Стереотип поведінки в сучасній комунікативній культурі

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ В.Н. КАРАЗІНА

УДК 130.2

Стереотип поведінки в сучасній комунікативній культурі

09.00.04 - філософська антропологія, філософія культури

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філософських наук

Широка Світлана Іванівна

Харків 2010

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Національному аерокосмічному університеті імені М.Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут» Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор філософських наук, професор

Проценко Ольга Петрівна,

Харківський державний технічний університет

будівництва і архітектури,

завідувач кафедри філософії;

Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор

Корабльова Надія Степанівна,

Харківський національний університет

імені В.Н. Каразіна, професор кафедри

теоретичної та практичної філософії;

кандидат філософських наук, доцент,

Кунденко Яна Миколаївна,

Харківський національний університет

радіоелектроніки,

доцент кафедри філософії.

Захист відбудеться « 7 » квітня 2010 року о 17.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.06 Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, площа Свободи, 6, ауд. 2-53.

З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, площа Свободи, 4.

Автореферат розіслано 4 березня 2010 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Л.В.Українець

АНОТАЦІЯ

масовий ментальність конфліктний

Широка С.І. Стереотип поведінки в сучасній комунікативній культурі. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.04 - філософська антропологія, філософія культури. - Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, Харків, 2010.

Дисертацію присвячено дослідженню феномену стереотипу поведінки як елемента комунікативної культури. Стереотип поведінки визначено як сукупність усталених, повторюваних дій, які безпосередньо пов'язані з історичними умовами життя суспільства, його культурним досвідом, та є способом кодування й трансляції інформації про цінності, норми, ідеали суспільства і людини.

Поведінковий стереотип представлено як констутуюючий фактор у соціокультурній практиці людини та спільноти, який забезпечує культурну спадкоємність і збереження традицій. Стереотипну поведінку розглянуто як необхідну умову для здійснення самоідентифікації людини. Виявлено регулюючий потенціал поведінкових стереотипів у конфліктних ситуаціях.

Простежено формування та трансформацію поведінкових стереотипів під впливом низки явищ сучасного культурного простору: зростання значущості феномену моди, розвиток інформаційних технологій та поширення сфери ділового спілкування.

Ключові слова: стереотип поведінки, звичка, габітус, традиція, звичай, етикет, культура спілкування, комунікація.

АННОТАЦИЯ

Широкая С.И. Стереотип поведения в современной коммуникативной культуре. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.04 - философская антропология, философия культуры. - Харьковский национальный университет им. В.Н. Каразина. - Харьков, 2010.

Диссертация посвящена исследованию феномена стереотипа поведения как элемента коммуникативной культуры.

Проведен сравнительный анализ стереотипа поведения с другими явлениями социального бытия, для которых характерна устойчивость: традиции, обычая, привычки и др. Стереотип поведения определяется как совокупность повторяемых действий, непосредственно связанных с конкретно-историческими условиями общественной жизни и культурным опытом. Стереотип поведения является способом кодирования и трансляции информации об общественных ценностях, нормах и идеалах. Поведенческие стереотипы манифестируют общезначимые духовно-практические формы культурной жизни и создают условия для коммуникативных практик.

Проанализированы историко-философские интерпретации, а также результаты современных исследований феномена поведенческого стереотипа, что позволило выделить основные характерные черты и функции изучаемого явления. Стереотип поведения является способом укрепления социальных связей, гармонизации, согласованности и упорядочивания человеческих отношений. Он включается в процесс трансляции норм моральной и правовой нормативности, а также оказывает влияние на формирование личностных приоритетов и образа жизни человека. В то же время стереотип поведения может выступать своеобразным инструментом укрепления политической и административной системы. В отдельных случаях стереотипизация поведения способствует конформизму и утрате индивидуальности человеческой личности.

В работе прослеживается связь стереотипов поведения с ментальностью. Ментальность находит свое отражение в устойчивых действиях и поступках, проявляющихся во всех сферах общественной жизни. В межличностном общении поведенческие стереотипы выступают индикатором различения «Своего» и «Чужого», что дает возможность сохранения уникальных этнокультурных традиций в условиях глобализации.

В диссертации отмечается значение стереотипов поведения в процессе самоидентификации личности, которая в современных культурных условиях предполагает существование в «ролевой реальности». Каждой «роли» соответствует определенный комплекс поведенческих стереотипов, в основе которого может лежать следование традиционным ценностным ориентирам либо уподобление образцам поведения людей под влиянием массовой культуры.

Выделена оптимизирующая функция поведенческих стереотипов в ситуациях культурных столкновений и конфликтов. Институализированные поведенческие стереотипы (процедуры, церемонии), воспроизводимые потенциальными участниками конфликта, способны снять остроту развития ситуации и установить атмосферу взаимопонимания путем внедрения в практику статусно-ролевой и половозрастной субординации, а также норм морали и этикетных правил.

Одним из главных способов создания устойчивых моделей поведения является мода: она формирует поведенческие стереотипы путем копирования той или иной модели поведения, что может способствовать успешному позиционированию личности в общественных отношениях. Прослежены трансформации стереотипных форм поведения под влиянием развития современных средств массовой коммуникации, прежде всего сети Интернет. Традиционные стереотипы поведения изменяются под влиянием гипертекстуальности среды общения. Деловая коммуникация интерпретируется в работе как сфера трансляции поведенческими стереотипами ценностно-иерархической нормативности. Показано, что в универсальных для деловой сферы стереотипах поведения воплощены моральные принципы, способствующие эффективному решению социально-значимых проблем.

Ключевые слова: стереотип поведения, привычка, габитус, традиция, обычай, этикет, культура общения, коммуникация.

SUMMARY

Shiroka S.I. Stereotype of behavior in modern communicative culture. - Manuscript.

