Біблійний антропоцентризм та його роль у становленні європейської культури

У підрозділі 4.6. Язичницько-християнська еклектика середньовічної епохи висвітлюється явище контамінації двох протилежних концепцій, оскільки церква, засуджуючи магію як таку, часто бувала змушена миритися з реальністю, а такою реальністю були вельми поширені в епоху Середньовіччя магічні практики (А. Гуревич). Отже, поряд із системою таїнств виникають сакраменталіі - допоміжні засоби та ритуали, символічний зміст яких на практиці часто губився, і вони набували в очах народу магічні властивості (скажімо, вживання святої води було вже не просто символічним очищенням від гріхів, але й чудодійним засобом для поліпшення здоров'я, протидією чаклунству). Зокрема, західне священство в масі своїй не відрізнялося в середні віки особливою вченістю; часто траплялися й неписьменні клірики, які повністю зберігали духовний зв'язок з народно-язичницькою «карнавальною культурою» і сприймали її присутність у церковному бутті як щось цілком природне. Отже, Середньовіччя дійсно часто оксюморонно об'єднує християнські уявлення з язичницькими віруваннями. Наприклад, тотемізм та магія, злиті з культом християнських святих, утворюють дивовижне поєднання у вшануванні святого Гінфора, який за життя нібито був ... псом. Вже середньовічна (доренесансна) культура об'єднує неможливі опозиції, які в епоху Ренесансу ставали дедалі поширенішими й активно використовували чаклунські практики, що зрештою призвело до процесів над чаклунами та відьмами.

У підрозділі 4.7. Ренесансно-антропоцентричні витоки доктрини людинобожжя показано, що невід'ємна від диференціації типів гуманізму проблема людинобожжя стає знаковою в епоху Відродження. Ренесанс із новою силою відроджує магічні практики, астрологію, алхімію, нумерологію тощо, як і пов'язану з ними агресивну свідомість, яка прагне управляти всім довкіллям. Антропоцентричний гуманізм Відродження утверджує магію в статусі науки і породжує фігури на кшталт Агрипи Нетесгеймського, Ж. де Ре<тца>, Е. Баторі та подібні до них. Демонізація людини, свідома орієнтація її на сили темряви поступово стає не екстремальною, а банальною ситуацією. Паралельно з «розкріпаченням» людини від християнського світогляду і моралі відбувається активна реабілітація окультизму, доповнена реставрацією греко-римської язичницької культури. На цьому ґрунті народжується антропоцентричний світський гуманізм - піднесення людини до ролі володаря світу. Виразна переакцентація аксіології, підтримана поширенням язичницьких культів, і призвела до іншого (у порівнянні з християнською традицією) змісту терміну «антропоцентризм». В епоху Відродження спроби послабити гіпноз ідеї первородного гріха людини призвели до поширення герметичного вчення, яке буквально піднімає людину до рівня Бога.

У підрозділі 4.8. «Відьомські процеси» епохи Ренесансу і філософська концепція «Молота на відьом» доведено, що вже сама епоха Ренесансу, яка породила Реформацію, так само, як і наступний період Контрреформації, досить чітко уявляли собі - хоча й по-різному - небезпеки «вільного» розвитку людини, що відкидає вироблений середньовічною культурою християнський погляд на світ. Адже характерні для епохи чорні меси з обов'язковим жертвопринесенням дитини - ця вершина «розкріпачення людського в людині», - були зухвалим викликом досягненням християнської моралі. Навіть інквізиція, яка намагалася пригальмувати не так вільний розвиток наукової думки і гуманістичного мистецтва, як повінь розгнузданого чаклунства і «чорних мес», прагнула нагадати, що людина не всевладна: «Людина не є будівельником природи. Вона лише користується її силами» («Молот на відьом»). Всупереч традиційному погляду, філософія «Молота на відьом» набагато складніша за роздуми пересічного ката; імовірно, що Інстіторіс і Шпренгер були ідеалістами, які щиро вірили, що вони можуть зробити людей кращими, а віру - міцнішою, позбувшись чаклунства і відьом. У книзі водночас відчуваються як рефлексія античного досвіду, так і відгомін середньовічної схоластики, що мала великий досвід у сфері переконування. Цитується величезна кількість авторитетів (і не лише церковних), докази іноді будуються за схемою сократичних діалогів, приділяється увага найменшим нюансам обставин. Шпренгер і Інстіторіс постійно повертаються до філософської проблеми особистої відповідальності людини і свободи її вибору. Так, визнаючи можливість впливу небесних світил на вчинки людей, вони кажуть, що ідеться, радше, про вплив зірок на масу людей, а не на окремі особистості, отже, світила не панують над вільною волею. Тут відбито розуміння світу людиною XV століття, для якої наука і магія становлять ще нерозривне ціле. Це пам'ятка, яка унікально і парадоксально поєднує в собі обидва види антропоцентризму: світський - із його вірою в надзвичайні здібності людини (й магія тут - серйозний фактор розвитку і прояву цих здібностей) і теологічно-християнський, заснований на вірі в те, що людина - вища істота зі створених Богом, отже, і вимоги до неї повинні бути строгими, а відповідальність її - найбільшою.

