Феміністична критика модерну

Размещено на http://allbest.ru

8

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

УДК 1:316.3:396

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філософських наук

Феміністична критика модерну

09.00.03 - Соціальна філософія та філософія історії

Бега Маргарита Іванівна

Київ-2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі філософії філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: кандидат філософських наук, доцент Савчук Микола Петрович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, доцент кафедри філософії.

Офіційні опоненти: доктор філософських наук, доцент Гомілко Ольга Євгеніївна, Інститут філософії імені Г.С. Сковороди НАН України, старший науковий співробітник відділу філософії культури, етики та естетики;

кандидат філософських наук, професор Зелінський Микола Юхимович, Український державний університет фінансів та торгівлі, професор кафедри філософії та гуманітарних дисциплін.

Захист відбудеться 14 червня 2010 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.17 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 64, ауд. 330.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці імені М.О. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 58, зал № 12.

Автореферат розісланий «14» травня 2010 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Ю.В. Павлов

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. На сучасному етапі розвитку української філософської думки важливого значення набуває проблема її залучення до розгляду актуальних тем сучасності. Однією з таких тем є осмислення гендерних стереотипів у західноєвропейській філософії. Аналіз характеру та особливостей функціонування гендерних стереотипів, які відображають домінантні в суспільній свідомості способи соціалізації статі свідчить, що у більшості сучасних соціумів продовжує існувати гендерна нерівність. Зумовлена не стільки природно-біологічними, скільки соціально-культурними чинниками, гендерна асиметрія у сучасних соціумах дала поштовх дослідженням причин, що призвели до формування гендерно-непаритетних культур.

Гендерні стереотипи мають глибинні онтологічні корені, а не виникають як результат негативного ставлення окремих представників певної статевої групи щодо іншої. Зміст і характер цих стереотипів складають серйозну наукову і філософську проблему. У цьому контексті особливої актуальності набуває проблематика феміністичної критики Модерну, аналіз якої дозволяє виявити причини виникнення гендерних стереотипів, з'ясувати специфіку їх відображення у класичній та посткласичній західноєвропейській філософії, розкрити розвиток ідей про особливості «чоловічого» і «жіночого» в культурі.

Актуальність дослідження обґрунтована також тим, що філософський аналіз заявленої проблеми дає можливість показати сучасне суспільство з позицій плюралістичних поглядів на проблему жіночого та чоловічого гендерів в контексті впливу патріархатної та феміністичної ідеологій. Структура гендерних відносин у кожному суспільстві невпинно змінюється, вибудовуючи нову соціальну систему, де «жіноче питання» розглядається не тільки з позиції державної політики, але й позиції ідеології, що вимагає виходу за межі правової надбудови на рівень соціокультурних зрушень. Тому, на наш погляд, запропоноване дисертаційне дослідження має важливе теоретичне, методологічне, соціально-політичне та загальнокультурне значення.

Ступінь наукової розробленості проблеми. Філософський фундамент для розвитку гендерної теорії і розуміння сутності та специфіки функціонування гендерних стереотипів у культурі закладений у концепціях представників як класичної, так і посткласичної філософії. Загальнометодологічні аспекти досліджуваної проблеми, зокрема проблема раціоналізму і його критики представлена в працях таких авторів, як Дж.Грей, М.Горкгаймер, В.Лекторський, Н.Мудрагей, А.Новіков, М.Уолцер, В.Федотова, В.Швирьов.

Гендерні стереотипи як особливий прояв соціальних стереотипів досліджувались у роботах П.Бурдьє, М.Міда, Е.Тофлера, Т.де Лауретіса, І.Жерєбкіна. До аналізу гендеру як системи, що відтворює нерівність статей, зверталися С.Бем, Г.Рубін, М.Дейлі, К.Дельфі, К.Міллет, Дж.Мітчелл, Е.Рудинеско, С.Файерстоун. Західні теоретики гендера Дж.Батлер, Р.Брайдотті, Г.Брандт, Д.Гілмор, К.Джилліган, Д.Діннерстайн, М. Кіммел, Ж.Липовецький, Л.Ніколсон та ін. продемонстрували специфіку культурного конструювання маскулінного та фемінінного.

Особливості прояву гендерної нечутливості в філософії Просвітництва та репрезентації в ній «жіночого», негативного відношення до жінки, що ставить її в маргіналізоване становище, представлені на основі дослідження праць таких авторів, як Т. Гоббс, Д. Дідро, Дж. Локк, Ж.-Ж. Руссо. На проблемах становлення жіночої та чоловічої сексуальності акцентували свою увагу Е.Гіденс, І.Кон, К. Мілет, В.Райх. В дисертаційній роботі проаналізовані також твори представників феміністичного спрямування, в яких розкриваються різні аспекти ідеології даного руху, серед яких можна виділити роботи П. де ля Бара, А.Бенна, Т.Г. фон Гіппеля, О. де Гуж, М. Естел, М.Уолстоункрафт. Політичною теорією фемінізму займаються В.Брайсон, К. Гейтенс, Дж.Б.Елштайн, К.Пейтмен, М. Шенлі.