Dissertation for graduate degree of candidate of philosophical science of specialty 09.00.04 - philosophic anthropology, philosophy of culture. - V.N.Karazin Kharkiv National University, Kharkiv, 2010.

Thе dissertation is devoted to a research of a phenomenon of behavior stereotype as an element of communicative culture. The stereotype of behavior is defined as a set of unchanging, repeated actions which are directly connected to historical conditions of public life, cultural experience and are the way of encoding and transferring information about values, norms, human ideals and societies.

Stereotypical behavior is considered as a necessary condition for a process of self-identification of a person. The regulating potential of behavioral stereotype in conflict situations is revealed. Formation and transformation of behavioral stereotypes being influenced by a number of phenomena of modern culture is tracked: growth of importance of fashion, development of information technologies, expansion of business communication.

Key words: stereotype of behavior, habit, habitus, tradition, custom, etiquette, culture of behavior, communication.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження обумовлена необхідністю теоретичного осмислення сучасної соціокультурної ситуації, яка визначається динамікою глобалізаційних процесів у світі, а також явищами стереотипізації та стандартизації, які охоплюють всі сфери буття людини та суспільства.

В умовах сучасних змін у соціокультурному житті, які спричинені розвитком ринкової економіки, поширенням масової культури та інформаційних технологій традиційні форми комунікації зазнають суттєвих змін. Дослідження цих трансформацій створює можливість з'ясування провідних тенденцій у сфері людських відносин.

Прагнення України до інтеграції у світовий політичний, економічний, інформаційний простір та інтенсифікація крос-культурної взаємодії спрямовує увагу на вивчення елементів сучасної комунікативної культури. Особливе місце серед цих складових належить усталеним формам поведінки завдяки їхній присутності у комунікативних процесах на усіх рівнях - від буденно-повсякденного до святково-урочистого, а також у зв'язку з їх важливою роллю в міжкультурному спілкуванні.

Дослідницький інтерес до поведінкових стереотипів зумовлюється тенденцією сучасного українського соціуму до світоглядної орієнтації на норми життя розвинених демократичних суспільств та до сприйняття універсальних принципів комунікації, а також необхідністю вивчення питань, пов'язаних з упорядкуванням суспільного буття й обґрунтуванням засад взаєморозуміння та співіснування.

Разом з тим, вивчення феномену стереотипу поведінки набуває нагальності в контексті розробки важливих питань збереження вкорінених у культурі унікальних традицій та узгодження універсальних, локально-культурних та особистісно-індивідуальних комунікативних стилів.

Характеризуючи ступінь наукового опрацювання проблеми поведінкових стереотипів, слід відзначити наявність великої кількості наукових робіт, де в різних ракурсах розглядаються соціокультурні проблеми, пов'язані з усталеними формами поведінки. Аналіз науково-теоретичних джерел свідчить про відсутність однозначного розуміння природи і сутності стереотипу поведінки.

Автори пов'язують засвоєння та відтворення культурних стереотипів з ознакою «соціальної зрілості» (Л. Коган), вважають стереотипність поведінки запорукою взаємопідтримки (А. Гелен), взаємопорозуміння й ефективної комунікації (К. Ситарам, Р. Когделл), соціальної довіри (Ф. Фукуяма), узгодженості та ефективності спільної діяльності (П. Сорокін, Дж. Лалл, П. Бурд'є, Т. Парсонс, Дж. Мід, Г. Блумер, Е. Гоффман); «символом лояльності» (Е. Берн), елементом соціального капіталу (П. Бурд'є, Р. Патнем). Формування певних поведінкових стереотипів розглядається як одна зі складових цивілізаційного процесу (Н. Еліас) та як механізм упровадження універсальних цінностей у комунікативну практику (К.-О. Апель, Ю. Габермас).

Стереотипність поведінки водночас розглядається і як причина та наслідок «змасовіння» людини і є однією з основних характеристик «одномірної людини» (Г. Маркузе, Дж. Рісмен, А. Флієр). На думку дослідників, вона пов'язана з механізмами деіндивідуалізації (Ф. Ніцше), психологічної фіксації (З. Фрейд), конформності (Х. Арендт), імітації, вподобання до інших та відчуження (Е. Фромм).

Зумовлені культурним досвідом поведінкові стереотипи розуміються також як інерційні механізми культури (А. Шопенгауер, Є. Калло), як визначальні характеристики етносу (Л. Гумільов) і основи фольклору (Ю.Лотман, С.Адон'єва).

Комплекси узвичаєних дій, що базуються на культурних підвалинах, розглядаються як елементи культури повсякденності (Б. Вальденфельс), як умова розуміння Себе в діалозі з Іншим (П. Рікер), як об'єкти творчого вибору особистості у побудові власної стратегії життя (В. Кемеров, Дж. Томпсон).

Українськими вченими розробляються методологічні й аксіологічні засади вивчення різних аспектів існування сучасного комунікативного простору, які безпосередньо впливають на осмислення феномену стереотипу поведінки: принцип відповідальності людини за результати своєї діяльності (А.Єрмоленко, А.Толстоухов), моральна спрямованість спілкування (В. Малахов, О.П. Проценко), проблеми буття людини в сучасних культурних умовах (К. Карпенко, Н. Корабльова, О.Ф. Проценко, І. Степаненко, В. Суковата, Н. Хамітов). Важливими для усвідомлення багатогранності феномену поведінкового стереотипу є також праці вітчизняних науковців, в яких розглядаються проблеми ментальності (Р. Додонов), маргінальності (А. Кузнецов), моди (Г. Куц), проблеми існування культури в умовах розвитку інформаційних технологій (І. Цехмістро, В. Штанько, Я. Кунденко) та інших. Стереотипізація поведінки в сучасній українській соціогуманітарній науці розглядається як механізм спадкоємності поколінь - збереження і передачі соціальної пам'яті (І. Карпенко, Л. Стародубцева) та існування традиції (О. Шейко).