ВИСНОВКИ

Від моменту виникнення людства антропоцентризм був невід'ємною складовою його психологічних установок людства, але спрямованість антропоцентризму була розмаїтою, що дає підстави говорити про два вектори антропоцентричної концепції. Перший вектор, що стане підґрунтям секулярного антропоцентризму, являв собою повне вивільнення всіх людських можливостей у боротьбі зі світом (природою, духами і т. п.); у цій боротьбі людина керувалася виключно прагматичними установками і, прагнучи до розвитку всіх своїх можливостей, не надто переймалася проблемою чіткого розрізнення добра і зла. На цьому шляху відбулося переростання магічного волюнтаризму в науково-раціональну діяльність щодо пізнання і підкорення законів природи. Другий вектор, фундаментом якого є біблійний антропоцентризм, полягав у встановленні певного самообмеження в людській боротьбі за володіння світом, ґрунтувався на понятті надприродного Божества і даного ним морального закону. Цей антропоцентризм надавав найвище місце серед інших істот людині і не закінчував ієрархію буття нею, відкриваючи перед цією істотою море непізнаного, творцем якого мислився Бог. Це гальмувало свавільну енергію боротьби і перемоги, яку культивувала магія, і, водночас, не закривало шляху наукового пізнання.

Виразну антропоцентричну складову з її прагненням до всевладдя людини культивує вже первісне суспільство, як і переважна більшість релігій Стародавнього світу, майже обов'язковим елементом яких була магія. Зародки антропоцентричної свідомості формуються в первісну епоху, коли людина починає опановувати довкілля, перебудовуючи його під свої потреби. Це супроводжувалося тяжкою боротьбою з природою, формуванням антропогенного ландшафту, і відбивалося в магічних практиках первісного суспільства. Закладена тут лінія поведінки буде міцним фундаментом споживацького ставлення до природи в наступні століття, що згодом викличе численні екологічні проблеми. Спроба маніпулювати не тільки природою, а й людським оточенням, призведе у майбутньому до нескінченних етнічних конфліктів; формування культу вождя (мага) в доісторичному суспільстві переросте в культ володаря в древніх цивілізаціях (фараон у Єгипті, цар у Месопотамії чи Ірані, імператор у Римі тощо); виникає віра в його надприродні властивості і здатність впливати на божества, забезпечувати врожай, зцілювати хворих і т.п. (з часом функції вождя і мага диференціюються). Саме первісна людина з її «дологічною» ментальністю закладає міцний фундамент для майбутніх теургічних систем Стародавнього світу і розгорнутої системи магічних маніпуляцій. Магічні уявлення первісної епохи перейдуть у магію Стародавнього світу: магія імені, тотемістичні риси богів, анімістичні уявлення, культи родючості тощо. І в усіх язичницьких магічних актах центром буде людина, яка прагне панувати у світі, готова до постійної боротьби і самоствердження.

Усі язичницькі релігії, які так чи так контактували зі старозавітним іудаїзмом, за своєю аксіологією вельми схожі між собою. Усі вони намагалися магічно вплинути на довкілля - зурочити, змінити долю, опиратися ворожому впливові не тільки людини, але часто і божества і т. д. Божество, навіть будучи набагато сильнішим за людину і безперечно перевершуючи її в ієрархії мислимих у всесвіті істот, не було для архаїчної людини центром світу, як це спостерігається в космосі Біблії. Центром тут все ж була сама людина, з її бажаннями, недосконалістю, пристрастями і страхами, з більшим або меншим ступенем упевненості у своєму праві володарювати в світі. Скажімо, давні месопотамці використовували магію, водночас визнаючи, що існують речі, на які вони вплинути не можуть. На відміну від них, суспільство стародавніх єгиптян, незважаючи на всю їхню повагу до богів, є прикладом цивілізації, заснованої на ідеї всемогутності людини. Єгиптяни вважали, що можна навіть командувати богами (іноді «методом» банального залякування їх або отримуючи над ними владу за допомогою називання їхнього імені, заклинань тощо). Водночас дуже рано з'являються не тільки чіткі обриси ідеї «самостояння людини», а й уявлення про необхідність «смиренного» богопізнання і раціонального вивчення законів Всесвіту. Це протистояння, поки ще дуже неясне, стане антагоністичним уже в період формування глобалізуючих синкретичних язичницьких систем на кшталт тієї, що була створена Ямвліхом, але повністю розгорнеться пізніше, в опозиції язичництва і християнства.