В рамках вітчизняного філософського простору специфіка та особливості гендерної проблематики представлені в роботах: В.Агєєвої, І.Ворчакова, О.Гомілко, С. Жеребкіна, М.Зелінського, Р.Івековича, В.Клочкова, Н.Лавріненко, Л.Малес, Т.Мельник, О.Хоми. Серед російських дослідників даної проблеми можна виділити Т.Барчунову, Д.Жакупбекову, І.Тартаковську, С.Шакірову, Н.Шеденову, І.Щербініна.

Віддаючи належне науковій значущості робіт авторів існуючих підходів та підвищенню досліджуваного інтересу до гендерної проблематики, водночас необхідно зазначити, що існує потреба здійснення цілісної теоретичної реконструкції базових положень феміністичної критики Модерну.

Зв'язок з науковими програмами, темами, планами. Дисертація виконана в межах комплексної програми наукових досліджень Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Наукові проблеми сталого державного розвитку України» і науково-дослідної роботи філософського факультету НДР № 06БФ041-01 «Філософія і політологія в структурі сучасного соціогуманітарного знання».

Мета і завдання дисертаційного дослідження. Метою дослідження є теоретична реконструкція феміністичної критики Модерну та виявлення вад й упередженості філософії Просвітництва щодо позиції жінки в суспільстві.

Реалізація поставленої мети обумовлює необхідність вирішення низки конкретних дослідницьких завдань:

· розкрити специфіку світоглядних позицій Просвітництва, яка проявилася, зокрема, в «гендерній нечутливості» та гендерних стереотипах;

· проаналізувати вчення просвітників, філософів постмодерну та представників феміністичної філософії, критично осмисливши наявне в сучасній науковій думці положення, що вся спрямованість розвитку європейської філософії носить "загальнолюдський" (в термінології фемінізму - чоловічий) характер;

· виявити особливості конструювання представниками просвітництва жіночого (приватного) та чоловічого (публічного) світів;

· виявити консервативні цінності патріархату та здійснити їх критичний аналіз;

· розкрити механізми передачі культурою усталених патріархатних норм та з'ясувати, яким чином відбувається конструювання відповідної соціальної реальності;

· уточнити зміст поняття «феномен консерватизму повсякденності» та обґрунтувати його значимість у соціально-філософському дискурсі.

Об'єктом дослідження є філософські традиції Просвітництва та некласичної європейської філософії як репрезентанти патріархатної та феміністичної ідеологій.

Предметом дослідження є феміністична критика ідей та положень гендерної філософії Модерну.

Методи дослідження. В дисертаційній роботі використані основні методи наукового дослідження: системний, компаративістський, структурно-функціональний та історичний.

Системний метод дозволив цілісно і комплексно проаналізувати положення, репрезентовані в межах просвітницької та модернової філософських моделей, впорядкувати та систематизувати спектр концептуальних позицій в рамках патріархатної та феміністичної ідеологій. За допомогою компаративістського методу було згруповано та класифіковано основні цінності патріархату та фемінізму, встановлено їх схожість та відмінність. Структурно-функціональний метод забезпечив виявлення специфічних рис і характеристик впливу патріархатної та феміністичної ідеологій на сучасне гендероване суспільство. Застосування історичного методу дало можливість прослідкувати історичну еволюцію та механізми передачі культурою усталених патріархатних норм.

Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає у цілісній теоретичній реконструкції базових положень феміністичної критики Модерну в контексті руху від патріархатної ідеології до «консерватизму повсякденності».

Наукова новизна одержаних результатів розкривається у таких теоретичних положеннях, що виносяться на захист:

– виявлено специфіку «гендерної нечутливості» філософії Просвітництва та з`ясовано її причини. До останніх належать: відсутність згадування жінки в творах просвітників як повноправної чоловікові, невизнання жінки як суб'єкта політичної, економічної, культурної практики, а також явище мезогінії;

– на основі критичного аналізу основних положень концепцій представників Просвітництва, Постмодерну та представників феміністичної філософії конкретизовано та обгрунтовано положення про те, що західноєвропейська філософія, претендуючи на "загальнолюдський" статус, насправді має переважно "чоловічий" характер, маргіналізуючи «жіноче» в культурі;

– розкрито особливості конструювання жіночого (приватного) та чоловічого (публічного) світів, що проявляється через принцип «розполовинювання» (розподіл за гендерним принципом), який був встановлений історично і закріплений соціокультурними нормами;

– проаналізовані консервативні цінності патріархату, якими є: сім'я, де дружина та діти перебувають у повному підпорядкуванні чоловікові; абсолютна влада батька-монарха, закріплена релігією чи офіційною владою; родовід, що ведеться лише по чоловічій лінії. Доведено, що в силу соціально-економічних зрушень (науково-технічний прогрес, надання жінкам права власності, права на освіту і розлучення) відбулося переосмислення місця, ролі і призначення жінки в суспільстві;

- на підставі дослідження механізмів передачі культурою усталених патріархатних норм показано, що конструювання відповідної цим нормам соціальної реальності відбувається через ретрансляцію в суспільстві чоловічих культурних норм та цінностей, бо чоловіки споконвіку займають провідні позиції саме в економічній сфері, а соціальний статус залежить від економічного становища. Причиною такого стану речей є патерни (кліше) в культурі, що передають чоловічі цінності;

- уточнено зміст поняття феномен «консерватизму повсякденності», що виникає на рівні сучасної культури і є наслідком ретрансляції упереджень, які мали місце в Новому часі, де раціональність була найвищою цінністю. Доведено, що на культурному рівні бінарна опозиція та гендерна асиметрія практично відсутні, але на рівні повсякденності відносин чоловіка та жінки принцип чоловічого домінування залишається присутнім.

