У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційної роботи, зазначається її зв'язок з існуючими програмами науково-дослідної діяльності, формується мета, завдання, об'єкт і предмет роботи, розкриваються методи та наукова новизна дисертації, її теоретичне й практичне значення, наводяться дані про публікації та апробацію результатів дисертації.

Перший розділ "Теоретико-методологічні засади дослідження політичних цінностей" складається із двох підрозділів і містить в собі аналіз основних концептуальних підходів до вивчення проблеми цінностей в філософії, а також специфіку функціонування та класифікацію політичних цінностей.

У першому підрозділі першого розділу "Поняття цінностей в предметному полі соціальної філософії" здійснено огляд праць, присвячених феномену цінностей, які є складовою як західних соціально-філософських концепцій, так і концепцій вітчизняних теоретиків-науковців. Передуючи історико-філософському екскурсу в розвиток уявлень про категорію цінності, слід зауважити, що науковою формою усвідомлення і постановки проблеми цінностей є аксіологія, яка вивчає всі питання, пов'язані з функціонуванням цінностей, розробляє методи ціннісного підходу до світу. Слід відразу звернути увагу на той факт, що в науках, які мають справу з ціннісною проблематикою, відсутнє чітке уявлення про те, до чого відноситься саме поняття "цінність”. Воно використовується авторами в зовсім різних взаємовиключних і не співпадаючих смислах.

Аксіологічний аспект наявний вже в філософії античності, де цінність обговорювалась здебільшого в етичних вченнях і розкривалась через ідею Блага, як найвищу чесноту в ієрархії буття. В епоху Середньовіччя з позицій християнської філософії розробляється концепція Бога як найвищого Блага і абсолютної цінності. Дана тенденція отримала свій подальший розвиток в епоху Нового Часу в філософії І. Канта, у якого вперше з'являється саме поняття "цінності”. Він пов'язував це поняття зі сферою свободи (сфера моралі), яка протистоїть сфері необхідності (природи). Саме І. Кант задав напрямок розвитку аксіології на основі розуміння цінностей як значимостей, які виступають орієнтирами примірної поведінки, тобто етичними нормами. Та все ж фундатором аксіології як науки є Р. Лотце, бо саме він обґрунтував поняття "цінності”, а також, створив практичну філософію, або науку про "цінності буття”.

В цілому, ціннісну проблематику можна виразити теоріями трьох видів. Зокрема, об'єктивно-ідеалістичною, до якої належить також волютивне вчення представників Баденської школи неокантіанства (В. Віндельбанд, Г. Ріккерт, М. Шелер, Ф. Брентано, А. Фон Мейнонг, Н. Гартман). За суб'єктивно-ідеалістичною теорією цінність розглядається як явище свідомості, як суб'єктивне відношення людини до оцінюваних нею об'єктів (В. Вундт, Ф. Іодль, Ф. Паульсен). З точки зору натуралістичної, або релятивістської теорії, цінність постає як вираження природних потреб людини чи законів природи в цілому (О. Дробницький, М. Лоський). Теоретик психоаналізу З. Фройд розглядає цінності як культурні норми і правила, що обмежують вроджену агресивність і сексуальність. Послідовник З. Фройда американський дослідник Е. Фромм зауважував, що ціннісним критерієм виступає відповідність проявам життєвої енергії людини, розкриття її потенціальних сил. Екзистенціоналісти під цінністю розуміють дещо бажане, поклик, свободу (М. Гайдеґер, Ж.П. Сартр, К. Ясперс, М. Бердяєв), пристрасть, віру (С. Кьєркегор). Для утилітаристів (Р. Перрі, Дж. Дьюі) цінності - це емпіричні факти оточуючої реальності.К. Маркс акцентував увагу саме на економічній цінності і вважав її "згустком абстрактної людської праці”, яка обумовлена корисністю речі. Українські науковці в галузі сучасної філософії (Л. Губерський, В. Кремень і А. Приятельчук) притримуються думки, що у системі цінностей особливою і абсолютною цінністю є людина. А найвищою цінністю для суспільства і самоцінністю для людини, вважають вони, є життя.