Будучи частиною такого світу, стародавні євреї не могли зовсім залишитися осторонь від язичницького досвіду. З цих духовних систем у Біблію перейшли часом навіть ключові поняття: з месопотамської - заборона називати ім'я Бога; з єгипетської - ідея загробного суду і відповідальності за прожите життя; із зороастрійської - уявлення про особисту відповідальність людини за моральний вибір між Добром і Злом і т. п. Однак, при всій схожості окремих елементів іудаїзму і майбутнього християнства з духовними алгоритмами і сигніфікаціями язичницької культури, між ними існує величезна прірва. Те, що було нормою для язичницького суспільства (наприклад, людські жертвоприношення ханаанеянина, месопотамські та єгипетські ритуали, пов'язані з ушануванням циклів умирання і воскресіння природи і т. ін.), стає анормальним у біблійному світі, і саме в такому, негативному контексті згадується в Біблії. Подібні практики намагаються викорінити, вони отримують однозначний осуд. Зовні подібні до язичницького досвіду моменти в Біблії тлумачаться зовсім інакше, з розстановкою інших моральних акцентів. Так, у месопотамській релігії люди, як і в Старому Завіті, теж зроблені з глини і теж переживають потоп, але зовнішня схожість перекреслюється величезною смисловою розбіжністю - у Месопотамії люди гинуть в результаті простої примхи богів, а в Біблії потоп стає покаранням за гріхи.

Якщо в язичницькому світі людина - «іграшка в руках богів», зазвичай доля її зумовлена, то Біблія представляє нову концепцію людини, засновану на почутті особистої відповідальності кожного перед Богом - Отцем добра, й на ідеї свободи морального вибору між добром і злом. Героєм язичницьких культур Стародавнього Сходу залишається маг, який намагається насильно чи оманою підпорядкувати собі світ і ті сили, які, на його думку, керують ним. А оскільки на Стародавньому Сході чаклував і заклинав практично кожен (попри існування численних жрецько-теургічних корпорацій), то Біблія входить в гострий, антагоністичний конфлікт з усіма суспільствами Стародавнього Сходу та їхніми духовно-культурними традиціями.

Коли ж мова заходить про європейський ґрунт, то може здатися, що тут між біблійним та еллінсько-римським світом є певна точка дотику: погляд на людину як на особливу істоту, покликану панувати в світі. Подібна й особлива «тверезість» думки, яка дещо зближує біблійне розуміння реальності як виміру, природно даного людині для земного буття; подібна й відраза до всякого чарівництва (яку Греція, втім, швидко подолала, а Рим ніколи і не мав). Антропоцентризм античного суспільства виражається в тому, що не людина мислиться відображенням Божого образу, як у Біблії, а навпаки, боги (після Гомера і Гесіода) починають зображуватися антропоморфними, щедро наділяються людськими рисами. Тому в результаті і з античним суспільством релігійне єврейство не має нічого спільного.

Опозиційність Біблії всім без винятку політеїстичним системам, побудованим на магії та богоборстві, її етичний максималізм і висота морального ідеалу, повна несумісність зі спробами будь-якого синкретизму роблять її духовний досвід унікальним. Тим цікавіша для філософії культури подальша доля Біблії як світоглядного фундаменту європейської культури та європейського уявлення про добро і зло: ця книга увійшла в європейську і світову свідомість переважно шляхом проповіді, переконування, мученицького свідчення вірності її ідеалам.

Однак на зорі раннього Середньовіччя виник ще і конфлікт між іудейською і християнською спільнотами, який був обумовлений не тільки питанням про месіанство Ісуса, а й різним поглядом на інтерпретацію релігійної моралі Ісусом і талмудистами. Це багато в чому визначило не тільки гостро негативне тлумачення Христа в Талмуді, а й перегляд християнами концепції старозавітного монізму. Визнання божественності Ісуса привело до розуміння Бога Біблії як Трійці, в якій «людське» начало піднесено - як величезна цінність -до найвищого рівня буття. Християнство змінює погляд на людину. Якщо в язичництві «героєм» був маг (жрець), який нібито може наказувати і керувати природними і надприродними силами, то в християнстві починає цінуватися покірність волі Бога, який мислиться при цьому як Отець свободи і дає людині енергію безкрайнього духовного зростання. Це було начебто полемічним розвитком античної тези про особливу роль людини у світі - як «міри всіх речей».

Згодом секуляризаційні процеси епохи Просвітництва призведуть до втрати релігією свого статусу як найважливішого чинника культури. Тоді на перший план виходить наука, причому не тільки позитивні, а й окультні знання. Формується новий тип ученого в дусі доктора Фауста, який заради влади над світом готовий продати душу дияволу. В епоху Просвітництва з усією гостротою виникне проблема, яка стане ще актуальнішою у ХIХ-ХХІ ст., - проблема моральної відповідальності вченого, що пориває з принципами біблійної моралі. І не слід забувати, що саме з магії народилася позитивна наука з її прагненням «підкорити природу» та зробити казку реальністю, що стало програмою «інженерної утопії» і низки політичних міфів, які намагалися позиціонувати себе як «науковий світогляд».