Теоретичне і практичне значення дисертаційного дослідження насамперед полягає в тому, що на основі здійсненої системної теоретичної реконструкції феміністичної критики Модерну можлива подальша науково-дослідницька робота у лабораторіях гендерних досліджень, які активно розвивають свою діяльність в Україні. Дисертаційна робота залучає до аналізу новітні західні та вітчизняні розробки з даної проблематики, що дало можливість цілісно охопити проблему сучасного гендерованого суспільства, а результати дисертаційного дослідження можуть бути використані в подальшому науковому аналізі даної проблематики в рамках вітчизняної філософії.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що отримані результати можуть бути використані при викладанні курсів соціально-філософського, психолого-педагогічного і політологічного змісту, при розробці навчальних програм, написання підручників та посібників. Окрім того, дисертаційне дослідження може стати основою для розробки спеціальних курсів та факультативів з гендерної проблематики.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійною аналітичною роботою. Висновки і положення наукової новизни розроблені на основі результатів дослідження.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації обговорено на засіданнях кафедри філософії Київського національного університету імені Тараса Шевченка та науково-методологічних семінарах кафедри. Також автором зроблено ряд доповідей на міжнародних наукових конференціях: «Дні науки філософського факультету» Київського національного університету імені Тараса Шевченка (м. Київ, 2007, 2008, 2009) та на круглому столі «Гендерна рівність: суспільно-політичні уявлення versus біологія?» на філософському факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка (м. Київ, квітень 2008).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 3 статті у фахових виданнях, затверджених ВАК України, та чотири тези виступів на наукових конференціях.

Структура дисертації обумовлена метою і завданням дослідження, реалізація яких визначила логіку роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які диференційовані на підрозділи, висновків до кожного розділу, загальних висновків та списку використаних джерел. Основний текст дисертації складає 168 сторінок. Список використаних джерел містить 123 позиції і складає 11 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційної роботи, визначається стан наукової розробки проблеми, з'ясовується зв'язок дослідження з науковими програмами, формулюються мета, завдання, об'єкт і предмет роботи, розкриваються методи та наукова новизна дисертації, її теоретичне і практичне значення, наводяться дані про публікації та апробацію результатів дисертації.

У першому розділі «Феміністична критика і ревізія філософії Нового часу» міститься феміністична критика праць представників філософії Нового часу (Т. Гоббс, Ж.-Ж. Руссо, Дж. Локк), а також представлені і проаналізовані тексти про-феміністок та профеміністів (М. Уолстоункрафт, О. де Гуж, Дж. Старт Мілль, Кондорсе А.Бенн, Т.Г. фон Гіппель, А.Сміт Адамс). Показано упереджене ставлення до жінки у добу Просвітництва і його наслідки для сьогодення з феміністичної точки зору.

У підрозділі 1.1. «Критика основних просвітницьких ідей: абсолютизму розуму, виховання, прав людини та гендерна нечутливість в Просвітництві (за основними працями Руссо, Локка, Гоббса)» виявляється зв'язок між досягненням свободи, звільненням людини від гніту зовнішніх (природних і соціальних) умов та створенням раціонального знання як основного інструмента пізнання світу. У зв'язку з цим раціональне знання набуває високого етичного та культурного статусу, а раціоналізація природи і суспільства розглядається як необхідна умова його гуманізації. Під впливом таких важливих для розвитку людства факторів як прогрес в науці і техніці, що допоміг підкорити природу; розвиток ліберально-демократичного суспільства, в якому кожен, як чоловік так і жінка, має право і можливості захищати свою позицію. Проблема занепаду проекту Просвітництва в даній роботі представлена такими авторами, як В.А. Лекторський, В.С. Швирьов, А.А. Новіков, Н.С. Мудрагей, Дж. Грей, М. Горкгаймер.

У підрозділі 1.2. «Симптоматичність» раннього модернового суспільства». (М.Уолстоункрафт, О. де Гуж, Дж. Стюарт Мілль, Кондорсе) міститься короткий опис історії фемінізму та репрезентуються основні ідеї профеміністів та профеміністок (О. де Гуж, М. Уолстоункрафт, М. Естел, Дж. Стюарт Мілль, Кондорсе), які першими відреагували на нерівноправний розподіл суспільного світу. Фемінізм на ідеологічному рівні і як альтернативна філософська концепція соціокультурного розвитку сформувався не відразу. Спершу були так звані «симптоми», що мали місце, коли фемінізм, як ідеологія був у зародковому стані; на рівні ж теоретичному - як реакція на усвідомлене незадоволення з боку жінок, тобто фемінізм представляв два основні аспекти, а саме, соціально-політичний рух і рівноправність жінок. Поява симптомів свідчить про факт «стирання» меж між «чоловічим» та «жіночим». Поглиблення демократизації суспільства в період Модерну призводить до закономірної поступової емансипації жінки. Фемінізм як політична течія та ідеологія набув широкого розвитку в 20 ст., пройшовши складний шлях становлення та розвитку, починаючи від виборення рівноправності між чоловіком та жінкою (перша хвиля фемінізму) - акцентуванням уваги на ідентичності жінки (друга хвиля фемінізму) - і, нарешті, на даному етапі відбувається ще більше поглиблення теоретичних основ фемінізму. гендерний феміністичний модерн

