Соціально-культурна визначеність нормативних засад міжнародної комунікації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

УДК 130.2: 316.77

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук

Соціально-культурна визначеність нормативних засад міжнародної комунікації

09.00.03 - соціальна філософія та філософія історії

Марчук Валерій Петрович

Київ 2010

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Розвиток політичних, економічних та гуманітарних міжнародних зв'язків, обумовлених глобальними соціальними чинниками, які визначають життєдіяльність світової спільноти, підвищує значення культури міждержавних та міжособистісних взаємин. Зростаючий інтерес до аналізу процесу соціально-культурної обумовленості нормативних засад міжнародних та, зокрема, дипломатичних стосунків пояснюється осмисленням нових демократичних та гуманістичних підходів у цих сферах суспільної діяльності, які передбачають цивілізовані норми спілкування суб'єктів міжнародного права, офіційних та приватних осіб. У такому контексті евристичним полем для дослідження комунікативних форм соціальної взаємодії стає ціннісно-нормативна сфера регламентації вчинків, дій, навіть висловлювань людей у ситуативних контактах.

Соціально-філософське осмислення ціннісно-нормативного потенціалу міжнародної комунікації в полікультурному та мультиконфесійному світі в умовах глобалізаційного процесу набувають нового звучання для такої важливої сфери соціальної діяльності як дипломатія. Особливу увагу викликають проблеми, пов'язані з попередженням та розв'язанням соціальних конфліктів у постбіполярному світі: конфліктів локального і регіонального характеру на територіях країн, що зазнали суттєвих територіальних та політичних змін; конфліктів етнічного та релігійного характеру тощо. З позиції ідей толерантності й узгодженості діяльність політиків і дипломатів оцінюється з точки зору ціннісно-етичного виміру, який має знайти вираз і гарантію в конкретних нормативних інструментах громадянського суспільства: в угодах, конвенціях, інститутах міжнародного співробітництва, які існують на рівні всієї міжнародної спільноти. Новою соціально-культурною реальністю стали процеси економічного, інформаційного та комунікаційного зближення, які розглядаються як значний за потужністю впливу на людство чинник, результатом дії якого стає міжрегіональна і навіть трансконтинентальна взаємозалежність, яка проявляється у формах глобальної комунікації, глобальної масової культури тощо. Для розв'язання глобальних проблем людства необхідна нова філософія толерантності, а гуманізм розглядається як спільна основа, на якій можливе конструктивне взаєморозуміння і співпраця. Розв'язання конфесійних та етнічних конфліктів і суперечностей пролягає через організацію глобального діалогу, в основі якого лежить затвердження принципів справедливості та прав людини, толерантність і культура. У вимірі існування множини підходів та концепцій постає питання про сьогодення та майбутнє ціннісно-нормативних засад дипломатичних стосунків: уніфікованих чи багатоманітних в межах дипломатичної практики світового співтовариства.

Стан наукової розробленості проблеми. Ціннісно-нормативні засади поведінки людини в різноманітних сферах спілкування та суспільного життя є предметом аналізу і вивчення філософів у всі історичні часи та епохи. В аспекті дисертаційного дослідження автором залучені до розгляду ідеї та праці Арістотеля, Епікура, Конфуція, Лао-Цзи, Платона, Сократа, Г.Гегеля, І.Канта, Ж.Руссо, Г.Сковороди, А.Шопенгауера, Ф.Честерфілда та інших. У колі сучасних досліджень - праці Р.Апресяна, Б.Багіна, Є.Бєляєва, Л.Васильєва, В.Горбачова, А.Гусейнова, Д.Датта, І.Зеленкової, В.Зибковця, А.Ішмуратова, І.Ладанова, В.Малахова, М.Макаревича, В.Нестеренка, І.Попелової, В.Сухомлинського тощо. Етикетний характер спілкування досліджували І.Афанасьєв, А.Байбурін, І.Вольф, М.Лебедєва, В.Сухарєв, А.Топорков, Т.Холопова, В.Шеломенцев, а особливості дипломатичного етикету як нормативної складової професійної комунікації розглянуті у працях А.Борункова, Д.Вуда, А.Ковальова, П.Лядова, Ф.Молочкова, Д.Нікіфорова, В.Попова, О.Сагайдак, Е.Сатоу, Ж.Серре, Т.Шинкаренко та ін.

Особливе значення в дисертаційній роботі приділене аналізу етичного виміру комунікації, здійснене в межах комунікативної парадигми практичної філософії, започаткованої працями К.-О. Апеля та Ю. Габермаса. В межах дослідження процесів міжнародної та міжкультурної комунікації значна увага приділена аспектам: взаємозв'язку культури і комунікації (Ю.Габермас, Г.Гадамер, О.Шпенглер); обґрунтуванню специфіки комунікації та комунікативних процесів у соціумі (Х.Аренд, М.Вебер, Н.Луман, Т.Парсонс); сутності міжкультурної комунікації та її розгляду як соціального феномену (П.Бергер, С.Гантінгтон, Е.Гірш, Е.Голл, С.Даль); багатоаспектності процесів комунікації (Є.Бистрицький, М.Бойченко, А.Єрмоленко, Т.Ящук, В.Ярошовець).

З метою прояснення соціально-комунікативної сутності дипломатії залучені праці Л.Губерського, Б.Гуменюка, Ю.Дубініна, А.Зінченка, А.Зленка, Т.Зонової, В.Зоріна, В.Ісраеляна, Г.Кисінджера, Б.Колоколова, Г.Нікольсона, Б.Парахонського, О.Щерби та інших, які присвячені проблемам міжнародного спілкування. Питання комунікативної трансформації дипломатичних стосунків розглянуті на підставі аналізу глобалізаційних тенденцій (Е.Азроянц, У.Бек, П.Бергер, Б.Богомолов, С.Гантінгтон, Е.Гідденс, М.Олброу, Ф.Фукуяма), а також з урахуванням сучасних політичних та соціально-культурних проектів розбудови системи міжнародних взаємин (С.Браун, Г.Кісінджер, М.Фігнер). Віддаючи належне науковій значущості робіт авторів існуючих підходів та підвищенню дослідницького інтересу до проблем міжнародного спілкування, водночас необхідно зазначити, що низка теоретичних і практичних питань, які стосуються ціннісно-нормативного виміру дипломатичних стосунків в контексті глобалізаційних тенденцій та етики відповідальності, залишаються недостатньо дослідженими.