Разом з тим слід зауважити, що питання, пов'язані з визначенням місця стереотипу поведінки в комунікативній культурі, залишаються ще мало вивченими. Відсутні комплексні дослідження поведінкового стереотипу як фактора формування комунікативного простору сучасного суспільства, а також вивчення цього феномену в контексті актуальних соціокультурних проблем.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до планів НДР в межах комплексної наукової теми гуманітарного факультету Національного аерокосмічного університету імені М.Є.Жуковського «Харківський авіаційний інститут» «Створення інформаційно-аналітичного і психолого-педагогічного супроводу підготовки фахівців у галузі знань "Авіаційна та ракетно-космічна техніка"» (державний реєстраційний номер 0108U011013).

Враховуючи ступінь розробленості проблеми усталених форм поведінки, а також багатовимірність її аспектів, у дисертаційній роботі поставлено мету: комплексно визначити сутність феномена «стереотип поведінки», виявити його характерні риси та розкрити роль усталених форм поведінки у формуванні комунікативної культури сучасного суспільства. Досягнення поставленої мети зумовлює необхідність вирішення таких завдань:

охарактеризувати теоретичні та методологічні засади дослідження, здійснити змістовний аналіз поняття «поведінковий стереотип» у сучасній дослідницькій літературі та охарактеризувати сучасний стан розроблення проблеми поведінкового стереотипа в соціогуманітарному знанні;

простежити присутність стереотипів поведінки у проявах ментальності;

розглянути роль стереотипів поведінки у процесі самоідентифікації особистості;

визначити місце культурних поведінкових стереотипів у динаміці конфліктних ситуацій;

встановити зв'язок стереотипізації поведінки з домінантними напрямками моди;

простежити напрямки трансформації поведінкових стереотипів під впливом сучасних засобів масової комунікації;

дослідити функціонування стереотипів поведінки у сфері ділового спілкування.

Об'єкт дослідження: комунікативна культура соціуму.

Предмет дослідження: стереотипи поведінки у комунікативній культурі сучасного соціуму.

Теоретичні та методологічні основи дослідження обумовлені його метою та завданнями. Дослідницька стратегія дисертаційної роботи базується на таких загальних принципах наукового пізнання, як об'єктивність, системність, причинність, єдність історичного і логічного, які сприяють всебічному висвітленню сутності феномену стереотипу поведінки та дозволяють уникнути одновимірності в його інтерпретації. Дослідження виконано з використанням загальнонаукових методів дедукції, індукції, аналізу, синтезу та класифікації.

При формуванні концептуальної позиції щодо явища поведінкового стереотипу у комунікативній культурі автор спирався на міждисциплінарний підхід, використовуючи результати досліджень із суміжних областей соціогуманітарного знання: історії філософії, філософської антропології, соціології, психології, культурології тощо. У дослідженні задіяно метод компаративного аналізу, застосований для зіставлення ряду явищ комунікативної культури з метою виявлення характерних рис феномену стереотипу поведінки. Для розкриття місця досліджуваного явища в різних проявах комунікативної культури суспільства використано феноменологічний підхід та метод структурно-функціонального аналізу.

Теоретичну базу дослідження складають роботи західноєвропейських мислителів, де в різних аспектах розглядається феномен поведінкового стереотипа (К.-О. Апель, Ж. Бодрійяр, П. Бурд'є, Б. Вальденфельс, Ю. Габермас, Е. Гоффман, Р.Докінз, Е.Дюркгейм, Н.Еліас, Е.Еріксон, М.Мосс, Х.Ортега-і-Гассет, Т.Парсонс, П.Рікер, Е.Фромм, М.Фуко та ін.). Дисертаційне дослідження спирається також на роботи вітчизняних авторів, в яких наведено аналіз взаємозв'язку стереотипів поведінки з ментальністю (Р. Додонов), морально-етичними цінностями (О. Проценко), а також розглянуто поведінкові стереотипи у контексті рольової реальності (Н. Корабльова), в умовах розвитку інформаційних технологій (В. Штанько), у зв'язку з глобалізаційними процесами у світі (Т. Воропай).

Наукову новизну дослідження складають такі положення:

уперше в роботі здійснено комплексне історико-філософське та міждисциплінарне дослідження комунікативних практик, в основі яких полягають поведінкові стереотипи. Подано інтерпретацію поведінкового стереотипу як сукупності усталених, повторюваних дій, які безпосередньо пов'язані з історичними умовами суспільного життя, досвідом культури та є способом кодування й трансляції інформації про цінності, норми, ідеали суспільства;

набуло подальшого розвитку вивчення взаємозв'язку ментальності та поведінкових стереотипів. Установлено, що стереотип поведінки є конституюючим та стабілізуючим феноменом соціокультурної практики людини та спільноти, чим забезпечує спадкоємність цієї спільноти та функціонує в комунікативному просторі як індикатор суб'єктивного відокремлення «свій-чужий»;

комплекси стереотипних дій розглянуто як умову самоідентифікації людини. Процес самоідентифікації в сучасних умовах порівнюється із існуванням в рольовій реальності, де «текстом» кожної ролі є певний набір поведінкових стереотипів, а габітуалізована, тобто основана на узвичаєних діях, поведінка постає як «акторська майстерність»;

виявлено оптимізуючий потенціал поведінкових стереотипів у ситуаціях культурних зіткнень. З'ясовано регулюючу роль інституалізованих поведінкових стереотипів у динаміці конфлікту;