Сучасне європейське суспільство переживає аксіологічну кризу, пов'язану зі втратою християнства як ціннісного стрижня. Люди більше цінують матеріальні артефакти цивілізації, ніж копітку духовну роботу самовдосконалення, поширюється філософія гедонізму у формах шопінгоманії, культу споживання, кайнерастіі (прагненні новизни) тощо. Сурогатом духовного пошуку стала масова культура, сурогатом релігійного життя в форматі масової культури стала магія. Психологічно сучасна людина часто залишається дитиною - кідалтом з нескінченними бажаннями та вірою у власну всемогутність. Втрата довіри як до науки, так і до християнської релігії, призвела до нового поширення окультизму, що культивує ілюзію набуття надлюдських можливостей з метою панування над світом. Воскресіння магії органічно пов'язане з ренесансом язичництва (неоязичництво), що часто прикривається гаслами збереження національної ідентичності в епоху глобалізації.

Усе це змушує ще раз нагадати, що саме християнство, засноване на Біблії, було чи не першою спробою об'єднання людства не силою зброї і не політико-економічними розрахунками, не ілюзією здобуття магічного всевладдя, а переважно новою метафізикою і мораллю, заснованими на високій повазі до людини і, водночас, на найглибшій вимогливості до неї. В епоху невідворотної глобалізації питання програми, розрахованої на об'єднання людства в руслі міжнаціональної культури, набуває особливої актуальності, а врахування цієї історико-культурної колізії, її успіхів та прорахунків, може бути надзвичайно повчальним.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Чікарькова М. Ю. Біблійний антропоцентризм та його роль у становленні європейської культури: Монографія / М. Ю. Чікарькова. - К. : Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2010. - 310 с.

Чікарькова М. Ю. Концепція природи та культури в сакральному світі Стародавнього Єгипту / М. Ю. Чікарькова // Наук. вісн. Чернів. ун-ту : зб. наук. праць. Сер.: Філософія. - Чернівці : Рута, 2005. - Вип. 264-265. - С. 166-171.

Чікарькова М. Ю. Криза технократизму як вираз драми антропоцентричної свідомості в європейській культурі / М. Ю. Чікарькова // Наук. вісн. Чернів. ун-ту : зб. наук. праць. Сер.: Філософія. - Чернівці : Рута, 2007. - Вип. 352-353. - С. 27-32.

Чікарькова М. Ю. Феномен магії у сучасній масовій культурі / М. Ю. Чікарькова // Культура народов Причерноморья. - 2008. - № 132. - С. 98-103.

Чікарькова М. Ю. Ціннісні орієнтації сучасного інформаційного суспільства та проблема контркультури / М. Ю. Чікарькова // Зб. наук. праць н.-д. ін-ту українознавства. - К. : Рада, 2008. - Т. 19. - С. 44-57.

Чікарькова М. Ю. Ренесансно-антропоцентричні витоки доктрини людинобожжя / М. Ю. Чікарькова // Наук. вісн. Чернів. ун-ту : зб. наук. праць. - Чернівці : Рута, 2008. - Вип. 414-415. - С. 143-146.

Чікарькова М. Ю. Філософcька змістовність житія св. Кипріяна в контексті протиріч сучасної конгломератної культури / М. Ю. Чікарькова // Наук. зап. Тернопіл. нац. пед. ун-ту ім. Гнатюка. Сер.: Філософія. - 2008. - № 16. - С. 71-75.

Чікарькова М. Ю. Зiткнення гетерономної етики рабинiзму з автономною етикою любовi (фольклорно-мiфологiчне трактування Iсуса Христа в ранньому Талмудi) / М. Ю. Чікарькова // Проблеми гуманiтарних наук : науковi записки ДДПУ. - Дрогобич : Редакцiйно-видавничий вiддiл ДДПУ ім. I. Франка, 2008. - Вип. 21 : Фiлософiя. - С. 74-84.

Чікарькова М. Ю. Ассиро-вавилонська магiя в системi Давньосхiдної культури (біблійна рецепцiя та оцiнка месопотамського магiзму) / М. Ю. Чікарькова // Людинознавчi студії : зб. наук. праць ДДПУ. Фiлософiя. - Дрогобич. : Редакційно-видавничий вiддiл ДДПУ ім. I. Франка, 2008. - Вип. 18. - С. 148-159.

Чікарькова М. Ю. Старозавітна ґенеза «літургії жертви» у християнському богослужінні як форманта нової європейської аксіології / М. Ю. Чікарькова // Наук. вісн. Харків. нац. пед. ун-ту ім. Г. С. Сковороди. Сер.: Філософія. - Харків : ХНПУ, 2008. - Вип. 27. - С. 26-32.

Чікарькова М. Ю. Специфіка літературно-митецької форми старозавітного богослужіння: спіритуалізація ритуалу / М. Ю. Чікарькова // Культура народов Причерноморья. - 2008. - № 144. - С. 121-124.

Чікарькова М. Ю. Біблія як шлях від міфу до логосу / М. Ю. Чікарькова // Філософські обрії. - 2008. - № 20. - С. 102-111.