У підрозділі 1.3. «Проблема “розполовинювання» суспільного світу на чоловіче і жіноче» детально досліджено розподіл суспільного світу на приватну(жіночу) та публічну (чоловічу) сфери, а також розкриті соціально - економічні та інші умови означеного «розподілу» між чоловіками та жінками. Проблема розподілу світу на приватну і публічну частини існувала завжди і криється в ідеологічних настановах того чи іншого часу. Проблема відмінності між статями є невіддільною від проблеми про взаємозв'язок приватного і публічного. Авторка зосереджує свою увагу на «розподілі» (гендері) в період Нового часу, оскільки саме в цей час, паралельно з закріпленням раціонального ідеалу, відбулося зародження феміністичного руху як протесту на існуючий порядок речей в суспільстві, одним із проблем якого (на думку незадоволеної його частини - жінок) і було досягнення зміни нерівноправного становища жінки.

У другому розділі дисертації «Наслідки феміністичної та патріархатної ідеології для сучасності» розглядається проблема гендеру (в розрізі сприйняття гендеру як знання, що передається з покоління в покоління). Завдання даного розділу - показати причини нерівності між чоловіками та жінками в силу біологічних та соціокультурних чинників. Тут представлені дві теорії: біогенетична та біокультурна. Перша ґрунтується на відмінностях (гормональних, різниця в будові тіла чоловіка та жінки, наборі хромосом) в поведінці чоловіка та жінки, що зумовлені генетичними та біологічними факторами; друга теорія - на відмінностях, що коріняться в соціокультурних чинниках. Причиною нерівності між чоловіком та жінкою виступає не «природа» жінки, а соціально-політичний устрій.

Фемінізм - це теорія, яка включає концептуалізацію сексуальної відмінності. Поряд із сексуальним в сучасній культурі актуалізуються і інші типи відмінностей - расові, класові, національні. Основні поняття класичної феміністичної теорії такі як «патріархат», «сексуальність», «ідентичність», «пригнічення»; їх модифікації виникають під впливом постструктуралізму і постмодернізму. Наприклад, поняття «пригнічення», «патріархат» і «жінки» модифікуються під впливом використання понять «клас», «раса» і «етнічність».

У підрозділі 2.1. «Криза проекту Просвітництва і її вплив на філософію фемінізму». Ідея раціональності (яскравим проявом є «проект Просвітництва») піддана критиці під впливом переоцінки цінностей, яка в свою чергу, викликана наслідками цивілізаційного розвитку, що і було започатковано в Просвітництві. Наслідки раціоналізації всіх сфер життя проявилися в руйнуванні природи і загрозливій можливості самознищення людства. Криза Просвітництва була викликана усвідомленням протиріч раціоналістичного ідеалу. Явище «консерватизму повсякденності», як суспільний світогляд з механізмами передачі в культурі на практиці відбувається завдяки «консервуванню» повсякденності. Всі зусилля феміністичної критики західної філософської думки, зокрема епохи Просвітництва, були спрямовані на традиційну патріархальну андроцентричну культуру. Феміністки виявили, що практично всі сфери життєдіяльності, соціальні норми і інститути пронизані чоловічим домінуванням, що забезпечується владою і власністю. Жінки ж за таких обставин виявляються маргіналізованою групою.

Тому цілком закономірно, що для суспільної свідомості характерним є акумулювання наступних бінарних опозицій: чоловік - сильний, агресивний, розумний; жінці (повинні бути) властиві такі риси, як слабкість, покірливість, емоційність. Така гендерна асиметрія пронизує всю європейську культуру, де чоловік виступає суб'єктом, а жінка - об'єктом.

Філософська думка (Просвітництва в тому числі) носить маскулінний характер, на відміну від жіночого сприйняття світу - інтуїції, чуттєвого пізнання, що проявляється в методах пізнання, характері отриманих знань. Феміністки, досліджуючи філософію Просвітництва, обгрунтували, що розум як основний атрибут цієї філософії має чоловічий характер.

У підрозділі 2.2. «Маскулінність і фемінність в контексті взаємозв'язку індивідуального та соціального» розглядається питання конструювання «маскулінності» і «фемінності» під впливом такого мікросоціуму як сім'я, власна індивідуальність загалом суспільства. Сім'я є тим соціальним інститутом, де якнайяскравіше виражені і проявляються гендерні стосунки. Певні соціальні стереотипи, в тому числі і гендерні, проектуються і на сімейні відносини. Гендерні стереотипи виступають як транслятори гендерних ролей.

У суспільній свідомості гендерні стереотипи функціонують у вигляді стандартизованих уявлень про моделі поводження і риси характеру, що відповідають поняттям «чоловіче» і «жіноче». Стереотипи, що історично склалися, значною мірою виправдовують гендерну нерівність та дискримінацію. З феміністичної позиції патріархатна сім'я - це владна структура, де охороняється статус чоловіків та забезпечується нерівність шляхом чітко встановленої ієрархії. Для патріархального суспільства характерним є розподіл ролей у всіх сферах діяльності (економічній, політичній, соціальній, освітній, духовній). Жінка в такому суспільстві знаходиться в маргіналізованому становищі, що обумовлюється патріархальною традицією та обумовлюється природним призначенням.

