й альтернативності і поліваріантності історичного розвитку, простежується вплив означеного закону на формування аутентичних рис суспільства.

У такому контексті розкривається дуалізм міркувань А. Тойнбі, поєднання в його концепції елементів раціоналізму і ірраціоналізму. Раціоналізм філософсько-історичної концепції англійського мислителя проявляється в існуванні і дії «законів Природи» і «виклику». «Свобода вибору» виступає обмеженням «свободи волі» певними об'єктивними умовами. Таким чином виникнення і розвиток цивілізації означає, за А. Тойнбі, зростання ступеня людської свободи, послаблення соціально-природної детермінації. Проте реалізація цієї свободи можлива завдяки «життєвому пориву» і творчим потенціям людини, «відповіді» яка є суб'єктивним ірраціональним феноменом.

Свобода і обумовленість у філософсько-історичній концепції англійського мислителя входить у сутність усього всесвіту. Їх поєднання обумовлене необхідністю впорядкування всесвітньої цілісності і необхідністю розвитку, який неможливий без реалізації свободи вибору. Загалом, людина отримала свободу із здобуттям свідомості, але свобода є не тільки благом. Як і будь-яке інше благо вона, на думку автора «Дослідження історії» має й свою ціну - відповідальність за зроблений вибір. І ця відповідальність тим більша, чим більший наш рівень свободи. Таким чином максимальний рівень відповідальності мають представники «творчої меншості», тоді як мінімальний несвідома природа. Закон «Виклику-і-Відповіді» в філософії історії А. Тойнбі є необхідною умовою існування і реалізації свободи історичного вибору. «Виклик» є тією сутністю яка надає можливість здійснити історичний вибір. В статичному, незмінному стані неможливе існування альтернатив, з поміж яких можливо здійснити вибір. В історії саме «виклик» є тією силою, що змінює умови існування людини, або суспільства. Без «виклику» суспільство, знаходячись у гармонії з зовнішнім і внутрішнім оточенням, не відчуває необхідності у змінах і розвитку. Внаслідок іманентно притаманній йому консервативності і прагненню до стабільності воно прагне ухилитись від здійснення будь-якого вибору. «Відповідь» ж і є самим актом історичного вибору. Але для того щоб «відповідь» реалізувалась необхідним є наявність творчої особистості, яка зусиллям своєї волі зможе ввійти в стан «творчого пориву».

У такому контексті простежується глибинний взаємозв'язок свободи, творчості й закону «Виклику-і-Відповіді», що полягає в неможливості їх існування один без одного, бо без творчості людина не зможе надати «відповідь» на будь-який «виклик», а без виклику не буде необхідності у реалізації свободи вибору.

Завдяки «виклику» який з необхідністю ставить перед суспільством принаймні дві альтернативи і наявності й реалізації свободи історичного вибору історія набуває такої особливості як альтернативність процесу розвитку, а завдяки багатоманітності «викликів» і можливих варіантів «відповіді» на них уможливлюється поліваріантність історичного розвитку;

У контексті дії закону «Виклику-і-Відповіді», як механізму реалізації «свободи вибору», важливого значення набуває формування аутентичних рис суспільств. Як відомо кожне суспільство, як і кожна людина є неповторним, питання полягає лише у тому де шукати причину цієї різноманітності. А. Тойнбі знаходить її в дії закону «Виклику-і-Відповіді». Формування аутентичних, глибинних рис як людини, так і суспільства відбувається в процесі їх розвитку, в міру унікальності «відповідей» на «виклики». Таким чином А. Тойнбі вирішує проблему співвідношення об'єктивного і суб'єктивного в історії. Череда об'єктивних «викликів» задає певний напрям історичному розвитку, але завдяки суб'єктивній «відповіді» формується внутрішній зміст цього напряму.