Важливо акцентувати увагу на тому факті, що цінності базуються на потребах, інтересах і цілях, але, на відміну від них, є більш стійкими утвореннями і не змінюються в залежності від поточної ситуації. Вони знаходяться, скоріше, на межі суб'єкт-об'єктної взаємодії, тобто, залежать і від визначень суб'єкта і від властивостей об'єкта. Говорити про об'єктивність цінностей є абсурдним в тому плані, що самі по собі предмети і явища не становлять ніякої цінності для людини, так як втрачають ту зв'язну ланку з суб'єктом, під якою мається на увазі оціночне судження. Але можна говорити про вищі, самодостатні цінності (благо, добро, краса, щастя, життя), які є об'єктивними в тому плані, що є незмінними і спільними для всіх людей. Вони є суб'єктивними в тому плані, що окрім свідомості людини ніде більше не містяться.

Найвищими цінностями для людини є духовні цінності, які становлять її сутність, акумулюють всі її зв'язки зі світом і суспільством. Вони надають смисл існуванню людині і є основою її життєдіяльності. Такими цінностями є: людина, особистість, дух і т. ін. Характеристика духовних цінностей завжди тісно пов'язана з таким важливим її структурним компонентом як моральні цінності і норми. Ними є ідея Блага, Добра, Зла, совість, честь, гідність і т. ін. Також до духовних цінностей відносяться етичні, естетичні, світоглядні, наукові цінності, які задовольняють потреби людей у вдосконаленні, розвитку їхнього духовного світу, у насиченні свідомості і душі людини знаннями, почуттями, ідеалами. Природно-історичні цінності є набутими. Частково вони закладені як на генетичному, так і підсвідомому рівнях. До них відносяться життя, здоров'я, традиції, звичаї та ін. На відміну від природно-історичних соціальні цінності є не набутими, а бажаними. Під ними маються на увазі вимоги, оцінки, цілі і засоби орієнтації людини в соціумі. Якщо духовно-моральні цінності є рушієм внутрішнього розвитку людини, то соціальні цінності виступають в ролі елементів механізму направленої соціальної активності, вони є тими фундаментальними підвалинами, що забезпечують якісне життя людини в суспільстві. До їх числа можна віднести сім'ю, право на життя, право на житло, право на працю, захист навколишнього середовища і т. ін. Також до соціальних цінностей відносяться загальнолюдські, правові, економічні, культурні та інші цінності, але основне місце серед них займають саме політичні цінності.

Отже, якщо інші філософські категорії дозволяють людині орієнтуватись в аспектах взаємозв'язку таких матеріальних систем і утворень, як часова послідовність, просторове місцезнаходження, причинно-наслідкова взаємозалежність, зв'язок істотний і неістотний, необхідний і випадковий і т. ін., то цінність розкриває один із істотних моментів універсальної взаємозалежності цих категорій, а саме момент значимості одного явища для буття іншого. Тому, під поняттям цінності слід розуміти духовне чи матеріальне утворення, яке може бути втіленим в певному предметі чи явищі соціальної дійсності і відображати рівень значимості даного предмета чи явища стосовно іншого.

У другому підрозділі першого розділу. "Політичні цінності: їх зміст і структура" на основі системного та структурно-функціонального методів досліджено специфіку функціонування та механізми формоутворення політичних цінностей в соціумі.

Враховуючи, що поняття цінність відображає рівень значимості одного явища чи процесу стосовно іншого, то в науці під політичними цінностями маються на увазі найрізноманітніші явища та процеси соціальної дійсності, наприклад, юридичні акти та закони з їх виконанням (В.П. Бранський), чи підмінюються такими поняттями як потреби та інтереси (А.А. Гусейнов, Р.Г. Апресян), моральними цінностями (В. Шилов), базовими нормативними цінностями (Л. Зуєва, А. Попов).

Саме поняття політики є багатогранним явищем, під яким розуміються і відносини між різними соціально-політичними інститутами, і політична свідомість, і політична економіка, і політична культура, але воно завжди пов'язане з процесом завоювання, утримання і реалізації влади, зокрема, політичної. Тому, комплексно аналізуючи різноманітні підходи до вивчення політичних цінностей, обґрунтовано думку про те, що в їх основі лежить рівень розвитку владних відносин в суспільстві, а влада є однією з найважливіших політичних цінностей. Без неї неможливе функціонування як окремої соціальної організації чи групи, так і суспільства в цілому. Влада приносить користь суспільству, структурує його, підтримує його цілісний конструкт.