У третьому розділі «Осмислення феміністичної філософії на сучасному етапі її розвитку» розглядаються питання становлення жіночих і чоловічих ідентичностей, розвиток сучасних гендерів, а також показано становлення жіночого досвіду на прикладі жіночої літератури, кіно. На сучасному етапі розвитку феміністичної думки в філософії існує три її напрямки: феміністична критика історії філософії; ревізія етики; епістемологія. Феміністична філософія прагне використовувати методи як традиційної філософії, так і створити свої власні для критики традиційної філософської думки з точки зору нової (феміністичної) методологічної бази. Розробити нові методологічні положення - мета феміністичної філософії. Сучасний феміністичний дискурс є міждисциплінарним. Теоретики фемінізму спираються на психоаналіз, антропологію, соціологію, історію, політичну економію, психологію, літературознавство, філософію. Фемінізм в даному контексті позначає, перш за все, зміну парадигми у сприйнятті чоловічого і жіночого світів. Жіноче у традиційній культурі ототожнюється виключно з тілом: (його функціями (сексуальними, дітородними), а єдина формадуховності жінки - кохання, проте і воно розуміється занадто спрощено. Всі опозиції супільства розкладаються на традиційне ототожнення чоловічого з раціональним, інтелектуальним, логічним, з куотурою загалом; жіноче ж співвідноситься з природою, натурою, ірраціональним, чуттєвим.

Розподіл на опозиції та їх використання є важливим елементом структури патріархату. Інститут патріархату заснований на відносинах влади і ґрунтується на нерівності між статями. Феміністична філософія - це філософія, побудована на двох «фундаментах»: жіночому русі і традиційній академічній філософії. Філософи-феміністи та феміністки досліджують і піддають критиці ідеали та інститути культури, стверджуючи позитивну цінність жіночого досвіду і користуючись ідеями жіночого руху. Традиційна філософія створена чоловіками, які вважали свій досвід, цінності та світогляд нормою для всіх людей.

В підрозділі 3.1.«Становлення жіночої та чоловічої ідентичностей» зазначається, що на ґрунті феміністичних досліджень виникли гендерні дослідження, що ознаменували закріплення «другої хвилі» фемінізму, основним завданням якого була критика патріархального суспільства. Завдяки введенню поняття «гендер» у наукову літературу відбулося переосмислення традиційних уявлень про стать, нерівність між чоловіком та жінкою, патріархальне суспільство, владу, материнство тощо. Під впливом індивідуалізації, чоловік та жінка шукають свої ідентичності, з одного боку звільняючись від традиційних форм і рольового розподілу; з іншого боку - люди шукають взаємності у парі. Індустріальне суспільство змінює сім'ю і стосунки в ній, встановлюючи рольовий розподіл за ознакою статі. За останні декілька десятиліть жінки завоювали цілу низку прав, які до цього за ними не визнавалися.

Легітимація їх участі у професійній сфері, узаконення контрацепції та абортів, лібералізація сексуальної моралі - це основні зміни, що відбулися в життєдіяльності жінки. Нерівність між статями продовжує згладжуватися, але вона в силу їх відмінностей все ж залишається. В наш час жінки, заперечуючи ієрархію та дискримінацію за ознакою статі, віддають перевагу рівноправності у стосунках з чоловіками. Причину варто шукати в культурі, що вносить зміни у стосунки між чоловіком та жінкою, утверджуючи нові гендерні ролі.

В підрозділі 3.2. «Сучасний стан гендерів». Термін «гендер» спершу використовувався в лінгвістиці для позначення категорії «роду». В 1968 році психолог Роберт Столер застосував це поняття для розрізнення категорій «фемінності» та «маскулінності» як соціального конструкту чоловічого та жіночого. Обґрунтуванням категорії гендеру зайнялися такі науки як психологія, історія, етнографія, з часом ввівши його в систему наукового знання.

Сучасна гендерна теорія містить такі складові: гендерну ідентичність, категорію статі, гендерну структуру особистості, гендерні переконання. В дисертаційній роботі підтримується думка про те, що гендерна ідентичність формується під впливом культури. Феміністи у своїх дослідженнях прагнуть проаналізувати місце жінки, яке було відведено їй патріархальною культурою; сприяти ліквідації чи зміні її маргіналізованого становища. Показано, що стосунки між чоловіком та жінкою включають в себе не лише сексуальність, шлюб, батьківські обов'язки, а й нерівність. Відносини між гендерами передбачають, з одного боку, традиційний розподіл між статями (патріархальний тип стосунків), а з іншого - включають зміни, що відбулися у свідомості людей під впливом соціально-економічних факторів.

Окрім біологічних відмінностей між чоловіком та жінкою, існує ще розподіл соціальних ролей, форм діяльності, відмінності в поведінці, ментальні і емоційні характеристики. Чоловічі та жіночі стереотипи відрізняються в різних культурах, а уявлення про типово чоловіче чи типово жіноче змінюються в межах одного суспільства в залежності від епохи та зміни цінностей (Д.Гілмор, М.Мід). Праці цих дослідників (на основі антропологічних, етнологічних даних) довели, що культура визначає стереотипи поведінки чоловіка та жінки, а не природна напередвизначеність.