удосконалено розуміння характеру зв'язку між культурними стереотипами поведінки та модою. Встановлено, що мода є руйнівником існуючих поведінкових стереотипів і творцем нових; водночас, функціонування моди в соціумі як процесу зміни культурних зразків має характер поведінкового стереотипу - повторюваний, передбачуваний тощо;

простежено трансформацію поведінкових стереотипів в умовах розвитку інформаційних технологій. Показано, що спілкування, яке відбувається за допомогою засобів масової комунікації, зокрема Інтернет, має переважно вербальний характер, та виділено тенденцію до усунення з комунікації традиційних вербальних стереотипів;

дістала подальшого розвитку інтерпретація ділового спілкування як сфери втілення таких поведінкових стереотипів, які транслюють в комунікативну практику ціннісно-ієрархічну нормативність. Доведено, що в універсальних для ділового спілкування поведінкових стереотипах утілено моральні принципи, які сприяють ефективному вирішенню соціально-значущих проблем.

Теоретичне та практичне значення дослідження. Сформульовані в дисертаційній роботі положення й отримані теоретичні результати відкривають додаткові можливості для дослідження філософсько-антропологічних проблем у низці «людина - комунікативна культура - соціум». Матеріали дисертації можуть бути використані як теоретичні основи для подальших досліджень культурно-філософських проблем сучасного суспільства, пов'язаних з усталеними формами культури спілкування.

Фактичний матеріал, науково-теоретичні положення та висновки також можуть бути використані для підготовки навчальних курсів з філософії та культурології, при викладанні спецкурсів, пов'язаних з осмисленням проблем людини і соціуму в контексті комунікативних процесів та культури спілкування, а також для загальної підготовки студентів до семінарських занять з філософії та теорії культури.

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати дисертаційної роботи отримано автором самостійно. У публікаціях, написаних у співавторстві [11], автору належить визначення джерел для написання та формулювання висновків.

Апробація результатів дослідження. Основні ідеї та положення дисертаційного дослідження обговорювалися на наукових семінарах кафедри філософії Національного аерокосмічного університету ім. М.Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут». Матеріали дисертації викладено у тезах доповідей автора на міжнародних наукових, науково-практичних конференціях і читаннях, зокрема на VII, VIII, Х Міжнародних науково-практичних конференціях «Людина, культура, техніка в новому тисячолітті» (Харків, 2004, 2005, 2009), на Міжнародній науково-технічній конференції «Інтегровані комп'ютерні технології в машинобудуванні» (Харків, 2004), на XIV Харківських Міжнародних Сковородинівських читаннях «Філософські стратегії XXI століття» (Харків, 2006), на Міжнародній науково-практичній конференції «Ідентичність у сучасному соціумі» (Донецьк, 2006), на міжнародній науковій конференції «Традиція і культура. Моральна традиція: інваріантність і поліфонічність» (Київ, 2007).

Публікації. За темою дисертації з викладенням її основних результатів опубліковано 12 праць, з яких 5 статей опубліковано в наукових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, що містять дев'ять підрозділів, висновків і списку використаних джерел, який містить 229 найменувань на 19 сторінках. Повний обсяг роботи становить 195 сторінок.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, розкрито ступінь розробленості проблеми в науковій літературі, відзначено зв'язок роботи з науковими програмами, сформульовано мету й основні завдання. Визначено об'єкт і предмет дослідження, окреслено теоретико-методологічні основи дослідження, розкрито наукову новизну роботи, теоретичне та практичне значення здобутих результатів, наведено дані про апробацію результатів дослідження, публікації, обсяг і структуру роботи.

Перший розділ «Теоретико-методологічні засади дослідження феномену стереотипу поведінки» присвячено аналізу філософських, культурологічних, соціологічних, психологічних концепцій природи, сутності та функцій поведінкових стереотипів у житті суспільства та людини, а також висвітленню місця феномену стереотипу поведінки у полі сучасних теоретичних досліджень.

У першому підрозділі «Стереотип поведінки у предметному полі сучасного соціогуманітарного знання» подано панораму інтерпретацій досліджуваного феномена у сучасних соціогуманітарних теоріях.

Представники соціологічної думки наголошують зв'язок усталених поведінкових форм із організованістю та впорядкованістю суспільних відносин, узгодженістю та ефективністю сумісної людської діяльності (П.Сорокін, Т.Парсонс, Дж.Лалл, Дж.Мід, Г.Блумер), виявляють зв'язок стереотипів поведінки з трансляцією норм суспільної моралі, втіленої у феноменах довіри, лояльності, підтримки (Ф.Фукуяма, П.Бурд'є, Р.Патнем, Е.Берн). Представники сучасної антропології та соціальної філософії підкреслюють здатність стереотипної поведінки до впровадження універсальних цінностей у міжкультурну комунікативну практику (К.-О.Апель, Ю.Габермас). У культурологічних дослідженнях відзначається вплив поведінкових стереотипів на збереження традицій та соціальної пам'яті, їхня роль у спадкоємності поколінь та визначенні етнічних компонент культури (Е.Гоффман, Л.Гумільов, Ю.Лотман).

У філософській думці стереотип поведінки характеризується, з одного боку, спонтанністю та нерефлексивністю (Х.Ортега-і-Гассет, Ж.Бодрійяр), з іншого він розглядається як умова самопізнання у діалозі з Іншим (П.Рікер) та як результат творчого вибору особистості у побудові власної життєвої програми (Дж.Томпсон, В.Кемеров). Низка авторів франкфуртської філософської школи пов'язує стереотипність поведінки із «змасовінням» людини, її «одномірністю» та конформністю (Г.Маркузе, Дж.Рісмен). Дослідники вважають поведінковий стереотип засобом економії розумових зусиль (Х.Арендт, У.Ліппман), а також симптомом невпевненості, страху та бажання уникнути відповідальності (А.Флієр, Ж.Бодрійяр), що може бути використано для маніпулювання свідомістю людини та людських мас (Е.Кассірер).