Під політичними цінностями варто розуміти сукупність конкретних знань, вмінь, ідей, орієнтирів, уявлень, що скеровують і мотивують соціальні відносини стосовно влади та організація і управління цими відносинами.

Так як владні відносини в соціумі виконують функцію організації і управління соціально-політичними процесами, то політичні цінності відносяться не до політичної системи, а до політичної організації.

Першоосновами організаційно-управлінського процесу є його ефективність і результативність. Тому вони являються найголовнішими критеріями класифікації політичних цінностей. Зокрема, за результатом можна виділити такі політичні цінності як дійсно вільний ринок, шведська модель соціальної держави, скандинавська модель соціальної держави, китайська модель держави; за ефективністю вони поділяються на такі поняття як соціальна справедливість, гармонія індивідуального і соціального, права і свободи громадян; у зв'язку із організаційною здатністю політичних цінностей можна виділити такі із них як силові, законні, судові, релігійно-харизматична одіозність; а за управлінням їх можна класифікувати як на окремо взяті політичні інститути, такі як президент, парламент, уряд, так і державу як головний політичний інститут в цілому; похідними цінностями від критерію влади будуть такі із них як авторитет, примус, насильство, компетентність, харизма, лідерство, культ особи; а за відносинами їх можна поділити на демократичні та антидемократичні; за суб'єктом - це особиста компетентність, культ вождя, політичний лідер; а за суб'єктом як носієм - це особистість, колектив, класи, страти; за об'єктом - відкрите суспільство, комунізм, соціалізм, капіталізм, суспільство земної благодаті; за характером взаємодії - тоталітарне суспільство, авторитарне, демократичне, аристократична демократія; за розвитком чи за спрямованістю руху політичні цінності можна поділити на ті, що є джерелом прогресу (ідеальна модель держави: демократизація всіх форм відносин, свобода преси, совість, честь гідність, дія вільних громад) і ті, що є джерелом регресу (модель феодального соціалізму, грубого комунізму, фашизму, нацизму, геноцид).

За структурою політичні цінності - це поліфонічна функціональна єдність відносин влади, організація і управління цими відносинами за для досягнення того чи іншого рівня, а за змістом це - воля, спрямованість, дія, які є необхідною умовою досягнення результату. За ефективністю і результативністю можна визначити, які політичні явища і процеси є позитивними, чи не негативними, тобто, які є цінностями чи антицінностями. Чим більше позитивних політичних цінностей, тим стабільнішу, прогресуючу політичну систему ми маємо, що в свою чергу забезпечує добробут в державі.

В теперішній час, коли людство зіткнулось із глобальними проблемами, такими як екологічна криза, демографічний вибух, тероризм, значна майнова диференціація в суспільстві тощо, на перший план висуваються загальнолюдські цінності, до яких належать і релігійні, і естетичні, і економічні цінності. Однак, доведено, що політичні цінності є провідними, бо з їх існуванням поєднана політична влада, за допомогою якої з'являється можливість організовувати і скеровувати розвиток соціуму у прогресивному (регресивному) напрямку.

Другий розділ "Аксіологічний вимір масового суспільства”, що містить два підрозділи, присвячений дослідженню ціннісного аспекту політичної системи масового суспільства. В ньому розглядаються та класифікуються основні теорії масового суспільства, його специфіка поведінки та життєдіяльності.

У першому підрозділі "Особливості функціонування масового суспільства" приділяється увага феномену "маси” та "натовпу" у соціумі. Проаналізовано та означено такі теорії масового суспільства як класичні (Г. Лебон, Г. Тард, Г. Ортега-і-Гассет), феноменологічні (Е. Канетті), психоаналітичні (З. Фройд, К. Юнг), екзистенціалістські (К. Ясперс, Г. Арендт). Феномен масового суспільства тривожить роздуми і сучасних філософів, адже глобалізаційні процеси, що відбуваються на сьогодні у світі, неминуче призводять до "масовізації" індивіда. Однак, не всі теоретики розділяють таку точку зору. Представлена в дисертації теорія демасовизації Е. Тоффлера дає уявлення про майбутнє людства, де "людська маса не тільки не спресується в одноманітну конформістську масу, але стане в соціальному плані набагато багатоманітніше, ніж коли-небудь раніше”.