Зв'язок роботи з науковими програмами, темами, планами. Дисертаційне дослідження здійснено в межах комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка „Наукові проблеми сталого державного розвитку України”, науково-дослідної теми філософського факультету НДР № 06БФ041-01 „Філософія і політологія в структурі сучасного соціогуманітарного знання”.

Мета і завдання дисертаційного дослідження. Метою дисертаційної роботи є дослідження соціально-культурної визначеності нормативно-ціннісних засад комунікації у сфері дипломатичних стосунків.

Досягнення поставленої мети передбачає вирішення низки дослідницьких завдань:

– визначити сутнісні характеристики етикету як регулятивного феномену спілкування та розкрити особливості його формування у культурно-цивілізаційному вимірі;

– виявити і охарактеризувати соціально-культурні чинники дипломатичного етикету як різновиду комунікації;

– дослідити ціннісно-етичний вимір дипломатичних стосунків в межах комунікативної парадигми практичної філософії;

– охарактеризувати основні тенденції зміни ціннісно-нормативних засад міжнародної комунікації в контексті глобалізаційних процесів.

Об'єктом дисертаційного дослідження є ціннісно-нормативна обумовленість міжнародної комунікації.

Предметом дисертаційного дослідження є соціально-культурна визначеність комунікації у сфері дипломатичних стосунків.

Методи дослідження. Філософський аналіз ціннісно-нормативної обумовленості процесів міжнародної комунікації в своїй основі є комплексним дослідженням, яке вимагає взаємопов'язаного вирішення множини як власне соціально-філософських, так і деяких культурологічних, соціально-політичних наукових проблем. Відповідно, необхідна інтеграція спеціальних форм знання, а також пошук можливостей і діапазону застосування різних методологічних підходів: критичної соціальної теорії, цивілізаційного підходу, концепцій глобалізації, філософії моралі, комунікативної етики. Основні теоретико-методологічні підходи, в межах яких застосовуються вищезазначені, ґрунтуються на комунікативній парадигмі практичної філософії. Як методологічний підхід до вирішення багатьох актуальних і в тому числі глобальних міжнародних проблем приймається концепція комунікативної раціональності, яка визнається не лише теоретичною конструкцією, метою якої є створення знання на основі раціональності, узгодженості й розуміння. У межах дослідження ця концепція розглядається як соціокультурна модель, яка орієнтує на узгоджені цілераціональні практичні дії у міжнародному масштабі до створення нового історичного консенсусу.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в концептуальному осмисленні тенденцій зміни практичних вимог до формування комунікативно значимих в ціннісному сенсі нормативних засад міжнародного спілкування на засадах етики відповідальності.

У цьому контексті сформульовані наступні положення, які характеризуються науковою новизною і виносяться на захист:

· аналіз етикету як нормативно-ціннісного виміру соціально-культурної комунікації дозволив уточнити і поглибити його визначення як сукупності спеціальних прийомів і особливих поведінкових рис, за допомогою яких відбувається виявлення, підтримування і обігравання комунікативних статусів партнерів по спілкуванню. Стверджується, що у процесі спілкування практичні вимоги до його формування є універсальними, але водночас мають суттєві особливості, які обумовлені багатоманітністю історичних, релігійних, національних традицій та звичаїв;

· аргументовано, що суттєві трансформації у сфері дипломатичних стосунків зумовлені соціально-культурними чинниками, що підсилює комунікативно значимі аспекти дипломатичного етикету у процесах переговорів, пошуку компромісів і взаємоприйнятних рішень. Виявлено, що у сфері нормативних засад дипломатичних стосунків у постбіполярному світі не вироблено уніфікованих форм спілкування, навіть за умов глобалізаційних процесів. В сучасних міжнародних реаліях питання унормованої стабільності та змін дипломатичного етикету постають у вимірі входження національних культур в мультикультурний міжнародний простір;

· на підставі дослідження ціннісно-етичного виміру дипломатичних стосунків доведено, що урахування етнічних, релігійних, соціально-культурних аспектів, ціннісних орієнтацій забезпечують можливість зрозуміння іншого у різноманітті міжнаціонального та міждержавного спілкування на підставі взаєморозуміння, діалогу культур, терпимості та поваги до культури партнерів по комунікації;

· знайшло подальшого розвитку положення щодо не сформованості ціннісно-моральних концептуальних моделей співіснування в умовах постбіполярного світу, місце яких заповнюється уявленнями про глобалізований соціум з так званими універсальними аксіологічними детермінантами. Обґрунтовується, що в умовах конфліктних ситуацій у міжнародних стосунках, коли не дотримуються норм міжнародного права, особливо ефективний діалог на ціннісно-етичних засадах, який дозволяє запобігти застосуванню сили або маніпулювання суспільною свідомістю і сприяє формуванню міжнародного співтовариства, сутнісною характеристикою якого є не баланс сил між різними блоками суверенних держав, а взаємозалежність та співпраця;

· у дисертаційному дослідженні знайшли подальшого розвитку ідеї політичної етики відповідальності в межах комунікативної парадигми практичної філософії. А саме, доведено, що упровадження у дипломатичний процес через діяльність суспільно-політичних об'єднань, екологічних, громадських рухів тощо ідей демократичної співпраці та відкрите обговорення соціальних проблем, суттєво впливає на формування механізмів їх розв'язання. Стверджується, що головний вектор постконвенціональної етики співвідповідальності спрямований на поступовий перехід від формату переговорного процесу до широкого демократичного обговорення спільних проблем на підставі аргументативного дискурсу, в якому враховуються інтереси всіх можливих учасників завдяки раціональній, зорієнтованій на взаєморозуміння дискусії.