Зазначається, що у вказаних теоретичних напрямках, які доповнюють один одного, висвітлено комунікативну спрямованість поведінкового стереотипу, який виступає обов'язковим, невід'ємним, конституюючим фактором повсякденного буття людини та соціуму.

У другому підрозділі «Історико-філософські інтерпретації усталених форм людської діяльності» відзначається, що увага до формування стійких форм поведінки спостерігається вже в найдавніших пам'ятниках культури. В індійських Ведах та міркуваннях Конфуція декларується важлива роль повторюваної, передбачуваної поведінки, основаної на загальнолюдських цінностях, у формуванні впорядкованих за принципом гуманізму соціокультурних відносин та духовної самоактуалізації особистості. Значний внесок в розроблення проблеми усталених форм поведінки належить давньогрецьким та давньоримським філософам: стереотипізація діяльності в творчій спадщині Аристотеля, Сенеки, Цицерона, Епіктета та інших мислителів пов'язана з формуванням морального обличчя людини та досягненням нею життєвих інтересів.

У філософських роздумах часів Середньовіччя, Відродження та Нового Часу поведінковий стереотип розуміється як засіб подолання ницої природи людини, про що свідчать праці Е.Роттердамського, Б.Грасіана, Ф.Бекона та Дж.Локка (який одним з перших наголосив на конвенційній природі універсальних прийомів спілкування), а також постає як ефективний інструмент державного управління у роботах Ф.Бекона та Т.Гоббса. Увага німецької класичної філософії зосереджена на вивченні морально-етичних аспектів цього феномена: укладання поведінки в рамки прийнятих стандартів спілкування, згідно з думкою І.Канта, обумовлює зручність та комфорт у відносинах; за Г.Гегелем, стереотипна поведінка складає основу повсякденної, буденної моральності.

Увага некласичної філософії спрямовується на негативні наслідки стереотипізації поведінки. Визнаючи її захисну роль для культури в цілому, А.Шопенгауер відзначав деіндивідуалізацію особистості під впливом цього процесу. Стійкі форми поведінки у працях Ф.Ніцше постають як унікальна, але неперекладна мова, в якій зашифровано характер та цінності того або іншого суспільства.

Зазначено, що поведінковий стереотип в історико-філософській рефлексії постає як багатогранний феномен комунікативного простору, який має упорядковуючий, культурно-транслюючий та аксіологічний потенціал.

У третьому підрозділі «Місце поведінкових стереотипів у комунікативній практиці» здійснюється порівняльний аналіз поведінкового стереотипу з іншими явищами комунікативної культури, для яких характерна сталість. Висловлено думку про те, що базу стереотипної поведінки складають ідеали та культурні норми, або стандарти. Для позначення стереотипів поведінки, які виконують роль програм діяльності, та реалізуються в обрядах, звичаях, ритуалах, етикеті, способах праці та відпочинку, святах, способах виховання, залицяння, образи, покарання тощо, у комунікативній теорії використовують поняття «скрипт» та «сценарій», під якими розуміють усталену нормативно задану послідовність дій, що виконується в конкретній ситуації.

Підкреслено, що в цілому найхарактернішою рисою поведінкового стереотипу є його зв'язок з культурним досвідом людини та суспільства, тому виявляється доцільним його зіставлення з такими формами накопичення та відтворення культурного досвіду, як традиція, ритуал, обряд, звичай та етикет. Будучи невід'ємною складовою цих форм трансляції культури та суспільного контролю, стереотип поведінки виражає себе в упорядкованій спільній діяльності, яка маніфестує ціннісну загальнозначущість цих духовно-практичних форм культурного життя.

Зазначається, що суб'єктивованим втіленням поведінкових стереотипів виступають індивідуальний стиль життя, рольова поведінка, манери та звички. Ці виразні засоби культурної активності, які формуються під впливом комунікативного середовища. Водночас вони являють собою результат впровадження індивідуальної поведінкової стратегії людини, визначають загальний рисунок поведінки та свідчать про статус людини та її приналежність до тієї або іншої соціокультурної спільноти. На основі зіставлення зазначених вище форм усталеної поведінки зроблено висновок, що інтерпретаційне поле поведінкового стереотипу охоплює колективні (традиції, ритуали, звичаї, обряди) та індивідуальні (манери, звички, стилі життя) форми спілкування.

У другому розділі «Стереотип поведінки: соціокультурні репрезентації» розглянуто місце поведінкових стереотипів у різних явищах комунікативного простору суспільства.

У першому підрозділі «Поведінкові стереотипи як прояви ментальності» висловлено думку про те, що менталітет як загальна духовна цілісність створює загальну картину життєдіяльності того або іншого співтовариства людей і визначає єдність соціально-культурної спадщини та її комунікативних пріоритетів. Відзначається, що зовнішній прояв цей «невловний» феномен духовного життя знаходить в стереотипах поведінки, обумовлених історично-культурним розвитком суспільства. Найбільш продуктивною для дослідження автор визнає концепцію Р. Додонова, у якій ментальність розглядається як з точки зору цілісності, так і в плані окремих її проявів у різних сферах життя.

Зазначається що в економічно-господарській сфері поведінкові стереотипи представлені як трудові автоматизми, професійні та економічні навички; прояв поведінкових стереотипів у політичній сфері можна спостерігати у стилі парламентської риторики; повсякденна сфера сповнена численних побутових навичок.