Ще одним важливим моментом, який привертає увагу дослідників, є проблема влади у масовому суспільстві. Теорії масового суспільства використовувалися не лише для критики тоталітаризму, а й для розгляду деяких процесів у демократичних суспільствах. Так, американські вчені Д. Белл и Е. Шилз спробували подолати критичну спрямованість теорій масового суспільства і перетворити їх на ще одну апологетичну модель опису сучасного індустріального суспільства, протилежного суспільству традиційному. На їх думку, масове суспільство у величезній мірі розширило соціальні зв'язки та взаємодії між людьми. Суспільство має центральну зону - явище сфери цінностей, символів та уявлень, які є основною зоною в структурі суспільства і регулюють його життєдіяльність в цілому. А одним з найважливіших принципів кожної центральної системи цінностей є позитивне відношення до встановленої влади.

Отже, дослідження особливостей функціонування масового суспільства дозволяє пояснити суспільні процеси (на основі даних про психологічні особливості, світоглядні орієнтири, спосіб мислення, настанови індивідів) у державах, де за певних історичних обставин сформувався відповідний тип суспільства. Зокрема, у масовому суспільстві популярність ідей, що можуть призвести до недемократичного правління, значно зростає, оскільки характерною ознакою тоталітарних режимів, на думку багатьох дослідників, є те, що вони спираються саме на підтримку мас та масові рухи.

У другому підрозділі "Системи цінностей та якість життя масового суспільства" стверджується позиція, що задоволення потреб мас з боку держави у масовому суспільстві - це також і рівень якості життя суспільства. А він, в свою чергу, безпосередньо чи опосередковано, пов'язаний із системою цінностей, в якій чільне місце відводиться політичній системі цінностей.

Виходячи з особливостей ієрархічної будови ціннісних орієнтацій суб'єкта, можна судити про специфіку переживання задоволеності або незадоволеності; воно може по-різному співвідноситися з конкретною реальністю життєдіяльності і відповідати або не відповідати очікуванням людини. Оцінка умов життєдіяльності і себе кожною особою багато в чому визначається виходячи з соціальних паттернів, які, в свою чергу, створюють умови для оцінки внутрішніх інстанцій особистості, оскільки вони багато в чому відображають симбіотичність зовнішніх і внутрішніх умов розвитку.

Коротко розглянуто такі потреби суспільства і окремої особи як екологічна та економічна безпека, безпека держави і народу, особиста свобода та добробут людини, цінність сім'ї та сімейних традицій. Зауважено, що у системі соціокультурних засад стабільного і безпечного розвитку суспільства одне із найважливіших місць займають цінності політичного життя будь-якого соціуму. У сфері політики вирішуються питання управління суспільством на принципах, що відображають ті або інші політичні ідеали і цінності. Завдання забезпечення безпеки особи, суспільства, держави, регіону та людства є одним з найактуальніших у політиці і виконання його багато в чому визначається ціннісними основами, на які орієнтуються політичні сили і воля народу.

Одним з феноменів масового суспільства постає масова культура, яка також виступає показником якості життя суспільства та містить в собі основні ціннісні орієнтації людини. Завдяки розвитку різноманітних комунікацій, що пов'язали світ в єдине ціле, починає відбуватися, природна в цьому процесі, уніфікація всіх національних культур, і кожна окрема національна культура відмовляється від своєї специфіки, оскільки національна специфіка провінційна і не може вийти на глобальний ринок.

В той же час наголошується на непродуктивності уявлень про масову культуру як утворення, де виробляються неякісні, позбавлені будь-якої естетичної цінності продукти культури, де переважають низькі пристрасті та деструктивізм (хоча певним варіантам масової культури такі ознаки і притаманні). А отже масова культура характеризується багатошаровістю, багатоплановістю витворів.

В контексті дослідження розглядається феномен масової свідомості, яка виступає реальною силою, що впливає на історичний процес, безпосередньо спонукаючи людей до діяльності на покращення рівня власного життя. Зміна соціальних цінностей в суспільній свідомості відбувається поступово і нерівномірно в різних групах людей. Останні десятиліття в людській цивілізації на перше місце стали висуватися цінності виживання і розвитку як всього людства, так і кожної людини окремо. Для масової свідомості стало очевидним і непорушним фактом, що подальший рух суспільства вперед неможливий без якісно нового рівня осмислення культурної, економічної, і, зокрема, політичної системи цінностей.