В зв'язку з цим теоретики фемінізму запропонували розрізняти біологічну стать (sex) як сукупність анатомо-біологічних особливостей та соціальну стать (гендер) як соціокультурний конструкт, що надбудовується над біологічною статтю. Бути чоловіком чи жінкою в суспільстві - означає не лише володіти певним набором анатомічних характеристик, а й виконувати відповідні гендерні ролі, встановлені суспільством.

В сучасних умовах суспільного розвитку спостерігається подібність у механізмах соціалізації обох статей. Зараз виникає така ситуація між статями, коли все, що робить одна стать, є доступним і нормальним для іншої, що проявляється в смаках, вподобаннях, в життєвих пріоритетах і таке інше. В умовах поглиблення демократії статеві ідентичності заново відтворюються, а не руйнуються, і порядок організації відмінностей чоловіче\жіноче в жодному разі не порушений рухом до рівноправності. Чоловік частіше всього є задіяним в суспільній сфері, а жінка - естетичній та емоційній.

В підрозділі 3.3.«Жіноча творчість на прикладі літератури, кіно». Появу «жіночої культури» (активне відокремлення від традиційної чоловічої культури) пов'язують з другою хвилею фемінізму (70-ті роки 20 ст.), що зосереджується на відмінностях всередині гендеру. Прикладами такої діяльності є література, кіно та інші види мистецтва; зрушення відбулися у всіх сферах суспільної діяльності, що раніше вважалася чоловічими. У підрозділі зосереджена увага на феномені існування жіночої творчості (на прикладі жіночої літератури, жіночого кіно).

Чимало феміністок (Сара Поумрой, Паулина Шміт Пантель) активно вивчали і перечитували історію для того, щоб під новим науковим кутом зору написати історію жінок. Метою такої діяльності було отримати нові знання про жінку, її сексуальність, почуття, внутрішній світ, тобто забезпечити належне місце жінці в традиційній історії і разом з тим створити правдиву жіночу історію.

Важливе значення для розвитку жіночої літератури мав літературний феміністичний критицизм, що являє собою важливе явище для розвитку фемінізму, пропонуючи нову «альтернативну» жіночу модель бачення світу. У 70-х роках 20 ст. були розроблені основні концепти феміністичної теорії, зокрема про жіночу суб'єктивність, особливості жіночої літератури, жіноче кіно; тобто ставилося питання про презентацію жіночого досвіду у царинах творчості, що раніше належали виключно чоловікам.

Сьогодні феміністичний літературний критицизм існує у вигляді декількох підходів і напрямків - структуралістського, постструктуралістського, культурно-соціологічного і психоаналітичного. Так, внаслідок теоретичних відкриттів в сфері жіночої історії і жіночої літератури в деяких країнах існують кафедри women`s studies, на яких розробляються і викладаються теми, що стосуються жіночої літератури та жіночої творчості в цілому; їх мета показати різноманітність жіночого досвіду (не обов'язково у протиставленні чоловічого), а як рівноправно існуючого.

Під впливом розвитку феміністичного літературного феміністичного критицизму було «реабілітовано» та вивчено багато творів жіночої та феміністичної літератури; піддано критиці класичну чоловічу літературу і запропоновано чимало інших її інтерпретацій.

Причиною недооцінювання жіночої літератури є невідповідність цієї літератури нормам патріархального письма, так званого чоловічого літературного канону. Патріархальний тип мислення існував до 17 ст., грунтуючись на основі арістотелівської гіпотези про те, що чоловік є мірилом людини, що наклало свій відбиток на всі царини життя, в тому числі й літературу.

В дисертаційній роботі представлено такий вид мистецтва, як «жіноче кіно», яке вирішує два завдання, що відповідають духу феміністичної програми, що була розроблена у 70-ті роки: створення «нової» історії жіночого мистецтва з точки зору «теорії авторства». Кіно, як і інші види мистецтва, є відображенням реальності, а тому феміністичне кіно є відповідальним за підтримання ідеології нерівності між статями.

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні здійснена реконструкція базових положень феміністичної критики Модерну в контексті руху від патріархатної ідеології до «консерватизму повсякденності». У дисертації подані результати дослідження, які випливають із її теми, мети і завдань дисертаційної роботи, а також окреслені подальші перспективи розробки проблематики.

Переосмислено і піддано феміністичній критиці основні положення філософії Просвітництва, серед яких варто зазначити наступні: рівність статей, свобода, абсолютизм розуму. З'ясовано, що ідеологія Просвітництва прагнула до практичної корисності знання, апелюючи до розуму як до універсального інструменту. У зв'язку з цим встановлено, що «недосконалість» розуму полягала у некритичному аналізі становища жінки в суспільстві, оскільки останнє має яскраво виражений маскулінний статус. Це дало можливість виявити маргінальне положення жіночого питання в філософії Просвітництва.