Практичне і теоретичне значення одержаних результатів полягає в тому, що основні висновки і положення дисертаційного дослідження поглиблюють наукове знання про ціннісно-нормативні засади міжнародної комунікації, комунікативний вимір сучасних дипломатичних відносин, соціально-культурну визначеність дипломатичного етикету, діалогічність і толерантність культури міжнародного спілкування тощо. Матеріали дослідження можуть бути використані в навчальному процесі у викладанні курсів філософії, соціальної філософії та проблемно-орієнтованих курсів, а також у подальших наукових розробках проблематики міжнародного та міжкультурного спілкування.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійною аналітичною роботою. Висновки і положення наукової новизни розроблені на основі результатів дослідження.

Апробація результатів дисертації. Головні положення роботи оприлюднені автором у доповідях і повідомленнях на міжнародних та всеукраїнських наукових, науково-практичних конференціях: Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 5-річчю створення юридичного факультету Національного аграрного університету „Стан та перспективи розвитку юридичної науки та освіти” (Київ, 2006); „Дні науки філософського факультету” Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київ, 2007, 2008, 2009); Міжнародна наукова конференція „Філософія гуманітарного знання: соціокультурні виміри” (Чернівці, 2007); Міжнародна наукова конференція „Філософія гуманітарного знання: раціональність і духовність” (Чернівці, 2008); Науково-теоретична конференція „Гармонізація науки і вищої освіти в інформаційному суспільстві” (Київ, 2009).

Публікації. Основні результати дисертації опубліковані у восьми наукових статтях, в тому числі у п'яти статтях у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України, та у чотирьох матеріалах виступів на наукових конференціях.

Структура роботи. Структура дисертації зумовлена логікою дослідження, що випливає з поставленої мети та основних завдань. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, що поділяються на підрозділи, висновків, списку використаних джерел. Основний текст дисертації викладений на 188 сторінках, список використаних джерел містить 238 найменувань на 20 сторінках.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтована актуальність дослідження, ступінь наукової розробленості проблеми, визначено об'єкт, предмет, мету і завдання дослідження, його теоретико-методологічні засади, розкрито наукову новизну, теоретичну і практичну значимість отриманих результатів, відомості про їх апробацію та оприлюднення.

Розділ 1. Соціально-філософське осмислення етикету як типу комунікативної поведінки

У першому розділі аналіз соціально-філософського виміру етикету дозволив виявити і охарактеризувати сутність етикету як специфічної форми спілкування. Дослідження проблематики етикету в межах понятійно-категоріального апарату соціальної філософії у підрозділі 1.1 „Сутність, структура і функції етикету у спілкуванні” дозволило зробити особливий акцент на розумінні етикету як підсистеми моральної культури, яка може існувати та розвиватись тільки в контексті людського спілкування як певна сукупність правил і прийомів дії, що регулюють відносини між людьми. Етикет є зразком, ідеалом комунікативної поведінки, а культура спілкування - його реальність, тому природно, що обряди, ритуали, звичаї, правила етикету - це не тільки характерні риси культури того чи іншого етносу, але й специфічні риси, якими ці етноси різняться між собою, які проявляються у сфері спілкування. У різних формах етикет мають усі культури й суспільні прошарки (І.Афанасьєв, М.Лебедєва, В.Сухарєв, Т.Холопова, В.Шеломенцев).

Загальнокультурні установки і соціально-комунікативний статус партнерів утворюють соціально-культурний стереотип спілкування, який дає готовий сценарій поведінки. Якщо ситуація спілкування стандартна, то її учасники використовують готові правила етикету, пристосовуючи їх до конкретного випадку. Етикет не просто оптимізує спілкування, але передовсім сприяє взаєморозумінню між партнерами, зберігає їх гідність, що в свою чергу впливає на гуманізацію стосунків між людьми. Норми етикету ґрунтуються на моральних принципах, серед яких не лише повага і ввічливе ставлення до партнера, але й толерантне ставлення до національних особливостей, традицій, звичаїв та правил етикету представників інших культур. Моральні принципи є підвалинами не тільки для правил етикету стандартних ситуацій, але й для ситуацій, не визначених традицією і правилами соціальної гри. Спілкування здатне поєднувати людей у реальну спільність, будь-який акт спілкування передбачає хоча б двох партнерів, які мають певний комунікативний статус. У такому разі під етикетом розуміється сукупність спеціальних прийомів і рис поведінки, за допомогою яких відбувається виявлення, підтримування і обігравання комунікативних статусів партнерів по спілкуванню. У дослідженні етикет розглядається: у семіотичному аспекті як певна система знаків; у комунікативному аспекті як специфічна регулятивна форма спілкування; у поведінковому аспекті як особлива форма поведінки. З метою виявлення сутності всі три аспекти досліджуються в єдності. У якості основних елементів структури етикету охарактеризовано: вербальні, невербальні, проксемічні, атрибутивні, ситуативні. З огляду на мету і завдання дослідження, проаналізована ситуативна складова етикету. Як відомо, ситуативна складова етикету регулює правила поведінки людей за місцем події, за формою дії та за видом професійної діяльності, також ситуативний компонент не може проявитись самостійно, без взаємодії з іншими структурними елементами. Цілісність етикету проявляється завдяки та у процесі людського спілкування.