Доцільним при характеристиці ціннісних основ масового суспільства є розгляд такого важливого компоненту суспільного буття як соціальний капітал. Він включає безліч параметрів, починаючи від фізичного здоров'я людини і закінчуючи якістю соціальних зв'язків та якістю життя. Це можна назвати і суспільним капіталом. Все, що перетворює окремих індивідів на суспільство, в соціум - це і є соціальний капітал. Своєрідним є зв'язок соціального капіталу з якістю життя. Проведені дослідження показують, що в країнах, де цей показник високий, там висока і готовність громадян захищати свою країну із зброєю в руках. Обґрунтовується теза, що соціальний капітал може виступати ключовим елементом переходу масового суспільства до громадянського, оскільки, будь-яке громадянське суспільство є масовим, але не кожне масове суспільство є громадянським. Довготривалі дослідження, проведені Р. Патнамом в Італії, підтвердили, що мережа місцевих добровільних організацій створює соціальний капітал - громадянські цінності, навички та знання, потрібні для консолідації демократії.

Отже, цінності суспільства та якість життя його членів взаємопов'язані. Аналіз таких феноменів як "масова культура”, "масова свідомість” та "соціальний капітал”, дозволяють розглядати їх як відображення соціальної ситуації та цінностей в суспільстві. Потреби ж людини, її ціннісні орієнтації, регулюють не тільки поведінку індивіда, але й впливають на його загальне уявлення про якість життя і благополуччя.

У третьому розділі "Основні напрямки політично-ціннісної трансформації сучасного українського суспільства”, що складається із двох підрозділів, розглядаються проблеми становлення громадянського суспільства в Україні, а також процеси "масовізації" та " маргіналізації ” українського соціуму.

У першому підрозділі "Становлення громадянського суспільства в умовах маргінального соціуму" характеризується явище маргінальності, зауважується, що в сучасному світі складна ситуація із самоідентифікацією людини в умовах глобалізаційних процесів та масового суспільства, дозволяє називати український соціум маргінальним. При цьому, явище маргінальності характерне як для стабільних, так і для перехідних суспільств. У цьому сенсі маргінальність - це явище, супутнє різним соціальним рухам і перетворенням, одна з соціальних функцій суспільства, оскільки неможливо уявити суспільство, в якому не відбувалися б певні перетворення. Однак, в порівняно стабільних суспільствах існує впорядкована мережа соціальних стосунків, що забезпечує високу міру соціального єднання, і переважна частина населення включається в різні сфери діючих соціально-економічних структур і трудової діяльності, що свідчить про наявність розвинутого громадянського суспільства.

Особливістю маргінального процесу є те, що маргінальні групи діють не на периферії соціальної діяльності, а всюди, охоплюючи майже всі сфери життя. Якщо в стабільних суспільствах маргінальні явища контролюються, в якійсь мірі навіть регулюються, то в перехідних суспільствах, що нестримно змінюються, процеси маргіналізації носять стихійний, не прогнозований та неконтрольований характер.

Політичні та економічні перетворення супроводжуються змінами соціально-психологічного характеру: відбувається переоцінка цінностей, знецінюються світоглядні установки, змінюються стереотипи, починаються пошуки сенсу життя, відбувається дегуманізація міжособистісних стосунків, зміна соціального статусу, положення та поведінкової ролі в суспільстві. В результаті має місце криза соціальної ідентифікації, що виявляється в тому, що людина втрачає позитивне сприйняття своєї соціальної приналежності. Якщо маргінальність набуває масового характеру, то її цінності і установки в тій чи іншій мірі проникають в свідомість таких людей, які ще зберігають свій статус в соціальних структурах, тобто ще не втратили свою соціальну ідентифікацію. Характерною рисою маргінального середовища є наявність явища паралелізму: в подібних умовах, з одного боку, за інерцією продовжують діяти старі інститути та характерні для них цінності й стосунки, а з іншої - нові соціальні інститути і нові міжособистісні стосунки, що обумовлені вимогами перетворюючих процесів.