З'ясовано, що метою всіх феміністичних досліджень є прагнення проаналізувати положення жінки в культурі, яка андроцентрично орієнтована. Тому, всі сфери суспільства пронизані чоловічим домінуванням, яке завжди забезпечувалося владою і власністю, вся спрямованість розвитку філософії даної доби носить чоловічий-людський характер, оскільки традиційна філософія, створена чоловіками, які вважають свій досвід, цінності та світогляд нормою для всіх людей, разом з тим слугувала засобом їх пригнічення. У зв'язку з цим в дисертації проаналізовані праці феміністок, що дало можливість дослідити і розкритикувати ідеали і інститути європейської культури, стверджуючи позитивну цінність жіночого досвіду.

Виходячи з аналізу основних ідей учень філософів-просвітників, філософів постмодерну та представників феміністичної філософії в межах даної проблематики досліджені конструкти жіночого (приватного) та чоловічого (публічного) світів. Просвітництво як епоха універсалізму розуму, активної політичної діяльності не звернула увагу на становище жінок, що були на маргінальних позиціях. Принцип «розполовинювання» (гендер) на чоловічий і жіночий світи був встановлений раніше, тому проблеми «жіночого» не існувало, присутності досвіду жінки в культурі і формуванні філософії не було, про що свідчить відсутність згадувань жінок в працях філософів-просвітників як повноправних чоловікам, а нерідко відношення до жінок нерідко виявлялося через феномен мезогінії.

З'ясовано, що історичною причиною розподілу світу на публічну і приватну сфери виступають як соціально-економічні, так і природні чинники. Окрім того, гендер має більш глибинне значення, яке проявилося у закріплених на ідеологічному рівні стереотипах, що транслюються в культурі за допомогою звичаю, норми, ритуалу, традиції тощо. Доведено, що традиція наголошувати на відмінності та несумісності чоловічого та жіночого теоретично обґрунтована представниками Просвітництва, продовжує відтворюватися і зараз, що спонукає феміністичну критику до переведення жіночого досвіду в текстуальні форми дискурсу.

Патріархат на рівні ідеології припинив своє існування в силу соціокультурного розвитку, але можна вважати, що на рівні повсякденності в сучасному суспільстві патріархатні норми подовжують існувати. Яскравим прикладом цього є патріархальна сім'я, що і виступає засобом пригнічення жінки, яка з феміністичної точки зору являє собою владну структуру, де забезпечується нерівність шляхом чітко встановленої ієрархії. В дисертації показано, як за допомогою патріархальної сім'ї відбувається відтворення патріархальних цінностей.

Обґрунтовано, що стать є соціокультурною, а не онтологічною категорією; дихотомія статей моделюється соціокультурними чинниками; біологічні відмінності між статями не є визначальними в процесі соціалізації, більшу вагу має соціальний досвід функціонування чоловічого та жіночого у культурі; індивід засвоює певні правила поведінки й установки, які суспільство вважає відповідним гендерним ролям у процесі соціалізації.

Порівняльна характеристика чоловічого і жіночого сучасних гендерів та їх соціальне конструювання надали можливість окреслити подальший їх розвиток.

Доведено, що практика повсякденного життя показує, що в сучасному світі стираються межі приватного і публічного. З'ясовано, що у сучасному суспільстві гендери існують у двох вимірах: наслідування патріархальних стосунків та як новий тип гендерів, що утворюються під впливом соціально-економічних змін та змін, що відбулися у свідомості людини. У суспільстві виробляються і відтворюються певні норми, що змушують людину діяти на основі усталених стереотипних уявлень і способів поведінки; статева сегрегація є результатом соціокультурного розвитку, а не природного стану речей; есенціалістський підхід до розуміння статі повністю себе вичерпав як породження патріархальної культури.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Бега М.І. Вплив гендерних стереотипів на чоловічі та жіночі ролі в сучасній сім'ї / М.І. Бега // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Філософія. Політологія. - Вип. 89-90. - К.: «Київський університет», 2008. - С.6-9.

2. Бега М.І. Сучасна українська сім'я: причини змін її моделі / М.І. Бега // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Філософія. Політологія. - Вип. 91-93. - К.: «Київський університет», 2009. - С.12-15.

3. Бега М.І. Проблема «розполовинювання» суспільного світу на чоловіче і жіноче / М.І. Бега // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Філософія. Політологія. - Вип. 91-93. - К.: «Київський університет», 2009. - С. 80-83.

4. Бега М.І. Вплив гендерних стереотипів на чоловічі та жіночі ролі в сучасній сім'ї / М.І. Бега // VI Міжнародна науково-практична конференція студентів, аспірантів та молодих вчених «Шевченківська весна» (20-23 березня): Матеріали доповідей та виступів. Вип. VI, Ч.1., Т.1. - К.: Наукове товариство студентів та аспірантів КНУ імені Т.Шевченка, 2008. - С. 184-186

5. Бега М.І. Гендерні уявлення і цінності про сучасну українську сім'ю / М.І Бега // Міжнародна наукова конференція «Дні науки філософського факультету - 2008». (16-17 квітня 2008 року): Матеріали доповідей та виступів. - К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2008. - Ч. ІІІ.- с. 7-8.

6. Бега М.І. Осмислення проблеми гендерної рівності / М.І. Бега // Міжнародна наукова конференція «Дні науки філософського факультету - 2008». (16-17 квітня 2008 року): Матеріали доповідей та виступів. Круглий стіл «Гендерна рівність: суспільно-політичні уявлення versus біологія?» - К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2008. - Ч. X. - c. 110-112.