Підрозділ 1.2 „Культурно-цивілізаційна визначеність етикету” присвячений аналізу культурно-історичного розвитку етикетної форми комунікативної поведінки. Зазначається, що з самого початку історично правила міжособистої та соціальної поведінки визначались народними звичаями, обрядами, культовими ритуалами, традиціями, віруваннями, соціально-економічним рівнем розвитку цивілізації, морально-правовими нормами, що існували в суспільстві, зовнішньополітичними амбіціями держави. Правила етикету піддавалися змінам: кожна епоха, кожне суспільство мали свої притаманні правила поведінки, які залежали від етнічних, релігійних, культурних традицій суспільного устрою. Обґрунтовано, що з розвитком суспільства відбувалася зміна правил етикету: за основним спрямуванням вони ставали більш гуманістичними, естетичними, цивілізованими. У підрозділі на основі аналізу історичних, літературних, філософських та наукових джерел охарактеризовано визначеність формування етикетних норм поведінки і прийомів дії особливостями культури, її локальними особливостями та історичним контекстом (І. Афанасьєв, А. Байбурін, А. Топорков, В. Шеломенцев).

Соціально-філософське осмислення цілісності етикету як системи норм і правил поведінки в суспільстві, у спілкуванні з представниками різних культур і етносів, починаючи з стародавнього світу й закінчуючи сучасністю, дозволило довести його зумовленість зв'язком із засадничими моральними цінностями, серед яких не тільки терпимість, толерантність у ставленні до інших, але й людська гідність, загальне порозуміння, які наразі не тільки не втратили значення, а набувають нового звучання. Зростаючий інтерес до соціального смислу етикету, як інструментарію дипломатичних та міжнародних відносин, пояснюється осмисленням нових демократичних та гуманістичних підходів у цих сферах суспільної діяльності, які передбачають цивілізовані норми поведінки суб'єктів міжнародного права, офіційних та приватних осіб.

У такому контексті евристичним полем для дослідження специфічних форм соціальної взаємодії постає сфера ритуалізованих взаємин у комунікативних системах, тобто регламентація вчинків, дій, навіть висловлювань людей у ситуативних контактах, що постає предметом соціального аналізу. Концептуальний та культурно-історичний аналіз феномену етикету стає засобом заглиблення в сутність соціального: через з'ясування цільової дії певної форми поведінки уможливлюється розкриття суті цілепокладання і досягнення мети у конкретних сферах діяльності. Найбільш пріоритетними сферами поширення етикету визначені громадське життя, дипломатія, військова служба, судочинство.

Розділ 2. Соціокультурна визначеність комунікації в сфері дипломатичних стосунків

соціальний культурний міжнародний комунікація

У підрозділі 2.1 „Соціально-комунікативна сутність дипломатії” дослідницька увага спрямована на аналіз такого різновиду професійної комунікації як дипломатичні стосунки. Підкреслюється, що з поняттям дипломатії у більшості визначень, як у межах сучасних, так і в історичних дослідженнях, пов'язується мистецтво ведення переговорів, пошук компромісів і взаємоприйнятних рішень, поглиблення міжнародного співробітництва. Тобто у переговорах концентрується комунікативний потенціал дипломатичної діяльності. Складові сучасної дипломатії у порівнянні з минулими століттями охоплюють усі сфери соціального буття: політику, економіку, культуру, науку, освіту, екологію, спорт, охорону здоров'я, права людини, релігію тощо (Ю.Дубінін, Б.Гуменюк, А.Зленко, О.Щерба). Нові виклики людству стали об'єктами дії зовнішньої політики держав з активним застосуванням методів багатосторонньої дипломатії. Багатостороння дипломатія як спільний розгляд державами міжнародних проблем з метою знайти їх взаємоприйнятне рішення.

Якісно нового виміру дипломатії у другій половині ХХ століття надало широке використання дипломатії неурядових акторів (політичних та громадських організацій, підприємств, бізнесових структур тощо), а також форм відкритої та публічної демократії. Новітнім викликом для дипломатії є велика кількість неурядових організацій та субнаціональних акторів, які функціонують на міжнародній арені. Економіка, що глобалізується, суттєво модифікує зміст відносин між урядом і бізнесом, що примушує дипломатів займатися діяльністю, яка підвищує конкурентну спроможність своєї країни на світовому ринку (К.Двойних). Оцінюючи новітні тенденції значна кількість дослідників прогнозують майбутнє дипломатії як результат взаємодії державних і недержавних акторів світової політики: С.Браун, Т.Прінсен, М.Фігнер, Б.Хокінг та ін.

Суттєвою тенденцією розвитку сучасної дипломатії є зростання її ролі як вирішального чинника у проведенні глобальних змін еволюційним, ненасильницьким і демократичним шляхом. Взаємозалежність та переплетіння проблем політичного, економічного, соціального та оборонного характеру ввели в обіг висловлювання про розвиток європейських відносин на основі демократії, замість дипломатії. Гуманітарна дипломатія проголосила перевагу прав людини і вийшла за традиційні межі виключної правосуб'єктності держав (Т.Зонова). Розвиток гуманітарних вимірів дипломатії пов'язаний з зусиллями, спрямованими проти насилля й жорстокості відносно людини, звільнення людини від страждань та попрання її гідності. Гуманітарна дипломатія спрямована не лише на захист особистості як такої, або як члена деякої групи, яка піддається фізичній чи моральній небезпеці, але й як невід'ємної частини суспільства. Таким чином гуманітарний фактор набув значення соціального. Як позитивний наслідок, велика увага почала приділятися вирішенню соціально-культурних проблем.

Новітні телекомунікаційні засоби актуалізували самміти - зустрічі, у яких беруть участь голови держав, урядів та урядових організацій. Особисті симпатії та антипатії, непорозуміння та перекручене тлумачення, несподівані емоційні заяви перетворилися на один із суттєвих елементів міжнародної політики і часто ставлять у важке положення професійних дипломатів. Подібні процеси актуалізують аналіз соціально-комунікативного виміру теорії й практики дипломатії, дослідження еволюції методів та їх застосування відповідно до нового соціального контексту.