У висновках репрезентовано теоретичні підсумки роботи, які в узагальненому вигляді відображають мету, завдання і наукову новизну дослідження. Результати дисертаційного дослідження конкретизуються у наступних положеннях:

· основу гносеологічних переконань А. Тойнбі заклали ідеї емпіризму Нового часу і Просвітництва, деякі елементи раціоналізму, діалектичні мотиви філософії німецького Просвітництва й інтуїтивізм, а онтологічних - середньовічна теологія і «філософія життя». На основі аналізу емпіричного і раціоналістичного підґрунтя філософії історії А. Тойнбі виявлено два змістовні рівні понять «виклик» і «відповідь»: емпіричний, де вони постають як історичні факти, на основі яких проводиться дослідження історичної дійсності і концептуальний, коли вони постають як теоретична основа, методологія такого дослідження. Життя в філософії історії автора «Дослідження історії» постає у двох змістовних рівнях: «життя як цілісність» і «життя як прояв». Перший рівень нескінченний у часі і просторі, знаходиться в процесі безперервного розвитку, тоді як другий є конечним, неперервність його розвитку полягає в діалектичній трансформації у нову якість;

· антропологічною основою концепту «Виклику-і-Відповіді» є розуміння А. Тойнбі людини, як нерозривного поєднання матеріального і духовного початків, душі і тіла. Являючись одним з проявів життя людина володіє й усіма його основними атрибутами, зокрема нерозривному поєднані протилежностей добра і зла, егоцентризму і любові тощо. Смерть розуміється англійським мислителем як діалектична трансформація, перехід у нову якість дійсності, а безсмертя - як неперервність життя і розвитку вцілому. В історії це проявляється в циклічному житті цивілізацій і кумулятивному духовному розвитку людства загалом. Таким чином, філософію історії А. Тойнбі, на наш погляд, доречніше називати релігійним прогресизмом з елементами циклізму, аніж власне циклізмом;

· з огляду на аналіз гносеологічного, онтологічного, філософсько-антропологічного, аксіологічного і філософсько-історичного змісту понять «виклик» і «відповідь» можна простежити їх трансформацію у закон «Виклику-і-Відповіді», що дозволяє виявити парадигмально-категоріальний характер означених понять. За допомогою абстрагування від конкретних проявів «виклику» і «відповіді» і їх розгляді як родових поняття вони будуть відображати тільки такі якості розвитку життя як динамізм, неперервність, діалогічний і діалектичний характер, тобто їх зміст стане мінімальним, напротивагу їх об'єму, який стане максимальним. При цьому, в контексті розвитку, вони відображають найфундаментальнішу взаємодію у системі «Бог -людина», що збагачує поняття «виклик» і «відповідь» категоріальним змістом. Завдяки своєму евристичному потенціалу концепт «Виклику-і-Відповіді» знайшов використання в філософії, культурології, політології, геополітиці, соціології, історії, правознавстві, медицині та інших науках, що свідчить про вплив означеного концепту на формування сучасного світогляду, що особливо проявляється в Україні, де він набув парадигмального характеру. Абстрагуючись від усіх сфер дії «виклику» і «відповіді» ми можемо отримати такі їх ознаки як: єдність, необхідність, стійкість, повторюваність, дія в системі відношення Бог -об'єкт «виклику», що дозволяє охарактеризувати означенні феномени як закон «Виклику-і-Відповіді»;

· процес «Відходу-і-Повернення» розуміється англійським мислителем як найбільш конструктивний спосіб віднайдення «відповіді» на «виклик», що полягає в вилученні індивіда, або «творчої меншості» з життя суспільства, задля духовного самовдосконалення і пошуку шляхів вирішення проблем які спричинила дія певного «виклику». Завдячуючи цьому процесу можливим стає максимальна реалізація творчого потенціалу тих хто влився у цей рух і як наслідок їх найвище творче й духовне піднесення, осяяння «творчим поривом». Завдяки процесу «Відходу-і-Повернення» можливим стає віднайдення ефективних і унікальних «відповідей» на особливо сильні або специфічні «виклики», без виснаження «життєвих сил» суспільства. Оптимізація творчого потенціалу індивіду або «творчої меншості» завдяки процесу «Відходу-і-Повернення» в співвідношенні з законом «Виклику-і-Відповіді» сприяє набуттю історичним розвитком таких особливостей як альтернативність і поліваріантність;