7. Бега М.І. Категорія досвіду в феміністичній філософії / М.І. Бега //Людина. Світ. Суспільство. (до 175-річчя філософського факультету). Дні науки філософського факультету - 2009: Міжнародна наукова конференція (21-22 квітня 2009 року): Матеріали доповідей та виступів. - К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2009. - Ч. X. - с. 15-17.

АНОТАЦІЯ

Бега М.І. Феміністична критика модерну: від патріархатної ідеології до «консерватизму повсякденності». - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.03 - соціальна філософія та філософія історії. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2010.

Дисертація присвячена дослідженню проблеми «гендерної нечутливості», що яскраво проявилася у філософії Модерну. В ній представлений аналіз філософських учень філософів Просвітництва, філософів постмодернізму та представниць філософії фемінізму. В роботі здійснена спроба проаналізувати сучасне гендероване суспільство з позиції патріархатної та феміністичної ідеологій. На основі критичного феміністичного аналізу текстів філософів Просвітництва, а також експлікації таких понять, як патріархат, феномен «консерватизму повсякденності», Модерн, ідеологія, гендер у дисертації розкривається сутність впливу патріархатної ідеології на сучасність, а також показані механізми передачі культурою патріархатних норм. Значення дисертаційного дослідження полягає у цілісній теоретичній реконструкції базових положень феміністичної критики модерну в контексті руху від патріархатної ідеології до «консерватизму повсякденності».

Ключові слова: патріархат, фемінізм, феміністична критика, феномен консерватизму повсякденності, модерн, ідеологія, феміністична філософія, гендер, «гендерна нечутливість», патріархатна сім'я.

АННОТАЦИЯ

Бега М.И. Феминистическая критика модерна: от патриархатной идеологии до «консерватизма повседневности».- Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.03 - социальная философия и философия истории. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2010.

Диссертация посвящена исследованию проблемы «гендерной нечувствительности» (что имела место в философии Модерна) в условиях развития демократического общества, а также рассмотрению проблемы становления феминистического дискурса и феминистической критики основных положений философии Просвещения. Доказано, что повседневность является целостным социокультурным феноменом. Она представлена в функционировании общества как естественное условие человеческой жизнедеятельности. Определено, что разделение социального мира на публичную (традиционно мужскую) и частную (традиционно женскую) части, установлено и закреплено исторически. В итоге это является прямым доказательством гендерного неравенства. Нивелировать гендерное неравенство можно путем реорганизации социальных институций, а также изменения восприятия на индивидуальном уровне. Именно научно-технический прогресс привел к тому, что женщина стала принимать участие в производстве, тем самым техника постепенно уничтожала неравенство между полами.

В диссертации представлен анализ философских работ философов Просвещения, философов постмодернистов и представительниц философии феминизма. Основываясь на феминистическом критическом анализе текстов философов Просвещения, была установлена «гендерная нечувствительность» в период Нового времени, что ярко выражено в работах Т. Гоббса, Ж. Ж. Руссо, Дж. Локка, Кондорсе. Также показана феминистическая интерпретация философии Нового времени с характерным для того времени «ограниченным» мировоззрением. Установлено про-феминистическое «симптоматическое» мышление на примере первых феминисток и феминистов. В работе проанализировано современное общество с позиции патриархатной и феминистической идеологии. Используя критический анализ текстов Просвещения, а также раскрывая такие понятия, как патриархат, «феномен консерватизма повседневности», «модерн», идеология, феминистическая философия, гендер, в диссертации раскрыто суть влияния патриархатной идеологии на современность, и показаны механизмы передачи патриархатных ценностей в культуре. Доказано, что патриархат, как идеология изжил себя, но продолжает существовать на уровне практической повседневной жизни (в семье, корпорациях). То есть, культура по налаженным схема передает патриархатные образцы, паттерны.

Ключевые слова: патриархат, феномен консерватизма повседневности, модерн, идеология, феминистическая философия, гендер, «гендерная нечувствительность», патриархатная семья.

SUMMARY

Beha M. Feministic criticism the modern: from paternal ideology to conservation of daily. - Manuscript.

A thesis for obtaining of Candidate of Philosophical Sciences degree in speciality 09.00.03 - social philosophy and philosophy of history. - Kyiv National Taras Shevchenko University. - Kyiv, 2010.

The dissertation is dedicated to analysis as problem of gender insensitive, which have placed in philosophy of Modern. The doctrines of the important representation of the enlightenment, other representatives of the postmodernism and of course representatives of the philosophy of the feminism. From the position of feministic criticism, in this work feasible an attempt to analyze the modern society and also the meaning of the words such as the paternity, modern, gender, the ideology, the feministic philosophy, the phenomenon of the conservation of daily. In the dissertation is shown the mechanisms which are passing the norms and habits by the culture. The dissertation consists in the integral theoretical reconstruction of the main principles of feministic criticism of modern in context of development from patriarchal ideology to conservatism of daily.

Key words: paternity, the phenomenon of the conservation of daily, modern, the ideology, the feministic philosophy, gender, gender insensitive, paternities' family.

Размещено на Allbest.ru