У підрозділі 2.2 досліджується процес „інституалізації дипломатичного етикету як регулятивного феномену міжнародної комунікації”. Дипломатичний етикет ґрунтується на гуманістичних нормах людських взаємовідносин, які спираються на загальновизнані норми етикетного спілкування. Дипломатичний етикет як історичне утворення складався, розвивався, удосконалювався у контексті цивілізаційного розвитку. Тому філософське осмислення норм поведінки у спілкуванні з представниками різних культур, починаючи з стародавнього світу, з їх безцінними етичними настановами, які можна класифікувати в певну систему правил загальнолюдського етикету, на сьогодні у світі, який глобалізується, набувають нового звучання (Д.Вуд, П.Лядов, О.Сагайдак, В.Попов, Ж.Серре, Т.Шинкаренко). Вимоги дипломатичного етикету як системи правил поведінки дипломатів та інших офіційних осіб у взаємовідносинах між собою і на різних офіційних дипломатичних заходах, складалися історично. В основі вони є міжнародними, водночас етикет кожної країни може мати свої суттєві особливості, що обумовлюються історичними, релігійними, національними та іншими традиціями та звичаями. Дипломатичний етикет поєднує формальні правила у заздалегідь означених ситуаціях із здоровим глуздом, раціональністю і корисністю вкладеного у них змісту. Його практичне значення полягає в тому, що він дає можливість без особливих зусиль використовувати напрацьовані форми загальноприйнятої ввічливості для спілкування на різних рівнях комунікації. Також в основі норм, прийнятих міжнародними організаціями, лежить дипломатичний протокол. Правила дипломатичного протоколу вивчають і використовують державні інститути, установи, громадські організації, бізнесові структури для спілкування на міжнародному рівні. Смисл дипломатичної діяльності своїм ядром має національні інтереси власної держави, захист прав і свобод своїх громадян політичними мирними засобами. Саме цим і визначається соціальна функція національної дипломатії, її виразний антропоцентризм та людиновимірність. А такі складові дипломатії як етикет і протокол дозволяють робити це коректно, ввічливо, не принижуючи гідності ні своєї держави, ні держави партнера.

У дослідженні зазначається, що особливістю сучасного етапу інституалізації, зважаючи на глобалізаційні процеси, постає питання про новий статус дипломатичного етикету та протоколу, уніфікованого чи багатоманітного в межах дипломатичної практики світового співтовариства. В галузі дипломатичного етикету йдеться про спільно узгоджені й соціально визначені уніфіковані правила поведінки та моральні норми в межах різноманітних всесвітніх організацій, подібних до ООН (наднаціональний рівень). Одночасно, зовнішня політика національних держав будується відповідно до традиційних правил власного дипломатичного протоколу та етикету. В межах етикету ускладнення самоідентифікації дипломатів пов'язується із синтезом нормотворчих традицій Сходу та Заходу, а також у перспективі мультикультурного підходу до встановлення норм і правил дипломатичного протоколу та етикету для представників дипломатичного корпусу держав, всесвітніх організацій і союзів.

Розділ 3. Соціально-практичні аспекти дослідження нормативних засад міжнародної комунікації

На початку викладення змісту у підрозділі 3.1 „Ціннісно-нормативна обумовленість міжнародних стосунків у комунікативній парадигмі практичної філософії”. У комунікативній парадигмі сучасної практичної філософії демократичний політичний процес філософи інтерпретують в поняттєвих межах дискурсивної етики, а також розглядають комунікативне співтовариство, використовуючи інструментарій прагматизму для аналізу передумов і умов комунікації та дискурсу (К.-О.Апель, Ю.Габермас). Провідна ідея відкритості виявляється в тому, що за допомогою публічного обговорення здійснюється публічний контроль і легітимація системи політичної влади, а також улагоджуються конфліктні ситуації у суспільстві на основі консенсусу. Проблема спільного прийняття рішень ґрунтовно проаналізована у працях Ю.Габермаса. На його думку, будь-яка пропозиція має бути піддана обговоренню, всі учасники якого у рівній мірі беруть до уваги й точки зору інших учасників. Тобто обговорення має бути безпристрасним і йому мають сприяти правові процедури як на глобальному, так і на внутрішньому рівні. Така процедура прийняття рішень є результативною і демократичною. Комунікативна дія обов'язково неоднозначна, вона потребує взаєморозуміння хоча б у двох її учасників, вона діалогічна, дає змогу людині мислити, ставити запитання, стверджувати свій погляд. Дискурс визнає за особою здатність обґрунтувати спонуки своїх дій та вчинків, виправдати їх шляхом пояснення чи інтерпретації. У процесі дискурсу з'ясовується відповідь на питання про те, що саме стоїть на заваді взаємодії. Оскільки дискурс має мету відновити взаєморозуміння для здійснення взаємодії, то згоди досягають тільки у сфері інтерсуб'єктивності.

Водночас успішність дискурсу вимагає від його учасників оволодіння „комунікативною компетентністю”. Вона є передумовою того, що комунікація не буде спотвореною. Комунікативні дії на основі згоди не дозволяють маніпулювати особистістю. В межах комунікативної парадигми етичні й правові норми мають формуватись у неспотвореному умовами панування дискурсі, тобто у вільному обговоренні норм і цінностей, що спираються на раціональну аргументацію. Моральної цінності набувають власне демократія та громадянське суспільство як такі, що уможливлюють не лише вільне спілкування та загальнолюдський консенсус, а й розв'язання регіональних проблем і конфліктів. Ідея дискурсивної етики має просту та чітку практичну установку, що покликана служити адекватною відповіддю на глобальні виклики сучасного світу: бути універсальною етикою колективної відповідальності за майбутнє людства.

Як методологічний підхід до вирішення багатьох актуальних і в тому числі глобальних міжнародних проблем приймається концепція комунікативної раціональності, яка визнається не лише теоретичною конструкцією, метою якої є створення знання на основі раціональності, узгодженості й розуміння. Також у межах дослідження ця концепція розглядається як соціокультурна модель, яка орієнтує на узгоджені цілераціональні практичні дії у міжнародному масштабі до створення нового історичного консенсусу.