Чікарькова М. Ю. Прагнення до віртуальної реальності як психологічна константа духовного життя людини / М. Ю. Чікарькова // Уч. зап. Таврич. нац. ун-та им. В. И. Вернадского. - 2008. - Т. 21 (60). - № 4. - С. 334-338.

Чікарькова М. Ю. Філософія влади в Біблії у контексті сакралізації монарха в стародавньому світі / М. Ю. Чікарькова // Наука. Релігія. Суспільство. - 2008. - № 4. - С. 54-61.

Чікарькова М. Ю. Жертвоприношення дитини в ханаанських культах як етичний концепт / М. Ю. Чікарькова // Культура народов Причерноморья. - 2008. - № 148. - С. 26-29.

Чікарькова М. Ю. Філософська концепція «Молоту на відьом» / М. Ю. Чікарькова // Studia methodologica. - 2008. - Вип. 25. - С. 248-254.

Чікарькова М. Ю. Давньоєврейська магія як гносеологічна система / М. Ю. Чікарькова // Схід. - 2009. - № 1 (92). - С. 96-98.

Чікарькова М. Ю. Концепт «Едом» у Біблії і Талмуді (еволюція біблійної концепції людини в контексті формування й розвитку антропоцентричної свідомості античної культури) / М. Ю. Чікарькова / Вісн. Прикарпат. ун-ту. Філософські і психологічні науки. - 2009. - Вип. 12. - С. 134-139.

Чікарькова М. Ю. «Служіння зіркам» у світлі біблійної концепції людини / М. Ю. Чікарькова // Вісн. Черкаського ун-ту. Сер.: Філософія. - Черкаси, 2009. - Вип. 154. - С. 117-125.

Чікарькова М. Ю. Греко-римська магія як альтернатива біблійній концепції богопізнання / М. Ю. Чікарькова // Наук. часопис нац. пед. ун-ту ім. М. П. Драгоманова. Серія 7, Релігієзнавство. Культурологія. Філософія. - К., 2009. - С. 43-51.

Чікарькова М. Ю. Формування біблійної концепції людини в духовному контексті паганістичного теургізму / М. Ю. Чікарькова // Наук. вісн. Чернів. ун-ту : зб. наук. праць. - 2009. - Вип. 462-463. - С. 203-209.

Чікарькова М. Ю. Синкретичність сучасного неоязичництва як рефлекс постмодерністської свідомості / М. Ю. Чікарькова // Філософські пошуки. - Львів ; Одеса : Cogito : Центр Європи, 2009. - С. 331-339.

Чікарькова М. Ю. «Чуттєва культура» сьогодення (етичний вимір буття сучасного мистецтва) / М. Ю. Чікарькова // Практична філософія. - 2009. - № 3. - С. 174-179.

Чікарькова М. Ю. Зороастрійська концепція магізму в контексті духовного самовизначення людини Стародавнього світу / М. Ю. Чікарькова // Наук. вісн. Харків. нац. пед. ун-ту ім. Г. С. Сковороди. Сер.: Філософія. - Х. : ХНПУ, 2009. - Вип. 31. - С. 70-75.

Чікарькова М. Ю. Теологічний та секулярний антропоцентризм: концепція людини / М. Ю. Чікарькова // Філософські пошуки. Філософія. Історія. Культура (До 165-ої річниці «Львівської політехніки»). - Львів ; Одеса : Cogito : Центр Європи, 2009. - Вип. 31. - С. 45-53.

Чікарькова М. Ю. Біблійне розуміння людини як «царя природи» та особливості його експлікації в епоху технократизму / М. Ю. Чікарькова // Уч. зап. Таврич. нац. ун-та им. В. И. Вернадского. Сер.: Философия. Культурология. Политология. Социология. - Симферополь, 2010. - Т. 23 (62), № 2. - С. 113-118.

Чікарькова М. Ю. «Людське» як атрибут і вимір патристичної концепції Бога-Трійці в контексті пізньоантичного інтелектуального пошуку / М. Ю. Чікарькова // Вісн. Харків. нац. ун-ту. Сер.: Теорія культури і філософія науки. - Харків, 2010. - № 894, вип. 39. - С. 82-87.

Чікарькова М. Ю. Антропоцентричний аспект гуманізму як методологічна проблема // Людинознавчі студії: [зб. наук. пр.]. - Дрогобич: Науково-видавничий центр ДДПУ ім. І. Франка, 2010. - С. 16-27.

Чікарькова М. Ю. Біблійний чинник ґенези екофілософії / М. Ю. Чікарькова // Гуманізація науки як мегадисциплінарна проблема : колективна монографія. - Чернівці : Книги-ХХІ, 2006. - С. 60-63.

Чікарькова М. Ю. Жанрообразующая роль мотива мага в «Фаусте» Гете / М. Ю. Чікарькова // ІІ Міжнарод. театральний симпозіум «Література-театр-суспільство» : зб. наук. праць : у 2 т. - Херсон : Айлант, 2007. - Т. 2. - С. 208-212.