Поряд з тим, що людина у своєму житті може бути членом різних суспільств, головну роль в її ментальному житті відіграє етнічна складова: етноментальність немовби зсередини присутня в інших різновидах ментальностей та виступає як цілісне світосприйняття. Відповідно, етноментальні стереотипи «пронизують» поведінку людини, надаючи їй певні етнічно-культурні риси. Певний консерватизм культурних поведінкових стереотипів, в яких втілено базові духовні цінності спільності та національний характер, зумовлює можливість збереження культурних традицій, відокремлення «Свого» від «Чужого» навіть у сучасних умовах прискореного темпу життя та глобалізаційних процесів.

У другому підрозділі «Стереотипізація поведінки в процесі самоідентифікації людини як єдність суспільного та особистісного» відзначено, що самоідентифікація як процес знаходження людиною свого місця у суспільстві пов'язана з людською взаємодією та засвоєнням виробленої в процесі комунікації культури мови, до виразних засобів якої належать культурні стереотипи поведінки вербального та невербального характеру.

У дослідженні проводиться думка, що під час розширення міжкультурних контактів і панування ідеології успішності самоідентифікація підмінюється самопрезентацією у соціокультурному просторі. Цей процес відбувається шляхом «занурення» людини у певну «рольову реальність», де кожній ролі відповідає певний набір поведінкових стереотипів. Ролі, які людина «програє» в процесі самоідентифікації, можуть базуватися на певних ціннісних орієнтирах, і в такому випадку їх «текст» складають стереотипи поведінки, в яких втілені традиційні культурні цінності (етнічні, професійні тощо). Ролі також можуть виступати як зразки поведінки людей, що мають високий суспільний статус або популярність у мас-культурі, і в такому випадку самоідентифікація перетворюється на копіювання їхніх поведінкових стереотипів, тобто постає як уподобання. Одним з найважливіших механізмів самоідентифікації є соціально прийнятна габітуалізована поведінка, яка являє собою комплекс нерефлексованих узвичаєних дій та складає основу рольової поведінки.

У третьому підрозділі «Стереотип поведінки у динаміці конфлікту» зазначається, що важливим фактором конфліктних процесів є поведінкові стереотипи, які існують у комунікативній культурі на всіх рівнях. Це індивідуальні навички потенційних учасників конфлікту, традиційні вербальні й невербальні прийоми поведінки, пропаговані владними структурами та масовою культурою зразки поведінки тощо. Такі стійкі поведінкові конструкції здатні як спровокувати конфлікт, так і спрямувати конфліктну ситуацію у позитивне русло.

Ефективна взаємодія може бути побудована на основі відмови від агресивних засобів придушення конфлікту і впровадженні ненасильницької технології впливу на протікання конфлікту, своєрідним інструментом якої виступають культурні стереотипи поведінки. Це, зокрема, етикетна поведінка, яка транслює в практику спілкування принципи ввічливості, чемності, поваги та солідарності і таким чином сприяє створенню певного неконфліктного стилю у поведінці учасників комунікації. Комплексами культурних стереотипів поведінки, що беруть участь у врегулюванні конфліктних процесів, є церемонія та процедура. Це колективні упорядковані системи дій і вчинків, які, стаючи органічною частиною спілкування завдяки своїй звичності, сприяють дотриманню субординації, розмежуванню рольових і статусних функцій, додають спілкуванню упорядкованості, знижують напруженість і пом'якшують потенційно конфліктні ситуації. На індивідуальному рівні такі інституалізуючі поведінкові стереотипи знаходять вираження в так званих «гарних манерах», узвичаєна невимушеність яких дає людині можливість творчо вибудовувати нетривіальні ситуації у спілкуванні та робить їх додатковим фактором профілактики негативної конфліктності.

Третій розділ «Трансформації поведінкових стереотипів: комунікативні експлікації» присвячено висвітленню складових сучасного комунікативного простору, які впливають на зміни в усталених поведінкових конструкціях.

У першому підрозділі «Індикатив моди у стереотипізації поведінки» висловлено думку про те, що в наш час мода постає одним з найважливіших механізмів стереотипізації поведінки.

Щодо «входження в моду», тобто копіювання або стереотипізації тих чи інших культурних зразків відзначається, що інтерес до них зумовлено бажанням створити власний імідж, запозичивши у «лідерів моди» притаманні їм риси поведінки, привласнивши певні поведінкові «маркери престижу» - ходу, жести, манери тощо. Розповсюджуючись, ці «об'єкти моди» із унікальних стають стереотипними. Швидкоплинність зумовленого модою панування тих або інших зразків поведінки у комунікативній практиці має свої витоки у високому темпі зміни модних «героїв» масової культури.

Звертається увага на те, що мода може виступати як певний інваріант і сама набуває рис культурного поведінкового стереотипу, хоча й обмеженого часовими рамками. Це в першу чергу стосується тенденції до універсалізації культурних зразків, прояв якої можна спостерігати у всіх сферах соціокультурного життя. По-друге, навіть сама зміна мод має стереотипний, навіть ритуальний характер: кругообіг модних зразків майже завжди відбувається за одним сценарієм, в якому «прописані» дійові особи та їхні повторювані раз від разу дії. Також рисою, яка споріднює моду з усталеними формами поведінки, є її зв'язок з традиційною культурою. Мода по-новому інтерпретує традиції в повсякденному масштабі, актуалізує ті або інші традиційні цінності, але не руйнує їх. Таким чином, стереотипна поведінка, основана на дотриманні моди, може поставати як засіб збереження соціокультурної пам'яті та прилучення до певних традицій культури.

У другому підрозділі «Вплив Інтернет-культури на формування нових поведінкових стереотипів» відзначається, що розвиток інформаційних технологій суттєво вплинув на повсякденні комунікативні практики, основу яких складають традиційні, в першу чергу вербальні, поведінкові стереотипи.