У підрозділі 3.2 „Комунікативний вимір дипломатичних стосунків у полікультурному і мультиконфесійному світі в умовах глобалізаційних процесів” зазначається, що в сучасній науково-дослідницькій літературі наявна значна кількість концепцій та підходів до розуміння сутності та особливостей глобалізаційного процесу (Е.Азроянц, У.Бек, П.Бергер, Б.Богомолов, С.Гантінгтон, Е.Гідденс, Р.Гілпін, В.Коннолі, М.Олброу, Р.Робертсон, Ф.Фукуяма тощо). У дисертаційному дослідженні залучені до аналізу філософські, політологічні та культурологічні концепції з метою з'ясувати вплив останніх на осмислення тих змін, що характеризують розвиток міжнародних відносин останніх десятиліть та через таке опосередкування - і нормативних засад дипломатичних зносин держав. В сучасному глобалізованому світі, як нелінійному і багатовимірному, кожна держава повинна вміти мобільно й адекватно реагувати на будь-які міжнародні зміни. Оскільки провідні держави світу тримають курс на інформаційне або технологічне суспільство, то виникає потреба в усвідомленні кожним міжнародним актором власних пріоритетів і цінностей. Без такого усвідомлення будь-яке суспільство, а особливо таке, що знаходиться у перехідному стані, не зможе встояти перед тими моделями, що пропонуються провідними країнами світу.

Акцентується увага на відсутності у постбіполярний період діючих етико-моральних концептуальних моделей співжиття. У дослідженні висувається гіпотеза, що культурно-цивілізаційний конфлікт умовно Східного і Західного підходів розвивається не на ґрунті політичного, соціального, або культурно-релігійного протистояння, а на підставі несумісності світоглядних етико-моральних концепцій обох полюсів. Зокрема, глобалізаційні процеси наштовхнулись на нездоланну перешкоду східного культурного ізоляціонізму та етнорелігійного консерватизму, що у практиці дипломатичних відносин потребує відповідних урахувань як новацій у системі нормативних засад міжнародної комунікації. Політичні та соціально-культурні проекти подальшої розбудови системи міжнародних відносин, які аналізуються, мають широкий спектр: Г.Кісінджер, Г.Мейнс висловлюються за повернення до системи балансу сил, Дж.Розенау розглядає міжнародну політику як два паралельні світи, модерністська концепція С.Брауна визначає сучасну світову систему як „глобальну поліархію” тощо.

Розвиток новітніх телекомунікаційних засобів відкриває все нові можливості, види й форми спілкування, основною умовою ефективності яких є взаєморозуміння, діалог культур, терпимість та повага до культури партнерів по комунікації. Все це викликає особливий інтерес до питань міжкультурної комунікації (К.Бергер, С.Гантінгтон, Е.Гірш, Е.Голл, С.Даль), при всьому розмаїтті і несхожості національних культур, завжди можна знайти в них спільну основу, яка дає змогу вести спільний діалог. Для успішної реалізації концепції міжкультурної комунікації необхідно подолати ряд протиріч, які не є новими, але набувають визначального статусу: протиріччя між глобальним і локальним, між універсальним та індивідуальним, між довгостроковими та короткостроковими завданнями, між принципами змагальності та солідарності тощо. Прогнозуючи шляхи їх подолання, актуалізується завдання перегляду множини соціально-культурних вимірів ціннісних орієнтацій для забезпечення можливостей розуміння позиції іншого у міжкультурному діалозі.

Висновки

У дослідженні представлено концептуальне осмислення тенденцій зміни практичних вимог до формування комунікативно значимих в ціннісному сенсі нормативних засад міжнародного спілкування на засадах етики відповідальності, що дозволило зробити наступні висновки.

· Культура спілкування є реальністю існування етикету як зразка, ідеалу комунікативної поведінки, тому правила етикету розглядаються не лише як характерні риси культури того чи іншого етносу, але й специфічні риси, якими вони різняться між собою та які проявляються у сфері спілкування. Комунікативне повідомлення імперсональне, а у спілкуванні кожен з його учасників звертається до свого партнера як суб'єкта - єдиного і неповторного співрозмовника, спілкування здатне поєднувати людей у реальну спільність. У такому вимірі під етикетом можна розуміти сукупність спеціальних прийомів і рис поведінки, за допомогою яких відбувається виявлення, підтримування і обігравання комунікативних статусів партнерів по спілкуванню.

· Ціннісно-нормативні засади дипломатичного етикету є міжнародними, водночас етикет кожної країни може мати свої особливості, що обумовлюються історичними, релігійними, національними традиціями та звичаями. Дипломатичний етикет поєднує формальні правила у заздалегідь означених ситуаціях із здоровим глуздом, раціональністю і корисністю вкладеного у них змісту, дає можливість використовувати напрацьовані форми загальноприйнятої ввічливості для спілкування на різних комунікативних рівнях. На основі узагальнення досвіду міжнародного дипломатичного спілкування виявлено, що в сфері нормативних засад упродовж історичного розвитку дипломатичних стосунків Сходу і Заходу не вироблено уніфікованих форм спілкування, навіть за умов глобалізаційних процесів. В сучасних міжнародних реаліях питання унормованої стабільності та змін дипломатичного етикету постають у вимірі входження національних культур в мультикультурний міжнародний простір.