Чікарькова М. Ю. Богоборча особистість у світлі біблійної концепції магізму / М. Ю. Чікарькова // Сучасна українська політика: політики і політологи про неї. - К. ; Миколаїв : [б. в.], 2008. - Вип. 14. - С. 231-237.

Чікарькова М. Ю. Оккультная парадигма как один из алгоритмов контркультуры в русском Серебряном веке / М. Ю. Чікарькова // Вісн. Чернів. обласного філософ. т-ва. - 2008. - № 2(5). - С. 95-108.

Чікарькова М. Ю. Фольклорно-міфологічне трактування постаті Ісуса Христа в ранньому Талмуді / М. Ю. Чікарькова // Світова література на перехресті культур і цивілізацій : зб. наук. праць. - Сімферополь : Кримський архів, 2008. - С. 34-40.

Чікарькова М. Ю. Давньоєгипетська теургія як протофілософська система // Я вибрала долю собі сама: зб. на пошану проф. Т. Біленко: статті, ессеї. - Дрогобич: Редакційно-видавничий відділ Дрогобицького держ. пед. ун-ту ім. І. Франка, 2010. - С.379-387.

Чікарькова М. Ю. Гностицизм як форманта єретичного світогляду // Формування основ християнської моралі в процесі духовного відродження нації: [Зб. ст.]. - Кам'янець-Подільський, 2011. - С. 99-106.

Чікарькова М. Ю. Концепція природи та культури в сакральному світі Месопотамії як історична корекція до аксіології сучасної техногенної цивілізації / М. Ю. Чікарькова // Полиэтническая среда: культура, политика, образование : материалы междунар. семинара. Социальные науки. - Луганськ; Цюрих ; Женева, 2004. - Вып. 5. - С. 201-213.

Чікарькова М. Ю. Сакральний аспект природи в культурі Стародавнього Єгипту / М. Ю. Чікарькова // Філософія та методологія гуманітарних наук: історія, концепції, можливості : матеріали наук. конф. - Чернівці : [б. в.], 2005. - С. 93-96.

Чікарькова М. Ю. Ґенеза концепції людини як «царя природи» / М. Ю. Чікарькова // Розвиток наукових досліджень-2005 : матеріали міжнар. наук.-практ. конф. - Полтава, 2005. - Т.4. - С. 76-77.

Чікарькова М. Ю. Пошук богоспілкування та його мовний вираз / М. Ю. Чікарькова // Семантика мови і тексту : матеріали IX міжнар. наук.-практ. конф., 26-28 верес. 2006 р. - Івано-Франківськ, 2006. - С.439-442.

Чікарькова М. Ю. Роль первісної магії у формуванні джерел протогуманізму / М. Ю. Чікарькова // Розвиток наукових досліджень-2006 : матеріали ІІ міжнар. наук.-практ. конф., 27-29 листоп. 2006 р. - Полтава, 2006. - С. 120-123.

Чікарькова М.Ю. Понятие мага в Библии как составная концепта человекобожества / М. Ю. Чікарькова // Машины. Люди. Ценности : материалы междунар. междисциплин. конф. - Курган, 2006. - С. 171-173.

Чікарькова М. Ю. Біблійна концепція людини в контексті культур Стародавнього Сходу: погляд з ХХІ століття / М. Ю. Чікарькова // Філософія гуманітарного знання. Соціокультурні виміри : матеріали міжнар. наук. конф. (26-27 жовт. 2007 р., м. Чернівці). - Чернівці : Рута, 2007. - С. 129-130.

Чикарькова М. Ю. Библейский генезис: проблемы национальной самоидентификации в условиях мультикультурализма / М. Ю. Чикарькова // Философская компаративистика как видение мира : материалы межвуз. конф. - СПб. : Геликон плюс, 2007. - С. 175-179.

Чікарькова М. Ю. Біблія про магію як ґенезу антропоцентризму / М. Ю. Чікарькова // Вісн. Буков. православного ун-ту ім. митрополита Є. Гакмана : зб. доп. міжконфес. наук.-практ. конф. «Принципи викладання християнської етики в навчальних закладах» (Чернівці, 23 берез. 2007 р.). - Чернівці, 2007. - Вип. 7. : Теологія. Християнська етика. - С. 121-129.

Чікарькова М. Ю. Окультизм як інгредієнт сьогоднішньої масової культури (деякі аспекти викладання курсів «Культурологія» та «Релігієзнавство») / М. Ю. Чікарькова // Гуманітарні науки в сучасному негуманітарному внз : матеріали міжнар. наук.-прак. конф. - Чернівці, 2008. - С. 63-64.

Чікарькова М. Ю. Сотеріологічна концепція патристів у контексті пізньоеліністичної думки / М. Ю. Чікарькова // Традиція і культура. Людина і Всесвіт. Всеєдність буття : матеріали міжнар. наук. конф. (18-19 груд. 2009 р.). - К. : [б. в.], 2009. - Ч. 2. - С. 11-12.