Характерними рисами змін у вербальних стереотипах комунікативної кіберкультури постають певна примітивізація, навмисне введення антиграматики, активне використання скорочень та акронімів, закріплення у лексиці професійних термінів, сленгових виразів та англіцизмів, тобто все те, що суперечить змісту традиційних культурних стереотипів поведінки. Поширення цих нових стереотипів у віртуальній сфері пов'язане з активним розповсюдженням «мімів» (термін Р.Докінза) - своєрідних одиниць або елементів людської культури, аналогічних біологічним генам, які здатні до реплікації (відтворення) та еволюції. «Медіавіруси» (термін Д.Рашкоффа), за допомогою яких поширюються міми, змінюють стереотипи поведінки аудиторії мас-медіа.

Стверджується, що одним з вагомих факторів змін у культурних стереотипах поведінки виступає гіпертекстуальність Інтернет-простору. Можливість миттєвого доступу до будь-якої інформації провокує усунення з комунікативної практики «напівритуальних» бесід, що створюють атмосферу доброзичливості та єдності. Спілкування набуває інструментального характеру також і за допомогою численних комп'ютерних сервісів - автоматичні привітання, прощання, подяки, поздоровлення зумовлюють зникнення з обігу обов'язкових етикетних формул, що не може не впливати на стиль спілкування. Поширені в Інтернеті групові форми стереотипізованої поведінки теж мають низку особливостей: заходи такого плану набувають інтернаціональності, можуть характеризуватися відсутністю єдності часу і місця, а також принциповою безглуздістю колективно виконуваних дій.

У третьому підрозділі «Стереотипи поведінки у практиці гармонізації ділових відносин» зазначається, що ділове спілкування є однією з тих соціокультурних сфер, де активно формуються культурні стереотипи поведінки. В культурних поведінкових стереотипах фіксуються такі риси ділового спілкування, як прагнення до успіху, представницько-демонстративний, добровільно-примусовий, змагальний та ігровий характер. Стереотипізація поведінки в діловій сфері виступає одним з інструментів створення іміджу людини або компанії.

Ціннісно-нормативна модель ділового спілкування виявляється у функціонуванні культурних стереотипів поведінки. Стереотипне відтворення певних дій у процесі ділової комунікації створює атмосферу доброзичливості, кооперації, солідарності, відповідальності, довіри.

Як обов'язкові усталені прийоми комунікації в діловій сфері присутні вербальні стереотипи. Це форми звертання та прощання, стандартизовані словосполучення тощо, які є показником особливої мовної культури ділового спілкування, якій властиві увиразнені точність, стислість, коректність. Не менш значну роль у діловому спілкуванні відіграють невербальні поведінкові стереотипи: мова тіла, дистанціювання, манера одягатися та дії, зумовлені специфікою предметно-речового середовища. За допомогою цих усталених форм поведінки конструюється особливий стиль ділового спілкування, який характеризується респектабельністю, інструментальністю, дисциплінованістю.

ВИСНОВКИ

У висновках сформульовано основні підсумки проведеного дослідження, які дозволили досягти мети і вирішити поставлені завдання, а також запропоновано перспективні напрямки подальшого дослідження проблеми. Основні результати роботи полягають у таких теоретичних положеннях:

На основі аналізу історико-філософського матеріалу та науково-теоретичних джерел сучасного соціогуманітарного знання феномен стереотипу поведінки визначено як вид усталеної, повторюваної, нерефлексивної людської діяльності, зумовлений історичним розвитком суспільства і який є базою повсякденного існування людини в культурі. Висвітлено суперечливий потенціал поведінкового стереотипу. По-перше, він здатний до транслювання в комунікативну практику нормативних принципів взаємодії, до збереження традиційних елементів культури спілкування, до формування впорядкованості та узгодженості соціального співбуття людей. По-друге, функціонування стереотипу поведінки у культурі може призвести до втрати сенсу узвичаєних дій, до намагання людини уникнути відповідальності за власні дії, до «змасовіння» людини, відчуження її від самої себе, що в кінцевому підсумку виступає підвалиною до маніпулювання свідомістю та поведінкою з боку інших.

Виявлено, що менталітет як відносно цілісна система думок, чуттєво-емоційних переживань, схильностей, зумовлених національно-етнічними традиціями та конкретно-історичними умовами життя суспільства, знаходить своє вираження та візуалізацію у поведінкових комплексах стереотипного характеру у всіх сферах життя соціуму. Поведінкові стереотипи у процесі комунікації є індикатором розрізнення «Свого» та «Чужого» і механізмом збереження унікальних етнокультурних традицій у сучасних умовах глобалізації.

З'ясовано, що стереотипи поведінки посідають особливе місце у процесі самоідентифікації людини в сучасних умовах. Під час цього процесу людина змушена «програвати» певні «ролі», кожна з яких має відповідну стереотипну поведінку, котра може базуватися на традиційних культурних цінностях або на пропагованому мас-культурою вподобанні. Механізмом цього процесу постає габітуалізована поведінка, тобто комплекс узвичаєних інтеріоризованих дій, який можна визначити як «акторську майстерність» виконавця соціальної «ролі».

Встановлено, що поведінковим стереотипам належить одна з ключових ролей у конфліктних ситуаціях. Усталені форми діяльності, як групові, так і індивідуальні, мають здатність до запобігання, зняття гостроти та врегулювання конфлікту залежно від ціннісного навантаження поведінкових конструкцій. Поведінкові стереотипи, які впроваджують у спілкування принципи ввічливості, чемності, поваги, субординації та солідарності, можуть виступати як своєрідні інструменти такої технологічної парадигми керування конфліктом, як ненасильство.