· Зростає роль сучасної дипломатії як вирішального чинника у проведенні глобальних зміни еволюційним і демократичним шляхом. Із зусиллями, спрямованими проти насилля й жорстокості відносно людини пов'язано становлення гуманітарної дипломатії, яка проголосила перевагу прав людини і вийшла за традиційні межі виключної правосуб'єктності держав. Гуманітарна дипломатія спрямована не лише на захист особистості як такої, але й як невід'ємної частини суспільства. Таким чином гуманітарний фактор набув значення соціального, а соціальні функції дипломатії мають виразний антропоцентризм та людиновимірність. Новітнім викликом для дипломатії також є велика кількість неурядових організацій та субнаціональних акторів, які функціонують на міжнародній арені. В ціннісно-нормативній сфері йдеться про створення універсальних правил поведінки та моральних норм в межах багатоманітних всесвітніх організацій на засадах вимог комунікативної раціональності.

· В умовах сучасного постбіполярного світу наявна відсутність ціннісно-моральних концептуальних моделей співіснування, що, з одного боку, заповнюється глобалізованим соціумом з так званими універсальними аксіологічними детермінантами, а з іншого боку - конфліктним західній цивілізаційній парадигмі джерелом альтернативи людського розвитку на основі механізму інтравертного самозаглиблення. Найбільший комунікативний потенціал наразі мають ті політичні системи, які перебувають у так званому міжцивілізаційному просторі, тобто на межі двох або більше цивілізацій, та одночасно відчувають їх вплив. Особливу увагу сучасної дипломатії викликають проблеми, пов'язані з попередженням та розв'язанням конфліктів у постбіполярному світі. В умовах, коли не дотримуються норм міжнародного права, особливо важливий діалог на засадах ціннісно-етичного виміру, що дозволяє запобігти застосуванню сили або маніпулювання суспільною свідомістю і вимагає необхідності створення нового світового співтовариства, сутнісною характеристикою якого є не баланс сил між різними блоками суверенних держав, а взаємозалежність та співпраця.

· У межах комунікативної парадигми практичної філософії демократичний політичний процес філософи інтерпретують в поняттєвому вимірі дискурсивної етики, а також розглядають комунікативне співтовариство, використовуючи інструментарій прагматизму для аналізу передумов та умов комунікації й дискурсу. В межах комунікативної парадигми ціннісно-етичні норми мають формуватись у неспотвореному умовами панування дискурсі, тобто у вільному обговоренні норм і цінностей, що спираються на раціональну аргументацію, в такому разі моральної цінності набувають самі умови, які уможливлюють вільне спілкування.

· На основі використання комунікативної парадигми практичної філософії доводиться, що ціннісно-етичний вимір дипломатичних відносин потребує перегляду з урахуванням етнічних та культурних аспектів ціннісних орієнтацій, що забезпечують можливість кожному зрозуміти іншого в усьому різноманітті міжнаціонального та міжкультурного спілкування. Для успішної реалізації концепції міжкультурної комунікації необхідно подолати ряд протиріч, які не є новими (протиріччя між глобальним і локальним, між універсальним та індивідуальним, між довгостроковими та короткостроковими завданнями, між принципами змагальності та солідарності), але можуть стати центральними в XXI сторіччі.

Основні положення дисертації викладені в наступних публікаціях

1. Марчук В. П. Інституалізація принципу міжнародної ввічливості в дипломатичній діяльності України / В. С. Крисаченко, М. Т. Спепико, О. І. Мостяєв, С. С. Теслюк та ін. // Україна: крок у ХХІ століття (соціально-політичний аналіз). - К.: Інститут філософії НАН України, 2002. - 228 с. - С. 243-256.

2. Марчук В. П. Соціальний смисл дипломатії як процесуального інструментарію міжнародних відносин / В. П. Марчук // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць / Гол. ред. В. В. Лях. - К.: Український центр духовної культури, 2003. - Вип. 33. - С. 91-115.

3. Марчук В. П. Категорія етикету в соціально-філософському пізнанні (понятійно-категоріальна структура) / В. П. Марчук // Політологічний вісник. Зб. наук. праць. - К.: Т-во «Знання» України, 2003. - Вип. 13. - С. 103-121.

4. Марчук В. П. Морально-етичні основи етикету / В. П. Марчук // Актуальні проблеми слов'янства. Збірник наукових праць: У 2-х ч. - Ч. 2. - Київ: КСУ, 2004. - С. 140-158.

5. Марчук В. П. Цивілізаційна генеза філософії етикету / В. П. Марчук // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Філософія. Політологія. - 2006. - № 76-79. - С. 194-200.

6. Марчук В. П. Національно-семантичні особливості дипломатичного етикету країн арабського світу / В. П. Марчук // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. Випуск 62. Частина І (у двох частинах). - К.: КНУТШ, Інститут міжнародних відносин, 2006. С. 108-113.

7. Марчук В. П. Соціальний смисл дипломатії як засобу здійснення зовнішньої політики держави / В. П. Марчук // Філософські проблеми гуманітарних наук. Альманах. - 2007. - № 12-13. - С. 79-85.

8. Марчук В. П. Особливості формування суспільних цінностей у комунікативних теоріях Ю. Габермаса та К.-О. Апеля / В. П. Марчук // Філософські проблеми гуманітарних наук. Альманах. - 2008-2009. - № 14-15. - С. 83-88.

9. Марчук В. П. Міжнародне право та дипломатичний протокол як регулятори міждержавних відносин // Стан та перспективи розвитку юридичної науки та освіти: Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 5-річчю створення юридичного факультету Національного аграрного університету (Київ, 17-18 листопада 2006 р.): Зб. наук. пр. / За. заг. ред.: В.М.Єрмоленка та ін.. - К.: Магістр ХХІ ст.., 2007. - С. 194-199.

10. Марчук В. П. Ціннісно-етичні аспекти міжкультурної комунікації // Філософія гуманітарного знання: соціокультурні виміри. Матеріали міжнародної наукової конференції 26-27 жовтня 2007 р. - Чернівці: Рута, 2007. - С. 142-143.

11. Марчук В. П. Соціально-філософські аспекти міжкультурної комунікації // Дні науки філософського факультету - 2008: Міжнародна наукова конференція (16-17 квітня 2008 року): Матеріали доповідей та виступів. - К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2008. - Ч.ІІІ. - С. 61-62.