Водночас, глобальне масове суспільство спонукає сучасну людину до протесту проти чужої для неї ситуації, а також досить часто і чужої цивілізації, яка нав'язується їй зовні, а ще гірше те, що вона сприймається як альтернативна форма суспільного розвитку. Проте в умовах глобального простору людина вибудовує абсолютно нову, не властиву їй реальність, а, отже, віднаходить нову модель поведінки, яка дозволяє їй легко вписатися в стандарти глобалізаційного розвитку, незважаючи на процес омасовлення індустріального світу, вона дуже добре в ньому почувається.

У другому підрозділі "Умови функціонування політичних цінностей в сучасному українському суспільстві" обговорюється проблема становлення громадянського суспільства в Україні з допомогою владних відносин як цінностей політики. Проблема становлення та розвитку громадянського суспільства в Україні одна з найбільш дискусійних тем при обговорені нашими політиками, науковцями. Це поняття широко вживане в різних правових та законодавчих актах, тому тема громадянського суспільства актуальна. В перспективі ефективність в організації громадянського суспільства в Україні залежить від того, в якій мірі держава і суспільство здатні створити умови, вільні від причин, що породжують дестабілізуючі фактори в кожній із сфер життєдіяльності соціального організму. Вирішальною передумовою забезпечення національної державності є дотримання законів існування системи, створення передумов для її природного функціонування, запобігання дестабілізації.

Руйнування колишньої ціннісної основи і нестача нових політичних ідеалів обумовлюють ситуацію в українському суспільстві, розколотому на клани, угрупування і невеличкі групи, позбавленому єдиної об'єднуючої платформи. Цей розкол - пряме породження ціннісної кризи.

В сучасному світі важливий вплив на формування політичних цінностей має еліта. Феномен політичної еліти, а також особливості і специфіка її функціонування в тих чи інших умовах, країнах, регіонах тощо є важливою складовою динаміки соціальної, а з нею і політичної, системи, і, водночас, виступає багатомірним і складним явищем, що характеризує загальний рівень суспільного та політичного розвитку. Еліта, з одного боку, у будь-якому суспільстві є індикатором, який дозволяє визначити ступінь зрілості та структурування суспільства і політики, а, з іншого, у методологічному сенсі може бути тим дескриптором, за допомогою якого можливий опис, інтерпретація та оцінка перспектив політичної системи загалом.

Руйнування основ держави, як правило, супроводжується процесом маргіналізації правлячих еліт. Вже на сьогодні активно відбувається процес реального відчуження національних еліт від цінностей та інтересів суспільства і у зв'язку з інтенсифікацією глобалізаційних процесів цей феномен перетворився на домінуючу тенденцію. Водночас, українській політичній еліті ще не вдалося випрацювати цілісну систему політичних цінностей, які регулюють процеси соціальної інтеракції. Внаслідок цього, вирішення загальнонаціональних проблем супроводжується серйозними витратами ресурсів і спричиняє "перегрівання” всього суспільно-політичного організму.

Якщо розглядати роль масових політичних цінностей й орієнтацій в процесі демократичних перетворень України, то встановлено, що розвиток і консолідація демократії передбачає також і масове сприйняття демократичної політичної культури, її норм і цінностей. Можна вважати, що є двосторонній взаємозв'язок між політичними інститутами та політичними цінностями й орієнтаціями в процесі демократизації.

Висновки

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.03 - соціальна філософія та філософія історії. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2010.

Дисертація присвячена соціально-філософському дослідженню політичних цінностей, їх змісту, сутності та особливостей прояву в масовому суспільстві.

У роботі розглянуто основні теоретико-методологічні підходи до визначення поняття "цінності”. Осмислено існуючі концептуальні підходи до політичних цінностей та подана власна їх класифікація. Доведено, що під політичними цінностями слід розуміти владні відносини в суспільстві, а також організація та управління цими відносинами. Вказана необхідність ґрунтовної розробки проблем політичних цінностей в масовому та громадянському суспільствах. Проаналізовано основні концепції масового та громадянського суспільства.

Обґрунтовано, що провідну роль в трансформації масового суспільства в громадянське виконують саме політичні цінності. Зауважено, що нівелювання державою цінностей демократичних процесів та громадянського суспільства призводить до "масовізації" соціально-політичного життя та появи тоталітаризму.