Безпосередній вплив на формування поведінкових стереотипів здійснює таке соціокультурне явище, як мода. Дотримання моди передбачає прагнення наслідувати і відрізнятися, що втілене в копіюванні (стереотипізації) та особистісній інтерпретації поведінкових зразків. Виступаючи як руйнівник існуючих поведінкових стереотипів та творець нових, мода як процес зміни культурних зразків водночас має усталений характер - він знаходить свій прояв у глобальній універсалізації культурних зразків та у ритуалізації самого процесу зміни мод.

Досліджено зміни, оновлення й доповнення, які відбуваються під впливом розвитку технічних засобів спілкування у повсякденних комунікативних практиках, де головну роль відіграє вербальна стереотипна комунікація. Це стосується усунення з обігу більшої частини загальноприйнятих етикетних формул і примітивізації усталених мовленнєвих конструкцій, що відбувається шляхом реплікації мережних «мімів» - одиниць комунікативної культури, а також завдяки спілкуванню за допомогою технології гіпертексту та численних автоматичних сервісів. Зазначаються також зміни у традиційних колективних заходах, які характеризуються відсутністю єдності місця та часу події. Загальною тенденцією трансформацій усталених форм поведінки у всесвітній мережі постає інтернаціоналізація.

Стереотипи поведінки у сфері ділового спілкування виконують нормативно-регулятивну та прогностичну функції. Усталені поведінкові форми, характерні для ділового спілкування, віддзеркалюють його представницько-демонстративний та змагальний характер, а також розкривають його духовний потенціал, створюють атмосферу згоди, солідарності, поважності. Це є базою для існування унікального стилю ділового спілкування, якому властиве обмеження творчого підходу до форми спілкування.

Результати дослідження не вичерпують усіх аспектів існування феномену поведінкового стереотипу у сучасному комунікативному просторі. Подальшого вивчення потребують такі питання, як взаємодія стереотипності та творчості у поведінковій культурі, зв'язок усталених форм поведінки та маргінальності, трансформації змісту поведінкових стереотипів залежно від цілеспрямованого впливу засобів масової інформації, соціокультурні функції конкретних форм стереотипної поведінки тощо.

СПИСОК НАУКОВИХ ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Широкая С.И. Деловое общение: морально-этическое измерение / С.И.Широкая/ Філософські перипетії: Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Серія: філософія. - Х.: ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2004. -№618. - С. 123-126.

2. Широка С.І. «Про процес цивілізації» Н.Еліаса: інтерпретація впливу цивілізаційних процесів на формування культурних стереотипів поведінки /С.І.Широка// Гуманітарний Часопис: Зб. наук. праць. - Х.: Нац. аерокосм. ун-т ім. М.Є.Жуковського «ХАІ», 2005, - №4. - С. 67-71.

3. Широка С.І. Стереотипи дій та моральні еталони в стратегії соціальної взаємодії /С.І.Широка// Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Серія теорія культури і філософія науки. - Х.: ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2005. - № 660. - С. 172-176.

4. Широка С.І. Значення словосполучення «стереотип поведінки» та його місце в категоріально-поняттєвому полі соціальної філософії / С.І.Широка// Гуманітарний часопис: Зб. наук. праць. - Х.: Нац. аерокосм. ун-т ім. М.Є.Жуковського «ХАІ», 2007. - № 4. - С. 104-111.

5. Широка С.І. Стереотип поведінки в динаміці конфлікту / С.І.Широка// Гуманітарний часопис: Зб. наук. праць. - Х.: Нац. аерокосм. ун-т ім. М.Є.Жуковського «ХАІ», 2009. - № 2. - С. 39-45.

6. Широкая С.И. Эталоны поведения в технологии социального взаимодействия / С.И.Широкая// Міжнародна науково-технічна конференція "Інтегровані комп'ютерні технології в машинобудуванні ІКТМ-2004": Тези доп. - Х.: Нац. аерокосм. ун-т ім. М.Є.Жуковського «ХАІ», 2004. - С. 435.

7. Широкая С.И. Культура деловых отношений в свете учения Дж.Локка о хороших манерах / С.И.Широкая// Матеріали V Міжнародної науково-практичної конференції "Людина, культура, техніка в новому тисячолітті". - Х.: Нац. аерокосм. ун-т ім. М.Є. Жуковського «ХАІ», 2004. - С. 223.

8. Широкая С.И. Ценностные эталоны в предпринимательской деятельности / С.И.Широкая// Матеріали VI Міжнародної науково-практичної конференції "Людина, культура, техніка в новому тисячолітті". - Х.: Нац. аерокосм. ун-т ім. М.Є. Жуковського «ХАІ», 2005. - С. 69-70.

9. Широка С.І. Габітус в комунікативній стратегії особистості / С.І.Широка// Філософські стратегії XXI століття: Матеріали XIV Харківських Міжнародних Сковородинівських читань.- Х.: ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2006. - С. 250-251.

10. Широка С.І. Вплив поведінкових стереотипів на процес соціальної ідентифікації індивіда / С.І.Широка// Ідентичність у сучасному соціумі: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. - Донецьк: Наука і освіта. - 2006. - С. 183-185.

11. Широкая С.И. Стереотип поведения и традиция в общественной морали / С.И.Широкая, О.П.Проценко// Моральна традиція: інваріантність і поліфонічність: Матеріали міжнародної наукової конференції "Традиція і культура". - Київ, 2007. - С.36.

12. Широка С.І. До питання про формування корпоративної культури/С.І.Широка// Матеріали Х Міжнародної науково-практичної конференції "Людина, культура, техніка в новому тисячолітті". - Х.: Нац. аерокосм. ун-т ім. М.Є. Жуковського «ХАІ», 2009. - С. 77

Размещено на Allbest.ru