12. Марчук В. П. Особливості формування цінностей суспільства в добу глобалізації // Людина. Світ. Суспільство (до 175-річчя філософського факультету). Дні науки філософського факультету - 2009: Міжнародна наукова конференція (21-22 квітня 2009 р.): Матеріали доповідей та виступів. - К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2009. - Ч.ІІІ. - С. 104-106.

Анотація

Марчук В. П. Соціально-культурна визначеність нормативних засад міжнародної комунікації. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.03 - соціальна філософія та філософія історії. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2010.

У дисертаційній роботі проведено дослідження ціннісно-нормативної обумовленості та соціально-культурної визначеності процесів комунікації у сфері міжнародних стосунків. Особливе значення приділене аналізу етичного виміру комунікації, здійсненого в межах комунікативної парадигми практичної філософії В межах дослідження процесів міжнародної та міжкультурної комунікації увага приділена обґрунтуванню специфіки комунікативних процесів у соціумі. Питання комунікативної трансформації дипломатичних стосунків розглянуті на підставі аналізу глобалізаційних тенденцій, а також з урахуванням сучасних політичних та соціально-культурних проектів розбудови системи міжнародних взаємин. На основі використання комунікативної парадигми практичної філософії доводиться, що ціннісно-етичний вимір дипломатичних відносин потребує перегляду з урахуванням соціально-культурних аспектів ціннісних орієнтацій, що забезпечують можливість взаєморозуміння в різноманітті міжнаціонального та міжкультурного спілкування. Як методологічний підхід до вирішення актуальних міжнародних проблем приймається концепція комунікативної раціональності, яка визнається не лише теоретичною конструкцією, метою якої є створення знання на основі раціональності, узгодженості й розуміння. У межах дослідження ця концепція розглядається як соціокультурна модель, яка орієнтує на узгоджені цілераціональні практичні дії у міжнародному масштабі до створення нового історичного консенсусу.

Ключові слова: комунікація, етикет, дипломатія, дипломатичний етикет, ціннісно-нормативні засади, толерантність, діалог, міжнародна комунікація.

Аннотация

Марчук В. П. - Социально-культурная определенность нормативных оснований международной коммуникации. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата философских наук по специальности 09.00.03 - социальная философия и философия истории. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2010.

В диссертационной работе проведено исследование ценностно-нормативной обусловленности и социально-культурной определенности процессов коммуникации в сфере международных отношений. В результате исследования определены сущностные характеристики этикета как регулятивного феномену общения и раскрытые особенности его формирования в культурно-цивилизационном измерении. Выявлены и охарактеризованы социально-культурные факторы дипломатического этикета как разновидности коммуникации. Раскрыто ценностно-этическое измерение дипломатических отношений в пределах коммуникативной парадигмы практической философии. Охарактеризованы основные тенденции изменения ценностно-нормативных основ международной коммуникации в контексте глобализационных процессов.

Особенное значение уделено анализу этического измерения коммуникации, осуществленного в пределах коммуникативной парадигмы практической философии. В пределах исследования процессов международной и межкультурной коммуникации внимание уделено обоснованию специфики коммуникативных процессов в социуме. Вопросы коммуникативной трансформации дипломатических отношений рассмотрены на основании анализа глобальных тенденций, а также с учетом современных политических и социально-культурных проектов перестройки системы международных взаимоотношений.

На основе использования коммуникативной парадигмы практической философии приходится, что ценностно-этическое измерение дипломатических отношений нуждается в пересмотре с учетом социально-культурных аспектов ценностных ориентаций, которые обеспечивают возможность взаимопонимания в многообразии междунационального и межкультурного общения. В условиях, когда не придерживаются норм международного права, особенно важный диалог на основах ценностно-этического измерения, что позволяет предотвратить применение силы или манипулирования общественным сознанием и требует необходимости создания нового мирового содружества, сущностной характеристикой которого является не баланс сил между разными блоками суверенных государств, а взаимозависимость и сотрудничество.

Как методологический подход к решению актуальных международных проблем принимается концепция коммуникативной рациональности, которая признается не только теоретической конструкцией, целью которой является создание знания на основе рациональности, согласованности и понимания. В пределах исследования эта концепция рассматривается как социокультурная модель, которая ориентирует на согласованные целерациональные практические действия в международном масштабе к созданию нового исторического консенсуса.

Ключевые слова: коммуникация, этикет, дипломатия, дипломатический этикет, ценностно-нормативные основания, толерантность, диалог, международная коммуникация.

Summary

Marchuk V. P. Social and cultural definiteness the normative grounds of international communication. - Manuscript.

Dissertation for the degree of Candidate of philosophy on specialty: 09.00.03 - Social Philosophy and Philosophy of History. - Taras Shevchenko Kyiv National University. - Kyiv, 2010.

In dissertation work research of normative conditionality and social and cultural definiteness of processes of communication is conducted in the field of international relations. The special value is spared to the analysis of the ethics measuring of communication, carried out within the limits of communicative paradigm of practical philosophy within the limits of research of processes of international and between cultural communications attentions are spared ground specifics of communicative processes in society. The questions of communicative transformation of diplomatic relations are considered on the basis of analysis of global tendencies, and also taking into account the modern political and social projects of alteration of the system of international mutual relations. On the basis of the use of communicative paradigm of practical philosophy it is that the valued and ethics measuring of diplomatic relations needs revision taking into account the valued orientations that provide possibility of the mutual understanding in the variety of between nations and between cultural intercourses. As methodological approach to the decision of international the issue of the day is adopted conception of communicative rationality, which is acknowledged not only by theoretical construction, the purpose of which there is creation of knowledge on the basis of rationality, co-ordination and understanding.

Key words: communication, etiquette, diplomacy, diplomatic etiquette, valued and normative grounds, tolerance, dialog, international communication.

Размещено на Allbest.ru