Чікарькова М. Ю. Антропоцентризм як основа сучасної культури та проблеми міжособистісного спілкування / М. Ю. Чікарькова // Формування основ християнської моралі в процесі духовного відродження нації : матеріали ІІІ Всеукр. міжконфесійної християнської наук.-практ. конф. - Кам'янець-Подільський, 2010. - С. 291-296.

Чікарькова М. Ю. Диференціація релігії та магії як наукова проблема / М. Ю. Чікарькова // Соціально-економічні, політичні та культурні оцінки і прогнози на рубежі двох тисячоліть : тез. доп. IV наук.-теор. міжнар. конф. студ., асп. та молодих вчен. - Тернопіль, 2006. - Ч. 1.: Загальні проблеми гуманітарних наук. - С. 85-86.

Чікарькова М. Ю. Сакралізація людини в постренесансній культурі / М. Ю. Чікарькова // Сакральные феномены: вчера и сегодня : тез. докл. и сообщ. междунар. науч. конф. по религиоведению (Краков-Закопане, 30 нояб. - 5 дек. 2009 г.) - Краков, 2009. - С. 18-20.

Чікарькова М. Ю. Перспектива оновлення філософії як способу осягнення повноти людського буття / М. Ю. Чікарькова // Філософія і наука за умов формування інформаційного суспільства: морально-етичні та світоглядні проблеми : тези Всеукр. наук. конф. «ХХІІ Читання, присвячені пам'яті засновника Львівсько-Варшавської філософської школи К. Твардовського», 9-11 лют. 2010 р. - Львів : Львівська політехніка, 2010. - С. 48-50.

АНОТАЦІЯ

біблія людина свідомість антропоцентричний

Чікарькова М. Ю. БІБЛІЙНИЙ АНТРОПОЦЕНТРИЗМ ТА ЙОГО РОЛЬ У СТАНОВЛЕННІ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ КУЛЬТУРИ. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософських наук за спеціальністю 09.00.04 - філософська антропологія, філософія культури. - Таврійський національний університет імені В.І. Вернадського, Сімферополь, 2011.

Дисертацію присвячено дослідженню специфіки біблійного антропоцентризму, його формуванню в надрах Стародавнього світу та оформленню в лоні християнської філософії, а також диференціації біблійного і секулярного антропоцентризму в ренесансний період. Дослідження охоплює синхронічний зріз культур Стародавнього світу, що вплинули на формування біблійних цінностей, та репрезентативні моменти культури Середньовіччя, завершуючись періодом Ренесансу, коли на християнську культуру тисне нова ідеологія з її гаслом деїфікаціі людини.

У роботі окреслена гносеологічна межа між магічною і розвиненою релігійною свідомістю та зв'язок їх із різними типами антропоцентризму й гуманізму. Біблія формує нову концепцію людини: язичник обожнював людину, якою вона є, а християнство культивує ідею обожйння, відновлення в людині образу Божого. Біблійна концепція «царя природи» не означає утвердження влади людини над світом, доведено неправомірність звинувачення Біблії у формуванні глобальних екологічних проблем. Антропоцентризм у Біблії означає лише більший ступінь відповідальності людини за свої дії. Раціонально-теологічний характер доктрини Біблії дає змогу зауважити тут пошук шляхів від міфу до Логосу.

Ключові слова: Біблія, антропоцентризм, гуманізм, міф та Логос, концепція особистості, антроподицея, секуляризація культури.

АННОТАЦИЯ

Чикарькова М. Ю. БИБЛЕЙСКИЙ АНТРОПОЦЕНТРИЗМ И ЕГО РОЛЬ В СТАНОВЛЕНИИ ЕВРОПЕЙСКОЙ КУЛЬТУРЫ. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора философских наук по специальности 09.00.04 - философская антропология, философия культуры. - Таврический национальный университет имени В.И. Вернадского, Симферополь, 2011.

Диссертация посвящена исследованию проблемы специфики библейского антропоцентризма, его формированию в недрах Древнего мира и оформлению в лоне христианской философии, а также дифференциации библейского и секулярного антропоцентризма в ренессансный период и вытекающих отсюда проблем философии культуры. Исследование охватывает не только синхронический срез культуры Древнего мира, но и репрезентативные моменты культуры Средневековья, завершаясь периодом Ренессанса, когда христианская культура испытывает натиск новой идеологии с ее лозунгом деификации человека.

Осмысление специфического библейского антропоцентризма и его роли в формировании европейской культуры особо актуальны, поскольку Библия была первым последовательным манифестом табуирования идеи безграничной свободы личности, моральной индифферентности и релятивизма. Однако секулярный антропоцентризм, сложившийся в основных своих чертах в постренессансную эпоху, возвращается к антично-языческим истокам и выдвигает реализующийся в сегодняшней массовой культуре проект Просвещения, вообще исключающий ценность библейского духовного опыта. Ситуация осложняется тем, что сегодняшнее постмодернистское сознание механически уравнивает архаическую магию с ревеляционистскими духовными системами, основанными на книжности.