· закон «Виклику-і-Відповіді» в філософії історії А. Тойнбі є необхідною умовою існування і реалізації свободи історичного вибору. «Виклик» є тією сутністю яка надає можливість здійснити історичний вибір. В статичному, незмінному стані неможливе існування альтернатив, з поміж яких можна здійснити вибір. В історії саме «виклик» є тією силою, що змінює умови існування людини, або суспільства. Без «виклику» суспільство, знаходячись у гармонії з зовнішнім і внутрішнім оточенням, не відчуває необхідності у змінах і розвитку. Внаслідок іманентно притаманній йому консервативності і прагненню до стабільності воно прагне ухилитись від здійснення будь-якого вибору. «Відповідь» є самим актом історичного вибору. Але для того щоб «відповідь» реалізувалась необхідним є наявність творчої особистості, яка зусиллям своєї волі зможе ввійти в стан «творчого пориву». Завдяки «виклику» який з необхідністю ставить перед суспільством принаймні дві альтернативи і наявності й реалізації свободи історичного вибору історія набуває такої особливості як альтернативність процесу історичного розвитку, а завдяки багатоманітності «викликів» і можливих варіантів «відповіді» на них уможливлюється поліваріантність історичного розвитку. Саме завдяки різноманітності «викликів» і унікальності «відповідей» на них відбувається формування особливостей кожного суспільства і, навіть, в його межах кожний окремий елемент формує свою індивідуальність через унікальність «відповідей» на різноманітні «виклики».

Список публікацій

1. Канівець Б. Спосіб дії понять «виклик» і «відповідь» в історіософії А. Тойнбі / Б. А. Канівець // Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. - 2008. - Випуск 42. - С. 3 - 7.

2. Канівець Б. Параметри процесу «Відходу-і-Повернення» в філософсько-історичній концепції А. Тойнбі / Б. А. Канівець // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Серія 7. Релігієзнавство. Культурологія. Філософія. - 2009. - Випуск 20 (33). - С. 34 - 40.

3. Канівець Б. Філософія історії Тойнбі: співвідношення свободи і закономірності в історії / Б. А. Канівець // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: Філософія. Політологія. - 2010 - № 99. - С. 9 - 13.

4. Канівець Б. Історіософія А. Тойнбі в системі історико-філософського знання / Б. А. Канівець // Дні науки філософського факультету - 2008: Міжнародна наукова конференція (м. Київ, 16 - 17 квітня 2007 року): Матеріали доповідей та виступів. - К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2008. - Ч. 1. - С. 91 - 92.

5. Канівець Б. Співвідношення поняття «розвиток» з поняттями «виклик» і «відповідь» в філософії історії А. Тойнбі / Канівець Б. А. // «Розвиток наукових досліджень 2008»: Матеріали четвертої міжнародної науково-практичної конференції (м. Полтава, 24 - 26 листопада 2008 року). - Полтава: Вид-во «ІнтерГрафіка», 2008. - Т. 4. - С. 109 - 111.

6. Канівець Б. Теологічний зміст понять «виклик» і «відповідь» в філософії історії А. Тойнбі / Б. А. Канівець // Людина. Світ. Суспільство (до 175-річчя філософського факультету). Дні науки філософського факультету - 2009: Міжнар. наук. конф. (м. Київ, 21 - 22 квітня 2009 року): Матеріали доп. та виступів. - К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2009. - Ч. 1. - С. 97 - 99.

7. Канівець Б. Варіативність «викликів» і «відповідей» як вияв «свободи вибору» в філософії історії А. Тойнбі / Канівець Б. А. // «Наукові дослідження: теорія та експеримент 2009»: Матеріали четвертої міжнародної науково-практичної конференції (м. Полтава, 18 - 20 травня 2008 року). - Полтава: Вид-во «ІнтерГрафіка», 2009. - Т. 4. - С. 125 - 127.

8. Канівець Б. Потенціал «виклику» і ефективність «відповіді» в контексті історичного розвитку / Б. А. Канівець // Дні науки філософського факультету - 2010: Міжнародна наукова конференція (21 - 22 квітня 2010 року): Матеріали доповідей та виступів. - К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2010. - Ч. 1. - С. 134 - 136.