В работе очерчена гносеологическая граница между магическим и развитым религиозным сознанием и связь их с разными типами антропоцентризма и гуманизма. Показано, что именно Библия стала тем поворотным пунктом, благодаря которому возникла новая концепция человека: если для язычника нормой было обожествление человека каков он есть, то христианство приносит с собой идею его совершенствования - обужения, стяжения образа Божия.

Это подтверждается развернутым анализом теургической установки культурных систем, так или иначе повлиявших на формирование библейских ценностей (Месопотамия, Древние Египет, Ханаан, Иран, Греция и Рим). К примеру, из египетской культуры в библейский мир перешла идея потустороннего суда над человеком; из зороастрийской - ответственность за моральный выбор между Добром и Злом и т. д. Но героем языческого сознания является маг, стремящийся любыми средствами покорить земной мир и высшие силы. По Библии же призвание человека - познание Божественных законов, движение к Добру, смирение темных страстей. Это гасит волюнтаристскую активность субъекта, но не приводит к фатализму - человеку дана свобода воли. Показано также, что концепция «царя природы» в Библии не означает утверждения власти человека над землей и всем, что на ней существует, посему неправомерны обвинения Библии в формировании глобальных экологических проблем. Антропоцентризм в библейском формате означает лишь большую степень ответственности человека за свои действия и его моральный выбор. Рационально-теологический характер доктрины Библии, основанной на четкой монотеистическо-теоцентрической концепции, позволяет увидеть здесь поиск путей от мифа к Логосу.

Рассматривается также взаимодействие теологии христианства с философским наследием эллинизма. Так, при формировании концепции Бога как Троицы во многом был учтен опыт античной философии (мир идей Платона, «даймон» Сократа, экзегетика Филона Александрийского и т. д.). Освещена также трактовка Христа в Талмуде как выражение столкновения гетерономной этики раввинизма и автономной этики любви. Особое внимание уделено гностицизму, который пытался синтезировать языческую философию с дохристианскими и христианскими религиозными представлениями (идея гносиса конденсируется в образе Симона Мага, упомянутого в Новом Завете). Проанализированы репрезентативные литературно-софистические произведения Средневековья и Ренессанса: «Житие св. Киприана» с характерной эволюцией героя - от философствующего мага к монаху; «Молот ведьм», в котором парадоксально соединены секулярный антропоцентризм с его верой в безбрежные силы человека и антропоцентризм библейский, построенный на идее человеческой ответственности. Освещены ренессансные истоки человекобожия: в эпоху Возрождения магия, по сути, получает статус науки, а безрелигиозный антропоцентризм становится ведущей мировоззренческой характеристикой эпохи.

Акцентируется, что именно христианство, основанное на Библии, было едва ли не первой попыткой объединения человечества не силой оружия и не политико-экономическими расчетами, а единственно метафизикой и моралью. В эпоху неотвратимой глобализации и новой актуальности проблемы межнациональной культуры особенно значителен опыт успехов и просчетов данной историко-культурной коллизии.

Ключевые слова: Библия, антропоцентризм, гуманизм, миф и Логос, концепция личности, антроподицея, секуляризация культуры.

ABSTRACT

Chikarkova M.Yu. BIBLICAL ANTHROPOCENTRISM AND ITS ROLE IN FORMING THE EUROPEAN CULTURE. - Manuscript.

Thesis for a Doctor degree in Philosophy in speciality 09.00.04 - philosophical anthropology, philosophy of culture. - Tavria National University named after V. I. Vernadsky, Simferopol, 2011.

The thesis is devoted to the study of specific Biblical anthropocentrism, its formation in the depths of the Ancient World and formation in the bosom of Christian philosophy, and differentiation of biblical and secular anthropocentrism in Renaissance period. The thesis covers the synchronic slice of ancient world's cultures, which influenced the formation of biblical values ??and representative moments of the Middle Ages culture, the Renaissance as period when Christian culture experiences the pressure of a new ideology, with its slogan of human deification.

The investigation outlined epistemological line between magic and religious consciousness, and their connection with different types of anthropocentrism and humanism. The Bible creates a new conception of man: for pagan deification of man was the norm as it is, but Christianity cultivates the idea of "Way to God", which is process to restore in man the image of God. The biblical concept of "king of nature" does not mean the establishment of the power of man over the world, and charges the Bible in shaping global environmental problems unlawful. The Bible's anthropocentrism means only a greater degree of human responsibility for his actions and his moral choices. Rational-theological character of the doctrine of the Bible allows to see here the ways of myth to the Logos.

Key words: The Bible, anthropocentrism, humanism, myth and Logos, the concept of personality, anthropodicy, the secularization of culture.

Размещено на Allbest.ru