9. Канівець Б. Багатоманітність можливих варіантів «виклику» і «відповіді» як основа альтернативності і багатоваріантності розвитку в філософії історії А. Тойнбі / Борис Канівець // Матеріали Волинської історико-краєзнавчої конференції (м. Житомир, 21 - 22 листопада 2008 року) (студентсько-аспірантська секція). - Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2009. - С. 78 - 79.

АНОТАЦІЇ

Канівець Б. А. Концепт «Виклику-і-Відповіді» у філософії історії А. Тойнбі. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.05 - історія філософії. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2011.

У дисертації здійснене дослідження історико-філософського змісту концепту «Виклик-і-Відповідь» А. Тойнбі. Проаналізовані філософські засади означеного концепту, у зв'язку з чим виявлені два змістовні рівні понять «виклик» і «відповідь»: емпіричний, де вони постають як історичні факти і концептуальний, коли вони є методологічною базою дослідження історичної дійсності у філософії історії англійського мислителя. На основі аналізу трансформації понять «виклик» і «відповідь» в закон «Виклику-і-Відповіді» обґрунтований парадигмально-категоріальний характер даних понять.

Розкрито процес «Відходу-і-Повернення» як найбільш ефективний спосіб формування і надання «відповіді» на певний «виклик», що сприяє набуттю історичним розвитком альтернативності і поліваріантності. Доведено, що дія концепту «Виклику-і-Відповіді» є необхідною умовою існування свободи історичного вибору, бо дія «виклику» формує ряд альтернатив і варіантів з поміж яких можна здійснити вибір, а «відповідь» є самим актом історичного вибору.

Ключові слова: «виклик», «відповідь», «Відхід-і-Повернення», суспільство, розвиток, історія, життя, свобода історичного вибору, альтернативність і поліваріантність історичного розвитку.

Канивец Б. А. Концепт «Вызова-и-Ответа» в философии истории А. Тойнби: историко-философский аспект. - Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.05 - история философии. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2011. В диссертационном исследовании проводится анализ историко-философского содержания концепта «Вызова-и-Ответа» через трансформацию понятий «вызов» и «ответ» в закон «Вызова-и-Ответа», что способствует реализации свободы исторического выбора и альтернативности и поливариантности процесса исторического развития. В рамках диссертации поставлены и выполнены следующие задачи: исследованы гносеологические и онтологические основы концепта «Вызова-и-Ответа» А. Тойнби на основании чего выявлены эмпирическое и концептуальное содержание понятий «вызов» и «ответ»; выяснены философско-антропологические, аксиологические и философско-исторические основания названого концепта; проанализирована трансформация понятий «вызов» и «ответ» в закон «Вызова-и-Ответа» на основе чего выявлен парадигмально-категориальный характер названых понятий; раскрыт процесс «Отхода-и-Возвращения» как реализация творческого потенциала человека в контексте альтернативности и поливариантности исторического развития; осмыслен закон «Вызова-и-Ответа» как условие реализации свободы исторического выбора и альтернативности и поливариантности исторического развития в философии истории А. Тойнби.

Основу гносеологических убеждений А. Тойнби заложили идеи эмпиризма Нового времени и Просветительства, некоторые элементы рационализма, диалектические мотивы философии немецкого Просветительства и интуитивизм, а онтологические - средневековая теология и «философия жизни». На основе анализа гносеологических и онтологических оснований концепта «Вызова-и-Ответа» А. Тойнби выявлены два содержательных уровня понятий «вызов» и «ответ»: эмпирический, где они проявляются как исторические факты, на основе которых проводится исследование исторической действительности и концептуальный, когда они являются теоретической основой, методологией такого исследования.

Учитывая анализ философского содержания понятий «вызов» и «ответ» можно проследить их трансформацию в закон «Вызова-и-Ответа», что позволяет выявить парадигмально-категориальный характер отмеченных понятий.

Процесс «Отхода-и-Возвращения» понимается английским мыслителем как наиболее конструктивный способ отыскания «ответа» на «вызов», который заключается в исключении индивида, или «творческого меньшинства» из жизни общества. Благодаря этому процессу возможной становится максимальная реализация творческого потенциала тех, кто влился в это движение. Такая оптимизация в соотношении с законом «Вызова-и-Ответа» способствует приобретению историческим развитием таких особенностей, как альтернативность и поливариантность.